Ім'я файлу: Лекція 6 Елементи будівель.docx
Розширення: docx
Розмір: 5354кб.
Дата: 24.11.2023
скачати
Пов'язані файли:
Звіт практики Нестор Тетяна.docx

ЧАСТИНА1. ОСНОВИ ПРОЕКТУВАННЯ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД




РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЦИВІЛЬНІ БУДІВЛІ ТА СПОРУДИ


1.1 Основні поняття про будівлі




Усе, що зведено людською працею для забезпечення матеріальних і культурних потреб суспільства, прийнято називати спорудами. Різновидністю споруд є будівлі.

Будівлі являють собою наземний об’єм, внутрішній простір якого використовується для різних видів людської діяльності. Термін «будівля» не може бути використано до наземних споруд, котрі не мають такого внутрішнього простору (мостів, транспортних естакад, градирень тощо), а також до підземних і підводних споруд (тунелів, гребель тощо). Ці будови називають інженерними спорудами, або просто спорудами.

Кожна будівля складається із сукупності взаємозв’язаних елементів, які виконують у ній різні функції. До них належать фундаменти, стіни, окремі опори, перекриття, дах або покриття, сходи, перегородки, вікна і двері (рис. 1.1).

Фундаменти — підземні несучі конструкції, які передають силові дії від будівлі на основу. Нижня горизонтальна площина фундаментної конструкції називається підошвою фундаменту. Товща геологічних порід ґрунтів, на котрі передається навантаження від будівлі через її фундаменти, називається основою будівлі чи споруди.

Стіни розподіляють на зовнішні та внутрішні за їх розташуванням у плані, й на несучі та ненесучі за статичними функціями.

Внутрішня (ненесуча) стіна, яка має тільки огороджуючі функції, називається перегородкою. Перегородки розділяють внутрішній простір будинку на окремі приміщення, зазвичай не мають фундаментів і встановлюються безпосередньо на перекриття.

Перекриття – горизонтальні несучі й огороджувальні конструкції. Вони сприймають вертикальні та горизонтальні силові дії й передають їх на несучі стіни або каркас. Перекриття розділяють внутрішній простір будинку по горизонталі.

Залежно від їх розташування розрізняють:

  1. міжповерхові− між двома суміжними по висоті поверхами;

  2. горищні− між верхнім поверхом та горищем;




  1. цокольні(надпідвальні) − між першим поверхом і підвалом або технічним підвалом.


2

Рисунок 1.1 – Конструктивні елементи житлової будівлі:

1 – фундамент; 2 – підвал; 3 – цокольне (надпідвальне) перекриття;

4 – зовнішня стіна; 5 – внутрішня поздовжня стіна; 6 – міжповерхове перекриття; 7 – утеплювач; 8 – дах; 9 – горищне перекриття; 10 – перегородка; 11 – сходи
Функції перекрить, як огороджувальних конструкцій, різні: міжповерхові є внутрішніми огороджувальними конструкціями і їх основна функція з точки зору будівельної фізики – звукоізоляційна, інші перекриття є зовнішніми, і їх основна функція – теплоізоляція приміщень.

Дах−зовнішня несуча й огороджувальна конструкція будинку, що сприймає як вертикальні (у т.ч. снігові), так і горизонтальні навантаження та дії. Як огорожа, дах має основну функцію – гідроізоляція внутрішнього простору від атмосферних опадів. Площини даху називаються схилами. Вони розташовуються під кутом (нахилом) до горизонту для стікання
дощової води. Нахил даху та його найменування (черепичний, шиферний і т.п.) залежать від використаного матеріалу та його водонепроникності.

Залежно від призначення будівель, їх внутрішній простір розподіляється на низку приміщень.

Приміщеннястановлять огороджений з усіх сторін внутрішній простір.

Приміщення, підлоги яких розташовані на одному рівні, утворюють поверх.

Залежно від розташування розрізняють поверхи (рис. 1.2):



    		1.

      Рисунок 1.2 – Розташування поверхів

      будівлі



      підвальні – поверхи повністю або більшою своєю частиною заглиблені в землю;

    2. цокольні (напівпідвальні) – рівень підлоги у них заглиблений від рівня тротуару чи вимощення не більше, ніж на половину


висоти приміщення

h < hп − c


;
ц 2

    1. надземні – розташовані вище від рівня землі (1-ий, 2-ий тощо);

    2. горищні – розташовані поміж дахом та перекриттям над останнім поверхом;

    3. мансардні – вигороджені в середині простору горища, фасад якого повністю або частково створено поверхнею чи поверхнями нахиленого або

ламаного даху, при цьому лінія перетину площини даху і площини фасаду повинні бути на висоті не більше ніж 1,6 м від рівня підлоги мансардного поверху;

    1. технічні – можливе розташування в нижній частині (технічний підвал h=1,9 м, проходи h≥1,9 м), верхній (технічне горище) та середній частині будинку. Призначені для розміщення інженерного обладнання, від якого залежить і висота поверхів.

При визначенні кількості поверхів будівлі враховуються тільки надземні поверхи, в тому числі мансардний, а також цокольний поверх, якщо верх його перекриття розміщено вище від планувальної позначки землі не менше ніж на 2 м.



    1. Класифікація та вимоги до будинків




      1. Класифікація будівель



За призначенням усі будівлі поділяються на цивільні,промисловіта сільськогосподарські. Цивільні будівлі діляться на житлові й громадські. Житлові та громадські будівлі називають будинками.

Житлові будинки призначено для постійного або тимчасового проживання людей. До основних видів житлових будинків належать будинки квартирного типу:

      1. багатоповерхові − секційні та баштові, коридорні та галерейні;

      2. малоповерхові індивідуальні, малоповерхові блоковані;

      3. будинки-гуртожитки, будинки для малосімейних людей або людей похилого віку тощо.

Громадські будинки призначено для тимчасового перебування в них людей з метою здійснення визначених за призначенням будівель функціональних процесів.

У будь-якому житловому середовищі первісним структурним утворенням є житловий квартал (житловий комплекс), що є складовою частиною житлового району. Житлові групи об’єднуються у мікрорайони. Поряд із житлом повинні споруджуватися громадські будинки для обслуговування населення, до яких належать:

  1. дитячі дошкільні заклади;

  2. навчальні заклади;

  3. заклади охорони здоров’я і відпочинку;

  4. фізкультурно-оздоровчі та спортивні заклади;

  5. культурно-видовищні та культові заклади, заклади дозвілля;

  6. заклади підприємств торгівлі й громадського харчування;

  7. заклади підприємств побутового обслуговування;

  8. заклади соціального захисту населення;

  9. науково-дослідницькі установи, проектні й громадські організації та органи управління;

  10. будинки громадського транспорту;

  11. будівлі та споруди комунального господарства;

  12. багатофункціональні будівлі й комплекси, куди входять приміщення різного призначення.

Повний перелік громадських будівель і споруд наведено в додатку А [24]. Крім цього, будівлі ще систематизують за такими ознаками:

  1. за умовною висотою: малоповерхові – висотою до 9 м (як правило, до 3-ох поверхів включно), багатоповерхові – висотою від 9 м до 26,5 м (як правило, до 9-ти поверхів включно), підвищеної поверховості – висотою



від 26,5 м до 47 м (як правило, до 16-ти поверхів включно) та висотні – висотою більше ніж 47 м (більше ніж 16 поверхів);

  1. за конструкцією стін: дрібноелементні (з цегли, керамічних каменів, дрібних блоків тощо), великоелементні (з великих блоків, панелей, об’ємних блоків);

  2. за способом зведення: повнозбірні, що монтуються з конструкцій та деталей заводського виготовлення, й неіндустріальні, які зводять із дрібноелементних виробів (цегли, каменю тощо);

  3. за ступенем вогнестійкості, тобто за можливістю конструкцій зберігати при пожежі несучі та огороджувальні функції елементів, будівля може мати визначений ступінь вогнестійкості від I до V (згідно з [6]). Орієнтовні конструктивні характеристики будівель різних за ступенем вогнестійкості наведено в таблиці 1.1;

  4. за проектним терміном експлуатації (згідно з таблицею 2 [7]), тобто за здатністю конструктивних елементів зберігати визначені експлуатаційні якості протягом заданого терміну будівлі поділяються на типів: мобільні контейнерні (15 років); мобільні збірно-розбірні (20 років), сільськогосподарські (50 років), складські (60 років), виробничі та допоміжні (60 років), житлові та громадські (100 років).

  5. за класом відповідальності (згідно з [7]), тобто за рівнем можливих матеріальних збитків і (або) соціальних втрат, пов’язаних із припиненням експлуатації або із втратою цілісності об'єкта: CC3 – значні наслідки, СС2

– середні наслідки, СС1 – незначні наслідки.


      1. Основні вимоги до цивільних будівель



Будівлі, що споруджуються, повинні найбільш повно відповідати їх призначенню та задовольняти такі вимоги:

а) функціональні, що відображають відповідність розмірів і розташування приміщень призначенню будівлі;

б) технічні, що забезпечують захист приміщень від впливу зовнішнього середовища (див. рис.1.3), а також достатню міцність, стійкість, довговічність і вогнестійкість основних конструкцій будівлі;

в) естетичні, виконання яких створює індивідуальну зовнішність будівлі шляхом відповідного підбору будівельних матеріалів, їх високої якості та гармонійного зв’язку будівлі з навколишнім середовищем;

г) протипожежні, врахування яких гарантує у разі відповідного підбору конструкцій достатній ступінь вогнестійкості;

д) економічні, що передбачають зменшення витрат праці, матеріалів і скорочення терміну зведення будівлі.



Таблиця1.1–Орієнтовніконструктивніхарактеристикибудинків залежно від їхнього ступеня вогнестійкості

Ступінь

вогнестійкості
Конструктивні характеристики


І, ІІ
Будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з природних або штучних кам’яних матеріалів, бетону, залізобетону із застосуванням листових і плитних негорючих

матеріалів.


ІІІ
Будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з природних або штучних кам’яних матеріалів, бетону, залізобетону. Для перекрить дозволяється застосовувати дерев’яні конструкції, захищені штукатуркою чи негорючими листовими, плитними матеріалами. До елементів покриттів не ставляться вимоги щодо межі вогнестійкості, поширення вогню, при цьому елементи горищного покриття з деревини

повинні мати вогнезахисну обробку.


ІІІа
Будинки переважно з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса – з металевих незахищених конструкцій. Огороджувальні конструкції – з металевих профільованих листів або інших негорючих листових матеріалів з

негорючим утеплювачем.


ІІІб
Будинки переважно одноповерхові з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса – з деревини, підданої вогнезахисній обробці. Огороджувальні конструкції виконують із застосуванням деревини або матеріалів на її основі. Деревина та інші матеріали огороджувальних

конструкцій мають бути піддані вогнезахисній обробці або захищені від дії вогню і високих температур.


IV
Будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з деревини або інших горючих матеріалів, захищених від дії вогню і високих температур штукатуркою чи іншими листовими, плитними матеріалами. До елементів покриттів не ставляться вимоги щодо межі вогнестійкості й межі

поширення вогню, при цьому елементи горищного покриття з деревини повинні мати вогнезахисну обробку.


IVa
Будинки переважно одноповерхові з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса – з металевих незахищених конструкцій. Огороджувальні конструкції – з металевих профільованих листів або інших негорючих

матеріалів з утеплювачем.


V
Будинки, до несучих і огороджувальних конструкцій яких не

ставляться вимоги щодо межі вогнестійкості та межі поширення вогню.


2

Рисунок 1.3 – Зовнішній вплив на будівлю:

1 – постійні й тимчасові вертикальні силові дії; 2 – вітер; 3 особливі силові дії (сейсмічні та інші); 4 – вібрації; 5 – боковий тиск ґрунту; 6 – тиск ґрунту;

7 – ґрунтова волога; 8 – шум; 9 – сонячна радіація; 10 – атмосферні опади; 11 – стан атмосфери (змінна температура і вологість, наявність хімічних домішок)
Усі ці вимоги до будинків взаємопов’язані, а в деяких випадках і суперечливі. Вони передбачають необхідність у процесі проектування й будівництва об’єкта виконання розрахунків техніко-економічних показників та технічних характеристик можливих варіантів для вибору найкращого рішення.

.

Технічна доцільність проектного рішення будівель вимагає проектування їх конструкцій у повній відповідності до законів будівельної механіки, будівельної фізики і хімії. Для цього проектувальникам необхідно виявити й точно врахувати весь спектр зовнішнього впливу на будівлю (рис. 1.3).

При проектуванні конструкцій будівель необхідно забезпечити їх опір усім перерахованим діям. Ці вимоги забезпечуються міцністю, стійкістю та жорсткістю несучих конструкцій, довговічністю та стабільністю експлуатаційних якостей огороджень.

Житлові й громадські будівлі проектують згідно з вказівками ДБН В.2.2-15 [14] і ДБН В.2.2-9 [24], в яких наведено вимоги до складу, площ і висоти приміщень, а також функціональні, гігієнічні, протипожежні та фізико-технічні вимоги до об’ємно-планувальних і конструктивних рішень.

,
При врахуванні кліматичних умов слід керуватися картою кліматичного районування для будівництва або відповідними таблицями (ДСТУ-Н Б В.1.1-27:2010. [55]).

Природне освітлення. Житлові кімнати, кухні, а також підсобні приміщення й приміщення культурно-побутового обслуговування в гуртожитках повинні мати безпосереднє природне освітлення згідно з ДБН В.2.5-28:2018 [26]. Нормовані показники освітлення визначаються за таблицею додатка Ж [26]. Розрахунок природного освітлення виконується згідно методики додатка М [26]. За розрахункову площу освітлювального отвору приймається площа отвору вікна або заскленої частини дверей із зовнішнього боку, за винятком площі віконної рами.

Інсоляція (опромінення прямими сонячними променями). Розміщення й орієнтація житлових будинків мають забезпечувати безперервну тривалість інсоляції приміщень від 2,5 до 3 годин на добу залежно від пори року. Розрахунок ведеться згідно пунктів 6-9 ДСТУ-Н Б В.2.2-27:2010 [57].

Житлові будинки повинні бути обладнані водопроводами, каналізацією, гарячим водопостачанням, центральним опаленням, вентиляцією, електрообладнанням, а в газифікованих районах — газопостачанням.

У цивільних будівлях слід передбачити господарсько-питне, гаряче та протипожежне водопостачання за ДБН В.2.5-64:2012 [27]; опалення, вентиляцію і кондиціонування повітря за ДБН В.2.5-67:2013 [28]; каналізацію за ДБН В.2.5-75:2013 [29]. Системи газопостачання проектують відповідно до вимог ДБН В.2.5-20:2018 [25]. Заходи щодо пожежної безпеки будівель повинні задовольняти ДБН В.1.1-7:2016 [6].

При проектуванні цивільних будинків потрібно передбачити заходи щодо забезпечення необхідного температурно-вологісного режиму в приміщеннях згідно з ДБН В.2.6-31:2016 [32], захисту від шуму, шумопоглинання для того, щоб шум, який проникає в приміщення, не перевищував нормованого рівня за ДБН В.1.1-31:2013 [5].

    1. Об’ємно-планувальні вирішення цивільних будинків




Об’ємно-планувальним рішенням будівлі називається об’єднання головних і підсобних приміщень у єдину композицію. Належить розрізняти анфіладну систему, систему планування з горизонтальними комунікаційними приміщеннями, секційну систему, зальну й комбіновану.

Рисунок 1.4 – Планувальні композиційні схеми будівель:

1 – коридорна; 2 – анфіладна; 3 – центрична; 4 – зальна; 5 – секційна
Внутрішній простір та зовнішній вигляд тісно пов’язані між собою й утворюють об’ємно-просторову структуру будівлі.

Композиційне рішення будівель і споруд може бути фронтальним, коли довжина будівлі переважає його висоту та глибину (палаци, навчальні заклади й житлові будівлі); висотним, коли висота будівлі переважає розміри в плані (храми, башти, висотні житлові будинки), і вільним, коли поєднуються різні рішення.

У житлових будинках квартири проектують, виходячи з умов заселення їх однією сім’єю: їх планування, кількість кімнат і розміри залежать від чисельності сім’ї, її структурного складу, норми житлової площі на одну людину й національних традицій.

У кожній квартирі проектуються такі функціональнізони:

  1. вхідний розподільний вузол — передпокій, прихожа;

  2. господарський вузол, часто сумісний із зоною приймання їжі – кухня- їдальня;

  3. санітарно-гігієнічний вузол – туалет, ванна, душова;

  4. зона відпочинку – спальня;




  1. громадсько-робоча зона – спільна кімната, вітальня;

  2. підсобна зона – коридори, комори, кімната сушіння одягу і взуття;

  3. літні приміщення – веранди, тераси, балкони та лоджії.

Рекомендовані площі квартир наведені в таблиці 1.2. Площі квартир одноквартирних і зблокованих будинків можуть бути збільшені на 5% по відношенню до площ, наведених у таблиці 1.2. Також дозволяється збільшувати площі на 5% з метою уніфікації конструктивно-планувальних рішень багатоквартирних будинків.
Таблиця1.2–Площіквартирзалежновідкількостікімнат
Кількість житлових

кімнат

1
2
3
4
5

Нижня межа площі квартир, м2
28
44
56
70
84

Верхня межа площі квартир, м2
40
53
65
80
98


Висота житлових поверхів повинна бути не менша ніж 2,8 м, висота приміщень − не менше ніж 2,5 м. Висоту внутрішньоквартирних коридорів, санітарних та інших підсобних приміщень дозволяється знижувати до 2,1 м. Допускається влаштовувати вхід до будинку на рівні позначки тротуару за умов влаштування твердого покриття з обладнанням водовідведення та улаштуванням антикригових електричних кабельних систем. Позначку низу віконних прорізів житлових приміщень рекомендується приймати на 1,8 м вище від планувальної позначки землі. Вхідні сходи в будівлю повинні дублюватись пандусами для дитячих візочків та інвалідних колясок. Найбільший ухил пандуса становить 1:12. Пандуси повинні обладнуватися поручнями.

При вході в будівлю повинен бути влаштований тамбур глибиною не менше ніж 1,5 м. При цьому від входу до житлових приміщень має бути не менше трьох дверей, а в II кліматичному районі може бути двоє дверей. Ширина коридору загального користування в житлових будівлях повинна становити не менше ніж 1,6 м при довжині коридору до 40 м. При довжині коридору понад 40 м його ширина має бути не меншою ніж 1,8 м. Висоту господарських приміщень, які розташовані у цокольному або підвальному поверхах, рекомендується приймати від підлоги до низу конструкцій, що виступають, не менше ніж 1,9 м. Розміщення житлових приміщень у підвальному, цокольному або підземному поверхах забороняється.

Згідно з ДБН «Житлові будинки. Основні положення» [14] площа вітальні (загальної кімнати) в однокімнатній квартирі повинна бути не менша ніж 14 м2, в інших типів квартирах − не менша ніж 16 м2. Мінімальна площа спальні на одну особу – 8 м2, на дві – 10 м2. Мінімальна
площа кухні в однокімнатній квартирі – 5 м2, у дво- та більше кімнатних – 8 м2. Мінімальна площа робочої кімнати або кабінету – 10 м2.

Ширина передпокою в квартирах має бути не меншою за 1,5 м, а внутрішньоквартирних коридорів − не меншою ніж 1,1 м. Мінімальна ширина кухні повинна становити 1,8 м.

Дозволяється проектувати кухні-ніші, а також об’єднання кухні із загальною кімнатою за умови їх обладнання електроплитою та примусовою витяжною вентиляцією. Мінімальні площі санітарних вузлів наведені в таблиці 1.3. Не допускається розміщувати санвузли над житловими кімнатами й кухнями.

Одно-, двокімнатні квартири для осіб літнього віку повинні мати загальну площу, не менше зазначеної в таблиці 1.2, з можливим збільшенням на 5%. Площа квартир для осіб з інвалідністю повинна бути збільшена на 10-12 м2 проти показників, зазначених у таблиці 1.2. У квартирах для осіб літнього віку а осіб з інвалідністю влаштування лоджій або балконів обов’язкове.

Таблиця1.3–Мінімальніплощісанвузлів

№

з/п
Тип приміщення
Склад сантехнічного обладнання
Площа, м2

1
Суміщений

санвузол
Ванна, вмивальник, унітаз, місце

для пральної машини
3,8

2
Ванна кімната
Ванна, вмивальник, місце для пральної машини з підключенням

до каналізації
3,8

3
Убиральня
Унітаз, умивальник
1,5

Об’ємно-планувальні вирішення громадських будівель, їх структура повністю залежать від їх функціонального призначення. Їх проектують згідно з ДБН В.2.2-9:2018 [24]. Як уже було сказано вище, громадські будинки поділяються на 12 окремих видів. Для нормування архітектурно-планувальних рішень кожного виду громадських будівель існують окремі державні будівельні норми: ДБН В.2.2-3:2018 «Будинки і споруди. Заклади освіти» [21], ДБН В.2.2-4:2018 «Будинки і споруди. Заклади дошкільної освіти» [22], ДБН В.2.2-5:97 «Захисні споруди цивільної оборони» [23], ДБН В.2.2-10:2018 «Заклади охорони здоров’я» [11], ДБН В.2.2-11:2002 «Підприємства побутового обслуговування» [12], ДБН В.2.2-13:2003 «Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди» [13], ДБН В.2.2-16:2005 «Культурно-видовищні та дозвіллєві заклади» [15], ДБН В.2.2-17:2006 «Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення» [16], ДБН В.2.2-18:2007 «Заклади соціального захисту населення» [17], ДБН В.2.2-20:2008 «Готелі»[18], ДБН В.2.2-23:2009

«Підприємства торгівлі» [19], ДБН В.2.2-24:2009 «Проектування висотних житлових та громадських будівель» [20].
В об’ємно-планувальній структурі будь-якої громадської будівлі можна виділити вестибюль (тамбур-шлюз, гардероб, допоміжні приміщення) і вертикальні та горизонтальні комунікації (коридори, сходи, пандуси, ліфти й ескалатори). Висоту приміщень надземних поверхів громадських будівель приймають відповідно до технологічних вимог, але не менше ніж 3 м. У коридорах і холах дозволяється зменшення висоти приміщення до 2,5 м, у допоміжних коридорах та складських приміщеннях до 2,2 м, а в окремих приміщеннях допоміжного призначення без постійного перебування людей – до 1,9 м. У приміщеннях з похилою стелею найменша висота приміщення повинна бути не менше ніж 2,5 м. Висоту приміщень громадського призначення, що розташовуються у житлових будинках, допускається приймати за висотою житлових приміщень, крім приміщень, у яких за умови розміщення обладнання повинна бути висота не менше ніж 3 м від підлоги до стелі.

Перелік приміщень громадських будинків, які допускається розміщувати в підвальному та цокольному поверхах, наведений у додатку Г [24]. Підвали під громадськими будинками, як правило, проектують одноярусними, дозволяється проектування двох’ярусних підвалів з розташуванням у них автомобільних паркінгів. Найменша висота підвалу від підлоги до стелі повинна бути 2,7 м.

При всіх зовнішніх входах до вестибюлю і сходових кліток передбачаються тамбури завглибшки не менше ніж 1,2 м, причому ширина тамбура повинна перевищувати ширину дверного прорізу не менше ніж на 0,25 м із кожного боку, а глибина тамбура має перевищувати ширину полотна дверей не менше ніж на 0,2 м. При використанні будівлі мало- мобільними групами населення мінімальна глибина тамбура повинна становити 1,8 м, а ширина повинна бути не менше ніж 2,2 м. Тамбури основних входів проектують із природним освітленням.

На відміну від житлових будинків, у громадських позначку підлоги біля входу в будівлю можна приймати менше 0,15 м (у тому числі й нижчу за позначку тротуару) за умов захисту приміщень від попадання опадів.

    1. Конструктивні системи і схеми житлових та громадських будівель




Основою конструктивного вирішення будівель є вибір конструктивної й будівельної системи, а потім – конструктивної схеми. Основні несучі конструктивні елементи утворюють остов будівлі.

Несучим остовом будівлі називають просторову систему вертикальних і горизонтальних несучих елементів. Статична роль несучих елементів остова впливає на вибір конструктивної системи будівлі.
Конструктивна система – це сукупність взаємозв’язаних вертикальних і горизонтальних несучих елементів (конструкцій) будівлі, які забезпечують його міцність, жорсткість та стійкість.

Горизонтальні несучі конструкції – перекриття і покриття будівель, що сприймають вертикальні та горизонтальні навантаження й впливи, які на них припадають, та передають їх на вертикальні несучі конструкції. Горизонтальні несучі конструкції, як правило, відіграють роль діафрагм жорсткості.

Вертикальні несучіконструкції передають навантаження основам будівлі. Поділяються на стрижневі (опори каркаса), площинні (стіни) й об’ємно-просторові (об’ємні блоки).

Для житлових і громадських малоповерхових будівель застосовують безкаркасну, каркасну та об’ємно-блокову конструктивні системи.

Будівельна система – це комплексна характеристика конструктивного вирішення споруди за матеріалом та технологією зведення основних несучих конструкцій.

Матеріалами для виготовлення конструкцій цивільних будівель є камінь, бетон, дерево, сталь і пластмаса. Залежно від технології зведення будівельні системи бувають традиційні, монолітні та повнозбірні.

Конструктивна схема будівлі є варіантом конструктивної системи за ознаками складу й розміщення у просторі основних несучих конструкцій. Її вибирають на початковій стадії проектування з урахуванням об’ємно-планувальних, конструктивних і технологічних вимог.

Конструктивні схеми безкаркасних систем будівель (рис. 1.5.) бувають:

а) з поздовжніми несучими стінами (поздовжньо-стінова). Застосовується у будинках до 5-ти поверхів включно. Традиційна та найпоширеніша в малоповерхових будинках;

б) із поперечними несучими стінами (поперечно-стінова). Застосовують до 12-поверхових будівель включно. Дає змогу різноманітніше вирішувати планування, розміщувати нежитлові приміщення на першому поверсі;

в) змішаного типу (перехресно-стінова). Поверховість не обмежується. Практично неможлива трансформація планів. Рекомендується використовувати в складних ґрунтових умовах і в сейсмічних районах.




в) 6

5

Рисунок 1.5 – Конструктивні схеми безкаркасних будівель:
а – з поздовжнім розташуванням несучих стін; б – із поперечним; в – перехресним; 1 – зовнішні та внутрішні стіни;

2 – панелі міжповерхових перекриттів; 3 – самонесучі зовнішні стіни; 4 – несуча стіна торця; 5 – несучі стіни (поздовжні

та поперечні); 6 – плита перекриття, обперта по контуру


Конструктивні схеми каркасних будівель можуть бути:
  1. з неповним каркасом (рис. 1.6):

а) із поздовжнім розташуванням ригелів – застосовують у громадських будівлях складної планувальної структури: навчальні заклади, торговельні заклади тощо;

б) із поперечним розташуванням ригелів – застосовують у будинках із регулярною планувальною структурою: гуртожитки, готелі тощо;
Рисунок 1.6 – Конструктивна схема будівлі з неповним каркасом при поперечному розташуванні ригелів



  1. повнокаркасні (рис. 1.7, а-в): із розташуванням ригелів: поздовжнім, поперечним та перехресним. Гранична поверховість визначається системою вертикальних в’язей і конструктивних вузлів як елементів, що забезпечують просторову стійкість будівель;

  2. повнокаркасні безригельні (рис. 1.7, г) останнім часом використовуються переважно для будівництва торговельних комплексів та житлових будівель.


a)

б)

Рисунок 1.7 – Конструктивні схеми повнокаркасних будівель:

а – з поздовжнім розташуванням ригелів; б – ті ж, із поперечним; в – перехресним; г – безригельна

Питання для самоперевірки


  1. Що називається будівлями, спорудами?

  2. За якими ознаками класифікуються цивільні будівлі?

  3. На які основні групи розподіляють громадські будівлі?

  4. Наведіть вимоги, які ставлять до будівель?

  5. Дайте визначення приміщення, поверху. Які поверхи розрізняють у будівлях?

  6. Назвіть основні конструктивні елементи будівлі. Які їх функції?

  7. Які основні принципи об’ємно-планувальних вирішень цивільних будівель?

  8. Які загальні вимоги до вирішення питань евакуації з громадських будівель?

  9. Дайте визначення будівельної та конструктивної систем.

  10. Що називається конструктивною схемою будинку? Наведіть їх різновиди для цивільних будівель.

  11. Перерахуйте види композиційного вирішення будівель

скачати

© Усі права захищені
написати до нас