Ім'я файлу: 32620112.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 313кб.
Дата: 24.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
Сампо з Господарського права для курсантів 4-го курсу ф-ту 14668
Розширення: pdf
Розмір: 313кб.
Дата: 24.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
Сампо з Господарського права для курсантів 4-го курсу ф-ту 14668
360
Література
1. Annual Report for 2010 / International Atomic Energy Agency —
2011 [Електронний ресурс — Режим доступу http://europa.eu.int/
information society/eeurope/egovconf/indexen.
2. Постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2009 р. № Про затвердження Державної цільової економічної програми «Ядерне паливо України» //[Електронний ресурс — Режим доступу. Офіційний сайт Державного концерну «Ядерне паливо» // [Елект- ронний ресурс — Режим доступу http://scnf.com/ua/
4. Заява про екологічні наслідки діяльності при будівництві та екс- плуатації Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива з українських АЕС // [Електронний ресурс — Режим доступу. Техніко-економічне обґрунтування інвестицій централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива України. Інформаційно- аналітичний огляд матеріалів // [Електронний ресурс — Режим доступу http://www.kmu.gov.ua
Віхрова І. О.,
аспірантка Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана
ДЕЯКІ ПИТАННЯ ШТРАФНИХ САНКЦІЙ У ГОСПОДАРСЬКИХ
ВІДНОСИНАХ У СФЕРІ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ АВАРІЇ НА ЧАЕС
Штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у господарських відносинах, у тому числі у сфері ліквідації наслідків аварії на
ЧАЕС, згідно ст. 230 Господарського кодексу (далі — ГК) Украї- ни виступають як грошова сума, яку учасник цих відносин зобов язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення гос- подарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Суб’єктами права застосування штрафних санкцій є учасники названих відносин, зазначені уст ГК України — як суб’єкти гос- подарювання, що провадять господарську діяльність у сфері лікві- дації наслідків аварії на ЧАЕС, так і суб’єкти організаційно- господарських повноважень, які здійснюють функції організації,
управління та регулювання вказаної діяльності у зазначеній сфері.
brought to you by
CORE
View metadata, citation and similar papers at core.ac.uk
provided by Institutional Repository of Vadym Hetman Kyiv National Economic University
В юридичній науці найбільш поширеним є уявлення, що штраф- ні санкції застосовуються лише у договірних зобов’язаннях, аза порушення правил здійснення господарської діяльності до пору- шника застосовуються адміністративно-госпо-дарські санкції. У
зв’язку з цим ставиться під сумнів правильність наведеного вище положення ст. 230 ГК України щодо відповідної підстави засто- сування штрафних санкцій [1, с. 290; 2, с. 330]. Дане уявлення
ґрунтується на традиційному розумінні штрафних санкцій (неустойки) в господарських відносинах як таких, що мають договір- ну природу. Але ж правила здійснення господарської діяльності
встановлюються не тільки законодавчими актами, за порушення яких застосовуються адміністративно-господарські санкції (ст. 238
ГК України), ау відповідних межах і внутрішньосистемними актами центрів господарських систем — як державних (зокрема, мініс- терств, державних господарських об’єднань), так і недержавних
(недержавних об’єднань підприємств, об’єднань громадян, релігій- них організацій тощо), а також локальними нормативно-правовими господарськими актами. За порушення цих правил може бути пе- редбачена відповідальність у формі саме штрафних (не адміністра- тивно-господарських) санкцій, які застосовуються центрами та учас- никами вказаних систем або суб’єктами господарювання, але ж не уповноваженими органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, як адміністративно-господарські санкції.
У цьому плані більш обґрунтованим вважається проведення чіткої різниці між адміністративно-господарським штрафом та штрафними санкціями. До останніх, на думку ОП. Подцерков- ного, може бути віднесений, зокрема, штраф, що стягується гос- подарським об’єднанням з підприємства, яке входить до його складу, за порушення ним порядку погодження цін, встановлено- го локальними актами господарського об’єднання [3, с. 155—
156]. На підтвердження більшої адекватності цієї точки зору сучасним умовам господарювання вказує також ч. 7 ст. 231 ГК
України, згідно якій розмір штрафних санкцій, що застосо- вуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов’язань, визначається відповідним суб’єктом господарюван- ня — господарською організацією.
Зважаючи на сказане при дослідженні питання проштрафні
санкції у господарських відносинах у сфері ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС доцільно окремо виділяти з названих санкцій та- кі, що застосовуються у договірних господарських відносинах, а також ті з цих санкцій, що використовуються у внутрішньосис- темних та внутрішньогосподарських відносинах.
зв’язку з цим ставиться під сумнів правильність наведеного вище положення ст. 230 ГК України щодо відповідної підстави засто- сування штрафних санкцій [1, с. 290; 2, с. 330]. Дане уявлення
ґрунтується на традиційному розумінні штрафних санкцій (неустойки) в господарських відносинах як таких, що мають договір- ну природу. Але ж правила здійснення господарської діяльності
встановлюються не тільки законодавчими актами, за порушення яких застосовуються адміністративно-господарські санкції (ст. 238
ГК України), ау відповідних межах і внутрішньосистемними актами центрів господарських систем — як державних (зокрема, мініс- терств, державних господарських об’єднань), так і недержавних
(недержавних об’єднань підприємств, об’єднань громадян, релігій- них організацій тощо), а також локальними нормативно-правовими господарськими актами. За порушення цих правил може бути пе- редбачена відповідальність у формі саме штрафних (не адміністра- тивно-господарських) санкцій, які застосовуються центрами та учас- никами вказаних систем або суб’єктами господарювання, але ж не уповноваженими органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, як адміністративно-господарські санкції.
У цьому плані більш обґрунтованим вважається проведення чіткої різниці між адміністративно-господарським штрафом та штрафними санкціями. До останніх, на думку ОП. Подцерков- ного, може бути віднесений, зокрема, штраф, що стягується гос- подарським об’єднанням з підприємства, яке входить до його складу, за порушення ним порядку погодження цін, встановлено- го локальними актами господарського об’єднання [3, с. 155—
156]. На підтвердження більшої адекватності цієї точки зору сучасним умовам господарювання вказує також ч. 7 ст. 231 ГК
України, згідно якій розмір штрафних санкцій, що застосо- вуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов’язань, визначається відповідним суб’єктом господарюван- ня — господарською організацією.
Зважаючи на сказане при дослідженні питання проштрафні
санкції у господарських відносинах у сфері ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС доцільно окремо виділяти з названих санкцій та- кі, що застосовуються у договірних господарських відносинах, а також ті з цих санкцій, що використовуються у внутрішньосис- темних та внутрішньогосподарських відносинах.
За загальним правилом розмір штрафних санкцій визначається законом (у внутрішньогосподарських відносинах, як зазначалося,
відповідним суб’єктом господарювання — господарською орга- нізацією) або договором. При чому у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі,
передбаченому договором — у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, або у певній, визначеній гро- шовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів, робіт, послуг. У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій запору- шення зобов’язання спір може бути вирішений у судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог законо- давства. За порушення грошових зобов’язань штрафні санкції
встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 4, 5, 6 ст. 231 ГК України).
Що стосується встановлення і визначення розміру штрафних санкцій законом, то насамперед слід взяти до уваги загальну норму ч. 2 ст. 231 ГК України, яка встановлює штрафні санкції за порушення господарського зобов’язання, де хоча б одна сторона
є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок
Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.
Штрафні санкції тут передбачені за порушення умов зобов’я- зання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) таза порушення строків виконання зобов’язання. Ч. 3 ст. 231 ГК
України передбачає, що законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів гос- подарських зобов’язань, зазначених у частині другій цієї статті.
Тобто, особливому державному захисту підлягають господарські
зобов’язання, в яких присутній публічний елемент, зачіпаються
інтереси держави або територіальної громади [4, с. 224—225].
Слід відзначити, що саме такими є переважна кількість госпо- дарських зобов’язань у сфері ліквідації наслідків аварії на ЧА-
ЕС. Це стосується насамперед тих зобов’язань, що укладаються і
виконуються безпосередньо у межах Чорнобильського виробни- чо-господарського комплексу, і предметом яких є здійснення діяль- ності із зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетво- рення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, або
відповідним суб’єктом господарювання — господарською орга- нізацією) або договором. При чому у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі,
передбаченому договором — у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, або у певній, визначеній гро- шовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів, робіт, послуг. У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій запору- шення зобов’язання спір може бути вирішений у судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог законо- давства. За порушення грошових зобов’язань штрафні санкції
встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 4, 5, 6 ст. 231 ГК України).
Що стосується встановлення і визначення розміру штрафних санкцій законом, то насамперед слід взяти до уваги загальну норму ч. 2 ст. 231 ГК України, яка встановлює штрафні санкції за порушення господарського зобов’язання, де хоча б одна сторона
є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок
Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.
Штрафні санкції тут передбачені за порушення умов зобов’я- зання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) таза порушення строків виконання зобов’язання. Ч. 3 ст. 231 ГК
України передбачає, що законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів гос- подарських зобов’язань, зазначених у частині другій цієї статті.
Тобто, особливому державному захисту підлягають господарські
зобов’язання, в яких присутній публічний елемент, зачіпаються
інтереси держави або територіальної громади [4, с. 224—225].
Слід відзначити, що саме такими є переважна кількість госпо- дарських зобов’язань у сфері ліквідації наслідків аварії на ЧА-
ЕС. Це стосується насамперед тих зобов’язань, що укладаються і
виконуються безпосередньо у межах Чорнобильського виробни- чо-господарського комплексу, і предметом яких є здійснення діяль- ності із зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетво- рення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, або
363
здійснення заходів щодо запобігання винесення радіонуклідів за межі зон відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення,
запобігання радіоактивному забрудненню навколишнього сере- довища, подолання негативного екологічного впливу вказаних зон на суміжні території. Учасниками таких зобов’язань є суб’єк- ти господарювання переважно державного сектора економіки.
Виникають дані зобов’язання значною мірою з державних конт- рактів, які фінансуються за рахунок державних чи інших прирів- нених до них коштів.
Отже, у сфері ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС щодо знач- ної кількості господарських зобов’язань, зазначених вище, поши- рюється дія норми ч. 2 ст. 231 ГК України, згідно якої штрафні
санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
— за порушення умов зобов’язання щодо якості (комплектно- сті) товарів (робіт, послуг) стягується штрафу розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, по- слуг за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочен- ня, аза прострочення понад тридцять днів додатково стягується штрафу розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно ст. 232 ГК України у господарських відносинах, у тому числі у сфері ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, основним, пере- важним видом штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) віднос- но збитків, які завдані цим же порушенням, є зарахувальні, при яких збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкці- ями, тобто можуть бути стягнуті лише в сумі, яка перевищує суму штрафних санкцій. Такий вид штрафних санкцій застосовується завжди, якщо законом або договором не передбачено інше. Аза- коном або договором можуть бути передбачені випадки, коли до- пускається стягнення тільки штрафних санкцій (так звана винят- кова неустойка, що являє собою мінімальну відповідальність за порушення зобов’язань, бо зовсім виключає вимогу про стягнення збитків), коли збитки можуть бути стягнуті у пов-ній сумі понад штрафні санкції (так звана штрафна неустойка, стягується понад стягнення збитків і таким чином являє собою максимальну відпо- відальність), коли за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції (відповідно альтернативна неустойка).
Зважаючи на виключне значення господарської діяльності у сфері ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, її безпосередню спря-
364
мованість на подолання негативних економічних наслідків аварії,
на проведення профілактичних заходів по обмеженню впливу ці-
єї аварії на здоров’я населення та радіаційний стан навколишньо- го природного середовища, доцільним було б встановити правило, що штрафні санкції за господарські правопорушення у зазна- ченій сфері мають штрафний характер, тобто збитки повинні стя- гуватися у повній сумі понад штрафні санкції.
Удосконалення штрафних санкцій у господарських відноси- нах у сфері ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС сприятиме при- скоренню процесу подолання негативних економічних наслідків аварії, відродження і розвитку постраждалих регіонів, приско- ренню розвитку продуктивних сил держави.
Література
1. Щербина В. С Господарське право : підруч. / В. С. Щербина. К. : Юрінком Інтер, 2005. — 592 с. Вінник ОМ Господарське право курс лекцій / ОМ. Вінник. К. : Атіка, 2004. — 624 с. Подцерковный ОП Денежные обязательства и расчетные правоотношения в Украине / ОП. Подцерковный. — Одеса : Студия Негоциант с. Господарське право України : підруч. ; за ред. В. М. Гайворонсь- кого, В. П. Жушмана. — Х. : Право, 2005. — 384 с.
Слободчикова Н. В.,
аспірантка 1 року кафедри правового регулювання економіки юридичного факультету
Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана
НЕДОПУСТИМІСТЬ БАНКРУТСТВА АТОМНИХ СТАНЦІЙ
Відкриття ядерної енергії та можливості використання її в мир- них цілях поклало початок бурхливому розвитку атомної енерге- тики, яка за порівняно невеликий строк стала однією з провідних галузей світового господарства і національної економіки Украї- ни