Тема 1. Основні положення щодо антикорупційного законодавства

Конституція України у ч. 2 ст. 6 проголосила, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Таке положення однозначно зобов’язує всіх без винятку осіб, які перебувають на повному чи частковому державному забезпеченні, діяти лише так, як записано у відповідному нормативно-правовому акті.

1. Законодавство у сфері запобігання корупції.

• Одним з найбільш істотних чинників у подоланні корупції є ставлення населення до цієї проблеми.
• Як свідчать результати досліджень, проведених в Україні протягом останніх років, більше половини населення схильне до вчинення корупційних правопорушень у разі, якщо це може сприяти розв’язанню проблеми.
• Крім того, значна частка населення з огляду на брак відповідних знань не кваліфікує певні види поведінки як корупційні, усвідомлюючи при цьому невідповідність такої поведінки нормам моралі чи професійної етики.
• Правовий аспект корупції проявляється в тому, що, з одного боку, вона порушує право як об’єктивну категорію, тобто вона порушує Закон, а з іншого – держава вживає передбачених законом правових та інших заходів щодо боротьби з цим соціальним злом.
• У правовій державі не може бути інших засобів боротьби з корупцією, крім правових.
• Питання про сутність та види корупційних правопорушень вирішується у законодавстві України та інших країн неоднозначно.
• Це обумовлено різним розумінням сутності корупції, різновидів її проявів.

Система законодавчих актів, які утворюють антикорупційне законодавство складають:

• Закон України «Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки», 2014 р.
• Закон України «Про запобігання корупції», 2014 р.
• Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України» , 2014 р.
• Кримінальний кодекс України (ККУ)
• Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП).

Основні терміни, які застосовуються у національному законодавстві.

• Корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, яка є суб’єктом відповідальності, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;
• Корупція - використання суб’єктом, уповноваженим на виконання функцій держави наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.
Також як корупція розглядається обіцянка або пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, уповноваженій на виконання функцій держави, з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей;
• неправомірна вигода - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав;
• подарунок - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають/одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової;

• правопорушення, пов’язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене суб’єктом відповідальності, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;
• близькі особи - особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом, зазначеним у частині першій статті 3 Закону «Про запобігання корупції» (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких із суб’єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також - незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням згаданого суб’єкта;
• приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях; члени сім’ї - особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

У документах ООН корупція трактується як сукупність трьох класифікаційних груп кримінальних діянь:

• Крадіжка, розкрадання і присвоєння державної власності посадовими особами
• Зловживання службовим становищем для одержання невиправданих особистих вигод
• Конфлікт інтересів між громадським обов’язком і особистою користю

• Найчастіше під корупцією (у вузькому розумінні) розуміють ситуацію, коли посадова особа приймає протиправне рішення (іноді рішення, морально не прийнятне для суспільної думки), з якого має перевагу деяка друга сторона (наприклад, - фірма, що забезпечує собі завдяки цьому рішенню державне замовлення всупереч установленій процедурі), а сама посадова особа одержує незаконну винагороду від цієї сторони.
• Характерні ознаки даної ситуації: приймається рішення, що порушує закон, обидві сторони діють у змові, обидві сторони одержують незаконні вигоди і переваги, обидві намагаються приховати свої дії.
• Конвенція про корупцію у контексті кримінального права Ради Європи охоплює такі акти корупції, як: активний та пасивний підкуп посадових осіб держави та іноземних посадових осіб, парламентарів, посадових осіб міжнародних організацій, суддів та посадових осіб міжнародних судів, активна та пасивна «торгівля впливом», відмивання доходів, отриманих від корупції, використання рахунків для відмивання коштів, отриманих внаслідок корупції.

Статтею 6 Міжамериканської конвенції щодо боротьби з корупцією визначено такі види корупційних діянь:

• спроба отримання або отримання, прямо чи опосередковано, урядовим чиновником або особою, що здійснює публічні функції, будь-яких предметів грошової вартості, а також іншої користі, такої, як подарунок, послуга, обіцянка або перевага для себе або для іншої особи або організації, в обмін на будь-який акт або бездіяльність під час здійснення ним публічних функцій;
• пропозиція або надання, прямо чи опосередковано, урядовому чиновнику або особі, що здійснює публічні функції, предметів грошової вартості, а також іншої користі, такої, як подарунок, послуга, обіцянка або перевага для себе або іншої особи або організації, в обмін на будь-який акт або бездіяльність під час здійснення ним публічних функцій;
• будь-які дії або бездіяльність при виконанні своїх обов’язків урядовим чиновником або особою, що здійснює публічні функції, з метою незаконного отримання прибутку для себе або третьої сторони;
• шахрайське використання або приховування майна, отриманого внаслідок скоєння одного з вищезазначених діянь.

• Таким чином, у міжнародному та зарубіжному законодавстві поняття «корумповані особи» стосується осіб, які виконують державні повноваження або займають державну чи виборну посаду (третейських суддів, експертів, чиновників), яким відповідною владою доручено виконання функцій судочинства, примирення та посередництва, прийняття певних рішень, а також іноземних державних посадових осіб.

2.Національне агентство з питань запобігання корупції та Національне антикорупційне бюро України.

• Відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» було створено центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику - Національне агентство з питань запобігання корупції.

До повноважень Національного агентства належить значне їх коло, зокрема:

• проведення аналізу стану запобігання та протидії корупції в Україні, діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері запобігання та протидії корупції;
• підготовка та подання до Кабінету Міністрів України проекту національної доповіді щодо реалізації засад антикорупційної політики;
• здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
• забезпечення ведення Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення;
• інформування громадськості про здійснювані Національним агентством заходи щодо запобігання корупції, реалізація заходів, спрямованих на формування у свідомості громадян негативного ставлення до корупції;

• Національне агентство утворюється Кабінетом Міністрів України. Питання діяльності Національного агентства у Кабінеті Міністрів України представляє Голова Національного агентства.
• Національне агентство є правомочним з моменту призначення більше половини його загального кількісного складу. Національне агентство є колегіальним органом, до складу якого входить п’ять членів.
• Члени Національного агентства призначаються на посаду Кабінетом Міністрів України строком на чотири роки за результатами конкурсу.
• Одна і та сама особа не може обіймати цю посаду понад два строки підряд.
• Прем’єр-міністр України вносить для призначення Кабінетом Міністрів України на посади членів Національного агентства кандидатів, відібраних конкурсною комісією, склад якої затверджує Кабінет Міністрів України та яка здійснює організацію та проведення конкурсу.

• Іншим органом у сфері протидії корупції є Національне антикорупційне бюро України.
• Воно було створено після прийняття відповідного Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» в 2014 році.
• Національне антикорупційне бюро України (далі - Національне бюро) є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.
• Завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.

• Національне бюро утворюється Президентом України.
• Національне бюро складається з центрального і територіальних управлінь.
• Для забезпечення виконання завдань Національного бюро його Директор утворює своїм рішенням не більше семи територіальних управлінь Національного бюро, юрисдикція яких охоплює визначені в рішенні області України, Автономну Республіку Крим, міста Київ та Севастополь.
• Структура, штатна чисельність управлінь Національного бюро та положення про них затверджуються Директором Національного бюро.

• Директор Національного бюро може створювати своїм рішенням комісії у складі працівників Національного бюро, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, службових осіб інших державних органів, органів місцевого самоврядування, представників громадських об’єднань.
• Такі комісії вивчають питання щодо порушення прав осіб, які співпрацюють з Національним бюро, та виносять рекомендації щодо усунення зазначених порушень.
• Рекомендації таких комісій є обов’язковими для розгляду державними органами, органами місцевого самоврядування.
• Гранична чисельність центрального та територіальних управлінь Національного бюро становить 700 осіб, у тому числі не більше 200 осіб начальницького складу.
• Керівництво діяльністю Національного бюро здійснює його Директор, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України.

Суб’єкти відповідальності за корупційні правопорушення.

• Коло осіб, які підпадають під дію антикорупційного законодавства доволі широке.
• Такими особами є посадові і службові особи всіх суб’єктів владних повноважень.
• Суб’єктами, на яких поширюються дія Закону України «Про запобігання корупції», є:
• Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
• До таких осіб віднесені Президент України, Голова Верховної Ради України, Прем’єр-міністр України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України ті інші.
• До таких осіб також віднесені всі поліцейські.
• До відповідальності за корупційні правопорушення можуть притягатися також особи, які надають публічні послуги - аудитори, нотаріуси, оцінювачі, а також експерти.
• Фактично суб’єктом відповідальності є представник влади, іншими словами це посадові і службові особи всіх державних органів та органів місцевого самоврядування.

3. Запобігання корупційним та пов’язаним з корупцією правопорушенням.

• Однією із ключових проблем попередження вчинення корупційних правопорушень є створення відповідної системи попереджувальних заходів.
• Це пов’язано як з реформуванням системи державної служби, так і врегулювання проблеми конфлікту інтересів, прозорості доходів і видатків публічних службовців.

Законодавець створив таку систему запобіжних антикорупційних заходів:

• Обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища
• Обмеження щодо одержання подарунків
• Запобігання одержанню неправомірної вигоди або подарунка та поводження з ними
• Обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності
• Обмеження після припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування
• Обмеження спільної роботи близьких осіб
• Фінансовий контроль та декларування доходів
• Заборона на одержання пільг, послуг і майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування
• Доступ до інформації

• З метою забезпечення фінансового контролю за доходами та витратами всі державні службовці, зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Спеціальні норми законодавства спрямовані на захист викривачів.

• Особа, яка надає допомогу в запобіганні і протидії корупції (викривач), - особа, яка за наявності обґрунтованого переконання, що інформація є достовірною, повідомляє про порушення вимог цього Закону іншою особою.
• Особи, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, перебувають під захистом держави.
• За наявності загрози життю, житлу, здоров’ю та майну осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, або їх близьких осіб, у зв’язку із здійсненим повідомленням про порушення вимог Закону, правоохоронними органами до них можуть бути застосовані правові, організаційно-технічні та інші спрямовані на захист від протиправних посягань заходи, передбачені Законом "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві"

• Посадові і службові особи державних органів, посадові особи органів місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення чи одержання інформації про вчинення такого правопорушення працівниками відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх структурних підрозділів зобов’язані у межах своїх повноважень ужити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення спеціально уповноважений суб’єкт у сфері протидії корупції.

Існують і деякі інші механізми запобігання і протидії корупції.

• Це може бути заборона на одержання пільг, послуг і майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
• Державним органам, органам місцевого самоврядування забороняється одержувати від фізичних, юридичних осіб безоплатно грошові кошти або інше майно, нематеріальні активи, майнові переваги, пільги чи послуги, крім випадків, передбачених законами або чинними міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

• Також до цього механізму віднесено антикорупційну експертизу.
• З метою виявлення в чинних нормативно-правових актах та проектах нормативноправових актів факторів, що сприяють або можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, розроблення рекомендацій стосовно їх усунення проводиться антикорупційна експертиза.
• Обов’язкова антикорупційна експертиза здійснюється Міністерством юстиції України, крім антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, внесених на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України, яка здійснюється комітетом Верховної Ради України, до предмета відання якого належить питання боротьби з корупцією. Міністерство юстиції України визначає порядок і методологію проведення ним антикорупційної експертизи, а також порядок оприлюднення її результатів.

Запобіганню корупції також сприяє спеціальна перевірка

• Стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком, перелік яких затверджується Національним агентством, проводиться спеціальна перевірка, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто.

• Відомості про осіб, яких притягнуто до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної або цивільно-правової відповідальності за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, а також про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв’язку з вчиненням корупційного правопорушення, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, що формується та ведеться Національним агентством.

• Національне агентство забезпечує оприлюднення на своєму офіційному вебсайті відомостей з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, протягом трьох робочих днів після їх внесення до реєстру.
• Відкритими для безоплатного цілодобового доступу є такі відомості про фізичну особу, яку притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення:
• 1) прізвище, ім’я, по батькові;
• 2) місце роботи, посада на час вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення;
• 3) склад корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення;
• 4) вид покарання (стягнення);
• 5) спосіб вчинення дисциплінарного корупційного проступку;
• 6) вид дисциплінарного стягнення.

• Відкритими для безоплатного цілодобового доступу є такі відомості про юридичну особу, до якої застосовано заходи кримінально-правового характеру:
• 1) назва;
• 2) юридична адреса, код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;
• 3) склад корупційного правопорушення, у зв’язку з вчиненням якого застосовано заходи кримінально-правового характеру;
• 4) вид застосованих заходів кримінально-правового характеру. Зазначені відомості не належать до конфіденційної інформації про особу та не можуть бути обмежені в доступі.