Ім'я файлу: Д2.docx
Розширення: docx
Розмір: 32кб.
Дата: 17.03.2023
скачати
Пов'язані файли:
Новітні досягенення семінари.docx
Розширення: docx
Розмір: 32кб.
Дата: 17.03.2023
скачати
Пов'язані файли:
Новітні досягенення семінари.docx
Семінарське заняття з зарубіжної літератури
Тема: Роман Стендаля «Червоне і чорне»
Освітня мета: поглибити, закріпити та систематизувати знання з теми творчості Стендаля ,роману «Червоне і чорне»
Обладнання: роман «Червоне і чорне»
План заняття:. Роман Стендаля «Червоне і чорне» (2 год.).
1.Історія створення роману. Жанрова своєрідність. Просвітницькі традиції.
2. Значення назви та підзаголовку твору. Французькесуспільство в добу Реставрації та прийоми йогозображення. Роль композиції в розкритті основнихідей твору.
3.Образна система. Засоби створення характерів(портрет, внутрішній діалог, авторський коментар, оцінки інших персонажів, роль деталі). Знайтиприклади в тексті:
– Жюльєн Сорель: суперечливість характеру, етапижиттєвого шляху, зовнішній та внутрішнійконфлікти, еволюція образу, причини трагедіїЖульєна;
– дві любовні лінії твору;
– роль другорядних персонажів (суперництво пана де Реналя та пана Вально, абат Пірар та ін.);
– дайте характеристику головним героям роману виходячи з уявлення Ф. Стендаля про «ідеальнукрасу».
Література
1. Андрие Р. Стендаль, или Бал-маскарад. – М., 1985.
2. Мюллер-Кочеткова Т. Стендаль: Нарис життя і творчості. – К., 1983.
3. Проскурнин Б., Яшенькина Р. История зарубежной литературы XIX века: западноевропейская реалистическая проза. - М., 1998.
4. Реизов Б. Стендаль. Философия истории. Политика. Эстетика. – Л., 1974.
5. Реизов Б. Г. Французский роман ХІХ века. – М., 1969.
6. Тимашева О. Стендаль. – М., 1983.
Зміст
Історія створення роману. Жанрова своєрідність. Просвітницькі традиції.
«Червоне і чорне» (фр. Le Rouge et le Noir) – роман Стендаля, опублікований в 1830 році.
Роман «Червоне і чорне» вийшов після Липневої революції 1830 року. Причиною послужила політика короля Карла Х, який намагався повернути час і порядки до 1789 року. Саме до Карла Х пані де Реналь збереться їхати, щоб просити помилування для коханого. Дія роману відбувається в 1820-і роки.
Роман здобув широку популярність в останній третині XIX століття як ключовий попередник психологічного реалізму, який до того часу став переважним напрямком в європейській літературі.
Фабула роману заснована на реальних подіях, пов’язаних з судовою справою якогось Антуана Берті. Стендаль дізнався про них, переглядаючи хроніки газети Гренобля.
Історія Антуана Берте, сина сільського коваля – схожа з історією Жульєна Сореля. Його вихователем і вчителем був місцевий священник. Коли юнакові виповнилось 19 років, він почав працювати гувернером у родині багатого промисловця пана Мішу. Можливо, Антуан був викритий в любовному зв’язку з матір’ю своїх вихованців, бо втратив місце. Священник, зумів влаштувати Берте в семінарію, з якої юнак переходить вихователем до аристократичного будинку Кордонів. Мадемуазель де Кордон, дочка хазяїна, закохується в молодого плебея. Її батько пише листа до пані Мішу і просить схарактеризувати поведінку Антуана, на що отримує негативний відгук. Це означає кінець карєри для Берте, і той з відчаю повертається в Гренобль і стріляє в пані Мішу, а потім намагається покінчити життя самогубством. Пані Мішу не помирає. У 1827 р. в Греноблі відбувся судовий процес, на якому Берті було засуджено на смерть.
Ця судова хроніка не випадково привернула увагу Стендаля, який задумав роман про трагічну долю талановитого
плебея у Франції епохи Реставрації. Однак реальне джерело лише пробудило творчу фантазію художника, переосмислити хронікальну історію.Тема: Роман Стендаля «Червоне і чорне»
Освітня мета: поглибити, закріпити та систематизувати знання з теми творчості Стендаля ,роману «Червоне і чорне»
Обладнання: роман «Червоне і чорне»
План заняття:. Роман Стендаля «Червоне і чорне» (2 год.).
Література
Історія головного персонажа “Червоного і чорного”, на перший погляд, майже повністю повторює згадану справу, тільки імена змінюються: Берте перетворюється на Жульєна Сореля, подружжя Мішу – на пана і пані де Реналь, а аристократка та його дочка – на маркіза де Ла – Моль і Матильду. Але замість дрібного честолюбця, яким був Берті, з’являється героїчна і трагічна особистість Жюльєна Сореля. Не меншу метаморфозу зазнають факти і в сюжеті роману, що відтворює типові риси цілої епохи в головних закономірностях її історичного розвитку.
Роман поєднує в собі риси романтизму і реалізму. Про це свідчить життєва основа історії, наповнена глибокими і різноманітними почуттями та ідеями. Це риса реалізму. Але ось герой – романтичний, наділений специфічними рисами. Він конфліктує з суспільством, при цьому неабиякий, освічений і красивий. Його самотність – горде прагнення піднятися над натовпом, своє середовище він зневажає. Розум і здібності його трагічно залишаються не потрібними і не реалізованими. Природа йде по його стопах, обрамляючи почуття і події в його житті своїми барвами.
Твір часто характеризують як психологічно-соціальне, і з цим важко не погодитися, так як в ньому незвично перемішані події дійсності і докладна оцінка внутрішніх мотивів героїв. Протягом усього роману читач може спостерігати постійне співвіднесення зовнішнього світу в цілому і внутрішнього світу людини, і до кінця не з’ясованим залишається, який же з цих світів найбільш складний і суперечливий.
Психологізм є характерною рисою творчості Стендаля. Він проявляється в тому, що поряд з розповіддю про діях і вчинках персонажа і загальною картиною описуваних подій, автор на більш високому рівні аналізу описує причини і мотиви дій героя. Таким чином, письменник балансує на межі між киплять пристрастями і аналізують їх розумом, створюючи відчуття, що в той же самий час, коли герой здійснює вчинок, за ним ведеться безупинне спостереження. Наприклад, це всевидюче око показує читачеві, як Жульєн дбайливо вкриває від очей свій вирок: маленького Наполеона, шанування якого вже накладало свій відбиток на дії героя з самого початку його шляху. Ця виразна деталь вказує нам на душу Сореля – тріпотливого метелика, який прагне до вогню. Він повторив долю Наполеона, завоювавши бажаний світ, але не зумівши його утримати.
Додаткові питання :Які художні напрями поєднує роман і що свідчить про це ?
(відповідь роман поєднує в собі риси романтизму і реалізму. Про це свідчить життєва основа історії, наповнена глибокими і різноманітними почуттями та ідеями. Це риса реалізму. Але ось герой – романтичний, наділений специфічними рисами.
Яка одна із найважливіших характерних рис творчості Стендаля ?
(Психолохізм Психологізм є характерною рисою творчості Стендаля. Він проявляється в тому, що поряд з розповіддю про діях і вчинках персонажа і загальною картиною описуваних подій, автор на більш високому рівні аналізу описує причини і мотиви дій героя)
2. Значення назви та підзаголовку твору. Французькесуспільство в добу Реставрації та прийоми йогозображення. Роль композиції в розкритті основнихідей твору.
«Червоне і чорне» – це соціально – психологічний роман, своєрідне історико-філософське дослідження буржуазного ладу ХІХ століття.
Про глибокий соціальний сенс роману уже говорить його назва. Під «червоним» і «чорним» Стендаль розумів зіткнення двох сил – революції та реакції. Революція – це «червоне». Реакція, що запанувала в період Реставрації, – «чорне».
Назва роману символічна і багатозначна. Ці два кольори — червоне і чорне — відбивають і ідеї роману, і соціальні проблеми суспільства, і діалектику душі героя.
Червоне і чорне. Минуле і сьогодення — епоха Наполеона і період Реставрації. Кумиром для багатьох молодих людей початку XIX століття був Наполеон. В епоху Наполеона Жульєн Сорель міг би завдяки своїй енергії і волі прославитися на полі бою, вчинити подвиг — зробити військову кар'єру завдяки своїм особистим якостям. Він завжди носив із собою портрет Наполеона, всі свої дії і вчинки оцінював з погляду Наполеона, адже "...Бонапарт, безвісний і бідний поручик, зробився владикою світу за допомогою шпаги..." Але в тому суспільстві, куди так пробивався наш герой, важливі тільки походження і гроші, людям його стану немає місця в "гарному суспільстві". Виступаючи на суді, Жульєн говорить: "...Я бачу тут людей, що забажають покарати і раз і назавжди зломити в моїй особі цю породу молодих людей низького походження, задавлених убогістю..."
Червоне і чорне. Революція і реакція. Жульєн Сорель мало схожий на революціонера на початку роману. І все-таки наприкінці роману, на суді, ми бачимо вже не просто злочинця або егоїста — ми бачимо викривача. "Бережися цієї молодої людини з енергійним характером... почнися знову революція, він усіх нас відправить на гільйотину", — говорить про Жульєна Сореля брат Матильди. Саме енергійність, напористість, рішучість і мужність головного героя дозволять йому виголосити на суді обвинувачувальну промову проти вищого суспільства.
Роман «Червоне і чорне» – один з найкращих творів письменника, правдива розповідь про французьке суспільство доби Реставрації.
Епіграфом до свого роману Стендаль узяв слова революціонера Дантона: «Правда, сувора правда!»
Безпосереднім джерелом роману був процес над Антуаном Берте, про який письменник прочитав у кримінальній хроніці Гренобля. Молодий учитель, син звичайного коваля, стріляв із ревнощів у матір своїх вихованців і намагався покінчити життя самогубством. Берте засудили до страти.
Та в романі Стендаля кримінальна історія переросла у справжню хроніку його часу, доби Реставрації між двома революціями – Великою французькою та Липневою 1830 р. Такий підзаголовок і дав письменник «Червоному і чорному» – «хроніка ХІХ століття».
Головний герой роману, юний Жульєн Сорель – походить із простої родини. Його кумиром є Наполеон Бонапарт, який за допомогою шпаги й таланту здобув собі велич і славу. Але Жульєн Сорель живе в часи, коли талановиту енергійну молодь низького походження суспільство сприймає вороже. Він приречений на самотність у середовищі, яке ніколи не визнає права на кар’єру, родину, гідне життя для того, хто для нього чужий.
Головний герой роману Стендаля «Червоне і чорне» не просто прагне «вийти в люди». Жульєн Сорель прагне визнання свого інтелекту та здібностей, мріє посісти в суспільстві одне з найвищих місць. Але він – «плебей», і тому, незважаючи на його природні таланти, всі перспективи для нього закриті. Саме цим зумовлений потенційний протест у душі та вчинках Жульєна, його бажання кинути виклик долі.
Показуючи коротке, проте сповнене драматичних подій і бурхливих пристрастей життя свого героя, Стендаль одночасно змальовує в «Червоному і чорному» різні соціальні прошарки французького суспільства доби Реставрації: буржуазію, духовенство, дворянство. Події роману відбуваються у провінції – у Вер’єрі та Безансоні, а також у столиці Франції – Парижі.
Усі події, учасником яких стає Жульєн, юнак сприймає як війну, середовище, у якому існує, – як вороже, а будь-який свій успіх – як виграну битву. Та перемоги Жульєн має здобувати не на полі бою, а в хитро сплетених інтригах. Тут він може досягти успіху, висловлюючи лише думки, які йому самому здаються фальшивими. Жульєн Сорель убачає свій «обов’язок» у свідомому лицемірстві, тобто в тому, щоб поводитися за законами суспільства, де панують безликість, крутійство та запроданство, стримуючи своє презирство до нього.
Зіткнення із суспільством завершується загибеллю героя, проте його моральною перемогою. На судовому процесі Жульєн Сорель, зриваючи маски лицемірної благопристойності зі своїх суддів, кидає їм в обличчя правду: його провина не в тому, що він стріляв у пані де Реналь, а в тому, що він насмілився обуритися соціальною несправедливістю і повстати проти своєї жалюгідної долі.
Трагедія героя роману «Червоне і чорне» – у фатальній невідповідності зусиль, що їх він доклав для втілення своїх честолюбних планів, тому ганебному фальшивому світові, який він так прагнув перемогти.
Вплив творчості Стендаля на подальший розвиток літератури широкий і різноплановий. Причина його світової слави полягає в тому, що Стендаль із надзвичайною проникливістю розкрив провідні риси своєї доби, протиріччя, що роздирали її, сили, які в ній боролися, психологію складного й неспокійного XIX століття, усі ті особливості взаємовідносин людини і суспільства, які були характерні не лише для Франції.
Із глибокою правдивістю, яка робить його одним з видатних реалістів, Стендаль показав рух своєї епохи, що звільнялася від пут феодалізму та пробивалася до демократичних ідеалів.
Додаткові питання :
Образна система. Засоби створення характерів(портрет, внутрішній діалог, авторський коментар, оцінки інших персонажів, роль деталі). Знайтиприклади в тексті:
– Жюльєн Сорель: суперечливість характеру, етапижиттєвого шляху, зовнішній та внутрішнійконфлікти, еволюція образу, причини трагедіїЖульєна;
– дві любовні лінії твору;
– роль другорядних персонажів (суперництво пана де Реналя та пана Вально, абат Пірар та ін.);
– дайте характеристику головним героям роману виходячи з уявлення Ф. Стендаля про «ідеальнукрасу».
Жюльєн Сорель – представник покоління початку 20-х років XIX століття. Йому притаманні риси романтичного героя: незалежність, почуття власної гідності, бажання змінити долю, бажання боротися і добиватися мети. Він яскрава особистість, в ньому все вище норми: сила розуму, волі, мрійливості, цілеспрямованості.
Визначна риса характеру Жульєна Сореля – честолюбство.
Юнак з раннього дитинства марив військовою службою, його кумиром був Наполеон, найулюбленішим твором – «Меморіал Святої Єлени». Навіть у матраці свого ліжка в будинку панів де Реналь Жульєн Сорель переховував портрет Наполеона.
Та подорослішавши він розуміє: єдина можливість чого-небудь досягти в житті – стати священником.
“Пробити дорогу — для Жюльєна означало насамперед вирватись із Вер’єра; він ненавидів свою батьківщину. Від усього, що він тут бачив, холонуло його серце.”
І він отримав хорошу можливість чогось досягти, коли його наймає мер Вер’єра пан де Реналь. Жюльєн став гувернером. Уже через місяць діти обожнювали молодого вихователя, а пані де Реналь відчувала до нього щось більше, ніж просто повагу. Однак Жюльєн почував себе чужим у цій родині:
«він відчував лише ненависть і відразу до цього вищого світу, куди він був допущений тільки до краєчку стола …»
Життя в будинку пана де Реналя було наповнене лицемірством, прагненням до наживи, боротьбою за владу, інтригами та плітками. Жюльєн почував себе самотнім у цьому світі. Завдяки заступництву кюре Шелана Сорель потрапляє в Безансонську духовну семінарію.
За походженням Жульєн Сорель був сином колишнього селянина, сином теслі. Саме низьке походження завадило Жульєну посісти гідне становище в суспільстві.
Герой живе в маленькому провінційному містечку Вер’єрі з братами та батьком і мріє вирватися звідси у великий світ. Батько не розумів сина, який захоплювався читанням.
Жульєн навчався старанно, але від семінаристів тримався осторонь. Під час його навчання в семінарії, на думку семінаристів, він завинив у «найжахливішому гріху» — він мислив, міркував сам, не корився авторитетам.
Дуже скоро Жюльєн побачив, що знання тут не поважають, що там заохочується: лицемірство, «аскетичне благочестя». Як не намагався юнак стати таким як всі, він не міг сподобатися семінаристам, бо сильно відрізнявся від інших.
Незабаром його були оцінені: його призначили репетитором по Новому і Старому Завіті. Жюльєн почував підтримку абата Пірара і був вдячний йому за це.
Завдяки прихильності абата Пірар, який дав рекомендації в дім де Ла Моля, Жюльєн переїжджає в Париж. Він стає особистим секретарем впливового політика маркіза де Ла-Моля. Перед ним відкривався новий світ. Але цей новий світ був таким же, як і світ у Вер’єрі та Безансоні. Все було засноване на лицемірстві та наживі.
Жюльєн приймає всі правила гри та намагається зробити кар’єру. Його очікувала блискуча перемога. Але роман з дочкою маркіза Матильдою розладнав всі плани Жюльєна. Матильду, цю світську красуню, привабили в Жюльєні його розум, неординарність і безмежне честолюбство. Але любов ця була зовсім не схожа на яскраве і світле почуття, яке пов’язувало Жюльєна з пані де Реналь. Любов Матильди і Жульєна скоріше нагадувала дуель двох честолюбців. Але вона цілком могла б закінчитися шлюбом, якби не лист пані де Реналь, написаний під впливом братів-єзуїтів.
Головним стрижнем усіх творів Стендаля було прагнення щастя. І для його героїв щастя не мислилось без кохання. Здатність кохати — це ніби міра величі характеру героя.
Спочатку Жульєн Сорель розглядає кохання як засіб досягнення кар'єри. Завоювання серця пані де Реналь для Жульєна було чимось на кшталт завоювання фортеці Наполеоном. Однак щирість почуття Луїзи де Реналь змушує вперше в житті забути про своє честолюбство, гордощі і віддатися коханню, пізнати щастя Хай воно було коротким, але воно було створене любов'ю. Він не розумів цього, швидше відчував, хоч і вмовляв себе забути про все заради майбутньої кар'єри Кохання людини варте стільки, скільки важать його достоїнства. І по-справжньому оцінила їх Матильда де Ла-Моль. В її очах він бачить не тільки кохання, але й повагу до нього як до людини талановитої, вивищеної, розумної і щирої. Кохання стало справжньою оцінкою достоїнств Жульєна Сореля. Разом із тим саме кохання змусило Жульєна виявити в самому собі "червоне" й "чорне", аби після тривалих вагань зробити вибір. Кохання не терпить брехні, нещирості й змушує хоча б самому собі сказати правду. А правда в тому, що компроміс, якого він так прагнув досягти, неможливий. І треба вибирати свій шлях, треба зрозуміти, що є життя для тебе. Жульєн зрозумів, що саме кохання здатне наповнити сенсом кожен день життя. Його сила і краса, його животворний вплив важить набагато більше за всю славу світу. От тільки дійшов він цього висновку наприкінці життя. Власне, він сам прирік себе на смерть, бо перед коханням, як перед образом, не міг брехати. Кохання — це найвищий сплеск душевних сил, який виявляє всю велич душі закоханого. Саме так сталося і з героєм Стендаля
Додаткові питання : 1.Який саме конфлікт лежить у соціально психологічному романі «Червоне і Чорне» Стендаля
(відповідь конфлікт особистості із суспільством)
2.Ознаками реалізму у романі виступають саме ?
(Відповідь змалювання розвитку внутрішнього світу головного геро