Ім'я файлу: Поняття_системи_та_її_властивості.docx
Розширення: docx
Розмір: 25кб.
Дата: 24.10.2023
скачати
Розширення: docx
Розмір: 25кб.
Дата: 24.10.2023
скачати
ПОНЯТТЯ СИСТЕМИ ТА ЇХ ВЛАСТИВОСТІ
Поняття системи
Термін «система» широко вживаний як у науковій літературі, так і в повсякденному житті. Під системою розуміють сукупність об’єктів, розглядувану як єдине ціле. Саме в такому сенсі говорять про систему виробництва, систему управління економікою, торговельну систему, систему кровообігу, обчислювальну систему, систему математичних рівнянь тощj [1].
Термін вживається в багатьох смислових вараціях:
Система - це теорія (наприклад, філософська система Платона). Скоріш за все, цей контекст розуміння системи був найбільш раннім - як тільки виникли перші теоретичні комплекси.
Система - це класифікація (наприклад, періодична система хімічних елементів). Основна проблема класифікацій полягає в тому, щоб вони були суттєвими і систематизували об'єкти з точки зору несуттєвих ознак.
Система - це сукупність об'єктів природи (наприклад, Сонячна ситема). Натуралістичне вживання терміна пов'язане з автономністю, деякою завершеністю об'єктів природи, їх єдність і цілісністю.
Система - це деякий явище суспільства (наприклад, економічна система, правова система). Соціальне вживання терміна обумовлено несхожістю і різноманітністю людських суспільств, формування їх складових: правової, управлінської, соціальної та інших систем.
Система - це сукупність встановлених норм життя, правил поведінки». Мова йде про деяких нормативних системах, які властиві різним сферам життя людей і суспільства. Наприклад, законодавча і моральна системи, які виконують регулятивну функцію у суспільстві [2].
В літературі подається велика кількість трактувань поняття системи. Усі вони в залежності від підходу подвляються на три групи. Перша група визначає систему через поняття системного підходу – “елементи”, “відносини”, “зв’язки”, “ціле”, “цілісність”. У другій групі системи розглядаються з позиції теорії регулювання через поняття “вхід”, “вихід”, “переробка інформації”, “закон поведінки”, “керування”. У третій групі система визначається як деякий клас математичних моделей.
За В. М. Сагатовським, система – це скінченна множина функціональних елементів і відношень між ними, які виокремлено із середовища відповідно до певної мети в межах визначеного часового інтервалу.
Проте, в залежності він науки, яка вивчає систему, її визначення змінюється.
Наприклад, у фізична система — об'єкт фізичних досліджень, множина взаємопов'язаних елементів, відокремлена від навколишнього середовища й така, що взаємодіє з ним, як ціле. При цьому під елементами слід розуміти фізичні тіла або інші фізичні системи [3].
В менеджменті система – це об'єднання окремих самостійних частин (елементів), кожна з яких обов'язково володіє хоча б однією властивістю, що забезпечує досягнення мети системи.
В системному аналізі подають наступне визначення:
Система (від грец. Σύστημα – складене з частин) – сукупність сутностей (об’єктів) і зв’язків між ними, виділених з середовища на певний час і з певною метою.
Економічна система - сукупність взаємозалежних економічних елементів, що утворюють економічну структуру суспільства. Це спосіб, завдяки якому суспільство розподіляє наявні в його розпорядженні ресурси для задоволення потреб населення [4].
Кібернетичні системи — складні динамічні системи з управлінням. Кібернетична система — це множина взаємозалежних об’єктів (її елементів), здатних сприймати, запам’ятовувати і переробляти інформацію, а також обмінюватися нею. Приклади кібернетичних систем: автопілот, регулятор температури, комп’ютер, людський мозок, живий організм, підприємство, людське суспільство [5].
Основними характеристиками системи є такі:
а) система є перш за все сукупністю елементів. За певних умов елементи можуть розглядатися як системи.
б) наявність істотних зв’язків між елементами і (або) їх властивостями, які перевершують за потужністю (силою) зв’язки цих елементів з елементами, що не входять до даної системи. Під істотними зв’язками розуміються такі, які закономірно, з необхідністю визначають інтеграційні властивості системи.
в) наявність певної організації, яка виявляється в зниженні ступеня невизначеності системи порівняно з ентропією системотворчих чинників, що визначають можливість створення системи. До цих чинників відносять кількість елементів системи, кількість істотних зв’язків, якими може володіти елемент, кількість квантів простору і часу.
г) існування інтеграційних властивостей, тобто властивих системі в цілому, але не властивих жодному з її елементів окремо. Їх наявність показує, що властивості системи хоча й залежать від властивостей елементів, але не визначаються ними повністю.
Система не є простою сукупністю елементів, і, розділивши систему на окремі частини, не можна визначити всі властивості системи в цілому. Таким чином, у загальному випадку поняття «система» характеризується наявністю безлічі елементів, зв’язків між ними та цілісним характером даного пристрою або процесу.
Властивості систем
Властивості систем можна поділити на такі групи:
а) властивості, пов’язані з цілями і функціями системи:
-синергічність – односпрямованість (цілеспрямованість) дій компонентів посилює ефективність функціонування системи;
-пріоритет інтересів системи більш широкого (глобального) рівня перед інтересами її компонентів;
-емерджентність – цілі (функції) компонентів системи не завжди збігаються з цілями (функціями) системи;
-мультиплікативність – позитивні і негативні ефекти функціонування компонентів у системі володіють властивістю множення;
-цілеспрямованість;
-альтернативність шляхів функціонування і розвитку.
б) властивості, пов’язані зі структурою системи:
-цілісність – первинність цілого відносно частин;
-неадитивність – принципова неможливість зведення властивостей системи до суми властивостей складових її компонентів;
-структурність – можливість декомпозиції системи на компоненти та встановлення зв’язків між ними;
-ієрархічність – кожен компонент системи може розглядатися як система (підсистема) більш широкої глобальної системи.
в) властивості, пов’язані з ресурсами і особливостями взаємодії з середовищем:
-комунікативність – існування складної системи комунікацій з середовищем у вигляді ієрархії;
-взаємодія і взаємозалежність системи і зовнішнього середовища;
-адаптивність – прагнення до стану стійкої рівноваги, яка передбачає адаптацію параметрів системи до параметрів зовнішнього середовища, що змінюються (проте «нестійкість» не в усіх випадках є дисфункціональною для системи, вона може бути і умовою динамічного розвитку);
-надійність – функціонування системи при виході з ладу однієї з її складових, можливість збереження проектних значень параметрів системи протягом запланованого періоду;
-інтерактивність.
г) інші властивості системи:
-інтегративність – наявність системотворчих, системозберігаючих чинників;
-еквіфінальність – здатність системи досягати станів, незалежних від початкових умов, і таких, що визначаються тільки параметрами системи;
-спадковість;
-розвиток - це незворотна, спрямована і закономірна зміна системи на основі реалізації властивих їй механізмів самоорганізації;
-порядок – гармонічний стан системи;
-самоорганізація – процес упорядкування елементів в системі за рахунок дії внутрішніх факторів [6].
Список використаних джерел
Головна Elib LNTU. URL: https://elib.lntu.edu.ua/sites/default/files/elib_upload/ЕНП_Якимчук_Селепина/page3.html (дата звернення: 25.09.2023).
Визначення системи. Реферати, курсові, дисертації, дипломи. URL: https://ua-referat.com/Визначення_системи (дата звернення: 25.09.2023).
Стопакевич О. О. Теорія систем і системний аналіз. Київ, 1996. 199 с.
Політична економія : Навч. посіб. Київ : КНЕУ, 2001. 508 с.
Економічна кібернетика. Шарапов О.Д., Дербенцев В.Д., Семьонов Д.Є. Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2004. — 231 с.
Біловодська О. А. Системний аналіз і прийняття інноваційних рішень / О. А. Біловодська, О. Ф. Грищенко / Управління інноваційною діяльністю: магістерський курс (Інноваційний менеджмент в знаннєорієнтованій економіці): підручник / за заг. ред. д.е.н., проф. С. М. Ілляшенка. – Суми : ВТД «Університетська книга».– С. 138 – 233.