Поняття та педагогічна характеристика громадського впливу на засуджених.
Виховний процес із засудженими містить три основні складові:
а) виховна робота – вплив на духовний і фізичний розвиток засуджених, корекція їхньої поведінки з метою досягнення позитивних змін особистості;
б) соціальна робота – надання засудженим допомоги у розв’язанні соціальних проблем, сприяння поновленню і розвитку соціально-корисних зв’язків та реінтеграція їх у суспільство;
в) психологічна робота – надання засудженим психологічної допомоги, зниження психотравмуючого впливу умов позбавлення волі на особистість.
В установах виконання покарання соціально-виховна робота є одним із основних засобів виправлення і ресоціалізації засуджених (ч. 3 ст. 6 КВК). Кримінально-виконавчий кодекс України 2003 року, вперше, на рівні закону, визначив її поняття як цілеспрямованої діяльності персоналу органів і установ виконання покарань та інших соціальних інституцій для досягнення поставленої мети.
Соціально-виховна робота (ст.123 КВК) – це цілеспрямована діяльність персоналу органів і установ виконання покарань та інших соціальних інституцій для досягнення мети виправлення і ресоціалізації засуджених.
Перш за все соціально-виховна робота спрямована на проведення корекції соціальної поведінки засуджених під час перебування їх у місцях позбавлення волі, виховання поваги до правил співжиття, на формування та закріплення у них сумлінного ставлення до праці, прагнення до заняття корисною діяльністю, підвищення культурного рівня, загальноосвітнього і професійного навчання, розвиток корисної ініціативи, дотримання вимог законів та інших прийнятих у суспільстві правил поведінки.
Стимулювання правослухняної поведінки засуджених здійснюється диференційовано за допомогою внутрішньої класифікації засуджених, враховуючи їх особистість, учинений злочин, психічний і психологічний стан, ступінь соціальної занедбаності.
Виховна робота – це, перш за все, засіб духовного впливу на особистість засудженого, поновлення або прищеплювання навичок правильної орієнтації в системі моральних цінностей, загальноприйнятного соціально-нормативного життя в суспільстві.
В УВП конкретні програми диференційованого виховного впливу на засуджених повинні враховувати виховні можливості інших засобів виправлення засуджених: режиму відбування покарання, праці, загальноосвітнього і професійно-технічного навчання, заохочувальних заходів, залучення засуджених до самовиховання, самодіяльних організацій, досвід громадських, благодійних і релігійних організацій.
Варто особливо підкреслити, що участь засуджених у виховній роботі враховується як при визначенні ступеня їх виправлення, так і при застосуванні заходів заохочення, стягнення та різних пільг. Розпорядок дня може передбачати виховні заходи, участь у яких для засуджених є обов’язковою, і з цією метою встановлюється щоденна виховна година, яка проводиться за певною тематикою в спеціально відведений день кожного тижня.
В УВП соціально-виховна робота зосереджена у відділеннях соціально-психологічної служби, її організація базується на розробках, методичних рекомендаціях фахівців-науковців, досвідчених спеціалістів з психології, педагогіки, кримінально-виконавчого права. Начальники відділень соціально-психологічної служби, психологи, ведуть облік засуджених, які беруть участь у загальних і спеціальних (корекційних) програмах.
Індивідуальна програма соціально-психологічної роботи складається на кожного засудженого, який відбуває покарання у виді позбавлення волі. Вона має декілька розділів, де містяться соціально-демографічна і кримінально-правова характеристика засудженого, відомості про окремі нахили, здібності, фізичні особливості, наміри і плани на період відбування покарання та наслідки їх реалізації. Окремі розділи передбачають оцінку прогресу виправлення засудженого, наслідки індивідуального спостереження за ним, зміст проведених бесід, психологічну характеристику та рекомендації психолога колонії, облік заохочень і стягнень тощо.
Програми сприяють формуванню у засуджених свідомого ставлення до цілей свого виправлення, розуміння перспективи дострокового звільнення від відбування покарання від своєї особистої поведінки, здорового способу життя, моральності, корисної зайнятості, розвитку здібностей, ініціативи, особистого потенціалу, загального та фахового навчання, професійних навичок, що допоможуть в їх соціальній адаптації після звільнення і в подальшому житті.
В установах виконання покарань проводиться моральне, правове, трудове, естетичне, фізичне, санітарно-гігієнічне, релігійне виховання засуджених, а також інші його види, що сприяють формуванню у них життєвої позиції, яка відповідає правовим нормам і вимогам суспільно корисної діяльності.
З метою впровадження нових форм і методів у виховну роботу з засудженими до позбавлення волі, вивчення їх на основі індивідуальних програм психолого-педагогічного впливу, в системі УВП діє психологічна служба. Це спеціальна структура, функціонування якої забезпечується психологами, які виконують завдання психологічного вивчення засуджених, надання їм допомоги під час відбування покарання і в подальшому процесі соціальної адаптації після звільнення з місць позбавлення волі.
Мета діяльності психологічної служби полягає у психологічному забезпеченні процесу відбування покарання засудженими. Психологічне забезпечення являє собою компетентне, комплексне, постійне застосування здобутків психологічної науки і практики у процесі виконання-відбування покарання. Реалії сучасного життя в УВП потребують суттєвого збільшення штату психологів-спеціалістів з урахуванням того, що за даними ДКВС України близько 90% засуджених, які направляються до виправних колоній, перебувають у стресових станах, з них 60% – у стані депресії та 30% – у стані агресії. Саме за цих обставин кожне відділення соціально-психологічної служби УВП, особливо виховних колоній, повинно мати свого психолога. До того ж нагальною необхідністю стає психологічний супровід осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, жінок, неповнолітніх, осіб з інвалідністю.
Основні напрями діяльності цієї служби, її завдання і функції передбачають:
а) надання психологічної допомоги засудженим, вивчення і узагальнення їх особистих та групових характеристик, спрямованих на визначення індивідуально-психологічних особливостей поведінки, виявлення серед засуджених груп “ризику”, осіб, які потребують профілактичного обліку;
б) оцінку перспектив розвитку особи, прогнозування можливої індивідуальної і групової поведінки засуджених з урахуванням особистісних, характерологічних якостей та наявної соціально-психологічної обстановки;
в) цілеспрямоване досягнення позитивних змін психічного стану, особливостей поведінки і особистості засуджених;
г) розробку індивідуальних та групових програм виховання засуджених;
д) виявлення, усунення та запобігання психологічних явищ, які виникають у процесі відбування покарання, формування позитивного морально-психологічного клімату серед засуджених, надання індивідуальної психологічної допомоги засудженим, а також (у разі необхідності) персоналу установи;
е) підвищення психологічної компетентності персоналу установи, надання йому рекомендацій і кваліфікованої методичної допомоги щодо роботи з групами та окремими засудженими, навчання формам і методам, прийомам психолого-педагогічної корекції;
ж) поширення психологічних знань серед персоналу та засуджених, підвищення рівня їх психологічної культури;
з) сприяння в проведенні наукових досліджень та впровадження їх результатів у практичну діяльність.