МУКАЧІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
кафедра англійської філології та методики викладання іноземних мов
(повна назва кафедри)
Курсова робота
з «Методики викладання іноземної мови»
(назва дисципліни)
на тему:
Особливості навчання іноземної мови в середній школі з урахуванням дидактичних принципів
Студента (ки) 3 курсу СО (МЛ (А)) групи
Спеціальності СО (МЛ(А))
Волошин Наталії Олександрівної
Керівник: к. п. н. доц. Сідун М.М.
Середньозважений бал______
Національна шкала_________
Кількість балів____Оцінка ESTS_____
Члени комісії _________ _______________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
_________ _______________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
_________ _______________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
Мукачево- 2019
Зміст
| Вступ.............................................................................................................................. | 3 |
| 1. Поняття та класифікація дидактичних принципів навчання іноземної мови в середній школі.............................................................................................................. | 6 |
| 2. Особливості вивчення іноземних мов за допомогою дидактичних принципів.. | 12 |
| 3. Дидактична гра як вид роботи на уроці................................................................. | 17 |
| 4. Принцип наочності як особливий засіб навчання іноземної мови...................... | 21 |
| Висновки........................................................................................................................ | 24 |
| Список використаної літератури................................................................................ | 27 |
Вступ
Сучасний стан міжнародних зв'язків України, вихід її до Європейського та світового простору зумовлюють розглядати іноземну мову як важливий засіб спілкування та співпраці між країнами і людьми з різними мовами та культурними традиціями. Нова освітня система в Україні вимагає суттєвих змін у підході до викладання, оновлення змісту, методів та принципів навчання іноземних мов в усіх навчальних закладах.
Останнім часом в педагогіці, як і в багатьох інших галузях науки, відбувається перебудова практики та методів роботи в школі, а головною є проблема підтримки інтересу учня до навчання взагалі та іноземної мови зокрема.
Оскільки основною діяльністю школяра є навчання, то лише за допомогою використання раціональних методів навчання відбувається засвоєння учнями знань, умінь та навичок, а також формування світогляду, розвиток здібностей, реалізація навчаючої, виховної та розвиваючої функції навчання. Від методів навчання та принципів значною мірою залежить розвиток учнів і якість засвоєння ними знань і набуття навичок самостійної роботи [7, с.32].
"Старші" підлітки - це вік гострих суперечностей у структурі особистості, що формується, і він потребує від учителя особливого педагогічного такту і методичної майстерності, тому вірно підібрані методи навчання стимулюють пізнавальну активність учнів.
У середній школі важливо продовжувати зацікавлювати учнів у вивченні іноземної мови, викликаючи в них позитивне ставлення до предмета, вмотивувати необхідність і значущість володіння іноземною мовою як неповторним засобом міжкультурного спілкування. Середня школа має забезпечити наступність і безперервність процесу навчання іноземної мови у всьому курсі середньої школи, сформувати базові навички і вміння, необхідні для подальшого розвитку комунікативної компетенції. Вона має виховувати комунікативні потреби у пізнанні інших країн і народів, у пошуку друзів не тільки для спілкування, але й для розв'язання певних проблем власної життєдіяльності. На цьому етапі здійснюється формування навичок і вмінь спілкування в усній і писемній формах у межах визначених сфер і ситуацій у відповідності до вікових особливостей учнів і їхніх інтересів, на основі використання для цього прийнятих мовленнєвих зразків. Учні вчаться виконувати творчі вправи і завдання, спрямовані на розвиток креативного мислення, у них формуються вміння переносити засвоєний навчальний матеріал в інші ситуації спілкування, давати оцінку певним явищам і діям [7, с.57].
Професійна компетенція вчителя передбачає розуміння дидактичних засад навчання іноземних мов . Перж за все идактика (грец. сіісіактлкоз — повчальний ) розробляє теорію освіти і навчання, розкриває закономірност і засвоєння знань, умінь і навичок, визначає обсяг і структуру змісту освіти , удосконалює методи та організаційні форми навчання, визначає виховний вплив навчального процесу на учнів. Методика ґрунтується на даних дидактики і водночас є джерелом інформації щодо особливосте й прояву загальних закономірностей навчанн я у процес і оволодінн я іноземною мовою .
Важливою проблемою для педагогічної теорії та практики залишається питання урізноманітнення навчального процесу, активізації пізнавальної діяльності учнів, розширення сфери їх інтересів. Сучасним учням доступні найрізноманітніші джерела інформації, але часто саме наявність готової інформації сприяє розвитку пасивності. Зникає прагнення до пошуку, пізнання, творчості, тобто діяльності. Навчальний матеріал може здаватися учням «сухим» і нецікавим, тому завдання вчителя – зацікавити їх. Це можна зробити за допомогою інформаційних технологій (наприклад, презентації засобами SMART-BOARD), науково-популярних фільмів, Інтернету, а також за допомогою дидактичних ігор. За Ф. Діствергом, будь-який метод поганий, якщо привчає учня до пасивності, і гарний, якщо пробуджує в ньому самодіяльність [11].
Актуальність даного дослідження полягає в тому, що саме у середній школі на іноземну мову дається найбільша кількість годин у порівнянні з іншими, тому важливо продовжувати зацікавлювати учнів у вивченні іноземної мови, викликаючи в них позитивне ставлення до предмета, вмотивувати необхідність і значущість володіння іноземною мовою як неповторним засобом міжкультурного спілкування.
Об'єкт дослідження – навчання іноземної мови у середній школі з використанням дидактичних принципів.
Предмет дослідження – аналіз дидактичні принципи у процесі вивчення іноземної мови у середній школі.
Метою роботи є розкрити та визначити поняття основних дидактичних принципів у процесі навчання іноземної мови у середній школі.
Відповідно до мети, об'єкту і предмету дослідження було визначено завдання дослідження:
узагальнити знання про класифікацію дидактичних принципів;
визначити особливості основних дидактичних принципів у процесі навчання іноземної мови у середній школі;
ознайомитись з видами дидактичних ігор, які використовуються на уроках іноземної мови;
визначити особливості принципу наочності.
Структура та обсяг роботи. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаної літератури, що нараховує 25 найменувань. Робота викладена на 29 сторінках друкованого тексту.
1. Поняття та класифікація дидактичних принципів навчання іноземної мови в середній.школі
Навчання іноземної мови здійснюється на основі дидактичних принципів. Дидактичні принципи (за Г. Ващенком – "принципи навчання") – це основоположні ідеї, що пронизують усі рівні й компоненти освіти та засвідчують їх системну цілісніть. Найбільш виразно вони виявляють себе в процесі едукації й стосуються навчання всіх дисциплін. Фахові методики пристосовують їх до своїх потреб, а часом виводять з них і свої - прикладного рівня – принципи [10, с.86].
Дидактичний принцип – категорія історична. Це означає, що його зміст (у кожному разі більшості з них) не є універсальним і "вічним", а зумовлений певними історичними умовами [3, с.284].
Дидактичні принципи, зокрема, визначаються:
а) соціальним замовленням, яке змінюється залежно від змін у соціально-економічному житті;
б) станом загальнонаукових досліджень, зокрема, у ділянці психології, філософії, соціології, змісту окремих навчальних предметів тощо;
в) власне практикою процесу едукації, яка не лише апробує вартість того чи іншого принципу, але й підказує напрями пошуків їх варіантів відповідно щодо часу.
У різні періоди історії, починаючи хоча б з епохи Я. Коменського, кількість і зміст дидактичних принципів зазнавали змін. Наприклад, соціальне замовлення комуністичної системи викликало розробку і пріоритетну увагу до таких принципів, які стосувалися комуністичної ідейності. Прагматична педагогіка, виходячи з потреб підготовки дитини до активної діяльності, надає перевагу принципам, які забезпечують активну діяльність дитини на уроці. Так само і пропоновані в цій праці принципи не трактуються як "вічні", а як такі, що відповідають закладеній в ній концепції [5, с.278-279].
Проблемою формування і класифікації дидактичних принципів займалися як зарубіжні (Я. Коменський, Й. Песталоцці, Й. Гербарт, Ж. – Ж. Руссо), так і українські педагоги, зокрема, К. Ушинський та його послідовник Г. Ващенко.
До дидактичних принципів відносяться: принципи наочності, посильності, міцності, свідомості, науковості, активності, виховуючого навчання, індивідуалізації, доступності, систематичності та послідовності, колективності, проблемності, розвиваючого навчання.
Принцип наочності. Його формулювання запропонував ще Я. Коменський. Наочне навчання передбачає, що у процесі пізнання повинні застосовуватися різні відчуття, в тому числі шляхом зорового сприймання. Сприйняті речі, вважає Г. Ващенко, залишають у нашій свідомості певні образи, уявлення. На їх основі й розвиваються вищі форми мислення. Особливо це стосується дитинства, коли один лише вербальний спосіб подачі інформації сприяє формуванню так званого вербального типу мислення, що характеризується поверхневістю і неповною відповідністю між словом і думкою.
Зрештою, і цим принципом, на думку Г. Ващенка, зловживати не варто, особливо в роботі з учнями старших класів, де акцент переноситься на рівень абстракції [18].
Принцип наочності забезпечується у навчальному процесі з іноземної мови створенням відповідних умов для чуттєвого сприймання іншомовного оточення. Отже наочність відіграє важливу роль у формуванні іншомовних навичок і вмінь, засвоєнні мовного та мовленнєвого матеріалу.
Розрізняють слухову і зорову наочність.
Забезпечення учнів у пpoцecі навчання слуховою наочністю необхідно для формування мовленнєвих механізмів, оскільки мовлення — це передусім звукова матерія, яка фіксується письмовим кодом. Слухова наочність у процесі оволодіння іноземною мовою невід'ємно пов'язана із зоровою.
Зорова наочність може виступати як у формі тексту, так і у формі малюнків, фотографій, схем, карт тощо. Деякі засоби, наприклад, кінофільм, відеофільм, театральна вистава об'єднують слухову і зорову наочність [6, с.246-247].
Таким чином реалізація принципу наочності у процесі навчання іноземної мови забезпечує успішне оволодіння іншомовною мовленнєвою діяльністю в говорінні, студіюванні, читанні, письмі, оскільки слухова й зорова наочність виконує функцію зразка іншомовного мовлення і служить стимулом до мовленнєвої діяльності учнів [14].
Принцип посильності у навчанні іноземної мови в середньому навчальному закладі передбачає ретельний відбір навчального матеріалу і видів вправ з цим матеріалом з урахуванням рівня підготовки учнів. Завдання, що ставляться перед учнями, повинні бути їм зрозумілими.
Необхідно враховувати рівень володіння іноземною мовою, а також рівень сформованості спеціальних навчальних умінь, для того щоб поставлене завдання було успішно виконане учнями.
На посильність виконання завдань з іноземної мови можуть впливати обсяг матеріалу, темп виконання завдання, невідповідність рівня реальних умінь учнів тим, які необхідні для виконання завдань.
Посильність означає відповідність рівня готовності учнів виконати завдання ступеню складності цього завдання [18].
Принцип міцності набуває особливого значення у навчанні іноземної мови, оскільки опанування мови пов'язане з накопиченням засвоєного мовного та мовленнєвого матеріалу. Для здійснення іншомовної мовленнєвої комунікації в пам'яті учня повинна утримуватись певна кількість лексичних одиниць, мовленнєвих зразків, словосполучень, розмовних кліше тощо. У процесі мовлення необхідні мовленнєві одиниці вилучаються з пам'яті для участі у цьому процесі.
Міцність засвоєного мовного та мовленнєвого матеріалу може бути забезпечена у навчальному процесі шляхом підвищення змістовності навчального матеріалу, здійснення яскравого першого знайомства з новим матеріалом для створення живих образів, пошуку конкретних асоціацій, які виконують роль “гачка” в пам'яті, мобілізації мислення і почуттів, які сприяють запам'ятовуванню, виконання численних тренувальних вправ, систематичного повторення того, що зберігається в пам'яті, роботу всіх аналізаторів (слухового, зорового, моторного і мовленнєворухового) у процесі засвоєння матеріалу, виконання великої кількості творчих завдань, систематичного контролю знання матеріалу і вмінь володіння ним [23,24].
Принцип свідомості у навчанні іноземної мови вважається одним із головних принципів у методиці навчання іноземних мов. Цей принцип передбачає цілеспрямований відбір навчального, мовного та мовленнєвого матеріалу, який забезпечує розвиток пізнавальних здібностей учнів.
Принцип свідомості реалізується також усією організацією навчання, протягом якої відбувається навчання від усвідомлення правил виконання дії до її автоматизовані виконання, від формування окремих елементів діяльності до їх об'єднання [22].
Усвідомлення мовного явища, яке має бути засвоєним, забезпечується:
а) шляхом моделювання ситуацій спілкування, під час яких учні, завдяки певній розумовій роботі, краще розуміють призначення цього явища та особливості його вживання;
б) шляхом повідомлення учням правил-інструкцій, які полегшують засвоєння форми, значення і функції явища;
в) шляхом виділення характерних ознак явища для формування орієнтовної основи з метою виконання з ним відповідних дій;
г) шляхом звертання до контексту та інших мовних засобів.
В узагальненому вигляді цей принцип означає, що навчання проходить успішніше, якщо учень добре розуміє смисл того, що вчить, а не повторює новий матеріал механічно. В методиці навчання іноземних мов застосування принципу свідомості визначається, з одного боку, як свідоме й акті подолання навичок і вмінь рідної мови, які спричиняють інтерференцію іншого — як всебічне використання досвіду мовлення рідною мовою [18].
Принцип науковості Стосовно навчання іноземних мов принцип науковості означає, що навчальний процес має проходити з урахуванням даних сучасної науки про особливості спілкування за допомогою мови, закономірності розпізнавання та породження мовлення, мовних контактів.
Принцип активності у навчанні іноземної мови передбачає мовленнєво-розумову активність учнів в оволодінні іншомовною мовленнєвою діяльністю. Цей принцип має велике значення для правильної організації процесу навчання, оскільки оволодіння іншомовним мовленням можливе лише за умови інтенсифікованої навчальної діяльності кожного учня, який є активним учасником навчального процесу.
В методиці навчання іноземних розрізняють інтелектуальну, емоційну та мовленнєву активність. В сукупності вони створюють сприятливі умови для оволодіння іншомовним мовленням.
Інтелектуальна активність забезпечується постановкою проблемних завдань, які стимулюють пізнавальні процеси.
Емоційна активність пов'язана з питанням: цікаво чи не цікаво учням вчити іноземну мову? Позитивне емоційне ставлення до предмета відіграє велику роль у досягненні успіхів. Негативні емоції блокують активність учня.
Мовленнєва активність передбачає зацікавлену участь школярів у мовленнєвій діяльності [9, с.49].
Принцип виховуючого навчання іноземної мови реалізується в такій організації навчального процесу, який забезпечує учням можливість проявити себе як особистість, отримати гармонійний і всебічний розвиток свого соціального статусу, удосконалити свої здібності, сформувати пізнавальні мотиви як домінуючі в навчальній діяльності. Особлива увага повинна бути спрямована на надання учням можливості здійснювати самостійну діяльність та самоорганізовуватись.
Учень виступає у навчальному процесі як рівноправний суб'єкт з іншими учнями і вчителем. Тому навчальний процес будується таким чином, щоб учні могли виконувати певні дії з організації своєї діяльності для опанування іноземної мови.
Така організація навчального процесу забезпечує формування в учнів позитивних рис характеру (доброзичливості, толерантності, колективізму, активності, працьовитості тощо), вольових якостей. Робота з різноманітним навчальним матеріалом допомагає виховувати почуття поваги, відповідальності, доброти, справедливості, співчуття, культури спілкування, прийнятої в сучасному цивілізованому світі, ціннісних орієнтацій, позитивного ставлення до іноземної мови, культури народу, який розмовляє цією мовою [14].
1 2 3