Слайд 2
Однією з найбільш помітних і афективно виражених форм масової поведінки є паніка – загальний емоційний стан колективу, групи, що виникає внаслідок або дефіциту інформації про якусь жахливу або незрозумілу ситуацію, яка має безпосереднє відношення до цієї групи, або, навпроти, внаслідок надлишку інформації, й проявляється в імпульсивних діях. Відповідно, на основі паніки виникають панічні юрби зі специфічною поведінкою.
Слайд 3
У загальноприйнятому змісті під «панікою» саме й розуміють масове панічне поводження. Про це нагадує й походження терміна: слово «паніка», майже ідентичне в багатьох язиках, походить від ім'я грецького бога Пана, заступника пастухів, пасовищ і черід. Його гніву приписувалася «паніка» - божевілля череди, що кидається в прірву, вогонь або воду без видимої причини.
Слайд 4
До умов виникнення паніки відносяться наступні. Ситуаційні умови. Ймовірність розвитку масових панічних настроїв і панічних дій зростає в періоди загострення поточної ситуації. У очікуванні важливих подій люди стають особливо сприйнятливими до всякого роду інформації, що лякає
Слайд 5
2. Фізіологічні умови. Утома, голод, алкогольне або наркотичне сп’яніння, хронічне недосипання й т. ін. виснажують людей не тільки фізично, але й психічно, знижують їхню здатність швидко й правильно оцінити стан справ, роблять їх більш сприйнятливими до емоційного зараження й, за рахунок цього, знижують пороги впливу заразливості, підвищуючи ймовірність виникнення масової паніки.
Слайд 6
Так, типовими помилками при організації мітингів, маніфестацій і масових видовищ стають затягування процесу, а також байдуже ставлення організаторів до фактів продажу і вживання учасниками спиртних напоїв. В умовах соціальної напруги, спеки або холоду і т.д. це підвищує вірогідність паніки, рівно як і інших небажаних змін натовпу
Слайд 7
Психологічні умови. До них відносяться несподіванка, страхаючі події, сильне психічне збудження, крайній подив, переляк.
Слайд 8
4. Ідеологічні та політико-психологічні умови. Сюди відносяться нечітке усвідомлення людьми загальних цілей, відсутність ефективного керування та, як наслідок, недостатня згуртованість групи. Реальна практика, а також численні експериментальні дослідження показали, що від цих умов значною мірою залежить, чи збереже спільнота, колектив, група цілісність, єдність дій в екстремальній ситуації або розпадеться на панічний людський конгломерат, який відрізняється незвичайною, аж до ексцентричної, поведінкою кожного, руйнуванням загальних цінностей і норм діяльності заради індивідуального порятунку.
Слайд 9
Найважливішими характеристиками паніки є наступні:
- паніка виникає, як і будь-яке масове явище, в групах великої чисельності (у натовпі, численній дифузній групі, масовому скупченні людей);
Слайд 10
- паніка викликається відчуттям безконтрольного (некерованого) страху, заснованого на реальній або уявній загрозі
Слайд 11
Паніка – це, найчастіше, стихійний, неорганізований стан і поведінка людей; - для людей у панічному стані характерна так звана поведінкова невизначеність (стан розгубленості, неясності щодо вірної поведінки, звідки виникає хаотичність в діях і неадекватність поведінки в цілому).
Слайд 12
Спостереження й описи численних епізодів колективної паніки, історичний досвід дозволяють змалювати певний “усереднений” сценарій генезису паніки:
1. Базис. Група людей (натовп, військовий підрозділ) знаходиться у певній ситуації. Люди попередньо можуть бути вже ситуаційно або фізіологічно “підготовлені” до виникнення паніки, що сприяє її виникненню у разі впливу стимулу, який шокує.
2. Поява стимулу. Стимул повинен бути або досить інтенсивним, або тривалим, або повторюваним (вибухи, сирена, серія гудків і т.п.). Він повинен привертати до себе зосереджену увагу й викликати реакцію часом неусвідомленого, тваринного страху.
3. Перший етап реакції на стимул. Стимул викликає переляк спочатку у одного або декількох людей, які сприймають ситуацію як кризову, критичну й навіть безвихідну. Інші відчувають потрясіння, сильну несподіванку
Слайд 13
Другий етап реакції на стимул. Відбувається взаємна індукція і нагнітання емоційної напруги через механізм циркулярної реакції. Виникають замішання, у яке переходить потрясіння, та індивідуальні безладні спроби якось зрозуміти, інтерпретувати подію, що відбулася (відбувається), у рамках особистого досвіду або шляхом швидкого пригадування аналогічних ситуацій із чужого, запозиченого досвіду.
5. Третій етап реакції на стимул. Розвивається за механізмом циркулярної реакції й “емоційного обертання”, якщо страх на попередньому етапі не буде швидко придушений. На цьому етапі страх одних віддзеркалюється іншими, що, у свою чергу, ще більше підсилює страх перших. Страх зростаючої інтенсивності знижує впевненість у колективній здатності протистояти критичній ситуації й створює неясне відчуття приреченості.
6. Панічна втеча (напад). Завершується все це діями, які уявляються людям, охопленим панікою, рятівними. Насправді дії можуть зовсім не вести до порятунку: це етап “хапання за соломину”, який у підсумку однаково обертається панічною втечею, яка насправді тільки збільшує небезпеку. Винятком є ті випадки, коли бігти просто нікуди. Тоді виникає підкреслене агресивне поводження: відомо, яким небезпечним буває “загнаний у кут” навіть самий боягузливий звір.
7. Закінчення паніки. Закінчується звичайно в міру виходу окремих індивідів з етапу загальної втечі. Загальна утома зупиняє будь-які дії й емоційні переживання.
Слайд 14
Со слайда
Слайд 15
Відео приклад паніки