Показання для застосування фізичних методів у ендодонтії

Фізіотерапевтичним методам властиві ряд особливостей:

• безболістніть і комфорт для пацієнта;
• простота проведення методик;
• достатньо висока ефективність;
• можливість застосування в складних випадках (коли доступ до вогнища запалення складний навіть хірургічним шляхом);
• стійкий лікувальний ефект;
• доволі часте спасіння зуба, який приречений на видалення.

• Фізіотерапія - Це галузь медицини, яка вивчає особливості та лікувальні властивості фізичних чинників, розробляє методи їх застосування для лікування, профілактики захворювань та медичної реабілітації. Останнім часом в стоматологічну практику все ширше впроваджуються фізичні методи лікування, які в поєднанні з іншими методами лікування дозволяють швидко купірувати різні пат. процеси в ЩЛД. Фізичні фактори застосовуються головним чином при лікуванні багатьох стоматологічних захворювань у фазі починається або повної ремісії при запальних, дистрофічних і функціональних змінах, використовуються при організаціях диспансерного спостереження за пацієнтами, при реабілітації хворих після травматичних ушкоджень ЧЛО. Фізичні фактори дозволяють здійснювати більш точну діагностику захворювань, контролювати ефективність проведеного лікування.

• При лікуванні стоматологічних захворювань використовуються природні штучні фізичні фактори: постійний електричний струм, імпульсний струм низької напруги і частоти, змінні електричні струми і електричне поле високої, надвисокої і ультрависокої частоти. Застосовується магнітортерапія, світлолікування, постійне електричне поле високої напруги, аеронотерапія, аерозольтерапія, ультразвукова терапія, кріотерапія. У стоматологічній практиці знаходить застосування гіпотермія, парафіно-, озокерито-і грязелікування, застосовують також гідротерапію, вакуум-терапію і масаж. Призначати необхідно не більше 2х процедур за умови, що одна з них діє переважно місцево, і не призначають одночасно фізичні фактори протилежної дії (заспокійливі і збуджуючі процедури). У стоматологічній практиці фізіотерапія застосовується в комплексі з іншими методами лікування, займає гідне місце і має великі перспективи.

• У комплексному лікуванні захворювань пародонта важливе місце посідають фізіотерапевтичні процедури. Вони показані, як правило, при всіх формах та ступенях захворювання на різних етапах лікування. Фізіотерапевтичні методи лікування широко застосовують на різних етапах діагностики захворювань, комплексної терапії, профілактики і реабілітації з метою впливу на окремі патогенетичні ланки патологічного процесу і для симптоматичного лікування.
• Деякі фізичні фактори безпосередньо впливають на клітини і тканини організму і, зокрема, пародонта. Подразнюючи багате рецепторне поле слизової оболонки порожнини рота, носа або іншої ділянки обличчя, вони справляють рефлекторну дію, сприятливо впливають на нервову систему, її вегетавний відділ і гемодинаміку. Унаслідок цього в пародонті поліпшуються крово- та лімфообіг, трофіка та обмін речовин, пригнічується ріст грануляцій у пародонтальних кишенях, зменшуються запальні та застійні явища. Підвищується активність елементів сполучної тканини, фагоцитарна активність лейкоцитів і елементів ретикулоендотеліальної системи, прискорюється процес регенерації тощо.Важливою властивістю фізіотерапії є стимуляція неспецифічної реактивності тканин і захисних сил організму, патогенетична спрямованість фізичних методів під час лікування різних захворювань пародонта.

• Зазвичай фізіотерапевтичні методи лікування призначають після видалення зубних відкладень і пригнічення гострого (загостреного) запального або дистрофічно-запального процесу. Однак існує низка фізіотерапевтичних методів лікування, які можуть застосовуватися власне для пригнічення гострих симптомів запалення, і тому їх призначають на самому початку комплексного лікування дистрофічно-запального процесу в пародонті. До них відносять струми високої частоти (УВЧ-, СВЧ-терапія), деякі види гідротерапії, УФО, аероіонотерапія тощо.

• 1. Електролікування:

а) постійний струм (електрофорез, вакуум-електрофорез);

б) імпульсний струм низької частоти і низької напруги (діадинамотерапія, флуктуоризація);

в) імпульсні струми високої, ультрависокої та надвисокої частоти (дарсонвалізація, діатермія, діатермокоагуляція, УВЧ-терапія, мікрохвильова терапія).

• 2. Ультразвукова терапія.
• 3. Аероіонотерапія.
• 4. Світлолікування (УФ-терапія, лазерна терапія).
• 5. Вакуум-терапія.
• 6. Гідротерапія.
• 7. Масаж.
• 8. Тепло- та холодолікування.
• 9. Оксигенотерапія.
• 10. Магнітотерапія.

• Під час використання фізіотерапевтичних методів лікування слід пам’ятати про протипоказання до їх застосування:
•  Злоякісні новоутворення
•  Доброякісні пухлини щелепно-лицевої ділянки
•  Декомпенсовані форми захворювань серцево-судинної
•  Дихальної та ендокринної систем
•  Захворювання крові
•  Активний туберкульоз
•  Вагітність