Ім'я файлу: РЕФЕРАТ динаміка відновлення футб.docx
Розширення: docx
Розмір: 190кб.
Дата: 07.06.2021
скачати
Розширення: docx
Розмір: 190кб.
Дата: 07.06.2021
скачати
Національний університет фізичного виховання і спорту України
Реферативна робота
з теми:
«Динаміка відновлення футболістів високого класу після змагального навантаження у фут залі»
Виконав:
Студент групи 11-ФБ
Гулієв Владислав Віталійовч
Київ-2021
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………………………… 3
ВСТУП…………………………………………………………………………. 4
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВПЛИВУ ЗАСОБІВ
ВІДНОВЛЕННЯ НА СПОРТСМЕНІВ, ЯКІ ЗАЙМАЮТЬСЯ
У ФУД ЗАЛІ…………………………………………………………..7
1.1. Особливості навчально-тренувального процесу футболістів……………...7
1.2. Відновлення та стомлення в системі спортивного тренування футболістів…………………………………………………………………... ….. 14
1.3. Характеристика засобів відновлення працездатності футболістів………..20
1.3.1. Педагогічні засоби відновлення спортивної працездатності та їх завдання...…………………………………………………………….………….. .21
1.3.2. Психологічні засоби і методи відновлення у спортивній практиці.................................................................... ……………………………....26
1.3.3 Медико-біологічні аспекти проблем відновлення спортивної працездатності ……………………………............................................................ 28
РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВІДНОВЛЕННЯ
ФУТБОЛІСТІВ ВИСОКОГО КЛАСУ ПІСЛЯ ЗМАГАЛЬНОГО
НАВАНТАЖЕННЯ…..……………………………………………..35
2.1. Планування засобів відновлення у тренувальному процесі футболістів…35
2.2. Зміст та структура комплексної системи засобів відновлення для підвищення працездатності футболістів……………………………………….. 36
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………… 65
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………….….67
АТ – артеріальний тиск
АТФ – аденозинтрифосфатна кислота
ЕГ – експериментальна група
ЗВО – заклад вищої освіти
ЗФП – загальна фізична підготовка
КГ – контрольна група
КрФ – креатинфосфат
СФП – спеціальна фізична підготовка
ЦНС – центральна нервова система
ЧД – частота дихання
ВСТУП
Актуальність теми. Однією з найважливіших проблем сучасного спорту є підвищення працездатності спортсменів. Вирішити цю проблему сьогодні не можна лише за рахунок удосконалення методів тренування, збільшення об'єму й інтенсивності навантажень. Це може негативно позначитися на здоров'ї і функціональному стані спортсменів, призвести до перетренованості чи перевтоми. Тому актуального значення набувають питання відновлення, як складової частини тренувального процесу.
За останні роки у футболі значно збільшилися загальний об’єм тренувальних та змагальних навантажень. Це вимагає від футболістів утримання високого рівня функціональної підготовки впродовж усього річного циклу. У даній ситуації першочергового значення набуває проблема швидкого та повноцінного відновлення працездатності футболістів після виконання фізичних навантажень .
Великі навантаження, які спричиняють появу стомлення різного ступеня, вимагають інтенсивного пошуку засобів відновлення в умовах оптимізації тренувального процесу, а також при підготовці до змагань і в період їх проведення. Тому знання закономірностей розвитку стомлення і відновлення організму футболістів має важливе теоретичне і практичне значення .
Сьогодні існує велика кількість теоретичних і практичних даних, які стверджують про необхідність використання відновних засобів і пропонують їх класифікації, приводять нові варіанти і методики практичного
використання окремих засобів відновлення в системі спортивного тренування.
Науково обґрунтоване використання різних засобів відновлення, тісно пов'язане із специфікою тренувального процесу, що дає можливість значно підвищувати його якість, уникати перевантажень, не допускати перетренованості і перевтоми .
Разом з тим, надмірне захоплення засобами відновлення або їх нераціональне використання на фоні методично неправильного планування навчально-тренувального процесу не лише може призвести до дискредитації самої ідеї про використання відновних процедур, але й завдати шкоди здоров'ю футболістів.
За даними В. М. Платонова комплексне використання засобів відновлення, а саме педагогічних, психологічних і медико-біологічних, сприяє підвищенню працездатності спортсменів у тренувальній та змагальній діяльності. Дослідження у цьому напрямку були проведені на матеріалах таких спортивних дисциплін, як плавання, фехтування, легка атлетика тощо. Проте, існуючі результати недостатні для того, щоб стверджувати про наявність системи комплексного використання засобів відновлення у тренувальному процесі футболістів.
Останнім часом особливого значення набуває вивчення закономірностей відновних процесів, характеру стомлення і методів, які підвищують ефективність відновлення та активного відпочинку.
Крім традиційних засобів відновлення (Зотов В. П., 1990; Савченко Н. И., Бірюков А. А., 1998; Мухін В. М., 2005 та ін.), широко використовуються такі засоби, як: водні процедури, іонізація, електростимуляція, аутогенне тренування, фармакологічні засоби, вітамінізація (Моногаров В. Д., 1986; Грейда Б. П., 2002), ручний, пневматичний, баромасаж (Васичкин В. І., 1997, Бірюков А. А., 1998).
Отже, в результаті аналізу науково-методичної літератури нами було встановлено, що у футболі використовуються лише окремі засоби відновлення. Питанням комплексного використання відновних засобів у підготовці футболістів присвячена невелика кількість досліджень. Так, у своїй роботах С. І. Присяжнюк, Д. Г. Оленєв, Ю. І. Тупиця (2017) розглядають комплексне використання відновних засобів для спортсменів, але основний акцент вони роблять на фізичні і медико-біологічні засоби відновлення.
Проте в літературі зовсім не знайдено наукових даних, практичних рекомендацій та методик комплексного використання відновних засобів, які спрямовані на підвищення ефективності тренувального процесу футболістів.
Тому перед нами постала проблема пошуку засобів і методів відновлення на різних етапах спортивної підготовки футболістів, їх систематизація, тому дослідження цього питання є актуальним. На цій підставі була сформована тема нашого дослідження «Комплексна система засобів відновлення футболістів студентської команди у річному циклі підготовки».
Мета роботи – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити використання комплексу педагогічних, медико-біологічних і психологічної динаміки відновлення футболістів високого класу після змагального навантаження у фут залі
Завдання роботи :
1. Проаналізувати та узагальнити особливості підготовки футболістів у
різні періоди спортивного навантаження в умовах ЗВО.
2. Визначити напрями комплексного використання засобів відновлення у
спортивному навантажені футболістів та створити їх ієрархічну модель.
3. Розробити та експериментально перевірити комплексну систему
засобів відновлення працездатності футболістів, які займаються у фудзалі.
РОЗДІЛ І
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВПЛИВУ ЗАСОБІВ ВІДНОВЛЕННЯ НА СПОРТСМЕНІВ, ЯКІ ЗАЙМАЮТЬСЯ ФУДЗАЛІ
1.1. Особливості навчально-тренувального процесу футболістів
Футбол належить саме до тих видів спорту, які сприяють всебічному фізичному розвитку і разом з тим, висувають значні вимоги до організму. Рухові дії, які виконуються на свіжому повітрі, здійснюють великий оздоровчий вплив, оскільки сприяють зміцненню нервової системи, рухового апарату, покращенню обміну речовин, функціональній діяльності усіх систем організму. Футбол як соціальне явище не проходить повз біологічної зміни природних можливостей студентів. Розширюючи діапазон спроможностей їхнього організму, він сприяє розвитку здібностей, долання великих фізичних напружень.
Великого значення при проведенні навчально-тренувальних занять набуває ефективне планування програмного матеріалу, правильної організації практичних занять і спортивних змагань та чітке їх проведення.
Організація навчально-тренувального процесу з футболу зі студентами ЗВО є складною, оскільки на заняття приходять студенти різного рівня спортивної підготовки, а часу для тренувального процесу відводиться вкрай мало. Отже, слід вилучити максимальну користь з наявних умов. Для цього необхідно скласти раціональний план тренувань та вміло організувати практичні заняття.
Структурною одиницею тренувального процесу є окреме заняття, в ході якого використовуються засоби і методи, які спрямовані на вирішення завдань фізичної, технічної та спеціально-вольової підготовки.
Спортивне тренування як педагогічне явище – це спеціалізований процес фізичного виховання, безпосередньо спрямований на досягнення високих спортивних результатів.
Основна мета спортивного тренування – забезпечити високий рівень здоров'я спортсменів, оволодіння спортивною технікою, виховання моральних та вольових рис характеру, розвиток фізичних якостей і на цій основі – досягнення високих показників в обраному виді спорту .
Тренувальні заняття в спортивній секції проводяться три-чотири рази на тиждень тривалістю дві години. Вони будуються за загальноприйнятою структурою і складаються з трьох частин: підготовчої, основної і заключної.
Залежно від завдання, періоду тренувань, а головне – від підготовленості спортсменів використовують й інший варіант тренувальних занять – чотирьохчастний, який складається із вступної, підготовчої, основної та перехідної частин.
Перший варіант здебільшого використовується на заняттях з більш підготовленими спортсменами; другий – в групових заняттях із малопідготовленими спортсменами, новачками, в групах здоров'я.
У тренувальному трьохчастному занятті час розподіляється таким чином: розминка триває 20-30 хв., основна частина – 80-90 і заключна – 10 хв.
Більш підготовленим спортсменам рекомендуються додаткові індивідуальні заняття, які виконують спортсмени самостійно по 30-40 хвилин щодня. На таких заняттях вирішуються одне-два завдання (наприклад, розвиток сили, певних груп м'язів, збільшення рухливості в суглобах, вдосконалення окремих елементів техніки тощо), їх можна виконати і під час ранкової гімнастики.
Основним чинником, що визначає ступінь дії тренувального заняття на організм спортсмена, є величина навантаження. Чим вона вища, тим більше спортсмен стомлюється, відбуваються значні функціональні зрушення роботі органів і систем організму.
Великі навантаження супроводжуються значними функціональними зрушеннями в організмі спортсмена та зниженням працездатності, що свідчить про наявність стомлення. Для отримання великого навантаження футболісту необхідно виконати великій об'єм роботи, адекватної рівню його підготовленості. При плануванні програми того або іншого заняття, можна використовувати тренувальні засоби різної складності. Тренувальна програма повинна бути, по-перше, достатньо важкою та стимулювати функціональні можливості спортсмена; по-друге, відповідати його підготовленості та функціональному стану.
Велике навантаження характеризується сумарним об'ємом роботи в умовах стійкої рівноваги та не супроводжується зниженням працездатності. У цьому випадку робота завершується при прояві ознак компенсованого стомлення.
Середнє навантаження відповідає початку стійкої працездатності, яке супроводжується стабільністю рухів.
Мале навантаження значно активізує діяльність різних функціональних систем, а також супроводжується стабілізацією рухів.
Для студентів закладів вищої освіти найбільш прийнятним є побудова програми підготовки одного макроциклу, тривалість якого визначається термінами проведення змагань, як правило, це 7-8 місяців: вересень-березень, або вересень-квітень. У структурі макроциклу прийнято виділяти підготовчий, змагальний та перехідний періоди. На початку підготовчого періоду тренування футболістів будується на основі вправ, які створюють фізичні та технічні передумови для подальшого удосконалення в змагальній вправі. Припускається широке використання різноманітних допоміжних та спеціально-підготовчих вправ, які значною мірою наближені до загальнопідготовчих.
Підготовчий період прийнято ділити на два етапи: загальнопідготовчий та спеціально-підготовчий. Основними завданнями загальнопідготовчого періоду є підвищення рівня загальної фізичної підготовленості спортсмена, збільшення можливостей основних функціональних систем організму, розвиток необхідних спортивно-технічних здібностей. На цьому етапі закладається фундамент для подальшої роботи над підвищенням спортивного результату. Спеціальна частина підготовки полягає у підвищенні окремих фізичних якостей, які значно впливають на рівень спортивного результату. Особлива увага приділяється розвитку швидкісносилових можливостей, вдосконаленню техніки рухів, продуктивності дихання, економічності роботи. Важливе завдання спеціальної підготовки на першому етапі підготовчого періоду – покращення здатності спортсмена переносити великі навантаження, у випадку із спортсменами-студентами основним завданням є збереження здатності виконувати великі об'єми тренувальних навантажень.
Тренування у спеціально-підготовчому етапі підготовчого періоду направлене на досягнення і збереження спортивної форми, що досягається використанням спеціально-підготовчих вправ, наближених до змагальних. Зміст тренування забезпечує розвиток комплексу якостей на базі передумов, створених у загально-підготовчому етапі. Значне місце в об'ємі тренувальної роботи відводиться вузькоспеціалізованим засобам, які сприяють підвищенню окремих компонентів спеціальної підготовки.
Основним завданням змагального періоду є подальше збереження і підвищення рівня спеціальної підготовки та її реалізація в змаганнях, що досягається широким використанням змагальних і близьких до них спеціально-підготовчих вправ. Спеціальна підготовка футболістів у змагальний період здійснюється з урахуванням календаря змагань які, як правило, для студентів припадають на квітень-травень чи листопад-грудень. При підготовці до змагань відбувається значне зниження загального об'єму тренувальної роботи. У процесі тренування у футболістів виробляється певний ритм коливань спеціальної працездатності протягом дня, причому її найвищий рівень досягається в звичний час тренувальних занять. Тому важливо організувати основні заняття і контрольні старти у той час дня, коли передбачається проведення основних змагань.
Особливо ретельно слід планувати підготовку футболістів до змагань. Вона будується суто індивідуально, не вписується в стандартні схеми і на її організацію впливають багато чинників: функціональний стан футболіста і рівень його підготовленості, стійкість змагальної техніки, поточний психічний стан, реакція на тренувальні і змагальні навантаження. На даному етапі не слід добиватися подальшого підвищення функціональних можливостей основних систем і механізмів, що визначають рівень спеціальної витривалості, а лише підтримувати, що, природно, не вимагає великого об'єму інтенсивної роботи.
До основних завдань перехідного періоду відноситься відпочинок після тренувальних і змагальних навантажень минулого року та макроциклу. Тренування в перехідний період характеризуються невеликим сумарним об'ємом роботи і незначними навантаженнями. Особлива увага приділяється фізичному та психологічному відновленню. При підборі засобів тренування широко використовуються вправи, які спрямовані на розвиток рухових якостей та утримання інтересу студентів до регулярних занять футболом. При застосуванні даної програми підготовки студентів-футболістів слід враховувати рівень підготовки і раціонально розподіляти навантаження.
Перехідний період зазвичай триває 1-4 тижні і залежить від планування підготовки протягом року, тривалості змагального періоду, складності і рівня основних змагань, індивідуальних особливостей футболістів.
Тренування в перехідному періоді характеризується невеликим сумарним об'ємом роботи і незначними навантаженнями. Об'єм роботи порівняно з підготовчим періодом скорочується приблизно у 3-4 рази; кількість занять протягом тижневого мікроциклу, як правило, не перевищує 4-6 занять, великого навантаження не планується. Різко змінюється спрямованість роботи. Основний зміст перехідного періоду складають різноманітні засоби активного відпочинку і загальнопідготовчі вправи, які раніше не використовувались. Заняття бажано проводити в лісі, на березі моря, річки або іншого водоймища, в зонах відпочинку.
Отже, дуже важливою є правильна побудова перехідного періоду, через те, що він дозволяє футболістам відновити сили після минулого макроциклу та підготуватися для якісної роботи надалі, у наступному макроциклі.
Тренувальний макроцикл може бути представлений і як система середніх циклів (мезоциклів) – структурних утворень тренувального процесу, які складаються із 3-8 мікроциклів загальної тривалості до 2 тижнів. Вони бувають втягуючі, базові, контрольно-підготовчі, передзмагальні та змагальні.
Основним завданням втягуючого мезоциклу є поступове підведення футболістів до ефективного виконання специфічної тренувальної роботи шляхом застосування загальнопідготовчих вправ, направлених на підвищення можливостей систем кровообігу та дихання. До певної міри можна використовувати допоміжні і спеціально-підготовчі вправи, які підвищують можливості систем організму, сприяють розвитку витривалості, швидкісно-силових якостей і гнучкості, формуванню рухових умінь та навичок, сприяють ефективності роботи.
У базових мезоциклах увага приділяється підвищенню функціональних можливостей організму футболіста, розвитку його фізичних якостей, становленню технічної та психологічної підготовки. Тренувальна програма характеризується різноманітністю засобів і великими за об'ємом і інтенсивністю навантаженнями.
У контрольно-подготовчих мезоциклах синтезуються можливості футболістів, які були досягнуті в попередніх мезоциклах, тобто виконується великий об'єм так званої інтегральної підготовки. Широко застосовуються змагальні та спеціально-підготовчі вправи, використовуються великі тренувальні і змагальні навантаження.
У передзмагальних мезоциклах усуваються дрібні недоліки в підготовці футболіста, удосконалюються його техніко-тактичі можливості, планується робота по вдосконаленню різних складових змагальної діяльності, приросту швидкісних якостей і спеціальної витривалості. Проте основна увага приділяється повноцінному фізичному і психічному відновленню футболістів та створенню оптимальних умов для протікання адаптаційних процесів в організмі після навантажень попередніх мезоциклів.
Змагальні мезоцикли будуються строго відповідно з календарем змагань і відрізняються невисоким тренувальним, але високим змагальним навантаженням, широким використанням засобів відновлення.
Спрямованість тренувального процесу змінюється від одного мезоциклу до іншого. Реалізується це поступовою зміною спрямованості мікроциклів в межах мезоциклу.
Керуючись цими загальними вказівками з приводу річного тренування з футболу, тренер складає тижневий цикл тренувань, виходячи із завдань окремих періодів. Тижневі цикли тренувань для різних періодів моють свої окремі завдання та цілі.
Таким чином, планування навчально-тренувального процесу є невід’ємно-важливим у підготовці футболістів.
1.2. Відновлення та стомлення в системі спортивного тренування
1 2 3 4 5 6 7