Вправа 1. Перетворити речення з прямою мовою на речення з непрямою мовою.
1. «Якщо є учень, учитель знайдеться», - стверджує східна мудрість. 2. Катон сказав: «Пропав той день, що минув без користі». 3. «Земля дає все і збирає все», - говорили стародавні орачі. 4. Один мудрець вдало підмітив: «Чим більше пізнаєш людей, тим більше починаєш любити тварин». 5. Батько попросив сина: «Допоможи матері по господарству».
Перевірка
1. Східна мудрість стверджує, що якщо є учень, учитель знайдеться. 2. Катон сказав, що пропав той день, який минув без користі. 3. Говорили стародавні орачі, що земля дає все і все забирає. 4. Один мудрець вдало підмітив, що чим більше пізнаєш людей, тим більше починаєш любити тварин. 5. Батько попросив сина, щоб той допоміг матері по господарству.
Вправа 2. Доповни речення прямою мовою. Заміни пряму мову на непряму.
.................................. вигукнув брат.
Мама сказала……………………….
Вчителька попросила……………..
Вправа 3. «Ти – редактор». Відредагуй речення з непрямою мовою.
Хтось із глядачів прошепотів, що гра акторів не справляє на мене враження. 2. Мені натякнули, що краще не втручатися в мої справи. 3. Тренер поцікавився, що як би я вчинив у такій ситуації.
Перевірка
Хтось із глядачів прошепотів, що гра акторів не справляє на нього враження.
Мені натякнули, що краще не втручатися не у свої справи.
Інструктор поцікавився, що я вчинив би у такій ситуації.
Вправа 4. Перепишіть, розставляючи потрібні розділові знаки при прямій мові.
1. Воля затримав Фелікса, і вони уважно прислухались. Навкруги було зовсім тихо. Фель сказав Воля, благально подивившись на Фелікса, давай візьмемо її до себе. Фелікс сам був не від того, але мусив перше зважити. Кричатиме одповів Волі, з нею ніде не сховаєшся, ба, як верещить. Я її заспокою сказав Воля і підійшов до дівчинки. Та, побачивши хлопців, замовкла. Ходімо сказав Фелікс мама твоя спати лягла! (Ю. Яновський).2.Ти не турбуйся говорю я мамі. Моя ти рідна, в мене добре все (Р. Гамзатов). 3. Але що се? Тихо
й смутно забринів старечий голос Ти прийшла, кохана доню? Сядь, спочинь, моя дитино... 4. Он наша Генуя панок старенький показує мені удалину. 5. Ось я йду обізвалась зима. Осінь шарпнула шати кривавії, аж до ніг їй упали розсипавшись, непокрита, нічим не захищена, застогнала Іди, бо вже час... (Леся Українка). 6. Не кидайсь хлібом, він святий! в суворості ласкавій, бувало, каже дід старий малечі кучерявій. 7. Вологи, вологи! в огні шепочуть прив’ялі діброви (М. Рильський).
Вправа 5. Прочитайте. Замініть конструкції з прямою мовою складнопідрядними реченнями. Запишіть, поясніть, які зміни займенників відбуваються при цьому.
1. «Право на побачення треба заробити», — пояснив Борис Савович. 2. «Будеш старатись, будеш сумлінним — ніхто тебе в нас не покривдить», — обіцяла тим часом Ганна Остапівна. 3. «Чим же він цей авторитет здобув?» — запитала вчителька. 4. «А є такий закон, щоб лелек убивати?» — зненацька запитує хлопець, дивлячись у вічі Тритузному. 5. «А Марися Павлівна завзялась будь-що переінакшити людську природу», — іронізує Артур Пилипович. 6. «Намалюйте мені оцю ніч, — каже до Берестецького Марися Павлівна. — Настрій оцей, і нічну музику неба, і птахів отих, що їх нам не видно...» 7. «Нічого, Антоне Герасимовичу, духом не падайте, —сказав Комишанець, — все ж таки за вами друге місце! Срібло!» (О. Гончар)
Вправа 6. У реченнях з прямою мовою поставте потрібні розділові знаки. Перевірте себе за поданими схемами. Визначте в тексті прийменники та сполучники.
Книгу ставимо на полицю, просто дивимось на неї, відчуваємо її присутність. Кинувши оком на чиюсь книжкову шафу, знаємо, до кого завітали. Бо книги — то друзі. Безліч книг тільки розсіює нас. Отож, коли ти неспроможний прочитати те, що маєш, достатньо мати — скільки прочитаєш — радить Сенека на схилі літ.
Хтось інший візьме до рук, хтось інший гортатиме сторінки ... — ось що засмучує нас у передчутті розлучення з книгою. Бо книга — це те, що має свою форму, вагу, фізичні виміри. А водночас духовну глибину, якій немає вимірів. Наче повторення людини, яка теж поєднує в собі ті два начала: фізичне, обмежене, й духовне — безмежне. Якийсь мов інтимний зв’язок поєднує людину з книгою (А. Содомора).