1 блок
13. Розкрийте принципи необхідності спеціального педагогічного керівництва дітьми з порушеннями мовлення та ранньої педагогічної допомоги у дошкільному вихованні дітей з порушеннями мовлення.
Принцип необхідності спеціального педагогічного керівництва
Навчально-пізнавальна діяльність дитини з будь-яким відхиленням у розвитку відрізняється від навчально-пізнавальної діяльності звичайної дитини, тому що має особливий зміст, глибоку своєрідність перебігу і потребує особливої організації способів її реалізації. Вона спрямована на перетворення різних психічних корекційно-компенсувальних функцій і задоволення особливих освітніх потреб дитини відповідно до її недоліку.
Розвиток дітей з особливими потребами змушує вносити специфічні зміни в зміст і способи їхньої навчально-пізнавальної діяльності. Так, порушення перцептивної діяльності викликають необхідність перекодування або особливого структурування навчальної інформації відповідно до пізнавальних можливостей дітей; порушення розумової діяльності вимагають такої організації навчання, за умов якої забезпечується формування конкретної (почуттєвої і дієвої) основи розумових дій; потреба в компенсаторних засобах і механізмах розвитку вимагає від спеціального педагога відбору можливих напрямків корекційно- педагогічного впливу і адекватного змісту і засобів компенсаторного розвитку.
Природно, що тільки спеціальний педагог, знаючи закономірності й особливості розвитку і пізнавальних можливостей даної дитини, з одного боку, і можливі шляхи і способи корекційної і компенсувальної допомоги, з іншого, може організувати процес навчально-пізнавальної діяльності і керувати цим процесом. У більшості випадків унаслідок глибокої своєрідності розвитку дітей з особливими освітніми потребами самостійна навчально-пізнавальна діяльність їх утруднена або не можлива.
Принцип ранньої педагогічної допомоги
Сучасна спеціальна педагогіка вважає однією з ключових умов успішної корекційно-педагогічної допомоги забезпечення раннього виявлення і ранньої діагностики відхилень у розвитку дитини з метою визначення її особливих освітніх потреб. Сучасна спеціальна освіта пе- редбачає максимальне скорочення розриву між моментом виявлення первинного порушення в розвитку дитини і початком цілеспрямованої корекційно-педагогічної допомоги, розширюючи часові межі надання і спеціальних освітніх послуг з перших місяців і протягом усього життя людини.
До початку 60-х рр. XX століття необхідність надання корекційно- педагогічної допомоги дитині виявлялася лише тоді, коли вона приходила до школи і не справлялася з програмою шкільного навчання. У значній мірі це було пов'язано з відсутністю єдності дій медичних і пе- дагогічних структур, необов'язковістю дошкільної освіти, недостатньою поінформованістю батьків щодо педагогічних можливостей допомоги їхній дитині.
З психології відомо, що в розвитку дитини існують так звані сензи- тивні періоди, тобто періоди найбільш сприятливого, легкого і швидко- го розвитку певних психічних процесів. Ці періоди нетривалі, і якщо через якісь причини в цей період не сформувалася передбачувана і сруктура (було відсутнє адекватне навколишнє середовище або осо- бливості індивідуального розвитку дитини не сприяли цьому), то по його закінченні надалі буде потрібно багато спеціальних зусиль для іоіо, щоб її сформувати. Багато сензитивних періодів, що відіграють вирішальну роль для наступного розвитку дитини, припадають на ранній і дошкільний вік.
Якщо, наприклад, у дитини з народження відсутній або порушений і слух і спеціальні педагогічні міри з метою створення умов для мовленні ного розвитку не починалися вчасно, то сензитивний період розвитку мовлення проходить даремно, а розпочата в більш пізній термін коре- кційно-педагогічна робота вже не буде настільки ефективною. Крім того, порушення процесу формування і розвитку мовлення сповільнить
розвиток пізнавальних процесів, призведе до своєрідного розвитку всієї психічної діяльності, негативно позначиться на процесі спілкування і взаємодії з навколишніми, відіб'ється на розвитку особистості дитини в цілому.
Сучасна наука має необхідні діагностичні і корекційно-педагогічні технології, що дозволяють запобігти негативним тенденціям розвитку дітей раннього віку, що мають різні порушення - сенсорні, інтелектуальні, емоційні, рухові, мовленнєві.
14. Розкрийте принципи розвивального навчання у дошкільному вихованні дітей з порушеннями мовлення і розвитку мислення і мовлення.
Розвивальне навчання дошкільників спирається на обґрунтовану О. Запорожцем концепцію самоцінності дошкільного дитинства, згідно з якою окремі психічні функції розвиваються не самостійно та автономно, а у взаємозв'язку, як якості цілісної, наділеної природними задатками особистості дитини. Тому педагогічну роботу слід спрямовувати на цілісний особистісний розвиток у різноманітних видах діяльності. За словами Л. Венгера, у навчання дошкільнят мають бути включені привабливі для них види діяльності, які найбільше відповідають їхнім віковим особливостям: гра, конструювання, зображувальна, літературно-творча діяльність тощо. Завдання педагога полягає у спрямуванні пізнавальної діяльності дітей, окресленні змісту знань, виборі способів організації навчальної діяльності, організації та стимулюванні пізнавальної активності, оцінюванні її результату. Він, як стверджував К. Ушинський, «повинен організувати початкове навчання так, щоб дитина не могла не встигати».
Розвивальний ефект навчання досягається мотивацією (поясненням доцільності) вивчення нових знань. Основою такого навчання є принцип змістового узагальнення, за яким загальні знання передують окремим і конкретним знанням.
15. Розкрийте принцип систематичності та послідовності у дошкільному вихованні дітей з ТПМ.
Систематичність навчання означає: 1) послідовне, побудоване на логіці науки і зумовлене завданнями освіти та віковими можливостями учнів, розгортання змісту знань, способів діяльності у навчальних програмах, підручниках та посібниках з різних предметів; 2) планомірний порядок навчання, при якому кожний етап спільної діяльності вчителя і учнів ґрунтується на попередніх етапах і відкриває шлях до подальшого просування вперед. Іншими словами, принцип систематичності стосується як викладання окремих дисциплін, так і навчання в цілому. Знання учням треба подавати так, щоб вони були внутрішньо пов'язані між собою, щоб уся їх сума утворювала цілісність.
Принцип систематичності навчання вимагає наступності — послідовного й безперервного переходу від нижчого до вищого ступеня викладання і навчання. При такому переході кожний елемент засвоюваного учнями матеріалу ґрунтується на раніше набутих знаннях і є результатом їх логічного розвитку. Наступність потрібна у змісті і методах навчання, а також способах навчально-пізнавальної діяльності.
Поряд з засвоєнням системи понять з кожного навчального предмета важливо, щоб учні з'ясовували між-предметні зв'язки.
Актуальним і важливим залишається питання наступності між роками навчання, зміцнення раніше утворених, але порушених логічних зв'язків між окремими частинами знань, здійснення систематичного повторення й узагальнення раніше вивченого, систематичного обліку знань і умінь.
Систематичність навчання залежить від систематичності викладання та організації самостійної навчальної роботи учнів. Для того, щоб у голові учня складалася струнка система знань, треба, щоб учитель викладав свою дисципліну з певною послідовністю і в певному зв'язку. Це досягається тим, що вчитель пов'язує новий матеріал з попереднім; новий матеріал він має подавати так, щоб учні могли вільно стежити за думкою вчителя. Крім того, вчитель повинен враховувати також ті знання й уявлення, які має учень внаслідок вражень і спостережень поза межами школи. Хаотичність, безладність, безплановість суперечать самій природі навчання, гальмують або й зовсім унеможливлюють його.
16. Розкрийте діяльнісний принцип дошкільного виховання дітей з ТПМ.
Визначальна роль діяльності в становленні і розвитку особистості загальновідома. Діяльнісний принцип у спеціальній педагогіці спирається на існуюче в психології поняття «ведуча діяльність». Предметно- практична діяльність у системі спеціальної освіти є специфічним засобом забезпечення компенсаторного розвитку дитини з будь-яким відхиленням розвитку (інструментом корекції і компенсації порушених психічних функцій), пропедевтики необхідних елементів освіти і трудової діяльності. Те, чому звичайну дитину можна навчити завдяки словесній інструкції, для дитини з особливими освітніми потребами стає доступним тільки в процесі власної діяльності, спеціально організованої і спрямованої педагогом.
У дітей з відхиленнями розвитку відсутні або недостатньо розвинуті такі структури, як життєвий досвід, що відповідає за життєві уявлення, поняття і практичні уміння. Немає в них необхідного і достатнього для засвоєння загальноосвітніх предметів понятійного багажу. Спеціальна педагогіка, реалізуючи психологічну теорію про діяльнісну детермінацію психіки і дотримуючись принципу єдності освіти з розвитком мовлення, мислення і комунікації, організує освітній процес на наочно-дієвій основі. Численними науковими дослідженнями доведено, що предметно-практична діяльність, у процесі якої успішно розвиваються вищі психічні функції дитини: сприйняття, мовлення і спілкування, мислення, пам'ять, емоції, мотивація, - є могутнім корекційно-компенсувальним педагогічним засобом у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами.
У спеціальній освіті широко використовується колективна предметно-практична діяльність під керівництвом педагога (робота «парами», «бригадами» і ін.), що створює природні умови (середовище) для мотивованого мовленнєвого спілкування. Спілкування, у свою чергу, розвиваючись, сприяє оволодінню мовою у всіх її функціональних складових, різних ситуаціях соціальної взаємодії. Предмети, якими оперують діти, створюють стійку мотивацію діяльності і є джерелом відсутніх у дітей знань про оточуючий їх предметний світ, про призначення цих предметів і способи дій з ними.
Предметно-практична діяльність дозволяє, спираючись на здорові сили і збережені можливості дитини, розвивати сенсомоторну основу вищих психічних функцій, у першу чергу мовлення і мислення, компенсувати недостатність життєвого, практичного (діяльнісного) досвіду, створювати природні умови для розвитку навичок ситуативно- діяльнісного й інших видів спілкування, забезпечувати стійку мотивацію спілкування і діяльності в процесі навчання.
Принцип діяльнісного підходу до освіти має значення у роботі зі всіма категоріями дітей з особливими освітніми потребами і реалізується не тільки під час проведення спеціальних корекційних занять. Він є одним з найважливіших принципів і на уроках із загальноосвітніх предметах і. звичайно, у процесі виховання.
2 блок
9. Дайте характеристику форм організації трудової діяльності дошкільників з вадами мовлення.
Перше прилучення дітей до трудової діяльності відбувається у спільній із дорослим праці, у процесі якої вони опановують найпростіші трудові навички, що є передумовою переходу в недалекому майбутньому до самостійних форм організації трудової діяльності.
Трудові доручення. Сутність їх полягає у покладанні на індивіда, групу певних обов’язків, виконання певних завдань. Вони мають чітку спрямованість на результат.
Залежно від критеріїв виокремлюють такі види доручень:
— за складністю: складні та прості;
— за тривалістю: короткочасні, епізодичні та тривалі;
— за характером організації дітей: індивідуальні та групові.
За змістом діяльності щодо виконання доручень їх поділяють на:
— доручення, пов’язані з участю в іграх, використанням іграшок, організацією занять;
— побутові доручення;
— доручення допомагати малюкам (для старших дітей);
— доручення-проханння дорослих;
— доручення, пов’язані з роботою в куточку живої природи, на земельній ділянці дитячого садка.
Виконання доручень виховує у дошкільнят обов’язковість, відповідальність, привчає їх до вияву вольових зусиль щодо самоорганізації діяльності задля досягнення результату. Але для цього важливо, щоб діти усвідомлювали доцільність, значущість для них загальної справи, конкретних доручень. Виконання групових доручень привчає дітей до узгодження своїх дій, збагачує їх досвідом співробітництва, прищеплює гуманістичні почуття, виховує вміння бути уважними одне до одного, допомагати одне одному.
Чергування. Ця форма доручення полягає у систематичному виконанні дитиною трудових обов’язків стосовно своїх одногрупників. Чергування суттєво стимулюють розвиток дитини, адже вони вимагають немалих зусиль і напружень, що зумовлює її фізичне зміцнення, набуття знань про властивості та якості різних предметів, виробляє усвідомлення значущості своєї праці, навички роботи на конкретний результат. Вони є дієвим засобом виховання почуття відповідальності у дошкільників, формування самостійності, працелюбства, взаємодії у колективній роботі. Наприкінці молодшого дошкільного віку вихователь починає залучати вихованців до виконання деяких обов’язків чергових у їдальні, а починаючи з середнього дошкільного віку, діти чергують систематично в їдальні, на заняттях, у куточку живої природи тощо.
Спільна трудова діяльність дітей. Використання цієї форми організації трудової діяльності дітей можливе у старшому дошкільному віці. Вона може об’єднувати всіх дітей групи і бути колективною (прибирання кімнати або майданчика, робота на клумбі та ін.). Колективній праці властиві спільна мета, відповідальність за результат, розподіл праці між учасниками, залежність їх один від одного.
Об’єднання дітей для колективної праці є ефективним за наявності у них досвіду співробітництва, належного оволодіння навичками конкретних видів праці. Знання індивідуальних особливостей дітей дає змогу об’єднувати їх у групи різних рівнів співробітництва.
Праця поруч — форма організації трудової діяльності, за якої діти незалежно один від одного, одночасно виконують індивідуальні завдання. У процесі роботи поруч виникає безпосереднє спілкування, яке часто спонукає дітей до надання допомоги одне одному, створює сприятливі умови для виховання доброзичливих стосунків. Цей спосіб організації трудової діяльності є проміжним етапом до колективної праці.
Загальна праця — форма організації колективної діяльності дітей, яку характеризують спільні мета і результат. Загалом трудовий процес розгортається як індивідуальний. Наприклад, дітям необхідно прибрати стелаж з іграшками.
Спільна праця — складний різновид колективної діяльності, що передбачає досягнення спільного результату шляхом виконання послідовних трудових дій над певним об’єктом, який переходить від одного учасника трудового процесу до іншого. Всі трудові дії при цьому мають певну завершеність (наприклад, прибирання снігу на майданчику передбачає такі послідовні трудові дії, як згрібання, наповнення ящиків, перевезення). Цей вид колективної праці використовують у старшому дошкільному віці, він потребує чіткої організації.
10. Доведіть доцільність заняття як основної форми навчання та виховання дітей дошкільного віку та його структури.
Заняття — форма дошкільного навчання, за якої вихователь, працюючи з групою дітей у встановлений режимом час, організовує і спрямовує пізнавальну діяльність з урахуванням індивідуальних особливостей кожної дитини. За допомогою різноманітних методів і дидактичних засобів педагог забезпечує на занятті процес засвоєння всіма дітьми знань, умінь і навичок, розвиток пізнавальних здібностей.
Заняття є формою педагогічного впливу, яка поєднує розвивальний і виховний ефекти навчання, формує у дітей уміння активно засвоювати знання і творчо використовувати їх за безпосередньої участі педагога, що сприяє набуттю досвіду спільної діяльності з дорослим і однолітками.
Заняття проводяться по наступних розділах навчання:
ознайомлення з навколишнім життям і розвиток мови дітей; розвиток елементарних математичних уявлень; образотворча діяльність і конструювання; фізична культура; музичне виховання.
Як правило, заняття відбувається за такою структурою:
1) організаційний момент. Метою його є пробудження інтересу дітей до змісту заняття. Охоплює він такі аспекти, як формулювання мети, пояснення шляхів її досягнення;
2) основна частина заняття. Педагог послідовно формулює дітям навчальні завдання, організовує самостійну їхню діяльність, спрямовану на вирішення завдань;
3) підведення підсумків. Метою його є самостійний аналіз і самоаналіз дітей, з'ясування шляхів використання здобутих знань у діяльності після заняття, окреслення можливостей пізнавальної діяльності на наступних заняттях.
Мета заняття є триєдиною: розвиваюча: при навчанні розвивати у вихованців пізнавальний інтерес, творчі здібності, волю, емоції, пізнавальні здібності - мова, пам'ять, увагу, уяву, сприйняття; виховна: формувати моральні якості особистості, погляди і переконання; освітня: підвищувати рівень розвитку дитини .
Традиційно у першій молодшій групі заняття триває 10—15 хв., у другій молодшій і середній групах — 15—20 хв., у старшій 20—25 хв., у підготовчій — 30—35 хв.
11. Доведіть доцільність видів праці в дошкільному закладі для дітей дошкільного віку з ТПМ.
Самообслуговування розглядається у педагогіці як одне із важливих завдань виховання і навчання дошкільника, оскільки опанування життєво необхідних умінь та навичок самообслуговування сприяють проявам самостійності та успішній соціальній адаптації дитини.
Господарсько-побутова праця. Метою господарсько-побутової праці є підтримання чистоти і порядку в приміщенні, на інших територіях життєдіяльності дитини, допомога дорослим в організації режимних процесів тощо
Праця в природі. Особливість її полягає в тому, що діти мають справу не з предметами, а з об'єктами живої природи — працюють у куточку природи, на городі, у квітнику, доглядають за тваринами. Основним її виховним завданням є вироблення у дітей інтересу, дбайливого ставлення до живої природи, формування вмінь і навичок з догляду за рослинами і тваринами, вміння правильно користуватися знаряддями праці.
Ручна (художня) праця. Функціональною її метою для дітей є виготовлення виробів з паперу, картону, тканини: іграшок-саморобок, вітальних листівок, ялинкових прикрас, персонажів і декорацій лялькового театру, букетів із засушених рослин, килимків для ляльок, серветок тощо. Така праця розвиває уяву, спостережливість, художнє мислення, естетичне чуття, конструктивні здібності, моторні навички дітей, формує корисні практичні навички, збагачує знаннями про властивості різних матеріалів. її результати здебільшого викликають позитивні емоції, захоплення дорослих. У різних вікових групах різні види праці мають неоднакову питому вагу. У молодших і середніх групах переважає самообслуговування та прості види господарсько-побутової праці, а у старших — праця в природі та художня праця. Ручна праця виступає засобом розвитку сенсорних відчуттів(кінестетичних, зорових, слухових), психічних процесів(уяви, мислення, мовлення), моторних навичок, естетичного чуття,моральних якостей.
Праця — один із провідних чинників усебічного розвитку дітей. Праця корисна для здоров'я дитини, якщо вона посильна і правильно організована. Рухи дитини, яка володіє трудовими навичками, більш точні та впевнені, вона ліпше орієнтується у просторі, їй зрозуміліший плин часу. Праця сприяє розумовому розвитку. Діти багато дізнаються про властивості матеріалів, з якими працюють, про призначення засобів праці, інструментів, якими вони користуються. Під час трудових дій відбувається розвиток усіх пізнавальних процесів — активного сприймання, уяви, уваги, пам'яті. Включається в роботу мислення, адже дитині потрібно порівнювати, зіставляти предмети, з якими вона працює, встановлювати найпростіші закономірності явищ тощо. Неоціненне значення праця мас і для морального виховання дитини, адже під час роботи виховуються такі якості особистості, як здатність до подолання перешкод, спостережливість, зосередженість, старанність, дисциплінованість, самостійність, ініціативність.
12. Проаналізуйте корекційну спрямованість трудової діяльності в логопедичних групах. (+ додати відповідь з 11)
Корекційна спрямованість змісту трудового виховання є важливою умовою цілісного гармонійного розвитку дитини з розумовою відсталістю. Врахування педагогами-вихователями особливостей організації основних видів та форм трудової діяльності дітей сприятиме пізнавальному, емоційно-вольовому та особистісному розвитку дошкільників з порушеннями мовлення, становленню у дитини емоційно-ціннісного компонента Я-концепції, формування особистісних якостей, сприятиме вихованню умінь та навичок трудитись у колективі однолітків, виконувати трудові доручення, значимі для себе та інших.
13. Проаналійзуйте поняття «готовність дитини з ТПМ до шкільного навчання».
Зі вступом дитини до школи наступає абсолютно новий етап її життя, що вимагає оптимальної та повноцінної підготовки у період старшого дошкілля. Повноцінно готовою до навчання у школі виявляється така дитина, яку школа привертає не зовнішніми аксесуарами, а можливістю отримувати нові знання, тобто – це дитина з достатньо розвинутими пізнавальними інтересами. Тільки таким чином налаштований дошкільник буде у достатній мірі відповідально ставитися до своїх шкільних обов'язків.
Успішне навчання у школі можливе лише за умови, якщо на момент вступу до неї дитина з мовленнєвим порушенням набула відповідного особистісного, мовленнєвого, інтелектуального та фізичного рівня розвитку, що забезпечить її адаптацію до школи.
Показником психологічної готовності дитини до навчання у школі є повноцінний розвиток таких якостей як уміння слухати, спостерігати, запам`ятовувати, розв`язувати конкретні завдання та готовність і здатність до спілкування. Тому головних завданням працівників дошкільного закладу є формування цих складових психічного розвитку. Виконання такого завдання вихователем і (або) логопедом зумовлює планомірну та цілеспрямовану корекційно-розвивальну роботу з розвитку пізнавальних та мовленнєвих процесів у дітей із тяжкими мовленнєвими вадами.
Низькі рівень мотивації та потреба мовленнєвого спілкування є об`єктивною перешкодою для отримання дитиною певного об`єму інформації, а це – необхідна умова успішного подальшого її розвитку. Це визначає необхідність не просто корекції мовленнєвої функції, а використання у навчальному корекційно-розвивальному процесі таких специфічних методів та засобів, що ефективно допоможуть розв`язати проблему психологічної готовності дітей 6-річного віку із ТПМ до навчання в школі.
***(на всякий случай почитайте) Одним зі специфічних альтернативних засобів, що стимулює мотиваційно-потребний розвиток особистості є проблемне навчання з елементами випередження. Проблемне навчання – це така організація навчальних занять, що має на меті створення під керівництвом педагога проблемних ситуацій та активні самостійну діяльність учнів щодо розв`язання цих ситуацій, в результаті чого виникає творче оволодіння професійними знаннями, навичками, вміннями та розвиток мисленнєвих здібностей. Проблемна задача або ситуація трактується як протиріччя між вже засвоєними знаннями, вміннями, відношеннями і новими актуальними вимогами. Випереджаюче навчання має на меті стислий розгляд навчального матеріалу майбутніх тем програми.
14. Проаналізуйте наступність у роботі спеціального дошкільного закладу і школи.
Наступність — це дидактичний принцип забезпечення передумов до шкільного навчання, що послідовно і поступово реалізує передбачені програми навчання, розвитку й виховання дітей дошкільного віку, а згодом і освітню програми для дітей 1 класу початкової школи.
Суть наступності як загальнопедагогічного методу: педагоги допомагають дитині підготуватися без жодних негативних наслідків для її психіки до навчання в школі.
Початкова школа, опираючись на набуття дошкільного дитинства, має забезпечити подальше становлення особистості дитини, її інтелектуальний, соціальний, фізичний розвиток.
Наступність у роботі спеціального дошкільного закладу і школи має включати організацію навчально-виховної та корекційно-відновлювальної роботи, що дозволяє здійснювати комплексне клінічне та психолого-педагогічне вивчення дітей в спеціальному класі для дітей з певною категорією порушень; створити найкращі шляхи компенсації та корекції наслідків, які пов’язані з порушеннями в умовах існування спеціального класу; забезпечити найкращі умови розвитку даної категорії дітей, на основі сучасних принципів; корекцію вторинних відхилень у розвитку дітей з порушеннями; гармонійний розвиток дитини через використання спеціальних прийомів, методів навчання та виховання дітей з порушеннями.
3 блок
11. Наведіть приклади застосування практичних методів виховання дітей з порушеннями мовлення.
Використання практичних методів змінюється з віком дітей, оволодінням ними відповідними вміннями. Якщо у молодшій і середній групах вихователь здебільшого показує способи виконання завдання за зразком, то у старшій групі демонстрація все більше поступається місцем самостійному виконанню роботи за заданими умовами. До цих методів належать вправи, ігри, прості досліди, моделювання.
Вправи. Їх суть полягає у багаторазовому повторенні дитиною розумових і практичних дій, зміст яких заданий педагогом. З огляду на функціональне призначення виокремлюють такі види вправ:
— вправи, спрямовані на відтворення навчального матеріалу з метою його закріплення. Вони сприяють формуванню в дошкільників уміння зіставляти одержаний результат із передбачуваним, виправляти помічені невідповідності, розвивають самоконтроль. У педагогічній практиці дитячого садка такі вправи є найпоширенішими;
— вправи, спрямовані на використання засвоєних знань, умінь і навичок у нових умовах. Вимагають від дітей розвиненої самостійності, наполегливості у досягненні мети;
— творчі вправи. Передбачають застосування нових дій і операцій, якими дошкільники ще не оволоділи.
Ігри. Цей метод передбачає застосування у навчанні елементів ігрової діяльності, внаслідок чого дидактичне завдання стає більш зрозумілим, доступним і привабливим для дитини, а процес навчання — цікавішим. Гра сприяє розвитку довільної уваги, активізує мислительну діяльність, творчу думку і волю дошкільників.
Дидактична гра — гра, спрямована на формування у дитини потреби в знаннях, активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом, удосконалення пізнавальних умінь і навичок. Дидактичні ігри, ігрові заняття і прийоми підвищують ефективність сприймання дітьми навчального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елемент цікавості.
Прості досліди. Полягають у перетворенні предмета, явища чи ситуації з метою виявлення прихованих якостей об'єктів, установлення зв'язків між ними та ін. Такі дії є пошуковими. їх зміст залежить від навчально-пізнавальних завдань, які ставить вихователь, можливостей дитини діяти самостійно.
Моделювання. Його основою є принцип заміщення, згідно з яким реальний предмет заміщується його зображенням або певним знаком. Створення та використання моделей цінні для формування знань про властивості, зв'язки предметів і явищ. Вони дають змогу простежити недоступні для безпосереднього споглядання зв'язки.
12. Складіть короткий план-конспект заняття розумового виховання дітей дошкільного віку з ТПМ.
13. Складіть короткий план-конспект заняття з розвитку фонетико-фонематичного слуху.
Мета: продовжувати розвиток артикуляційної моторики; ознайомити та закріпити голосні звуки; вичленення голосних на початку та в кінці слова; розвивати почуття ритму; сенсорні еталони, матеріал для індивідуальної роботи «Мислення»
Матеріали: дидактичні матеріали «Дерева»
Хід заняття:
1. Артикуляційний комплекс вправ з символами.
2. Пальчикова вправа «Дерево»
Йдуть і йдуть і йдуть дощі ( пальці барабанять по столу)
Стали чорними кущі ( руки до ліктя притиснуті, пальці розведені)
І дерева чорними стали
Бо листочки всі опали ( плавні синхронні рухи кистей рук)
3. Розповідь «Я-дерево» ( крона, стовбур, плід, листя, гілля, корінь, насіння)
Дерева – дуб, береза, каштан, клен, калина.
4. Робота з роздатковим дидактичним матеріалом «З якого дерева листок»
Словотвір – дуб-дубовий ( утворення прикметників).
5. Вправа «Впіймай звук». Ознайомлення з голосними звуками – А,О,У.
6. Виділення заданого голосного з ряду приголосних, на початку слова та в кінці.
т-у-ш-к-у-у-м-л-у-б
авто огірок осика удав
осика клен береза калина
7. Повторення заданого ритму, відстукування.
9. Рухлива дидактична гра «Високо-низько», «Товстий-тонкий»
Дерево-кущ.
10. Вправа «Впіймай звук»
Мета: Вичленення голосних звуків на початку та в кінці слова. Вивчення ряду голосних А,О,У.
Підсумок заняття. Висновки.
14. Наведіть приклади видів робіт з розвитку фонетико-фонематичного слуху.
Фонетико-фонематична сторона мови є показником загальної культури мовлення, відповідності мови мовця вимовним нормам. Під фонетичної стороною мови розуміють проголошення звуків як результат узгодженої роботи всіх відділів мовленнєвого апарату.
Фонематичий слух - це здатність дитини виділяти і диференціювати фонеми рідної мови.
Всю систему корекційної роботи з розвитку здібностей диференціювати фонеми можна умовно поділити на шість етапів:
I етап – впізнавання немовних звуків.
II етап – розрізнення висоти, сили, тембру голосу на матеріалі однакових звуків, словосполучень і фраз.
III етап – розрізнення слів, близьких за звуковим складом.
IVетап – диференціація складів.
V етап – диференціація фонем.
VI етап – розвиток навичок елементарного звукового аналізу.
Кожний етап має різну тривалість. Перший та другий етапи можна проводити взагалі лише на логопедичних заняттях або в післяобідній час в групі. Наступні ж етапи тривають стільки, скільки необхідно дитині для повного сприймання інформації, для розвитку того мінімуму, який вміщує в собі певний етап.
http://www.nvk24.com.ua/rozvitok-fonematichnogo-sprijmannya-v-ditej-doshkilnogo-viku/ тут є ігри на кожен етап
15. Складіть схему вікової періодизації розвитку дитини.
| Немовля | від народження до кінця 1-го року | У цей період завдяки материнській турботі закладаються основи здорової особистості у вигляді загального почуття довіри, «впевненості», «внутрішньої визначеності». Людина довіряє соціуму, виходячи з міри довіри до своєї матері. Почуття недовіри, страху, підозрілості з'являються, якщо мати ненадійна, відштовхує дитину. |
| Раннє дитинство | від 1-го до 3-х років | Дитина починає самостійно діяти (наприклад, стояти, ходити, вилазити, вмиватися, одягатися, їсти). Ідентичність дитини на цій стадії може бути позначена формулою: «Я сам» і «Я – те, що я можу». Розумна дозволеність сприяє становленню автономії дитини. У разі постійної гіперопіки або ж, навпаки, коли батьки очікують від дитини надто багато з того, що виходить за межі її можливостей, у неї виникають сумнів і невпевненість у собі, виробляється слабка сила волі. |
| Вік гри | від 3-х до 6-ти років | У дошкільному періоді розпалюється конфлікт між ініціативою і провиною. Діти починають цікавитися різними видами діяльності, пробувати нове, контактувати з однолітками, залюбки піддаються навчанню і вихованню. Це вік, коли головним почуттям ідентичності стає: «Я — те, що я буду». Заохочення починань дитини сприяють становленню ініціативності, розширенню меж незалежності, розвитку творчих здібностей. За надмірного контролю і обмеження діяльності у дітей виникає сильне почуття провини. Діти, охоплені цим почуттям, пасивні, скуті і в майбутньому мало спроможні до продуктивної праці. |
| Шкільний вік | від 6 до 12 років | У цьому віці дитина виходить за межі сім'ї і починається систематичне навчання. Діти прагнуть дізнатися, що з чого виходить і як воно діє. Ідентичність дитини тепер виражається так: «Я – те, чого я навчився». Навчаючись у школі, діти долучаються до правил усвідомленої дисципліни, активної участі. Небезпека цього періоду полягає в появі почуття неповноцінності, або некомпетентності, сумнівів у своїх здібностях або у статусі серед однолітків. |