Міністерство освіти і науки України
Національний транспортний університет
факультет економіки і права
кафедра конституційного та адміністративного права
РЕФЕРАТ
на тему: «Правовий статус правоохоронних органів та військових структур на Закарпатті у 1939-1944 роках»
Виконав: студент групи ТП-1-2
Спеціальності «Правознавство»
Кобзаренко Данило
Перевірив: канд. істор. наук, доц.
Панфьорова М. А.
м. Київ, 2020
І. О. МАЗУРОК
Ігор Олегович Мазурок,
кандидат юридичних наук, доцент Закарпатського державного університету
Територія Закарпаття, подібно до інших західноукраїнських земель - Східної Галичини і Північної Буковини, з певних історичних обставин, була насильно відірвана від основної території України і включена до складу іноземних держав. Відповідно до цього, виникає потреба у розкритті особливостей функціонування правових інститутів у регіоні за часів його перебування у складі гортистської Угорщини, у нерозривному зв'язку із попереднім та наступними історичними періодами їх розвитку. Специфіка розвитку і функціонування державно-владних інститутів регіону в зазначений період досліджені фрагментарно, на відміну від періодів його перебування у складі Чехословацької Республіки, Карпатської України та Радянської України.
У наявних працях діяльність органів публічної влади головним чином розглядається в загальноісторичному ракурсі, а власне правові аспекти згадуються спорадично і поверхово. У дослідженнях О. Довганича, З. Пашку, А. Пушкаша О. Русина, В. Худа- нича різко негативно оцінюється діяльність угорських правоохоронних органів та військових підрозділів на Закарпатті у 1939-1944 роках, вони розглядаються як суто репресивні органи фашистського режиму. У новітніх роботах угорських вчених Л. Брензо- вича6, Г Несце7 прослідковуються більш помірковані характеристики названих структур. Завданням даної статті є висвітлення юридичної площини статусу правоохоронних органів у регіоні в досліджуваний період.
Із включенням до складу Угорщини на Закарпатті починає функціонувати нова система силових структур - поліція, жандармерія та військові відомства. Відповідно до постанови уряду від 22 червня 1939 р., на підкарпатській території завдання державної безпеки, зокрема нагляд за іноземцями, в рамках угорської королівської поліції виконували поліцейське управління прикордонної області (прикордонний поліцейський капіта- нат) на чолі з А. Мешко з Будапешта та підпорядковані йому сім поліцейських представництв прикордонної області (поліцейські експозитури прикордонної області) - в Хусті, Ясіня, Воловці, Ужку, Перечині, Солотвині та Воловому (Міжгір'я)9. До їх компетенції входило: 1) висилка «неблагонадійних» осіб; 2) візування бланків закордонних пас портів; 3) контроль за дотриманням правил виїзду із країни; 4) виявлення та відвернення злочинів, спрямованих проти безпеки держави та громадського порядку.
В цих межах вони також могли: надсилати звернення до розташованих на їхній відомчій території управ населених пунктів, жандармських управлінь, а також до прикордонних постів, і перелічені суб'єкти зобов'язані були відповісти на нього та дати донесення за зверненням; проглядати документи й картотеки стосовно справ, що перебувають у віданні розташованих на території їхньої діяльності управ населених пунктів і належать до компетенції поліцейського управління або ж представництва, і давати вказівки управам населених пунктів у зв'язку з цим. Сільські представництва і нотаріати повинні були щовечора повідомляти начальника прикордонної поліцейської експозитури про всі важливі події, що мали відбутись, або відбувалися в районі діяльності нотаріату. А саме: терористичні акти, великі демонстрації, страйки і народні рухи; офіційні або неофіційні візити глави держави, членів уряду, церковних і громадських діячів; великі свята поза місцевого значення, «партійні рухи державного значення» тощо10.
Паралельно діяли поліцейські управління та представництва, що виконували практично ті ж функції, тільки не у прикордонних районах. Поліція також спостерігала за білоемігрантами, яких в краї налічувалося 143 чол., допомагала військово-адміністративній і господарській комендатурам у боротьбі з партизанами, перевіряла державних службовців на благонадійність щодо угорського уряду11. Міністерство внутрішніх справ зобов'язувало органи місцевої влади і поліцію складати списки «неблагонадійних» - комуністів, українських агітаторів, організаторів страйків12. Остаточне рішення про інтернування осіб, незважаючи на громадянську належність, також виносив поліцейський орган першої інстанції13.
Міністр внутрішніх справ безпосередньо керував і контролював роботу прикордонного поліцейського капітанату і поліцейських експозитур, був другою інстанцією по справах, що були у компетенції названих структур14. Розпорядженням уряду від 24 лютого 1940 р. він міг уповноважити - невіддільно від особи уповноваженого - начальників окремих поліцейських капітанатів і їх заступників в обсягу і компетенції та на тій території, яку сам встановлював15. Створювалась матеріальна база поліції, збільшувався її особовий склад. У Мукачеві було побудовано приміщення для капітанату поліції вартістю 550 тис. пенґе, у Воловці - казарма прикордонної поліцейської сторожі за 400 тис. пенґе16. На підкарпатську поліцію у 1939-1940 рр. виділено 1900 тис. пенге; у 1941 р. на потреби поліції в Мукачеві та Воловці виділено 800 тис. пенге, у 1942 р. ця сума становила 1200 тис. пенге17. Кількість слідчих інспекторів у 1939 р. на Підкарпатті та у Трансільванії становила приблизно 1 тис. 250 осіб18.
Статус поліцейських органів, що діяли в регіоні, свідчить про те, що їх структура та повноваження не відрізнялися від загальноугорських. Створення окремого управління прикордонної поліції можна пояснити географічним розташуванням краю. Характерно, що поліцейські органи мали право на досудові репресії та переслідування осіб за політичне минуле. Враховуючи те, що апеляція на дії поліції подавалася не в суд, а до міністра внутрішніх справ, і, фактично, не тільки закон, але й він визначав компетенцію посадових осіб відомства, створювалася широка можливість для порушення прав людини в рамках нормативного поля.
Дещо інший статус мала жандармерія. Так, згідно з «Положенням про роботу жандармерії»19, для охорони громадського порядку міста Берегова та прилеглих територій виділялося 14 жандармів. Вони виконували розпорядження муніципальної влади, ради, керівників вищестоящих органів, що стосувалися їхніх безпосередніх службових обов'язків по дотриманню громадського порядку.
Посадові обов'язки жандармерії налічували більше тридцяти пунктів, включаючи облік скарг, зберігання загублених речей та тварин, перевірку чистоти вулиць. Повноваження цього органу, що характеризують його як силову структуру, були такими: під час розслідування злочинів надавати допомогу поліції і подавати донесення на тих, хто порушує діючі розпорядження влади; при затриманні особи за правопорушення через поліцію вжити заходів для подальшого розслідування справи; облікувати та наглядати за поведінкою та зв'язками «неблагонадійних» осіб та приїжджих; забезпечувати явку людей на суспільно корисні роботи; здійснювати видворення з території; розпочинати розслідування у всіх тих справах, на які дістає розпорядження від міської ради чи нотарського уряду.
З початком війни жандармерія була підпорядкована військовому командуванню20 і щодо її співробітників діяли окремі правила судочинства. Розпорядженням міністра народної оборони від 28 березня 1942 р.21 жандармські коменданти (начальники) уповноважувались правом кримінального переслідування стосовно до своїх підлеглих. Визначалось, зокрема, що: комендант жандармського району керував підпорядкованими йому жандармами рядового складу; інспектор жандармерії - офіцерським складом і рядовими жандармерії, якщо останні не підпадали під компетенцію районних комендантів.
Зброю жандарми могли використовувати тільки у випадку: самозахисту, з метою відвернення справді небезпечного нападу на особу, що захищається, чи загрози життю іншої особи; якщо небезпечний злочинець не здається чи не покидає місця своєї схованки; якщо хтось перешкоджає виконанню службових обов'язків і інакше його не можна зупинити; затримання особливо небезпечних злочинців, що втікають і яких іншим способом затримати не можна22. Тільки з наближенням лінії фронту розпорядженням уряду від 14 січня 1944 р.23 жандармські команди в деяких частинах Закарпаття мали право застосовувати зброю проти всіх, хто є підозрілим і на оклик тікає. Про це без затримок було повідомлено у місцевій пресі, а також шляхом бубнування24.
Кількісний склад відомства в регіоні коливався. На початку 1939 р. в Ужгороді діяли жандармський клас та слідчий орган жандармів, а також одна слідча група жандармів у цивільному одязі. В Ужгородському районі загалом перебувало 30 жандармських сторож (взводів)25. Кількість поліцейських у Берегові становила 146 чоловік, із них 110 - угорці26. Для посилення захисту громадського порядку у травні 1939 р. міністерство внутрішніх справ надіслало на Закарпаття понад тисячу жандармів27. Кожний комендант експозитури мав у своєму розпорядженні до 25 жандармських станцій. Наприклад, у розпорядженні хустського жандармського підполковника А. Крічфалуші-Грабара у 1939 р. було близько 250 жандармів на 25 постах, які обслуговували 150 населених пунктів28. На 1941 рік у Перечинському окрузі налічувалось 94 жандарми, в Іршаві - 15, у Нижніх Воротах - 17, в Хусті - 30. В Ужгороді у 1939 р. відкрито жандармську школу, під прикриттям якої на випадок заворушень базувався мобільний загін у 500 чоловік29. На 1942 р. у с. Чорноголова Великоберезнянського округу перебувало 73 жандарми, у селі Млини цього ж району - 12 жандармів та прикордонний батальйон30.
Отже, жандармерія, яка підпорядковувалась військовому міністерству і одночасно виконувала розпорядження адміністративних органів, фактично суміщала наглядові, поліцейські, адміністративні та каральні функції, охоплюючи досить широкий спектр громадського життя. Загалом у краї постійно перебувало близько 2 тис. озброєних жандармів - тобто один на триста жителів. Ці фактори позиціонують відомство як дієвий інструмент правоохоронної чи репресивної політики влади.
У регіоні також здійснювали правоохоронну діяльність такі структури, як прокуратура та адвокатура. У Хусті з 27 червня 1939 р. розпочала свою діяльність королівська прокуратура31, яка виконувала функції державного обвинувачення, слідкувала за дотриманням законності під час слідчого та судового процесів, могла сама порушувати і розслідувати кримінальні справи. Прокурори призначалися регентом за поданням міністра юстиції32, якщо при цьому вони відповідали тим самим вимогам, що і судді33. Слід зазначити, що угорське законодавство зараховувало прокуратуру до судової системи.
Організаційна будова адвокатури та порядок допуску до здійснення діяльності свідчать про відчутний контроль з боку держави над цією інституцією. Так, клопотання про прийняття до реєстру адвокатської палати від жителів Закарпаття розглядала приймальна комісія, організована для цієї мети в місті Кошице. Вона складалася з голови та восьми членів, яких міністр юстиції призначав з-поміж адвокатів, членів судів та прокуратур. Приймальна комісія на предмет клопотання вносила пропозицію до міністра юстиції, який остаточно вирішував питання. Не приймали тих, чия поведінка викликала заперечення з огляду на національність або професійну добропорядність. Особи єврейської національності могли бути прийняті в більшій кількості, ніж дозволяло анти єврейське законодавство34. У «знову приєднаних» областях жінки могли набувати статусу кандидата в адвокати, помічника адвоката і адвоката, якщо при всіх інших умовах були докторами права35.
Якщо адвокати, які практикували на Закарпатті на момент 2 листопада 1938 р., не були прийняті в члени адвокатської «комори», то вони могли продовжувати працювати лише півроку36. їх не можна було викреслити із іменного списку адвокатів через несплату адвокатських внесків, якщо той після 1-го вересня 1939 р. був призваний до війська37. Розпорядження захищало права адвокатів, що є показником ставлення до них з боку держави, отже, визнання і поваги останньої до статусу недержавної інституції, яка захищає права, свободи і законні інтереси особи. На 1 липня 1940 р. членів адвокатської палати було: в Ужгороді - 17, Мукачеві - 14, Берегові - 15, Виноградові - 3, Хусті - 138.
Щодо військових, то кількісна і якісна їх присутність у регіоні зумовлювалась статусом «знову приєднаної» території та прикордонним розташуванням. Карпатська група під командуванням генерала Ф. Сомбатхеї нараховувала 84 тис. чоловік39. Закарпаття входило до району дислокації VIII угорського королівського ґонведського корпусу, у складі якого діяли 22-а, 23-а, 24-а піхотні бригади, 1-а кавалерійська бригада, гірська бригада та 7-8-а ґонведська бригада40. Влітку 1939 р. в Ужгороді почали діяти військово-адміністративна та господарська комендатури на чолі з генерал-майором Фегером. Усього на Закарпатті їх було п'ятнадцять, а командування розміщалося в районі Поляни41.
Роль армії зросла із початком Другої світової війни. Розпорядженням уряду від 1 вересня 1939 р. у столиці кожної корпусної команди починав діяти урядовий комісар для мобілізації держави. До його компетенції входило: а) регулювання діяльності цивільних властей та інституцій, пов'язаної з мобілізаційними заходами на території корпусу; б) нагляд за дотриманням цивільними властями правових норм, що регулюють здійснення заходів по обороні; в) сприяння коменданту корпусу при його зносинах із цивільними властями. У межах цих повноважень урядовий комісар наглядав за діяльністю цивільних властей, перевіряв їх розпорядження і міг видавати свої, зобов'язував проводити певні заходи. Зазначимо, що ця посада з аналогічними повноваженнями була запроваджена в усіх адміністративно-територіальних одиницях Угорщини.
Помітною була тісна співпраця військових і адміністративних органів. Так, велико-бичківський нотаріат 5 липня 1939 р. пропонував Рахівській окружній військовій прокуратурі ліквідувати місцевий кооператив «Єдність», оскільки той функціонував тільки формально і був організований в рамках забороненої комуністичної партії42. У розпорядженні начальника Рахівської окружної військової комендатури нотарям від 14 грудня 1939 р. вказувалось на необхідність складання списків «неблагонадійних», які були членами організації «Левенте»43. Поряд із цим витребування транспортних засобів для задоволення потреб армії здійснювалось наказом общинного начальства на підставі запиту військової комендатури, і тільки в крайньому випадку - безпосередньо військовою комендатурою. Остання повинна була обов'язково повідомити місцеву адміністрацію. Пошкодження (в тому числі хвороба тварини) та амортизація відшкодовувались44. З наближенням лінії фронту була введена посада урядового комісара (уповноваженого) зони військових дій. Він забезпечував безперервність управління цивільними та громадськими справами на території Закарпаття, а керівники цивільних органів свої рішення мали узгоджувати із співпрацюючими з ними військовими командирами. Щодо такої взаємодії урядовий комісар у краї А. Вінце 18 квітня 1944 р. писав: «... на моє переконання, найкращого результату можна досягти шляхом невтручання, без причин на те, у діяльність цивільних»45.
Що стосується діяльності спецслужб, то при корпусному командуванні в Ужгороді 10 жовтня 1939 р. було створено другий відділ контррозвідки (діяв під прикриттям відділу з уточнення карт (terkepszet)46 на чолі з полковником І. Ошватом, компетенція якого поширювалась на комітати Унґ, Берег, Мараморош, Уґоча, Сатмар та Саболч. Завдання - забезпечення наділеної надзвичайними повноваженнями служби контррозвідки та національної безпеки на території його діяльності47. Відомство боролося з проявами антидержавної та комуністичної діяльності. Органам контррозвідки підпорядковувались так звані військові заводські секретарі - таємні агенти, які слідкували за політичними настроями на військових підприємствах48. На підприємствах фірми «Латориця» діяли ужгородський відділ контррозвідки, мукачівська та воловецька контр- розвідувальні експозитури49. Осіб, підозрюваних у комуністичній діяльності, але за відсутності доведених фактів ужгородський відділ контррозвідки VIII ґонведського корпусу передавав у розпорядження поліцейського капітанату для інтернування або під поліцейський нагляд50. Полковник контррозвідки І. Сентпалі зазначав, що діяльність цього відомства населення оцінює вкрай негативно, бо не може зрозуміти, як при наявності та функціонуванні військових, поліції та жандармерії може діяти ще одна установа, яка веде розслідування, здійснює арешти, більше того - брутально застосовує силу до арештантів на підставі підозри їх у шпигунстві51.
Форми взаємодії поліцейських органів, військових відомств та адміністративних структур характеризує циркуляр міністра внутрішніх справ поліцейським капітанатам і піджупанам від 30 червня 1941 р. Документ зобов'язував керівників поліцейських органів раз на тиждень особисто зв'язуватись з керівниками органів контррозвідки (які дістали аналогічний наказ від начальника генштабу), а також встановити найтісніший зв'язок з жандармським відділом розшуку. Поліція повинна була забезпечити пріоритет військових інтересів, а в разі виникнення розходжень між ґонведським і своїм керівництвом щодо вжиття певних заходів, повідомляти про це міністра внутрішніх справ52. Аналогічну інформацію про порядок погодження дій поліції й контррозвідки містить лист головного капітана поліції міністрові внутрішніх справ від 12 липня 1941 р53.
Аналізуючи статус військових структур на території Закарпаття, можна констатувати: навіть після запровадження регентського комісаріату армія продовжувала відігравати значну роль у процесі управління краєм. Так звані «мобілізаційні заходи» та «заходи по обороні вітчизни» уможливлювали втручання практично в усі сфери державного та громадського життя. Органи контррозвідки, незважаючи на формально вузьке коло відання, фактично користувалися надзвичайними повноваженнями.
Розкриваючи місце і роль силових та правоохоронних органів у забезпеченні правопорядку в регіоні, зазначимо, що всі відомства, які тут функціонували, їх статус і повноваження були аналогічні загальноугорським. Принциповим для розуміння правового становища регіону є той факт, що спеціальних структур, створених суто для Закарпаття, не існувало. А показовим для характеристики державного (політичного) режиму є те, що поліція та жандармерія в рамках закону виконували одночасно адміністративні, слідчі та судові функції, їхні повноваження часто перетиналися й дублювалися. Армія та військова контррозвідка активно втручалися у громадсько-політичне та господарське життя краю. Загалом можна стверджувати: силові та правоохоронні відомства, що діяли на Закарпатті, мали такі офіційні повноваження, які дозволяли їм активно втручатися у суспільні відносини та ефективно контролювати різні сфери життя краян. Все це свідчить про потужний тоталітарний потенціал функціонуючого тут державного механізму, однак, попри відчутний вплив військових на суспільно-політичну ситуацію, військова диктатура не мала місця.
Список використаних джерел
Довганич О. Репресії угорського окупаційного режиму і закарпатський рух опору / Закарпаття під Угорщиною. 1938-1944 / Упоряд. і передм. В. Маркуся та В. Худанича - Ужгород: Карпати - Гражда, 1999. - 232 с. - С. 194-218.
Пашкуй 3. Антинародна політика фашистської Угорщини на Закарпатті в 1938-1944 рр.: Дис... канд. іст. наук. - Ужгород, 1974. - 194 с.
Пушкаш А. Цивилизация или варварство: Закарпатье 1918-1945 / Андрей Пушкаш; Институт славяноведения РАН. - М.: Изд-во «Европа», 2006. - 546 с.
Русин О. Економічне становище Закарпаття у 1938-1944 рр. / Закарпаття під Угорщиною. 19381944 / Упоряд. і передм. В. Маркуся та В. Худанича - Ужгород: Карпати - Гражда, 1999. - 232 с. - С. 6487.
Худанич В. Розчленування Чехословаччини й окупація Закарпаття Угорщиною, 1938-1939 рр. / Закарпаття під Угорщиною. 1938-1944 / Упоряд. і передм. В. Маркуся та В. Худанича - Ужгород: Карпати - Гражда, 1999. - 232 с. - С. 13-48.
Brenzovics Laszly. A Magyar kormanyzat Karpatalja-politikaja, 1939-1941. / KarpatHlja 1938-1941. Magyar es ukran torteneti kozelites. - Budapest, 2004. - 277 old. - old. 87-118.
Necze Gabor Karpatulja az allambiztonsagi jelentesek tukreben, 1939-1944 // Karpatulja 1938-1941. Magyar es ukran torteneti kozelites. - Budapest, 2004. - 277 old. - eld. 119-146.
Розпорядженя м. кор. министерства № 8.120/1939. М. Е. объ ограничены права собраній // Karpataljai kozlony - Подкарпатский вестник. - 1939. - № 7. - С. 6-7.
Budapesti kozlony. - 1939. - szam. 146. - old. 8.
Шляхом Жовтня (Боротьба трудящих Закарпаття за соціальне і національне визволення, за возз’єднання з Радянською Україною): Зб. документів. - Т. V. (1938-1944 р.р.) / Упоряд. Г. Сіяртова. - Ужгород: Карпати, 1967. - 519 с. - С. 122.
Довганич О. Вказана праця. - С. 203.
Пашкуй 3. Вказана праця. - С. 72.
Шляхом Жовтня. - С. 244.
Распоряженіе м. кор. министерства № 10.700/1939. М. Е. Исполненіе обязанностей по государственной безопасности на возвратившейся къ Мадярской Святой КоронЬ подкарпатской территоріи // Karpataljai kozlony - Подкарпатский вЬстник. - 1939. - № 19. - С. 4.
Распоряженіе м. кор. министерства № 8.310/1940. М. Е. о временномъ установлены объема перюдическихъ газетъ, производимыхъ на ротаціонной и листовой печатной бумагЬ // Karpataljai kozlony - Подкарпатский вестник. - 1940. - № 9. - С. 1-2.
Довганич О. Вказана праця. - С. 204.
Пушкаш А. Вказана праця. - С. 381.
Пашкуй 3. Вказана праця. - С. 70.
Державний архів Закарпатської області. - Ф. 67. Берегівський бургомістр. - Оп. 3. - Спр. 28. Положення про роботу жандармерії в місті Берегово. - На 9 арк. - Арк. 1-2.
NeczeGabor. Вказана праця. - С. 122.
Разпоряженіе м. кор. министра народной обороны число 6.730/през. 13. - 1942. по делу упоряд- кованя круга компетенціЬ жандармскихъ командантовъ, облеченныхъ правомъ уголовного преслЬдова- ня // Karpataljai kozlony - Подкарпатский вестник. - 1942. - № 15. - С. 10-11.
Державний архів Закарпатської області. - Ф. 67. Берегівський бургомістр. - Оп. 3. - Спр. 28. Положення про роботу жандармерії в місті Берегово. - На 9 арк. - Арк. 4.
Распоряженіе м. кор. министерства число 190/1944. М. Е. по делу права надзвычайного поужития оружія м. кор. Жандармства // Karpataljai kozlony - Подкарпатский вестник. - 1944. - № 4. - С. 1-2.
Державний архів Закарпатської області. - Ф. 45. Піджупан Ужанської жупи. - Оп. 2. - Спр. 614. Циркуляри міністерства внутрішніх справ про права жандармів на користування зброєю, про догляд за діяльністю робітничих і професійних спілок, про заборону євреям користуватися зброєю і інші. - На 82 арк. - Арк. 51.
Державний архів Закарпатської області. - Ф. 91. Ужгородська крайова королівська прокуратура. - Оп. 2. - Спр. 20. Списки жандармских станций на территории Ужгородского краевого королевского суда. - На 77 арк. - Арк. 17.
Тернистий шлях до України: Зб. архівних документів і матеріалів «Закарпаття в європейській політиці 1918-1919, 1938-1939, 1944-1946 рр.» / Упоряд., передм. та покажчик О. Д. Довганича і О. М. Корсуна. - Ужгород: ВАТ «Вид-во «Закарпаття», 2007. - 750 с. - С. 430.
Худанич В. Вказана праця. - С. 43.
Довганич О. Вказана праця. - С. 204-205.
Літопис Української Повстанської Армії. - Т. 18. - Торонто, 1990. - 328 с. - С. 27.
Русин О. Вказана праця. - С. 75.
A m. kir. miniszteriumnak 5.800/1939. M. E. szamu rendelete a Magyar Szent Koronahoz visszatert karpataljai teruletekre vonatkozу igazsagugyi zservezeti rendelkezesek targyaban // Budapesti kozlony. - 1939. - szam. 141. - old. 1-3.
Офиціальная часть. По предложенію министра правосудія назначаю ...// Karpataljai kozlony - Подкарпатский вЬстник. - 1939. - № 24. - С. 1-2.
A m. kir. miniszteriumnak 5.800/1939. M. E. szamu rendelete a Magyar Szent Koronahoz visszatert karpataljai teruletekre vonatkozу igazsagugyi zservezeti rendelkezesek targyaban // Budapesti kozlony. - 1939. - szam. 141. - old. 1-3.
Там само.
Розпоряженя м. кор. министерства ч. 7.630 / 1942. М. Е. въ дЬлЬ принятія женщинъ наслЬдкомъ обратного присоединеня областей, оторваныхъ отъ Мадярской Святой Короны въ поименный списокъкандидатові, адвокатуры, замЬстителевъ адвокатовъ, респективно адвокатові. // Karpataljai kozlony - Подкарпатский вЬстник. - 1943. - № 4. - С. 7.
Распоряженіе м. кор. министерства № 1.090/1940. М. Е. въ дЬлЬ измЬненія установленій, касающихся адвокатской дЬятельности подкарпатскихъ адвокатовъ // Karpataljai kozlony - Подкарпатский вЬстник. - 1940. - № 7. - С. 4-5.
Распоряженіе м. кор. министерства № 4.550/1940. М. Е. по дЬлу взносовыхъ повинностей въ пользу адвокатской коморы и опеко-пенсіонного земского учрежденія призванныхъ на чрезвычайные военные маневры адвокатовъ // Karpataljai kozlony - Подкарпатский вЬстник. - 1940. - № 28. - С. 2021.
Державний архів Закарпатської області. - Ф. 91. Ужгородська крайова королівська прокуратура. - Оп. 2. - Спр. 74. Список адвокатов кошицкой адвокатской палаты и решение палаты о закрытии адвокатских контор адвокатов евреев и о порядке ведения уголовных дел совершенных адвокатами. - На 24 арк. - Арк. 13.
Пушкаш А. Вказана праця. - С. 368.
Державний архів Закарпатської області. - Ф. 94. Ужгородський бургомістр. - Оп. 7. - Спр. 95. Лист підполковника Фейира Управлінню бургомістра м. Ужгорода від 10 жовтня 1939 р. щодо заходів, пов’язаних зі створенням Ужгородського відділу контррозвідки. - На 1 арк. - Арк. 1.
Пушкаш А. Вказана праця. - С. 397.
Шляхом Жовтня. - С. 107.
Там само. - С. 108.
Розпоряженя м. кор. министерства ч. 7.990/1939. М. Пр. в дЬлЬ вымагання перевозных средств под титулом народооборонных послуг // Karpataljai kozlony - Подкарпатский вЬстник. - 1939. - № 6. - С. 33-35.
Державний архів Закарпатської області. - Ф. 47. Наджупан Ужанської жупи. - Оп. 1. - Спр. 412. Розпорядження і рішення комісара Карпатської території військових дій і ужгородського бургомістра про введення в дію нових адміністративних заходів. - На 9 арк. - Арк. 7.
Пушкаш А. Вказана праця. - С. 297.
Державний архів Закарпатської області. - Ф. 94. Ужгородський бургомістр. - Оп. 7. - Спр. 95. Лист підполковника Фейира Управлінню бургомістра м. Ужгорода від 10 жовтня 1939 р. щодо заходів, пов’язаних зі створенням Ужгородського відділу контррозвідки. - На 1 арк. - Арк 1.
Шляхом Жовтня. - С. 246.
Там само. - С. 258.
Там само. - С. 332.
Brenzovics Laszly Вказана праця. - С. 88.
Шляхом Жовтня. - С. 245-248.
Там само. - С. 255.
Висновки :
Наукова стаття – це вид наукової публікації, у якій описано кінцеві або проміжні результати проведеного дослідження, обґрунтовано способи їх отримання, а також накреслено перспективи наступних напрацювань.
Наукова стаття містить переважно виклад проміжних або кінцевих результатів проведеного наукового дослідження, висвітлює конкретне питання за темою наукової роботи, фіксує науковий пріоритет автора та робить результати його наукових досліджень надбанням фахівців.
Наукові видання можуть бути двох груп:
Науково-дослідні
Джерелознавчі
Залежно від обсягу і спрямованості дослідження, наукові статті поділяють на декілька типів:
дослідницька стаття
коротке повідомлення
відгук або відповідь на статтю
огляд
Щоб написати наукову статтю необхідно дотримуватися принципів побудови спільного плану наукової публікації і використовувати науковий стиль, який має чіткі вимоги до написання.
Я вирішив обрати статтю з українського науково-теоретичного часопису «Часопис КУП», автор – І. О. МАЗУРОК : «Правовий статус правоохоронних органів та військових структур на Закарпатті у 1939-1944 роках».
У сттаті висвітленно положення і межі у яких діяли силові структури на теориторії Закарпаття у період з 1939 по 1944.
Також автор статті Ігор Олегович Мазурок розмежовує різні силові структури такі як поліцейські підрозділи, представництва, жандармерію та інші з детальним визначенням функцій і дозволів кожної. Встановлюється ,що одними із правозахисників того часу діяли адвокати і прокурори , пояснює кому вони підпорядковуються, які функції виконували.
До того ж у статті «Правовий статус правоохоронних органів та військових структур на Закарпатті у 1939-1944 роках» описані права і обовязкі посадових осіб повязаних з силовими структурами, їх фунуціїї і галузі діяльності .
Автор виділяє роль армії і її тісного зв’язку з адміністративними органами, зазначає зв’язок устрою силових структур Закарпаття у період 1939 – 1944 з загально угорьским устроєм.
Структура статті.
Стаття починається із заголовку, аксіоми, яка точно висвітлює тематику роботи і повністю збігається зі змістом дослідження. Після – вступ, у якому описана стисла характеристика наукової роботи, актуальність теми та мета. В основній частині висвітлено основні положення наукового дослідження, аналіз матеріалу (події в хронологічній послідовності). У висновку відображені об’єктивні підсумки, які мають теоретичне значення.
Вступ
Основна частина
Права і обов’язки силових структур Закарпаття 1939 -1944
Права і обов’язки посадових осіб пов’язаних із силовими структурами
Роль арміїї
Діяльність спецслужб
Форми взаємодії поліцейських органів, військових відомств
Висновок
У статті були використані :
Збірки законів- 4
Збірки указів, постанов- 3
Документи і матеріали реформи- 3
Наукові статті- 1
Архіви звіти- 2
Автори використали літаратуру, яка допомогла скласти всю суть реформи, яка описана в статті.
Стаття розміщена в доступному електронному вигляді (оригіналі) – заголовок надрукований великими літерами, жирним шрифтом, основний матеріал-шрифт Times New Roman, розмір- 14 з вирівненням по ширині. На початку було вказано авторів та інформацію про них. Весь матеріал у статті на українській мові. В матеріалі міститься бібліографічні посилання. В кінці вказані всі використані джерела, які були застосовані в статті. У висновку висвітлено основну мету статті та проведений аналіз. Розмір статті в електронному вигляді в оригіналі – 11 сторінок.
Список використаної літератури
Мазурок І. О. Правовий статус правоохоронних органів та військових структур на Закарпатті 1939-1944 роках 2009- 47 сторінок. URL: http://kul.kiev.ua/images/chasop/2009_4/42.pdf