Міністерству освіти і науки України
ВНЗ «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»
Хмельницький інститут соціальних технологій
РЕФЕРАТ
на тему:
Найбільші музеї України
Виконав студент 3 курсу заоч. фор. навчання
За спец. «Інформаційна, бібліотечна
та архівна справа»
Мельникова Андріанна
Викладач:
Головчук Л. Л
Хмельницький 2019
Зміст
Вступ
Національний художній музей
Національний музей авіації
Музей суднобудування і флоту
Висновок
Вступ
Україна - країна музеїв. Національній історико-культурній спадщині нашої держави можуть позаздрити чимало країн світу, і навіть серед країн Європи Україна включена у першу десятку за кількістю й багатством музейних збірок. Географічна мережа музеїв України доволі розгалужена. Практично кожний районний центр має свій краєзнавчий музей. В Україні нараховується близько п'яти тисяч різноманітних музеїв. За роки незалежності кількість музеїв збільшилось більше ніж удвічі. Серед державних та комунальних музеїв: історичних — 140 і краєзнавчих — 146, художніх — 73, природних — 5, технічних — 2, літературних — 45; етнографічних — 8. У державних і комунальних музеях зберігається майже 12 млн музейних предметів. Експонується лише 10 частина всіх музейних скарбів. За останні роки відкрилися тисячі приватних музеїв.
Існують три типи музеїв:
· науково-освітні масові, або публічні. Ці музеї призначені для широкого кола громадян та гостей України, їх у нашій країні більшість. Це, наприклад, Дніпропетровський історичний музей, Державний історичний музей України в Києві, Львівська картинна галерея;
· науково дослідні, або академічні, які призначені для спеціалістів. Створюються вони при академіях, науково-дослідних інститутах, мають вузькоспеціальний характер. Це своєрідні наукові лабораторії (наприклад, Центральний науково-природознавчий музей НАН України, Львівський природознавчий музей НАН України);
· навчальні, які призначені для учнів і студентів. Створюються при школах, середніх спеціальних і вищих навчальних закладах з освітньою метою.
Музеї подібні до книжок: такі як Лувр, Ермітаж, скидаються на багатотомні зібрання, інші - присвячені певній людині, важливій події, окремій галузі знання - подібні до окремих томів. Проте, великі чи малі, вони мають одну спільну рису - сюди людина приходить поповнити свої знання, збагатити уявлення про минуле, перекинути місток із сьогодення в майбутнє. А для цього потрібно доступно розказати про складні історичні явища через яскраву, змістовну експозицію, зберігаючи при цьому її високий науковий рівень. Історично так склалося, що виникнення музеїв пов'язано з так званою "суспільною музейною потребою", яка з'являється вже в ранні періоди розвитку суспільства. Якщо дослідити, що являло собою "музейне" ставлення до об'єктів навколишнього світу на самих ранніх етапах, то з'ясується, що його не можна пов'язувати тільки з накопиченням матеріальних цінностей. Зберігали, скоріш за все, ті предмети, які були пам'яттю, своєрідними доказами (документами), що підтверджували соціальний або професійний стан людини у суспільстві.
Протягом ХХ ст. музейна справа в Україні розвивалась, шукала нові методи та підходи в роботі, завдяки чому стали змінюватись і самі музеї. Із сховищ приватних колекцій вони поступово перетворювалися на центри наукових досліджень, а з часом - і просвітницької роботи. Не втрачаючи при цьому своїх попередніх функцій, музеї були визнані як заклади культури та дозвілля. В той же час складається концепція музею як багатофункціонального закладу, який спроможний різними шляхами слугувати суспільству з урахуванням інтелектуального рівня його членів.
Основним призначенням музеїв є збереження пам'яток минулого для майбутніх поколінь, а розвиток музейної справи є найбільш перспективним напрямком для досягнення цієї мети. У статті другій першого розділу Закону України "Про музеї та музейну справу", прийнятому у 1995 році, музейна справа характеризується як спеціальна галузь культурно-освітньої та наукової діяльності, яка здійснюється музеями щодо комплектування, збереження, вивчення і використання пам'яток природи, матеріальної і духовної культури.
2.Національний художній музей — музей образотворчого мистецтва в Україні, в Києві. Розташований на вулиці Михайла Грушевського, на Печерську. Один із найбільших і найстаріших в країні. Заснований 1 серпня 1899 року за часів Російської імперії, на кошти російського уряду та української родини Терещенків. Музейна колекція створена на основі пожертв Богдана Ханенка, Терещенків, Вікентія Хвойки, Миколи Біляшівського та інших.
Богдан Іванович віддав власну археологічну колекцію (понад 3000 предметів). Незважаючи на події, у центрі яких часто була столиця, Національний художній музей України завжди працював.
Будівля музею споруджена за проектом московського архітектора Петра Бойцова у неокласичному стилі. Доопрацьовував проект та керував роботами відомий київський зодчий Владислав Городецький. Скульптурне оздоблення фасаду виконано майстернею Еліо Саля.
Перша виставка з нагоди ХІ Всеросійського археологічного з’їзду відкрилася у недобудованому приміщенні Київського міського музею старожитностей і мистецтв у серпні 1899 року. Офіційне відкриття та освячення закладу, який здобув назву Київський художньо-промисловий та науковий музей імені государя імператора Миколи Олександровича, відбулося 30 грудня 1904 року.
1919 року після націоналізації музей став називатися 1-м Державним, з 1924 — Всеукраїнським історичним імені Тараса Шевченка, з 1936 — Державним українським, з 1939 — Державним музеєм українського мистецтва. Під час німецької окупації Києва у 1942 році музей був об’єднаний з колекцією російського мистецтва під загальною назвою Державний музей східноєвропейського мистецтва, 1944 року попередній статус музею було відновлено. У зміні назв музею відобразилися складні процеси життя країни та певні етапи становлення вітчизняної музейної справи. Зокрема, за назвами можна простежити, як змінювався профіль колекції, і як окремі частини первинної збірки відходили, аби стати підґрунтям для народження інших музеїв Києва.
Остання назва цієї інституції — Національний художній музей України — з’явилася 1994 року за часів незалежності української держави, що засвідчило найвищий статус музею як провідної колекції вітчизняного мистецтва, яка і нині залишається духовною скарбницею нашої країни, її гордістю та багатством.
Станом на початок ХХІ століття музейні фонди нараховують близько 40 тисяч експонатів. Має унікальну колекцію творів українського живопису, скульптури та іконопису від XII—ХХ століть.
У музеї можна насолодитися шедеврами українського живопису, графіки та скульптури. Сьогодні у його фондах зберігаються понад сорок тисяч унікальних предметів мистецтва. Експонати музею розташовуються на двох поверхах і діляться на три категорії: Стародавнє мистецтво. Особливо цінується зібрана співробітниками музею колекція іконопису, яка є однією з найбагатших у країні. Перлина цього зібрання – поліхромний дерев'яний рельєф «Святий Георгій з житієм» 12 століття, привезений з Візантії. Класичні зразки іконопису 14–16 століть представлені такими унікальними творіннями як «Страсті Христові», «Юрій Змієборець» з Галичини і «Богоматір Одигітрія Волинська» з Луцька. Серед рідкісних експонатів – «Різдво Христове», «Вхід до Єрусалиму», а також Березнянський іконостас. Мистецтво 19 століття – початку 20 століття. У цьому відділі є картини знаменитих українських портретистів – Володимира Боровиковського, Дмитра Левицького, і невелика колекція картин Тараса Шевченка. Мистецтво 20 століття – 21 століття. Тут зберігають роботи таких відомих художників як Федір Кричевський, Микола Самокиш, Тетяна Яблонська, Алла Горська, а також видатного скульптора Олександра Архипенка. Крім того, в експозиціях музею є полотна Миколи Рєпіна, Михайла Врубеля, Миколи Пимоненка, Василя Тропініна, Миколи Мурашка, Георгія Нарбута, Миколи Ге, твори графіка Якова Гніздовського і картини основоположника супрематизму Казимира Малевича. Багато картин, що входять до колекції Національного художнього музею України, експонувалися в різних відомих музеях Канади, США, Франції.
3. Другим найбільшим музеєм є національний «Музей авіації». Це найбільший в Україні музей технічного профілю. Він розташований на мальовничій околиці Києва, що біля аеропорту «Жуляни». На великій території, що сягає 20 гектарів, зібрані практично всі основні типи літаків та гелікоптерів, які були на озброєнні Військово-повітряних сил нашої держави або літали у цивільній авіації.
Тут можна побачити найцікавіші літальні апарати, створені в СРСР та в Україні протягом півстоліття - винищувачі й бомбардувальники, штурмовики та учбові машини, ударні й транспортні гелікоптери, літак вертикального зльоту й посадки, елегантні пасажирські авіалайнери.
Головним ініціатором створення музею виступив колектив Національного авіаційного університету на чолі з його ректором, професором Віталієм Павловичем Бабаком. музей архітектура авіація суднобудування
Процес створення музею довелося вести «широким фронтом»: майже одночасно збирати й відновлювати авіатехніку, впорядковувати територію, проводити будівельні та ремонтні роботи. Деякі з експонатів мали такі габарити, що операції по їх перевезенню до музею можна сміливо віднести до розряду унікальних.
Музей було урочисто відкрито 30 вересня 2003 року - напередодні трьох визначних ювілеїв: 100-річчя світової авіації, 80-річчя авіації України та 70-річчя Національного авіаційного університету.
Початково у колекції музею авіації України було 30 екземплярів, які перейшли у спадок від бази в Жулянах, однак із часом вона значно розширилася і зараз налічує понад 70 літаків, вертольотів та ракет. Цікаві експонати На самому початку експозиції ви зможете побачити цікавий екземпляр – перший радянський пасажирський літак Ту-104, який має серійний номер 001. Особливістю цього літака є те, що в його салоні облаштовано місця для керівних чинів, які розташовувалися у передній частині, у спеціальних відсіках-купе. Вони мали додаткові переваги у вигляді умивальників та оббитих оксамитом і виготовлених із червоного дерева крісел. Гордістю музею є єдина у країні колекція стратегічних бомбардувальників Ту-22 «Бекфайр», здатних нести ядерні бомби і ракети. Також вас зацікавлять найперший випробувальний пасажирський літак Іл-86, обладнаний аварійним люком для екіпажу, та вертоліт Мі-26, який брав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та протягом багатьох років після цього зберігався у спеціальному могильнику в розпиляному стані. Однак найбільший захват у відвідувачів музею викликає військова авіатехніка. Досвідчені екскурсоводи розкажуть вам про випробування представленого на полігоні Су-24. Цей літак донедавна був основним бомбардувальником української армії. Також гіди ознайомлять вас з історію створення винищувача МіГ-25, світового рекорду висоти якого, а це понад 37 кілометрів, досі жоден літак не побив. Через вбудовану найпотужнішу систему охолодження цей літак називали «бойовим гастрономом».
У музеї регулярно проводяться різноманітні акції - виставки, шоу, презентації тощо. Тут можна цікаво й змістовно провести вільний час та відпочити: посидіти за штурвалами пасажирських лайнерів, сфотографуватись у їх кабінах, послухати розповіді кваліфікованих екскурсоводів. Не забуті й любителі «екстремального відпочинку» - вони мають можливість здійснити стрибки з парашутом та польоти на літаку.
Завдяки сусідству з діючим аеродромом, для відвідувачів відкривається ще й цікава нагода подивитися на зліт й посадку літаків. Рейсові лайнери з працюючими двигунами проходять буквально в 20-30 метрах від музею!
Планується проведення спеціальних акцій - прильоти літаків ВПС країн НАТО та СНД, машин, що беруть участь у спільних маневрах чи польотах з «Відкритого неба», виступи пілотажних груп, парашутистів, шоу старовинних літаків, фотовиставки та конкурси моделістів.
Колекція музею регулярно поповнюється, і щороку збільшується кількість експонатів.
4.Ще одним найвідомішим музеєм є «Музей суднобудування і флоту»
Візитною карткою Миколаєва і єдиному в своєму роді не тільки на Україні, але і у всьому світі є музей суднобудування і флоту, розташований в штабі Чорноморського флоту. Відкрито музей був у 1978 році в будівлі, яке входило в список пам'ятників архітектури 18-19 століть, стіни якого побачили безліч відомих полководців і людей, що залишили свій слід в історії розвитку суднобудування і флоту.
Численна колекція музею суднобудування розміщується в 12 великих залах, де, переходячи від одного до іншого, ви зможете своїми очима побачити розвиток суднобудування, починаючи з давніх часів, і закінчуючи сучасністю.
Ви побачите креслення, макети, карти, навігаційні системи, особисті речі і навіть устаткування, якою користувалася команда корабля, а також тріумфальні гармати і нагороди з бойових крейсерів. На окрему увагу заслуговує зал, присвячений періоду Кримської війни, оскільки цей період особливим чином переплітається з історією Миколаєва. Також примітним було те, що саме в цей важкий час відбувається перехід від вітрильного до панцирної флоту.
Родзинкою музею суднобудування і флоту Миколаєва можна вважати зал присвячений виробництву підводних човнів, що були на озброєнні Чорноморського, Північного і навіть Тихоокеанського флоту. Тут ви можете побачити макети та фото підводних човнів відомих як "Малютка", "Щука", що сходили з конвеєра саме в Миколаєві. Екскурсоводи з превеликим задоволенням розкажуть вам всі переваги тієї чи іншої машини, а також розкажуть про бойові заслуги кожної з них.
Серія картин заслуженого діяча мистецтв України художника А. Завгороднього відображає процеси закладки, формування корпусів та свято спуску на воду кораблів, створених руками корабелів Миколаєва у 1970 -- 80 рр.
Сьогодні музей суднобудування і флоту -- один із найпопулярніших історико-культурних центрів міста Миколаєва. Сотні туристів з різних країн світу щорічно відвідують музей. Традиційним для відвідування став екскурсійний тур членів військово-історичного клубу Швеції.
За роки свого існування музей прийняв майже два мільйони відвідувачів і став справжньою візитною карткою корабельного краю.
Висновок
Отже, профіль музеїв визначається основним змістом його фондів і зв'язком з тією чи іншою галуззю науки, мистецтва або виробництва.
Нині в Україні є музеї таких профілів: історичні, краєзнавчі, мистецтвознавчі (художні), меморіальні, літературні, природничо-наукові, галузеві. Музеї кожного з цих профілів можуть мати ще вужчу спеціалізацію, поділятися на види і підвиди. Наприклад, до музеїв художнього профілю належать музеї образотворчого мистецтва, народної творчості, театральні, музичні тощо; до музеїв природничо-наукового профілю - геологічні, палеонтологічні, ботанічні, зоологічні тощо; до історичного профілю - загальноісторичні, військово-історичні, археологічні, етнографічні, історико-архітектурні та історико-культурні (музеї або заповідники); до галузевих - технічні, сільськогосподарські, педагогічні, медичні тощо.
Але музейна сфера в сучасному вимірі, зберігаючи артефакти минулого, має орієнтуватися на майбутнє. Світові музеї невпинно крокують в ногу з часом та активно залучають найактуальніші інноваційні тренди у базу своєї діяльності.
Музейна комунікація спрямована на те, щоб музей став партнером для науковців у їх дослідженнях, змістовним співбесідником для молоді та цікавим місцем відпочинку для широкої громадськості. Сучасні суспільні виклики вимагають розвитку поряд із традиційними нових напрямів діяльності музею. Музейна педагогіка, новітні комунікаційні технології, інформатизація, маркетинг, підприємництво у роботі музею сприяють появі оригінальних комунікацій, які підносять роль музею як соціальної інституції, визначають його особливе місце у соціокультурному просторі сучасного суспільства.
Національний художній музей.
Музей авіації.
Музей суднобудування і флоту.
