План:. Спільні умови, в яких доводиться існувати лісовим ссавцям. 2

ТЕМА 6.
БІОЛОГІЯ, ЕКОЛОГІЯ ТА ЄТОЛОГІЯ МИСЛИВСЬКИХ ССАВЦІВ
План:
1.
. Спільні умови, в яких доводиться існувати лісовим ссавцям
.
2.
Характерні особливості існування для мешканців відкритих просторів
3.
Інші види
4.
Живлення
5.
Розмноження
6.
Річний цикл життя.
7.
Коливання чисельності.
Зміст лекції
Існує думка, що найперші ссавці були наземними, можливо, наземно-деревними тваринами, пристосувальна еволюція яких привела до виникнення таких екологічних типів: 1) наземних; 2) підземних; 3) водних; 4) літаючих. Кожна з указаних груп поділяється на кілька більш дрібних гілок, відмінних за ступенем і характером пов'язаності з тим чи іншим середовищем.
1. Спільні умови, в яких доводиться існувати лісовим ссавцям: закритість угідь і в зв'язку з цим можливість бачити лишена невеликій відстані велику кількість сховищ, ярусність біотопу, різноманіття кормів: а) найбільш спеціалізованою групою будуть дереволазні звірі. Вони проводять більшу частину свого життя на деревах, добуваючи там їжу, рятуючись від ворогів, влаштовуючи для розмноження і відпочинку гнізда. З представників нашої фауни сюди належать білка, вовчки; б) серед лісових ссавців також є види, які ведуть напівдеревний. напівназемний спосіб життя. Таким видом є куниця, яка лише частково здобуває їжу на деревах, проте на поверхні землі теж проводить багато часу в) велику групу складають види, які мешкають переважно в лісі, але ведуть наземний спосіб життя. До цієї групи відносять бурого ведмедя, лося, оленя, козулю, лісового тхора тощо. Корм вони завжди здобувають на землі, по деревах більшість видів не лазять взагалі. Для цих видів деревні насадження, в основному, мають значення, як укриття.
2. Характерні особливості існування для мешканців відкритих просторів: відсутність ярусності в місцях
існування, відсутність, або обмеженість природних сховищ, одноманітність трофічної бази переважно у вигляді трав'янистих рослин. Серед цієї екологічної групи є представники багатьох таксономічних груп (у т.ч. хижаки), але основу її складають травоїдні тварини: а) копитні - великі рослиноїдні види. Багато часу витрачають на випасання і широко переміщуються. Ніяких навіть тимчасових сховищ ці види не створюють. Пристосувальними особливостями с здатність до швидкого бігу, гострий зір, великі розміри і високо піднята на довгій шиї голова б) група тушканчика - дрібні звірі, мешканці просторів з браком рослинності. Багато і швидко рухаються. Виробилася здатність до стрибків на довгих задніх ногах. Разом з тим, істотною відмінністю . від попередньої групи є наявність постійних чи тимчасових сховищ у вигляді нір; в) група ховраха - дрібні і середньої величини гризуни, що населяють степи, напівпустелі, луки. Багаті і одноманітні кормові умови і у зв'язку з цим - відсутність потреби у швидкому пересуванні. Живуть у норах, в яких відпочивають, розмножуються, рятуються від ворогів і від яких далеко не відходять.
3. Інші види
Серед наземних ссавців є ряд видів, які не можуть бути віднесені до жодної зі згаданих груп. Це широко розповсюджені звірі, які не мають вузької спеціалізації і однаково успішно можуть мешкати в різних біотопах. Такими тваринами є вовк, лисиця, кабан.
Підземні ссавці - високоспеціалізована група видів, які проводять у товщі грунту всю/або значну частину життя.
Типовими представниками є кріт, сліпаки. Група нее уособленою і серед ссавців 4 є ряд поступових переходів від наземних мешканців, зокрема -від вищезгаданої групи ховраха.
Водні ссавці. Як і в попередньому випадку існує довгий ряд перехідних видів від наземних (норка, видра, бобер, які ведуть напівводяний спосіб життя, до повністю водних, якими є тюлені та кити. Звірі цієї групи значну частину часу, або навіть весь життєвий цикл проводять у воді, у зв'язку з чим у них змінюється форма тіла, з'являються плавці тощо.
Літаючі ссавці виникли від лісових тварин шляхом розвитку здатності до стрибків (білка), потім - до планування
(летяга). Справжніми літаючими звірами є кажани, або летючі миші.
8. ЖИВЛЕННЯ. За характером живлення ссавців умовно можна розділити на хижих та рослиноїдних. Виключно хижих чи рослиноїдних тварин не так багато. Більшість має змішаний характер живлення, що часто залежить від умов існування, пори року тощо. Справжніми хижаками можна вважати лише представників родини котячі, а також звірів, які ведуть водний спосіб життя.

Вважається, що вихідною особливістю харчування для ссавців була комахоїдність (що теж, до певної міри, є різновидом хижацтва), яка збереглася у примітивних та вузькоспеціалізованих груп.
Рослиноїдних звірів, за характером їжі, можна розділити на травоїдних (копитні), зерноїдних (більшість гризунів) та плодоїдних (у нашій фауні - вовчок).
9. РОЗМНОЖЕННЯ.
Особливості розмноження у ссавців мають пристосувальний характер і пов'язані з умовами життя. Істотно відрізняється тривалість вагітності, ау зв'язку з цим - ступінь розвитку новонароджених. Види, у яких потомство народжується в норах (тобто, певною мірою захищене від шкідливого впливу кліматичних факторів та хижаків) мають коротку вагітність, новонароджені у них безпорадні, голі, сліпі. Так, у домової миші вагітність триває 18-24 доби, байбака -
30-40, лисиці - 52-56 діб. Значно триваліша вагітність у видів, що народжують у примітивних лігвах, але найдовший період ембріонального розвитку мають види, що приводять потомство на поверхні землі і у яких новонароджені, в силу умов
існування, вимушені вже в перші дні життя слідувати за матір'ю. У оленів вагітність триває 8-9 місяців, у коней - 10-11 місяців.
Звичайно, треба враховувати, що тривалість вагітності повязана і з розмірами тіла, проте показовим є приклад близьких видів
- зайця (народжує на поверхні землі; новонароджені великі, зрячі, вкриті хутром, здатні самостійно рухатися; вагітність - 50 діб) і кролика (народжує в норах новонароджені дрібні,голі, сліпі, безпорадні; вагітність - ЗО діб).
Швидкість розмноження повязана з тривалістю часу досягнення статевої зрілості та величиною виводка. Великізвірі
досягають статевої зрілості пізно (олені - в 2—4 роки, ведмеді - 3—4 роки) і народжують, як правило го, рідко х нащадків.
Дрібні ссавці (мишовидні гризуни) здатні до розмноження у віці кількох місяців і виводок часто складається більше ніж з 10- ти дитинчат.
Швидкість розмноження повязана також і з тривалістю життя, тобто великі, довговічні види розмножуються повільно: тривалість життя у оленів становить 20-25 років, ведмедя - 30-40 років, а мишовидні гризуни живуть 1-2 роки.
Серед ссавців є моногамні види - ті, які утворюють пари на сезон розмноження, або, навіть на кілька років (вовк, лисиця бобер, та полігамні, самці яких у період парування збирають навколо себе кілька самок (олені, коні).
Період парування у різних видів припадає на різні строки (у вовків, лисиць - кінець зими, зайця - початок весни, у копитних -осінь), проте період дітонародження і виховання молодняку припадає (враховуючи тривалість вагітності) на найбільш сприятливий сезон -кінець весни, першу половину літа.
6. РІЧНИЙ ЦИКЛ ЖИТТЯ.
1. Підготовка до розмноження повязана з дозріванням у ссавців статевих продуктів і виділенням статевих гормонів, що певним чином змінює їх поведінку. Полігамні види формують „гареми", що супроводжується бійками між самцями. У моногамних видів це проявляється у складному ритуалі залицяння самця до самки.
2. Період дітонародження і виховання молодняку часто залежить від тривалості вигодовування потомства материнським молоком.
3. Період підготовки до зими характеризується линянням звірів та особливо інтенсивним їх харчуванням.
4. Зимівля. Цей період характеризується, в першу чергу, зменшенням та погіршенням якості кормів, труднощами їх добування. У деяких видів для переживання несприятливої пори року виникають пристосування пов'язані з глибокими змінами фізіології організму та поведінки. Вони виражаються у вигляді сплячки (за ступенем глибини виділяють: зимовий сон, або факультативну сплячку та справжню безперервну сплячку) та збирання запасів корму. Зимовий факультативний сон характеризується незначним зниженням рівня обміну речовин, температури тіла і дихання. Під час відлиг та потеплінь такий сон може перериватися. Така сплячка характерна для ведмедя, єнотовидного собаки, борсука. Справжня сезонна сплячка характеризується глибоким оціпенінням, різким падінням температури тіла і числа подихів, що спостерігається у їжака, кажанів, ховрахів, вовчків. Збирання на зиму запасів корму характерно для гризунів - різних видів мишей, ховрахів, хом'яків, білки, бобра. Крім того, деякі хижі звірі, зокрема норка та тхір також роблять на зиму запаси.
7. КОЛИВАННЯ ЧИСЕЛЬНОСТІ.
Чисельність більшості видів ссавців, залежно від умов існування, помітно змінюється пороках. Щорічно змінюється забезпеченість кормами, кількість хижаків, поширеність паразитів, кліматичні умови тощо. Останнім часом все більша роль відводиться внутрішньопопуляційним механізмам регулювання чисельності, що часто виражається у скороченні чи збільшенні інтенсивності розмноження тварин. Коливання чисельності мисливських звірів проявляються з певною закономірністю - один раз на кілька років. Встановлено, що зміни чисельності виду не охоплюють одночасно всього ареалу, а лише певну його частину.
Контрольні питання
1. Екологічні ознаки ссавців, що ведуть підземний спосіб життя; приклади; особливості біології; походження.
2. Екологічні ознаки ссавців, що пристосовані до життя у водному середовищі; приклади; особливості біології; походження.
3. Екологічні ознаки ссавців, що здатні до активного польоту; приклади; особливості біології; походження.
4. Умови існування лісових ссавців; різноманітність пристосувань, у зв'язку з чим - поділ на окремі екологічні підгрупи; приклади.
5. Екологічні підгрупи тварин, що пристосовані до життя на відкритих просторах суходолу відмінності у пристосуванні; приклади.
6. Взаємозалежність тривалості вагітності, умов захищеності потомства, розмірів тварин, віку досягнення ними статевої зрілості та тривалості їхнього життя.
7. Пристосування до переживання несприятливої пори року