Ім'я файлу: Завдання до КСР_Теорія.doc
Розширення: doc
Розмір: 56кб.
Дата: 13.12.2023
скачати
Пов'язані файли:
Документы.docx

Тематика завдань для самостійної роботи

з курсу „Теорія та практика PR-комунікацій”

(оцінюється 20 б.)
1. Укладіть термінологічний словник основних понять курсу” (5 б.).
2. Оберіть два тексти публічного мовлення видатних ораторів минулих епох і сучасності. Ознайомтеся з обраними текстами та спробуйте здійснити аналіз текстів різних періодів за критеріями: інформативність на рівні фактів, висновків, підходів, аргументованість, логічність, виразність і емоційність мовлення (використовуйте форми аналізу публічних промов). З метою поповнення свого ораторського словника випишіть з текстів приклади оригінальних ораторських прийомів (слів, мовних зворотів, речень тощо) для подальшого використання у власних текстах промов (5 б.).
3. Вивчіть запропоновані Вам публічні промови, у кожному випадку визначте їх вид і мету. Оцініть інформативність та інформативну забезпеченість усіх запропонованих нижче текстів. Встановіть у текстах співвідношення змістовно-фактуальної та змістовно-прагматичної інформації; обґрунтуйте отримані висновки. Схарактеризуйте мовні засоби, які впливають на свідомість реципієнта.

Текст 1

Викинь сигарету! Прийнято говорити, що крапля нікотину вбиває коня. Недарма здавна на Русі тютюн називали сатанинським або антихристовим зіллям. Цар Михайло Федорович карав курців батогами. Син же його, Олексій Михайлович, заборонив куріння законодавчо. Японські вчені встановили, що екстракт смоли хвойних дерев з добавкою 0,1 % певної германійорганічної сполуки та вітамінів викликає огиду до нікотину. Як повідомив у 1985 році журнал „Clinical Farmacology and Therapy”, фахівці з Лос-Анджелеса виявили, що аналогічний ефект проявляє 3 %-ний розчин... самого нікотину. Через півтори години після нанесення малої кількості такого розчину на шкіру завзятих курців концентрація нікотину в крові зростала більш ніж у півтора рази. Це, у свою чергу, притупляло бажання викурити чергову сигарету. Коли ж її нарешті закурювали, перші затяжки надавали істотно слабшу дію, ніж зазвичай. Парацельс мав рацію: усе є ліки, і все є отрута – уся справа в дозі! Учені з Мічиганського університету (США) встановили, що нікотин містять деякі овочі, зокрема картопля, томати, баклажани. Так, один грам баклажанів містить таку ж кількість нікотину, яку отримує людина, яка не курить, провівши 20 хвилин у прокуреній кімнаті (З книги).

Текст 2

... Як забезпечити, щоб у виші читали курс кращі професори, кращі викладачі, кращі вчені? Здавалося б, можна було б використовувати сучасну техніку, скажімо, кінофільм, у якому лектор, найбільший учений у цій галузі (або навіть група вчених), буде розповідати студентам фізику, або хімію, або математику. Звичайно, це приверне кращих професорів до викладання студентам. Але подивимося, що з цього вийде насправді… ... Така система, звичайно, безглузда. Ви уявіть собі, що в Інституті замість професури стоять одні кіноапарати й ходять тільки студенти й кіномеханіки. Це буде винятково нудний і темний заклад, до якого ви не будете ставитися як до своєї альма-матер. Не в цьому, однак, справа. Кажуть, студенти рано чи пізно як-небудь до цього пристосуються, як-небудь це переживуть. Набагато гірше поставляться до цієї зміни самі викладачі. Справа в тому, що зовсім забувають про іншу функцію вищого навчального закладу – учити не тільки навчати не тільки студентів, але навчати й самих професорів і викладачів. Хороший учений, коли викладає, завжди вчиться сам. По-перше, він перевіряє свої знання, тому що тільки зрозуміло пояснивши іншій людині, можеш бути впевнений, що сам розумієш питання. По-друге, коли шукаєш форму зрозумілого опису того чи іншого питання, часто приходять нові ідеї. По-третє, ті, часто безглузді, питання, які задають студенти після лекцій, виключно стимулюють думку та змушують з абсолютно нової точки зору поглянути на те явище, до якого підходимо завжди стандартно, і це теж допомагає творчо мислити. І нарешті, студенти краще знають, ширше знають питання фізики, ніж викладач. Викладач, як фахівець, підходить вузько, у нього немає широкого підходу. У студентів підхід набагато ширший. І коли студент розмовляє з викладачем, викладач дуже багато дізнається від студента. Ось чому молодим ученим необхідно займатися викладацькою діяльністю. Хороший виш – це той виш, який дає можливість розвиватися талантам викладачів так само широко, як і талантам їх учнів. (Виступ П. Л. Капиці на вечорі випускників фізико-технічного інституту в 1964 році).

Текст 3

Кюв’є і еволюційне вчення

Відомий французький зоолог Жорж Кюв’є (G. Cuvier, 1769 – 1832), як відомо, був противником еволюційного вчення. Кюв’є вважав, що еволюційний підхід до зоології споріднений метафізиці натурфілософів, яку він терпіти не міг. Він заперечував концепції еволюціоністів як набір необґрунтованих безпідставних байок, заперечуючи їх право називатися вченими. Кюв’є стверджував, що прихильники еволюційної моделі розвитку не могли навести як доказ жодного факту перехідних форм між видами, що показує перетворення одного виду в інший. Як приклад сталості видів Кюв’є вказував на мумії кішок, мавп, ібісів та інших тварин Стародавнього Єгипту, які нічим не відрізняються від тварин тих же видів, що нині мешкають у цій країні.

Ось чому ставлення Кюв’є до еволюційного вчення часто оцінювалося як свідчення його „консервативності”, і навіть „реакційності”. Однак ґрунтовне вивчення праць цього вченого показує, що далеко не всі його ідеї були шкідливі й консервативні. Більш того, можна говорити про те, що, провівши систематичні дослідження з найважливіших галузей зоології, Кюв’є створив передумови для побудови еволюційного вчення у його сучасному вигляді. Щоб переконатися в цьому, досить навіть короткого ознайомлення з основними тезами його праць. Кюв’є став першим ученим, який зіставив будову окремих органів та їх систем тварин з їх функцією. Розглядаючи черепи тварин, сектори їх щупалець, досліджуючи дефекти кістки, він міг на підставі принципу кореляції відновлювати будову всієї тварини, якій належав досліджуваний орган. Застосування цього методу до викопних, абсолютно невідомих тварин, і, таким чином, ніби „воскресіння” їх, вражало сучасників. Основоположною працею Капітальною працею Кюв’є, що набула широкої популярності, стали „дослідження викопних кісток чотириногих”, у 4 томах (1812 р.) і в 7 томах (у виданні 1825 р.). Його „лекції з порівняльної анатомії” у 5 томах (1800 – 1805 рр.) розпочали нову епоху в розвитку цієї науки (8 б.).
4. Підготуйте пресреліз про проведення Регіональної науково-практичної конференції з документознавства ( 2 б.).
Література:

  1. Вежель Л. М. Сучасна концепція прес-релізу як PR-тексту. Інформаційне суспільство. 2014. Вип. 19. С. 47 – 49.

  2. Ісайкіна О. Д. Спічрайтинг як базова технологія політичного піару. Соціум. Документ. Комунікація. 2016. Вип. 2. С. 177 – 188.

  3. Козак С. В. Прес-реліз як жанр медіа-дискурсу. Дискурсознавство. 2010. Вип. 7. URL: http://www.nbuv.gov.ua/Portal/natural/nvvnu/filolog/2010_7/R2/Kozak.pdf.

  4. Савченко Л. В. Спічрайтинг як специфічна PR-технологія і спеціалізація в професії PR-фахівця. URL: https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd= 1&ved=2ahUKEwi7jq—zZ_hAhWClIsKHfKVBloQFjAAegQIAxAC&url=http%3A%2F%2Fvirtuni .education.zp.ua%2Finfo_cpu%2Fsites%2Fdefault%2Ffiles%2Fsavchenko %2520LV_publikacii.doc&usg=AovVaw1-17EGZ-MEsPPVoc9FnshK/.

  5. Спічрайтерство як вид діяльності: поняття, сутність, функції. URL : https://infopedia.su/8x117d0.html.

  6. Спічрайтинг як процес підготовки тексту промови. URL : https://moodle.znu.edu.ua.

  7. Фоміна Е. О., Лобачева О. И. Спічрайтинг як засіб політичного піару. URL: http://sibac.info/ sites/default/fi les/conf/fi le/stud.

  8. Холод О. М. Спічрайтинг : курс лекцій. Київ : КиМУ, 2011. 137 с.

скачати

© Усі права захищені
написати до нас