Постановка проблеми. Сьогодення розвитку освіти ставить підготовку вчителів різного напряму як одним з важливих державних пріоритетів. Професійна підготовка майбутніх фахівців лежить в основі модернізації сучасної освіти, тому вища школа має перед собою завдання докорінного покращення якості підготовки спеціалістів. Одним з вагомих кроків на шляху реформування освіти постає впровадження інклюзивної форми навчання. Тепер здобувачами освіти у закладах загальної середньої освіти можуть бути і діти з особливими освітніми потребами. Згідно з Законом України «Про освіту» дитина з ООП – «це особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту». Інклюзивне навчання дає можливість дітям з інвалідністю отримати додаткові освітні послуги. До них належать корекційно-розвиткові завдання, серед яких є розвиток мовлення, соціально-побутове орієнтування, корекція поведінки, соціалізація, сенсорна інтеграція, лікувальна фізкультура та ін. Такі заняття проводять логопед, дефектолог, ABA-терапіст, психолог. Важливе значення у фізичному розвитку дітей з інвалідністю має проведення занять з лікувальної фізкультури. Тому професійна підготовка висококваліфікованих фахівців з достатнім рівнем знань та володінням формами й методами роботи в інклюзивному освітньому середовищі займає важливе місце.
У вузькому значенні «лікувальна фізкультура» передбачає проведення терапії медичним працівником (лікарем, масажистом, фізіотерапевтом). Але заклади загальної середньої освіти не мають таких спеціалістів, тому проведення занять лягає на плечі вчителів фізичної культури. Вимоги до сучасного вчителя включають в себе високий рівень професійної компетентності, володіння основами медичних знань. Обсяг теоретичних та практичних знань, умінь та навичок формується під час навчання у закладах вищої освіти відповідно до освітніх програм зі спеціальностей. У контексті розвитку інклюзивної освіти ці освітні програми, за якими здійснюють підготовку фахівців з фізичної культури, потребують переорієнтації.
Аналіз останніх джерел і публікацій. Сучасна система професійної підготовки майбутніх вчителів фізичної культури спрямована на розвиток у студентів умінь та навичок з методичної, організаторської та викладацької діяльності. (Куртова Г.Ю. Аналіз сучасної системи підготовки фахівців фізичної культури / Г.Ю. Куртова // Вісник Чернігівського національного пед. ун–ту ім. Т.Г.Шевченка. Вип. 85. Серія: Пед. науки. – Чернігів: ЧНПУ, 2010. – № 85. – С. 56 – 59.) Враховуючи зміни, які відбулися в освітній галузі, актуальною стала проблема підвищення якості професійних знань, умінь та навичок майбутніх фахівців. Як результат, це питання вимагає удосконалення всіх складових освітнього процесу. (Гаркуша С. В. Формування готовності майбутніх фахівців фізичного виховання до використання здоров’язбережувальних технологій: теоретико-методичний аспект : [монографія] / С. В. Гаркуша. – Чернігів : Видавець Лозовий В.М., 2014. – 392 с.)
Значна кількість вчених зробила вагомий внесок у розвиток концептуальних засад професійної підготовки майбутніх фахівців у галузі фізичного виховання та спорту. До них належать: О.А. Архіпов, Л.В. Безкоровайна, В.Г. Беспутчик, Н.Г. Бишивець, Е.С. Вільчковський, С.С. Єрмаков, В.О. Кукса, М.О. Носко, В.М. Платонов, Л.П. Сущенко, Б.М. Шиян та інші. Проблеми навчання, виховання та розвитку дітей з інвалідністю розглядали такі вчені як М.М. Безруких, О.Д. Гонєв, С.П. Єфімова, Т.Д. Ілляшенко, В.Г. Петрова. Також проблеми побудови педагогічних моделей та формування готовності педагогічних працівників до інклюзивного навчання були висвітлені у працях вітчизняних вчених (В.І. Бондар, А.А. Колупаєва, В.В. Назаріна, В.М. Синьов, Н.В. Зброєва, Л.В. Савенко, Г.О. Сіліна, І.В. Юхимец та ін.).
Мета статті: визначення ставлення майбутніх учителів фізичної культури до роботи в інклюзивних класах.