«Роль дітей у Першій світовій війні»

Презинтацію виконувала серпокрилова кароліна ПТБД-11

Ну що,ж поговоримо на цю тему більш розгорнуто

• Діти, які виросли у воєнні роки, дуже відрізнялися від інших, оскільки не мали дитинства. Комусь не дісталося батьківської любові, хтось не отримав освіти, їм щодня доводилося боротися за життя. Не випадково дітей війни називали «дітьми з дорослими очима».

Де можливо дізнатись інформацію про таких дітей?

• Про дитячу військову долю писало багато вітчизняних та зарубіжних письменників, а от історики цю тему оминали. За словами науковця Тетяни Пастушенко, тема: «Діти і війна» довго залишалась маловивченою і малодослідженою, тому що вона по суті є антивоєнною, оскільки показує, що війна стосується кожного. Традиційно вважається, що війна — це справа солдата, дорослого чоловіка, який піде воювати на фронт. Водночас найбільш беззахисними є діти, жінки, цивільні люди.

Статистика :

• Буття дітей під час Першої світової війни більш-менш описане, але якщо торкнутися статистики — то такої статистики немає. Оскільки дітей не рахували ані серед статистики втрат цивільного населення, ані в статистиці загиблих військових під час бойових дій.
• У подальшій статистиці такій категорії населення, як діти, увага не приділялася.

Як складались долі дітей?

• Звичайно, що частина еліти намагалася допомагати сиротам: хто жертвуючи своїм вільним часом, хто шукаючи кошти та ресурси, а хто організовуючи притулки, проте ці всі зусилля ніколи не могли замінити їм найцінніше — батьків...
• Найбільш відомими організаторами та меценатами, котрі всіма зусиллями намагалися допомогти львівським дітям-сиротам, були Василь Нагірний та Андрей Шептицький. З їхньою допомогою було відкрито низку сиротинців.

Що було з їх психічним станом?

• Щоправда, багато дітей знаходилися в тяжкій депресії. Про ті, нелегкі, моменти є згадки у митрополита Андрея Шептицького: «Діти, що їх примістили ми по сиротинцях, є часами так пригноблені трагедією їх життя, що сестри, котрі є якби матерями для дітей, мусять не раз місяцями працювати, щоб викликати усміх тих маленьких. Через цілий рік є неможливо виробити атмосферу веселости і щастя. Діти, що мають своїх матерів та вітців, ведуть життя не на багато ліпше, чим сироти

Висновок

• З цього я можу зробити висновок ,що діти які пережили війну дуже сильні,як морально так і фізично!Вони втрачали своїх батьків,бачили як вбивають,у них не було дитинства !Я вважаю,що ці діти теж герої ,бо пережити таку страшну війну –це на мою думку заслуговує пошани.

Дякую за увагу!

• Дякую за увагу!