Ім'я файлу: індивідуальне мендограло тетяни.docx
Розширення: docx
Розмір: 49кб.
Дата: 03.06.2021
скачати
Розширення: docx
Розмір: 49кб.
Дата: 03.06.2021
скачати
Індивідуальне завдання
З предмету
Історія краєзнавства
Підготувала :
студентка
групи ІП-31Б
Мендограло Тетяна
Зміст
1 Гіпотеза про походження назви вашого населеного пункту.
2 Гіпотеза про походження вашого прізвища та імені.
3 Історична довідку про ваш населений пункт із посиланями на
краєзнавчу бібліографію та джерела
4. конспект уроку на тему НАШ КРАЙ У ХХІ СТОЛІТТІ
Вступ
Я́ворів — місто в Україні, має статус районного значення і є районним центромЛьвівської області. Розташоване над річкою Шкло, (притокою Сяну), на відстані 50 км на північний захід від обласного центру міста Львів. Населення становить 15 тис. осіб (у 1968 — 8 900, у 2001 — 13 500 осіб).
Виникло як хліборобське, торгове і ремісниче поселення на торговельному шляху Львів-Ярослав[6].
У Яворові є залізнична станція, місто має автобуснесполучення зі Львовом, сусідніми районами та кількома прикордонними містами Республіки Польща.
За 5 км від центру міста розташоване Яворівське озеро.
1 Історія міста Яворів
Галицьке місто Яворів пройшло насичений і цікавий історичний шлях — від поселення на торговельному шляху Львів-Ярослав до міста-районного центруЛьвівської області незалежної України; тут жили і працювали яскраві особистості національної історії та культури.
Перебуваючи у різні періоди під владою королівської Польщі, Австро-Угорської монархії, німецько-фашистських загарбників, комуно-московських окупантів, яворівці активно боролися за своє національне визволення. Адже від заснування Яворова й до нинішнього дня у місті переважало українське населення[1].
Яворів з його околицями, як і інші регіони України, пережив важкі часи феодального, соціального і національного поневолення та руйнівних набігів монголо-татарських і турецьких орд. Найтривалішими поневолення були з боку Польщі та Угорщини (XIV–XVI століття), Великого Польсько-Литовського князівства (XVI століття), знову Польщі (XVI–XVIII століття), Австрії і Австро-Угорщини (XVIII — початок XX століття), Російсько-царської імперії (1914–1915 роки), Польщі (1919–1939 роки), Російсько-більшовицької імперії (1939–1941 роки), нацистської Німеччини (1941–1944 роки), і знову Російсько-більшовицької імперії (1944–1991 роки). Протягом століть Яворів неодноразово переносив спустошливі пожежі, а його населення — смертоносні епідемії. Проте і в таких умовах Яворів розвивав свою господарську діяльність, народні промисли, освіту, вів будівництво церков, самобутнє і неповторне мистецтво — різьба по дереву, вишивка, ткацтво, писанкарство, хорове мистецтво. Тут панував національний патріотизм. Свою національну ідентичність в Яворові бережуть — і правильно роблять.
Від першої згадки до 2-ї половини XVII століття
Вперше Яворів згадується 24 червня 1376 року в гродських і земських актах, де зафіксовано надання Владиславом Опольським братам Рейнгольду і Нитку сіл Нових Селиськ та Порудного, що на південному заході межували з Яворовом. Згодом на території краю виникають містечка Краківець, Немирів, Янів (тепер Івано-Франкове).
Деякий час Яворів був типовим західноукраїнським власницьким містечком: так, у 1470 році він став маєтністю шляхтича Петра Шамотульського.
1498 році молдавський господар Штефан ІІІ під час походу на Галичину з великою ордою турків і татар зруйнував Яворів. Ще один татарський набіг завдав шкоди місту в 1507 році.
На межі XV–XVI століть Яворів перейшов до володінь роду польських шляхтичів Ґурок.
Вже в 1515 р. згадується православна громада Яворова.
Саме знаходження Яворова на роздоріжжі важливих шляхів сприяло розвиткові в ньому торгівлі і ремесла. Тут були добре розвинуті шевство, столярство, ткацтво, грабарська і гончарна справа. Яворів, маючи численні ставки, був постачальником свіжої риби у Львів та інші великі міста. З кінця XVI ст. в місті діяло братство.
У середині XVI століття Яворів став королівським містом, а 2 липня 1569 року отримав від Сигізмунда-Августа привілей на магдебурзьке право — свідчення того, що тут активно розвивалися торгівля і ремісництво, влаштовувалися великі ярмарки із залученням іноземних купців.
На початку XVII століття Яворів став значним ремісничим і торговим центром, де проживало понад 2 тисячі населення. Тоді тут мешкало 20 шевців, 10ковалів, 16 різників, 9 кравців, 27 гончарів, 33 гарбарів. У Яворові були броварня, олійниця, чотири млини, воскобійня і склад солі. Яворівські купці вели жваву торгівлю з навколишніми містами, особливо зі Львовом. У цей же час до міста було перенесено друкарню Яна Шеліги, що видавала церковні книги. А1621 року засновано монастир василіянок. У 1630 р. монахи-домініканці насильно захопили костел святого Миколая в місті (був розгляд справи у суді, брав участь львівський римо-католицький єпископ Станіслав Ґроховський[2]).
Усередині XVII століття, а саме у 1648 р. яворівці взяли участь у національно-визвольній війни українського народу під проводом гетьмана Богдана Хмельницького, відтак десятьох міщан Яворова з числа учасників було страчено, а на місто накладено контрибуцію.
Резиденція королів Польщі, за австрійського урядування
З другої половини XVII століття Яворів стає важливим центром політичного життя.
11 червня 1675 року в місті було укладено договір — «Яворівський трактат» — між Річчю Посполитою та Францією.[3][4] В часи король Польщі Яна ІІІ Собеського у 1647-84 рр. в Яворові зводиться дерев’яний замок. У ньому деякий час містився королівський монетний двір. Сюди для переговорів прибували посли різних країн. Саме в яворівській твердині король готувався до турецького походу 1676 р. До Дніпра звідси далеко. Але події Визвольної війни докотилися і в ці західні землі.
Не знати, що саме мав на увазі відомий дослідник української старовини Орест Мацюк, коли в своїх легендарних «Замках і фортецях Західної України» («Центр Європи», 1997, с. 10) писав, що в Яворові й зараз є замок, але туди немає ходу нікому, крім військових, що служать в яворівській частині. Правда, ні? Не знати. М. Орлович з цього приводу повідомляє спочатку, що від булої слави нічого не лишилося, а через рядок — що рештки замку слугують як в’язниця (арешт). З часів Собєського на початок XX ст. залишився лише вал в міському парку, замкова пивниця та купальня на ставу.
Після смерті Яна доходи з яворівських маєтків отримувала його вдова, Марія Казимира.
У квітні 1711 року у Яворів приїздить російський самодержець Петро І і гостює два тижні, ведучи переговори з французьким послом Валюзом, австрійським послом Шліяйнцом і турецькими васалами: семигородським князем Ракоці та молдавським господарем Кантемиром. Під час гостювання відбулися заручини Петра І з майбутньою російською імператрицею Катериною І[5].
У вересні 1768 року з метою залякування місцевого населення на площі Ринок були страчені 4 активні учасники гайдамацького повстання Коліївщини.
Після 1-го поділу Польщі (1772) Яворів — у складі Австрії (від 1867 року — Австро-Угорщина)[6]. Тоді ж Яворів одержав статус вільного міста, до якого напливали німецькі колоністи, які тут заснували різні підприємства.
У XIX столітті і аж до 1939 року Яворів — повітове місто.
Від середини XIX століття в Яворові відбувається українське культурно-патріотичне піднесення. Так, у 1848 визначний просвітницький діяч, парох о. Григорій Гинилевич створив у місті народну гвардію, яка налічувала 300 бійців і мала свій прапор (золотий лев на синьому тлі). Наприкінці цього ж століття парох Яворова, визначний український етнограф о. Йосип Лозинський заснував першу українську читальню (16 жовтня 1881 року).
Яворів у ХХ столітті і в наш час
Процеси культурного розвитку українців на шляху до політичного самовизначення тривали і на початку ХХ століття. Так, 30 серпня 1903 року створюється філія Товариства «Просвіта», яка проводить на Яворівщині просвітницьку роботу, висувались вимоги про відкриття українських шкіл. У 1904 створеноспортивне товариство «Січ», від 1908 року в Яворові діяла українська приватна гімназія «Рідної Школи», у цьому ж році в місті побудували й відкрилиНародний Дім.
У листопаді 1918 року яворівці взяли найактивнішу участь у національно-визвольних змаганнях, створенні ЗУНР. Зокрема, 1 листопада 1918 року з числа учнів гімназії була створена яворівська студентська чота; в результаті чітких дій влада у місті перейшла до українців. Першою жертвою боротьби за волю тоді став активний громадський діяч Степан Бриттан. Значна частина січовиків влилася в ряди УГА (10 квітня 1919 року було сфоровано Яворівську бригаду), у складі якої виборювали волю України. У бою під Мотовилівкою поліг і похований у Аскольдовій могилі в Києві сотник армії УНР, яворівець Микола Загаєвич.
Від 1919 року Яворів — у складі буржуазно-поміщицької Польщі, однак у місті триває розвиток українського політичного і культурного життя. Так, у 1920—1930-х роках у місті активно працювали товариства «Просвіта», «Сокіл» (засноване 1927), «Сільський господар» (кінець 1920-х, 30-ті), «Союз українок»(1926), «Луг» (1930), «Пласт» (заснований 1912)[7], у підпіллі діють осередки КПЗУ (з 1924), ОУН, які в умовах переслідування польською окупаційною владою не дають згаснути національній свідомості корінного населення. Створюється музей «Яворівщина» (1927—33).
У 1931 з ініціативи адвоката Михайла Фільца засновується філія Львівського Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка[8], справжніх патріотів свого краю виховує Українська гімназія «Рідна школа» ім. О. Маковея.
Перед вступом військ Червоної армії 26 вересня 1939 року в Яворів, німецька авіація бомбардувала місто, внаслідок чого було зруйновано історичне Велике передмістя. Від 1939 року Яворів з рештою Західної України — у складі УРСР, відтоді ж має статус міста.
У 1940—1950-х роках сотні яворівців у складі УПА боролися за волю України проти гітлерівських і більшовицьких окупантів.
У радянський період в Яворові комуністична влада закрила 2 древніх храми, давні національні традиції були під забороною, український патріотизмпереслідувався КДБ та іншими каральними службами.
Наприкінці 1980-их Яворів стає осередком українського національного піднесення — тут створюється суспільно-культурне Товариство ім. О. Маковея (1988), осередки НРУ (1989), «Просвіти» (1989), відроджується військово-спортивна організація «Січ» (1989). У 1989 році відкрито меморіальні таблиці о. Йосипу Лозинському, письменнику Осипу Маковею. У жовтні того ж року вперше в Україні розпочав відкриті Богослужіння для вірних УГКЦ в Гірній церкві о. Петро Зеленюх. 1 вересня 1990 року вийшло перше число нової демократичної газети «Яворівщина».
Від 1991 року — у складі незалежної України. Триває розбудова держави, український культурний розвиток. Так, у червні 1993 та 1998 років відбулися з’їзди викладачів та учнів Яворівської гімназії ім. О. Маковея.
Нині Яворів велично відзначає річниці незалежності України, ювілеї своїх земляків: О. Маковея, М. Вербицького, Й. Лозинського, налагоджує добросусідські відносини з прикордонними містами Ярославом та Любачевом та Венгожево (Республіка Польща).
2 Значення прізвища та імені
Прізвище Мендограло сходить з Соха (Рязанська область). У фонді городища Плесков - ремісник Харитон Мендограло (1564). Латиницею - Miendoghralo або прізвисько Мендогра, а національність Ашхарец в 36% випадках.
Прізвище Мендограло походить від грецького (mendo) що означає міліционер і (gralo) що означае мужність, так написано в книзі про прізвища 1689 року.
Походження імені Тетяна
В даний час походження імені Тетяна має відразу кілька версій. Відповідно до історії, наріччя утворилося від сабінського царя, чиє ім'я було Татіус. Ще один варіант свідчить, що наріччя має давньогрецьке походження. Етимологія - «упорядниця», «засновниця».
Крім цього таємниця імені говорить ще про один варіант. Вважається, що дане наріччя прийшло з Стародавнього Риму. Передбачається, що саме так звали одну із знатних мешканок Риму, чий батько був консулом. Християнська версія того, звідки походить ім'я, повідомляє про гоніння на християн, які спостерігалися при Олександрі Півночі. Тоді Татіану кинули в клітку до лева, він її не зачепив. Незважаючи на біль і страждання жінка залишилася вірна своїй вірі.
3 Історична довідка про Яворів
Багата історія Яворівщини розпочинається ще з ІХ-VI ст. до Р.X. Саме в цей період на території сіл Вільшаниця, Терновиця, Вороців були стоянки первісних людей, що належать до середнього кам'яного віку, мезоліту. На Яворівщині виявлено близько 70 пам'яток археології.
Перед завоюванням галицьких земель Польщею від 1376 р. маємо першу писемну згадку про Яворів. Назва краю, пішла за однією версією від яворових лісів, за іншою — від княжича Явора, про якого згадується в давньоруських хроніках ХІІІ-XIV ст.
Згодом на території краю виникають містечка Краківець, Немирів, Янів (тепер Івано-Франкове). Місцеве населення неодноразово зазнавало нищівних наїздів татарських і турецьких поневолювачів у 1450, 1488, 1512, 1620 р.р.
1563 — було утворене Яворівське староство, а 1569 центральне місто Яворів отримало магдебурзьке право. За весь період свого існування Яворівщина побувала у складі Польщі, Угорщини, Польсько-Литовського князівства, Російської імперії, фашистської Німеччини, Радянського Союзу, що явно позначилося на багатих традиціях та залишках збереженої архітектури району. Особливою гордістю є те, що свою королівську резиденцію у 1647–1684 рр. тут мав король Польщі Ян III Собеський, у замку деякий час містився королівський монетний двір. Сюди для переговорів прибували посли різних країн. В Яворівському замку в 1711 році побував Петро І, де на протязі двох тижнів вів переговори з князем Брауншвейна, Вольфенбойтелем, про шлюб княжни Водьфенбойтель із царевичем Олексієм.
Яворівський район, як адміністративно-територіальна одиниця створений 4 грудня 1939 року, а в сучасних межах існує з 1964 року.
Особливий розквіт району припадає на 60-і роки ХХ століття, коли на Яворівщині знайшли величезні поклади самородної сірки. Почалось будівництво сірчаного кар'єру, збагачувальної фабрики та міста Новояворівська, з усіма сучасними вигодами міського життя, що в сумі спричинило міграцію до району багатьох спеціалістів із різних кутків як України так і колишнього СРСР. Із здобуттям Україною незалежності в 1991 році головні підприємства району (в тому числі Яворівське державне гірничо-хімічне підприємство «Сірка») зупинили свою господарську діяльність, що призвело до різкого зубожіння населення та перетворило Яворівщину на економічно-депресивну територію.
Поштовхом до економічного розвитку стало відкриття пункту пропуску через державний кордон «Краковець» з 1996 року та створення спеціальної економічної зони «Яворів».
4 конспект кроку на тему :
«НАШ КРАЙ У ХХІ СТОЛІТТІ»
МЕТА
• Відтворити у пам’яті учнів поняття « незалежність» , «сільська рада»
• Розкрити зміст діяльності населення Яворівської ради після розпаду Союзу Радянських Соціалістичних Республік і донині
• Показати приклади життя «керуючої еліти » ,а саме духовенства ,держслужбовців, медиків,вчителів у місті Яворів
• Розвивати вміння висловлювати власну думку з проблемних питань
• Розвивати вміння працювати з додатковими історичними джерелами
• Розвивати вміння отримувати інформацію з логічно-опорних схем, усних та письмових ,речових історичних джерел; вміння використовувати отриману інформацію для розв'язання поставлених вчителем питань;
• Розвивати навички роботи на нестандартних уроках
• Виховувати розуміння потрібності знання минулого України для життя незалежної української держави
• Виховувати повагу до культурної спадщини України та свого краю ,до матеріальних цінностей свого села
• Виховувати повагу до старшого покоління ,почуття людяності
ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ
• Визначати основні поняття теми
• Пояснювати сутність основних процесів відбудови села у незалежній Україні
• Аналізувати дії населення міста Яворів та прилеглих сіл
• Висловлювати своє ставлення до жителів села,оцінювати внесок кожної родини у загальне процвітання свого краю
ОБЛАДНАННЯ
• Фотоматеріали з історії с. Вільшаниця
• Відеоролик «Я запитую – ти відповідаєш»
• Відеоролик «Про село розкажуть його мешканці»
• Відеоролик «Послання майбутнім поколінням»
• Відеоролик «Історія Яворівського району»
• Фото – картки «10 видатних особистостей села»
• Картки із завданнями
• Папір формату А4,фломастери ,мікрофон
• Мультимедійна презентація «Заснування села Студенок»
• Картки для методу «риб’ячий скелет»
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ
• Священик
• Голова сільської ради
• Незалежність
• Сільська рада
• Криза , відбудова
• Школа
ТИП УРОКУ
Урок застосування знань ,навичок і вмінь (з використанням інноваційних методів навчання та проектних технологій)
ПЛАН
І. Організаційний момент
ІІ. Повідомлення нової теми ,мотивація уроку
Вправа «Не знав,та ще й забув»
ІІІ. Самостійне виконання учнями завдань під керівництвом вчителя
ІУ. Узагальнення набутих знань
УІ. Підбиття підсумків уроку
Контроль і взаємоконтроль учнів
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
ІІ. Мотивація уроку
Вчитель : Що ж ,залишився за спиною курс « Вступ до історії України.» ви подорослішали і набули нових знань.
Вправа «Не знав ,та ще й забув». Учням надаються листочки ,на яких потрібно написати ,що найбільш запам’яталося з курсу історії України за навчальний рік.Сьогодні наш передостанній урок. Поступово ми дізналися ,як жило і розвивалося наше рідне село впродовж усієї його історії. Сьогодні ж ми повинні поставити останню крапку – і проаналізувати розвиток Білокопитівської сільської ради часів незалежності.
ІІІ. Самостійне виконання учнями завдань під керівництвом вчителя
Вчитель : Наш урок буде складатися з декількох етапів . назви цих етапів написані на дошці. Протягом кожного етапу ми будемо переглядати відео та презентації , коментувати їх,малювати і фантазувати , обговорювати і дискутувати.
Згадай Наш привіт , село 10 відомих увага
район туристи очима нащадкам
нашими
Отож ,наш перший етап !
Згадай!!! Вчитель : Багато чого цікавого ми вже вивчили з вами.
Але чи добре ви все пам’ятаєте ? Це питання зацікавило і учнів старших класів. Тому вони підготували для вас відео - питання ,кожному особисто. Давайте переглянемо їх і відповімо. (Додаток 13)
Вчитель : Бачу , згадали все швидко. Тож можемо переходити до наступного етапу.
Наш район Всі знають свою поштову адресу? Всі? Нумо ,згадаємо!
Країна? Область? Район? Село? Історія нашого села неможлива без історії нашого Глухівського району. Давайте познайомимося з нею ,переглянувши відео«Історія Яворівського району» (Додаток 14)
Після перегляду – обговорення учнями побаченого у довільній формі.
Вчитель : Тепер, коли історія Яворівського району нам знайома, можемо приступити до розгляду історії нашого краю часів незалежності. Наш наступний етап
Привіт ,туристи! Вчитель : Наша країна – країна з необмеженими
туристичними ресурсами. Але ж і наше село має свої приманки для туристів - погляньте лишень скільки людей влітку відпочивають на нашому карєрі ,або на вже відомий в Україні «яворівське море. » А що б ви могли розповісти туристам ?
Вправа «Туристична карта» - учням дається папір формату А4 і фломастери і пропонується намалювати карту свого села і позначити на ній цікаві для туризму об’єкти.
Вчитель : Справилися на відмінно ,повісимо наші карти на дошку ! Рухаємося далі.
Село очима нашими Вчитель : Нещодавно ми з вами ходили на екскурсію
вулицями рідного села. І записали відео – пам’ятаєте ? В ньому ви розповідали, (а точніше, намагалися розповісти ), про село ,в якому мешкаєте. Сьогодні ми переглянемо з вами наш голлівудський блокбастер.(Додаток 15) .Метод «Мікрофон» : Що ще б ви додали б про своє село?
Вчитель : Ми переходимо на етапу
Кожен з вас знає майже кожного іншого жителя
10 відомих свого села, адже ми всі народилися і виросли в
в ньому. А хто ж найбільше відомий ,зараз спробуємо з’ясувати.
Вправа «Вгадай,хто я» Учням пропонуються картки із фотографіями жителів Білокопитівської сільської ради. Завдання – підписати ім’я ,прізвище,посаду або вид діяльності.
Вчитель : Наших жителів знають і в Яворівському районі. Підтвердження тому публікації про них в районній газеті «Яворівщина»
(Більше - моє хобі у портфоліо власних досягнень), а також на сайті газети за посиланнями наші в газеті , ми відомі ,
Увага нащадкам!
Вчитель : Тепер ,коли ми ознайомилися з розвитком нашого села у сучасності , пропоную вам записати відео – звертання до наших нащадків, що теж житимуть тут. Для цього в мене є нехитрий пристрій – телефон з відеокамерою ,а у вас 3 хвилини, щоб подумати, що саме ви будете казати. Для прикладу – відео-звертання п’ятикласника нашої школи минулого року Севрюка Андрія. (Додаток 16)
ІУ. Узагальнення набутих знань
Метод «Риб’ячий скелет» Учням пропонується карта з намальованим риб’ячим скелетом. Завдання – написати ,що найбільше запам’яталося з уроку. Скільки кісточок на скелеті – стільки ж ваших записів. Аналізування виконаного завданняУІ. Підбиття підсумків уроку
Контроль і взаємоконтроль учнів
Вчитель : Сьогодні ми всі плідно попрацювали. Пропоную вам самостійно оцінити роботу однокласників у 12-бальній системі. Для цього використаємо метод афінського голосування, правда,замість черепків у нас будуть листочки з іменами. Метод «Остракізм» . Учням роздаються листочки з іменами однокласників . Потрібно написати бал , яким оцінюється робота учня. За результатами голосування вчитель підбиває підсумки і ставить загальний бал.
Список використанної літератури
Історія Яворова на Офіційний сайт Яворівської міської ради
Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1985. — Т. 12 : Фітогормони — Ь. — 568, [4] с., [26] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с., стор. 486
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1955.
Збірка «Яворівщина з її минулого і сучасного». Яворів, 1931.
Історія міст і сіл УРСР в 26 томах. Київ, 1968.
Edward Webersfeld. «Jaworow. Monografia historyczna, etnografichna i statystyczna». Lwow, 1909 (пол.)
Смерека Б. Документ з ранньої історії міста Яворів 14?8 року // Zaporizhzhia Historical Review. – Запоріжжя, 2019. – Вип. 1 (52). – С. 9–16.
Ю. З. Данилюк, В. І. Дмитрук Яворів // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 716. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1955.
Збірка «Яворівщина з її минулого і сучасного». — Яворів, 1931.
Яворів // Історія міст і сіл Української РСР: У 26 т. Львівська область / Маланчук В. Ю. (голова редколегії), Гнидюк М. Я., Дудикевич Б. К., Івасюта М. К., Крип'якевич I. П., Огоновський В. П., Олексюк М. М., Пастер П. I. (відповідальний секретар редколегії), Сісецький А. Г., Смішко М. Ю., Челак П. П., Чугайов В. П. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — С. 892—906.
Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1985. — Т. 12 : Фітогормони — Ь. — 568, [4] с., [26] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 486.
Чорновол І. Яворів і Яворівщина // Львівська газета. — 2013. — 25 січ.
Jaworów 1 // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 519—527.(пол.)
Łoziński W. Życie polskie w dawnych wiekach (1907). — Lwów: Altenberg — Gubrynowicz & syn, 1921 (IV edycja). — S. 209. (пол.)
Webersfeld E. Jaworów: monografia historyczna, etnograficzna i statystyczna. — Lwów: Magistrat m. Jaworowa, 1909. — 82 s.(пол.)
Смерека Б. Документ з ранньої історії міста Яворів 14?8 року // Zaporizhzhia Historical Review. – Запоріжжя, 2019. – Вип. 1 (52). – С. 9–16.