Ім'я файлу: мм5.doc
Розширення: doc
Розмір: 57кб.
Дата: 21.11.2020

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Навчально-науковий інститут економіки та бізнес-освіти

Кафедра маркетингу, менеджменту та управління бізнесом

Реферат

з дисципліни

«Міжнародний маркетинг»

на тему

«Політико-правове середовище міжнародного маркетингу»


Підготувала:

студентка 4 курсу 49 групи

Нипка Тетяна Валентинівна

Перевірила:

Гуменюк А.В.

Умань 2020
Вихід підприємства, фірми на зовнішній ринок неможли­вий без попереднього вивчення міжнародного маркетинго­вого середовища, усієї сукупності факторів, від яких залежа­тиме ефективне функціонування фірми у зарубіжній країні.

Найбільш значущими в аналізі міжнародного середовища маркетингової діяльності є дослідження політичних, право­вих, економічних, соціально-культурних умов і обставин, що склалися на потенційному ринку, та пов'язаних з цим ризиків.

Аналіз політичного середовища передбачає вивчення таких політичних аспектів життєдіяльності суспільства, як полі­тична система і політична стабільність, рівень впливу націо­нальних урядів на економічні процеси, політико-економічні пріоритети, законодавчі акти у сфері економіки тощо.

При вирішенні питання про можливість укладення ко­мерційних угод з тією чи іншою країною найважливішою є оцінка торгово-політичних умов, серед яких особлива увага надається таким:

♦ наявність і зміст міжурядових торговельних угод; система державного регулювання зовнішньої торгівлі, а саме: за­кони і розпорядження, що забороняють або обмежують увезення певних товарів у дану країну; необхідність і по­рядок одержання експортно-імпортних ліцензій та ін.;

♦ рівень митного обкладення товару, спосіб нарахування мита, режим, під який підпадає конкретний товар, внут­рішні митні збори і податки, наявність у країні експорту "вільних зон" чи, навпаки, — активна політика протекці­онізму;

♦ участь країни—потенційного партнера в економічних угрупуваннях та їх вплив на режим увезення конкретного товару;

♦ валютне законодавство країни, а саме: порядок отриман­ня імпортером іноземної валюти, контроль за переведен­ням прибутків, конвертованість валюти, режим кредиту­вання;

♦ обмеження і вимоги санітарно-ветеринарного порядку тощо.

При вивченні політичного середовища міжнародного маркетингу окремо визначається геополітичне становище країн-партнерів, тобто ставлення до інших держав, які впливають на їх розвиток, місце серед держав і в системі міжнародних зв'язків. Геополітичне становище містить такі елементи:

♦ топополітичне становище — це становище держави у сві­ті, її місце в міжнародних політичних і економічних зв'язках;

♦ морфополітичне становище — це становище відносно державних кордонів, найближчого оточення держави, яке сприяє або запобігає політико-економічним зв'язкам з іншими країнами;

♦ фізіополітичне становище — це становище природних умов і ресурсів країни відносно природних багатств ін­ших держав.

Правове середовище міжнародного маркетингу складаєть­ся із законів, постанов, угод, які функціонують на різних рівнях і забезпечують успішний і ефективний бізнес з ви­знанням інтересів кожної країни-партнера в рамках право­вих норм.

До основних правових сфер під кутом зору міжнародного маркетингу- належать:

♦ законодавство, що регулює правовий стан і діяльність фірм, у тому числі іноземних;

♦ законодавство, що передбачає захист промислової влас­ності, патентів, торгових марок, авторських прав;

♦ закони з питань страхування і перевезень різними видами транспорту;

♦ загальноприйняті в країні імпорту способи вирішення судових суперечок з міжнародних комерційних угод;

♦ загальносуспільна законодавча база, у тому числі захист життя і здоров'я громадян;

♦ підходи до ціноутворення та податкове законодавство тощо.

Економічне середовище країни — засвідчує існуючі і по­тенційні можливості споживання товарів та послуг.

Оцінка міжнародного маркетингового середовища з еко­номічних позицій передбачає вивчення цілого комплексу кількісних і якісних економічних параметрів потенційного ринку. Найбільш суттєвими є:

♦ визначення типу економіки (ринкова, адміністративно-командна, перехідна), від чого значною мірою залежати­ме розвиток бізнесу;

♦ установлення ступеня та спрямованості державного втру­чання в економіку країни бізнесу, на що вказує перевага тієї чи іншої форми одержавлення, тобто кількість і спів­відношення існуючих у даній країні господарських устоїв, фінансова система, інтенсивність прямого і непрямого регулювання економіки, міжнародні позиції тощо;

♦ обгрунтування типу країни під кутом зору структури її господарства, тобто віднесення до промислово-розвину­тих або країн, промисловість яких розвивається, країн-експортерів сировини, країн з переважно натуральним господарством тощо;

♦ аналіз темпів економічного зростання, у тому числі рівня державних доходів, рівня особистих доходів населення і їх купівельної спроможності;

♦ наявність вільних економічних зон, тобто найбільш сприятливих для іноземних і вітчизняних підприємців те­риторій з пільговим режимом;

♦ дослідження загальногосподарської кон'юнктури, її дина­міки і тенденцій або кон'юнктури конкретного товарного ринку, якщо предметом бізнесу обрана група однорідної продукції.

Ще одним фактором, який фірма повинна враховувати в своєму міжнародному маркетингу, є стабільність валюти, ос­кільки коливання іноземної валюти по відношенню до націо­нальної можуть суттєво впливати на збут і прибутки фірми.

До міжнародного маркетингового середовища належить і соціокультурна сфера. Різновидність елементів, що її склада­ють, можна класифікувати за двома групами:

1) демографічні, до яких входить кількісна та якісна струк­тура населення, динаміка демографічних зрушень, рівень соціальної напруженості тощо;

2) елементи життєдіяльності суспільства: мова, релігія, ха­рактер суспільних цінностей і мотивацій, звичаї, традиції, звички, заборони, рівень освіти, естетичні норми і т.ін. Соціокультурна сфера відрізняється високим ступенем диференціації означених елементів у різних країнах. Тому маркетологам необхідно постійно розробляти і поповнювати знаннями цю галузь, оскільки встановлення ділових контак­тів з іноземними партнерами з першого ж разу потребують врахування національної психології, знання практики веден­ня ділових переговорів з людьми конкретної нації.

Ефективна програма міжнародного маркетингу повинна будуватися не на нав'язуванні звичаїв та смаків однієї краї­ни своїм торговим партнерам, а на пристосуванні якості свого продукту і методів торгівлі до звичок і смаків населен­ня країни-імпортера.

Вивчення технологічного середовища потенційного ринку обумовлено постійним індустріальним розвитком суспільст­ва, що висуває відповідні вимоги до технологічного рівня виробничих процесів і самої продукції, її якості і відповід­ності світовим стандартам, нормам.

Найважливішим положенням міжнародного маркетингу стосовно продукції, що експортується, повинна бути сер­тифікаційна система заходів і дій, що підтверджуватимуть відповідність фактичних характеристик продукції вимогам міжнародних стандартів, які діють на світовому ринку і в конкретній країні-імпортері, або в країні-експортері при проведенні самосертифікації. В останньому випадку власник продукції, самостійно здійснюючи сертифікацію, зо­бов'язаний гарантувати точне і повне дотримання вимог до виробу, які пред'являються угодами та іншими документа­ми, високий рівень системи комплексних випробувань та контролю якості від сировини до упаковки і маркування то­вару; відповідальність (у тому числі і юридичну) виробника за якість сертифікації і достовірність сертифікаційних по­свідчень; доступність для покупця інформації про систему контролю та якості, а також можливість відвідування під­приємства і спостереження за процесом сертифікації.

Найвищим рівнем гарантії якості продукції на зовніш­ньому ринку вважається проведення сертифікації третьою стороною, яка не має відношення ні до виробництва, ні до збуту даного товару. Перевагою незалежної сертифікації є її відокремленість від зацікавлених сторін, а також можливість дотримання одноманітності вимог до виробів і до системи контролю якості.

ВООЗ створена і за кордоном функціонує система сертифікації лікарських засобів для міжнародної тор­гівлі, відповідно до якої здійснюються такі основні вза­ємопов'язані види діяльності:

♦ ліцензування лікарських засобів, виробників та постачальників (цей вид діяльності в країнах ко­лишнього Союзу називається реєстрацією);

♦ виробництво лікарських засобів відповідно до На­лежної виробничої практики (С-МР);

♦ управління контролем якості лікарських засобів;

♦ інспектування підприємств та оцінка виконання С-МР;

♦ видача сертифікатів повноважним органом з сер­тифікації;

♦ розслідування рекламацій і повідомлення відпо­відних органів про серйозні вади якості лікарських засобів і пов'язані з їх застосуванням потенційні загрози.

Одним з глобальних чинників у галузі міжнародних економічних відносин є політична стабільність у країнах та регіонах, загальний політичний клімат у світі. Політична нестійкість, несприятливі події (війни, революції, націоналізація, ембарго тощо) ставлять під сумнів можливість виконання сторонами своїх зобов’язань за контрактом. Наприклад, експортер не може відвантажити товари через те, що вони можуть бути знищені чи пошкоджені під час воєнних дій або при транзиті. У зв’язку з політичними подіями імпортер не матиме можливості оплатити отриманий товар. З тих самих причин банк експортера не матиме можливості рамбурсувати кошти на банк імпортера, або банк імпортера не зможе здійснити покриття. При оцінці політичних ризиків важливо вивчити політичну ситуацію в країні партнера і країнах транзиту. Мінімізації політичних ризиків може сприяти використання акредитивів, підтверджених банком стабільної країни, форфейтингових угод, експортного страхування і гарантій.

Разом із політичною ситуацією важливу роль у зовнішньоторговельній діяльності відіграють економічні умови країни контрагента, такі як наявність у неї валютних резервів, ступінь конвертованості валюти, інфляція, платіжний баланс тощо. Несприятливі економічні умови, наприклад дія мораторію, зміни у зовнішньоекономічному законодавстві, політика протекціонізму і т. п., можуть завадити імпортеру виконати свої зобов’язання. Експортер, у свою чергу, може не виконати своєї частини контракту через обмеження або заборону експорту. Банки в такій ситуації можуть також бути не в змозі виконати свої функції. До засобів банківського страхування економічних ризиків можна віднести:

· постійне спостереження за рейтингом країн, який публікується в спеціалізованих виданнях;

· установлення для окремих країн лімітів та їх регулярний перегляд;

· відкриття філій (представництв) у країнах партнерів і розміщення там своїх представників для вивчення поточної ситуації на місцях.

При торгівлі з економічно несприятливими країнами у світовій практиці використовується більш короткий термін виконання протилежною стороною зобов’язань за контрактом, ніж при угодах з економічно розвинутими державами.

Додаткові проблеми можуть виникати у зв’язку з істотними відмінностями в економічних структурах, юрисдикціях, діловій та банківській практиці в різних країнах. Стосовно України слід зауважити, що досі ще не розроблена концепція захисту українського ринку, вітчизняного підприємництва. Український ринок виявився відкритим для недоброякісної імпортної продукції, яка має низькі екологічні характеристики.

Міжнародний досвід показує, що конкретні економічні дії національних урядів по відношенню до інших країн зумовлені не лише комерційними інтересами, а й їх політичними цілями. Крім того, існує певний зв’язок між цілями уряду та можливими економічними діями, які підвищують політичний ризик.

Можна виділити два типи політичного ризику залежно від можливого охоплення суб’єктів міжнародних економічних відносин: загальний та галузевий ризик. Загальний ризик стосується усіх закордонних суб’єктів підприємницької діяльності, що оперують на певному національному ринку, а галузевий — тільки певної галузі (сфери діяльності). Загальний та галузевий ризики можуть бути зумовлені як суспільними, так і урядовими чинниками, які, в свою чергу, поділяються на внутрішні (зумовлені внутрішньою політикою уряду) та зовнішні (зумовлені зовнішніми/ міжнародними умовами та процесами) чинники.

Для визначення рівня політичного ризику використовуються такі методи: аналіз дій держави у минулому (цей метод ґрунтується на дослідженні стереотипів політичної поведінки уряду, які зумовлені соціально-культурними та історичними чинниками розвитку країни); аналіз міркувань експертів (у ролі експертів можуть виступати: співробітники самої фірми, які, як правило, часто відвідують країну і спілкуються з представниками уряду, бізнесу, політичним діячами; професійні експерти, які працюють в урядових установах або міжнародних організаціях).

Прикладом експертного методу можуть бути рейтинги політичного ризику, що розробляються Інститутом Економічного Розвитку Світового Банку для комерційних банків. Рейтинги вимірюють бажання та політичну здатність даного уряду сплатити зовнішні зобов’язання, а також використовується для оцінки стабільності даного уряду побудова моделей, базованих на вимірюванні політичної нестабільності.

З метою запобігання можливим втратам унаслідок дії політичних чинників фірми використовують різні стратегії зменшення політичного ризику, які доцільно поділити за критерієм часу застосування стратегії на превентивні (до інвестування / укладання контракту) та операційні (після інвестування / укладання контракту), а за критерієм джерела мінімізації ризику — на внутрішні та зовнішні.

У сучасному міжнародному бізнесі при вивченні політичного середовища відбувається зміщення наголосів з визначення політичної нестабільності, яка на сьогодні формує невелику частину всіх ризиків, на дослідження та прогнозування урядової дискримінації. Урядова дискримінація — це дії уряду сторони, що приймає, в умовах політичної стабільності, що обумовлюють виникнення політичних ризиків для зарубіжних компаній. Причинами урядової дискримінації можуть бути як суто політичні чинники, так і необхідність захисту національних товаровиробників.

Таким чином, дослідження міжнародного маркетингового середовища, вивчення і врахування всіх особливостей еле­ментів, що його складають, дозволяє створити максимально сприятливі умови для активізації та розвитку міжнародного бізнесу, дає можливість фірмам розробляти об'єктивну стра­тегію виходу та діяльності на потенційному зарубіжному ринку, пристосувати свої виробничі та збутові програми до умов та вимог конкретних ринків.
Список використаної літератури
1. Азарян Е.М. Международный маркетинг.- Киев: "Студ-центр", 1998.-200с.2. Энциклопедия малого бизнеса, В IV т. Т.IV Маркетинг в малом бизнесе (ценообразование).-М.: И-КК "ДеКА", 1994.- 52 с.

2. Внешнеэкономическая деятельность предприятия. Основи: Учебник для вузов / Г.Д.Гордеев, Л.Я.Иванова, С.К.Казанцев и др.; Под ред. проф. Л.Е.Стровского.- М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1996.-408с.

3. Вольфганг Хойер В. Как делать бизнес в Европе.- М.: Прогресе, 1992.-253с.

4. Герчикова И.Н. Международное коммерческое дело: Учебник для вузов.-М. -.Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996.-501с.

5. Каракай І.О., Каракай Ю.В. Деякі аспекти аналізу світо­вого фармацевтичного ринку // Фармац. журн.-1996.-№2.-С.47-53.

6. Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика: Навч. посібник.-К.: КНЕУ, 1997.-156с.

7. Створення фармацевтичної маркетингової системи / З.М.Мнушко, В.П. Польщикова, І.А.Шевченко та ін. // Вісник фармації. -1996. -№1-2. - С. 96-101.

8. Цаиулин А.Н. Рынок, эластичность, цены: Учеб. пособие. Вып. 1,2- СПб.: Изд-во ВАШ при мэрии Санкт-Петер­бурга, 1992/1993.-С. 88-96.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас