Державний університет “Одеська політехніка”
Інститут бізнесу, економіки та інформаційних технологій
Кафедра підприємництва і торгівлі
РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНА РОБОТА
з дисципліни
“Психологія підприємництва”
Варіант № 1
Роботу виконав
студент групи НОТ-191
Абрамович М. Е.
Перевірила : Пучкова С. І.
Одеса 2021
ЗМІСТ
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА……………………………………….. 3
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА……………………………………….. 10
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
Завдання № 1
Особистість — віддзеркалення соціальної природи людини, розгляду її як індивідуальності та суб'єкта соціокультурного життя, що розкривається в контекстах соціальних взаємин, спілкування і предметної діяльності; соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до певних суспільних, культурних, історичних відносин.
Під «особистістю» розуміють стійку систему соціально значущих рис, що характеризують особу як члена того чи іншого суспільства або спільноти. Поняття «особистість» визначає суспільну сутність людини, пов'язану із засвоєнням різноманітного виробничого і духовного досвіду суспільства.
Стиль керівництва — сукупність засобів впливу керівника на підлеглих, яка обумовлена специфікою завдань, поставлених перед підприємством, взаємовідносинами керівника з підлеглими, обсягом його посадових повноважень, особовими якостями всіх членів колективу.
Лідерство (англ. Leadership) — впровадження організаційного керівництва, яке здійснюється топ-менеджментом. Лідерство охоплює (але не обмежується тільки цим) розробку бачення, планування, прийняття рішень, заохочення, організацію, розвиток, наділення повноваженнями і спрямування діяльності людей на досягнення певної мети.
Соціально-психологічний клімат – це якісна сторона міжособистісних відносин, що виявляється у вигляді сукупності психологічних умов, які сприяють чи перешкоджають продуктивній спільній діяльності і всебічному розвитку особистості в групі.
Деструктивний конфлікт - це той конфлікт, коли сторони не хочуть враховувати інтересів одна одної і наполягають на виконанні тільки своїх умов, або коли опоненти використовують неетичні методи боротьби, утискають інтереси або принижують гідність іншої сторони.
Конфліктна компетентність є характеристикою обізнаності особистості в конфлікті, її здатності прогнозувати, попереджувати і вирішувати конфлікти незалежно від способів її формування.
Опонент — особа, що заперечує, піддає сумніву істинність або слушність тези, яку висунув пропонент у публічній бесіді, на диспуті, під час захисту дисертації і та ін.
Співпраця, співробітництво — спільна з ким-небудь діяльність, спільна праця для досягнення мети. Для відображення негативного сенсу цього слова (співпраця з ворогом) використовується слово колабораціонізм, або також одностороння співпраця коли одна зі сторін співпрацює виключно з позицій власної вигоди та пріоритетів без врахування/підтримки у випадку незацікавленості/зиску з захисту інтересів другої сторони.
Завдання № 2
Одним з найважливіших напрямків досліджень підприємництва є мотивація підприємницької діяльності. Класики соціології виявили розмаїття мотивів, серед яких можна виділити наступні:
економічні, пов'язані з бажанням самостійно підвищити доходи, знайти економічну незалежність; підвищити рівень і якість життя; знайти нові матеріальні можливості;
неекономічні, пов'язані з соціальною самореалізацією, прагненням підвищити соціальний статус; з бажанням здобути незалежність і свободу самореалізації; з прагненням до професійної самореалізації, недоступною іншими способами; з реалізацією лідерських і владних амбіцій; з ідейними переконаннями і розділяються цінностями.
Дана класифікація мотивів підприємницької діяльності грунтується на класичному уявленні про підприємця як про найбільш адекватному соціальному втіленні моделі економічної людини і протиставляє економічні мотиви всім іншим. При цьому зовсім необов'язково економічна мотивація визнається основною і головною, для конкретної ситуації і історичного періоду співвідношення економічних і неекономічних (соціальних, культурних) мотивів буде відрізнятися.
Інша класифікація мотивів вибору підприємницької діяльності в якості професії, роду занять ґрунтується на іншій підставі - характері мотивації:
позитивна (тягнучий) мотивація передбачає вибір на основі усвідомленого внутрішнього прагнення особистості до професійної та соціальної самореалізації; до самостійної діяльності та реалізації лідерського потенціалу; до втілення в життя ідей і планів; до економічної незалежності і самостійного підвищення матеріального добробуту; до реалізації переконань, і т.д .;
негативна (штовхає) мотивація грунтується на протиріччях, конфліктах, негативних подіях зовнішнього середовища, що спонукають вибирати заняття підприємницькою діяльністю. До них можуть належати: втрата роботи або недостатнє винагороду за працю (низька заробітна плата, невиплати заробітної плати), неможливість професійної самореалізації у сфері найманої праці, невдоволення соціальним, професійним, економічним статусом і т.д.
Завдання № 3
Способи поведінки в конфліктній ситуації – це конкретні дії, виконувані учасниками конфлікту. Цей елемент є центральним у структурі конфлікту і відіграє такі ролі:
пізнавальну – дає інформацію (пряму чи опосередковану) про те, що турбує учасників конфлікту;
оцінну – показує значущість, важливість конфлікту для конкретних його учасників;
регулятивну – впливає на поведінку протилежної сторони в конфлікті (блокує або, навпаки, посилює її дії).
У психології відомі кілька основних способів поведінки людей у конфліктній ситуації, зміст яких визначається мірою співвідношення в поведінці конкретної людини двох таких показників: «орієнтація на задоволення власних інтересів» та «орієнтація на задоволення інтересів протилежної сторони». Різний ступінь цих показників та їх поєднання дає можливість виділити п'ять основних типів поведінки особи в конфліктній ситуації:
відхід від конфлікту;
поступливість;
боротьба;
компроміс;
співробітництво.
Зміст кожного з них досить наочно можна зобразити на спеціальному графіку (див. рис. 1), на горизонтальній осі якого розміщено показник орієнтації на задоволення в конфлікті власних інтересів, на вертикальній – протилежної сторони. Охарактеризуємо окремо кожен з п'яти типів поведінки.
Відхід від конфлікту, іншими словами, намагання його не помітити – це такий тип поведінки, коли у конфлікті мінімально враховуються як власні інтереси, так й інтереси протилежної сторони. За такого типу поведінки на проблему просто не звертають уваги, вважають, що вона зникне сама собою. Суть такої поведінки прекрасно відображають відомі приказки: «Не буди лихо, доки воно тихе», «Не чіпай, бо зламається» та ін. Відтак жодна зі сторін нічого не отримує, а результат поведінки описується формулою «поразка – поразка» (власна поразка – поразка опонента).
Причинами такої поведінки в конфлікті можуть бути такі фактори:
• усвідомлення відсутності необхідних ресурсів для отримання «перемоги» над протилежною стороною;
• якесь особливе ставлення до противника;
• намагання виграти час для «перегрупування сил» і наступної перемоги;
• індивідуально-психологічні особливості учасників конфлікту (несхильність до жорстких форм поведінки, лагідний характер, низький рівень домагань тощо).
Боротьба, іншими словами «конкуренція», – тип поведінки, за якого у конфлікті максимально враховуються і задовольняються власні інтереси і мінімально – інтереси опонента. Зміст такої поведінки можна охарактеризувати за допомогою приказок: «Сильний завжди правий», «Переможців не судять», а результат поведінки описати формулою «перемога – поразка» (власна перемога – поразка опонента).
Поступливість, іншими словами жертовність, – тип поведінки, орієнтований на мінімальне врахування в конфлікті власних інтересів і максимальне задоволення інтересів протилежної сторони. Зміст такої поведінки відображають такі приказки: «Убий ворога своєю добротою», «Підстав щоку», «Мир за будь-яку ціну», а результат поведінки – формула «поразка – перемога» (власна поразка – перемога опонента).
Компроміс, іншими словами зговірливість, – тип поведінки, який забезпечує часткове задоволення у конфлікті як власних інтересів, так й інтересів протилежної сторони, що досягається за такої умови: «Я поступлюся тобі в чомусь, а ти мені – в іншому». Зміст такої поведінки втілений у приказках: «Краще півхліба, ніж нічого», «Поганий мир кращий за добру сварку», а її результат описується формулою «поразка – поразка» (часткова власна поразка – часткова поразка опонента), бо повністю не задовольняються інтереси жодного з опонентів.
Співробітництво – тип поведінки, який забезпечує максимальне задоволення в конфлікті як власних інтересів, так й інтересів протилежної сторони. Зміст такої поведінки описують приказки: «Одна голова добре, а дві ліпше», «Те, що добре для вас, те добре і для мене», а результат поведінки – формула «перемога – перемога» (власна перемога – перемога опонента).
Оцінюючи особливості різних стилів поведінки у конфлікті, слід виходити з кількох основних моментів.
По-перше, не можна абсолютизувати жоден з описаних способів або говорити, що саме він «найбільш правильний», «ліпший за інші», оскільки кожен з учасників конфлікту у відповідній ситуації буде поводити себе відповідно до свого індивідуального стилю поведінки, який, у свою чергу, залежить від темпераменту, особливостей емоційної сфери, здатності до спілкування тощо. Наприклад, учитель-холерик у конфліктній ситуації найчастіше орієнтуватиметься на «боротьбу», а вчитель-сангвінік – на «компроміс» або «співробітництво».
По-друге, кожен з учасників конфлікту найчастіше користуватиметься різними стилями поведінки залежно від контексту конфлікту, значущості тих потреб та інтересів, які реалізуються в ньому, від людей, з якими він взаємодіє, від особливостей поведінки опонента, оскільки власна поведінка в конфлікті досить часто є «віддзеркаленням» поведінки останнього. Наприклад, той самий директор школи, взаємодіючи з районним від ділом освіти, може поводити себе по-різному в різних ситуаціях: використовувати стиль «боротьба», коли йдеться про надто серйозні для школи проблеми (її статус, тип профілізації, забезпечення матеріально-технічними ресурсами тощо), і орієнтуватися на стиль «відхід від конфлікту» або «поступливість», коли йтиметься про якісь непринципові зауваження, зроблені при перевірці навчально-виховного процесу в школі. Або, наприклад, можна припустити, що директор школи, взаємодіючи з учителем, який демонструє в ситуації конфлікту стиль «боротьба», поводитиме себе так само; натомість у ситуації, коли опонент орієнтується на «компроміс» чи «співробітництво», директор школи, очевидно, теж погодиться на такий спосіб розв'язання конфлікту.
По-третє, кожен із учасників конфлікту здатний до зміни свого стилю поведінки. А тому, враховуючи, що стиль співробітництва є найліпшим, оскільки він дає можливість задовольнити інтереси всіх його учасників, слід максимально, наскільки це можливо в конкретній ситуації, орієнтуватися на реалізацію саме цього стилю.
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
Завдання № 1 (1)
1-й : холерик
2-й : флегматик
Завдання № 1 (2)
Від того, до якого типу темпераменту відноситься людина, залежить те, як він себе поводить. Саме на «ниві» темпераменту формується характер людини, а також розвиваються її здібності. Тобто, якщо розглядати співвідношення понять, то темперамент – свого роду «база», а характер – «надбудова». Якщо людині добре відомі не тільки його гідності, але він розуміє і недоліки, йому легко буде звернути на свою користь, застосовуючи психічну компенсацію.
Досвід, отриманий людиною в житті, відіграє свою роль. Наприклад, холерик, кілька разів поспіль «програвши» одну і ту ж ситуацію з однієї і тієї ж манерою своєї поведінки (запальною і нестриманою) відповідно, може зробити висновки і втратити, придушити в собі ці властивості, ставши інертним і малоініціативним. Тим не менш, серйозні життєві випробування, як правило, «зривають маски», і людина проявляє саме ті свої якості, які намагався придушити, веде себе так, як це в ньому закладено. Холерик схильний до нервових зривів, нападів люті, меланхолік теж легко може отримати психологічну травму, але проявлятися вона буде по-іншому. Флегматик, навпаки, упаде в якийсь ступор, втративши здатність більш-менш оперативно реагувати на події.
Досить давно академік В. П. Павлов довів, що, хоча властивості особистості та безпосередньо взаємопов'язані з її нейрофізіологічної організацією, вони нею не визначаються. Його експерименти показали, що нервову діяльність можна змінити. Формування людського характеру і стилю поведінки залежить не тільки від вроджених якостей, але і всім тим, що впливає, впливало або буде впливати на особистість протягом його життя. Сучасні психологи відносять темперамент до властивостей особистості, незважаючи на те, що він обумовлений природою. Частіше застосовується поділ людей на екстравертів та інтровертів, ця шкала введена Карлом Юнгом, видатним вченим-психологом. Р. Айзенком, розробив систему тестування особистості. Встановлено, що у людей з переважною інтроверсією більш высокоактивна кора головного мозку. У екстравертів інші сильні сторони – вони товариські, уважні до того, що відбувається зовні, діяльні і напористі.
Розглянемо тепер, який зв'язок темпераменту та характеру, наскільки він взаємний, яка різниця між цими поняттями. Перше не є визначальним для другого, але, безумовно, обидва тісно взаємопов'язані.
Від типу темпераменту залежить прояв динамічних особливостей характеру. Приміром, товариський сангвінік – зовсім не те, що товариський холерик.
Тип темпераменту впливає на те, як розвиваються риси характеру. Причому розвиток може відбуватись завдяки властивостями темпераменту, так і всупереч їм.
Виховуючи у дитини необхідні риси характеру, слід враховувати його тип темпераменту і, в залежності від нього, обирати спосіб дії.
Виробивши певні риси характеру, можна контролювати прояви тих властивостей темпераменту, які можуть нашкодити в конкретній ситуації.
Зв'язок характеру з типом темпераменту і рівнем здібностей людини є, і цей зв'язок взаємооборотний. Кожна з цих трьох складових впливає на інші. Від типу темпераменту залежить, як людина виявляє риси свого характеру, а від сили характеру залежить, чи буде індивід «давати волю своїм руйнівним властивостями темпераменту. Здібності людини також пов'язані і з темпераментом (сила працездатності, методичність, уважність, гнучкість і гострота розуму), і з характером (вміння працювати в команді, організованість, креативність, вміння проявляти ініціативу).
Завдання № 2
Діагностика конфлікту : конфлікт виник між керівництвом та персоналом підприємства на основі того, що персонал не може виконати поставлені задачі у необхідний термін. Основна проблема полягає у тому, що середня ланка не виконує свої зобов’язання у необхідний термін, що призводить до того, що персонал через втрачений час не з власної провини не може вчасно виконати завдання. Виходячи з цієї ситуації, на підприємстві склалася дуже напружена атмосфера : незадоволене керівництво застосовує агресивні міри щодо співробітників (матеріальне покарання і т.д.), а у свою чергу персонал розділився : дехто намагається порозумітися з керівництвом, дехто грубо з’ясовує стосунки, дехто звільняється.
Карта конфлікту
| Проблема : порушено систему роботи підприємства, поставлені керівництвом задачі не виконуються в термін. Керівництво незадоволене таким розвитком подій, середня ланка уповільнює роботу персоналу, персонал розділився : дехто звільняється, дехто намагається порозумітися з керівництвом, дехто агресивно виясняє стосунки з керівництвом. | |
| Керівництво | Персонал |
| Побоювання : втрата прибутків підприємства, порушення системи роботи підприємства, втрата співробітників, втрата авторитету | Побоювання : втрата роботи, штрафи, інші покарання, погіршення робочої атмосфери в колективі, погіршення стосунків з керівництвом |
| Потреби : налагодження роботи підприємства, щоб завдання виконувалися у необхідний термін | Потреби : знайти порозуміння у даній ситуації з керівництвом, виправити ситуацію з термінами виконання завдань |
На мою думку, у даній ситуації є 2 об’єктивні варіанти вирішення проблеми :
1-й (найкращий) : налагодити ситуацію з середньою ланкою, щоб усі необхідні ресурси постачалися вчасно, тоді персонал зможе у визначений термін виконати поставлену керівництвом задачу;
2-й : змінити модель роботи підприємства чи зробити перестановки у колективі так, щоб це дало результат (робота виконувалася вчасно). Слід зазначити, що даний варіант є дуже ризиковим й може призвести до негативних наслідків.