Практичне заняття 21
Маслій Анастасії Пр-22д
ТЕСТИ
1.2
2.2
3.3
4.2
5.1;2;3.
Задачі
Задача 1
У даній справі відповідно до ст.105 Кримінального Кодексу України, суд може звільнити Петренка від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру.
Відповідно до п.1 ст. 105ККУ. Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру
1. Неповнолітній, який вчинив кримінальний проступок або нетяжкий злочин, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.
Але зважаючи на те, що підсудний Петренко не розкаявся у вчиненому діянні та надалі продовжував зухвало поводитись, до нього буде застосовано покарання.
Стаття 125. Умисне легке тілесне ушкодження
1. Умисне легке тілесне ушкодження -карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.
Задача 2
Отже, із даною ситуацію, на мою думку, суд вчинив неправомірно.
Моїм аргументом може слугувати стаття 97 ККУ Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру.
1. Неповнолітнього, який вперше вчинив кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього заходи виховного характеру , передбачені статтею 105 ККУ.
Та відповідно до вимог ст. 105 КК України, неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання
У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру:
1) застереження;
2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
4) покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.
3. До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у пунктах 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.
4. Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.