Лекція 1.
Тема: “Поняття про психофізіологію праці водія”
Психофізіологія об’єднує два наукових напрямки – психологію і фізіологію. Психологія – це наука про закономірності людської психіки. В свою чергу психіка – це відображення мозком людини реальної дійсності. Фізіологія – наука про функціонування органів і систем людського організму.
Психофізіологія праці водія автомобіля:
1) вивчає психофізіологічні особливості його професіональної діяльності;
2) означує вимоги, які пред’являються до фізичного стану і психічних процесів водія в різних видах діяльності;
3) розробляє заходи, направлені на підвищення його надійності, збереження здоров’я і збільшення продуктивності праці.
Водій, керуючи автомобілем, часто знаходиться в напруженому стані. У русі він сприймає і осмислює дорожньо-транспортну ситуацію, яка постійно змінюється, положення, швидкість і стан свого автомобіля, нерідко змушений миттєво приймати та виконувати рішення. Такий активний перебіг психічних і фізичних явищ в умовах швидкої зміни ситуації і небезпеки підвищує напругу нервової системи, що призводить до втоми, а іноді й перевтоми. Зміна психічного і фізичного стану водія (спокою на хвилювання, радості на смуток, сили на слабкість і т.д.) приводить до сповільнення реакції на оточуючу обстановку, що в свою чергу стає небезпечним для дорожнього руху.
Дослідженням встановлено, що винуватцями більшості дорожньо-транспортних пригод є водії. Це означає, що першопричиною пригод є або можуть бути особисті якості водіїв і в першу чергу їх психіка. Недоліки психіки водіїв виявляються передумовою дорожньо-транспортних пригод. Тому водій з точки зору фізіології і психології праці розглядається як важлива складова система ВАДС, а забезпечення безпеки руху неможливе без урахування закономірностей психології і фізіології праці водіїв автотранспорту.
Основними психофізіологічними джерелами пригод являються:
– обмежені психофізіологічні можливості водіїв;
– погана професійна підготовка;
– погана організація праці, що приводить до перевтоми;
– погана дорожня інформативність водія;
– недисциплінованість водія.
У той же час водію при управлінні автомобілем важливо зберігати довгий час оптимальний психічний стан (за Павловим – нормальний, бадьорий), при якому найбільш швидко і якісно проходить перебіг процесу від отримання інформації до виконання відповідних дій в дорожньо-транспортних ситуаціях, що змінюються постійно.
Особливості психології і фізіології людини необхідно враховувати при:
– доборі водіїв їх вихованні і підготовці;
– конструюванні і експлуатації транспортних засобів;
– проектуванні й експлуатації автомобільних доріг, в тому числі організації дорожнього руху;
– профілактиці дорожньо-транспортних пригод
Інженерна психологія – це наукова дисципліна, що вивчає об'єктивні закономірності процесів інформаційної взаємодії людини і техніки з метою використання їх у практиці проектування, створення та експлуатації системи «людина - машина».
Інженерна психологія – наука, що вивчає системи «ЛТ» з метою досягнення їх високої ефективності і розробляє психологічні основи:
1) конструювання техніки та управління технологічним процесом;
2) підбір людей, які володіють необхідним рівнем індивідуально-психологічних професійно-важливих якостей для роботи з технікою;
3) підготовка людей, які використовують в своїй трудовій діяльності складні технічні устрої.
Основними завданнями інженерної психології є: пристосування техніки та умов праці до людини; пристосування людини до техніки та умов її експлуатації з урахуванням його психофізіологічних можливостей; виявлення загальних закономірностей функціонування єдиної системи «людина– машина».
Основними перевагами людини можна вважати:
1) здатність до виявлення і розпізнання сигналів в умовах високих рівнів шумів, при наявності спеціальних заходів маскування і т. п.;
2) можливість приймати рішення на основі узагальнення даних і знань, що відносяться до різних областей науки, техніки, виробництва;
3) здатність виробляти індивідуальний стиль діяльності як ефектну адаптаційну міру;
4) здатність знаходити нові рішення, нові способи виконання робочих (технологічних) операцій;
5) здатність приймати інформацію по різних сенсорних каналах, легко переходити від однієї модальності сигналів до іншої;
6) здатність накопичувати інформацію і використовувати накопичений досвід для вдосконалення способів роботи;
7) можливість використовувати для взаємодії з технічними пристроями різні індикатори і органи управління;
8) можливість посилювати інтерес до роботи за рахунок наявності в трудовому процесі творчого, пошукового компонента;
9) здатність зберігати готовність до дії в несподіваних ситуаціях;
10) здатність знаходити нові шляхи в несподіваних (екстрених) ситуаціях.
Психофізіологічний напрям займається виявленням і дослідженням психофізіологічних характеристик діяльності водія. Цей напрямок вивчає психофізіологічні особливості діяльності водія та їх вплив на продуктивність його роботи, розробляє заходи щодо психофізіологічного відбору і підбору водіїв, вивчає фактори, що негативно впливають на стан водіїв і їх здоров'я, розробляє рекомендації щодо попередження професійних захворювань і методики проведення перед рейсових оглядів.
Основний напрямок інженерної психології на автомобільному транспорті – це вивчення діяльності водія як оператора в системі ВАДС, яка видається більш складною, ніж інші системи «людина – машина». Ця система крім людини і машини включає в себе дорогу, тобто стан дорожнього покриття, усі рухомі та нерухомі об'єкти на дорозі та позадорожньому просторі, світлофори і дорожні знаки. У поняття «дорога» включається також середовище руху, тобто прозорість повітря, яка може бути знижена вночі, в тумані, коли йде дощ або сніг.
У діяльності водія є елементи, які істотно відрізняють його роботу від діяльності операторів звичайних систем ―людина – машина‖. Головною відмінністю є джерела одержуваної інформації. Водій, як і будь-який оператор системи «людина–машина», отримує інформацію від машини (автомобіля). До цієї інформації належать: показання приладів на контрольному щитку, положення органів управління і навантаження на них, шум двигуна, вібрація автомобіля, що змінюється залежно від швидкості, відчуття, що виникають при зміні швидкості та напряму руху, і т. д. Однак ця інформація становить лише незначну частину одержуваної водієм інформації та відіграє другорядну роль у його діяльності.
Основну інформацію за обсягом і значенням водій отримує від дороги і середовища руху. Характер цієї інформації швидко змінюється, вона відрізняється крайньою невизначеністю. Нерідко її обсяг і швидкість надходження перевищують дозволені можливості нервової системи водія, в інших випадках брак інформації ускладнює прийняття правильного рішення. Ці особливості діяльності водія висувають дуже високі вимоги не тільки до професійної підготовки водія, але і його психофізіологічних якостей.
Для правильного розуміння помилок, що допускаються водієм, необхідно раховувати його психофізіологічні особливості та умови, в яких йому доводиться працювати. Тому говорять про психофізіологічні особливості праці водія. До них можна зарахувати наступні:
1. Значне нервово-психічне напруження, обумовлене тим, що автомобіль є транспортним засобом підвищеної небезпеки. Тому при управлінні автомобілем нерідко переважають негативні емоції: страх, тривога, сумнів, невпевненість, постійне очікування виникнення аварійних ситуацій.
Негативні емоції особливо швидко призводять до стомлення і викликають напруженість, яка виражається в погіршенні процесів сприйняття, мислення і пам'яті, у зниженні уваги, порушенні координації рухів, збільшенні часу реакцій і т. д.
2. Безперервність і дискретність. У діяльності водія ця особливість виявляється у тому, що, з одного боку, він зацікавлений якнайшвидше, без перерв і з дотриманням правил дорожнього руху доставити вантаж і пасажирів з одного пункту в інший. З іншого боку, безперервність руху постійно сповільнюється або переривається виникаючими перешкодами (іншими автомобілями, пішоходами, станом дороги, сигналами світлофорів, поганою видимістю і т. д.). Зупинки, які часто виникають у зв’язку з цим, поновлення руху, зменшення або збільшення швидкості та інші протилежні дії висувають високі вимоги до рухливості нервових процесів водія і є однією з причин розвитку стомлення.
За результатами досліджень водій автомобіля в умовах інтенсивного міського руху робить 400–500 зупинок, до 2000 разів вмикає зчеплення передачі. На 1-му км шляху водій таксі робить у середньому 19,5 операції, а водій автобуса – 40,5 операцій. Загальна кількість трудових операцій протягом робочої зміни (6–8 годин) у водіїв таксомоторів – 5300, у водіїв автобуса – 5600. Водій автомобіля за робочий день оцінює в середньому 2000 дискретних, виробничо важливих подразників і здійснює 7000 відповідних рухів, машиніст електровоза за той же час роботи сприймає лише 1300 подразників і виробляє 1100 рухів.
3. Робота в умовах нав'язаного темпу і дефіциту часу. Ці особливості в діяльності водія виникають при водінні автомобіля на великих швидкостях, у щільному транспортному потоці та при виникненні критичних дорожніх ситуацій. Водій особливо обмежений у часі при несподіваному виникненні аварійних ситуацій, при керуванні автомобілем у великих містах і на жвавих автомагістралях. Нерідко в цих випадках тільки дуже швидкі й точні дії можуть запобігти транспортній пригоді. Надійність водія при цьому забезпечується не тільки високою професійною підготовкою, а й швидкісними параметрами його психічної діяльності.
4. Постійний і високий ступінь готовності до дій при несподіваній зміні дорожньо-транспортної обстановки висуває особливо високі вимоги до стійкості й інтенсивності уваги водія. Зниження готовності – одна з найчастіших причин помилок водіїв, що призводять до дорожньо-транспортних пригод.
5. «Роздвоєння» мислення. Одним з важливих професійних якостей водія є його здатність прогнозувати розвиток дорожньо-транспортної обстановки. Характерним при цьому є «роздвоєння» мислення, оскільки водій має одночасно прогнозувати мінімум дві дії – свої і пішохода, свої та іншого автомобіля.
6. Нерівномірність надходження інформації, яка коливається від повної відсутності значимих подразників до десятків на хвилину.
7. Невизначеність надходження інформації, яка в теорії інформації називається ентропією. Ця невизначеність виражається у відсутності у водія впевненості в тому, що в наступний момент з'явиться заздалегідь відомий елемент і виникне заздалегідь відома дорожня обстановка. Невизначеність надходження інформації призводить до несподіваного виникнення
критичних дорожніх ситуацій.
8. Активний пошук відсутньої інформації при управлінні автомобілем в умовах поганої видимості (вночі, у тумані, у дощ, у снігопад).
9. Почуття високої відповідальності за життя пасажирів, збереження вантажу та автомобіля.
Крім того, водієві нерідко доводиться працювати в несприятливих умовах, що утрудняють діяльність і висувають до нього особливо високі вимоги. До таких умов відносяться: холод, спека, висока вологість повітря, погана видимість, незадовільний стан дороги (ожеледь, бруд, сніг), попадання відпрацьованих газів у кабіну, шум і вібрація, вплив кутових і прямолінійних прискорень.
Зазначені психофізіологічні особливості дозволяють зарахувати роботу водія автомобіля до найбільш складних видів людської діяльності.
Навчитися керувати автомобілем може кожна здорова людина, але не кожен у змозі забезпечити належну безпеку в умовах високої інтенсивності руху і в складних умовах.
Водій автотранспортних засобів – фахівець, який професійно управляє легковими і вантажними автомобілями всіх типів і марок, а також машинами спеціального призначення.
Слово "автомобіль" - каляска самопересувна (вуатюоотомобіль) - так називався перший екіпаж з механічним двигуном. З часом, від цієї назви залишилося тільки слово "отомобіль", яке бере свій початок від грецьких "ауто" (сам) і латинського "Мобіліс" (той, що рухається). Саме ці два слова породили звичне для наших вух "автомобіль" і "авто".
Перші спроби створити автомобіль були ще в XVII ст. У цей же час французький інженер Нікола-Жозеф Кюньо створив перший паровий автомобіль-тягач, призначений для артилерійської зброї. Перші спроби не дозволили створити повноцінний автомобіль. За великим рахунком, не були автомобілями і парові омнібуси, що з'явилися в Англії в XIX ст. Але свою роль ці машини в історії автомобілів зіграли - була доведена можливість механічного пересування, створені та випробувані основні вузли і механізми. Однак саме ці, здавалося б, безглузді машини і дали початок історії автомобілів, а водночас і професії водій.
Спочатку XX ст. з'явилася класична компоновка, відома всім, яка прослужила основою для автомобілів довгі роки.
Калр Бенц і Готліб Даймлер були першими винахідниками автомобіля. Вони запатентували свої пристрої в 1885 році.
Перші автомобілі були звичайними каретами і колясками, тільки без віжок і з бензиновим двигуном, який заміняв коней. У конструкції автомобіля і до цього дня збереглося багато чого від каляски, звичайно в сильно зміненому вигляді: колеса, осі, ресори, рама, кузов, гальма та інші вузли.
Перші автомобілі були відкритими (можна сказати, кабріолетами), і, щоб захиститися від вітру, дощу, пилу і бруду, автомобілісти надягали шуби, шкіряні шоломи і великі окуляри. Вітрове скло з'явилося пізніше, і лише через деякий проміжок часу, став нормою засклений закритий кузов для пасажирів.
Для водія характерне поняття "робоче місце" - автомобіль і "робоча зона" - дорога, АТП, АЗС і т.п. Робоче місце - автомобіль є місцем підвищеної небезпеки.
Професія водія дуже актуальна в сфері доставки вантажів на різні дистанції.
Згідно з опитуваннями, в межах міста більшість людей вважають за краще користуватися автобусом, здійснюючи як мінімум щоденний шлях з дому на роботу.
В обов'язки водія входить не тільки безпосереднє управління автомобільним транспортом, а й контроль дотримання пасажирами основних правил проїзду, контроль безпеки під час посадки і висадки, комфорт пасажирів під час поїздки. При виникненні поломок або несправностей, саме водій відповідальний за усунення незручності. Більш того, досвідчений водій здатний в найкоротші терміни оцінити ситуацію руху на дорозі, визначитися з найкоротшим маршрутом, уникнувши прикрої втрати часу в міських пробках у години пік. Обов'язковим для водія також є вміння передбачити всі можливі перешкоди, прорахувати розвиток ситуації завчасно і в разі небезпеки уникнути зіткнення з іншими транспортними засобами.
Робота водія протікає на відкритому повітрі і пов'язана з впливом на нього метеорологічних факторів, що залежать від кліматичної зони, пори року, умов погоди. Тривалість робочої зміни водіїв сягає в багатьох випадках 10-12 год. (при дотриманні місячного балансу робочого часу) без строго регламентованої обідньої перерви (її іноді важко регламентувати). З двох видів навантажень, що діють на людину в процесі праці (фізичної і нервово-емоційною), у водія переважає нервово-емоційна.
Водієм може працювати практично будь-яка здорова людина, але недоцільно опанувати цю професію людям, які мають певні протипоказання:
• Захворювання органів зору, зорові розлади (косоокість, дальтонізм, зниження гостроти зору);
• Захворювання хребта (сколіоз та ін.);
• Захворювання опорно-рухового апарату;
• Психофізіологічні захворювання; епілепсія; органічне ураження центральної нервової системи;
• Психофізіологічні захворювання; епілепсія; органічне ураження центральної нервової системи;
• Захворювання серцево-судинної системи та гіпертонічна хвороба. Захворювання серцево-судинної системи та гіпертонічна хвороба
Для діяльності водія автотранспортних засобів необхідні висока швидкість моторних реакцій, хороша зорово-моторна координація (на рівні рухів пальців рук), уміння розподіляти увагу і тривало її концентрувати в умовах монотонності.
Успішному виконанню роботи сприяють такі якості особистості, як несприятливість до перешкод, що проявляється у здатності зберігати зосередженість в умовах дії різних перешкод, витривалість (психічна і фізична); водію необхідна висока працездатність, терпіння, посидючість, вміння протистояти втомі в умовах монотонності і одноманітності; урівноваженість – якість, що передбачає зібраність і витримку, дозволяє встановити рівномірний темп їзди.
Висока емоційна стійкість є одночасно і доброю основою для формування перелічених вище рис характеру, які можна назвати для водія професійно важливими.