Особливості консультування при роботі з подружньою парою

Ім'я файлу: 89.Особливості консультування при роботі з подружньою парою.docx
Розширення: docx
Розмір: 66кб.
Дата: 15.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
Які засоби спілкування належать до невербальних для сдачи .docx
Творче Завдання 2 Захід Протидія Булінгу.docx
Індивідуальні стилі поведінки в конфліктній ситуації .docx

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «Україна»

ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Кафедра психології
Навчальна дисципліна

«Виробнича практика»

Контрольна робота

Тема: Особливості консультування при роботі з подружньою парою.

Галузь знань 05 «Соціальні та поведінкові науки»	Заочна форма навчання
Спеціальність 053 «Психологія»	Студент(ка) Група ЗПЛ -18-1 Петренко В. В.
	Викладач: Отенко Світлана

Київ 2021

ПЛАН

Вступ

Переваги та труднощі роботи психолога-консультанта з подружжям.
Специфіка консультування подружньої пари.
Особливості використання методів і прийомів сімейного консультування.

Висновок

Література

Вступ

Сімейне життя – це процес, в якому повинні реалізовуватися всі потенції людини, основу для яких вона закладала протягом всього попереднього періоду розвитку. Відтак, якщо створена власноруч родина буде логічним продовженням соціального, фізіологічного та психологічного розвитку особистості, і життя у ній матиме реальну цінність та приноситиме задоволення всім її членам.

Метою діяльності консультанта, який займається наданням психологічної допомоги щодо сімейної взаємодії, є не стільки внесення кардинальних змін у русло спільного проживання партнерів, скільки створення відповідних умов для взаємо порозуміння та органічного поєднання їх Я-концепцій таким чином, щоб їх самосвідомість не деформувалася, підлаштовуючись під уявлення один одного. Хоча й такі конфліктні ситуації також мають місце в сімейному житті та є невід’ємною частиною спільного проживання людей.

У більшості сімей простежуються різні за походженням, але схожі за своїм змістом ситуації, які знаменують перехід від однієї стадії розвитку до іншої. Такі ситуації називають «нормативними стресами». Вони не лише пояснюють особливості розвитку родини на попередніх етапах, а й визначають специфіку функціонування цієї соціальної групи на наступних. Сюди належать цілком звичні для кожної людини процеси: пошук партнера, укладання шлюбу, народження дитини, смерть одного з подружжя та ін. Це дає можливість окреслити коло консультативних проблем у роботі з подружньою парою та сім’єю, а саме: до подружнє консультування, консультування молодої сім’ї, консультування людей з тривалим терміном подружнього життя.

Як і у будь-якому процесі індивідуального психологічного чи біологічного розвитку особистості, в сім’ї трапляються періоди інтенсифікації розвитку, уповільнень чи криз. Це є необхідною умовою розвитку повноцінної особистості, яка має володіти сильним психологічним імунітетом та нормальними адаптаційними можливостями. А коли в одній соціальній групі співіснують як мінімум двоє таких людей, то вони можуть мати різне походження, психотипи, погляди. Крім того, на їх спільне проживання впливають зовсім різні соціально-психологічні чинники. Звичайно, що у таких умовах трапляються і конфлікти, які можуть бути різноманітної природи та глибини. Це вказує на те, що ситуації протистояння різних точок зору є нормальним явищем в житті сім’ї та запорукою її розвитку.

1. Переваги та труднощі роботи психолога-консультанта з подружжям.

На підставі переліку причин звернень можна припустити, що існує два варіанти приходу подружжя в консультацію: обоє членів подружжя разом або один із них із скаргами на себе або на партнера. Найбільш розповсюдженим варіантом приходу є останній.

Зупинимося на деяких перевагах роботи з подружжям, а також на певних труднощах, пов’язаних із цим варіантом приходу клієнтів у консультацію.

1. Насамперед, бесіда з обома, а не з одним членом подружжя, більш діагностична, дозволяє одразу ж побачити ті проблеми й труднощі, на які клієнти скаржаться. Так, особливості їхньої взаємодії у консультації розкривають багато чого з того, про що буває важко говорити, і дозволяють наочно вирізнити те, що визначає характер стосунків і що самим членам подружжя важко позначити більш чітко.

2. Робота з обома партнерами дозволяє в ході прийому безпосередньо апелювати до зразків їхніх стосунків, що виявляється в особливостях взаємодії чоловіка й жінки в консультації.

3. Присутність обох клієнтів дозволяє з успіхом використовувати цілу низку особливих технік і прийомів, таких, наприклад, як сімейна скульптура, висновок контракту й ін., що сприяють більш успішному й ефективному веденню подружньої терапії, застосування яких при наявності лише одного клієнта або в принципі неможливо, або дещо ускладнене.

4. Прихід чоловіка й жінки в консультацію часто означає їх більш серйозну мотивацію до роботи, припускає, що робота буде більш тривалою й поглибленою. Крім того, при одночасній роботі з обома партнерами можна в разі потреби підтримувати робочу мотивацію одного з них «за рахунок» іншого.

5. Консультування подружньої пари часто є більш ефективним. Адже якщо обоє членів подружжя серйозно налаштовані на перебудову своїх стосунків і прагнуть у своєму спільному житті реалізувати все те, що обговорюється і відзначається під час прийомів, то зміни у стосунках настають значно швидше й у принципі можуть бути значними й стабільними, ніж при роботі з кимсь одним - чоловіком або жінкою. В останньому випадку, для того щоб дочекатися яких-небудь змін, чоловіку/дружині часто необхідно набратися терпіння і дещо довго без якої-небудь взаємності демонструвати кращі зразки поведінки, перш ніж інший відчує і якось відреагує на це.

Але, крім цих і деяких інших переваг, робота з подружжям має і ряд додаткових труднощів і недоліків. Коротко перелічимо їх.

1. Насамперед, вести прийом, у якому беруть участь двоє клієнтів, а не один, звичайно важче, особливо на перших етапах консультативного процесу, оскільки присутність другого члена пари так чи інакше позначається на ході бесіди. Чоловік і жінка можуть перебивати один одного, починати переговори і сперечатися, прагнучі щось пояснити або довести насамперед один одному, а не консультантові, виступати в коаліції проти консультанта і т. д. Хоча можлива і зворотна реакція, коли присутність партнера призводить до того, що чоловік або дружина стають неговіркими, кожен із них може чекати, що щось важливе буде сказане іншим. І в тому, і в іншому випадку від консультанта потрібні особливі навички й уміння, щоб переорієнтувати чоловіка й жінку на спільну роботу, організувати й направити процес консультування.

2. Робота з обома членами сім’ї, хоча і є більш ефективною, найчастіше має менш глибокий, поверхневий характер. У цьому випадку рідше зачіпаються серйозні особисті проблеми, що лежать в основі тих або інших подружніх розбіжностей.

3. Робота з обома членами сім’ї більш уразлива. З одним легше працювати, ніж з двома, вибравши той темп роботи, що у більшому ступені відповідає клієнтові.

2. Специфіка консультування подружньої пари.

Основне завдання консультанта на першому етапі - установити контакт із клієнтом (-ми) і розібратися в тому, що саме привело їх на прийом. Хоча вже на початку бесіди при участі в цьому процесі обох членів подружжя можуть виникнути певні труднощі. Так, чоловік і дружина можуть не стільки прагнути викласти суть проблеми, скільки продемонструвати провину й недоліки іншого, згадуючи всі нові й нові гріхи партнера, обвинувачуючи й перебиваючи один одного й, уникаючи, таким чином, побудови конструктивних стосунків із консультантом. У такій ситуації необхідно виявити визначену твердість, запропонувавши дружині і чоловіку говорити по черзі і коментувати слова партнера лише тоді, коли він/вона одержить право слова.

Особливою вимогою до роботи з парою є більше структурування процесу прийому. Тому спочатку кожен із членів подружжя пропонує свою версію того, чому і навіщо вони прийшли до консультанта (дуже важливо, щоб хоч якась версія була запропонована кожним із них, і посилання на те, що «він мене привів, нехай і розповідає», ні в якому разі не повинні прийматися), після чого консультантові варто підбити підсумок, запропонувавши своє, більш узагальнене уявлення про те, які проблеми хвилюють кожного з партнерів. Для більш повного розуміння ситуації психологові корисно мати наступну інформацію: як, коли й у зв’язку з чим почалися або загострилися конфлікти, у яких ситуаціях вони найчастіше виникають, хто є більш активним їхнім ініціатором, що обурює або не подобається в іншому кожному з членів подружжя.

Якщо чоловік і жінка згодні на більш тривалу роботу, то, одержавши вичерпну інформацію з цього й інших питань, консультант не повинен затягувати первинний прийом. Нехай він буде навіть трохи коротшим, ніж усі наступні, але завершити його в цьому випадку потрібно дуже чіткою постановкою задач і цілей консультування, тобто тим, що кожен і з членів подружжя хотів би в результаті досягти. Не страшно, якщо ці очікування в партнерів діаметрально протилежні. Але в такій ситуації, доцільно попередити чоловіка й жінку, щоб сам прийом і усе, що на ньому говорилося, не обговорювалося ними за межами кабінету консультанта .

Прихід у консультацію обох членів подружжя частіше пов’язаний із внутрішньо сімейними конфліктами з приводу розподілу подружніх ролей і обов’язків, із сексуальними труднощами, грошовими проблемами, тобто з чимось, що так чи інакше стосується інтересів обох і може бути кваліфіковане як загальна проблема.

Існує певний взаємозв’язок між скаргами, що формуються і віком клієнтів, їх стажем спільного життя: молодого чоловіка й жінку частіше хвилюють проблеми власних взаємин, переживання, пов’язані з ревнощами й зрадою; літнім більше властиво міркувати про свої стосунки з дорослими дітьми.

Особливості роботи з проблемами розподілу сімейних ролей і обов’язків.

Для подружніх пар, що звертаються по допомогу в консультацію, конфлікти й непорозуміння з приводу розподілу ролей і обов’язків є дещо характерними. Відзначимо, що саме поняття рольового конфлікту є дещо широким і спирається на уявлення про сімейні ролі як про якусь систему прав і обов’язків, що забезпечують повсякденне життя подружжя і тісно пов’язані і між собою. Здавалося б, що найтиповіші такі проблеми повинні бути лише для молодих подружніх пар, у яких норми стосунків лише встановлюються, але це зовсім не так. З «букетом» конфліктів у консультацію приходять партнери практично з будь-яким стажем спільного життя. Проте, загострення проблем такого роду, а отже, і прихід чоловіка й жінки в консультацію зовсім не випадкові. Посилюючим моментом часто є якась більш-менш значна зміна, що або уже відбулася, або очікується найближчим часом у родині. Такою подією може бути народження дітей, початок відвідування дитиною дитячої дошкільної установи або школи, вихід жінки на роботу після відпустки по догляду за маленькою дитиною, серйозна хвороба одного з членів родини, квартиро обмін, передбачуваний або реальний вихід на пенсію одного з членів сім’ї.

Звичайно, звернення до консультанта не відбувається автоматично за цими сімейними подіями, і часто простежити подібний зв’язок навіть у процесі консультування буває важко. Окрім того, сам факт виникнення подібних проблем у зв’язку зі змінами зовсім не означає, що колись їх не існувало (до того ж ґрунт для них є, мабуть, у більшості сучасних родин).

Першим етапом роботи в цьому випадку, як і в більшості інших, є збір конкретних скарг клієнтів. Чим більше проблемних ситуацій вони згадають, тим краще для консультанта. Для того щоб сімейні обов’язки були розподілені більш рівномірно, кожен з членів подружжя повинен знати, чого хоче й чекає від нього інший, тому консультантові не слід думати, що він витрачає час прийому даремно, коли чоловік і жінка докладно описують, що робить і не робить кожен із них .

Проблема рівності в розподілі сімейних обов’язків. Мабуть, найбільш розповсюджений варіант рольового конфлікту зводиться до того, що дружина не задоволена тим, як чоловік допомагає їй у веденні господарства й виконанні різних повсякденних справ. Причому, може бути, що чоловік просто не робить того, чого від нього чекає й вимагає дружина, або ж, що надзвичайно поширено, дружина, незадоволена не відсутністю допомоги як такої, а пасивним ставленням чоловіка до своїх домашніх обов’язків: чоловік сам не виявляє ініціативи, хоча і намагається виконувати усе, що вимагає дружина.

У такій ситуації консультантові часто доводиться виступати в ролі експерта, що обґрунтовує недоречність і не конструктивність традиційних поглядів на чоловічі й жіночі ролі в родині. Консультантові варто говорити про подібні проблеми як про матеріал для міркування, для обміну думками зі співрозмовниками .

Особливості роботи з розбіжностями в поглядах і настановах подружжя. Сімейне життя наповнене причинами для подібних розбіжностей.

Природно, що консультант ні в якому разі не повинен займати позицію судді, вирішуючи, чиї погляди більш правильні, а чиї немає. До того ж, найчастіше за такими конфліктами маскується просте невміння чоловіка й жінки вислухати один одного і домовитися. У такій ситуації консультантові варто спробувати провести з людьми конструктивні переговори, що, з одного боку, дозволило б їм домовитися з якогось питання, а, з іншого боку, продемонстрували б саму змогу і способи вирішення розбіжностей і проблем .

Консультування подружжя з приводу сексуальних проблем. Часто основна скарга чоловіка й жінки, особливо чоловіка, полягає в тому, що дружина відмовляється від сексуальних стосунків або поводиться при сексуальних контактах значно пасивніше, ніж раніше. У таких випадках дружина найчастіше прагне пояснити свою пасивність і відмовляння повсякденними труднощами й проблемами: утомою, що нагромадилася, віком, наслідками хвороби і т. д. Але за цим неявно звучать більш серйозні причини відмовлень: невдоволення чоловіком, скарги на часті сварки й конфлікти з ним, що негативно відображаються на настрої, а отже, і на її сексуальних бажаннях, відчуття дефіциту уваги й ласки з його боку і т. д. При цьому сексуальна холодність дуже рідко інтерпретується дружиною безпосередньо як помста або покарання для чоловіка. Відсутність бажання або навіть відраза до сексуальних стосунків розглядаються скоріше як природний наслідок образ і невдоволення ним.

Для того, щоб ситуація дійсно змінилася, необхідно допомогти і чоловіку побачити за своїми претензіями до сексуальності дружини його власні прагнення почувати себе коханим і потрібним їй, а також страх, що її відмовлення й пасивність є свідченням негативного ставлення до нього.

Часто відмови від сексуальних стосунків дещо ясно сприймається чоловіком як покарання й помста з боку дружини навіть у тому випадку, якщо вона сама до кінця не зізнається собі в цьому. Але замість того, щоб розібратися в причинах, що існують, зрозуміти й визнати свої помилки, клієнт може почати висувати претензії, жадати від психолога, щоб він зробив щось таке, щоб «вона хотіла», стверджувати, що «стосунки стосунками, а секс сексом, і навіщо тут над чимось роздумувати». Така ригідність у позиції чоловіка може призвести до загострення міжособистісної ситуації, до серйозних образ і взаємних обвинувачень. Для того, щоб цього не сталося, психолог повинен спеціально подбати про атмосферу обговорення, переконатися в тому, що сприятливий контакт установився з обома людьми, що вони побудовані дещо конструктивно й відверто.

Це особливо важливо тому, що рішення даної проблеми залежить від обох, а не від зміни когось одного.

При вдалому варіанті розвитку бесіди необхідно, щоб чоловік і жінка постаралися сформулювати й передати іншому свої почуття, поділитися своїми образами й переживаннями, пов’язаними з відчуттями дефіциту уваги й ласки з боку партнера. Розуміння й обговорення того, що лежить за скаргами на труднощі в сексуальних стосунках чоловіка й жінки, саме по собі може значно сприяти вирішенню проблеми. Але все-таки буває корисно слідом за такою емоційною розмовою провести і більш раціональне обговорення сексуальних стосунків чоловіка й жінки. Доцільно, щоб воно було трохи відсунуте в часі, наприклад, перенесено до наступної зустрічі з цією парою. У ході розмови варто допомогти членам подружжя сформулювати вимоги або побажання один одному, що дозволили б їм змінити свою поведінку.

Найчастіше в практиці консультування зустрічається ситуація, коли дружина/чоловік знає про зраду і про те, що сексуальні стосунки з іншим у партнера були привабливими. Звичайно, він/вона серйозно переживає з цього приводу, вважаючи себе ні на що не здатним, не привабливим, слабким у сексуальному плані і т. д. У тому випадку, якщо хтось із членів подружжя знає про подробиці стосунків партнера з іншою людиною, одне з найважливіших завдань психолога - зняти напругу, що нагромадилася в парі у зв’язку з тим що відбулося тим більше, що найчастіше чоловік і жінка вже мають якийсь, причому дещо негативний, досвід «модернізації» своїх сексуальних стосунків. Успіх рішення цієї задачі визначається тим, наскільки консультантові вдається організувати довірче обговорення сексуальних проблем, у ході якого кожен із партнерів одержує змогу висловити свої побажання іншому. Важливо, щоб той із членів подружжя, хто ставить нові вимоги не сконцентровував увагу на тому, що було нею/їм пережите, це не повинно виступати ні як норма, ні як еталон. Обоє партнерів повинні бути орієнтовані на пошуки чогось свого.

У ситуації, коли через різні причини психологові доводиться розмовляти з клієнтами окремо, бажано зробити так, щоб при завершенні консультування чоловік і жінка знову виявилися разом, оскільки це може послужити доброю основою для їхньої подальшої спільної розмови про секс.

Техніка конструктивних переговорів. При проведенні таких переговорів дуже важливо дотримуватися певної системи висловлювань, не даючи жодному з партнерів виявляти зайві емоції, замість того, щоб викладати факти. Так, на першому етапі кожному з членів подружжя пропонується чітко і ясно висловити свою позицію з якогось питання, обраного для обговорення, наприклад, чи варто віддавати дитину в садок у два роки або краще знайти змогу виховувати її ще рік вдома.

Наступний етап - аргументація. Кожен партнер, повинен якнайдетальніше і ретельніше обґрунтувати переваги своєї позиції. І лише на наступному етапі, вислухавши аргументи один одного, чоловік і жінка можуть висловлювати критичні зауваження (але також по можливості, спираючи на логіку, а не на емоції») на адресу позиції партнера. Треба помітити, що сама по собі ця процедура, дещо проста на перший погляд, часом вимагає серйозних зусиль із боку обох - чоловіка й жінки, і не лише в тому, щоб мовчати й уважно слухати іншого. Формулювання власної позиції й аргументів у її захист не так легко даються багатьом клієнтам, оскільки більш звичними в такій ситуації є взаємні окрики типу: «Як ти можеш так думати?» або «Ти нічого в цьому не розумієш!». Цікаво, що вже на цих перших етапах хтось із членів подружжя може погодитися з позицією іншого або відчути слабість своєї власної точки зору. Але уявимо собі, що всі попередні етапи пройшли успішно і ніхто з партнерів «не вибув». Тоді настає найвідповідальніший і складний етап - пошуки компромісу.

Тут можливі принаймні два шляхи. Перший - згода обох на якесь проміжне, стосовно поглядів обох, рішення: наприклад, віддати дитину в садок у два з половиною роки замість двох або трьох. Другий шлях полягає в дотриманні деякої черговості, наприклад, цього року влітку провести відпустку на півдні біля моря, а в наступному - у туристичному поході.

У процесі аргументації часто з’ясовується, що в основі позиції одного з членів подружжя лежать не які-небудь логічні аргументи й розуміння, а якісь погляди й настанови, засвоєні в дитинстві, почуті десь або вичитані з книг і сприйняті як незаперечні. Вигідне, без врахування зовнішніх обставин прагнення реалізувати свою позицію, якою б вона не була, навряд чи сприятиме поліпшенню стосунків.

Тривалість роботи з подружньою парою. Консультування індивідуального клієнта із сімейних проблем, так само як і в багатьох інших випадках короткотермінового консультування, звичайно, триває дві-чотири зустрічі, причому переважна більшість прагне до того, що робота з ними завершилася в ході одиничного прийому. У випадку, коли чоловік і жінка вже на перший прийом прийшли вдвох або інший приєднався до бесід на початковому етапі консультування, їхньої зустрічі з психологом, звичайно, тривають трохи довше - п’ять-шість спільних бесід. Велика тривалість роботи з парою обумовлена хоча б тим, що під час подружнього прийому збільшується «час слухання», оскільки на кожне питання повинен відповісти вже не одна людина, а двоє.

Серед розповсюджених рекомендацій із приводу спільної роботи з подружньою парою є, зокрема, і така: якщо протягом п’яти-шести прийомів у подружніх стосунках нічого не змінилося (а часто навіть якщо ці зміни відбуваються занадто повільно), подружнє консультування слід припинити або реорганізувати: консультант повинен зустрітися з кожним із подружжя по черзі або спрямувати свої зусилля на групову подружню терапію, на спільну сімейну терапію з дітьми й т. п.

3. Особливості використання методів і прийомів сімейного консультування.

Неспецифічні прийоми роботи психолога-консультанта припускають використання різних технік і завдань, спрямованих на розв’язання завдань психологічного консультування незалежно від його цілей.

Наприклад, домашні завдання клієнтам (ведення щоденника самоспостереження; завдання, які передбачають бесіди на задані теми, що їх мають вести члени сім’ї протягом певного часу; завдання фіксувати за заданим планом позитивних і негативних реакцій на дії інших членів сім’ї; завдання застосовувати певний час ті форми спілкування, відсутність яких призвела до складної сімейної ситуації) допомагають їм закріпити позиції і навички, засвоєні під час консультування.

Запитання, сформульовані так, щоб відповідь на них припускала зміну позиції клієнта до його проблеми (наприклад, розповісти про сімейні відносини з погляду іншого члена сім’ї), стимулюють розвиток ширшого уявлення клієнта про ситуацію.

Аналогічний ефект дає використання «техніки парафразу», що полягає в перефразовуванні скарги клієнта з метою зменшення її негативного звучання, додавання їй позитивного відтінку (наприклад, скаргу на неслухняність дитини можна трактувати як прояв самостійності дитини, що дуже важливо для її майбутнього життя).

Спеціальні прийоми і методи психологічного консультування спрямовані на розв’язання конкретних завдань сімейного консультування. Так, використання «техніки списків» ґрунтується на тому, що важливим показником сприятливого сімейного клімату є спільне проведення дозвілля, що викликає задоволення членів сім’ї. Завдання консультанта - знайти у подружжя спільні інтереси й орієнтувати їх на виконання загальної справи, обговоривши й усунувши всі можливі перешкоди і труднощі. З цією метою, попередньо пояснивши подружжю, що і навіщо кожний робитиме, психолог пропонує кожному з них записати на окремому аркуші паперу те, що його було б цікаво і приємно робити на дозвіллі.

Отримавши від подружжя два списки, консультант намагається знайти спільні справи, які подружжя могло б робити разом найближчими днями, а якщо спільних інтересів практично немає, запропонувати компромісний варіант.

Аналогічно застосовують «техніку контрактів», коли подружжя (або інші члени сім’ї) на окремих аркушах записують вимоги і побажання стосовно один одного.

Схема процесу психологічного консультування передбачає сім фаз:

Перша фаза - створення клімату, що забезпечує успішне консультування шляхом вираження психологом позитивних установок на клієнта, переконання його в щирій зацікавленості у вирішенні проблеми і бажанні допомогти.

Друга фаза - створення своєрідного «катарсису», який виникає внаслідок того, що клієнтові надається можливість висловитися з проблеми, звільнитися від негативних емоцій.

Третя фаза - усунення (по можливості) деструктивного фону через осмислення проблеми і переорієнтацію клієнта на позитивне, що є в цій ситуації.

Четверта фаза - постановка консультантом діагнозу, тобто з’ясування причини звернення клієнта в консультацію, про що клієнтові не повідомляється.

П’ята фаза - психолог допомагає клієнту самостійно поставити «діагноз» проблемної ситуації.

Шоста фаза - клієнт має усвідомити наявні варіанти вирішення проблеми і вибрати один з них. При цьому всі рішення клієнт повинен приймати самостійно, бо тільки тоді він почуватиметься відповідальним за власні вчинки і не відмовиться від прийнятого рішення в разі труднощів, що виникнуть.

Сьома фаза - закріплення мотивації щодо виконання прийнятого рішення.

Ця схема може змінюватися залежно від тривалості і характеру консультування .

Консультації просвітницько-рекомендаційного характеру ґрунтуються на психодіагностиці клієнта, членів його сім’ї і здійснюються здебільшого для молодих людей, які беруть шлюб, молодих родин у період адаптації, батьків, які відчувають труднощі у вихованні дітей.

Таке консультування відбувається поетапно:

1. Знайомство з клієнтом, встановлення психологічного контакту з ним з метою зміцнення його мотивації щодо психологічного консультування.

2. Початок консультативної бесіди, коли клієнт називає причину звертання в консультацію, тобто скаргу, до структури якої входять:

локус скарги - суб’єктний (на кого скаржиться клієнт: на дитину; на подружні відносини; на сімейну ситуацію загалом; на особисті проблеми; на третіх осіб, що мають стосунок до сім’ї) і об’єктний (на що скаржиться клієнт: на порушення здоров’я; на дитину чи на інших членів сім’ї; на рольову поведінку членів сім’ї, що не відповідає їх віку, статі, статусу; на індивідуально-психологічні особливості членів сім’ї; на психологічний клімат у сім’ї; на об’єктивні життєві обставини);
само діагноз - пояснення клієнтом причини сімейних труднощів, що побічно свідчить про ставлення до них клієнта і їх можливе джерело, про його уявлення про себе і сімейні взаємини;
проблема клієнта - клієнт зазначає, що хотів би змінити, але не може або не впевнений у правильності своїх дій;
запит - формулювання того, на яку допомогу розраховує клієнт (емоційну підтримку, надання інформації, формування позицій, навчитись впливати на членів сім’ї тощо).

На цьому етапі психолог здійснює первинну діагностику, тобто складає враження про клієнта на основі аналізу його вербальної і невербальної поведінки, що дає змогу виявити явний і прихований зміст скарги, її підтекст, ставлення до особи, на яку клієнт скаржиться, до консультанта.

При цьому консультанта клієнт може вважати союзником, що здатний допомогти у вирішенні сімейних проблем, або особою, на яку можна перекласти відповідальність за складну ситуацію.

Клієнт може також бути орієнтований насамперед на те, щоб встановити певні стосунки з консультантом, а не змінити ситуацію, з якою він звернувся до консультанта.

У результаті первинної діагностики психолог визначає можливість подання клієнтові психологічної допомоги або направляє його до інших фахівців, висуває первинну гіпотезу про сутність проблеми клієнта і його родини.

3. Психодіагностичне обстеження клієнта. Здійснюється на основі результатів первинної діагностики з використанням методик, за допомогою яких діагностують особливості особистості того, хто отримує консультацію, членів його сім’ї, сімейних стосунків тощо.

4. Завершальна частина консультування. За результатами психо діагностичного обстеження в активній взаємодії з клієнтом психолог ставить психологічний діагноз причин проблемної ситуації, складає прогноз розвитку сімейних стосунків, складає програму дій щодо профілактики і розв’язання проблемних сімейних ситуацій, а клієнт мотивується на реалізацію прийнятого рішення у практиці сімейних стосунків.

Таким чином, психологічне консультування орієнтоване на клінічно здорову особистість з ситуаційними труднощами у повсякденному житті й проблеми, які розв’язуються на рівні свідомості. При психологічному консультуванні будується модель особистості клієнта, виділяються основні кризові сфери життя клієнта, але немає глибокого проникнення в його особистість.

Психологічне консультування родини повинно бути спрямоване на відновлення або перетворення зв’язків членів родини один з одним та зі світом, на розвиток уміння розуміти один одного й формувати повноцінне сімейне «Ми», гнучко регулюючи стосунки як усередині родини, так і з різними соціальними групами. Вся структура процесу консультування тісно пов’язана з динамікою емоційного стану членів сім’ї.
Висновок

Загальні навички психологічного впливу пов’язані насамперед з дотриманням правил ведення консультативного прийому на основі етичних і професійних норм і принципів. При цьому вербальна і невербальна поведінка психолога допомагає створити сприятливий психологічний клімат бесіди, конструктивно проаналізувати ситуацію, з’ясувати істинні причини виникнення проблеми, сформувати у клієнта впевненість у дієвості психологічних рекомендацій і бажання скористатися ними.

Причини приходу клієнта в консультацію - прагнення домогтися від партнера тієї любові, влади й ін., яких йому не вистачає у стосунках з ним і яких він не може домогтися власними силами. Інакше кажучи, у межах консультування як причини приходу клієнта розглядаються й обговорюються лише ті, які пропонуються клієнтом, тим більше, що саме це є реальністю подружніх стосунків, що усвідомлюється як щось тривожне й проблемне.

Психолог-консультант, компетенцією якого не передбачено надання довготривалої глибинної психотерапевтичної допомоги та який не володіє відповідними навичками та часом на побудову «нової реальності», повинен чітко усвідомлювати межі своїх можливостей. Якщо в ході первинної консультації виявлено, що дисгармонії сім’ї мають глибоке особистісне коріння, а ускладнення відчуваються у більшості сфер функціонування сім’ї та, навіть, відображаються у вигляді деструктивних зміни в інших членів родини, спеціалісту слід порадити звернутися до сімейного терапевта, координати якого бажано запропонувати клієнтам. У разі відсутності альтернативи сім’я буде витісняти свої ускладнення або ще більше заглиблюватись у внутрішні руйнування.

Література

Алешина Ю.Е. Индивидуальное и семейное психологическое консультирование / Ю.Е. Алешина. – М.: «Класс», 2009. – 243 с.
Бондарчук О.І. Психологія сім’ї: курс лекцій / О.І. Бондарчук. – Київ, 2001. – 96 с.
Елизаров А.Н. Основы индивидуального и семейного психологического консультирования. Учебное пособие / А.Н. Елизаров. – Москва, 2003. – 335 с.
Кісарчук З.Г., Єрмусевич О.І. Психологічна допомога сім’ї: Навч. посіб.: У 3 кн. / З.Г. Кісарчук, О.І. Єрмусевич. – К.: Главник, 2006.
Ковальова Л. Психологічні аспекти подружніх конфліктів / Л. Ковальова // Матеріали студентської наукової конференції, присвяченої 170‑річчю з дня народження Ю. Федьковича. – Чернівці, 2014. – С. 143–144.
Максимова Н.Ю. Сімейне консультування: навчальний посібник / Н.Ю. Максимова. – К.: ДП «Вид. дім «Персонал», 2011. – 304 с.
Немов Р.С. Психологическое консультирование: учебник / Р.С. Немов. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. – 528 с.
Основи консультативної психології. Аналіз сучасних концепцій / Укл. О.Ф. Бондаренко. – К.: РНМК Міносвіти України, 2002. – 116 с.

скачати