Реферат з навчальної дисципліни «Спеціальна фізична підготовка»

Ведення
Значення і роль фізичної культури і спорту в житті людей важко
переоцінити. Соціологічні дослідження, індивідуальні відчуття,
багаторічна практика щодня і щогодини підтверджують: яким
би справою не займалася людина, в якій би сфері не працював,
він може працювати набагато більше і краще, якщо регулярно,
систематично займається спортом. Це надає йому впевненість у
своїх силах, допомагає подолати труднощі, виховує силу волі.
Згідно з трудовим кодексом кожен працівник має право на: робоче
місце, що відповідає вимогам охорони праці;
Обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань, забезпечення
засобами індивідуального захисту за рахунок роботодавця. Але
на сьогоднішній день на багатьох підприємствах не
дотримуються вимоги охорони праці. Так наприклад працівники
бібліотек не отримують молоко, моляри на підприємствах
працюють понад норму, що може призвести до важких хронічних
захворювань органів дихання.
Відомо, що провідною патологією у працівників вимушених постійно
сидіти є захворювання опорно-рухового апарату, які негативно
позначаються на їх основних робочих функціях, знижують
ефективність роботи. По цьому для оптимальної працездатності,
зменшення стомлюваності, профілактики професійних
захворювань є організація спортивно-оздоровчої роботи в
організаціях.

Фізичне виховання
Фізичне виховання, фізвиховання, фізвих — педагогічний процес спрямований на фізичний розвиток, функціональне удосконалення організму, навчання основним життєво важливим руховим навичкам,
вмінням і зв'язаних із ними знаннями для успішної наступної
професійної діяльності.
В Україні фізичне виховання шляхом проведення обов'язкових занять здійснюється в дошкільних виховних, середніх загальноосвітніх,
професійних навчально-виховних та вищих навчальних закладах відповідно до навчальних програм, затверджуваних у встановленому порядку. Згідно з стандартами Вищої атестаційної комісії України,
фізичне виховання (фізична культура) має код спеціальності
24.00.02.
Основні завдання
Основні завдання фізичного виховання:
●
підвищення функціональних можливостей організму засобами фізичної
культури
;
●
сприяння всебічному гармонійному розвитку, відмова від шкідливих звичок
,
покращення розумової і фізичної працездатності;
●
формування думки про систематичні заняття фізичними вправами з урахуванням особливостей їх майбутньої професії, фізичне самовдосконалення та здоровий спосіб життя;

●
отримання студентами та учнями необхідних знань, умінь та навичок у галузі
фізичної культури з метою профілактики захворювань, відновлення здоров'я та підвищення професійної працездатності;
●
використання засобів фізичної культури в лікувально-профілактичній діяльності;
●
оволодіння методами визначення фізичного стану та самоконтролю;
●
виховання організаторських навичок, особистої
гігієни та загартовування організму;
●
уміння складати та виконувати вправи з комплексів ранкової гігієнічної
гімнастики
;
●
виховання патріотичних, морально-вольових і естетичних якостей;
●
удосконалення спортивної майстерності студентів та учнів, що займаються обраними видами спорту.
Навчальна програма
Навчальна програма з фізичного виховання у ВНЗ затверджена Міністерством освіти України як базова і є обов'язковою для засвоєння її змісту студентами денної форми навчання вищих закладів освіти III і IV рівнів акредитації усіх форм власності. Методологічною основою програми є чинні державні документи, що регламентують фізичне виховання як обов'язкову дисципліну. Вона розроблена на основі «Державних вимог до навчальних програм з фізичного виховання в системі освіти».
Програма ґрунтується на:
●
концептуальних засадах законів України «Про фізичну культуру і спорт», «Про освіту», Цільової комплексної програми «Фізична культура — здоров'я нації».
●
Положенні про державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості
населення України,
●
Концепції фізичного виховання в системі освіти України,
●
Державних вимогах до навчальних програм з фізичного виховання.
●
Державних стандартів вищої освіти та інших документах, виданих Міністерством освіти України.
Головна мета базової програми — визначити стандарт фізичного виховання,
відповідний мінімальний рівень обов'язкової фізкультурної освіти для студентів,
що навчаються у вищих закладах освіти і отримують кваліфікацію — «молодший спеціаліст», «бакалавр», «магістр».
Програма вступає в дію з моменту її затвердження Міністерством освіти України.
Вона передбачає проведення обов'язкових аудиторних занять в обсязі не менше
4-х годин на тиждень протягом всього періоду навчання за виключенням останнього випускного семестру.

Основні принципи
Здійснення фізичного виховання у вищому навчальному закладі ґрунтується на:
●
загальних соціальних принципах виховної стратегії
суспільства
, що передбачають всебічну підготовку особистості до трудової та інших суспільно важливих видів діяльності і всемірний розвиток життєвих сил і здібностей людини як вищої цінності суспільства;
●
загальнопедагогічних принципах
: особистого підходу
, фундаментальності
, гуманізації
, демократизації педагогічного процесу;
●
загальнометодичних принципах
: свідомості
, активності
, доступності
,
індивідуалізації
, систематичності
;
●
специфічних принципах фізичного виховання: безперевного систематичного чергування навантажень і відпочинку, поступового нарощування педагогічних впливів, адаптивного збалансування динаміки навантажень, циклічної побудови системи занять, пікової і загальноосвітньої адекватності напрямків фізичного виховання.
Проблеми
Фізичне виховання на сучасному етапі стикається із все більшою кількістю проблем. Найочевиднішими є питання матеріального забезпечення. Проте,
сучасні спеціалісти педагоги вказують на такі основні методичні проблеми фізичного виховання у ВНЗ:
●
У педагогічних дослідженнях, які спрямовані на вивчення та вдосконалення фізичного виховання студентів у вищих навчальних закладах, як правило,
аналізується якась одна сторона даної проблеми — «викладацька» чи
«студентська»
●
В теорії та практиці фізичного виховання недостатньо вивчені педагогічні умови формування свідомого ставлення студента до фізичного виховання, що неможливо створити і реалізувати без найтіснішого особистісного співробітництва між викладачем і студентом.
●
Процес фізичного виховання у свідомості студентів стає діяльністю механічною,
позбавленою творчості
Лікувальна фізкультура і профілактика професійних захворювань
Завданнями фізкультури з метою профілактики професійних захворювань є поліпшення функціонального стану та запобігання прогресування хвороби: підвищення фізичної і розумової
працездатності, адаптація до зовнішніх чинників; зняття втоми м

підвищення адаптаційних можливостей; виховання потреби в загартовуванні, заняттях оздоровчою фізкультурою.
Медичні протипоказання до фізичних навантажень бувають абсолютними відносні.
Абсолютні протипоказання: недостатність кровообігу
2-3
ступеня; гострий інфаркт міокарда
; активна фаза ревматизму
, міокардит
; стенокардія
, емболія легеневої аорти;
інфаркт трансмуральний; аневризма аорти;
гостре
інфекційне захворювання; тромбофлебіт і серцева недостатність
Відносні протипоказання: суправентрикулярні порушення ритму серця
; міопія
(короткозорість) більш-5; системна або легенева гіпертензія; помірно виражена степеноз аорти; неконтрольовані
захворювання обміну речовин; виражений стеноз тристулкового клапана серця; токсикоз вагітних; гіпертонія 2-3 ступеня, ретинопатія 3
ступеня; пороки серця
; різко виражена анемія
; ожиріння
3 ступеня, що протікає з задишка; ниркова і печінкова недостатність
; захворювання О
Д А; захворювання крові.
Уроки фізкультури в спеціальних медичних групах проводяться при таких захворюваннях; хвороби органів кровообігу, хвороби суглобів, хвороби органів дихання
; хвороби органів дихання; хвороби органів травлення
, хвороби нирок і сечових шляхів; жіночі хвороби;
нервові і психічні хвороби; хірургічні
хвороби; травматологія
і ортопедія ;
очні хвороби та ЛОР - органів; шкірні хвороби;
Система реабілітації включає уроки фізкультури, бажано на свіжому повітрі, заняття Л Ф К, теренкур, прогулянки на лижах, їзду на велосипеді. Переважно циклічні види спорту, особливо при захворюваннях серця, легенів, ожирінні.
Підготовка повинна бути по можливості різнобічної, що включає
загально-розвиваючі, дихальні, релаксуючі, вправи, ігри на повітрі. А при захворюваннях серцево-судинної, дихальної та ендокринної
систем-вправи в ходьбі, катання на ковзанах.
Під час проведення занять з працівниками, які мають зміни опорно-рухового апарату, важливі профілактичні заняття, спрямовані в першу чергу на додання працівникові правильної постави і на нормалізацію функцій ОДА, профілактика контрактур. Не слід допускати надмірних навантажень. Вправи з гантелями, м'ячами і на тренажерах повинні здійснюватись тільки у щадному для хребта режимі, лежачи і з включенням в кінці занять вправ на розтягування і на релаксацію.

Існує багато форм фізичної культури, які використовуються для нормалізації функціонального стану і постави людини, а так само для профілактики захворювань.
Ранкова гігієнічна гімнастика (УГГ) - один із засобів фізичної
культури. Вона розвиває силу, гнучкість, координацію рухів. Поліпшує
діяльність внутрішніх органів, викликає підйом емоцій, особливо якщо вправа виконується під музику. УГГ краще виконувати вранці в поєднанням з загартовуванням
, але не дуже рано, особливо хворим із захворюванням серцево-судинної системи.
Рухливі спортивні ігри є хорошим засобом фізичного розвитку,
нормалізація психоемоційного стану, вдосконалення
Координація рухів. Включаючи гри в урок фізкультури, можна значно підвищити навантаження за рахунок емоційного фактора, а якщо їх проводити на березі річки, моря, то ефективність зростає ще й за рахунок загартовування
і емоційного чинників.
Ходьба і біг. Мають величезне значення у нормалізації
обмінних процесів
, функціонального стану кардіоресператорной системи.
Ходьба як фізична вправа - цінний засіб для поліпшення діяльності
центральної нервової системи, серцево-судинної і дихальної систем.
Під час ходьби дихання повинно бути ритмічним, глибоким, не слід затримувати дихання і розмовляти під час ходьби. Дихати через ніс,
особливо взимку. Ходьба повинна бути тривалою, але не стомлюючої.
Біг - фізична вправа з великим навантаженням. Він розвиває
витривалість, особливо корисно для профілактики захворювання серцево-судинної системи, ожиріння та ін Його краще поєднувати з ходьбою і дихальними вправами. Ходьбу і біг можна проводити вдень і
ввечері.
Застосування ходьби, бігу та їх чергування дадуть ефект лише в тому випадку. Якщо заняття будуть проводитися 3-4 рази на тиждень і при щоденних самостійних заняттях. Процентне співвідношення ходьби і
бігу вперше 2-3 тижні занять - 3:1. Поступово, у міру адаптації до фізичних навантажень, під час ходьби в тренувальному циклі
скорочується і збільшується час бігу. Потім включається ходьба і
дихальні вправи. І тільки потім поступово збільшується темп і ритм бігу при частоті серцевих скорочень не більше 130-145 уд. хв. Поєднання ходьби і бігу дає тренує і профілактичний ефект для хворих на серцево-судинними захворюваннями і захворюваннями легень,
ендокринної системи.

Велосипедний спорт сприяє посиленню обміну речовин, тренуванні
кардіоресператорной системи та ін велопрогулянки показані при захворюваннях серцево-судинної, дихальної систем та порушення обміну речовин, а також при наслідку травм суглобів ніг (для розробки тугоподвижности і тренування м'язів). Взимку велопрогулянки замінюються вправами на велотренажерах.
Катання на ковзанах рекомендується при багатьох захворюваннях легенів, обміну речовин, знервований та інші, для нормалізації обмінних процесів, поліпшення функціонального стану і тренування серцево-судинної системи
. Крім того
, катання на відкритому повітрі має і
ще закаливающим ефектом. Дихати слід через ніс. Одяг повинен відповідати погоді, не утрудняти рухів.
Плавання - відмінне тренує засіб і закаливающее.
Якщо плавання поєднувати з прогулянками, іграми, то оздоровлює
ефект ще більше зростає.
Плавання посилює діяльність кардіоресператорной системи і обмін речовин, а при травмах
і
захворюваннях хребта веде до зникнення болю і поліпшення рухливості
в суглобах. Обережність слід виявляти при захворюваннях серця,
легенів, ЛОР - органів, особливо в осінньо-зимовий час через небезпеку переохолодження та загострення або виникнення застуди.
Особливо важливе поєднання фізичних навантажень з загартовуванням для працівників, котрі мають відхилення у стані здоров'я. Так як такі
заняття підвищують загальну тренованість організму, сприяють нормалізації обмінних процесів, функціонального стану, а так само ведуть до посилення загартовування і попереджають простудні
захворювання.
Згубно впливає на працівників спеціальних медичних групах малорухливість. Вона уповільнює процес одужання. Знижує адаптаційні
можливості, погіршує процес метаболізму. Тільки систематичні заняття фізкультурою можуть служити фактом профілактичним,
нормалізувати функціональний стан пацієнта, сприяти до його одужання або викликати тривалу ремісію.
Під час м'язової роботи збільшується циркуляція крові і
поліпшується метаболізм тканин. Дослідження показують, що у стан спокою від 25% до 40% крові знаходяться так званому депо, близько
50% капілярів не функціонують, знижена вентиляція в альвеолах. При виконанні фізичних вправ частина крові з депо надходить у загальний потік і бере участь в обміні речовин. Якщо врахувати, що 40% маси тіла становить м'язова тканина, то можна оцінити роль м'язової роботи в

нормалізації кровообігу і обміну речовин.
Реакція організму на фізичні навантаження різна. Має значення стан здоров'я, вік, стать, пору року, але у всіх випадках розумного застосування фізична культура надає позитивний вплив на організм.
Оптимальні фізичні навантаження (тренування) сприяють нормалізації
функціонального стану, сну, обмінних процесів.
Здатність до сприйняття фізичних навантажень спеціальних медичних груп різна.
Керівнику фізкультури слід пам'ятати, що у хворих здібності
до пристосування і виконання фізичних навантажень знижені. І якщо фізичні навантаження не будуть адекватні можливостям людини, то можуть виникнути серйозні ускладнення, фізкультура замість користі
принесе шкоду. Не слід включати в заняття складні руху на координацію, вправи з напруженням, підйом тяжкості та інші,
які студенту важко освоїти і виконати з-за зниженою працездатності та стану здоров'я.
Регулярні фізичні навантаження сприяють нормалізації моторних процесів, особливо при захворюваннях кардіоресператорной,
ендокринної та інших систем, допомагають відновити втрачені функції
організму.
Основою тренувального процесу при захворюваннях кардіоресператорной системи є циклічні вправи, при травмах і
захворюваннях ОДА-плавання, заняття на тренажерах, вправи з гімнастичною палицею, м'ячами.
Заняття складається з трьох частин: вступної, основної, заключної. Їх зміст і тривалість залежать від характеру захворювання, його перебігу та частоти загострення, а також функціонального стану.
Заняття проводяться за розкладом
, згідно з програмою, 2 рази на тиждень по 90 хвилин. Проте з фізіологічної
точки зору краще проводити
3-5 занять на тиждень по 35-45 хвилин.
Під час проведення занять з працівниками важливим постійний лікарський контроль.
Студенти повинні вести щоденник самоконтролю,
а викладач по пульсу, часте дихання і суб'єктивним контролювати їхнє
самопочуття і переносимість фізичних навантажень.
Фізична культура як профілактичний засіб проти травм

Пошкодженням або травмою, називають вплив на організм людини зовнішнього фактора (механічного, фізичного, хімічного, радіоактивного,
рентгенівських променів, електрики та інше), що порушує будову і
цілісність тканин і нормальний перебіг фізіологічних процесів.
Залежно від характеру травмируемой тканини розрізняють шкірні
(забиті місця, рани
), підшкірні (розриви зв'язок, перелом кісток та інше) і
порожнинні (забиті місця, крововиливи, поранення грудей, живота,
суглобів)
пошкодження
Пошкодження діляться на прямі і непрямі, в залежності від точки прикладання сили. Вони можуть бути поодинокими (наприклад,
поперечний перелом стегнової кістки), множинними (множинний перелом ребер), поєднаним (перелом кісток таза з розривом сечового міхура), комбінованим (перелом стегна та обмороження стопи і т.п.).
Дії механічного фактора, що викликає пошкодження, проявляється у вигляді стиснення, розтягування, розриву, скручування або протівоудара, в результаті якого травмується ділянку тканини,
протилежний місцем прикладання сили.
Травми бувають відкриті, з порушенням цілісності шкірних покривів, і
закриті, коли зміна тканин і органів відбувається при непошкодженій шкірі та слизовій оболонці.
По тяжкості травми діляться на важкі, середньої тяжкості, легкі.
Важкі травми
- це травми, викликають різко виражені порушення здоров'я і призводять до втрати працездатності строком вище 30 днів.
Травми середнього ступеня тяжкості - це травми з вираженими змінами в організмі, що призвели до непрацездатності від 10 до 30 днів
Легкі травми - це травми, які не викликають значних порушень в організмі і втрати загальної непрацездатності. До них відносяться садна, потертості, поверхневі
рани, легкі удари, розтягнення 1-го ступеня та ін
Крім того, виділяють гострі та хронічні травми.
Гострі травми виникають в результаті раптового впливу тієї чи іншої
травмуючого чинника.
Хронічні травми є результатом багатократної дії одного і того ж травмуючого фактора на певну область тіла.
Існує ще один вид травм - мікротравми. Це пошкодження, одержувані
клітинами тканин в результаті однократного або часто впливу, що повторюється, незначно перевищує межі
фізіологічного опору тканин і
викликає порушення їх функцій та структури.
Іноді виділяють дуже легкі травми (без втрат працездатності) і дуже

важкі (призводять до інвалідності та смертельних результатів).
Малорухливий спосіб життя сприяє розвитку різних відхилень у стані
здоров'я, таких, як порушення постави
, зору, підвищення артеріального тиску, накопичення надмірної маси тіла. Найбільш поширеними недугами є хронічні захворювання верхніх дихальних шляхів,
бронхів, запалення легенів, бронхіальна астма
. Часто зустрічаються й
інші відхилення - неврози
, порушення в роботі серцево-судинної
системи, в обміні речовин, а так само алергія
, дефекти зору, порушення постави і захворювання хребта.
Спостереження показали, що працівники з недостатньою руховою активністю володіють поганий координацією рухів, недостатньо добре орієнтуються в просторі в статиці і динаміки. Реакція на зовнішні
подразники у них сповільнена і неадекватна, немає спритності в рухах. І
що характерно для таких працівників випадкові падіння, удари на виробництві, у побуті оберталися травмами різного ступеня тяжкості.
Фізичні вправи мають велике значення на розвиток
і зміцнення кісткової
системи. Під їх впливом клітини кісток і м'язів краще забезпечуються кров'ю і тим самим зміцнюються. Таким чином, фізичні вправи є дієвим засобом попередження захворювань хребта, що викликаються слабкістю м'язів спини і тривалим перебуванням тіла у фізіологічно незручному становищі.

Література
1.
http://referaty.com.ua/ukr/details/2533/
2.
↑http://www.uazakon.com/document/spart71/inx71134.htm
3.
↑
Стасюк Р. М., Востоцкая І. Ф., Осипова І. Л. Проблеми та шляхи підвищення ефективності фізичного виховання ВНЗ. Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка
4.
↑
Лігоцький А. О. Стратегія розвитку професійної освіти в Україні: Навч. метод.
пособ / Нац. акад. внутр. прав України. — К., 1997. — 48с
5.
↑
Ведмеденко Б. Ф. Теоретичні основи і практика виховання молоді засобами фізичної культури. — К., 1993. — С. 123—126.
6.
↑
Тамбовський А. Н., БархударянР. Г. Двигательная активность, зрение,
студентов// Межд. науч. конгресс «Физическая культура, спорт, туризм- в новых условиях развития стран СНГ.» — Минск: Тесей, 1999.- С. 194—197.
7.
↑
Чернобаб И. О., Грибан Г. П., Чубаров М. М. Пути повышения эффективности физического воспитания в вузах // Физическая культура и спорт в повышении социальной активности студентов: Сборник научных трудов / Уманский сельхозинститут. — Умань, 1990. — С. 9-20.
8.
Актуальні проблеми теорії і методики фізичного виховання : Моногр. / В. Г.
Ареф'єв, Є. Болях, О. Ю. Бубела, Л. В. Волоков, Л. В. Волкова; Держ. ком.
України з питань фіз. культури і спорту, Укр. акад. наук, Львів. держ. ін-т фіз.
культури. - Л., 2005. - 296 c.
9.
Закон України Про фізичну культуру і спорт
10.
Базова навчальна програма з фізичного виховання для вищих закладів освіти III
і IV рівнів акредитації підготовлена ініціативною групою вчених на замовлення
Міністерства освіти України.
11. Огірко Ігор, Огірко Олег. Духовно-моральні аспекти фізичного виховання //
Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві: зб. наук.
пр. Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки — Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі
Українки, 2012. — № 2 (18). — С. 21-27.

12. Стасюк Р. М., Востоцкая І. Ф., Осипова І. Л. Проблеми та шляхи підвищення ефективності фізичного виховання ВНЗ.
13. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку : підручник / Е. С.
Вільчковський, О. І. Курок. – Суми : Університетська книга, 2019. – 467 с. –
ISBN
966-680-875-5 14. Фізичне виховання у закладах вищої освіти : навч. посіб. / [кол. авт.: А.А.
Степанович, О.П. Безгребельна, О.З. Блавт та ін.] ; за ред. В.М. Корягіна. –
Львів : Львівська політехніка, 2018. – 496 с. –
ISBN 966-941-150-1 15.
Дворецька В.М. Особиста та загальна гігієна на уроках фізичного виховання
16.
Інститут фізичної культури, та реабілітації - Журнал Аудитория
17.
Міхеєнко О.І. "Валеологія:Основи індивідуального здоров'я людини"Університетська книга, 2009. - 400 с. ISBN 978-966-680-434-4 18.
Інститут фізичної культури, м.Суми