Міністерство освіти і науки України
Київський професійно-педагогічний коледж імені Антона Макаренка
Реферат
З дисципліни «Екологія»
На тему «Забруднення Івано-Франківської області»
Виконав студент 3 курсу
Групи 18АТ 3/9
Денної форми навчання
Спеціальність: «Агент з організації туризму.Адміністратор»
Прилепа Назар Дмитрович
Перевірила викладач:
Матвієнко В. М.
Київ 2018
План
Вступ
Екологія Івано-Франківської області
Калуш- зона надзвичайної екологічної ситуації
Заходи для покращення екологічної ситуації та подолання забруднення.
Джерела
Вступ
Івано-Франківська область– це унікальний регіон України з багатими природними ресурсами, різноманітним рослинним і тваринним світом.
Одночасно на території області розміщено понад 500 промислових підприємств хімічної, енергетичної, нафтогазовидобувної, деревообробної та інших галузей. Більше 4 відсотків території зайнято нафтогазовими трубопроводами, пробурено понад 2000 свердловин, є 134 очисні споруди, 30 полігонів складування твердих побутових відходів, хвостосховища і полігони промислових відходів ВАТ “Оріана”, золовідвали Бурштинської ТЕС та інші. Ці об’єкти обумовлюють значне техногенне навантаження на всі компоненти природного середовища.
Сучасну екологічну ситуацію в Івано-Франківській області, як і в цілому в Україні, не можна вважати задовільною, незважаючи на зменшення за останні роки антропогенно-техногенного навантаження на природне середовище та здійснення ряду природоохоронних заходів
Екологія Івано-Франківської області
Ми живемо в епоху бурхливого розвитку цивілізації. Небаченими досі темпами йде зростання великих та малих міст (за даними опитування 2005 р. у структурі населення України було зареєстровано 31890922 городян та лише 15097290 селян), розширюється промислове будівництво, збільшується кількість населення, зростає експлуатація усіх природних ресурсів. У зв’язку з цим охорона навколишнього середовища стала для людства однією з найважливіших, злободенних тем.
Прозоре чисте повітря, блакитні ріки, озера, джерела, величні ліси, квітучі гаї, захищені від водної та вітрової ерозії поля – все це незрівнянне багатство може зникнути, якщо людство не схаменеться. Багатогранно використовуючи природні ресурси для потреб суспільства, нам треба діяти так, щоб не завдати шкоди, а навпаки, всебічно поліпшувати та примножувати можливості природи.
Ми повинні жити не лише сьогоденням, а й дбати про майбутнє.
Люби природу не як символ
Душі своєї,
Люби природу не для себе
Люби для неї.
(М.Рильський)
Люди часто забувають, або, швидше, не помічають того. наскільки щедра наша Земля: росли6ни дають нам змогу дихати чистим повітрям, поля годують нас хлібом та овочами, що водойми – рибою, на луках пасуться тварин, що дають молоко, м’ясо, вовну. Але чутко вже перші дзвіночки, які можуть перетворитися на могутні набатні дзвони: з Дніпра виловлюють риб мутантів, з’являються овочі ненормальних розмірів . Не кажучи вже про те, що кожного року десятки, якщо не сотні, видів рослин та тварин потрапляють до Червоної книги, тобто їм загрожує небезпека повного зникнення. А скільки їх уже щезло.
Хмари катастрофи згущаються над нами. Рік за роком екологічне становище нашої планети погіршується. І тепер уже кожен може переконатися в цьому.
Небезпечно теплі зими, танення криги в Антарктиді, сніги в Західній Європі – все це наслідки глобального потепління. До сьогоднішнього дня учені всієї Земної кулі не дали іще повну оцінку цього явища, проте всі вони одноголосно стверджують, що його наслідки будуть катастрофічними.
А витоки цієї проблеми слід шукати не тільки на громад них заводах, фабриках та ТЕС в США та Німеччині, але й у себе на регіональному рівні (табл. 1).
У нашій області н6а атмосферний стан повітря впливає робота 306 підприємств, якими викинуто у 1999 р. 139, 3 тис.тонн забруднюючих речовин, що на 41,3 тис. тонн або на 23% менше, ніж у 1998 р. В загальному. В загальному кількість викидів 79% припадає на газоподібні та рідні і 21% - на тверді, проти 75% та 26% відповідно 1998 р. На даний час ситуація залишилася практично незмінною (табл. 2).
В середньому забруднювачами повітря залишаються: Бурштинська ТЕС (БТЕС), викиди якої сягають дві третини від загальної кількості по області, ВАТ “Оріана” – 1,1%; КП “Івано-Франківськцемент” – 0,5% та АТ “Нафтохімік Прикарпаття”
Загальна ж кількість викидів в атмосферу по області в цілому залежить від викидів БТЕС, які становили протягом останніх років 75-80%.
Основна маса забрудників повітря на електростанції утворюється в результаті утворення органічних енергоносіїв (вугілля, нафти, газу, торфу, деревини). На БТЕС зокрема спалюються вугілля, природний газ та мазут. В результатів в димових газах містяться газоподібні продукти окислення вуглецю, сірки та азоту, які є надзвичайно шкідливими для усього живого на землі. Так. під час фотохімічних та паталогічних реакцій в атмосфері утворюється сірчаний ангідрид SO3, який є аерозолем або розчинником сірчаної кислоти в дощовій воді, тому зазвичай він спричинює корозію металу, підкислює грунт, порушує життєдіяльність рослин, а також сприяє загостренню захворювань легеневої системи та дихальних шляхів людини та тварин. Іще однією дуже отруйною речовиною, що утворюється на БТЕС, є сірчистий ангідрид (SO2). При надходженні в атмосферу він окислюється до сульфату, який затримується в повітрі протягом 3-5 діб і може переноситися на відстань 1000-3000 км від джерела викиду, що робить його надзвичайно небезпечним.
Твердими ж відходами основного виробництва БТЕС є паливний шлак та зола. Лабораторні дослідження показують, що у 2002 р. було утворено 526 335 т золи та 125583 т шлаку, де 67137 т золи та 95308 т шлаку було використано для власних потреб, 17528 т. І 47182 т цих відходів відважено споживачам. А це свідчить про збільшення використання шкідливих відходів у порівнянні з 2001 роком. Проте цього не достатньо.
Незважаючи на майже 24% скорочення викидів БТЕС надалі залишається основним забруднювачем атмосфери Західного регіону України, даючи 85% всіх викидів стаціонарних джерел області. (табл.2).
Значним забруднювачем атмосфери в області є ВАТ “Оріана”, що характеризується викидами хлору, хлористого водню, хлорофанічних сполук. Саме ж підприємство ВАТ “Оріана” станом на 1999 р. викинуло в повітря 2058,835 тисяч тонн токсичних речовин. Та все ж в останні роки фіксується найбільший спад виробництва підприємства ВАТ “Оріона” за усю його історію. У зв’язку з чим зменшилася кількість викидів отруйних речовин на 85%.
Поряд із виконання запланованих заходів по зменшенню викидів за рахунок зупинки чотири хлористого вуглецю, через економічні причини зупинено магнієвий завод, виробництва полівінілхлориду. Завдяки цьому екологічна ситуація м. Калуша значно покращилася. Разом з тим відновлення роботи даних виробництв може погіршити стан атмосферного повітря в місті та регіоні через невиконання заходів по досягненню нормативів викидів хлору та вінілхлориду шляхом реконструкції даних виробництв з встановленням додаткових систем пилогазоочистки. (табл.3).
Саме через наявність цього підприємства потенційного екологічного небезпечними є Калузький, Рогатниський та Галицький район, в атмосферному повітрі яких, основному, здійснюється розсіювання викидів шкідливих речовин. Основне технологічне та допоміжне газопилевловлююче обладнання застаріле, що і є причиною високого рівня викидів отруйних речовин. Воно потребує негайного переоснащення (табл. 2).
Іще одним важливим забруднювачем атмосфери області АТ “Нафтохімік Прикарпаття”. Це підприємство викидає вуглеводи та синтетичні жирні кислоти. Валовий викид станом на 1999 р. становив на підприємстві 963.925 тонн, у 2000 р. – 557.353 тонни, а у 200й р. 745.773 т. Аналізуючи дані ми бачимо, що спочатку валовий викид зменшився. Це відбулося тому, що на підприємстві повністю припинено виробництво синтетичних жирних кислот (зменшення викидів становило 124 т). Пізніше є він знову зрік, через нарощування виробництва. (табл. 2).
Джерелом забруднення атмосфери, традиційно, є автотранспорт, кількість якого щорічно зростає – переважно за рахунок завезення з-за кордону старих моделей. На початку 199 р. в області налічувалося понад 103 тис. автомашин індивідуального користування на 137 тис. авто державних організацій. Зараз же кількість автомобілів зросла на 15% порівняно з 1999 р. Проблема забруднення повітря викидами автотранспорту є дуже актуальною – через проходження територією області автотрас національного значення, по яких щодня проїжджають тисячі автомашин. І разом із відпрацьованими газами двигунів внутрішнього згорання в атмосферу викидаються 170 шкідливих речовин для живої природи, 160 з яких – похідні вуглеводні. Які є наслідком неповного згорання палива. Найтоксичніші з них, крім оксидів вуглецю та азоту – альдегіди, сажа та бензопірен. Крім того. у викидах автотранспорту є важкі метали: свинець та нікель. Приблизно 20% викидів автотранспорту осідає безпосередньо біля автомагістралей, у смузі завширшки до 10 м, а в результаті розповсюдження дрібніших частинок формується друга зона забруднення завширшки від 30 до 100 м (табл. 4).
Враховуючи густу автомагістральну сітку, можна зробити висновок, що автомобільний транспорт дуже впливає на екологічну ситуацію регіону.
В загальному ж за останні роки зросли викиди від стаціонарних джерел у 6 районах області та м.Яремче за рахунок введення в дію нових об’єктів та обліку раніше неврахованих джерел викиду, особливо котелень санаторіїв та баз відпочинку, цегельних заводів, колишніх колгоспів, де спалювалося низькокалорійне вугілля.
Загальне скорочення викидів твердих речовин на 16,95 тис. тонн відбулося в основному за рахунок зменшення викидів золи на Бтес на 13,66 тис. тонн та ВАТ “Оріана” на 4,78 тис.тонн, а за рахунок налагодженого обліку раніше неврахованих джерел викиду збільшилися викиди твердих речовин в Богородчанському (4,9 т.), тисменицькому (31,9 т.) районах та деяких підприємствам м. калуша Галицького району (схема 5,6,7).
Викиди газоподібних забруднюючих речовин зменшилися на 24,4 тис.тонн, в тому числі зменшилися викиди диоксиду сірки на 10,5 тис.тонн та 6,4 тис.тонн відповідно БТЕС та ВАТ “Оранта”, на 0,3 тис.тонн зменшилися викиди водневих сполук на АТ “Нафтохімік”.
За рахунок скорочення обсягів виробництва у меблевій галузі та машинобудуванні скорочено викиди легких водневих сполук.
Аналіз даних статистичними галузями показує, що незважаючи на зменшення викидів основними галузями промисловості, залишається значний вплив на стан атмосферного повітря області енергетичної, хімічної, нафтохімічної та нафтогазової промисловості, лісопереробної та меблевої галузі, промисловості будівельних матеріалів.
У зв’язку з усім вищесказаним пропоную провадити такі заходи, щодо покращення стану атмосферного повітря по області.
Водні ресурси
У зв’язку із зменшенням обсягів використання води у народному господарстві, головним чином за рахунок промисловості, протягом останнього часу мала місце тенденція до зменшення обсягів скидів зворотних вод у водойми області. При цьому основними забруднювачами поверхневих вод області є КП «Івано-Франківськводоекотехпром» (скид недостатньо очищених стічних вод у 2005 році становив 21,1 млн.м3), ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» (5,146 млн.м3) та ТзОВ «Уніплит» (0,984 млн.м3).
За даними гідрохімічних досліджень поверхневих вод області якісний стан води р. Дністер в межах області протягом останніх п’яти років характеризується сталими показниками забруднення. Певне зниження рівня забруднення ріки пояснюється зменшенням обсягів водовідведення забруднених стоків, починаючи з 1992 року.
Необхідно зауважити, що більша частина антропогенного навантаження на водотоки області припадає на малі річки – притоки Дністра, в басейні якого розміщується більшість водокористувачів області. Так, останнім часом значно погіршилася якість води у р. Сівка, в яку, крім дренажних вод Домбровського кар’єру, потрапляють теплообмінні води виробничих підрозділів ЗАТ «Лукор» (м. Калуш). Як наслідок, концентрація органічних забруднень за БСКп, показники мінералізації, вмісту хлоридів, магнію і заліза в районі селища Войнилів Калуського району постійно більше ніж удвічі перевищують гранично-допустимі. Якісний стан р. Ворона останнім часом дещо покращився за рахунок реконструкції і переоснащення ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття», хоча концентрація органічних забруднень за БСКп надалі перевищує допустиму норму у 2 рази. Якість води в р. Бистриця Солотвинська та Бистриця Надвірнянська, які є джерелом питного водопостачання м. Івано-Франківська, загалом відповідає санітарним вимогам, однак в період проходження повеней і паводків спостерігається перевищення ГДК за БСКп, залізом та завислими речовинами. Водночас, через неефективну роботу комплексу біологічної очистки погіршився якісний стан води р. Бистриці нижче випуску стічних вод м. Івано-Франківська.
Протягом останніх п’яти років триває інтенсивне забруднення стічними водами ТзОВ «Уніплит» притоки Свічі – р. Саджавка (БСКп – 258 О2 /дм3, вміст азоту амонійного – 5,3 мг/дм3, заліза – 3,4 мг/дм3, розчиненого кисню – 2,2 мг/дм3).
Якісний стан верхньої течії р. Прут в межах області, незважаючи на певне покращення, залишається незадовільним за рахунок високого вмісту органічних забруднень та заліза, які в у контрольному створі м. Яремчі сягають відповідно 3,9 О2 /дм3 та 0,44 О2 /дм3, перевищуючи гранично-допустимі показники.
Атмосферне повітря
Основними забруднювачами атмосферного повітря на території області є підприємства-виробники електроенергії, газу та води, викид яких становить близько 87% від валового обсягу викидів по області, а також автотранспорт (20%). На підприємства обробної та видобувної промисловості в середньому припадає по 2% викидів. Загалом в межах області викиди в атмосферне повітря здійснюють близько 200 промислових підприємств.
Найбільшу частку у структурі викидів становлять сполуки сірки (близько 71,8% всіх викидів по області), тверді завислі частинки (13,6%) та сполуки азоту (6,8%). Загалом протягом року в атмосферне повітря регіону потрапляє близько 200 тис. тонн забруднюючих речовин. За щільністю викидів (18 т/км2) область займає п’яте місце в Україні.
Найбільшими забруднювачами атмосферного повітря на території області є Бурштинська ТЕС, ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття», ВАТ «Івано-Франківськцемент» та ін.
Земельні ресурси
Загальний земельний фонд області становить 1392,7 тис. га. Менше половини (46,5%) території зайнято сільськогосподарськими землями, майже стільки ж (45,7%) – лісами та іншими лісовкритими площами, 4,3% становлять забудови, 0,2% – болота, 1,6% – інші землі та 1,7% – території, зайняті водою.
Аналіз даних сучасного стану і співвідношення угідь свідчить про те, що найбільші порушення відбулися в передгірських і рівнинних районах. Ступінь сільськогосподарської освоєності території тут коливається в межах відповідно 53-62% і 63-76%. Загальна розораність перевищує межу екологічної збалансо-ваності як у рівнинних (54%), так і в передгірських районах (43%). Сільсько-господарська освоєність гірських районів нижча – в середньому 30% при загальній розораності території 12% і розораності сільськогосподарських угідь 41%.
Однією з найбільших екологічних проблем, пов’язаних з розорюванням земель на схилах з кутом нахилу поверхні більше 5°, відсутністю системи протиерозійних заходів на сільськогосподарських угіддях тощо, є розвиток ерозійних процесів і зниження родючості ґрунтів. Загалом площа еродованих земель на території області становить 130,0 тис. га, у т. ч. 98,0 тис. га ріллі.
Стан утилізації та захоронення відходів
За даними державної статистичної звітності на території області накопичено 46,9 млн.т відходів (1,6% накопичених в Україні відходів), у т.ч.:
1-го класу небезпеки – 11 тис.т (гексахлорбензол, ТзОВ “Оріана-Галев”, м.Калуш);
2-го класу небезпеки – 1 тис.т (відпрацьовані неорганічні кислоти ЗАТ “Лукор”, непридатні пестициди – 180 т);
3-го класу небезпеки – 37,9 тис.т (нафтошлами НГВУ “Долина-нафтогаз”– 5 тис.т, плав солей ЗАТ “Завод ТОС” – 5 тис.т, гальваношлами ─ 1,6 тис.т, у т.ч. ВАТ “Коломиясільмаш” – 1 тис.т, відходи виробництва калійних добрив ВАТ „Оріана” – 19 тис.т);
4-го класу небезпеки – 46,8 млн.т (зола та шлаки Бурштинської ТЕС – 28 млн.т, галіти, мул ВАТ „Оріана” – 15 млн.т, ТПВ – 1 млн.т).
Щороку на території області утворюється 15,5 тис.т відходів 2-3 класів небезпеки, 700 тис.т малонебезпечних (золи, шлаку), 120 тис.т. твердих побутових відходів, 40 тис.м3 тирси. З них захоронюється 600 тис.т/рік. Промислові відходи накопичуються у 59 накопичувачах, які займають загальну площу 500 га, побутові – на 27 полігонах твердих побутових відходів у містах та селищах.
Відсутність системи роздільного збору твердих побутових відходів призводить до вивезення вторинних матеріальних ресурсів (поліетилен, ПЕТ пляшки, складська тара, папір) на звалища. Органами місцевого самоврядування майже не вирішується питання виділення земельних ділянок під полігони для ТПВ в сільських населених пунктах. Як наслідок, майже 40% сільських населених пунктів не мають відведених ділянок для вивезення твердих побутових відходів.
Проблемним питанням, насамперед у гірських районах (Косівському, Верховинському, Яремчанській міській раді)є утилізація відходів лісопильно-деревообробних виробництв, які належать до 4-го класу небезпеки. Більшість з них складують відходи на своїй території, а іноді і в руслах річок. Загалом в області діє понад 500 деревообробних підприємств, на яких щороку утворюється 40 тис. м3 тирси.
Природні території з особливим статусом охорони
Основу природно-заповідного фонду області становлять природний заповідник «Горгани» площею 5,3 тис.га, 3 національні природні парки (Карпатський, Галицький та «Гуцульщина»), загальна площа яких становить 97,5 тис.га (49,7% площі всіх заповідних об’єктів області), 2 регіональні ландшафтні парки (Дністровський та Поляницький) загальною площею 38,4тис.га; 60 заказників загальною площею 45,8 тис.га, з них 10 – загально-державного значення площею 5,4 тис.га, 50 – місцевого значення площею 40,4 тис.га.
Найвищий відсоток заповідності в Косівському (55,4%), Галицькому (20,1%), Городенківському (19,2%), Верховинському (17,1%), та Долинському (10,6%) районах. У Коломийському, Рогатинському та Снятинському районах відсоток заповідності становить менше одиниці. На даному етапі підготовлено матеріали на створення на території області 15 нових природно-заповідних об’єктів загальною площею 31,2 тис. га.
Калуш- зона надзвичайної екологічної ситуації
Екологічна ситуація, яка склалася в м. Калуш (Івано-Франківська область) і на прилеглих територіях, є надзвичайно складною. Екологи били на сполох з цього приводу ще у 2000–2008 роках.
17 січня 2010 року в Калуші відбувся місцевий референдум, за результатами якого 97,27% мешканців висловилися за оголошення міста зоною надзвичайної екологічної ситуації.
У лютому 2010 року екологічній ситуації у місті було присвячено засідання РНБОУ, за підсумками якого були прийняті Указ Президента України «Про оголошення територій міста Калуш та сіл Кропивник і Сівка-Калуська Калуського району Івано-Франківської області зоною надзвичайної екологічної ситуації» і Закон на його підтвердження.
Екологічні проблеми Калуша та прилеглих територій потребують негайного розв’язання та здійснення практичних заходів
Просідання шахт та провали ґрунту
Поблизу Калуша є сім підземних шахт для добування калійних солей (чотири вздовж західної околиці міста та три в районі Голина), експлуатація яких іноді спричиняла просідання підземних шахтних полів. Цей процес тривав понад 50 років, спостереження за ним базувалося на наземних дослідженнях опорних позначок вздовж профілів. Максимальний рівень просідання – близько трьох метрів – був зафіксований у районі шахтних полів Голина.
Деякі підземні шахти засипали твердими матеріалами для того, щоб підтримувати розроблені порожнини, більшість з яких була заповнена розсолом, частина – прісною водою. Але заповнення шахт розсолом не гарантує стійкості проміжних колон. Внаслідок руйнації цих колон земля над шахтою просідає. Як правило, це повільний, поступовий процес, який спричинює хвилясту деформацію землі.
У 1986 році сейсмічна активність зумовила раптові розломи. Це явище пов’язане зі зсувами вздовж тріщин або зрушеннями в землі. На просідаючих ділянках відбулося засолення земель, оскільки розсіл, використаний для заповнення шахт, був витиснений з шахтних порожнин до поверхні.
У зонах просідання стався ряд провалів ґрунту, які варіюють за розміром від кількох до більше ніж 100 метрів у діаметрі. Вплив провалів ґрунту є переважно локалізованим, однак він може стати відчутним, якщо постраждають будинки чи квартири.
Село Кропивник налічує 2151 жителя і 713 будинків (за прогнозною оцінкою, просідання ймовірно може пошкодити 258 з них).
У селі Сівка-Калуська осідання, за оцінкою, із 460 будинків уражує 304. У селі проживає 1619 осіб.
Згідно з даними органів влади, 4328 осіб перебувають під загрозою ризиків у зонах просідання й потребують переселення
Просідання ґрунтів становить значну загрозу. Але у зв’язку з тим, що збільшення випадків провалів ґрунту – відносно повільний процес, є можливість визначати їх відповідними геофізичними методами, зокрема таким, як мікросейсмічна активність, задовго до того, як вони з’являться на поверхні.
В уражених районах немає промислових підприємств, що зберігають небезпечні матеріали, які б могли мати вторинний вплив. Міська влада Калуша нині забороняє будувати в чотирьох зонах просідання на своїй території. Однак, оскільки дозволи на будівництво були видані раніше, вже було збудовано кілька нових будинків.
Порожнини підземного видобутку, наповнені розсолами, є ще одним джерелом соляних розчинів. Через безперервне, а подекуди прискорене просідання поширення солей з підземних шахт буде тривати та зростати. Залежно від ступеня просідання й тиску ґрунтових вод розсоли потрапляють до водоносних шарів або безпосередньо на поверхню. Це може, зрештою, призвести до значного за територією та постійного у часі потрапляння розсолів до річки Лимниця.
Погіршення ситуації навколо Домбровського кар’єру
Калійні солі, які добували в Домбровському кар’єрі, були джерелом сировини для заводу калійних добрив ВАТ «Оріана». Шахта була відкрита в 1967 році. З того часу оцінений обсяг калієвої руди був вичерпаний. Видобуток тривав до закриття заводу в жовтні 2001 року. Домбровський кар’єр поступово заповнився розсолами.
Спочатку шахта та кар’єр були оточені спеціально розробленою дренажною системою, яка складалася з обвідних канав, що відокремлювали прісні поверхневі та підземні води від солоної й розсільної води в кар’єрі. Прісну воду можна було відводити відразу, оскільки солона вода та розсіл зберігалися в робочому басейні на захід від кар’єру.
З моменту припинення видобування кар’єр став наповнюватися розсолом. Занедбана дренажна система не забезпечувала відокремлення прісної води від солоної. В результаті загальна водозбірна площа, з якої вода дренує до кар’єру, поступово збільшилася. Крім того, підземні води з водоносного горизонту стали надходити до старої шахти, переважно вздовж західного боку.
Через відсутність функціонуючої дренажної системи круті укоси стали дуже нестабільними. Верхній укіс зазнав численних малих та середніх зсувів, особливо з західного та північного боків. Південний та східний боки були сформовані з пологішими укосами. Наслідком частих зсувів є значне поперечне розширення кар’єру, зумовлене вільним характером двох верхніх шарів та крутими викопаними зрізами. Без відновлення дренажної системи укоси можуть стати плоскими. Це означає, що подекуди кар’єр може і далі розширюватися в поперечному напрямі на 20–50 м.
Триваюча ерозія та нестійкість укосів є істотним чинником загрози для північного сектору кар’єру. В деяких місцях зсуви вже значно пошкодили обвідну канаву, й борт кар’єру наразі близько підійшов до частини прилеглих дачних будинків. Більше того, зі зростанням кількості зсувів борт кар’єру наближатиметься до річки Сівка, яка протікає вздовж його північного сектору. Водночас, вода з річки вже просочується крізь водоносний горизонт до Домбровського кар’єру, що в подальшому може спричинити вимивання, й зрештою яр скоротиться до річки Сівка. Такий прорив призведе до швидкого заповнення кар’єру розсолом, підняття рівня до водоносного горизонту. Внаслідок цього соляна пляма швидко поширюватиметься на південь від кар’єру. Без корегувальних дій прориву річки Сівка не уникнути.
4. Заходи для покращення екологічної ситуації та подолання забруднення.
1. Насамперед, провести реконструкцію електрофільтрів на БТЕС, яка дозволила б зменшити концентрацію викиду золи з 15000 мг/м3 до 150 мг/м3.
2. Виконати роботу по зменшенню концентрації диоксиду сірки з 4500 мг/м3 до 400 мг/м3 на БТЕС.
3. Вирішити питання про будівництво сірко очистки.
4. Виконати заходи по досягненню нормативів викиду хлору та вінілхлориду шляхом реконструкції даних виробництв з встановленням додаткових систем пилогазоочистки.
5. Удосконалити схеми руху, покращити якість автошляхів та будівничих об’їзних доріг у населених пунктах.
Тільки за допомогою таких заходів у нас є шанс покращити стан атмосферного повітря по області. Адже перш за все ми повинні жити в злагоді з природою, берегти і примножувати її багатства. Одним з яких є повітря.
Нам дана чудова нагода жити на найменш забрудненій території нашої країни. Проте ми не усвідомлюємо цього, плюндруючи землю та забруднюючи повітря.
Кожен із нас повинне усвідомити, що мине можемо просто заплющити очі на проблему забруднення атмосферного повітря, що загрожує нашому життю, а також життю наших нащадків. Ми повинні докласти усіх зусиль, щоб наші діти та онуки дихали пахощами квітів, чули спів птахів у гаях, ходили по м’якій травичці, милувалися сходом сонця. А усього цього не буде, якщо зникне чисте повітря.
Нехай ми не можемо впливати на рішення державного та світового рівнів, проте ми можемо ліквідувати цю проблему на регіональному рівні. Усі разом, спільними зусиллями.
Адже, на мою думку, твердження: “Се починається з малого”, - є надзвичайно доречним з погляду на стан повітря області.
Тож давайте докладемо усіх зусиль, щоб у наших нащадків було чисте повітря. Давайте залишимо їм чисту Землю! Адже, вони мають такі ж права бачити ї такою як і ми. А, можливо, навіть і більші.
Джерела
1. Мегазбюірка найновіших учнівських творів укладена В.В. Федієнко: М-41 Харків: ВД “Школа” 2005 р. (ст 771-772).
2. “Експрес” 29 грудня 2005 р. (ст. 11)
3. “Екологія м. Івано-Франківська” Г.Г.Русинов; О.М. Адаменко; Є.І.Крижанівський; Є.М. Нейко (ст. 94-87; 146=147; 151-152)
4. “регіональна екологія та природні ресурси” О.М. Адаменко; М.М. Приходь (ст. 91-98).
5. “Всесвітня історія” П.Б. Полянський (ст. 5).