Ім'я файлу: ІНДЗ.docx
Розширення: docx
Розмір: 197кб.
Дата: 30.05.2020



СР-33

Петрова Мирослава

1.Охарактеризувати довільний конфлікт за схемою:

А) джерело конфлікту;

Б) учасники конфлікту;

В) механізм виникнення ( за В. Шейновим);

Г) тип конфлікту;

Д) функції конфлікту.

Приклад конфлікту. Вісямнадцятирічна старанна студентка Марія, усвідомивши, що її скромний непримінтий вигляд не співпадає з яскравим і бутнівним внутнішнім станом, вирішила кардинально змінити стиль. Дівчина переварбувала волосся неформальний синьо-зелений колір.

Прийшовши на проведення лекції і побачивши надто яскраву стедетку, викладач страрої закалки Йосип Степанович, обурився і почав відверто критикувати дівчину за неналежний вигляд. Сказав покинути аудиторію і більше не появлятись в такому вигляді. Дівчина ж не послухала викладача, і почала відстоювати свою позицію. Група підтримала свою колегу студентку і почала заступатись. Розгніваний викладач сказав, що в такому вигляді він не буде приймати у неї екзамен і покинув аудиторію.

Почувший про цю ситуацію куратор не міг не втрутитись.




Характеристика конфлікту

Джерело конфлікту

Взаємини вчительки і учня

Учасники конфлікту

Видимі (прямі) учасники – студентка Марія, і решта студентів групи.

Після первинного аналізу ситуації виявляються інші учасники конфлікту, чиї інтереси зачіпаються в тій чи іншій мірі в результаті його розвитку.

Інші (непрямі) учасники –викладач історії Йосип Степанович

Механізми виникнення (за В. Шейновим)

КФГ1 КФГ2 КФГ3 КФ – конфлікт типу А.

КФГ1(перший конфліктоген) – неформальний зовнішній вигляд студентки;

КФГ2(другий конфліктоген) –зауваження і бурхлива реакція викладача;

КФГ3(третій конфліктоген) –студенти підтримали Марію

КФ(конфлікт) куратор намагається вирішити ситуацію.


Тип конфлікту

Латентний конфлікт — конфлікт, який має відбутися, але не виникає тому, що не усвідомлюється.

Функції конфлікту

  • конструктивні(позитивні) – інформаційна, стресоліквідуюча, інтеграційна, об’єднувальна, стабілізуюча, активізуюча, творча, стимулююча, інноваційна.

деструктивні(негативні) – дестабілізуюча та дезорганізаційна, песимістична, зниження дисципліни й ефективності діяльності.

Висновок. Отже, проаналізувавши даний конфлікт, було визначено джерело конфлікту, учасників, механізми виникнення, тип конфлікту, розкрито функції даного конфлікту.

Аналіз подібних фактів із студенського життя засвідчує, що, конфліктна ситуація може виникнути і суб'єктивно, тобто з волі однієї із сторін, і об'єктивно. Проте причиною конфлікту не завжди є небажані вчинки студентів. У неведеному випадку причиною конфлікту стало непорозуміння поколінь. Марія створила конфліктну ситуацію, перефарбувавши волосся в зелений колір. Неприйняття викладачем молодіжних нефомальних субкультур, призвело до конфлікту.

Конфлікт можна було уникнути, якби викладач не висловив свою нетолерантність і нетерпимість до неформального вигляду дічини, оскільки її фактична успішність як студентки не змінилась, через зміну зовнішнього зовнішності.

2. На основі виявлених конфліктних інтересів учасників конкретного конфлікту, з’ясування їх інтересів і позицій, скласти карту конфлікту.
Метод картографії – метод аналізу конфлікту, суть якого полягає у послідовному заповненні „карти” конфлікту, розділеної на декілька секторів (в залежності від кількості учасників конфлікту). У центр її заноситься основна проблема, а в розділи – інформація про учасників конфлікту та їхню мету в ньому. Дану методику було розроблено австралійськими вченими X. Корнеліусом і Ш. Фейром у 1992 році.



Процес картографування полягає у відповіді на три запитання:

1. В чому проблема? (Проблема має бути сформульована однією фразою).

2. Хто є головними учасниками конфлікту?

3. В чому полягають інтереси та побоювання кожного учасника?

Карту можна заповнювати індивідуально чи колективно. Такі карти особливо корисні під час підготовки до ділових переговорів; переговорів, що зайшли в тупик; у розподілі майна; при проблемах у колективі, пов'язаних із міжособистісними та виробничими відносинами; майбутніх нововведеннях; сімейних ускладненнях.

На основі вищезазначеного, складаємо карту конфлікту до конкретного прикладу конфлікту, охарактеризованого у завданні 1.
Карта конфлікту між вчителькою та учнем



Висновок. Отже, складена карта конфлікту дає чіткі відповіді на три запитання - В чому проблема? Хто є головними учасниками конфлікту? В чому полягають інтереси та побоювання кожного учасника?, що дає змогу якісно оцінити ситуацію і знайти правильне рішення щодо розв’язання конфлікту.

3. Розробити структурно-функціональну модель управління конфліктом у соціумі.

Управління конфліктами це процес цілеспрямованого впливу на конфліктуючі сторони з метою подолання причин, що зумовлюють конфлікт, і приведення поведінки учасників конфлікту у відповідність з нормами взаємовідносин.
Структурно-функціональна модель управління конфліктом у соціумі



I. Перший етап управління – прогнозування конфлікту

Основний зміст управлінських дій. Вивчення психологічних особливостей суспільства. Вивчення та аналіз громадської думки, групових мотивів і цінностей. Аналіз взаємовідносин у соціумі (мікрогрупи, лідерство, соціометричні оцінки і т.п.). Знання та аналіз ранніх симптомів скритого конфлікту (актуалізація особистих інтересів і потреб конфліктуючої особистості, критичні висловлювання в адресу конфліктуючої особистості з боку членів соціуму; обмеження комунікацій із конфліктуючою особою тощо). Порушення групових норм.
II. Другий етап управління – попередження конфлікту

Основний зміст управлінських дій. На основі поглибленого аналізу причин і факторів назріваючого конфлікту вжити заходи щодо їх нейтралізації. Застосування суспільних заходів: конференції, бесіди, зустрічі, роз’яснення, нагадування про необхідність дотримання суспільних норм, формування внутрішньої готовності щодо прийняття суспільних норм тощо. Застосування адміністративних заходів: приведення у відповідність обов’язків і умов оплати праці з професійною підготовкою потенційних конфліктантів і т. п.

III. Третій етап управління – регулювання конфлікту

Основний зміст управлінських дій. Добитися визнання реальності конфлікту конфліктуючими сторонами. Вести роботу з конфліктними сторонами з роз’яснення їм причин ситуації, яка склалася. Вести роботу з лідерами конфліктуючих сторін на предмет можливих шляхів вирішення конфлікту.

IV. Четвертий етап управління – вирішення конфлікту

Основний зміст управлінських дій. Конфлікти у соціумі вирішуються двома способами: конфліктуюча сторона визнає свої помилки й недоліки, які призвели до конфлікту, і виправляє їх; конфліктуюча сторона, інтереси якої не можуть бути приведені в стан конкурентності з інтересами переважаючої групи, залишає групу. Цю обставину повинен ураховувати посередник при прийнятті рішення.

Висновок. Дана структурно-функціональна модель управління конфліктами у соціумі є універсальною, тобто в ній виділені такі етапи, які допоможуть управляти сімейними конфліктами, конфліктами у педагогічному чи студентському середовищі, організаційними конфліктами і т.д. Але слід зауважити, що якщо етапи, а саме послідовність їх дій та сама, то основний зміст управлінських дій кожного етапу може відрізнятися в залежності від типу конфлікту та конкретної ситуації.
4. Запропонувати алгоритм вирішення конфлікту у студентському середовищі.
Найпоширенішим видом конфліктів серед студентів є конфлікт між особистістю та групою. Виникнення його пов’язане з ситуацією, коли хтось із одногрупників не бажає дотримуватися усталених норм поведінки або комунікації. 

Алгоритм вирішення конфлікту у студентському середовищі

1 крок. Адекватно сприйняти один одного.

Для цього потрібно:

1) дати можливість опонентові висловитися, уважно вислухавши його зауваження;

2) намагатися виразити своє розуміння і співучасть у зв'язку з виниклими в опонента труднощами;

3) не відповідати на агресію агресією;

2) не ображати й не принижувати опонента ні словом, ні жестом, ні поглядом;

5) не робити поспішних висновків, не давати необдуманих порад: ситуація завжди буває набагато складнішою, ніж здається на перший погляд;

6) запропонувати опонентові обговорити проблеми спокійно і вдумливо.

2 крок. Діалог.

1. Діалог є способом налагодження комунікації між опонентами.

2. Ділог - засіб для обговорення спірних питань і пошуку взаємоприйнятних способів урегулювання конфлікту.

Під час діалогу бажано пам’ятати такі правила:

- дотримуйтеся такту і коректності стосовно опонента; це повинна бути розмова рівного з рівним;

- не перебивайте без потреби, спочатку слухайте, а потім говоріть;

- не нав'язуйте свою точку зору, шукайте істину разом;

- відстоюючи свої позиції, не будьте категоричні, вмійте засумніватися в самому собі;

- у своїх доказах спирайтеся на конкретні факти, а не на чутки й чужі думки;

- намагайтеся правильно задавати запитання, вони є основним ключем у пошуках істини;

- не давайте готових «рецептів» вирішення проблем, постарайтеся так побудувати логіку міркувань, щоб опонент сам знаходив потрібні рішення.

У ході діалогу опоненти уточнюють відносини, позиції, наміри, цілі один одного. Вони стають більш інформованими і краще уявляють сформовану конфліктну ситуацію.
3 крок. Взаємодія – завершальний етап у врегулюванні конфлікту. По суті, взаємодія включає і сприйняття, і діалог, інші види спільної (узгодженої і неузгоджений) діяльності та спілкування. Але тут під взаємодією розуміється спільна діяльність усіх опонентів, спрямована на вирішення конфлікту.

У ході взаємодії опоненти уточнюють коло проблем і варіанти їхнього вирішення; розподіляють види робіт; призначають терміни виконання і визначають систему контролю. Взаємодія передбачає також додаткові зустрічі, консультації, обмін думками і т.д.
Висновок: Отож, для того, щоб запобігти конфліктним ситуаціям, варто в першу чергу починати з себе, з виховання своєї особистості. Позбуття, нівелювання конфліктоутворюючих якостей – високої емоційності, імпульсивності, егоїзму, неуважності, упередженого ставлення до оточуючих, схильності до підпорядкування собі інших, до агресивної поведінки тощо є запорукою створення доброзичливої атмосфери дружньої прихильності в групі. Водночас запобіганню конфліктних ситуацій сприяє й цілеспрямована профілактична робота у вигляді застосування широкого спектру методів активного соціально-психологічного навчання – елементів мозкового штурму, ігрових, медитативних технік і т.п.

5. Структурна модель конфлікту. Проаналізувати мотиви даного конфлікту; аналіз сторін конфлікту; суб‘єкт, об‘єкт конфлікту в соціумі.

Структурна модель конфлікту






Мотиви

Негативна позиція стосовно неформального вигляду студентів.

Вкладач історії



Взаємини між студентом і викладачем



Студентка Марія

Сприйняття

Заявити про себе. Сомовирадення завдяки зовнішності. Відстояти свою позицію.









Неформальниа яскрава зовнішність Марії



Умови


Викладач сказав що не прийме екзамен у неналежному вигляді

Гостра реакція викладача на неформальний зовнішній вигляд

Висновок.

Отже, зробивши аналіз ситуації необхідно зауважити, що Марія дійсно зробила ектравагантний вчинок, який важко зрозуміти старшому поколінню, але який нормально і спокійно сприймається ровесниками. Мінявши кардинально свій стиль, вона повинна була розуміти всі проблеми і непорозуміння які можуть виникнути у навчальному закладі. Викладач, так гостро- негативно відреагувавши, вимагаючи відповідного вигляду і поваги до себе, навпаки підірвав свій свій авторитет в очах студентів. Оскільки теперішнє покоління вимагає свободи слова вибиру і дії.

Нетолерантність і нетерпимість , якості які точно не підходять до описання сучасної молоді. Сучасна молодь це люди які мають доступ до любої інформації. У цьому і є помилка викладача, в неготовності приймати щось нове. Викладачу потрібна намагатись йти в ногу з часом, щоб мати авторитет і повагу серед молоді
По-перше, конфліктна ситуація може виникнути і суб'єктивно, тобто з волі однієї із сторін, і об'єктивно. Проте причиною конфлікту не завжди є небажані вчинки студентів. У неведеному випадку причиною конфлікту стало непорозуміння поколінь. Марія створила конфліктну ситуацію, перефарбувавши волосся в зелений колір. Проте конфлікту могло і не бути, якби викладач не допустив низку помилок.
По-друге, конфлікт легше попередити, ніж вирішити. Завдання обох сторін – за можливості попередити виникнення конфліктної ситуації.
По-третє, виникнення інциденту може ініціюватись і студетном, і викладачем. Це стосується передовсім емоційної сфери (роздратування, гнів, образа). У таких випадках обом опонентам можуть допомогти навики мислення і поведінки.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас