Наукові праці ндфі • 2014 • №2 (67) 80 податкова політика © Казановська О. М., 2014 удк 336. 22

Наукові праці НДФІ • 2014 • № 2 (67)
80
ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА
© Казановська О. М., 2014
УДК 336.22
Казановська О. М.
ÎÏÎÄÀÒÊÓÂÀÍÍß Ï²ÄÏÐÈªÌÍÈÖÜÊÎ¯ Ä²ßËÜÍÎÑÒ²
ÍÀÑÅËÅÍÍß Â ÓÊÐÀ¯Í²
Оподаткування підприємництва в Україні є вкрай актуальним
питанням сьогодення. Розглянуто умови та особливості оподат-
кування фізичних осіб – підприємців. Проаналізовано вплив на
розвиток малого бізнесу прийняття Податкового кодексу Украї-
ни. Запропоновано шляхи подальшого реформування систем опо-
даткування підприємницької діяльності населення.
К л ю ч о в і с л о в а : система оподаткування, податки, Податковий кодекс
України, фізична особа – підприємець, єдиний податок.
Стимулювання розвитку підприємницької діяльності, підтримка малого бізнесу та створення належних умов господарювання є одними з першочергових завдань економічної політики держави. Стабільний розвиток малого бізнесу дасть змогу вирішити низку соціальних проблем, створить умови для позитив- них структурних змін в економіці та забезпечить заробітком значні прошарки населення.
Після прийняття Податкового кодексу України (ПКУ) відбулися істотні змі- ни в правилах оподаткування підприємницької діяльності фізичних осіб. Зо- крема, щодо механізму застосування ставок податку, обов’язкової сплати аван- сових платежів, строків подання звітності тощо. З метою реалізації державної політики зі збільшення податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів та успішного розвитку національної економіки згодом спрощену систему оподат- кування, обліку та звітності було реформовано.
На жаль, сектор малого бізнесу неналежно виконує покладені на нього функ- ції. Причиною такого становища є напівлегальне його функціонування. До того ж наявні проблеми, що потребують вирішення для того, аби система оподатку- вання була ефективною як для суб’єктів підприємництва, так і для держави.
Важливим аспектом у сфері оподаткування доходів фізичних осіб від підпри-
ємницької діяльності є справедливість такого оподаткування відносно інших доходів громадян.
Питання формування податкової системи України розглянуто у багатьох наукових працях як вітчизняних, так і зарубіжних економістів. Вагомий внесок у розвиток і вдосконалення теоретичних розробок і практичних рекомендацій щодо оподаткування суб’єктів малого бізнесу здійснено у роботах І. О. Лю того,
П. А. Лайка, В. К. Збарського, Т. І. Єфименко, В. М. Гейця, А. М. Соколовської, а серед зарубіжних економістів слід назвати праці П. Бернса, П. Друкера, П. Ра- вантлоу та Й. Шумпетера. Однак недостатньо дослідженими залишаються сучасні особливості застосування спрощених режимів оподаткування бізнесу.
Це зумовлює необхідність пошуку нових шляхів удосконалення систем опо- даткування суб’єктів малого підприємництва в Україні.

Наукові праці НДФІ • 2014 • № 2 (67)
81
ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА
Завданням дослідження є з’ясування особливостей застосування загаль- ної і спрощеної систем оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців, врахування їх недоліків та переваг, а також обґрунтування перспектив по- дальшого використання пільгових режимів у оподаткуванні малого бізнесу.
Мале підприємництво є невід’ємною частиною ринкового господарства тому, що мобілізує всі можливі виробничі та фінансові ресурси населення, впливає на гнучкість економіки і розв’язання завдань соціального значення.
Але через недосконалість, нестабільність та обтяжливість системи оподат- кування бізнес-середовище розвивається повільно.
За часи незалежності в Україні були сформовані основні інститути рин- кових економічних відносин, які сприяли розширенню підприємницької ді- яльності, розвитку малого бізнесу, активізації різних фінансово-кредитних установ.
Формування системи оподаткування розпочалося в Україні з прийняттям
Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 № 1251-ХІІ, яким визначено місце системи оподаткування, принципи побудови, перелік по- датків і зборів, платників податків та об’єкти оподаткування. Це стало по- штовхом для її подальшого розвитку. Наступний крок до вдосконалення національної податкової системи – прийняття Кабінетом Міністрів України
Декрету “Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.1992 № 13-92 (далі –
Декрет), яким були затверджені умови оподаткування фізичних осіб – гро- мадян, іноземців та осіб без громадянства, визначено об’єкт і суб’єкт подат- кових правовідносин, ставки оподаткування, порядок та умови сплати по- датку, суми, які платник має право не включати в дохід, та суми, на які він має право зменшувати оподатковуваний дохід, тощо.
Цим документом також передбачено оподаткування доходів громадян, отриманих у процесі провадження підприємницької діяльності (розділ IV
Декрету). Слід зазначити, що норми Декрету в частині оподаткування фіксо- ваним податком можна вважати початком спрощеного оподаткування в на- ціональній податковій системі. Результатом таких законодавчих перетворень стала поява прошарку малого бізнесу в суспільстві як окремої категорії [1].
З метою розвитку малого бізнесу та зміни його частки у ВВП було запро- ваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Умови пере- бування на цій системі оподаткування визначено Указом Президента України
“Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 03.07.1998 № 727/98 (далі – Указ).
Упровадження спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності мало- го бізнесу в структурі податкової системи стало, по-перше, найголовнішою передумовою для виконання ним специфічних функцій і активного подаль- шого розвитку, по-друге – альтернативою загальній системі, а по-третє – по- сприяло легалізації й активізації підприємницької діяльності та покращанню показників зайнятості населення.
Об’єктивна необхідність введення альтернативного оподаткування в
Україні зумовлювалася багатьма факторами – складністю, фіскальною спря- мованістю основних податкових законів, неузгодженістю з іншим законодав- ством. Проблему системного стимулювання розвитку малого підприємництва

Наукові праці НДФІ • 2014 • № 2 (67)
82
ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА
було неможливо вирішити у рамках чинної системи оподаткування. Введен- ня спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності як альтернативної загальній розв’язувало ще одне з найважливіших завдань соціального харак- теру, котре полягало у формуванні середнього класу – рушійної сили розвит- ку бізнесу в Україні [2].
Протягом функціонування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності чисельність суб’єктів господарювання – платників єдиного податку значно зросла. Наприклад, у 1999 р. кількість зареєстрованих платників єди- ного податку становила 61,1 тис. осіб, у 2008 р. сягнула 1137,1 тис. осіб, а на початок 2012 р. їх кількість була майже незмінною в межах 1,1 млн осіб. Від- повідно частка надходжень єдиного податку у 2000 р. дорівнювала 0,15 % ВВП та 0,8 % податкових надходжень до зведеного бюджету, у 2005 р. вона помітно зросла – до 0,31 і 1,40 %, але з 2010 р. простежується протилежна ситуація –
0,17 % ВВП і 0,81 % податкових надходжень до зведеного бюджету [3].
Враховуючи таку динаміку, можна зробити висновок, що введення спроще- ної системи оподаткування сприяло стимулюванню розвитку підприємництва.
Втім, уже після 2005 р. практика застосування альтернативного оподаткування в Україні характеризується ухиленням від оподаткування та використанням схем мінімізації. Це пояснюється тим, що спрощена система оподаткування тривалий час не реформувалася та перестала відповідати потребам економіч- ного розвитку і реаліям змін в економіці, що стрімко відбувалися в Україні.
Згодом Верховна Рада України прийняла Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 № 889-IV, що вдосконалив норми рані- ше чинного Декрету, внаслідок чого він втратив законну силу, крім норм, що регулюють діяльність платників фіксованого податку.
Отже, до прийняття Податкового кодексу України оподаткування фізич- них осіб – підприємців регулювалося трьома основними вже згаданими до- кументами. Звісно, у практиці органів державної податкової служби трапля- лося достатньо спірних питань, на які неможливо було дати однозначну відповідь. Тому виникла потреба не тільки в удосконаленні податкового за- конодавства, а й у його систематизації, узагальненні та реформуванні.
Прийняття Кодексу було досить вагомим кроком для подальшого розви- тку фіскальної системи України. Втім, найнагальнішим питанням залишаєть- ся оподаткування малого бізнесу, яке впливає на його ефективність та кон- курентоспроможність.
На сьогодні українським законодавством передбачено дві системи опо- даткування доходів фізичних осіб – загальна та спрощена. Підприємець за власною ініціативою, враховуючи специфіку майбутньої діяльності, обирає одну з них, бо здійснення підприємницької діяльності за двома системами оподаткування неможливе [4].
Оподаткуванню доходів фізичних осіб присвячений розділ VI Кодексу, де ст. 177 передбачено основні аспекти адміністрування податку з доходів фі- зичних осіб, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, за загальною системою оподаткування. Основні відмінності між чинним законодавством та нормами попереднього Закону висвітлені в табл. 1.

Наукові праці НДФІ • 2014 • № 2 (67)
83
ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА
Т а б л и ц я 1
Основні зміни в оподаткуванні фізичних осіб – підприємців за загальною
системою оподаткування до і після прийняття Кодексу
Показник
Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб”
Податковий кодекс України
Ставка податку 15 %
15 % – основна;
17 % – підвищена
Звітний період квартал рік
Сплата податку Протягом 10 календарних днів після граничного строку подачі звітності
Авансовані платежі – частина податку, що підлягає сплаті за попередній звіт- ний рік (період), здійснюються чотири рази на рік рівними частинами
Перелік витрат Чіткий перелік усіх видів затрат, які фізичні особи – підприємці мають право включати до валових витрат
(ст. 6 Декрету КМУ)
Прирівняні до операційних витрат для платників податку на прибуток
(п. 177.4 ст. 177 ПКУ)
С к л а д е н о за: Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та допов- неннями) // Веб-сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws.
Позитивним наслідком внесених Кодексом нововведень є зменшення адміністративного навантаження тому, що продовжено, квартальний на річ- ний звітні періоди. Платники податку поінформовані про терміни сплати авансованих платежів, які не змінюються. Такий механізм сплати податку також сприяє чіткішому плануванню його надходжень до бюджету. Водночас вони виводять обігові кошти та не враховують майбутньої рентабельності виробництва, бо їх розмір обраховується на основі даних попереднього звіт- ного періоду. Витрати підприємців прирівняні до операційних витрат юри- дичних осіб, що зближує порядок обрахування податку на прибуток та по- датку на доходи фізичних осіб, як це практикується за кордоном. Змінився механізм обчислення податку у зв’язку з переходом до монопрогресивної шкали ставок податку. До прийняття Кодексу отриманий підприємцем дохід оподатковувався за ставкою 15 % незалежно від його обсягу. З 2011 р. по- трібно обраховувати середньомісячний дохід, бо якщо він перевищує деся- тикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня по- точного року, то надлишок оподатковується за підвищеною ставкою – 17 %.
Прогресивна шкала оподаткування доходів громадян, отриманих не тільки від підприємницької діяльності, застосовується у більшості країн ЄС. Тому такі зміни в оподаткуванні сприятимуть у подальшому зближенню націо- нального і європейського податкового законодавств [6].
Проте додаткові платежі, що залежать від обраної підприємцем діяльнос- ті, також залишилися в Податковому кодексі. У процесі обрахунку чистого доходу підприємці мають достатньо проблемних питань щодо складу витрат, понесених під час здійснення діяльності. Найпоширенішою є, наприклад, плата за ліцензії, тому що ця сума відповідно до Податкового кодексу не

Наукові праці НДФІ • 2014 • № 2 (67)
84
ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА
включається до витратної частини, а отже підприємець не має законних під- став для зменшення бази оподаткування. Хоча, якщо це питання розглянути у контексті Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, то тоді ні юридична, ні фізична особа як суб’єкт господарювання не має права здійснювати деякі види діяльності без наявності ліцензії, про що свідчить належність таких витрат до операційних. Така ситуація у право- вому полі потребує негайного вирішення та відповідних змін до законодавчих актів щодо напрямів підтримки та розвитку підприємництва як повноцінно- го сектору економіки країни.
Перша редакція Кодексу не передбачала реформування спрощеної систе- ми: платники єдиного податку працювали як і раніше. Але обмеження, вста- новлені для платників податку на прибуток та податку на додану вартість, впливали на співпрацю з платниками єдиного податку, а саме: зареєструва- тися платником ПДВ можна було лише на загальних засадах оподаткування та відносити на витрати суми, за які було придбано товари, роботи/послуги у платників єдиного податку, заборонялося. Впроваджені Кодексом обмежен- ня не відповідали принципам конкуренції та не забезпечували руйнування схем мінімізації оподаткування [7].
Така ситуація викликала безліч скарг з боку суб’єктів господарювання, внаслідок чого перед урядом гостро постало питання внесення змін до Ко- дексу шляхом реформування спрощеної системи оподаткування. Консенсусу щодо остаточної редакції було досягнуто наприкінці 2011 р. та прийнято
Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких
інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності” від 04.11.2011 № 4014-VI.
Після прийняття цього законодавчого акта до розділу XIV Кодексу вклю- чено главу про спрощену систему оподаткування, якою було передбачено правила її застосування. Чинною редакцією Кодексу визначено шість груп платників єдиного податку, з яких чотири – для фізичних осіб – підприємців.
Розподіл на групи та характеристику суб’єктів спрощеної системи оподатку- вання фізичних осіб – підприємців наведено в табл. 2.
Наголошуючи на змінах, що відбулися з упровадженням розділу XIV Ко- дексу, можна виокремити основні: по-перше, фіксований податок було ска- совано, по-друге, свідоцтво про сплату єдиного податку має безстроковий характер, причому залишилося право зміни системи оподаткування раз на рік. По-третє, залежно від групи ставка податку або залежить від рівня міні- мальної заробітної плати, або від обсягу отриманого доходу. По-четверте, підприємцям дозволено раз на рік йти у відпустку у випадку відсутності на- йманих робітників та на лікарняний. Найголовнішою зміною було те, що фізичні особи – підприємці за спрощеною системою оподаткування мають право водночас бути платниками ПДВ, а юридичні особи можуть відносити послуги, придбані у них, на витрати.
Проте кожній групі притаманні власні “критерії належності”, тобто: для того щоб фізична особа могла сплачувати єдиний податок за умовами, напри- клад, для першої групи, вона має надавати або побутові послуги, перерахова- ні в п. 291.7 ст. 291 Кодексу, або здійснювати роздрібну торгівлю на ринку, і

Наукові праці НДФІ • 2014 • № 2 (67)
85
ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА
річний дохід не повинен перевищувати 150 тис. грн. Друга група передбачає взаємодію не тільки з населенням, а й з суб’єктами господарювання, фізични- ми та юридичними особами, що працюють за спрощеною системою оподат- кування. При цьому можна обрати будь-який вид діяльності, за винятком деяких, та граничний обсяг доходу 1,5 млн грн. Третя та п’ята групи практич- но однакові: контрагентами можуть бути будь-які суб’єкти господарювання, а також громадяни; обмежень щодо використання видів діяльності немає.
Різниця полягає лише в більшому обсязі виручки та кількості найманих осіб.
Слід зауважити, що платникам першої групи взагалі заборонено використо- вувати найману працю, а другої групи – лише 10 осіб [9].
Зарубіжний досвід щодо практики альтернативних режимів оподаткуван- ня суб’єктів малого бізнесу вказує на тимчасовий, обмежений у часі період їх застосування у процесі вдосконалення загальної системи оподаткування та вирішення нагальних макроекономічних проблем в економіці країни. Тому фіскальна необхідність їх існування з часом зменшується. Але водночас ство- рення оптимальної загальної системи оподаткування не виключає застосу- вання альтернативних методів.
Країни з трансформаційними економіками, зона СНД, зокрема і Україна, використовують спеціальні податкові режими як комплексні податкові ін- струменти, спрямовані на стимулювання підприємництва. На сьогодні спро- щена система оподаткування у вигляді фіксованої суми як ставки податку
Т а б л и ц я 2
Групи фізичних осіб – підприємців, що використовують спрощену систему
оподаткування, та їх характеристика
Група
ФОП
Основні елементи оподаткування
Максимальний річний обсяг доходу
Право на використання найманої праці
Ставка податку
Податковий період
І
150 тис. грн
Не мають права вико- ристовувати найману працю
Від 1 до 10 % розміру міні- мальної заробітної плати, встановленої на початок податкового року
Календарний рік
ІІ
1 млн грн
Не більше 10 осіб
Від 2 до 20 % розміру міні- мальної заробітної плати, встановленої на початок податкового року
ІІІ
3 млн грн
Не більше 20 осіб
5 % від доходу
Календарний квартал
3 % від доходу + ПДВ
V
20 млн грн
Без обмежень
7 % від доходу
5 % від доходу + ПДВ
С к л а д е н о за: Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших за- конодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності : закон України від 04.11.2011 № 4014-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://
www.zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=401417&p=132592 9236848879.

Наукові праці НДФІ • 2014 • № 2 (67)
86
ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА
або оподаткування валового обороту застосовується в Росії, Азербайджані,
Вірменії, Білорусі, Казахстані, Киргизстані, Молдові і також в Україні. Такі держави, як Бельгія, Канада, Франція, Угорщина, Японія, Люксембург, Нідер- ланди та США в податковій системі спеціальні режими оподаткування як окремий механізм не практикують. Підтримка малого бізнесу в цих країнах здійснюється через прискорену амортизацію, інвестиційні податкові пільги, зменшення ставок за основними податками (ПДВ, ПДФО, ППП та ін.), спро- щення порядку обліку та звітності [10].
Отже, враховуючи умови чинного податкового законодавства в Україні, можна дійти висновку, що спрощена система оподаткування є оптимальним способом оподаткування бізнесу, оскільки загальна система складніша та обтяжливіша. Зарубіжна практика оподаткування малого бізнесу спрямова- на насамперед на його здатність створювати стійкий соціально-економічний ефект, а потім вже виконувати фіскальну функцію.
Тому першочерговим завданням для України на шляху реформування систем оподаткування малого бізнесу, як загальної, так і спрощеної, є ство- рення конкурентного середовища та запобігання схемам мінімізації, які ак- тивно використовуються. Для цього пріоритетними напрямами стимулю- вання економічного розвитку мають стати: сприяння науково-технічному розвитку, формування вичерпної правової бази та допомога малому бізнесу, забезпечення його фінансовими, кредитними та страховими ресурсами, удо- сконалення захисту права власності, підготовка кадрів для підприємницької діяльності, інформаційна та науково-методична підтримка підприємництва.
Список використаних джерел
1. Про прибутковий податок з громадян : декрет Кабінету Міністрів України від
26.12.1992 № 13-92 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon4.
rada.gov.ua/laws/show/13-92.
2. Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого під- приємництва : указ Президента України від 03.07.1998 № 727/98 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon4.rada.gov.ua/laws/show/727/98.
3. Колупаєва І. В. Спрощена система оподаткування: сучасний стан та вплив на стимулювання підприємницької діяльності в Україні / І. В. Колупаєва, О. Л. Ше- лест // Економічний вісник Донбасу. – 2013. – № 2 (32). – С. 107–111.
4. Вознюк О. Б. Вплив Податкового кодексу України на розвиток малого бізнесу /
О. Б. Вознюк // Науковий вісник НЛТУ України. – 2013. – Вип. 23.3. – С. 227–232.
5. Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповнення- ми) // Веб-сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws.
6. Штонда Г. А. Дослідження проблем, що виникають у фізичних осіб – підпри-
ємців, які пов’язані з оподаткуванням отриманих ними доходів / Г. А. Штонда //
Управління розвитком. – 2013. – № 1 (141). – С. 23–25.
7. Боровик П. М. Недоліки сучасного порядку справляння єдиного податку з суб’єктів малого підприємництва / П. М. Боровик, В. І. Гайдай // Інноваційна економіка. –
2013. – № 1 (39). – С. 224–227.
8. Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодав- чих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності :