Ім'я файлу: Облік прямих витрат.doc
Розширення: doc
Розмір: 376кб.
Дата: 16.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Курсова1.doc
Есе.docx
Розширення: doc
Розмір: 376кб.
Дата: 16.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Курсова1.doc
Есе.docx
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра обліку і аудиту
КУРСОВА РОБОТА
З ДИСЦИПЛІНИ: ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК
На тему: Облік прямих витрат
Дата подачі курсової роботи Виконав(ла) студент(ка)
«__» ______ 2008р. Групи _________________
Реєстраційний номер
Дата захисту курсової роботи
«__» ______ 2008р.
Керівник курсової роботи:
Оцінка «______» __________________
Підписи членів комісії:
________________________
________________________
________________________
Хмельницький 2008
ПЛАН
ВСТУП …………………………………………………………………………4
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОБЛІКУ ПРЯМИХ ВИТРАТ ……………………………………………………………5
1.1 Економічний зміст, сутність, класифікація та підходи визнання прямих витрат виробництва …………………………………………………………….5
1.2 Нормативно-правова база прямих витрат виробництва …………………17
РОЗДІЛ ІІ. ОБЛІК ПРЯМИХ ВИТРАТ ……………………………………18
2.1 Групування прямих витрат по елементам та статтям калькуляції ……...18
2.2 Відображення прямих витрат у системі бухгалтерських рахунків ……..22
2.3 Аналітичний і синтетичний облік прямих витрат виробництва ………...30
2.4 Основні методи обліку прямих витрат виробництва …………………….32
2.5 Облік прямих витрат матеріалів та прямої заробітної плати на виробництво …………………………………………………………………….37
ВИСНОВОК ……………………………………………………………………..41
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……………………………….44
РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА
ВСТУП
Формування ринкового механізму господарювання передбачає розробку і практичну реалізацію заходів із зміни планових, економічних умов функціонування усіх ланок народного господарства, а також підвищення їхньої відповідальності за кінцеві результати роботи. Проблема формування витрат на виробництво є однією з центральних у сучасній економічній науці та господарській практиці, оскільки саме вони визначають рівень адекватності управлінських рішень і опосередковано впливають на проміжні і кінцеві результати діяльності кожного підприємства. Головним аспектом в даному питанні є врахування нових підходів до формування витрат. Зокрема серед них можна виділити врахування принципів, методів та показників формування витрат. Саме вищевикладене і обумовлює актуальність теми в сучасних умовах розвитку підприємств.
Управління підприємством неможливе без обліку витрат ,тому що цей облік висвітлює усі економічні закономірності і механізми, які відбуваються на підприємстві.
Витрати - це головний фактор, що впливає на пропозицію товарів. Тому, перед тим, як прийняти рішення про те, скільки товарів виробляти, фірма повинна проаналізувати свої витрати.
Метою курсової роботи являється обґрунтування теоретичних положень щодо вдосконалення механізму формування прямих витрат на виробництво продукції.
В даній курсовій роботі ми розглянемо облік прямих витрат їх класифікацію економічну суть, по групуємо їх по статтям калькуляції, наведемо методи по яких можна розраховувати прямі витрати на підприємствах різних галузей , а також як впливає заробітна плата на прямі витрати. Зобразимо методи, та їх вплив для підприємства , а також яким чином держава здійснює регулювання за допомогою наведених нормативно-правових актів щодо прямих витрат. Також висвітлимо шляхи вдосконалення обліку прямих витрат , наведемо деякі шляхи які виділяють науковці, та запропонуємо свої.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОБЛІКУ ПРЯМИХ ВИТРАТ
1.1 Економічний зміст, сутність, класифікація та підходи визнання прямих витрат виробництва
Процес виробництва продукції (робіт, послуг) потребує здійснення певних витрат. Визначення витрат дається у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", а склад витрат у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 "Витрати". Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".
Витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).
Випуск продукції, яка буде реалізована, і одержання прибутку від цієї реалізації - головна мета виробничої діяльності підприємства. Характерною особливістю виробничих процесів є виникнення витрат на виробництво продукції. [3,с.256]
Стан виробництва характеризується ефективністю, ступенем використання досягнень науково-технічного прогресу, місцем і роллю робітника у виробничому процесі. В умовах обмеженості ресурсів і досягнення планової ефективності виникає потреба постійного порівняння понесених витрат і отриманих результатів. Ця проблема посилюється під впливом інфляції, коли дані про виробничі витрати необхідно повсякденно порівнювати з майбутніми витратами, що значною мірою залежать від впливу зовнішнього середовища. Можливість усунення або передбачення впливу багатьох негативних внутрішніх і зовнішніх факторів з'являється завдяки раціонально організованому обліку витрат на виробництво.[5,c.271]
Механізм господарювання підприємства визначається ступенем управління витратами. Основні елементи системи управління витратами на виробництво наведено на рис. 1.1.1Р
ис. 1.1.1 Елементи системи управління витратами та їх взаємозв'язокВимоги управління визначають окреме вивчення методики визначення витрат виробничої діяльності та необхідність розробки для підприємств системи контролю за собівартістю продукції виробничих підрозділів на основі розширення аналітичності групувань витрат, що застосовують в обліку.
Облік прямих витрат – відображення на рахунках бухгалтерського обліку витрат, понесених на підприємстві протягом певного періоду, пов'язаних з процесами постачання, виробництва та реалізації в розрізах, що формують собівартість готової продукції.
Таке відображення забезпечує отримання вичерпної інформації, необхідної для управління витратами підприємства та оцінки його діяльності шляхом визначення фінансових результатів.
Облік витрат на виробництво необхідно розглядати як сукупність взаємопов'язаних, послідовних, організаційних, логічних, розрахункових операцій і процедур формування інформації про витрати. В обліковому процесі здійснюється реєстрація, групування, систематизація даних, а також калькулювання собівартості продукції.[7,c.234]
Якщо хоча б одна з умов визначення активів не використовується, актив не визначається, а витрати з придбання цього активу списуються у поточному періоді на "Інші операційні витрати". Списані активи обліковують на позабалансовому рахунку 07 "Списані активи".
Із зменшенням активів виникають такі витрати:
списання матеріалів на виробництво продукції, для ремонту основних засобів, на адміністративні цілі;
нарахування амортизації;
списання основних засобів, нематеріальних активів, МШП, що стали непридатними ;
втрати від знецінення запасів;
нестачі запасів, (сировини, комплектуючих виробів, готової продукції, товарів);
нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської заборгованості, яка не може бути сплачена;
благодійні внески;
належні до сплати або сплачені штрафи, пені, неустойки.
Зобов'язання, як уже зазначалося, є заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій, погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють економічні вигоди.
До витрат, що збільшують зобов'язання належать такі нарахування:
заробітна плата робітників підприємства, які перебувають з ним в трудових відносинах;
податків, зборів, обов'язкових платежів;
відрахування на обов'язкове і добровільне страхування;
орендної плати, комунальних послуг, витрат зв'язку, послуг з реклами;
послуг сторонніх організацій (юридичних, аудиторських, консультаційних, медичних).[8,c.132]
До витрат, згідно з П(с)БО № 1 та П(с)БО № 3, належить також нестача запасів, списання запасів або необоротних активів, які визнано активами, сплати штрафних санкцій, витрати на заохочення, соціальний і виробничий розвиток, нарахування податків, у тому числі податку на прибуток.
Також витрати являються загальноекономічною категорією, яка характеризує використання різних речовин і сил природи в процесі господарювання. Під економічними витратами розуміють "затрати втрачених можливостей", тобто суму грошей, яку можна отримати при найбільш вигідному з усіх можливих альтернативних варіантів використання ресурсів. Таким чином, економічні витрати будь-якого ресурсу, обраного для виробництва продукції, дорівнюють його вартості за найкращого з усіх можливих варіантів використання. Поняття економічних витрат обумовлене обмеженістю ресурсів порівняно з кількістю варіантів їх використання. З бухгалтерської точки зору, витрати - це тільки конкретні витрати ресурсів.[15,c.13]
Наявність різних точок зору щодо сутності витрат обумовлена різними підходами в поглядах на природу економічного буття взагалі, і виробничого процесу, зокрема. Можна виділити два основоположних підходи. Перший базується на розумінні господарського життя з позицій трудової теорії вартості, яка передбачає взаємодію в процесі виробництва трьох основних факторів (робочої сили, предметів праці та засобів праці) з відповідною інтерпретацією поняття вартості, її складових і структури. Даний період переважав у розумінні сутності економічного життя у вітчизняній науці та практиці, відповідно відбувався процес формування поглядів на поняття витрат виробництва і в бухгалтерській сфері. Типовим тлумаченням витрат виробництва за даного підходу є наступне: витрати - це затрати живої та уречевленої праці на виробництво продукції. Другий підхід базується на ресурсному розумінні природи господарства, передбачаючи обмеженість всіх видів ресурсів та альтернативність варіантів їх застосування. Даний підхід передбачає, що місце та роль витрат розглядається та розкривається в прикладному аспекті як складовий елемент ціни, яка формується в ринковій системі на основі зміни попиту та пропозиції.
В економічній літературі до цього часу відсутня єдина точка зору щодо правомірності та необхідності вживання двох термінів, вихідних понять фінансової системи: "затрати" та "витрати". У бухгалтерському обліку ринкової економіки поширена диференційована інтерпретація цих понять, чим, як вважається, досягається достовірне формування фінансового результату.
Окрім достовірності визначення фінансового результату, обґрунтований облік витрат дозволяє керувати діяльністю підприємства, досягати зменшення витрат і збільшення накопичень шляхом надання даних про фактичні витрати. Надзвичайно важливою є правильна обробка та впровадження на підприємстві тих методів обліку витрат, які дозволяють контролювати рух продукції, збереженість та раціональне використання матеріальних цінностей і майна підприємства в цілому.
Відповідно до П(С)БО, під витратами розуміють зменшенняекономічних вигод внаслідок вибуття активів або збільшеннязобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).
У фінансовому обліку витрати відображаються при дотриманні певних умов. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Це відповідає принципам Міжнародних стандартів фінансової звітності та застосовуваному в національних стандартах принципу нарахування та відповідності доходів і витрат. Якщо витрати неможливо прямо пов'язати з доходами певного періоду, то вони відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.[6,c.224]
Згідно з п. 5-8 П(С)БО 16 "Витрати" витрати визнаються за наступних умов:
зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Наприклад, списання матеріалів на виробництво; нарахування заробітної плати персоналу підприємства;
визнання на основі систематичного розподілу економічних вигод, які забезпечує актив протягом декількох звітних періодів. Наприклад нарахування амортизації основних засобів, нарахування амортизації нематеріальних активів;
можлива достовірна оцінка суми витрат;
визнання витрат певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Витрати підприємства можна класифікувати за різними ознаками.
Класифікація витрат потрібна для визначення вартості продукції, та, відповідно, для ціноутворення. Велике значення має класифікація витрат для управління ними і, передусім, при калькулюванні собівартості продукції (табл. 1.1.1).
Таблиця 1.1.1
Класифікація витрат
| Ознаки класифікації | Групи витрат |
| За відношенням до виробничого процесу | основні витрати накладні витрати |
| За відношенням до обсягів виробництва | умовно-постшні витрати умовно-змінні витрати |
| За єдністю складу | одноелементні витрати комплексні витрати |
| За способом включення до собівартості окремих видів продукції | прямі витрати непрямі витрати |
| За доцільністю | продуктивні витрати непродуктивні витрати |
| За календарним періодом | поточні витрати одноразові витрати |
| За економічними елементами | матеріальні витрати витрати на оплату праці відрахування на соціальні заходи амортизація інші операційні витрати |
| За статтями калькуляції | підприємство самостійно обирає статті калькуляції |
| | Продовження таблиці 1.1.1 |
| 1 | 2 |
| За видами діяльності | витрати звичайної діяльності (витрати операційної, фінансової, інвестиційної діяльностей) витрати надзвичайної діяльності |
До основних відносяться витрати, безпосередньо пов'язані з виробничим (технологічним) процесом виготовлення продукції (виконання робіт чи надання послуг). У будь-якому виробництві вони складають найважливішу частину витрат. Накладні витрати пов'язані з організацією, обслуговуванням виробництва та управлінням ним. Величина цих витрат залежить від структури управління підрозділами, цехами й підприємством.
За відношенням до обсягів виробництва витрати поділяються на змінні та постійні.
Змінними називаються витрати, величина яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва (випуску). Звідси, розмір цих витрат на кожну одиницю продукції залишається незмінним. До постійних відносять витрати, величина яких не змінюється або майже не змінюється (умовно-постійні витрати) при зміні обсягу виробництва (прикладом можуть бути адміністративні витрати).
Слід відмітити, що поділ на змінні й постійні витрати є дещо умовним, оскільки в чистому вигляді вони не проявляються: змінні витрати на одиницю продукції змінюються під впливом організаційно-технічних заходів; величина постійних витрат - при суттєвій зміні обсягу виробництва. Тому правильніше їх називати умовно-змінними та умовно-постійними витратами.
За єдністю складу витрати можуть бути одноелементними або комплексними.
Одноелементні витрати включають економічно однорідні витрати, які не поділяються на різні компоненти, незалежно від їх місця і цільового призначення (сировина, матеріали, паливо, енергія, заробітна плата тощо). На цьому принципі побудована класифікація витрат за економічними елементами. Комплексні витрати складаються з декількох економічних елементів. Характерним прикладом статті комплексних витрат є загальновиробничі витрати, які включають практично всі економічні елементи.
За способом включення до собівартості окремих видів продукції витрати поділяються на прямі та непрямі.
Витрати на виробництво конкретного виду продукції, які безпосередньо включаються до її собівартості на підставі первинних документів, називаються прямими. Непрямі витрати - це витрати на виробництво, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкту витрат економічно доцільним шляхом, а тому потребують розподілу. Розподіл непрямих витрат призводить до неточностей у визначенні собівартості окремих видів продукції, тому при організації обліку повинна приділятися увага збільшенню питомої ваги прямих витрат.
За доцільністю витрачання виділяють продуктивні витрати, до яких відносяться виправдані або доцільні для даного виробництва витрати. Відповідно, до непродуктивних відносяться витрати, що виникають з причин, які свідчать про недоліки в технології та організації виробництва (брак продукції, втрати від простоїв, оплата понадурочних робіт тощо). За відповідної організації технології виробництва та праці всі витрати повинні бути тільки продуктивними.
До поточних відносяться витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції даного періоду. Це, як правило, основна частина витрат на виробництво. Одноразовими є витрати, пов'язані з підготовкою виробництва (впровадження нової продукції, її суттєва модернізація), виплата одноразової винагороди за вислугу років тощо.
Залежно від видів діяльності, всі витрати можна розподілити на дві великі групи:
витрати, які виникають у процесі звичайної діяльності,
витрати, які виникають внаслідок надзвичайних подій.
В свою чергу витрати, що виникають у процесі звичайної діяльності, можна розподілити на витрати від операційної ( основної та іншої) діяльності,
інвестиційної, фінансової діяльностей.
У процесі управління витратами основна увага зосереджується на мінімізації їх загального обсягу. Найбільшого значення при цьому набуває оперативність отримання інформації про витрати, що дозволяє здійснювати вплив на хід виробничого процесу з метою його оптимізації, попереджувати невиробничі витрати, мобілізації резервів виробництва та підвищенні його ефективності.
Управління витратами дозволяє надати узагальнюючу оцінку ефективності використання ресурсів і визначити резерви збільшення прибутку та зниження ціни одиниці продукції.
Облікові дані використовуються в цілях управління для:
встановлення оптимальної ціни на продукцію (роботи, послуги);
визначення динаміки витрат підприємства;
мінімізації витрат шляхом порівняння фактичних витрат із плановими;
отримання повних точних даних про діяльність підприємства;
встановлення витрат за основними функціями управління;
розрахунку витрат у розрізі виробничих підрозділів підприємства;
мінімізації витрат на одиницю продукції (робіт, послуг);
оцінки витрат при виборі та прийнятті управлінських рішень;
виявлення технічних способів і засобів виміру та контролю витрат;
пошуку резервів зниження витрат на всіх етапах діяльності та в усіх підрозділах підприємства.
Для збереження і покращання загальної прибутковості підприємства керівництво повинне знати суму витрат на будь-який момент за окремими видами продукції, за кожним цехом та іншими структурними підрозділами підприємства. Облік витрат дає цю інформацію, допомагає контролювати витрати, встановлюючи критерії ефективності виробництва. Перевірка витрат за кожен тиждень або місяць надає керівництву інформацію про ефективність діяльності підприємства. Вона показує, на якій ділянці потрібно вжити заходів щодо зменшення витрат.[14,c.234]
Основні переваги облікової інформації про витрати, з точки зору її використання в управлінні, полягають у тому, що вона точно відображає, де буди здійснені витрати, створює передумови для їх скорочення та допомагає керівництву виявляти підрозділи, відповідальні за понесені витрати.
Якість облікових даних про витрати оцінюється адміністрацією підприємства з позиції їх придатності для прийняття управлінських рішень.
Основними джерелами даних для управління витратами підприємства є дані аналітичних рахунків, які відкриваються до рахунків класів 8 "Витрати за елементами" та 9 "Витрати діяльності".
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати та розкриття її у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".
Згідно з Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", вони поширюються на: облік витрат підприємств, організацій чи інших осіб незалежно від форм власності, а також на облік витрат банків та бюджетних установ. У свою чергу витрати складають собівартість реалізованої продукції (не розподіленні витрати, загальновиробничі та виробничі витрати), виробнича собівартість (прямі матеріальні витрати, витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати), витрати пов’язані з операційною діяльністю (адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати), а також фінансові витати (витрати на проценти, інші витрати підприємства, пов’язані із залученням позичкового капіталу).
Основні терміни, тлумачення які надаються в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".
Елемент витрат - сукупність економічно однорідних витрат.
Прямі витрати - витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.
Нормальна потужність - очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.
Об'єкт витрат – продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" розроблено відповідно до міжнародних стандартів. Хоча окремого міжнародного стандарту, який визначає методологію обліку витрат і порядок їх розкриття у фінансовій звітності немає, питання, що стосуються поняття, оцінки, визнання та класифікації витрат, розкриваються у Концептуальній основі складання та подання фінансових звітів, МСФЗ 1 "Подання фінансових звітів", МСФЗ 2 "Запаси", МСФЗ 16 "Основні засоби".
Визначення витрат, наведене у національних положеннях бухгалтерського обліку, майже повністю відповідає поняттю витрат наведеному у МСФЗ. Так, у Концептуальній основі складання та подання фінансових звітів (п. 70) витрати розглядаються як зменшення економічних вигод протягом облікового періоду у вигляді вибуття чи амортизації активів або у вигляді виникнення зобов'язань, результатом чого є зменшення власного капіталу, за винятком зменшення, пов'язаного з виплатами учасникам.
Розглянемо класифікацію витрат згідно з МСФЗ (табл. 1.1.2)
Таблиця 1.1.2
Класифікація витрат згідно з МСФЗ
| Види | Характеристика |
| Витрати, які виникають в процесі звичайної діяльності | Собівартість продаж, заробітна плата, амортизація тощо |
| Збитки: - нереалізовані | Виникають у результаті підвищення курсу обміну валюти |
| - реалізовані | Втрати, що виникають у результаті стихійного лиха, від реалізації основних засобів тощо |
Зауважимо, що на відміну від міжнародних стандартів в П(С)БО 16 "Витрати" не розглядається така категорія як збитки. Визначення постійних і змінних загальновиробничих витрат у П(С)БО 16 "Витрати" і в МСФЗ відмінностей немає, але у МСФЗ поділ цих витрат здійснюється з метою оцінки запасів, а у П(С)БО 16 "Витрати" - для визначення виробничої собівартості продукції (робіт, послуг).
Вимоги до розкриття інформації про витрати П(С)БО 16 "Витрати" в цілому відповідають правилам міжнародних стандартів. Згідно з П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" в Україні застосовується принцип повного висвітлення.
Таким чином, порівняння П(С)БО 16 "Витрати" та міжнародних стандартів дає можливість зробити наступні загальні висновки:
окремого МСФЗ "Витрати" не існує, основні положення, які визначають методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства розкриваються у Концептуальній основі складання та подання фінансових звітів, МСФЗ 1 "Подання фінансових звітів", МСФЗ 2 "Запаси", МСФЗ 16 "Основні засоби".
певні положення П(С)БО 16 "Витрати" прямо повторюють правила МСФЗ; в окремих випадках П(С)БО 16 "Витрати" містить вимоги, які не виділені окремо в міжнародних стандартах, але знаходяться в їх рамках; разом з тим, деякі положення, які розкриті в МСФЗ, не знайшли свого відображення .