ЗМІСТ
| ВСТУП | |
| Особливості виховання толерантності здобувачів освіти у позаурочній роботі | |
| Виховна година «Вчимося толерантному спілкуванню» | |
| Висновки | |
| Список використаної літератури | |
ВСТУП
У сучасних умовах освітнього середовища, з урахуванням вектора розвитку цивілізованих світових країн надзвичайно важливою є потреба в особистостях з орієнтацією на особистісну відповідальність, емпатію, незалежність, свободу, власні ідеї, судження та визнання різноманіття поглядів, життєвих принципів інших людей, з глибокою інтерналізацією цінностей різних культур. Консолідація суспільства на суспільно-політичному, економічному і культурно-освітньому рівнях можлива на засадах толерантності, що базується на принципах миру, милосердя, взаєморозуміння та взаємодопомоги. Тож розвиток толерантної особистості має здійснюватися в освітніх закладах різних рівнів. У свідомості учнівської молоді повинно мати місце для розуміння та визнання необхідності розвитку соціальних відносин, в основі яких має бути терпимість, справедливість, солідарність, відмова від насилля і нанесення шкоди навколишньому середовищу.
Вивченню проблеми розвитку та формування толерантної особистості сприяли: розуміння змісту толерантності (Р. Інґлехарт, В. Моргун, М. Оллпорт, К. Поппер); особливості формування толерантності у молоді, що навчається (І. Аверзаєв, Є. Гаврилова); генетико-моделюючий метод вивчення цілісної особистості, яка саморозвивається (С. Максименко); теоретична модель творчої особистості (В. Моляко); аналіз соціально-психологічних чинників розуміння та інтерпретації особистого досвіду (Н. Чепелєва); розгляд психологічних аспектів гуманізації освіти (Г. Балл); розкриття психологічних механізмів розвитку особистості (М. Боришевський); дослідження соціально-психологічних основ особистісного розвитку (О. Бондарчук) та ін. [1,2,3].
Мета методичної розробки полягає у психологічному аналізі проблеми розвитку толерантності особистості, визначенні основних шляхів її розв’язання у закладах П(ПТ)О.
Особливості виховання толерантності здобувачів освіти у позаурочній роботі
За матеріалами Вікіпедії, толерантність (від лат. tolerantia – терпіння) – це ослаблення чи відсутність можливості відповідної реакції на який-небудь несприятливий фактор у результаті зниження чутливості до його впливу. На індивідуальному рівні – це здатність сприймати без агресії думки, які відрізняються від власних, а також особливості поведінки та способу життя інших. Терпимість до чужого способу життя, поведінки, звичаїв, почуттів, ідей, вірувань є умовою єдності гетерогенних суспільств [4].
Під толерантністю особистості ми розуміємо доброзичливе та терпиме ставлення до оточуючих і навколишніх подій, що не порушує прав людини й не завдає шкоди навколишньому середовищу.
Визначено, що структура толерантності особистості базується на основних структурних компонентах: когнітивному (знання про об'єкти і ситуації життєдіяльності, що є результатом набуття індивідуального досвіду); емоційному (емоційні стани, які передують виникненню поведінкового компоненту, сприяючи систематизації знань і появі певної поведінки); поведінковому (призводить до актуалізації елементарних фіксованих установок, ціннісних орієнтацій та етнічних цінностей.
Установка щодо толерантності виявляється в діях і вчинках людини, оскільки вчинок є єдиною структурою, що відповідає реальним цілісним проявам самореалізації людини як особистості, індивіда, громадянина).
На основі визначених показників, критеріїв, психолого-педагогічних засобів розроблено зміст та основні етапи розвитку толерантності особистості у освітньому середовищі. Формування толерантності учнівської молоді має здійснюватися впродовж підготовчого, діагностичного та формувально-розвивального етапів (рис. 1).
Позаурочна сфера є складовою цілісної освіти. Її мета – формування молодого громадянина України, створення умов для духовного, творчого і фізичного розвитку вихованців.
Позаурочна діяльність – це педагогічний процес цілеспрямованої взаємодії підлітка і педагога. Основним змістом цього процесу стає розроблення проєктів, де учні розкриваються через конкретні ситуації, особистісні та поведінкові характеристики, які свідчать про толерантність або інтолерантності підлітків.
Усталене у суспільстві насильство і свавілля можна виправити лише менталітетом добра, що включає в себе всі справжні цінності толерантного єднання і дає ключ до вирішення найбільш загальних соціальних проблем, пов'язаних з розробкою теоретичних і практико-орієнтованих проблем виховання толерантності. Саме тому формування толерантної культури підлітків, виховання їх толерантної свідомості залишається найважливішим завданням навчальних закладів. Можливість його вирішення багато в чому вбачаємо у правильно організованому процесі позаурочної діяльності.
Аналіз тенденцій розвитку виховання толерантної культури підлітків у процесі позаурочної діяльності, дозволив науковцям стверджувати, що складаються об'єктивні і суб'єктивні передумови формування педагогічної
парадигми виховання толерантної культури, заснованої на принципах наступності виховання, його індивідуалізації та диференціації.
Складності в роботі у процесі позаурочної діяльності пов'язані з розв’язанням суперечності між потребою суспільства в соціально-адаптивних громадянах, які раціонально, зважено, критично сприймають
різноманітні прояви навколишнього середовища, і нездатністю більшої частини підлітків до розумного компромісу.
Серед основних напрямів виховання толерантності у процесі позаурочної діяльності доцільно здійснювати моніторинг потреб підліткового соціуму у виховному та освітньому просторі навчального
закладу, сприяти переходу підлітків від "людини освіченої" до "людини
культури"; забезпечувати моніторинг системи позаурочного дозвілля та його модернізації; поширювати знання учнів з історії та культури свого
народу, формувати їх уявлення про різноманіття культур у світі; виховання
позитивного ставлення до минулого свого народу; підвищення інформаційної педагогічної грамотності відповідно до сучасного розвитку
інноваційних технологій, інтерактивних методик; удосконалювати систему
підвищення кваліфікації працівників освіти для виховання толерантності
підлітків у поліетнічному та полікультурному середовищі різних регіонів
України.
Толерантність як характеристика трансформації суспільних відносин і об'єктивний чинник оптимального розвитку стосунків є одночасно характеристикою зрілості окремого суб'єкта. Вона виступає культурною сферою, яка набуває все більш виразних ознак. Виховання в дусі толерантності передбачає турботу про розвиток у вихованців на тільки гуманних почуттів, а й інтелектуальних і вольових якостей, котрі уможливлюють адекватне розуміння складних і суперечливих реалій та
здійснення відповідних вчинків.
Як правило, учні легко засвоюють теоретичні знання про терпимість до інших рас, мов, народів, про співчуття до скривджених долею, однак це ще не забезпечує формування толерантності як риси особистості кожного. В цьому плані цікаво може бути навчання учнів прагматичних прийомів толерантності, повинна вестись педагогічна робота закладання основ толерантності в процесі аналізу різних ситуацій.
Процес переосмислення тенденцій, фактів, явищ може відбуватись як на рівні свідомості (при застосуванні проблемних ситуацій, «мозкового штурму»), так і на рівні підсвідомості, коли висновок, істина, твір, за виразом А.П. Чехова, «доходить у духовці». Отже в полі толерантного ставлення учня (суб'єкта) потрапляють не тільки чужі для нього погляди, думки, але й власні образи та почуття. На тлі толерантності відбуваються вільний вибір варіантів збагачення потенціалу особистості як джерел її свідомої активності.
Явища суспільного і духовного життя мають оцінюватися (за Г. Баллом) як прийнятні чи неприйнятні не абстрактно, а конкретно, у певних своїх функціях і взаємозв'язках. З позицій наукового світогляду видається неприйнятним, коли неупереджений пошук істини підмінюється намаганням будь що підтвердити заздалегідь проголошені догми.
Пропонуються матеріали оціночного, аналітичного, порівняльного характеру щодо організації позаурочної виховної роботи, які мають сприяти усвідомленню та можливості формування толерантних відносин в учнівському середовищі.
Отже, толерантність є досить глибоким поняттям, що базується на засадах емпатії, особистісної відповідальності, доброзичливості та взаємодопомоги. Такі категорії повинні бути близькими сучасному молодому поколінню. Тому в освітніх закладах необхідно проводити якомога більше заходів, що сприяють розвитку толерантності особистості.
Висновки
Однією з найважливіших умов переходу від суспільства закритого типу до відкритого демократичного суспільства є перехід від ізоляціоністських принципів функціонування соціальної системи до принципів доступності і співпраці. У контексті аналізу перспектив розвитку суспільства расова, етнічна і національна толерантність може розглядатися не лише як потенціал підтримки світу і спокою в країні, але і як показник міри готовності масової свідомості населення до відвертості і співпраці зі світовою спільнотою на основі загальновизнаних демократичних принципів.
Формування толерантності відбувається протягом всього життя людини, проте його основи закладаються в процесі первинної соціалізації. Найважливішим інститутом соціалізації, поряд з сім'єю є система освіти. Саме система освіти повинна закласти світоглядні основи майбутньої толерантної особи.
У найширшому сенсі до формування толерантності можуть бути залучені спеціалісти найрізноманітніших сфер: психологи, педагоги, соціальні працівники, класні керівники, лідери молодіжних рухів, правозахисники, правоохоронці та інші.
Педагог повинен знати, в яких умовах проживають підопічні, адже тільки він може благотворно вплинути на формування психіки учня, який живе в неблагополучній сім'ї, бути розумним та обережним порадником батьків, давати виважені, продумані поради, пам'ятаючи, що головне - здоров'я і душевна рівновага учня. Виховання в дусі толерантності слід розглядати як невідкладне завдання і у зв'язку з цим необхідно створювати різні методики формування толерантності на систематичній та раціональній основі.
Формування толерантної особистості, в першу чергу, можливе шляхом відпрацювання життєво необхідних соціальних навичок, які дозволяють підлітку успішно взаємодіяти в соціумі, жити у світі мирно, у злагоді із собою та іншими.
Виховна година
«Вчимося толерантному спілкуванню»
Мета: показати значимість толерантності під час взаємодії з іншими, закріпити знання учасників про компоненти толерантності, учити розуміти і поважати один одного, удосконалювати вміння толерантного спілкування.
Матеріали: аркуші А4, АЗ, ватман, маркери, стікери, ножиці, скотч, плакати «Толерантність», «Салют», «Карта світу», «Риси толерантної особистості», аркуші для малюнків, кольорові зірочки для салюту, картки з буквами слова «толерантність», картки із проблемними ситуаціями, кольорові метелики для вправи «Біла ворона», кольорові смужки для вправи «Килим ідей».
ВСТУП
Оголошення теми й мети виховної години
Кожна людина мусить взаємодіяти із представниками інших культур.
На жаль, дух нетерпимості, ворожості до іншої культури, способу життя, інакших вірувань, переконань, звичок завжди існував та існує надалі.
Життя в полікультурному соціумі — проблема кожної особистості, групи людей і певних інститутів влади. Основою такого існування є толерантність як універсальний принцип людської життєдіяльності.
Багато країн світу, у тому числі Україна, можуть бути яскравими прикладами зіткнення народів, етносів, культур і цивілізацій.
Інформаційне повідомлення «Що таке толерантність?»
Мета: зосередити увагу учасників на основних аспектах толерантності, дати об'єктивну інформацію.
Інтерес до толерантності як однієї зі сторін людської психіки й соціального життя з'явився порівняно недавно.
Термін «толерантність» виник у минулому тисячолітті. Сучасне поняття толерантності багато в чому пов'язане з діяльністю філософів XVI—XVII сторіч, які повстали проти «терпіння нетерпимості» і жорстких релігійних зіткнень. Послідовним критиком фанатизму й захисником толерантності був Вольтер. Англійський філософ Джон Локк уперше поставив питання про необхідність виховання толерантності в «Нарисах у терпимості 1667 року» й у «Листах про терпимість» 1685 року.
Найважливішим результатом роздумів філософів того часу було визнання толерантності загальною цінністю й компонентом миру й розуміння між релігіями, народами й різними соціальними групами.
Складність розуміння поняття «толерантність»» полягає в його різному значенні в різних мовах. Воно залежить від історичного досвіду народів.
Tolerance (англ.) — готовність і здатність бути терпимим, без протесту сприймати особистість.
Tolerance (франц.) — ставлення, яке припускає відмінну від твоєї думку та дії інших; повага до волі іншого, його способу мисленння, поведінки, політичних і релігійних поглядів.
Tolerance (іспан.) — здатність визнавати відмінний від власного світогляд.
Kuan rong (китайськ.) — дозволяти приймати, бути до інших доброзичливими.
Tasamul (арабськ.) — прощення, м'якість, милосердя, співчуття, доброзичливість, терпимість.
Перською — це терпіння, витривалість, готовність до примирення.
Російською — здатність терпіти щось або когось.
В українській мові існує два слова з подібним значенням:
«толерантність» і «терпимість». Частіше вживають слово «терпимість». Воно означає здатність, уміння миритися з інакшою думкою.
Останнім часом поняття «толерантність» стало міжнародним терміном. Воно має зміст, в основі якого — загальне значення цього слова в будь-якій мові світу.
Отже, толерантність (від лат. tolerantia — стійкий, терпимий, що допускає відхилення) — особистісна риса людини, терпиме ставлення до чужої думки, релігії, поведінки, повага до гідності й прав інших людей; здатність поставити себе на місце іншої людини. Це повага, прийняття й правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження й способів прояву людської індивідуальності.
Генеральна Конференція ЮНЕСКО оголосила 1995 рік роком толерантності й прийняла Декларацію принципів толерантності. 16 листопада названо Міжнародним днем толерантності.
Толерантність вважається показником високого духовного й інтелектуального розвитку особистості.
Давайте разом узагальнимо все сказане. Слово «толерантність» ми намалювали у вигляді сонця. Нехай ваші відповіді будуть його промінчиками (див. схему).
Вправа «Толерантність»
Мета: розширити знання та уявлення учнів про толерантну поведінку. Здатність поводитися толерантно може стати особистісною рисою, а відтак — забезпечити успіх у спілкуванні. Толерантні люди більше знають про свої недоліки та педагоги. Вони критично ставляться до себе і не звинувачують у своїх бідах інших. Вони не перекладають відповідальність на інших. Толерантна людина не розфарбовує світ двома кольорами — чорним і білим. Вона не акцентує увагу на розбіжностях між «своїми» та «чужими», а тому готова вислухати та зрозуміти думки інших.
Почуття гумору і здатність посміятися над своїм слабким місцем — особлива риса толерантної людини. У здатної до цього людини менша потреба домінувати та зверхньо ставитися до інших.
Примітки:
1.Заздалегідь вертикально написати на плакаті великого формату слово «Толерантність» великими літерами.
2.Учнів об’єднати в пари. Учасники витягають одну з літер цього слова, на яку і підбиратимуть значення слова «толерантність».
Наприклад: «Т» — терпіння, творчість, талант, «Л» — лагідність, ласкавість тощо.
3.Після обговорення учасники заповнюють великий плакат маркерами різних кольорів. Дістаємо яскравий і наочний плакат, результат колективної творчості, зміст якого підготовлений учнями.
Вправа «Біла ворона»
Мета: продемонструвати психологічний стан людини, яка за певними ознаками відрізняється від решти.
Учасники займають місця у колі спинами до центра.
Кожному учаснику прикріплюється аркуш паперу (аркуші — різних кольорів, по 5-6 кольорових аркушів одного кольору і лише один аркуш — білого). Білий аркуш кріпиться найбільш незалежному учню, сильному і авторитетному в групі,— для того щоб запобігти зворотного ефекту.
Учасники повертаються обличчям у коло і починають шукати інших, схожих на себе, причому підглядати не можна. Треба якось домовитися. Після того як всі групи сформовані «за кольорами», ведучий підходить і бере за руку «самотнього білого».
Запитання до «самотнього білого»
Що ти відчув, коли зрозумів, що ти такий один і тобі немає пари?
Чи потрапляв ти в подібну ситуацію в житті? Чи схожі почуття ти переживав в тій ситуації?
Запитання до учасників, які знайшли схожих на себе
• Якими були ваші відчуття, коли ви знайшли схожих на себе і сформували групу?
• Як ви знайшли один одного?
• Що ви відчуваєте стосовно самотнього учасника?
• Чи хотіли б ви опинитися на його місці?Чому?
• Ведучий говорить з учасниками про те, що в житті часто доводиться стикатися з такими ситуаціями, і не завжди ми ставимо себе на місце того, ким знехтували, хто залишився наодинці. Треба пам'ятати про це!
Вправа «Товариський суд»
Мета: тренувати учасників вирішувати конфліктні ситуації за принципом толерантності.
Учасникам пропонуються проблемні ситуації для обговорення в підгрупах. Група відіграє роль товариського суду, який повинен винести «вирок» ситуації. Потім усі учасники заняття обговорюють, чи був цей «суд» толерантним, і чи можна бути толерантним у цій ситуації.
Ситуації
1.В одному зі старших класів школи, де навчаються представники різних національностей, склалася конфліктна ситуація: побилися хлопчики. Причиною бійки стало й «національне питання». Дорослі — педагоги й батьки — зайняли різні позиції щодо учасників і причин інциденту. Оскільки конфлікт набув розголосу, й батьки «потерпілого» хлопчика вважають себе і свою дитину скривдженими, вони подали до суду для компенсації фізичного й морального збитку.
Яке рішення прийняв товариський суд?
2.В одній із загальноосвітніх шкіл спалахнув конфлікт через те, що класним керівником 9-го класу було призначено викладача, члена «Свідків Єгови». Учитель на належному рівні проводив уроки, ніколи не вів релігійної пропаганди. І хоча жодних інших претензій до вчителя не було, батьки вимагали від адміністрації «захистити» їхніх дітей від «сектанта».
Яке рішення прийняв би товариський суд?
3.У дитячому оздоровчому таборі проходила зміна для дітей-інвалідів «Повір у себе!». Поруч, у цьому ж таборі, відбувалися заняття школи для обдарованих дітей. Одну з «обдарованих» дівчаток батьки забрали з табору, висуваючи претензії керівництву табору за те, що дівчинка одержала психологічну травму, оскільки щодня бачила хворих дітей. Вони вимагали покарати винних, які не вжили заходів для того, щоб захистити групи дітей одну від іншої, і навіть не повідомили батьків про таке «небезпечне» сусідство.
Яке рішення прийняв товариський суд?
Діагностика «Що означає бути толерантним»
Мета: допомогти учням проаналізувати наявність у себе рис толерантної особистості.
Учасникам роздають анкети з рисами толерантної особистості. Такий же набір рис написано на плакаті. За результатами всіх анкет формуються визначення групою толерантної особистості.
Китайська притча «Дружна родина» Жила колись на світі родина. Вона була не проста. Більше 100 людей було в ній. І займала вона ціле село.
Так і жили всією родиною й усім селом. Ви скажете: «Ну то й що, є чимало й більших сімей на світі. Але річ у тім, що родина була особлива — мир і спокій панували в ній, а отже, і в селі. Ні сварок, ні лайки, ні, крий Боже, бійок і розбрату.
Чутка про цю родину дійшла до самого володаря країни. І він вирішив перевірити, чи правду кажуть люди. Прибув він у село, і душа його зраділа: навкруги чистота, краса, статок і мир. Добре дітям, спокійно старим. Зачудувався володар. Вирішив довідатися, як жителі села досягли такого ладу, прийшов до глави родини: «Розкажи, чому така згода і лад у твоїй родині?». Той взяв аркуш паперу й став щось писати. Писав довго — видно, не дуже сильний був у грамоті. Потім передав аркуш володарю. Три слова були на папері: «Любов, прощення, терпіння». І наприкінці аркуша: «Сто разів любов, сто разів прощення, сто разів терпіння». Прочитав володар, почухав потилицю і запитав:
• І все?
• Так, — відповів старий, — це і є основа життя всякої гарної родини. — І подумавши, додав: — І світу теж.
Вправа «Пустіть мене в коло»
Ведучий попереджає про те, що зараз відбудеться своєрідний «практикум» з толерантності. Із групи вибирається людина (бажано лідер, загальний улюбленець). Йому повідомляють про те, що він повинен у будь-який спосіб — хитрістю, лестощами, підкупом, обманом, силою, а може, використовуючи дружні зв'язки,— дістатися середини кола. В цей час група береться за руки, утворюючи замкнуте коло. Решта учасників не повинні пускати в коло вибрану людину. Гра триває доти, доки вибраний не пробереться в коло або не вичерпає всі можливості для цього.
Після цього обов'язково проводиться рефлексія. Для цього учням пропонується відповісти на такі запитання:
• Як відчував себе вибраний?
• Чи важко йому було знаходитися поза колом?
• Чому?
Який спосіб йому здавався найдієвішим?
• Чому?
• Якби гра починалася спочатку, чи погодився б він знов знаходитися поза колом?
• Які почуття переживали учні в колі?
• Чому?
• Чи хотілося впустити вигнаного в коло?
• Чому?
• Хотілося б побувати на його місці?
• Які асоціації викликала ця гра?
• Чи існують подібні ситуації в реальному житті?
• Як виникають такі ситуації і що з ними можна зробити?
• Чому ви послухалися ведучих (не пускали одногрупника в коло)?
• Як ви вважаєте, навіщо ми провели цю гру?
Після проведення цих вправ або однієї з них (виходячи із ситуації в групі) самі учні відповідно до порушених проблем і викликаних ними відчуттів проводять письмову рефлексію (можна вибрати найцікавіші думки і помістити їх у газету).
Це надасть можливість учням почути різні думки, подивитися на вправи очима іншого.
Вправа «Килим ідей»
Мета: перейти від аналізування причин явища як такого до індивідуальних дій учасників заняття, спрямованих на вирішення цієї конкретної проблеми.
І етап — розуміння проблеми (чому така проблема існує).
ІІ етап — пошук рішень (що можна зробити для того, щоб змінити ситуацію).
Ш етап — індивідуалізація діяльності (які конкретні дії зроблю особисто я для того, щоб змінити ситуацію).
IV етап — оцінювання ідей (індивідуальне ухвалення рішення; що спробую зробити для вирішення цієї проблеми).
Необхідно підготувати нарізані смужки паперу (трьох різних кольорів, по 30-40 смужок кожного кольору), 3-4 великих аркуші паперу, клей (1-2 на групу), наклейки двох кольорів (по дві наклейки кожного кольору для кожного учасника). Треба об’єднати учасників в 4-5 груп, розсадити їх за окремі столи.
V етап. Оголошується запитання: «Чому така проблема існує? Чому в нашому житті важко бути толерантним?»
Кожна група отримує 10 кольорових смужок і великий аркуш паперу. Свої відповіді учасники групи пишуть на смужках паперу (на одній смужці — одна відповідь, при цьому не обов'язково використовувати всі смужки). Після цього на великому аркуші паперу утворюють «килим», наклеюючи всі смужки так, щоб усе написане можна було прочитати. Тепер ми знаємо, чому важко бути толерантним.
VI етап. Що можна зробити для того, щоб змінити існуючу ситуацію?
Роздають 10 смужок паперу іншого кольору, на яких учасники записують пропозиції щодо вирішення цієї проблеми (на одній смужці — одна відповідь). Потім ці нові смужки доклеюють до «килима». Після закінчення роботи групи представляють свої «килими» і зачитують ідеї.
Примітки. Необхідно перейти до III етапу, тобто до індивідуапізації діяльності. На цьому етапі кожний з нас відповість собі на запитання: що особисто я зроблю, щоб змінній ситуацію, що існує?
Кожен пише заплановані ним дії на смужці паперу. Група збирає індивідуальні смужки разом, але не приклеює їх до «килима». Групи по черзі читають свої смужки, приклеюють їх на стіни так, щоб потім можна було легко прочитати. Схожі пропозиції приклеюємо одну під іншою, щоб були очевидними пріоритетні.
Приступаємо до IV етапу, тобто оцінювання ідей. Кожен учень одержує дві червоні наклейки і дві зелені. Червоний колір означає «напевно це зроблю», а зелений — «спробую це зробити». Учасники ходять залою, ще раз перечитують всі ідеї і приклеюють наклейки на вибраних ідеях (не обов'язково використовувати всі наклейки).
Підсумок: кожен учень дістав можливість подумати, що зробить особисто він, щоб допомогти вирішити спільну проблему
Робота в групах «Два світи»
Мета: узагальнити уявлення учасників про толерантність і толерантну поведінку, підвести до висновку про необхідність жити за принципами толерантності.
Учасники об'єднуються у дві групи (за принципом день-ніч) і одержують аркуші ватману, фломастери, газети, журнали, ножиці, клей.
Тренер говорить про те, що сьогодні кожна група має чудову нагоду — створити свій світ — «Світ толерантності» і «Світ інтолерантності».
Звертаючи увагу на риси свого характеру і свої бажання, учасникам пропонують створити колаж свого світу, країни й назвати його. Протягом 10 хв група працює над створенням колажу. Потім представник від групи представляє колективну роботу.
Обговорення
Висновок: порівнявши два протилежні світи, ми наочно бачимо, що людина, яка живе у світі добра, взаєморозуміння, терпимості з людьми інакших релігій, націй, культур, почувається особистістю, яка може розкрити всі свої найкращі риси, бути корисною своєму народу, оточенню. Людина, яка живе в толерантному світі, по-справжньому щаслива і дарує це щастя, любов людям довкола.
Очікування «Святковий салют»
Що цікавого, важливого дав вам заняття? Напишіть на стікерах у вигляді зірочок. Якщо ваші очікування здійснилися, то ми побачимо гарний святковий салют на честь дружби, взаєморозуміння й миру між народами нашої Землі.
Підбиття підсумків, прощання
Притча про цвяхи.
Жив собі хлопчик із жахливим характером. Якось батько дав йому мішок із цвяхами й велів по одному забивати їх у паркан щоразу, коли хлопчик втратить терпець і з кимось посвариться. У перший день хлопчик забив 37 цвяхів. Згодом він навчився володіти собою, і кількість цвяхів щодня зменшувалася. Хлопчик зрозумів, що легше навчитися опановувати себе, ніж забивати цвяхи. Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька й сказав йому про це. Тоді батько велів синові витягати із паркана по одному цвяху тими днями, коли він не втратить самоконтролю, і ні з ким не посвариться.
Минали дні, і згодом син зміг сказати батькові, що у паркані не залишилося жодного цвяха. Батько підвів сина до паркана і сказав: «Ти добре поводишся, але подивися, скільки дірок залишилося... Паркан ніколи не буде таким, як колись».
Коли ви з кимось сваритесь і говорите щось неприємне, ви залишаєте по собі такі ж рани, як ці дірки від цвяхів. І рани зостаються, попри те, скільки разів потім ви попросите пробачення. Словесні рани завдають такого ж болю, як і фізичні. Не залишайте на своєму шляху цих дірок. Не забивайте цвяхи ворожнечі, нерозуміння і жорстокості в душі людей. Будьте толерантними!
Аверзаев И. И. О формировании толерантности у учащейся молодежи / И. И. Аверзаев // Воспитание школьников. – 2010. –№ 7. – С.64–66.
Балл Г.А. Актуальні методологічні питання дослідження моралі і моральної поведінки // Соціальна психологія. – 2007. – Спец. випуск. – С. 14-22.
Балл Г.О. Успешность индивида в контексте связи между уровнями его личностного развития и социальной адаптированности // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції „Підсумки Болонського процесу: психолого-педагогічні основи формування особистості конкурентоспроможного фахівця”. – Севастополь: Вид-во СевНТУ, 2010. – С. 140-142.
Гаврилова Е. Проблемы толерантности и пути их решения в школьном пространстве / Е. Гаврилова // Социальная педагогика. – 2010. – № 1 – С. 45–49.
Моргун В. Ф. Толерантність як чинник мотивації спілкування / В. Ф. Моргун / Становленння і розвиток особистості в умовах освітнього простору: теорія і практика : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (14-15 травня 2015 р., м. Полтава). – Полтава : Друкарська майстерня, 2015. – 192 с.
Толерантність // Вікіпедія Вільна енциклопедія. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Толерантність
Яланська С. П. Психологія формування і розвитку толерантної особистості / С. П. Яланська //Збірник наукових праць викладачів, аспірантів, магістрантів і студентів фізико-математичного факультету ПНПУ імені В. Г. Короленка; редкол.; Ю. Д . Москаленко (голов. ред.) та ін. – Полтава : Астрая, 2016. – С. 304–307.
У методичній розробці відмічено, що консолідація суспільства на суспільно-політичному, економічному і культурно-освітньому рівнях можлива на засадах толерантності, що базується на принципах миру, милосердя, взаєморозуміння та взаємодопомоги. Розкрито зміст, структуру, психологічні, організаційно-методичні умови, психолого-педагогічні та тренінгові засоби розвитку толерантності особистості у навчальних закладах П(ПТ)О.
Розвиток толерантності
як активної життєвої позиції
