Ім'я файлу: Шляхи впровадження педагогіки партнерства в НУШ.docx
Розширення: docx
Розмір: 56кб.
Дата: 01.06.2023
скачати

Міністерство освіти і науки України

«Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»



Реферат

зі вступу до педагогічної спеціальності

«Шляхи впровадження педагогіки партнерства

в новій українській школі»

Підготувала студентка групи ПО-11
Курчук Н.Б.

Керівник: Русин Г.А.

Зміст


Вступ 2

1. Педагогічне партнерство сім'ї і школи в умовах НУШ 4

2. Реалізація ідей Нової української школи шляхом взаємодії школи 8

та родини 8

3. Форми взаємодії вчителя з батьками молодших школярів в умовах Нової української школи 13

Висновки 17

Список використаних джерел 19


Вступ



В останні роки практично в кожному нормативно-правовому або методичному документі активно декларується необхідність тісної співпраці освітньої організації з сім'єю, підвищення психолого-педагогічної компетентності батьків, які давно і беззастережно визнані головними вихователями. Практика показує, що діти, оточені батьківською увагою, підтримкою і любов'ю, володіють комунікативними навичками, адекватною самооцінкою, емпатичними здібностями, відрізняються впевненою поведінкою та позитивними особистісними якостями (доброта, довірливість, відкритість і ін.).

Динаміка соціальних і культурних змін в Україні сприяє постійному оновленню освітнього середовища та зумовлює появу нових суспільних вимог. Реформування вітчизняної освіти потребує позитивних змін у навчанні й вихованні відповідно до потреб освіти та сучасних суспільних вимог.

Концепція Нової української школи [15] пояснює ідеологію змін, що закладені в Законі України «Про освіту» [19], містить програмні моменти, які орієнтують виховний процес в школі на загальнолюдські цінності.

Нові теорії інноваційної освіти базуються на філософських, аксіологічних, семантичних, психолого-педагогічних поглядах стосовно розвитку особистості.

Для української освіти дуже важливими є питання завдання, змісту і методики виховання дітей в сім’ї та школі; особливостей співпраці класного керівника, учнів та батьків; базових принципів педагогічного спілкування з дітьми. Надзвичайно важливо, що Нова українська школа працюватиме на засадах «педагогіки партнерства» [16, с. 45].

Впровадження нового змісту передбачає формування в учителів, готовності працювати в ситуації вибору нових програм, забезпечення належного рівня психологічної підготовки та нових способів навчальної взаємодії з учнями.

Педагог створює навчальне середовище, де кожний учень пізнає навколишній світ, вчиться керувати собою, оцінювати свої реальні можливості та прогнозувати перспективи саморозвитку.

Кожна дитина неповторна, наділена від природи унікальними здібностями. А місія школи та педагога – допомогти розкрити та розвинути ці здібності на основі партнерства між учителем, учнем і батьками. Василь Сухомлинський писав, – «якщо вчитель став другом дитини, якщо ця дружба осяяна благородним захопленням, поривом до чогось світлого, розумного, у серці дитини ніколи не з’явиться зло» [25, с. 174].

Дослідження взаємвзв’язку батьків та педагогів висвітленні в публікаціях видатних педагогів: Ш. А. Амонашвілі, І. П. Волкова, І. П. Іванова, Є. М. Ільїна, В. А. Караковського, С. М. Лисенкова, В. Ф. Шаталова, М. П. Щетиніна та інших.

1. Педагогічне партнерство сім'ї і школи в умовах НУШ



Робота і зв'язок з батьками завжди були обов'язковим елементом у роботі вітчизняної школи. Однак, сьогодні школа не є монополістом у питаннях освіти, особливо у вихованні підростаючого покоління. Нова освітня парадигма проголосила батьків суб'єктами освітнього процесу, таким чином, сім'я і школа виступають як два повноправних партнера.

Серед принципів Нової української школи Міністерство освіти і науки України декларує педагогіку партнерства, «...що ґрунтується на партнерстві між учнем, учителем і батьками. В основі педагогіки партнерства - спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнем і батьками» [4]. Метою такого партнерства є інтеграція батьків у педагогічний процес шляхом створення необхідних і достатніх умов для залучення сім'ї до супроводу дитини у освітньому процесі.

Запорукою успішної навчальної та виховної роботи в загально-освітньому навчальному закладі є ніщо інше як співпраця класного керівника з батьками, адже родина впливала і продовжує чинити значний вплив на процес розвитку особистості учня, а отже, зробити батьків активними учасниками педагогічного процесу - це важливе й відповідальне завдання вчителя та навчального закладу загалом.

Вимогами й правилами організації партнерства школи і сім'ї, дотримання яких повинно сприяти підвищенню ефективності цього процесу, на сьогодні є [23, с.2]:

- соціально-педагогічне партнерство педагогів і батьків, які об'єднали свої зусилля для досягнення спільної мети виховання - формування морально-духовної, життєвокомпетентної особистості, яка успішно самореалізується у соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал;

- єдність дій педагогів і батьків як основних суб'єктів освітнього процесу;

- зміцнення й розвиток контактів між педагогами і батьками щодо вивчення психології дитини та її поведінки;

- постійний діалог як форма відносин між педагогами і батьками, основою якої є свідоме прийняття шкільних вимог і правил батьками, а також поважливе ставлення педагогів до думок і пропозицій батьків;

- гуманізація міжособистісних відносин, попередження конфлікт-них ситуацій та оптимізація взаємин між основними суб'єктами навчально-виховного процесу - педагогами і батьками, в основі яких - толерантність, розуміння, співучасть, відкритість, добровільність, здатність до взаємодії;

- постійне, різнобічне і глибоке вивчення сім'ї;

- системна організація навчання батьків, підвищення рівня їхніх психолого-педагогічних знань і компетентності, урізноманітнення форм і методів педагогічної просвіти [3, с. 4].

Ефективність взаємодії сім'ї і школи багато в чому залежить від уміння вчителя працювати з батьками, знаходити з ними спільну мову. Більшість батьків має вже сформовані відносини зі школою або орієнтовані на певний тип відносин. Причому нерідко ці відносини носять негативний характер. На жаль, ні різноманіття форм і методів (а тим більше їх одноманітність) не забезпечує успіх роботи. Суттєвим, поряд зі змістом і методами виховної діяльності, є стиль відносин, що складається між сім'єю школяра і класним керівником. Розглянемо етику спілкування педагога з батьками.

Першорядним, у відносинах між сім'єю і школою є взаємоповага. Саме взаємоповага є запорукою довірливого спілкування, що сприяє взаємному інформаційному забезпеченню.

Повага батьків до педагога залежить від його етики поведінки. Педагог, що не дотримується етичних вимог, не може розраховувати на повагу батьків. Це, в свою чергу, може спричинити неприйняття батьками педагога і його вимог.

Для побудови ефективної взаємодії вагоме значення має дотримання позиції рівноправності. Об'єднання зусиль учителя та сім'ї школяра можливе за взаємного визнання ними рівноправності. Перший крок має зробити вчитель, оскільки до цього його зобов'язує професійний обов'язок. Педагог повинен уважно слухати і приймати те, що говорять батьки, не критикувати їхню думку, а намагатися зрозуміти, що дозволяє їм так думати.

Зацікавленість учителя в долі учня, його доброзичливий тон, прагнення побачити в батьках партнера допомагають знайти з ними спільну мову. Спільна турбота про розвиток, виховання, навчання дитини, його самопочуття, стан душі і тіла - основна умова взаємодії з сім'єю [13, с. 11].

Психологічний контакт із батьками виникає одразу, як тільки вчитель виявляє розуміння дитини, симпатизує їй, бачить позитивні та негативні риси. Батьки, відчувши доброзичливість учителя, більш охоче спілкуються з ним, налаштовуються на співпрацю. Починати розмову класний керівник повинен не з проблем дітей, а з загальних приємних питань, поступово переходячи до хвилюючих проблем. І батьки, і вчителі повинні пам'ятати: оцінюється конкретний вчинок дитини, а не його особистість.

Процес спільної роботи з батьками буде ефективним за умови дотримання педагогом таких психолого-педагогічних правил та вимог:

- використання заходів, спрямованих на підвищення авторитету батьків. У спілкуванні з батьками слід уникати категоричного тону, який може спровокувати образи, роздратування. Нормою мають стати стосунки, засновані на взаємоповазі;

- довіра до виховних можливостей батьків, підвищення рівня їхньої педагогічної культури й активності виховання;

- педагогічний такт, неприпустимість необережного втручання в життя сім'ї. Класний керівник - особа офіційна, але за специфікою своєї роботи може стати свідком стосунків, які приховуються від сторонніх. Якою б не здавалася йому сім'я, учитель повинен бути тактовним, ввічливим, інформацію про сім'ю використовувати лише для допомоги батькам у вихованні дитини.

- життєстверджувальний, мажорний настрій при розв'язанні проблем виховання, опора на позитивні риси дитини, орієнтація на успішний розвиток особистості [12, с. 48].

Отже, педагогічне партнерство сім'ї та школи значною мірою залежать від відносин між учителем і батьками учня, оскільки контакт двох вихователів - батьків та педагогів - крок до взаєморозуміння, до набуття довіри, обміну духовними й емоційними цінностями, засвоєння педагогічного досвіду, знань, які вчитель і батьки передають один одному.

Основними умовами ефективності педагогічного партнерства між сім'єю та школою в умовах НУШ є взаєморозуміння, дотримання етики спілкування, позиції рівноправності, зацікавленість обох сторін - батьків і вчителя в гармонійному розвитку та вихованні учня, а також використання найрізноманітніших форм співпраці. Лише за дотримання цих умов можливий належний розвиток, формування дитячої особистості та функціонування складових педагогічного трикутника «батьки - дитина - вчитель».

2. Реалізація ідей Нової української школи шляхом взаємодії школи

та родини



Ще В. Сухомлинський зазначав: «...без ак­тивної участі батька і матері в житті школи, без постійного духовного спілкування і взаємного духовного збагачення дорослих і дітей неможли­ва сама сім'я як первинний осередок суспільства, неможлива школа як найважливіший навчаль­но-виховний заклад і неможливий моральний прогрес суспільства» [25, с. 156].

Трикутник взаємодії учень — учитель — батьки передбачає залучення родини до освітнього про­цесу, шляхом співпраці зі школою. Учитель має бути для дитини другом, для батьків порадни­ком і соратником. Педагогіка партнерства (спів­робітництва) ґрунтується на принципах гуманіз­му й творчого підходу до розвитку особистості. Її метою є створення нового гуманного суспільства, вільного від тоталітаризму і офіціозу [20, с. 17].

В основі педагогіки партнерства — спілкуван­ня, взаємодія та співпраця між учителем, учнем і батьками. Учні, батьки та вчителі, об'єднані спільними цілями та прагненнями, є добро­вільними й зацікавленими спільниками, рівно­правними учасниками освітнього процесу, від­повідальними за результат. Учитель має бути другом, а родина — залучена до побудови освіт­ньої траєкторії дитини [1, с. 47].

Основні принципи педагогіки партнерства:

  • повага до особистості;

  • доброзичливість і позитив­не ставлення; довіра у відносинах;

  • діалог — вза­ємодія — взаємоповага;

  • розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв'язків);

  • принципи соціального партнерства (рівність сторін, добро­вільність прийняття зобов'язань, обов'язковість виконання домовленостей) [26, с. 43].

Школа і родина мають бути єдиним цілим і їхня діяльність повинна мати спрямованість на дитину, її освіту та розкриття талантів, утвер­дження неповторності.

Ефективність взаємодії сім'ї і школи у станов­ленні і розвитку особистості дитини є значною і очевидною. Батьки — це перші педагоги і саме за допомогою сім'ї дитина соціалізується, у неї закладаються цінності, світогляд, від батьків пе­реймаються моральні якості, манери поведінки.

Важливим на першому етапі є знайомство вчи­теля з учнями, батьками, налагодження контак­ту. Саме знайомство доцільно провести у інтерак­тивній формі, з допомогою вправ, які викличуть позитивні емоції. Таким чином першокласник по­збудеться дискомфорту. Також вбачаємо доціль­ним, щоб перші тижні перебування у школі на заняттях були присутні члени родини, які б спо­стерігали за дітьми, підтримували їх в перші дні навчання, допомагали вчителю проводити ранко­ві зустрічі, ігри на перервах тощо.

У початковій школі класний керівник має озна­йомити батьків класу з організаційними питання­ми, особливостями роботи школи, її досягненнями, з тими вимогами, які висуваються до учнів, вимога­ми суспільства і держави до майбутнього поколін­ня, з системою контролю за виконанням домашніх завдань учнів, ознайомити з актуальними освітні­ми тенденціями тощо. Необхідно налагодити таку систему спілкування, за якої батьки матимуть довірливі стосунки з вчителем та іншими батька­ми, будуть обмінюватися думками, ідеями, стави­тимуть запитання, ділитимуться з труднощами і спільно шукатимуть шляхи вирішення освітніх проблем. Головне, щоб кожен відчував свою відпо­відальність і докладав максимум зусиль. Така вза­ємодія буде ефективною і принесе значну користь в освітньому процесі [4, с. 34].

Важливою умовою налагодження тісного взаємозв'язку школи та сім'ї є підвищення рівня педагогічної культури батьків.

Задля ефективної взаємодія сім'ї і школи педа­гогам необхідно передбачити можливі проблеми, які притаманні окремим віковим групам і органі­зовувати роботу з батьками на випередження.

Т. Кравченко визначає форми і методи взаємо­дії (як способи продукування дії педагогів і бать­ків):

  • кваліфікована педагогічна допомога батькам у складних життєвих ситуаціях;

  • організація і про­ведення лекцій, бесід, педагогічних практикумів, конференцій з обміну досвідом;

  • обмін думками, дис­пути і дискусії, «круглі столи», консультації;

  • зустріч батьківської громадськості з вчителями та адміні­страцією школи;

  • відкриті уроки;

  • виконання батька­ми доручень, пов'язаних з вихованням дітей;

  • спіль­ні заняття батьків і дітей, їх участь в управлінні школою, ознайомлення з концепцією розвитку шко­ли, освітніми і виховними програмами [5, с. 49].

Цікавими формами роботи з батьками є консуль­тації, вечори запитань і відповідей, читацькі кон­ференції, педагогічні читання, тренінги, проведен­ня батьками, родичами дитини виховних заходів, планування спільних екскурсій на виробництво, походів тощо. Кожна з цих форм вимагає ретель­ної підготовки. Класний керівник може планувати 2—3 такі заходи на рік, але проводити їх так, щоб батьки відчували, що це для них важлива школа проникнення у світ дитини. Необхідно залучати батьків до життя школи, до спільних справ. Уся ця робота спрямована на те, щоб розвивати в бать­ків позитивне ставлення до школи, навчання ді­тей, їхньої участі у трудовій, суспільній діяльності і надавати допомогу батькам у визначенні методів і прийомів виховання дітей, у керівництві навчаль­ною роботою дітей в домашніх умовах, стимулювати батьків до педагогічної самоосвіти, нейтралізації негативного впливу окремих факторів [4].

За допомогою бесід, анкетування, тестування, спрямованих на вивчення родини (її складу, взаємо­відносин, традицій, цінностей, стилів взаємин, по­бутових умов, проведення дозвілля, психологічного клімату вдома тощо) можна допомогти дитині спіль­но з батьками розкрити її кращі сторони, і навпаки попередити прояви небажаних рис характеру.

До того ж під час спілкування з батьками мож­на з'ясувати, до чого у дитини є задатки і спільно розвивати їх. К. Ушинський вважав, що батьки обо­в'язково повинні добре знати своїх дітей, їхні мож­ливості і нахили. В цьому питанні батькам може дуже допомогти педагогічна література [7, с. 43].

Батьки, які цікавляться педагогікою, психо­логією, займаються саморозвитком та здатні до саморефлексії можуть досягти високих резуль­татів у вихованні та розвитку своїх дітей та до­помогти іншим батькам усвідомити важливість цього. Педагогу ж важливо донести до батьків, що тільки спільними зусиллями можна виховати справжніх людей, що молоде покоління форму­ється нами і майбутнє в цілому залежить від нас, від того, як ми виховуємо і як до цього ставимося.

Практика взаємодії батьків та вчителів переконує, що не­обхідною умовою правильного виховання дітей є тісний контакт між сім'єю і школою, взаєморозу­міння і взаємоповага між учителями і батьками. Якщо батьки поважають школу і прислухаються до порад учителів, зокрема класного керівника, підносять в очах дітей авторитет школи й вчите­лів, діти краще вчаться, старанно виконують свої шкільні обов'язки. Таких дітей легше виховува­ти і батькам, і школі. Батьки є для своїх дітей за­вжди і в усьому зразком — вони повинні бути ви­нятково тактовними, справедливими, щирими, чесними, витриманим. Адже діти люблять наслі­дувати дорослих. Педагогам і психологам школи необхідно мати грутновні знання, бути відкрити­ми і допомагати батькам удосконалюватися.

В. Сухомлинський нагадував: «Дитина — дзеркало морального життя батьків. Найцінніша моральна риса хороших батьків, що передається дітям без особливих зусиль, — душевна добро­та матері й батька, вміння робити людям добро. В сім'ях, де батько й мати віддають частку сво­єї душі іншим, беруть близько до серця радощі й прикрощі людей, діти виростають добрими, чуйними, щиросердними...» [25, с. 28].

Інколи обставини складаються так, що класний керівник не може зустрітися з батьками вдома або запросити їх до школи. Тоді доводиться вдаватися до листування. Приводом для листа не має бути неза­довільна поведінка вихованця, якась випадковість. Тут теж має бути певна система. Класний керівник періодично надсилає батькам листи, в яких розпо­відає про успіхи школяра у навчанні, старанність, дбайливість та відповідальність за певні доручен­ня. Можна повідомити також про певні труднощі, які виникають у їхньої дитини, виявити бажання зустрітися, щоб допомогти школяреві. Варто висло­вити подяку за належне виховання дочки чи сина. Також цікавим є спосіб, який пропонує Ш. Амонашвілі (готувати папки, у яких вміщаються роботи ди­тини з рекомендаціями для батьків щодо розвитку дитини, таким чином звітувати перед ними, батьки бачитимуть прогрес дитини). НУШ закликає вчи­телів створювати різноманітні портфоліо з найпер­ших днів навчання у школі [4].

Нехтування своїми обов'язками чи байдужість до дитини однією із сторін негативно позначається на функціонуванні складових «педагогічного трикут­ника»: батьки — дитина — вчителі, гальмує належ­ний розвиток і формування зростаючої особистості.

Творче спілкування з родиною — те головне, що допомагає учителю успішно впливати на роз­виток особистості кожної дитини, формує ціннісне ставлення до сім'ї. Тому авторитет учителя — його професійність, творчість, креативність, високі моральні, комунікативні якості, усвідомлення гуманістичних цінностей педагогічної професії, тактовність тощо, повинні стати цьому запорукою.

Отже, партнерство родини і школи має бути спрямоване на досяг­нення єдиної мети, виховні вимоги мають спів­падати, взаємодія має ґрунтуватися на спільній зацікавленості, відповідальності, взаємоповазі, гуманності, рівноправності. Цього може досягти творчий, креативний учитель, створивши толе­рантне, гуманістично спрямоване середовище.

3. Форми взаємодії вчителя з батьками молодших школярів в умовах Нової української школи



Взаємодія сім'ї та школи розглядається як процес спільної діяльності за погодженням цілей, форм і методів сімейного та шкільного виховання.

Аналізуючи наявний на сьогодні стан взаємодії сім'ї та школи, О. Коберник доходить висновку, що переважна більшість батьків не готова до активної її реалізації через недостатній рівень сформованості в них педагогічної культури. Саме педагогічна культура батьків, на його думку, «є важливим чинником успішного сімейного і суспільного виховання дітей у нових умовах, їхнього інтелектуального розвитку та духовного збагачення» [11, с.10]. В. Сухомлинський зазначав: «У наші дні немає важливішого у сфері виховання завдання, ніж навчити батька й матір виховувати своїх дітей» [25, с.87]. Саме освітній заклад повинен сприяти постійному розвиткові педагогічних знань членів родини, організовуючи при цьому різні форми, добираючи новітні технології та методи партнерської взаємодії.

Взаємодія педагога з батьками учнів реалізується через різноманітні форми роботи. Форми взаємодії педагога з батьками - це способи організації спільної діяльності та спілкування. Умовно їх можна поділити на індивідуальні та колективні. Реалізуються вони через ряд методів, що активно використовуються при організації спільної роботи сім'ї та школи.

До індивідуальних форм роботи відносяться [5, с. 50]:

  1. Відвідування сім'ї учня, яке допомагає з'ясувати умови життя школяра, загальну та педагогічну культуру родини, ознайомитися з досвідом виховання, дати поради і домовитися про єдині вимоги до учня. При цьому важливо дотримуватися двох умов: - відвідування сім'ї повинно здійснюватись за запрошенням; - до відвідування потрібно готуватись. Підготовка полягає у визначенні найцікавішого, найкращого у своїх вихованцях.

  2. Листування передбачає періодичне надсилання батькам листів про успіхи дитини, старанність, уважність та відповідальність. Можна повідомити про певні труднощі дитини, попросити про зустріч. Варто висловити щиру подяку за гарне виховання дитини.

  3. Пропаганда сімейного виховання. З цією метою класний керівник може використати багатий матеріал журналів “Журнал для батьків”, “Обдарована дитина” та іншу літературу з сімейно-шкільного виховання.

  4. Виконання батьками педагогічних доручень. Це може бути керівництво гуртком за інтересами, об'єднанням за місцем проживання, спортивною секцією; сприяння у проведенні екскурсій, в організації зустрічей з цікавими людьми; у створенні класної бібліотеки; участь у розвитку і зміцненні матеріальної бази школи, у вирішенні господарських завдань тощо.

  5. Педагогічні консультації. В основі консультацій лежать відповіді на запитання батьків. Психолого-педагогічними основами консультації є прихильне ставлення учителів до ініціативи батьків; вияв готовності до надання допомоги сім'ї; конкретні рекомендації і поради з питань, з якими звернулись до педагога батьки.

До колективних форм взаємодії відносяться [20, с. 15]:

  1. Батьківська школа, що створюється для переконання всіх батьків у необхідності вивчення основ гуманістичної педагогіки, педагогіки співробітництва, діяльнісного підходу. Результатом повинно стати стимулювання намагання поповнювати свої знання, оволодіння практичними навичками виховання дітей у сім'ї.

  2. Педагогічний лекторій. Ця форма забезпечує оволодіння батьками систематичними знаннями основ теорії виховання.

  3. Підсумкові річні науково-практичні конференції батьків з проблем виховання. Визначається найбільш актуальна проблема з питань сімейного виховання, протягом року проводиться її теоретичне і практичне вивчення в школі і сім'ї, наприкінці року підводяться підсумки.

  4. День відкритих дверей або батьківський день проводиться, як правило, перед початком чверті, семестру з метою привернути увагу батьків до роботи всієї школи, до питань виховання.

  5. Засідання батьківського комітету. Батьківський комітет обирається на батьківських зборах у вересні. Зазвичай він складається з 3-5 осіб. Створюють батьківський комітет з метою демократизації управління виховним процесом, налагодження зворотного зв'язку сім'я - освітній заклад, для поточного коригування управлінських рішень, забезпечення єдності педагогічних вимог до учнів, надання допомоги сім'ї у вихованні та навчанні дітей. До роботи в комітеті залучають найактивніших батьків, авторитетних людей з високою громадянською свідомістю, які виявляють інтерес до справ гуртка, закладу. Залежно від потреб він змінюється: чи за кількістю, чи за розподілом обов'язків.

  6. Класні батьківські збори традиційна форма роботи, що проводиться один-два рази на чверть. На зборах заслуховуються повідомлення з різних питань виховання (доповідь, інформація вчителя, лікаря чи повідомлення батьків про досвід виховання дітей у сім'ї), підбиваються підсумки роботи з дітьми за семестр, рік, вирішуються організаційні та господарські питання.

Тематика педагогічних бесід та доповідей на зборах визначається керівником відповідно до річного плану роботи з батьками. При цьому неодмінно мають враховуватись інтереси та побажання батьків. Зміст такої бесіди повинен містити не тільки теорію питання, а й конкретні рекомендації.

Однією з форм роботи з батьками молодших школярів є день відкритих дверей. У деяких закладах для цього виділяють певний день місяця, в інших проводять його залежно від конкретних умов. У цей день до школи запрошують усіх батьків. Відвідування уроків, безпосереднє ознайомлення з роботою класовода, спостереження за дітьми є дієвою формою педагогічної пропаганди [8, с. 19].

Задля підвищення рівня ефективності роботи з батьками молодших школярів педагоги застосовують нетрадиційні форми [24, с. 33]:

  1. Педагогічний десант - виступи педагогів з актуальних проблем виховання дітей на підприємствах, в організаціях, де працюють батьки; влаштування виставок, випуски спеціальних стіннівок тощо.

  2. Дерево родоводу - зустріч поколінь, роздуми над проблемами родинного виховання, звернення до народної педагогіки.

  3. У родинному колі - анкетування батьків, індивідуальна допомога родинам через консультації, зустрічі з лікарями, психологом, юристами.

  4. Народна світлиця - звернення до народних традицій; формування особистості школяра через природу, спільну діяльність батьків, дітей, педагогів.

  5. День добрих справ - спільна трудова діяльність педагогів, батьків і дітей.

  6. Вечір великої родини - організація відпочинку, гри, театральної вистави (участь беруть батьки, школярі, педагоги).

  7. Альбом-естафета «Як ми відпочиваємо» - досвід організації відпочинку в родині.

  8. Дискусійний клуб - обговорення проблем виховання школярів.

  9. Родинна скарбничка - добірка матеріалів з досвіду родинного виховання.

  10. Аукціон ідей сімейної педагогіки.

  11. Батьківський ринг.

  12. Азбука родинного виховання - обговорення проблем і труднощів виховання дітей у неповних родинах, виступи лікарів, юристів, психологів; надання індивідуальної допомоги.

  13. Дні довіри - у визначені дні педагоги, лікарі, психологи ведуть прийом батьків і консультують їх з проблем виховання.

  14. Родинні свята в класі - їх започатковують педагоги, об'єднуючи родини для спільного проведення днів народження дітей, календарних, народних свят.

  15. Дні відкритих дверей - на цей день запрошуються батьки, вони відвідують класи, де навчаються їхні діти, знайомляться з роботою педагогів, ведуть спостереження за роботою дітей на уроках.

  16. Тиждень сім'ї.

  17. Тренінги, ділові та рольові ігри.

  18. Проведення шкільних ярмарків.

Таким чином, використання традиційних і нестандартних форм у взаємодії між школою і родиною допоможе сформувати у батьків правильне уявлення про свою дитину, підвищити їхню педагогічну культуру, вибудувати єдині вимоги до виховання з боку школи і сім'ї та інтегрувати родинне і суспільне виховання.

Висновки



Підсумовуючи, наголосимо, що батьки і педагоги - дві найпотужніші сили в процесі становлення особистості кожної людини, роль яких неможливо перебільшити. В обох сторін є свої переваги, свої достоїнства, своя специфіка. Але найбільш ефективним є їх співпраця.

Робота з батьками - одна з найскладніших напрямків у професійної діяльності педагога. Школа може допомогти батькам при вирішенні ними багатьох питань виховання дітей, але вона не може конкурувати з сім'єю.

Педагогічна технологія партнерського співробітництва це напрям у педагогіці другої половини двадцятого сторіччя – система методів і прийомів виховання та навчання на принципах гуманізму та творчого підходу до розвитку особистості дитини. Форми і методи роботи з батьками повинні бути спрямовані на підвищення культури батьків, на зміцнення взаємодії школи та сім'ї.

Педагогічне партнерство сім'ї та школи значною мірою залежать від відносин між учителем і батьками учня, оскільки контакт двох вихователів - батьків та педагогів - крок до взаєморозуміння, до набуття довіри, обміну духовними й емоційними цінностями, засвоєння педагогічного досвіду, знань, які вчитель і батьки передають один одному.

Основними умовами ефективності педагогічного партнерства між сім'єю та школою в умовах НУШ є взаєморозуміння, дотримання етики спілкування, позиції рівноправності, зацікавленість обох сторін - батьків і вчителя в гармонійному розвитку та вихованні учня, а також використання найрізноманітніших форм співпраці. Лише за дотримання цих умов можливий належний розвиток, формування дитячої особистості та функціонування складових педагогічного трикутника «батьки - дитина - вчитель».

Тому важливим аспектом вбачаємо оволодіння майбутнім педагогом психологічними знаннями у галузі основ психодіагностики, вікової психології, вироблення умінь у застосуванні методів вивчення сім'ї. Також перспективним вбачаємо розроблення курсів для молодих батьків щодо роз-витку, виховання, навчання власних дітей, щодо побудови гармонійних відносин між подружжям, налагодження сприятливого мікроклімату в сім'ї.

Запорукою успішної навчальної та виховної роботи в загальноосвітньому навчальному закладі є ніщо інше як співпраця класного керівника з батьками, адже родина впливала і продовжує чинити значний вплив на процес розвитку особистості учня, а отже зробити батьків активними учасниками педагогічного процесу — це важливе й відповідальне завдання вчителя та навчального закладу загалом.


Список використаних джерел





  1. Василенко Г. О. Нетрадиційні форми роботи з батьками в школі. Класному керівнику. Усе для роботи. 2016. № 9. С. 44-54.

  2. Гала С. М. Оновлення змісту, форм і методів роботи з батьками. Виховна робота в школі. 2017. № 9. С. 24-30.

  3. Детинич Н. В. Взаємодія сім'ї та школи як запорука ефективності виховного процесу. Педагогічна майстерня. 2018. № 5. С. 4-8.

  4. Дєкіна І. О. Дитячо-батьківський клуб як одна з форм ефективної взаємодії з родиною. Логопед. 2019. № 7. С. 34-35.

  5. Єгорова О. А. Форми проведення батьківських зборів у початкових класах із використанням інтерактивних вправ. З досвіду роботи класного керівника. Початкове навчання та виховання. 2017. № 31/32. С. 49-51.

  6. Кайда, Ю. А. Інтерактивні форми роботи з батьками учнів початкової школи як ефективний засіб взаємодії школи і сім'ї. Таврійський вісник освіти. 2016. № 4. С. 221-226.

  7. Коломис А. М. Співпраця школи, сім'ї та батьківської громади як важливий компонент ефективної діяльності закладу освіти: реалізація проекту "Психолого-педагогічна освіта батьків". Виховна робота в школі. 2018. № 5. С. 43-44.

  8. Кондратець, І. Інноваційна форма активізації батьків за допомогою стенда. Практичний психолог: школа. 2015. № 2. С. 19-23.

  9. Куреня Л. В. Інтерактивні форми і прийоми роботи з батьками дітей дошкільного віку. Таврійський вісник освіти. 2017. № 3. С. 208-214.

  10. Митник О. Взаємодія вчителів, учнів та їхніх батьків у навчально-виховному процесі як підгрунтя щасливого дитинства. Початкова школа. 2017. № 2. С. 6-9.

  11. Мозоль В. В. Робота з батьками у школі: теорія і практика. Початкове навчання та виховання. 2014. № 25/26. С. 2-29.

  12. Наливайко В. Ю. Прямуємо до НУШ. Тренінг для батьків майбутніх першокласників. Початкове навчання та виховання. 2019. № 13/15. С. 47-50.

  13. Неселевська, О. Оптимізація взаємодії з батьками в умовах сьогодення. Палітра педагога. 2015. № 1. С. 11-12.

  14. Нетрадиційні форми роботи з батьками майбутніх першокласників / За заг. ред. Т. І. Туркот Херсон : КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2015. 53 с.

  15. Нова українська школа. Концептуальні засади реформування середньої освіти / Міністерство освіти і науки України. 2016. URL : https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/nova-ukrainska-shkola-compressed.pdf(дата звернення: 03.12.2022)

  16. Нова українська школа: порадник для вчителя / за заг. ред. Н. М. Бібік. Київ : Літера ЛТД, 2018. 160 с.

  17. Осадча О. М. Створення інноваційного освітнього середовища в роботі з батьківською громадою. Педагогічна майстерня. 2018. № 2. С. 19-22.

  18. Поліщук М. Ну в кого він такий? Практичне заняття з батьками. Психолог. 2019. № 1. С. 74-79.

  19. Про освіту : Закон України від 05.09.2017 р. № 2145-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 (дата звернення: 03.12.2022).

  20. Разом із батьками. Початкове навчання та виховання. 2014. № 25/26. С. 1-79.

  21. Рибіна, Т. А. Забезпечення системного підходу до роботи з батьками. Таврійський вісник освіти. 2017. № 1. С. 152-159.

  22. Сидоренко Л. І. Сім'я - активний учасник навчально-виховного про-цесу : практичні поради. Початкове навчання та виховання. 2017. № 1/2. С. 65-68.

  23. Сисенко Т. Довіра до освіти починається з педагогіки партнерства. Початкова школа. 2019. № 12. С. 1-2.

  24. Скрипник Г. Організація системи співпраці з батьками. Практичні аспекти навчання батьків. Соціальний педагог. 2018. № 11. С. 32-37.

  25. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах / В.О. Сухомлинський. – К.: Радянська школа, 1977. – Т. З. – 670 с

  26. Третяк О. Взаємодія сім’ї та школи у вихованні ціннісного ставлення до людини у молодших школярів. Початкова школа. 2016. № 6. С. 42-45.

  27. Шварц Н. Як учителеві впоратися зі «складними» батьками? Педагогічна майстерня. 2019. № 1. С. 22-24.

  28. Шеденко С. В. Інноваційні педагогічні прийоми як засіб гуманізації взаємовідносин школи та родин молодших школярів. Таврійський вісник освіти. 2019. № 1. С. 301-306.

  29. Шепта, Н. В. Підготовка батьків до превентивного виховання дітей молодшого шкільного віку. Таврійський вісник освіти. 2017. № 4. С. 41-46.



скачати

© Усі права захищені
написати до нас