Ім'я файлу: Контрольна робота.docx
Розширення: docx
Розмір: 53кб.
Дата: 13.05.2022
скачати

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет економіки та бізнес-адміністрування

Кафедра фінансів, банківської справи та страхування


КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни

«Гроші і кредит»
Варіант № 14
Виконала: студентка_______ групи

спеціальності 072 «Фінанси, банківська справа

та страхування», ОПП «Фінанси і кредит»

залікова книжка № ____________________

ПІБ_________________________________
Прийняла: _ст.викладач Турова Л.Л.________
2022 рік

Зміст:

1. Грошовий мультиплікатор, його вплив на стан грошового ринку.(14)

2. Міжнародний інвестиційний кредит і його роль у розвитку економіки України.(41)

3. Проблеми розвитку фінансового посередництва в України та напрями їх подолання.(68)

4. Висновки.

5. Список використаної літератури.

1. Грошовий мультиплікатор, його вплив на стан грошового ринку.

Грошово-кредитний мультиплікатор — це процес створення нових банківських депозитів (безготівкових грошей) при кредитуванні банками клієнтури на основі додаткових (вільних) резервів, що надійшли в банк ззовні.

Щоб краще уяснити механізм грошово-кредитного мультиплікатора, розглянемо призначення та порядок формування вільних резервів банків.

Вільний резерв — це сукупність грошових коштів комерційного банку, які в даний момент є в розпорядженні банку і можуть бути використані ним для активних операцій.

Крім вільного, існує загальний банківський резерв, що являє собою всю суму грошових коштів, які є в даний момент у розпорядженні банку і не використані для активних операцій. Частину загального резерву банки повинні зберігати в грошовій формі і не використовувати для поточних потреб. Ця частина називається обов’язковим резервом.

Наявність вільного резерву — важливий показник фінансового стану банку, насамперед його спроможності виконувати свої зобов’язання перед клієнтами та задовольняти їх попит на позички. Тому цей показник виражає, з одного боку, стан поточної ліквідності банку, а з іншого — стан його поточного кредитного потенціалу. Завдяки цьому через регулювання вільних резервів банків можна впливати на їх фінансове становище та на їх діяльність щодо збільшення маси грошей в обороті.

Крім вільного, існує загальний банківський резерв, що являє собою всю суму грошових коштів, які є в даний момент у розпорядженні банку і не використані для активних операцій. Частину загального резерву банки повинні зберігати в грошовій формі і не використовувати для поточних потреб. Ця частина називається обов’язковим резервом. Обсяг його визначається на підставі норм обов’язкового резервування, які встановлюються НБУ у відсотках до суми банківських пасивів. Різниця між загальним і обов’язковим резервами становить вільний резерв банку.

Мультиплікаційний ефект може існувати лише в умовах дворівневої банківської системи, перший рівень якої (центральний банк) керує механізмом грошового мультиплікатора, другий рівень (комерційні банки) заставляє його діяти, до того ж діяти автоматично, незалежно від бажань окремих банків. Винятково важливим є той факт, що поза межами банківської системи дія грошового мультиплікатора припиняється. І саме грошова база є основою виникнення даного феномена, оскільки вона абсорбує усю готівку в економіці, яка перетворюючись в депозити й шляхом проведення банківських активних операцій через безготівкові розрахунки проходить процес мультиплікації, і цим самим здійснює вплив на обсяг пропозиції грошей.

Також величина грошового мультиплікатора залежить від норми обов’язкового резервування:

m = (1/N’)100%.

де, m – грошовий (кредитний) мультиплікатор;

N’ – норма обов’язкового резервування. Вона показує яку частку депозитів (D) комерційний банк повинен зберігати на рахунку в центральному банку у вигляді готівки. Норму обов’язкового резервування встановлює центральний банк в директивному порядку для усіх комерційних банків без виключення з метою страхування ризиків (неплатоспроможності, кризи ліквідності). Дані кошти можуть бути використані тільки за вимогою комерційного банку і самим комерційним банком в разі настання непередбачуваної або кризової ситуації (клієнт передчасно хоче зняти велику суму з рахунку, недовіра до банку зі сторони клієнтів тощо), а для проведення інших активних операцій обов’язкові резерви використовувати заборонено. Крім того, знята з рахунку центрального банку сума резервів через певний проміжок часу повинна бути поновлена знову.

Дія грошового мультиплікатора може бути розглянута за допомогою наступного прикладу:






Сума депозитів (D), гр.од.

Сума обов'язкових резервів комерційних банків на рахунку Центрального банку (R), гр.од., при N’ = 20%

Сума кредитів наданих банками (Сr), гр.од.

Банк А

1000

200

800

Банк Б

800

160

640

Банк В

640

128

512

Банк Г

512

102,4

409,6

----------------

---------------

----------------

----------------

----------------

---------------

----------------

----------------

Всього, гр.од.

5000

1000

4000

Таблиця 1 Схема дії грошового мультиплікатора

Припустимо, клієнт 1 здійснив вклад у банку А на суму 1000гр.од.. Оскільки норма обов’язкового резервування становить 20%, то банк А одразу ж 200 гр.од. у формі готівки надсилає до Центрального банку в якості обов’язкових резервів (1000гр.од. х (20%/100%) = 200гр.од.). Якщо ж до банку А прийде клієнт 2 для отримання кредиту, то банк А у змозі надати йому позику в сумі 800гр.од. Тепер здійснимо прості розрахунки: клієнт 1 знає, що в нього на рахунку 1000гр.од., Центральний банк знає, що сума обов’язкових резервів банку А у формі готівки складає 200гр.од., клієнт 2, у свою чергу, переконаний, що сума позики на його рахунку складає 800гр.од.. Таким чином, додавши усі вказані суми отримуємо 2000гр.од., хоча реально вкладено 1000гр.од., тобто завдяки ефекту мультиплікації дана сума подвоїлась. Якщо ж клієнт 2 просить банк А перерахувати дану позику на його рахунок в банку Б, тоді останній автоматично надсилає на рахунок Центрального банку 160гр.од. готівкою у якості обов’язкових резервів, а його реальні кредитні можливості скорочуються від 800гр.од. до 640гр.од.. І якщо, до банку Б звернеться за позикою клієнт 3, то він може отримати тільки 640гр.од.

У випадку перерахунку даної суми в банк В – ситуація повторюється: 128гр.од. у формі готівки надсилаються до Центрального банку, як обов’язковий резерв, а клієнту 4 банк В може надати кредит в сумі 512гр.од.. Аналогічно здійснивши знову розрахунки, можна побачити що грошова маса завдяки ефекту примноження вже зросла із 2000гр.од. до 3440гр.од.. Отже, ми бачимо безперервний циклічний процес – банки залучаючи кошти, здійснюють перерахунок у готівці в якості обов’язкових резервів до Центрального банку, а решта коштів надають у позику, проте із кожним наступним кредитуванням, наступним безготівковим перерахунком спостерігається зменшення і суми позики, і суми обов’язкових резервів, у порівнянні із первинними сумами, і, що найголовніше, - приріст грошової маси щоразу менший, тобто зростання є, але воно невпинно затухаюче, аж поки процес мультиплікації відносно суми клієнта 1 1000гр.од. і зовсім не припиниться. Якщо ж кошти не вийдуть за межі банківської системи, тобто усі розрахунки й перерахунки здійснюватимуться у безготівковій формі, тоді пропозиція грошей гіпотетично може зрости до 5000гр.од., оскільки грошовий мультиплікатор становить 5 (m = (1/N’)100% = (1/20%)100% = 5), а початкова сума 1000гр.од. (Ms = mE = 5 x 1000гр.од. = 5000гр.од.). Крім того, максимальна сума кредиту, яку можуть надати усі банки становитиме 4000гр.од., а сума обов’язкових резервів усіх задіяних при цій операції банків дорівнюватиме 1000гр.од., тобто весь вклад клієнта 1 у формі готівки лежатиме на рахунку Центрального банку, тоді ж як усі решта 4000гр.од. усіх задіяних клієнтів будуть просто сигнальними грошима в базі даних на дисплеї комп’ютера банківської системи країни. Слід зауважити, що даний процес не такий прямолінійний і передбачуваний, як у прикладі, а значно складніший і багатогранніший, так як щоденно нові клієнти здійснюють вклади, а інші їх знімають, причому у різних банках і одночасно, одні здійснюють позики, а інші їх повертають, одні суми мультиплікуються, а інші припиняють даний процес, одні цикли накладаються на інші, змінюються іншими, підсилюються іншими тощо.

Виходячи із того, що грошовий ринок, як і будь-який інший, у своїй структурі характеризується такими основними компонентами як попит і пропозиція, то накладаючи їхні криві одна на одну в єдиній системі координат, можна одержати завершену графічну модель даного ринку:



Мал. 1. Графічна модель грошового ринку

Як видно із даного малюнку точка перетину кривих Md і Ms – E становить рівновагу на грошовому ринку при рівноважній відсотковій ставці r0’. Якщо ж r0’r2’ – M2d>M2s, тобто рівновага на грошовому ринку буде порушена: в країні перебуватиме вільний надлишок грошей не задіяний приносити користь економіці, або ж наявний попит на гроші не буде задоволений.

Слід відмітити, що фактичне відхилення значень норми відсотка від рівня рівноваги є набагато болючішим, значно небезпечнішим для соціально-економічного розвитку країни, ніж порушення рівноваги на всіх інших ринках. Адже неспівпадання попиту із пропозицією істотно скорочує залучення кредитів, які є джерелом інвестицій, а це, у свою чергу, призводить до падіння обсягів виробництва, зменшення доходів економічних суб’єктів, зростання кількості збанкрутілих фірм і чисельності безробітних, що зумовлює значні недонадходження до бюджету, зростання бюджетного дефіциту, державного боргу і так циклічно розгортаючись по спіралі одна криза спричинюючи іншу водночас і посилює її, затягуючи при цьому економіку країни у вир колапсу як трясовина.

Саме тому мистецтво монетарної політики полягає у максимальному наближенні фактичного значення відсоткової ставки до рівноважної щоб не було розриву ні на користь пропозиції грошей ні на користь попиту на гроші.

2. Міжнародний інвестиційний кредит і його роль у розвитку економіки України

У сучасних умовах розвитку ринкових відносин, в час, коли створення нових і модернізація діючих виробничих потужностей є необхідним, актуальності набувають проблеми і перспективи розширення інвестицій, інвестиційної діяльності та використання інвестиційного кредиту як основного джерела інвестування. Інвестиційний кредит - це кредит, який надається для технічного переоснащення підприємств, придбання устаткування та обладнання, на будівництва, реконструкцію та для реалізації інших видів інвестиційних проектів.

Як інвестиційні проекти, так і позичальники, що отримують кредити, мають відповідати критеріям прийнятності й вимогам фінансових установ, які надають довгострокові ресурси. Умови інвестиційного кредитування зазвичай узгоджуються з установами, що надають цільові ресурси.

Особливістю інвестиційного кредиту є те, що він має саме інвестиційний характер, здебільшого є довгостроковим і має потребу в:

-детальній оцінці, при чому насамперед не самого позичальника, а його інвестиційних намірів (тобто інвестиційного проекту), що зобов’язує кредитора проводити ретельний аналіз техніко-економічного обґрунтування інвестиційних заходів, запланованих проектів;

-встановлення плати за кредит, яка має бути не вище рівня дохідності за інвестиціями;

-розрахунку терміну інвестиційного кредиту, що буде залежати відповідно від строку окупності інвестицій;

-опрацюванні можливості надання позики з пільговим терміном відшкодування, який передбачає сплату лише процентів за кредит протягом строку реалізації інвестицій, і відшкодування основного кредиту в подальші періоди часу;

-погашенні позики та відсотків лише за рахунок доходів, що одержує інвестор від реалізації інвестиційного проекту.

Інвестиційне кредитування має ряд переваг, які є досить важливими:

-кредитор не претендує на майбутні прибутки підприємств, має право тільки на отримання зазначеної суми боргу і відсотків по ньому;

-не претендує кредитор і на участь у капіталі підприємства;

-відсотки та виплати у погашення основної суми боргу можна передбачити та планувати, тому що вони значною мірою є відомою сумою.

Проте, як правило, з позитивними рисами інвестиційного кредитування існує ряд їх недоліків:

-виникає ризик зниження фінансової стійкості і втрати платоспроможності при використанні позичкового капіталу;

-як правило, підприємство може взяти на себе обмежений розмір боргу;

-існує залежність вартості позичкового капіталу від кон’юнктури фінансового ринку (коли зменшується середня ставка позичкового відсотку на ринку, використання раніше одержаних підприємством кредитів стає невигідним, бо існує ряд більш дешевих альтернативних джерел фінансування).

Через те, що інвестиційний кредит являє собою економічні відносини між кредитором та позичальником, він може функціонувати в різних формах.

Банківський інвестиційний кредит представляє собою одну з форм інвестиційного кредиту, під час якої гроші, що виділені на фінансування інвестиційних проектів, надаються банківськими установами в тимчасове користування з виплатою відсотку. Зазвичай, банківське кредитування інвестиційних проектів є довгостроковим кредитуванням, що передбачає отримання майбутніх доходів, що в свою чергу являє собою як оцінку банком інвестиційного проекту щодо його фінансової самоокупності, так і практичну реалізацію даного проекту.

Державний інвестиційний кредит - сукупність кредитних відносин, де кредитором виступає держава, а позичальником - підприємства, що належать до державної форми власності. Даний кредит призначений для капітальних вкладень виробничого характеру шляхом надання бюджетних позик безпосередньо міністерствам та відомствам, іншим державним органам виконавчої влади на фінансування підприємствами, організаціями та об’єднаннями через банківські установи об’єктів, будівництво яких тільки розпочинається на конкурсній основі, а також для фінансування розпочатих раніше перспективних будівництв, технічного переоснащення та реконструкції діючих підприємств, що належать до приватної власності країни.

Ще одна форма інвестиційного кредиту у товарній формі - фінансовий лізинг, який представляє собою господарську операцію фізичної або юридичної особи, що передбачає, належно договору оренди, передання орендарю майна, яке було придбане або виготовлене орендодавцем, і також передання всіх ризиків та винагород, пов’язаних з правом користування та володіння об’єктом лізингу.

Однією з найбільш розвинених форм інвестиційного кредиту є міжнародний. Даний вид кредиту являє собою економічні відносини між декількома державами, іноземними банками і підприємствами з приводу фінансування інвестиційної діяльності на засадах поверненої в строки та з виплатою процента.

Міжнародний кредит - це форма руху позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, де кредиторами і позичальниками виступають суб’єкти різних країн. Суб’єктами даних відносин виступають приватні фірми, комерційні банки, кредитні організації, не фінансові заклади, держави та державні органи, а також регіональні міжнародні банки розвитку, міжнародні фінансові інститути.

Існує чотири основні принципи, на яких базуються міжнародні кредитні відносини: повернення; терміновість; платність; гарантованість.

На основі такої важливої форми інвестиційних кредитів, як міжнародна сформувались значні та місткі міжнародні ринки позичкових ресурсів. Окрім величезних національних, міжнародних за своїм характером, виникли і досягли на сучасному етапі розвитку колосальних розмірів світовий ринок капіталів, ринок євровалют та євро капіталів. Головну роль на даному ринку як субєкти міжнародних кредитних відносин відіграють міжнародні банківські консорціуми.

Всю сукупність операцій на світовому ринку капіталів за характером поділяють на дві групи: комерційні (пов’язані із зовнішньою торгівлею) та фінансові (вивіз капіталу, погашення заборгованості та ін.).

Зрозуміло, що міжнародний кредит є найвищою формою всіх інвестиційних кредитів, можливо через те, що він виконує ряд досить важливих функцій, як для світової економіки, так і для економіки кожної країни. Завдяки міжнародним інвестиційним кредитам відбувається перерозподіл фінансових та матеріальних ресурсів між країнами, що в свою чергу сприяє ефективнішому використанню даних ресурсів. Також однією з функцій міжнародного кредиту є збільшення нагромадження в межах всього світового господарства за рахунок використання тимчасово вільних грошових коштів одних країн для фінансування капіталовкладень в інших країнах. Ще одна важлива функція даного виду кредиту - прискорення реалізації товарів у світовому масштабі.

Говорячи про розвиток світового господарства в цілому, міжнародний кредит відіграє важливу роль, сприяючи розвитку продуктивних сил та розширенню масштабів торгівлі. Проте, не дивлячись на позитивний вплив на світове господарство, дана форма інвестиційних кредитів може призводити і до негативних наслідків, викликаючи диспропорції в економіці країн-кредиторів. Ще один негативний наслідок може з’явитися через надмірне залучення міжнародних кредитів та їх неефективне використання. В даному випадку така необережність може підірвати платоспроможність позичальників внаслідок сплати величезних відсотків за кредит. На сьогоднішній день вже відомі випадки, коли зовнішня заборгованість деяких країн стала причиною призупинення їх економічного зростання.

Не дивлячись на негативні наслідки від неефективного впровадження та використання міжнародних кредитів, вони все ж таки досить стрімко розвиваються. Факторами поширення кредитних відносин у міжнародній сфері є:

-інтернаціоналізація виробництва і капіталу;

-зміцнення позицій транснаціональних корпорацій;

-активізація міжнародних економічних зв’язків;

-науково-технічний розвиток, значні досягнення в сфері комунікаційних технологій.

Іноземний кредит являє собою рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, пов'язаний з наданням валютних і товарних ресурсів на засадах повернення у певні строки та, як правило, з виплатою відсотка.

З позицій цільових функцій сьогодні іноземні кредити залу­чаються, по-перше, для утримання України як держави «на пла­ву» з метою входження у світовий ринок, де вона мас стати час­тиною світової економіки. По-друге, для отримання кредитів для трансформації структури економіки України, зміни в ній народногосподарських пропорцій, створення умов повної економічної рівноваги. По-третє, отримання кредитів під залучення критично­го імпорту, передусім енергоносіїв, яких в Україні обмаль, для розвитку національного виробництва та особистого споживання. Нарешті, по-четверте, під виглядом першої із зазначених цільо­вих функцій іноземних кредитів в Україні отримуються кредити для виживання конкретних урядів.

До основних реальних джерел залучення Україною іноземних коштів належать:

* позички таких міжнародних фінансових організацій, як Між­народний валютний фонд (МВФ), Світовий банк (СБ), Європейсь­кий банк реконструкції та розвитку (ЄБРР);

* кредити іноземних держав та їх угруповань типу Європейсь­кої Спільноти

* кредити держав — постачальниць енергоносіїв (Росія і Туркменістан);

* розміщення цінних паперів у вигляді облігацій державних позик на зовнішніх ринках, а також на внутрішньому ринку при купівлі їх нерезидентами;

* гранти, субсидії, стипендії тощо як науково-технічну допо­могу від міжнародних фінансових організацій та з країн розвину­тої економіки.

Із наведених джерел можливого отримання Україною інозем­них коштів три перші належать до безпосередньої форми інозем­ного позичкового капіталу і є прямим кредитуванням. Четверте джерело є опосередкованим кредитуванням України, а щодо п'ято­го, то це специфічна функціональна форма вивезення капіталу, її специфічність полягає в тому, що вона не має на меті отриман­ня конкретного доходу від укладення капіталу в іноземну країну у вигляді науково-технічної допомоги, її функцією є створення умов для формування в Україні ринкового середовища, що від­криває й розширює для позикодавців можливості успішного за­стосування всіх зазначених попередніх джерел.

Щодо кредитів міжнародних фінансових організацій, то для них характерні такі функціональні спрямування. МВФ надає по­зички переважно на покриття дефіциту платіжного балансу, бю­джету, на закупівлю критичного імпорту тощо при загальному векторі всіх цих напрямів на підтримку національної валюти за умов ринкових відносин. У позичках Світового банку, поряд з подібними напрямами кредитування, чільне місце посідають кре­дити, спрямовані на розвиток конкретних галузей економіки. Кредити ЄБРР підтримують розвиток малого та середнього бізнесу.

Таким чином, залучення іноземних кредитів може мати різні функціональні цілі та джерела їх отримання.

У цьому контексті варто зазначити, що не всі іноземні кредити йдуть на фінансування інвестиційних проектів. Усі кошти МВФ та значна частина грошей Світового банку йдуть на фінансування системних проектів, які спрямовані на реформування цілих сек­торів економіки. Гроші траншами направляються безпосередньо в Держбюджет України, а згодом Міністерство фінансів України визначає, як вони будуть "використані. Оскільки кошти системних проектів можуть бути використані на погашення дефіциту україн­ського бюджету або на «підтримку платіжного балансу», то, зви­чайно, вони не можуть бути інвестиційними.

Іноземний інвестиційний кредит — це економічні відносини між державами, іноземними банками і фірмами з приводу фінан­сування інвестиційної діяльності на засадах повернення у певні строки та, як правило, з виплатою відсотка. Специфікою інозем­ного інвестиційного кредиту є те, що він бере участь у кругообігу капіталу на всіх його стадіях: при перетворенні грошового капі­талу у виробничий — унаслідок експорту обладнання, сировини, палива; в процесі виробництва — у формі кредитування під неза­вершене виробництво; при реалізації товарів на світових ринках. Він у тісному зв'язку з внутрішнім кредитом бере участь у зміні форм вартості, забезпечує безперервність відтворення, обслуго­вуючи всі його фази. Різночасність окремих фаз відтворення, розбіжність часу та місця входження в міжнародний оборот реа­лізованої вартості та необхідних для цієї реалізації платіжних коштів, розбіжність валютного обороту з рухом позичкового ка­піталу визначають взаємозв'язок іноземного інвестиційного кре­диту з виробництвом.

Суб'єктами іноземного інвестиційного кредиту є державні структури, банки, міжнародні та регіональні валютно-кредитні організації, підприємства (фірми) та інші юридичні особи, окремі громадяни — представники різних країн. Таким чином, можна зробити висновок, що існують три основні види іноземного інве­стиційного кредиту:

1) державний кредит, що надається на двосторонній і бага­тосторонній основі, включаючи позички міжнародних органі­зацій;

2) банківський кредит, пов'язаний з кредитними відносинами між банками різних країн;

3) комерційний кредит, що безпосередньо обслуговує інвести­ційний процес підприємств (фірм).

На міжнародному позичковому ринку іноземний інвестицій­ний кредит відіграє подвійну роль: позитивну та негативну.

Позитивна роль полягає у прискоренні розвитку продуктив­них сил шляхом забезпечення безперервності процесу відтво­рення та його розширення. Він сприяє інтернаціоналізації ви­робництва та обміну, утворенню та розвитку світового ринку, поглиблює міжнародний розподіл праці. Крім того, він забезпе­чує сприятливі умови для іноземних приватних інвестицій, оскільки пов'язується з умовами про надання пільг інвесторам країни-кредитора; застосовується для утворення інфраструкту­ри, необхідної для функціонування підприємств, у тому числі іноземних та спільних; сприяє зміцненню позицій національних підприємств, банків, які мають відношення до міжнародного капіталу.

Негативна роль іноземного інвестиційного кредиту в розвит­ку ринкової економіки полягає в загостренні її суперечності. Іно­земний інвестиційний кредит — це також знаряддя конкурент­ної боротьби країн за ринки збуту, сфери застосування капіта­лу, джерела сировини, за переваги в основних сферах науково-технічного прогресу.

Таким чином, роль іноземного інвестиційного кредиту в умо­вах ринкової економіки має подвійну роль: з одного боку — роз­виток взаємовигідного співробітництва країн; а з іншого — засіб конкурентної боротьби.

Незважаючи на це, залучення іноземних інвестиційних кре­дитів в українську економіку має сьогодні стратегічний та тактичний інтерес з боку як України, так і іноземних креди­торів.

Стратегічний довгостроковий інтерес України та інтерес іно­земних кредиторів у цілому збігаються, бо полягають у якнай­швидшому входженні нашої країни у світове товариство без знач­них соціальних потрясінь.

Щодо тактичних, короткострокових інтересів України та іно­земних кредиторів, то вони можуть як збігатися, так і бути про­тилежними. Останні виявляються передусім у розбіжності інте­ресів сторін як товаровиробників, що конкурують за збут про­дукції і одержання прибутку.

У цілому пріоритетними в цих відносинах є: вирівнювання дефіциту державного бюджету, торговельного та платіжного ба­лансів; розвиток малого та середнього бізнесу; трансформація економіки на основі ринкової рівноваги в новому державному утворенні; розвиток ринкових інституцій.

3. Проблеми розвитку фінансового посередництва в України та напрями їх подолання.

Ринок фінансових послуг в Україні знаходиться на стадії становлення. Вдосконалення та подальшого розвитку набувають традиційні види фінансових послуг, запроваджуються нові. На сучасному етапі посилюється конкурентна боротьба між професійними учасниками ринку за вільні фінансові ресурси, клієнтську базу, набувають вдосконалення механізми здійснення фінансових операцій та форми співпраці між оферентами та споживачами фінансових послуг.

Проблеми функціонування ринку фінансових послуг в Україні пов'язані з недостатньою ефективністю діяльності фінансового сектора країни, низьким рівнем економічної грамотності та поінформованості споживачів фінансових послуг щодо особливостей функціонування фінансових установ та можливостей отримання необхідних фінансових послуг, недостатньою довірою населення до діяльності фінансових посередників, відсутністю достатньої практики ринкових відносин тощо. Основними проблемами функціонування ринку фінансових послуг є:

– недостатній рівень захисту прав споживачів фінансових послуг;

– відсутність компенсаційних механізмів захисту вкладень населення в секторі небанківського фінансового посередництва;

– недосконалість законодавчого та нормативного регулювання процесів реалізації окремих фінансових послуг, а в деяких випадках, відсутність його взагалі;

– недостатній професійний рівень керівництва і персоналу певної частини фінансових установ, що обумовлює застосування у їхній діяльності малоефективних і непрозорих стандартів корпоративного управління та розкриття інформації:

– недостатні капіталізація та конкурентоспроможність національних фінансових установ.
Подальший розвиток ринку фінансових послуг в Україні буде знаходитись під впливом таких основних чинників, як:

– наслідки глобалізації світових фінансових ринків: ступінь успішності функціонування національної економіки;

– рівень інфляції в країни;

– темпи зростання реальних доходів населення;

– зміни в інституційній структурі фінансового сектора в зв'язку з вступом України до Світової організації торгівлі;

– стабільність макроекономічної та політичної ситуації в країні та в світі;

– ступінь узгодженості інституційного розвитку фінансового сектора з потребами у відповідних фінансових послугах з боку реального сектора економіки і населення.

Найбільш важливими завданнями підвищення ефективності функціонування ринку фінансових послуг та подолання проблем у його розвитку є такі:

– вдосконалення діяльності фінансового сектора країни, підвищення його ролі в інвестиційних процесах;

– зростання конкурентоспроможності національних фінансових установ шляхом підвищення їх капіталізації та ліквідності;

– посилення захисту прав споживачів фінансових послуг через використання механізму розкриття інформації професійними учасниками ринку на основі загальноприйнятих принципів та міжнародних стандартів;

– недопущення зловживань з боку фінансових установ;

– формування умов для утворення компенсаційних механізмів на ринках фінансових послуг шляхом розбудови системи гарантування вкладів та забезпечення виплат за договорами довгострокового страхування .життя, договорами недержавного пенсійного забезпечення, внесками на депозитні рахунки до кредитних спілок тощо;

– розширення спектру фінансових послуг для найбільш повного задоволення потреб їх споживачів;
– удосконалення інфраструктури ринку фінансових послуг та вдосконалення системи біржової торгівлі фінансовими активами:

– вдосконалення законодавчого та нормативного регулювання діяльності фінансових установ та механізму надання фінансових послуг, розмежування контролюючих функцій та функцій нагляду між Національним банком України, Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг та Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

– сприяння поетапному впровадженню в фінансовому секторі України міжнародно-визнаних стандартів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, аудиту, розкриття інформації та корпоративного управління;

– формування національних грошового, валютного, страхового ринків, ринків цінних паперів та позикового капіталу за світовими стандартами;

– послідовна реалізація чіткої програми взаємодії із міжнародними фінансовими організаціями, міжнародними об'єднаннями органів нагляду за фінансовим сектором економіки та іноземними регуляторами з метою запровадження в Україні міжнародних стандартів надання фінансових послуг;

– інтеграція національного ринку фінансових послугу європейський та світові ринки;

– проведення широкої просвітницької роботи щодо діяльності фінансового сектора України серед споживачів фінансових послуг.

Розвиток ринку фінансових послуг в Україні повинен бути спрямований на забезпечення повної збалансованості та узгодженості стратегічних пріоритетів розвитку фінансового сектора з визначеними макроекономічними та соціальними пріоритетами розвитку країни. За таких умов фінансовий сектор буде спроможний генерувати достатній обсяг інвестиційних і кредитних ресурсів для забезпечення економічного зростання країни та підвищення добробуту її громадян.

Завдання розбудови ефективного національного ринку фінансових послуг повинні враховувати сучасні тенденції розвитку світового фінансового ринку. Найбільш важливими з них є:

– глобалізація світового ринку капіталу, створення глобальних торговельних та розрахунково-клірингових систем для обслуговування фінансових операцій;

– технологізація ринків капіталу завдяки зростаючому використанню новітніх інформаційних і фінансових технологій;

– універсалізація діяльності фінансових інститутів, які спроможні надавати своїм клієнтам повний спектр фінансових послуг;

– зростання ролі інституційних інвесторів (інститутів спільного інвестування, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній) у здійсненні фінансових інвестицій;

– інтернаціоналізація та регіоналізація процесів регулювання ринків фінансових послуг.
4. Висновки

Висновки до 1 запитання.

Отже, грошовий мультиплікатор – це числовий коефіцієнт, що характеризує процес примноження (мультиплікації) грошей на депозитних рахунках в момент їх руху від одного банківського закладу до іншого. Мультиплікаційний ефект може існувати лише в умовах дворівневої банківської системи, перший рівень якої (центральний банк) керує механізмом грошового мультиплікатора, другий рівень (комерційні банки) заставляє його діяти, до того ж діяти автоматично, незалежно від бажань окремих банків. Винятково важливим є той факт, що поза межами банківської системи дія грошового мультиплікатора припиняється. І саме грошова база є основою виникнення даного феномена, оскільки вона абсорбує усю готівку в економіці, яка перетворюючись в депозити й шляхом проведення банківських активних операцій через безготівкові розрахунки проходить процес мультиплікації, і цим самим здійснює вплив на обсяг пропозиції грошей.

Висновки до 2 запитання.

У міжнародних економічних відносинах будь-якої держави важливе значення мають кредитні відносини та зв’язки з іншими державами, що виникають внаслідок цих відносин. Міжнародне запозичення та кредитування стало результатом розвитку внутрішніх кредитних ринків різних країн світу, здебільшого розвинених, і також з іншого боку результатом виникаючої потреби фінансування міжнародної торгівлі.

Щодо міждержавного рівня, потреба в кредитуванні виникає в результаті необхідності покриття негативного сальдо балансів та міжнародних розрахунків. Як кредитор і позичальник в даного випадку виступають приватні підприємства, державні установи, уряди та основними є міжнародні валютно-кредитні і фінансові організації.

Основними причинами виникнення та розвитку міжнародного кредитування виступають потреби фінансування постійно зростаючої міжнародної торгівлі. Одним із чинників розвитку міжнародних кредитів є значний розвиток внутрішніх кредитних ринків найрозвиненіших країн світу.

Також на сучасному рівні розвитку найбільш поширеними в різних групах країн є міжнародне кредитування світових валютно-кредитних та фінансових організацій. Які надають кредити різним країн на різні терміни, що залежать від кредитоспроможності окремо взятих країн, їх рівня розвитку та інших чинників.

Задля отримання необхідних сум позичкового капіталу в міжнародних організаціях країна повинна створити сприятливі економічні умови. Треба також створити умови для того, щоб ринкова модель економіки носила більш інвестиційних характер, а економіка країни поступово виходила на етап розширеного відтворення переважно інтенсивного типу.

Вдало підібрана та повною мірою реалізована політика сприяння зростанню інвестицій повинна привести до збільшення надходження платежів до бюджету, і таким чином до зростання державних інвестицій також.

Саме для цього мають бути створені сприятливі умови для іноземних інвесторів. Основним критерієм щодо сприятливості умов інвестування обов’язковим чином має бути саме прибуток від інвестування. Величина прибутку та вдалий необхідний строк надійності його отримання повинні визначити вигідність капіталовкладення для інвестора. В результаті створення сприятливого інвестиційного клімату, іноземні інвестиції забезпечать зростання доходів населення країни.

Не зважаючи на те, що міжнародне кредитування на сучасному етапі розвитку набуває все більшого поширення, існує декілька негативних чинників, які впливають на розвиток міжнародних кредитів та уповільнюють його. В ході досліджень було виявлено, що в різних країнах світу має місце існування певної недовіри між учасниками кредитних відносин. Це сталося тому, що наразі існують невдалі приклади, коли позичальники виявились неспроможними відповідати за зобов’язання та позики, які вони отримали від міжнародних організацій або ж від інших країн. Через це найбільші інститути кредиторів досить часто стикаються із загрозою неповернення власних коштів.

Як показали дослідження, міжнародний кредит сьогодні виступає одним із важливіших елементів ринку позичкового капіталу. Міжнародне кредитування представляє собою складне економічне явище, роль якого є досить важливою для всієї світової спільноти.

Як висновок, потрібно зазначити, що в міжнародній економіці та інвестиційній діяльності всіх країн світу кредитні відносини грають одну з головних ролей. Вони забезпечують обов’язків початок та відповідну необхідну стабільність в функціонування валютно-розрахункових операцій. За допомогою міжнародних кредитів налагоджуються валютно-розрахункові відносини між країнами.
5. Список використаної літератури

1. Гроші та кредит: підручник / [М. І. Савлук та ін.] ; за наук. ред. д-ра екон. наук, проф., засл.діяча науки і техніки України М. І. Савлука ; Держ. вищ. навч. закл. «Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана». - 6-те вид., переробл. і допов. - К. : КНЕУ, 2011. - 590 с.

2. Гроші і кредит: підручник / О.М. Колодізєв, В.Ф. Колесніченко. - К.: Знання, 2010. - 615 с.

3. Гроші та кредит: навч. посіб. у схемах і табл. / [О. О. Примостка та ін.] ; за заг. ред. О. О.Примостки ; Держ. ВНЗ «Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана». - Київ : КНЕУ, 2015. - 263 с.

4. Гроші та кредит: практикум [Текст]: навч. посіб. / О.В. Шишкіна, М.В. Дубина; Чернігів.нац. технол. ун-т. - Чернігів: Брагинець О.В. [вид.],2017. – 273с.

5. Крамаренко О.М., Лаврентович Ю.І. Навчальний посібник з дисципліни "Кредитування і контроль" – Миколаїв : Видавництво НУК, 2011. – 105 с.

6. Коваленко Д.І. Гроші та кредит: теорія і практика: навчальний посібник. – 3-тє вид. перероб. та доп. – Київ: Центр учбової літератури, 2011. – 352 c.

7. Левченко Л.В. Гроші та кредит: навчальний посібник. – Київ: Центр учбової літератури, 2011. – 224 c.

8. Щетинін А. І. Гроші та кредит: підручник. – Київ: Центр учбової літератури, 2010. – 440 c.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас