Вирішення практичних ситуацій:
1. Експертові Горшкової, що працює в державному експертній установі, було доручено проведення хімічної експертизи. Будучи експертом в цій галузі знань, Горшкова, проте, не в достатній мірі оволоділа конкретною методикою, необхідної для проведення даного дослідження. Однак відмовитися від дачі висновку вона побоялася в силу двох обставин: 1) щоб не проявити свою некомпетентність; 2) щоб не бути притягнутою до кримінальної відповідальності за відмову від дачі висновку.
Чи може експерт відмовитися від дачі висновку?
Згідно ст. 69 «експерт»п.4 Експерт може відмовитися від надання висновку, якщо подані йому матеріали недостатні для виконання покладених на нього обов'язків. Заява про відмову повинна бути вмотивованою.
Чи підлягає він відповідальності за відмову від дачі висновку?
Згідно ст.70 «відповідальність експерта» За завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених обов’язків у суді, невиконання інших обов’язків експерт несе відповідальність, встановлену законом.
2. В ході розслідування злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України (умисне вбивство), у ході обшуку були вилучені брюки, що імовірно належать підозрюваному. У ході бесіди з оперативним працівником громадянка Лісовська заявила, що впізнати підозрюваного вона не зможе, тому що не бачила його, але точно може пізнати штани, в яких той був одягнений у момент вбивства. При цьому вона повідомила, що може впізнати їх за характерною латкою в районі коліна. В ході проведення пред’явлення штанів для впізнання, Лісовська з впевненістю пізнала їх, про що слідчим був складений протокол. Після проведення впізнання, Лісовська була допитана про характерні ознаки, за якими вона впізнавала штани. Захисник обвинуваченого заявив клопотання про визнання недопустимим факту пред’явлення для впізнання зважаючи на порушення процесуального порядку його проведення. Захисник, посилаючись на ч. 1 ст. 229 КПК України, заявив, що слідчий обов’язково повинен був допитати Лісовську, і у ході цього допиту з’ясувати, чи може вона пізнати пред’явлений предмет і за якими ознаками.
Чи порушений процесуальний порядок пред’явлення для впізнання?
Пред'явлення особи для впізнання (ст. 228 КПК). Кримінальним процесуальним кодексом встановлено, що перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Проте може скластися ситуація, що особа, якій пред'являється для впізнання інша особа назвати прикмети особи, яка пред'являється для впізнання не може. Будучи допитаною про зовнішній вигляд особи, яку вона могла раніше бачити, а також про її прикмети і інші ознаки, які можуть свідчити, що саме цю особу вона могла бачити, особа, якій пред'являється для впізнання інша особа заявляє про те, що вона може назвати лише загальні ознаки, які в своїй сукупності можуть свідчити про те, що саме цю особу вона раніше могла бачити. Законодавець і в такому випадку дозволяє проводити пред'явлення для впізнання. Доказове значення результатів проведення пред'явлення для впізнання особи саме в такий спосіб не зменшується в порівнянні з пред'явленням для впізнання за конкретними прикметами.
Чи є факти отримані у ході цього пред’явлення для впізнання недопустимим?
Ні, факти отримані у ході цього пред’явлення для впізнання є допустимими.
Чи повинен суд приймати до уваги показання Лісовської про характерні особливості штанів?
Так, повинен, оскільки факти отримані у ході цього пред’явлення для впізнання є допустимими.
3. Татарцев і Фокіна, домовившись про вбивство Дворцова, заманили останнього в автомобіль «Волга», що належить Татарцеву, відвезли в ліс і в автомашині задушили, а труп спалили. Органами досудового слідства автомобіль «Волга» визнаний знаряддям вчинення злочину.
Чи є автомобіль марки «Волга» в даній ситуації знаряддям вчинення злочину?
Знаряддями і засобами вчинення злочину є предмети матеріального світу, які за своїми об'єктивними властивостями можуть бути використані для вчинення злочину незалежно від того, мали вони такі властивості з самого початку чи були відповідним чином пристосовані винною особою. Ці предмети можуть бути призначені тільки для реалізації злочинного наміру або ж використовуватись і для досягнення інших, незлочинних, цілей (скажімо, наркотичні засоби, призначені для лікування хворих, можуть використовуватися винним для тимчасового "відключення" свідомості потерпілого і протиправного заволодіння його майном).
На підставі цього, автомобіль марки «Волга» в даній ситуації є знаряддям вчинення злочину.
Якщо він є знаряддям вчинення злочину, то чи підлягає він визнанню речовим доказом у даному кримінальному провадженні?
Згідно ст.98 «Речові докази» автомобіль марки «Волга» в даній ситуації є знаряддям вчинення злочину, та підлягає він визнанню речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Який порядок визнання матеріального об’єкту речовим доказом у кримінальному провадженні?
Речові доказі, як правило, є первинними, але у деяких випадках вони можуть бути похідними. Йдеться про випадки, коли не можна вилучити на місці події слід в оригіналі без суттєвих його пошкоджень, — тоді виготовляють його зліпок. Після його виготовлення з додержанням вимог закону, коли копія сліду забезпечує точність відтворення його особливостей, — це також буде речовий доказ: хоча він і не є оригіналом, але буде незамінним.
В той же час, якщо отримують зразки для порівняльних досліджень, відповідно до ст.245 КПК України, то йдеться вже не про речові докази, а про предмети (речовину), які відіграють допоміжну, інструментальну роль при експертному дослідженні і які, на відміну від речових доказів, не є незамінними.
Предмети, які можуть бути речовими доказами, найчастіше можуть виявляються під час проведення слідчих дій — огляду, обшуку, особистого обшуку та процесуальної дії - тимчасового доступу до речей і документів.
КПК не дає чіткого уявлення з якого саме часу певні предмети стають речовими доказами: з моменту виявлення, з моменту формування у особи, що проводить розслідування переконання, що це є саме речовий доказ, з моменту вилучення, з моменту складання певного процесуального документу (протоколу, постанови).