Зміст
Вступ …………………………………………………………………………….. 3
Розділ 1. Теоретичні основи математичного формування у дошкільників уявлень про класифікацію геометричних фігур……………………………….. 6
1.1. Сутність логіко-математичної компетентності дошкільників……6-9
1.2. Роль дидактичних ігор і вправ в розвитку уявлень про геометричні
фігури……………………………………………………… …………...9-12
Розділ 2. Методика формування у дошкільників уявлень про класифікацію геометричних фігур …………………………………………………...………..13
2.1. Формування уявлень про геометричні фігури та класифікацію у
дошкільників ………………………………………………………… 13-20
2.2. Методика ознайомлення дітей дошкільного віку з формою
геометричних предметів ……………………………………..……….20-26
2.3. Особливості вивчення геометрії в дошкільному віці…………………………………………………………...…………..…….26-27
Висновки……………………………………………………………...………30-31
Список використаних джерел…………………………………………...…..32-34
Додатки………………………………………………………………….…....34-38
Вступ
Модернізація змісту дошкільної освіти – важливий чинник розвитку системи національної освіти в цілому, реалізує її нові цінності, забезпечує гуманістичну спрямованість, створює передумови для розгортання творчих можливостей педагогів, надання процесу оновлення комплексного, поступального і системного характеру. Осучаснення змісту першої ланки освіти передбачає приведення змісту базової програми у відповідність із сучасними досягненнями науки і культури, з потребами, можливостями особистості, суспільства і держави. Державна базова програма розвитку особистості в дошкільному віці має сприяти створенню в дитини цілісної картини світу, збереженню дитячої субкультури, культивуванню специфічних для даного вікового етапу видів діяльності та форм активності.
Зміни змісту навчання в школі значно підвищили вимоги до рівня математичних уявлень випускників дитячого садка. Для розумового розвитку істотне значення має набуття дошкільниками математичних подань, які активно впливають на формування розумових дій, настільки необхідних для пізнання навколишнього світу й вирішення різного роду практичних завдань, а також для успішного навчання в школі.
У Законі України «Про дошкільну освіту» записано: «Дошкільна освіта – це цілісний процес, спрямований на забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб. З погляду сучасної дошкільної освіти, дітей слід навчити не тільки обчислювати, вимірювати, розрізняти геометричні фігури, орієнтуватися в часі, у просторі, а й учити логічно мислити, розвивати творчі здібності, пізнавальні інтереси. Математичний розвиток дитини складається з двох взаємопов’язаних основних ліній: логічної (тобто підготовки мислення до способів міркування) і математичної (тобто формування математичних уявлень)» [3, С.14].
Аналіз останніх досліджень свідчить про те, що завдяки зусиллям таких вітчизняних вчених та практиків, як: Н.Г. Бакст, Н.І. Баглаєва, Ф.Н. Блехер, Є.Г. Кабанова-Меллєр, З.Є. Лебедєва, Г.М. Леушина, Н.О. Менчинська, Ф.О. Михайлова, З.С. Пігулевська, З.С. Плетеницька, Є.І. Тихєєва, О.П. Усова, О.О. Фунтікова, К.Й. Щербакова, – створена, успішно функціонує та вдосконалюється науково обґрунтована методична система із формування елементарних математичних уявлень, але ретельного аналізу соціокультурних особливостей процесу набуття логіко-математичних понять у дітей дошкільного віку не існує.
Початкове навчання дошкільників математиці виконується в основному на заняттях. Відповідно до програми «Я у світі» діти повинні отримати елементарні математичні подання про геометричні фігури й форму предмета.
Формування в дошкільників математичних подань повинне спиратися на предметно-почуттєву діяльність, в процесі якої легше засвоїти весь обсяг знань і вмінь, усвідомлено опанувати навичками й придбати елементарну, міцну основу орієнтування в загальних математичних поняттях.
Відчуття дають необхідний матеріал для формування подань про форму предметів і про геометричні фігури.
Проблема ознайомлення дітей з формою предметів і геометричних фігур і в класичній і в сучасній педагогіці була й залишається актуальною.
Об'єкт дослідження – математичний розвиток дошкільників.
Предмет дослідження – особливості навчання дітей різного віку.
Мета дослідження – дослідження особливостей теоретичних основ математичного формування у дошкільників уявлень про класифікацію геометричних фігур.
Завдання дослідження:
1. Розкрити сутність логіко-математичної компетентності дошкільників
2. Визначити особливості вивчення геометрії в дошкільному віці.
3. Охарактеризувати формування уявлень про геометричні фігури та класифікацію у дошкільників.
4. Дослідити роль дидактичних ігор і вправ в розвитку уявлень про геометричні фігури.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.
Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МАТЕМАТИЧНОГО ФОРМУВАННЯ У ДОШКІЛЬНИКІВ УЯВЛЕНЬ ПРО КЛАСИФІКАЦІЮ ГЕОМЕТРИЧНИХ ФІГУР
1.1. Сутність логіко-математичної компетентності дошкільників
Математика, природа, мова пронизують усю діяльність людини, математичні поняття використовуються на кожному кроці. Без них неможливий дивовижний технологічний процес, економічне процвітання. Тому виникає необхідність здійснювати логіко-математичний розвиток дітей дошкільного віку.
Наукові дослідження педагогів, психологів переконують, що готувати дітей до життя, до успішного навчання у сучасній школі мають висококваліфіковані фахівці, творчі особистості – вихователі у взаємодії з сім’єю.
Логіко-математична компетентність передбачає здатність дитини самостійно здійснювати: класифікацію геометричних фігур, предметів та множин за якісними ознаками та чисельністю; серіацію, тобто впорядкування предметів за величиною, масою, об’ємом розташування у просторі; обчислення та вимірювання кількості, відстані, розмірів, довжини, ширини, висоти, об’єму, маси, часу.
Раніше педагоги зосереджувались на формуванні у дошкільників уявлень про кількість, лічбу, величину, форму, простір і час. Логічним операціям відводилося досить скромне місце. Знання, які одержували діти, існували самі по собі, відокремлено від життя. Математичні уявлення формувалися здебільшого на заняттях із математики, інколи застосовувались у дидактичних іграх і лише епізодично діти застосовували наявні знання та вміння у повсякденному житті.
Виходячи з положень Базового компонента дошкільної освіти, педагог має озброїти дитину вмінням жити, сприймати життя в цілісності. Це значно складніше, ніж окремо формувати систему знань і вмінь із математики, природи, грамоти. Дитина не володітиме істинним світоглядом, якщо не вмітиме цілісно сприймати світ. Саме тому блок логіко-математичних умінь включає кожна сфера [3, С.16].
Питання формування логіко-математичної компетентності є принциповим для особистісно-орієнтованої моделі освіти. За особистісно-орієнтованої моделі освіти дорослий стає авторитетною, довіреною особою, яка створює середовище, що розвиває, забезпечує комфортні умови для життєдіяльності дитини, виступає передусім партнером, а не контролером її діяльності.
Навчити розмірковувати – одне з важливих педагогічних завдань. В основу змістових ліній логіко-математичного аспекту Базового компонента покладено такі логічні операції, як серіація, класифікація, вимірювання та обчислення.
Формування математичної компетентності дошкільників ефективно здійснюється: на спеціально організованому навчанні; у спільній діяльності вихователя та дітей; у дошкільній самостійній діяльності дошкільників.
Дошкільники лише починають оволодівати математичними знаннями, тому їхню логіко-математичну компетентність доцільно характеризувати як елементарну, але розглядати її як складну, комплексну характеристику логіко-математичного розвитку.
Логіко-математична компетентність має таку компонентну структуру:
- мотиваційний компонент – це ставлення дитини до математичної діяльності, виявлення пізнавального інтересу, розуміння значущості математики в житті людей;
- змістовий компонент – це оволодіння математичними знаннями у межах програми вікової групи та наступного періоду навчання дітей;
- дійовий компонент – це оволодіння процесуальними, конструктивними, контрольно-оцінювальними діями [25, С.47].
Формування цих компонентів здійснюється паралельно протягом року. Особливу увагу в організації навчально-виховного процесу слід приділяти мотивації, оскільки саме вона є однією з важливих умов, що забезпечує активність, підвищення й досягнення об’єктивно можливих результатів діяльності за раціональних витрат часу та сил.
Позитивні мотиви навчання зумовлюють його успіх. Необхідно створити такі умови, які забезпечать дитині переживання щодо успіху в навчальній роботі, відчуття радості на шляху просування від незнання до знання.
Особливістю формування логіко-математичної компетентності є насиченість навчального процесу проблемними життєвими ситуаціями практичного характеру, які активізують пізнавальні інтереси дітей, розвивають передумови логічного мислення, вправляють вихованців у використанні набутих знань із математики. Наприклад: «Як визначити, чи поміститься шафа між вікнами?».
Індивідуально-диференційований підхід – основа формування змістового компонента логіко-математичної компетентності дошкільників.
Критеріями диференціації виступають не тільки обсяг математичних знань та вмінь, а й ставлення кожної дитини до математичної діяльності, рівень самостійності, уміння контролювати й оцінювати свої дії, переносити знання та вміння в інші види діяльності. Залежно від рівня знань, самостійності дітей, вихователь обирає одну з форм роботи: індивідуальну, групову або колективну (фронтальну), роботу в парах. Індивідуальні заняття – це заняття в межах 1-4 дітей. Групове заняття – це підгрупа дітей (коли для одних дана тема занадто складна, для інших – занадто проста).
Під час проведення колективного заняття диференційований підхід здійснюється у межах груп (наприклад: середній, достатній, високий), при цьому вихователь має змогу працювати то з однією, то з іншою групою. Так, під час закріплення знань, якщо немає великої розбіжності між підгрупами в темпі вивчення матеріалу, можна проводити фронтальні заняття.
Диференційований підхід можна здійснювати в межах групи на фоні фронтальної організації праці [5, С.48].
Формування логіко-математичної компетентності передбачає вироблення в дітей передумов навчальної діяльності, а саме: виховання самостійності, елементарних навичок контролю та оцінювання.
1.2. Особливості вивчення геометрії в дошкільному віці
Вихідним змістом поняття про форму є реальні предмети навколишньої дійсності. Форма - це основна зорово-дотиково сприймана властивість предмета, що допомагає відрізняти один предмет від іншого.
Людством створена система еталонів для позначення форм конкретних предметів. Це система геометричних фігур.
Групування геометричних фігур може бути представлене таким чином: пласкі й об'ємні, з кутами й без кутів, тобто округлі, такі, що розрізняються за зовнішніми ознаками. Таким чином, геометричні фігури виступають зразками, еталонами форми реальних предметів або їх частин.
За допомогою геометричних фігур проводиться аналіз навколишнього світу, задовольняється потреба в тому, щоб розібратися в різноманітті форм, в тому, «що на що схоже». У результаті відбувається уподібнення одного предмета іншому за формою (схожий на огірочок, як віконечко) і т.д.
В системі геометричних фігур сконцентрований узагальнений досвід сенсорної діяльності людей. Форма сприймається зорово-дотично-руховим шляхом. Ознайомлення дітей з формою предметів завжди було в центрі уваги психологів, педагогів і методистів минулого й сьогодення.
Так, Я. А. Коменський в «Материнській школі» вперше дає оцінку ролі почуттєвого досвіду в розвитку дитини й вказує на необхідність ознайомлення дітей до школи з різними геометричними фігурами. І.Г. Песталоцці в книзі «Абетка зорового сприйняття» також спирається на почуттєвий досвід дитини в оволодінні рахунком, числом і взагалі в орієнтуванні маляти в навколишньому світі.
Психолого-педагогічні дослідження показують, що молодші дошкільники слабко орієнтуються в різноманітті форм предметів, погано впізнають предмети за виділеною ознакою (Л. А. Венгер, Л. І. Сисуєва, В. В. Колечко, Т. Н. Ігнатова та ін.) [17, С. 44].
Зміст знань дітей про геометричні фігури й форму предметів представлено в Програмі виховання дітей у дитячому садку.
Реалізація Програми залежить від вікових особливостей дітей. Так, у першій молодшій групі діти знайомляться з колом й кубом у процесі практичних дій з ними (підняти, піднести, прокотити).
В другій молодшій групі малята знайомляться із квадратом, колом, закріплюються їх знання про куб і коло.
Основним змістом є навчання прийомам обстеження фігури зорово-руховим і зоровим шляхом. Діти порівнюють однакові за формою, але різні за кольором й величиною знайомі фігури: кола, куби, квадрати, трикутники.
У середній групі закріплюються знання дітей про вже знайомі фігури, а також вони знайомляться із прямокутником і циліндром
В старшій групі триває формування знань про геометричні фігури.
Діти знайомляться з ромбом, пірамідою, овалом. На підставі наявних знань у дітей формується поняття про чотирикутник.
У підготовчій групі дітям пропонується тільки одна нова фігура - конус. Однак діти вчаться розрізненню й побудові багатокутників (п'яти -, шести -, семикутників).
У табл. 1.1 представлений зміст знань дітей, згідно з Програмою виховання дітей у дитячому садку [24, С.51].
Таблиця 1.1
| Вік | Зміст знань |
| Ранній вік (1-а молодша група) | Виконувати дії, пов'язані зі знаходженням предметів, однакових за формою. Упражняти руку дитини в обстеженні форми предметів; установлювати схожість і відмінність предметів за формою; групувати відповідно зразку |
| 4-й рік життя (2-а молодша група) | Порівнювати предмети за формою, використовуючи геометричну фігуру як еталон. Виділяти й називати геометричні фігури: куб, коло, коло, квадрат, трикутник. Учити обстежувати геометричні фігури зорово-дотично-руховим шляхом |
| 5-й рік життя (середня група) | Знайомити з назвою й ознаками геометричних фігур (коло, квадрат, трикутник, куля, куб, циліндр) |
| 6-й рік життя (старша група) | Ділити знайомі геометричні фігури на групи: пласкі (коло, квадрат, прямокутник, трикутник, чотирикутник) і об'ємні (куля, куб, циліндр) Порівнювати предмети за формою, використовуючи геометричні фігури як еталони |
| 7-й рік життя (підготовча до школи група) | Розширювати знання про багатокутники: трикутники, чотирикутники, п'яти -, шестикутники. Називати й показувати елементи геометричних фігур (сторони, кути, вершини). Ділити геометричні фігури, предмети на дві, три, чотири й т.д. частини |
Від віку до віку спостерігається не тільки збільшення кількості геометричних фігур і розширення обсягу знань, але й поглиблення їх, уміння вільно використовувати набуті знання у різних видах діяльності.
Протягом дошкільного віку в дітей формуються подання про форму предметів і геометричних фігур, але вони дуже вузькі, розрізнені, діти із важкістю розкривають ті зв'язки й відносини, які існують між ними.
Однак те, що ці подання є в дитини, дозволяє припустити, що в процесі цілеспрямованого навчання за допомогою моделей можуть бути сформовані більш глибокі й систематизовані знання про геометричні фігури.
Систематизація знань про геометричні фігури можлива лише тоді, коли сама фігура буде представлена дитині як безперервна множина (точок, сторін, кутів, вершин).
Формування такого подання потребує:
а) чіткого розрізнення ознаки форми й інших ознак, що найкраще здійснюється, якщо вона показана дитині в «чистому вигляді», у вигляді геометричного еталона (геометричних фігур);
б) чіткого диференціювання понять: «сторона», «кут», «вершина», уміння дітей аналізувати будь-яку фігуру з виділенням цих елементів;
в) уміння дітей застосовувати різні способи кількісного і якісного аналізу й синтезу фігур, уміння швидко встановити, що є особливим і що загальним, що закономірно повторюється в різних фігурах [18, С.51].
Висновок
Логіко-математична компетентність передбачає здатність дитини самостійно здійснювати: класифікацію геометричних фігур, предметів та множин за якісними ознаками та чисельністю; серіацію, тобто впорядкування предметів за величиною, масою, об’ємом розташування у просторі; обчислення та вимірювання кількості, відстані, розмірів, довжини, ширини, висоти, об’єму, маси, часу.
Особливістю формування логіко-математичної компетентності є насиченість навчального процесу проблемними життєвими ситуаціями практичного характеру, які активізують пізнавальні інтереси дітей, розвивають передумови логічного мислення, вправляють вихованців у використанні набутих знань із математики.
1 2 3