Ім'я файлу: programa-rozv.-slux.-sprijm.-ta-form.-vimovi-6-10-klasi-zi-znizh
Розширення: docx
Розмір: 67кб.
Дата: 20.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
korekcziya-rozvitkubazova-5-10-klasi-dczp (2).docx
2.rtf
Розширення: docx
Розмір: 67кб.
Дата: 20.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
korekcziya-rozvitkubazova-5-10-klasi-dczp (2).docx
2.rtf
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ
ПРОГРАМА З КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИТКОВОЇ РОБОТИ
«РОЗВИТОК СЛУХОВОГО СПРИЙМАННЯ ТА ФОРМУВАННЯ ВИМОВИ ДЛЯ ДІТЕЙ ЗІ ЗНИЖЕНИМ СЛУХОМ»
ДЛЯ 6 – 10 КЛАСІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
(СПЕЦІАЛЬНИХ ТА З ІНКЛЮЗИВНИМ НАВЧАННЯМ),
НАВЧАЛЬНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЦЕНТРІВ
Київ – 2016
УДК37.016:8-028.31-043.86-056.263(083.97)
ББК 74.3 (74.26)
Р 64
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України.
(Наказ МОН № 526.Від 04.04.2017 р. )
Авторський колектив: О.Ф. Федоренко, к.п.н., науковий співробітник лабораторії сурдопедагогіки Інституту спеціальної педагогіки НАПН України; М.В. Коноваленко, вчитель спеціальної школи-інтернату I-III ступенів №9 м. Києва, І.В. Автономова,заступник директора спеціальної школи-інтернату I-III ступенів №18 м. Києва; О.М. Різоль, вчитель спеціальної школи-інтернату I-III ступенів №18 м. Києва.
Програма з корекційно-розвиткової роботи «Розвиток слухового сприймання та формування вимови для дітей зі зниженим слухом» для 6 – 10 класів загальноосвітніх навчальних закладів (спеціальних та з інклюзивним навчанням), навчально-реабілітаційних центрів/О.Ф. Федоренко, М.В. Коноваленко, І.В. Автономова, О.М. Різоль. – К., 2016.
Програму схвалено на засіданні вченої ради Інституту спеціальної педагогіки НАПН України
Протокол № 9 від 24.11.2016 року
Анотація
Програма з розвитку слухового сприймання та формування вимови спрямована на розвиток та удосконалення навичок говоріння та аудіювання учнів зі зниженим слухом з метою задоволення потреби доступу доаудіальної інформації (як засобу отримання, розширення й уточнення уявлень та знань про світ),взаємодії та комунікації, у тому числі через спілкування усним словесним мовленням, як однією з передумов повноцінного входження в систему суспільних відносин.
У програмі виокремлено три основні блоки педагогічної діяльності, що спрямовані на: розвиток слухового сприймання мовлення, формування та удосконалення вимови, розвиток слухозорової уваги, пам’яті, аналізу й синтезу тощо. Мета та завдання корекційної роботи за означеними блоками висвітлені у змістових напрямах, відповідно до яких сурдопедагог може планувати заняття з учнями. Програма розраховано на сурдопедагогів навчальних закладів зі спеціальною та інклюзивною формами навчання, фахівців навчально-реабілітаційних центрів, які обізнані зі специфікою психофізичного розвитку та особливими освітніми потребами учнів з порушеннями слуху.
ВСТУП
Актуальність розроблення корекційної програми зумовлена реформуванням системи спеціальної освіти в Україні, що детерміновано кардинальними соціальними змінами, що обумовлюють її розвиток в інноваційному напрямі на певних концептуальних засадах. На часі створення корекційно-розвиткової програми «Розвиток слухового сприймання та формування вимови у дітей зі зниженим слухом», що має задовольняти потреби школярів зі зниженим слухом, які навчаються в закладах зі спеціальною та інклюзивною формами навчання, навчально-реабілітаційних центрах. Водночас нова програма має відповідати положенням сучасних концепцій освітньої політики, у тому числі усталенню гуманістичних парадигм у вітчизняній теорії й практиці (соціальної, дитино і родиноцентрованої, особистісно орієнтованої тощо) навчання осіб з порушеннями розвитку, у тому числі зі зниженим слухом. Зважаючи на те, що в Україні органічно переплетені різні культури, традиції, звичаї, у тому числі мовні й мовленнєві, - органічне поєднання національного і загальнолюдського є необхідною передумовою розвитку і збагачення кожного учня, у тому числі з порушеннями слуху. Означені життєві реалії зумовлюють формування полімовної концепції для поступу освіти осіб з порушеннями слуху, яка акцентує увагу на загальнолюдських цінностях, на принципах рівноправного співіснування різних форм культурного життя. У процесі організації навчально- виховного процесу в загальноосвітніх закладах для учнів з порушеннями слуху це реалізується через впровадження білінгвального підходу.Для вчителів, які навчають таких учнів, головним завданням є не тільки формування особистості з належним знанням своєї рідної мови, якщо такою є українська жестова, а й виховання громадянина з таким ж знанням державної української мови. Водночас опануванню словесної української мови учнями з порушеннями слуху сприяє корекційно-розвиткова робота, що спрямована на подолання найбільш складних аспектів володіння вимовою для цієї категорії учнів, а саме: формування вимови, розвиток слухового й зоро-слухового сприймання усного мовлення у слабкочуючих та зорового сприймання усного мовлення у глухих .
Саме тому корекційний курс з розвитку слухового сприймання і формування вимови для учнів з порушеннями слуху в 6-10 класах загальноосвітніх навчальних закладів зі спеціальною та інклюзивною формами навчання полягає у підкріпленні опанування орфографічних, граматичних, лексичних, стилістичних норм української мови на основі формування чіткої, розбірливої вимови та слухового (слухозорового) сприймання опанованого навчального матеріалу та його елементів шляхом застосування індивідуального підходу до кожного учня. Організація індивідуальних занять з розвитку слухового сприймання мовлення та формування вимови у дітей глухих та зі зниженим слухом мають свою специфіку та призначення. В першу чергу, це - формувати та розвивати навички говоріння та аудіювання українською мовою з метою подальшого забезпечення потреб взаємодії та комунікації, у тому числі через спілкування усним словесним мовленням, як однією з передумов повноцінного входження дітей з порушеннями слуху в систему суспільних відносин.
Отже, метою роботи з розвитку слухового сприймання у школярів з порушеннями слуху є формування уміння сприймати мовлення на слух і створення на цій основі якісно нової, слухової / слухозорової навички для сприймання усного мовлення, як однією з передумов повноцінного входження в систему суспільних відносин.
Робота з формування вимови спрямована на формування фонетично виразного усного мовлення учнів з порушеннями слуху, дотримання ними в мовленні словесно-логічного наголосу, інтонації, темпу і неподільності та основних правил орфоепії.
Під час розроблення Програми автори керувалися: особистісно орієнтованим і діяльнісним освітніми підходами та суголосним з ними компетентнісним (І. Бех, В. Кремень, М. Савченко, І. Якиманська та ін.); основними положеннями вітчизняної сурдопедагогічної науки (Л. Борщевська, А. Гольдберг, С. Глазунова, В. Засенко, Н. Засенко, А. Замша, С. Кульбіда, С. Литовченко, Л. Лєбєдєва, К. Луцько, Л. Малина, Б. Мороз, О. Федоренко, Л. Фомічова, Е. Пущин, О. Савченко та ін.); концептуальними засадами інтегрованого навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку (А. Колупаєва, О. Таранченко ін.); сучасними науковими уявлення про специфіку супроводу дітей з особливими потребами в різних умовах навчання (Е. Данілавічютє, В. Кобильченко, А. Колупаєва, С. Кульбіда, Т. Сак, Т. Скрипник, О. Таранченко, О. Федоренко та ін.); правовим та законодавчими документи, в тому числі положеннями сучасних наукових концепцій в галузі освіти дітей з особливими потребами.
Розроблена Програма не суперечить основному посилу загальноосвітньої школи й водночас спрямована на задоволення наступних особливих потреб таких школярів (за О. Федоренко): слухової (проявляється в доступності аудіальної інформації як засобу отримання, розширення й уточнення уявлень та знань молодших школярів зі зниженим слухом про світ); мовної і мовленнєвої (самовираження шляхом використання мовних і мовленнєвих засобів, зрозумілих чуючим); загально навчальної (проявляється у здійсненні ефективної самостійної навчальної діяльності на основі формування вимови та розвитку слухового сприймання мовлення); соціоінтегративної (як міжособистісної взаємодія з усіма суб’єктами навчального процесу); соціокультурної (у цьому контексті формування вимови та розвиток слухового сприймання не суперечить взаємодії з представниками спільноти нечуючих, у тому числі й отримання інформації засобами жестового мовлення). Відзначимо, що у процесі корекційно-розвиткової роботи на початкових етапах може бути використана опора на українську жестову мову, якщо це дає можливість краще організувати роботу учня, пояснити специфіку звукового ладу, ритмомелодику фрази, особливості граматичної системи чи лексичного значення слова тощо, що сприймається на слух.
В умовах зміни освітніх орієнтирів (у тому числі розвантаження навчального процесу, поширення інклюзивної форми навчання та особистісно орієнтованого освітнього підходу та суголосним з ним компетентнісного тощо) розроблена Програма покликана зробити корекційно-розвитковий процес з розвитку слухового сприймання мовлення та формування вимови для учнів з порушеннями слуху логічнішим та надати більшу свободу вчителю для реалізації індивідуального підходу під час занять. Позаяк кожен такий учень зі зниженим слухом має свої індивідуальні слухові й вимовні особливості та потребує спеціальної підтримки фахівців, незалежно від того, у якому закладі (зі спеціально чи інклюзивною формою) він навчається.
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Програма має на меті забезпечити розвиток досвіду, що сприятиме школярам зі зниженим слухом здобувати нову інформацію, набувати мобільності, формуватиме здатність діяти адекватно в різних життєвих ситуаціях, та виховувати вміння приймати свідомі рішення для розв’язання певних соціальних задач. Формування й удосконалення умінь і навичок сприймання, розуміння усного словесного мовлення та власне говоріння, спирається на відповідні психофізичні процеси розвитку учнів зі зниженим слухом, що пов’язані з повноцінним використанням збережених аналізаторів (слухо-зорове, слухове сприймання) та усвідомлення отриманої інформації через розвиток слухової уваги, пам'яті, мислення тощо. Формування вимови забезпечується у процесі мовлення низкою специфічних вправ та завдань, орієнтованих на формування свідомої слухомовленнєвої діяльності поза індивідуальними заняттями.
З метою набуття слухомовленнєвого досвіду школярам з порушенням слуху на матеріалі близькому до життєвих реалій пропонується розв'язання типових ситуацій, у тому числі й через групову та парну взаємодію на занятті, відповідно до рекомендацій МОН.
В цій програмі основні блоки педагогічної діяльності червоною ниткою пронизують дві змістові лінії - розвиток слухового сприймання й формування вимови, що власне й визначають безпосередній предмет корекційно-розвиткової роботи та його наповнення, та третя - розвиток слухової уваги, слухової пам’яті, слухового аналізу й синтезу тощо, що уособлює в собі соціокультурний й діяльнісний підходи, та є серед засобів досягнення основної корекційно-розвиткової мети.
Розроблення корекційно-розвиткових програм для кожного класу на сьогодні ще є вимогою.-Втім автори свідомі того, що формування та розвиток-навичок слухового чи слузо-зорового сприймання мовлення та формування вимови в учнів зі зниженим слухом не рідко може бути не обмежене часовим проміжком одного навчального року в силу низки причин. Саме тому у програмі поділ корекційно-змістового наповнення за класами є дещо формальним. У його основі – поступове наростання та закріплення вміння користування зрозумілим, розбірливим усним словесним мовленням та слуховим (слухо-зоровим) сприйманням для створення якісно нової навички для сприймання усного словесного мовлення оточуючих, як однієї з передумов повноцінного входження в систему суспільних відносин.
Зважаючи на вищезазначене, Програма позбавлена й жорсткого поурочного поділу. Вчителі обирають послідовність розкриття навчального матеріалу в межах окремої теми, але так, щоб не порушувалась логіка його викладу відповідно до особливостей розвитку конкретного учня. На нашу думку, Обласні, районні та міські методичні кабінети (об’єднання) не можуть втручатися в такі питання, оскільки це винятково компетенція вчителя. Вчителі користуються навчально-методичним забезпечення, рекомендованим Міністерством до використання в навчальних закладах, зазначеним у Переліках навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, розміщених на офіційному веб-сайті Міністерства (www.mon.gov.ua). Автори програми підтримують можливість використовувати підручники з відповідним грифом Міністерства, що видані в попередні роки, враховуючи при цьому зміни у програмах. Щодо додаткової навчально-методичної літератури, то вчитель вільний у її виборі й може застосовувати таку, що найкраще реалізовує його методику з розвитку слухового сприймання та формування вимови стосовно кожного конкретного учня зі зниженим слухом.1
Структура та зміст корекційної програми
В структурі Програми передбачено три основні блоки педагогічної діяльності, що спрямовані на:
1.Розвиток слухового сприймання мовлення
2. Формування та удосконалення вимови
3. Розвиток слухової уваги, слухової пам’яті, слухового аналізу й синтезу тощо тощо.
Мета та завдання корекційної роботи за означеними блоками педагогічної діяльності висвітлені у змістових напрямах, відповідно до яких сурдопедагог може планувати заняття з учнями. Передбачено, що зміст третього блоку є наскрізним і має здійснюватись під час перших двох.
Зміст корекційної програми розроблено з позицій особистісно орієнтованого підходу до діагностики та шляхів задоволення слуховимовних потреб учнів з порушеннями слуху. Це вимагає індивідуального планування роботи з розвитку слухового сприймання та формування вимови з кожним учнем із урахуванням індивідуальних можливостей, характеру і ступеня порушення слуху, резервів розвитку слухової функції, у тому числі стану сприйняття і відтворення усного мовлення, та ускладнень, що підкріплені зниженням слуху.
У процесі планування корекційно-розвиткової роботи з розвитку слухового сприймання та формування вимови у середній та старшій ланці сурдопедагог орієнтується на виявлений під час вивчення учня рівень сформованості слуховимовних навичок, особливості психофізичного розвитку та супутні порушення, що впливає на результативність самостійного використання учнем слухового сприймання й усного словесного мовлення у повсякденному житті.
У процесі корекційно-розвиткової роботи пріоритетним напрямом є формування правильної вимови в учнів із порушеннями слуху. Порушення звуковимови зумовлюють труднощі в опануванні усним словесним мовленням.
Траєкторія формування вимови будується на основі отриманих даних про стан вимовних навичок учня, у тому числі самостійного й відображеного мовлення. Корекційний блок педагогічної діяльності з формування вимови складається із кількох змістових напрямів, спрямованих на: розвиток моторики артикуляційного апарату та активізацію його м’язів (за потреби); правильну артикуляцію звуків (в різних позиціях) й уміння розрізняти звуки, що помітно відрізняються один від одного, чи близькі за акустичними й артикуляційними характеристиками; розвиток просодичної сторони мовлення та голосу (інтонаційної виразності, наголосу, темпу, ритму, мелодики, мовленнєвого дихання)тощо.
Навчання вимови здійснюється на мовленнєвому матеріалі різного ступеня складності з використанням різних видів мовленнєвої діяльності.
Робота з формування вимови здійснюється на індивідуальних заняттях паралельно з розвитком слухового сприймання, що диктується практичною доцільністю та ефективністю. Позаяк взаємозв'язок двох аналізаторів (слухового й мовленнєвого) сприяє швидшому засвоєнню та актуалізації вимовних умінь, з поступовим переходом їх у навички.
Траєкторія розвитку слухового сприймання будується на основі отриманих під час вивчення учня даних про стан порушеної слухової функції, виявлених резервів тонального і мовленнєвого слуху, підбору оптимального режиму звукопідсилення, уточнення режиму роботи індивідуального слухового апарату тощо. Змістові напрями з розвитку слухового сприймання спрямовані на розвиток уміння розрізняти, впізнавати, розпізнавати й аналізувати на слуховій (в окремих випадках на слухозоровій ) основі мовленнєвий матеріал.
Широко представлений блок педагогічної діяльності з розвитку слухової уваги, слухової пам’яті, слухової уяви тощо школярів зі зниженим слухом. Зміст цього блоку є наскрізним і має здійснюватись під час перших двох, урізноманітнюючи тим самим і орієнтуючи педагогічну діяльність на формування слуховимовних компетенцій учнів з порушеннями слуху. Позаяк в середній та старшій ланці вбачається за доцільне зосередитися не просто на поповненні слухового словника та вимовних умінь (що було основою роботи в молодшій школі), а власне на формуванні довільних слуховимовних навичок для повсякденного життя. Відтак в основі Програми для учнів 6-12 класів є розвиток універсальних слухомовленнєвих умінь та навичок як іще однієї основи для розвитку життєвої компетенції поряд з вивченням української жестової мови, через розвиток комунікативних вмінь, активізацію слухового сприймання усного мовлення оточуючих. У цьому контексті формування вимови та розвиток слухового сприймання не суперечить взаємодії з представниками спільноти нечуючих, у тому числі й отримання інформації засобами жестового мовлення, а власне підкріплює ефективність ідеї втілення білінгвального підходу для навчання таких учнів.
Контроль та моніторинг у процесі реалізації програми
Зазначена структура програми не передбачає жорстких вимог до рівня корекції складових слухової й мовленнєвої діяльності школярів зі зниженим слухом, що зумовлено нерівномірністю проявів слухового порушення у таких дітей, а відтак і можливостями кожного конкретного учня. Саме тому авторами розроблено орієнтовні напрями до умінь і навичок учнів зі зниженим слухом, на формування яких спрямовано цей корекційний курс.
Контрольно-вимірювальний матеріал розробляється педагогом і може складатись з контрольної роботи за вивченими змістовими напрямами (наприкінці кожного семестру) з метою моніторингу слуховимовних досягнень учня та ефективного планування подальшої корекційно-розвиткової роботи. Змістовий напрям з розвитку слухового сприймання і формування вимови вважається засвоєним, якщо учень правильно виконує більшу частину запропонованих йому на слух завдань, у том числі: дотримується правильної звуковимови закріплених звуків та їх поєднань у словах і фразах; дотримується закріплених правил орфоепії у словах і фразах під час мовлення; спрямовує слухову увагу на звукове та граматичне оформлення мовлення через слухове порівняння і співставлення граматичних форм самостійних частин мови у процесі слухового /слухозорового сприймання зверненого мовлення; помічає зміну граматичної форми одного і того самого слова у процесі слухового /слухозорового сприймання зверненого мовлення; цілеспрямовано запам’ятовує похідні слова з різними словотворчими і граматичними афіксами у процесі слухового / слухозорового сприймання зверненого мовлення тощо.
1 2 3