ВСТУП
У розвитку сучасного суспільства важливу роль відіграє інформація. Вона поширюється в часі та просторі певними каналами, засобами, методами.
Особливе місце в цій системі належить комунікації.
Комунікація - обмін інформацією (ідеями, знаннями, повідомленнями) між людьми. Інформація - це відомості, призначені для передачі в процесі соціальної комунікації.
Головною умовою існування та розвитку суспільства є соціально - комунікаційна діяльність. Без спілкування, обміну інформацією між індивідами неможливі інтелектуальна еволюція людства, розвиток виробництва, збагачення соціальної пам'яті, нові досягнення матеріального і духовного життя. Сучасні дослідники соціогенезису доводять, що соціальна комунікація - це глибинний базис матеріального виробництва та необхідний фактор прогресу будь-якого виду суспільного устрою. Найважливішою підсистемою соціальних комунікацій є книжкова комунікація - процеси і засоби обміну інформацією у суспільстві за допомогою книг. Вона забезпечує рух соціальної інформації у часі і просторі шляхом створення, зберігання та розповсюдження документів. Книжкова комунікація виникла на певному етапі соціального прогресу людства і нині охоплює всі сфери суспільного життя.
Актуальність теми. Вивчення книжкової культури невіддільні від дослідження системи документальних комунікацій взагалі. Книга і документ розглядаються як основні елементи книжкової справи або системи соціальних комунікацій
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДВНЗ .. УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ..
МЕДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
РЕФЕРАТ
НА ТЕМУ:
.
.. КНИГА В КОМУНІКАЦІЇ..
1 курс (заочне)
медичного факультету
напрям ,,Медсестринство,,
КНИГА ЯК ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ
Незважаючи на те, що книга як явище людського життя існує вже давно, до цих пір немає точного визначення цього поняття. Це пов'язано з тим, що поняття багатозначне, протягом історії змінювалося, а межі, що відокремлюють його від дефініцій інших засобів передачі інформації, рухливі і не остаточно встановлені.
Сотні років робляться спроби наукового визначення поняття "книга". Відправною точкою служило вихваляння книги як носія людської думки, твори мистецтва, що нерідко мають матеріальну цінність.
Часто при визначенні книги дослідники відштовхувалися від двох основних аспектів книги - матеріальних і змістовних її ознак. В одній західнонімецької енциклопедії дається таке визначення книги: «Книга з точки зору своєї функції являє собою графічну матеріалізацію духовно-нематеріального змісту з метою його збереження, передачі і поширення в суспільстві»
Радянський книгознавець А.І. Борсук дає розгорнуте визначення: «Книга - це твір писемності і друку (або певна їх сукупність), що є продуктом суспільної свідомості, ідейно-духовному житті суспільства, одним з основних засобів збереження, поширення та розвитку всіх форм ідеології, знаряддям соціальної боротьби, виховання, організації та формування громадської думки, знаряддям наукового та технічного прогресу »
Варто відзначити, що довгий час в книгознавстві існувала проблема: відносяться чи ні до Книги документи аудіальні та аудіовізуальні. В якості аргументів, що обґрунтовують .
Книгу як особливу категорію, висувалися фіксованість інформації (М. Ф. Яновський писав: «Той, хто читає завжди має можливість повернутися до прочитаного ... Хто слухає позбавлений цієї можливості») і спосіб функціонування (М. Червінський зазначав, що аудіальні та аудіовізуальні документи налічуються в єдиних екземплярах в інформаційних центрах, тоді як книга доступна для широкого споживача) Але подальше технічне вдосконалення дозволило тиражувати такі документи у великих кількостях і повертатися до їх змісту. Більш істотним аргументом Г.М. Швецова-Водка вважає той, що книга
Текстові твори друку називаються також літературними творами, а їх сукупність - літературою. Поняття «література» охоплює як текстові документи, опубліковані у вигляді твори друку (видань), так і депоновані й неопубліковані текстові документи. Це значення використовується, коли говорять про текстових (літературних) документах по певній галузі знання або про певних типах літератури по соціальному призначенням (науково-популярна, довідкова і т.п.). У вузькому значенні цей термін використовується для позначення тільки художньої літератури. У книгознавстві термін «література» найчастіше використовується в широкому значенні .
Твори літератури - це текстові документи, які можуть бути опубліковані у вигляді окремого видання, його частини, сукупності видань, депонованих документів або залишитися неопублікованими. Література - це збірне поняття для документів, що є літературними творами.Використовувані комунікаційно-інформаційний підхід дозволяє визначити книгу як документ опублікований, виданий або депонований, що надається у суспільне користування через книжкову торгівлю і бібліотеки. Визначення місця книги в системі документальних комунікацій дозволяє знайти відмінності між книгою, початковим документом і архівним документом (відмінність полягає в різних діях комунікаційних посередник
СПІКУВАННЯ ТА КОМУНІКАЦІЯ
Спілкування — це, по-перше, складний, багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, що виникає на основі потреб і спільної діяльності та включає в себе обмін інформацією, сприймання та розуміння іншого; по-друге, це взаємодія суб'єктів через знакові засоби, викликана потребами спільної діяльності та спрямована на значимі зміни стану, поведінки партнера.
Комунікація також має кілька значень. По-перше, це шлях повідомлення (наприклад, повітряні чи водяні комунікації), по-друге, це форма зв’язку (наприклад, радіо, телеграф тощо), по-третє, це процес повідомлення інформації за допомогою технічних засобів масової комунікації (газети, радіо, кінематограф, телебачення та ін.), нарешті, по-четверте, комунікація виражає акт спілкування, зв’язок між двома чи більше індивідами, повідомлення інформації однією особою іншій. Це словникове визначення терміна показує, що найбільш близьким за значенням є останній випадок.
Отже, комунікація — це не спілкування в усьому його комплексі та багатогранності, а лише складова спілкування. Природно, що ця складова також має соціальну природу й соціальний статус. Міжособистісну комунікацію можна охарактеризувати як взаємний обмін суб’єктивним досвідом людей, що знаходяться в просторовій близькості, що мають можливість бачити, чути, торкатися один одного, легко здійснювати зворотний зв’язок
Визначення терміна «комунікація» починається з характеристики множинних інформаційних систем передачі людської мови, сигналів і зображень. Відповідно до цього термін «комунікація» означає буквально міру «участі» (чи «співучасті») у процесі споживання, обміну й використання інформації. Але разом з цим перебувати в стані комунікації — це не просто передавати й одержувати інформацію. У процесі комунікації утворюється комунікативне співтовариство. Воно характеризується відносинами єдності, взаємозв’язку, обміну, взаємодії, взаєморозуміння та ін. Саме таке співтовариство правомірне визначати людей, що перебувають у стані комунікації. А це означає наявність ще деяких граней комунікації: 1) координація з приводу прийняття й передачі інформації; 2) узгодження цінностей, оцінок і процесів розуміння; 3) організація процесу зв’язку між індивідами. Таким чином, комунікація як акт спілкування має свої особливості. У більш вузькому, соціально-психологічному смислі комунікація — це процес передачі інформації від відправника до одержувача . Відправник, мета якого полягає в тому, щоб певним чином вплинути на одержувача, передає те чи інше повідомлення. Це повідомлення може бути передане за допомогою деякого коду (системи змістів, значень). Щоб зрозуміти це пові-домлення, одержувач має його декодувати. Комунікація має певні «складові частини».
ВИСНОВКОК
Підсумовуючи огляд сучасних тенденцій вивчення соціальної комунікації та її практичного застосування, маємо відзначити таке: соціальна комунікація є важливою передумовою наукового прогресу та основою динамічного розвитку суспільних відносин. Як свідчать наведені вище дані, сучасні науковці та практики, що працюють у соціокомунікативній сфері, в цілому досить чітко і в більш-менш єдиному руслі визначають функції й основні ознаки цього явища.
Втім на рівні практичного застосування при визначенні профільних аспектів існують певні особливості, які насамперед виникають через різні цільові орієнтири. Це природне явище, яке серйозно не перешкоджає процесу наукового пізнання. Більш проблемним є застосування самого терміна "соціальна комунікація", який досить часто підміняється або ширшим ("комунікація"), або вужчими термінами ("масова комунікація" тощо). Останнє вносить певні непорозуміння і призводить, з одного боку, до не зовсім точного розуміння думок авторів, а з другого боку викликає наукові дискусії, в яких насправді немає потреби.
Парадокс сучасності полягає в тім, що в нову добу людина, з однієї сторони, залежить від технологічного розвитку власного суспільства, а з іншої сторони, вона сама відповідає за своє майбутнє, яке творить своїм інтелектом та здатністю до самовдосконалення. Через це, повторимо, людина стає головним суб'єктом і головним об'єктом Глобального інформаційного Суспільства, його засобом і метою одночасно.
Розглянуто особливості феномену соціальної комунікації як невід'ємного елементу сучасної культури, принципу існування та ідентифікації людини у соціокультурному просторі. Проаналізовано основні проблеми сучасної комунікації, як на особистісному, так і на соціокультурному рівні; визначено основні поняття та принципи, що є важливими для розуміння особливостей комунікативних процесів сучасності. Окреслено модель комунікації як сфери взаємодії особистостей, методу досягнення міжсуб'єктного консенсусу, їх самоідентифікації та як інструменту, який відкриває шляхи вирішення сучасних кризових соціальних проблем культурного буття людини.
Книга є одним з найдавніших засобів комунікації. Протягом довгого періоду часу людина намагався дати визначення цьому поняттю.Наукові визначення поняття «книга» довгий час враховували лише яку-небудь одну чи кілька сутнісних характеристик книги. При розгляді книги з позиції комунікаційно-інформаційного підходу Г.М. Швецової- Водки були виявлені характерні ознаки книги в порівнянні з документом і дано таке її визначення: «Книга - це документ опублікований, виданий або депонований, представлений у громадське користування через книжкову торгівлю і бібліотеки, в тому числі фонотеки, відеотеки та медіатеки». Після аналізу основних визначень понять «книга» дане визначення слід визнати найбільш повною на сучасному етапі розвитку книгознавства.
При вивченні функцій книги дослідники спиралися на уявлення про роль книги в суспільстві. Але подібна точка зору виявила безліч функцій книги, так як дослідник спирався на своє суб'єктивне уявлення про роль книги. При розгляді книги в соціальному комунікаційно-інформаційному процесі і при порівнянні функцій книги з функціями документа були відзначені функції документа, якими володіє і книга, а також специфічні функції книжки.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Почепцов Г.Г. Соціальні комунікації і нові комунікативні технології / Почепцов Г.Г. // Комунікація. - 2010. - № 1. - С. 19-26.
2. Холод О.М. Соціальні комунікації : соціо- та психолінгвістичний аналіз : навч. посіб. / Холод О.М. - Львів : ПАІС, 2011. - С. 35
3. Різун В.В. Начерки до методології досліджень соціальних комунікацій Різун В.В. // Світ соціальних комунікацій. - 2011. - Т. 1. - с. 7,