Практична робота № 1
Аналіз підходів до класифікації об’єктів спадщини
Завдання:
1. Проаналізувати термінологічний апарат (з урахуванням стандартів) та підходи до класифікації спадщини у різних країнах світу (з посиланнями на авторів або законодавчу базу).
2. Представити якомога ширшу класифікацію. Оцінюється повнота і творчий підхід до реалізації.
Відповідь:
Питанням історико-культурної спадщини присвячено багато праць науковців. Поняття «культурна спадщина» не має єдиного трактування як у науковій, так і у спеціальній літературі. Це призводить до складної ситуації, оскільки відсутність чіткого визначення сутності «культурної спадщини» ускладнює визначення її об'єктів та розуміння їх ролі у туристично-економічному співробітництві.
За словами О.Р. Копієвської, історико-культурна спадщина охоплює «сукупність матеріальних і духовних культурних здобутків суспільства, його історичний досвід і соціальний капітал, що зберігається в національній пам’яті» [1]. До категорії спільного надбання людства О. Мельничук відносить такі об’єкти, як відкрите море, космічний простір, Антарктиду. Вона також припускає, що культурна спадщина може належати не лише людству в цілому, а й окремим народам, націям і спільнотам [2].
І. Мартиненко розрізняє два аспекти культурної спадщини. Перший аспект стосується міжнародної співпраці в дослідженні космосу та морського дна, що є спільною культурною спадщиною. Другий аспект зосереджується на цінностях і значенні кожної культури, що призводить до висновку, що всі культури є невіддільною частиною спільної спадщини людства [3].
Конвенція ЮНЕСКО «Про охорону всесвітньої культурної та природної
спадщини» дає визначення «культурної спадщини» як «пам’ятки (такі як архітектурні твори, монументальні скульптури та живопис, елементи та споруди, 10 що мають археологічне значення, написи, печери та групи елементів, що мають виняткову універсальну цінність з точки зору історії, мистецтва чи науки), ансамблі (групи будівель, ізольованих чи пов’язаних, чия архітектура, єдність або зв’язок із ландшафтом має видатну універсальну цінність з точки зору історії, мистецтва або наука) і об’єкти (місця, створені людьми або поєднанням людських і природних факторів, а також території, включаючи археологічні об’єкти, які мають виняткову універсальну цінність з точки зору історії, естетики, етнології чи антропології)» [4].
Проблема класифікації матеріальних історико-культурних пам’яток є однією з найбільш складних і актуальних. Класифікація – це система супідрядних понять, яка відображає зв’язки між ними. Принципи класифікації:
1) за змістом зосередженої в об’єктах інформації,
2) за формально-типологічними ознаками носіїв цієї інформації.
Класифікацією культурної спадщини, як цілісного явища, здійснювалися різного часу В.В. Дубровським, Ж.А. Рів’єром, П.В. Боярським, С.З. Зарембою.
Відомий українськиї історик і музейник В.В Дубровський. Він виокремлював «музейні» та «позамузейні» пам’ятки [6], тобто фактично розподіляв матеріальну історико-культурну спадщину на рухому та нерухому. Окремо дослідник звертав увагу на архівні пам’ятки, які, очевидно, як і музейні необхідно, на його думку, віднести до рухомих пам’яток. нерухомі пам’ятки, науковець розподіляв на:
1) передісторичні або археологічні;
2) будівельні чи архітектурні;
3) меморіальні;
4) історико-культурні заповідники.
Французький дослідник Ж.А. Рів’єр розподіляв «музейні документи» на «первинні», «вторинні» та «бібліотечні». В межах «первинних» науковець
виокремлював рухомі та нерухомі «документи».
Класифікацію пам’яток науковець П.В. Боярський здійснює з точки зору:
1) технологічних характеристик;
2) рівня збереженості матеріальної основи пам’ятки як запоруки автентичності;
3) регіональної значущості.
Відповідно до поглядів С.З. Заремби, «виправданим є поділ пам’яток на нерухомі та рухомі». В цілому, всі пам’ятки С.З. Заремба розподіляв чотири види:
1) історії;
2) археології;
3) містобудування і архітектури;
4) мистецтва.
У результаті аналізу зазначених праць слід зробити висновок, що дослідники солідарні щодо необхідності розподілу матеріальної історико-культурної спадщини на 2 класи – рухомих і нерухомих пам’яток.
Класифікація спадщини в різних країнах світу може відрізнятися через різні правові, культурні та історичні особливості.
Наприклад, Японія визначила багато своїх історичних місць та традицій як національну спадщину (kokuhō, букв. «національний скарб»). Це означає, що ці об'єкти і традиції підлягають спеціальному захисту та фінансуванню для їх збереження.
Італія відома своєю матеріальною спадщиною, такою як Колізей в Римі чи Таємниця Опери в Венеції. У той же час, італійська кухня та традиції приготування їжі визнаються як нематеріальна спадщина.
Індія встановила Національний комітет для збереження архітектурної та історичної спадщини (National Committee for Conservation of Architectural and Artistic Heritage), який має за мету захист і збереження культурних пам'яток, таких як Тадж-Махал та інші історичні споруди.
На рисунку 1 наведено класифікацію культурної спадщини від Sun (Великобританія).
Культурна спадщина
Матеріальна Нематеріальна 
Пам’ятники легенди народні звичаї пам'ятний напис вистави
монументальна скульптура церемонії і фестифалі
архітектурний витвір народна творчість
Група споруд
дома
могили
храми
мости
майстерні
сади
Інше
людська інженерія
витвори діяльності людини і природи
археологічні території
Рисунок 1 – Класифікацію культурної спадщини від Sun (2018) [5]
Проведений аналіз сучасних підходів до розгляду поняття «культурна спадщина» дав змогу доповнити існуючі розвідки з цього питання (Ю.О. Вєдєнін, А.В. Лисицький) та систематизувати їх таким чином:
генетичний (спадщина як носій історичної пам’яті, що визначає збереження самобутності національної або регіональної культури, природних особливостей місцевості);
географічний (спадщина як властивість території);
історичний (спадщина як відображення історичного досвіду взаємодії людини й природи);
інформаційний (спадщина як інформаційно-культурний феномен);
правовий (спадщина як об’єкт правових і майнових відносин у суспільстві);
соціально-економічний (спадщина як основа збереження культурного й природного різноманіття країни, окремих регіонів, етносів, груп населення,
ресурс для соціально-економічного розвитку територій, туризму і т. д.);
збалансований та гуманітарний (спадщина як основа та ресурс розвитку суспільства в цілому, включаючи широке коло екологічних, соціальних і гуманітарних аспектів, у тому числі збалансований розвиток,
освіту та просвіту, якість життя, боротьбу з бідністю тощо) [6].
На основі Закону України «Про охорону культурної спадщини» [7] сформуємо таблицю 1 класифікації об’єктів культурної спадщини.
Таблиця 1 – Класифікація об’єктів культурної спадщини України
| Об’єктів культурної спадщини | |
| За типами | За видами |
| споруди (витвори) комплекси (ансамблі) визначні місця | археологічні історичні об’єкти монументального мистецтва об’єкти архітектури об’єкти містобудування об’єкти садово-паркового мистецтва ландшафтні об’єкти науки і техніки |
Проведене дослідження сучасних тенденцій класифікації об’єктів культурної спадщини з урахуванням чинного вітчизняного законодавства дало можливість запропонувати такий склад компонентної структури спадщини (рис. 1).
Рисунок 1 – Комплексна структура культурної спадщини [8]
Список використаної літератури
Копієвська О.Р. Всесвітня культурна спадщина: регулювання міжнародним правом. Держава і право : зб. наук. пр. Культура України. Київ, 2006. Вип. 33. Юрид. і політ. науки. С. 25–30.
Мельничук О. Всесвітня культурна та природна спадщина як складова концепції загальної спадщини людства. Право України. 2003. №12. С. 93-97.
Мартиненко І.Е. Конвенції ЮНЕСКО щодо захисту культурної спадщини: проблеми реалізації в національне законодавство. Унiверситетськi Наукові записки. 2007. № 2 (22). С. 386 – 395.
Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини : Конвенція Орг. об'єдн. націй з питань освіти, науки та культури від 16.11.1972 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_089#Text (дата звернення: 14.09.2023)
Idris, M. Z., Mustaffa, N. B., & Yusoff, S. O. S. (2016). Preservation of Intangible Cultural Heritage Using Advance Digital Technology: Issues and Challenges. Harmonia: Journal of Arts Research And Education, 16(1), 1-13. doi:http://dx.doi.org/10.15294/harmonia.v16i1.6353.
Руденко С.Б. Про класифікацію матеріальних історико-культурних пам’яток. // Праці центру пам’яткознавства. – К., 2018. – Вип. 10. – C. 292-304.
Про охорону культурної спадщини : Закон України від 08.06.2000 р. № 1805-III : станом на 1 січ. 2023 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14#Text (дата звернення: 17.05.2023).
Поливач К.А. Культурна спадщина та її вплив на розвиток регіонів України / Наук. ред. Руденко Л.Г. – К.: Інститут географії НАН України, 2012. – 208 с.