Ім'я файлу: Поради вчителям в інклюзивному навчанні.docx
Розширення: docx
Розмір: 14кб.
Дата: 24.12.2023
скачати
Пов'язані файли:
teacher.docx
Розширення: docx
Розмір: 14кб.
Дата: 24.12.2023
скачати
Пов'язані файли:
teacher.docx
Індивідуальна програма розвитку – базовий документ для побудови всієї освітньої системи дитини з особливостями розвитку, а не просто стос паперів в особовій справі учня.
Головною метою інклюзивної освіти є реалізація всіх потенційних можливостей дитини в навчанні та соціалізації, необхідних для життя, а не підгін учня з особливостями психо-фізичного розвитку до стану норми.
Інформування всіх учасників освітнього процесу (вчителів, інших учнів та їх батьків) про психо-фізичні особливості розвитку дитини (в простій та зрозумілій для них формі) та особливості спілкування й мовлення.
Орієнтуватись на сильні сторони та можливості дитини, а не на діагноз.
Знати про сенсорні особливості учня: які звуки, запахи та інші подразники можуть відволікати від навчання та бути причиною істерики.
Не порівнювати дітей! Ані дітей типового розвитку між собою чи з дітьми з особливостями, ані дітей з однаковими діагнозами.
Речення мають бути короткими, чіткими та лаконічними, без переносного значення, з мінімумом займенників та зворотів.
Відзначати добру поведінку, за можливості ігнорувати негативну поведінку.
Ні в якому разі не підкріплювати негативну поведінку! Якщо учень зрозуміє, що може істерикою домогтися бажаного, то це призведе до збільшення небажаної поведінки.
Використовувати візуальну підтримку, але не перенавантажувати зоровий аналізатор.
Завжди дотримуватися слова, щоб дитина була впевнена, якщо ви щось обіцяєте, то так воно і буде, без варіантів. В такому випадку, навіть якщо щось пішло не так, учень знатиме, що ви вирішите питання і все владнаєте.
Бути уважними до дрібниць в зміні настрою та поведінці, які фактори впливу.
Негативна поведінка свідчить про те, що учня щось турбує (одяг, різні подразники в середовищі, стан здоров’я) або низька мотивація та зацікавленість до навчання. Особливо, коли дитина не може озвучити своє занепокоєння чи настрій. Ні в якому разі не слід ставитись до істерик та протестів, як до вибриків та розбещеності.
Не сварити чи критикувати, а пояснювати те, що дитина не зрозуміла.
Говорити завжди спокійно, не підвищуючи голос.
Командна робота та узгодженість дій асистента вчителя та вчителя.
Батьки-важлива складова команди супроводу в інклюзивному просторі та головний спеціаліст своєї дитини.
Розповідати батькам про реальний стан навчання дитини (використовувати принцип «бутерброда»: хороші новини, погані новини, потім знову хороше), не оманливі сподівання або навпаки все в похмурих тонах.
Учень почуватиме себе більш впевнено, коли буде знати послідовність дій та зможе передбачити кожен крок (детальні чіткі покрокові інструкції до завдань).
Створення позитивного настрою всіх причетних до освітнього процесу та інклюзії дітей з особливостями розвитку. Позитивне й оптимістичне ставлення до дітей з різними нозологіями, як до здібних учнів, віра в їхній успіх.
Відзначати найменший успіх дитини, що було вчора і що краще зроблено сьогодні.
Учень не може одночасно виконувати декілька завдань: якщо вчитель підійшов із новим завданням і учень в цей час зайнятий виконанням іншого, варто прослідкувати за остаточним виконанням поточного завдання і вже потім задавати нове.
Будьте вільними від шаблонів та стереотипів! Кожна дитина неповторна, навіть при наявності однакових діагнозів. Кожна дитина - особистість, а не пусте місце чи інвалідний візок!
Динаміка та креативність в викладанні матеріалу, особливо нового.
Знаючі актуальні особливі інтереси дитини, Ви маєте широкий арсенал впливу та мотивації до навчання.
Безперервна варіабельність зацікавлень та інтересів учня.
Будьте готові йти на ризики: навіть знаючи, що щось в навчанні точно викличе супротив, або навіть істерику, варто спробувати, результат може бути неочікувано позитивним!
Існує безліч можливостей інтегрувати учня з особливостями розвитку до навчання: допомогти роздавати зошити/підручники/будь-що іншим учням, тримати плакат під час презентації, принести крейду, полити квіти, робити перекличку, малювати спільну картину (кожний малює свою частину малюнка), будь-яка спільна з іншими діяльність, з якою дитина в змозі впоратися та відчути себе успішною.
За необхідності використовувати альтернативну комунікацію (в т.ч. картки pecs, піктограми).