Агроно́мія (від агро… і νόμος — закон) — наука про закони землеробства, різновид аграрної виробничої діяльності; у широкому розумінні — наукові основи сільськогосподарського виробництва; сукупність наукових і практичних заходів щодо вирощування рослин, раціонального використання сільськогосподарських угідь, підвищення родючості ґрунтів і врожайності сільськогосподарських культур. Теоретичною основою агрономії є біологічні науки, що вивчають загальні закони росту і розвитку сільськогосподарських рослин (агробіологія, фізіологія рослин, генетика, селекція, цитоембріологія, геохімія та ін.). До агрономії належать ще групи наук, що вивчають вирощування рослин (землеробство загальне, рослинництво); середовище розвитку сільськогосподарських рослин і методи докорінної зміни цього середовища (агроекологія, ґрунтознавство, агрохімія, захист ґрунтів від ерозії); осушення і зрошення земель (агромеліорація, агролісомеліорація); захист сільськогосподарських рослин (ентомологія сільськогосподарська і лісова, фітопатологія, засоби і методи контролю хвороб і шкідників сільськогосподарських рослин та бур’янів; карантин сільськогосподарських рослин) та ін. 
В Україні дослідження з агрономії ведуться від початку 19 ст. і пов’язані з іменем В. Каразина (працював на Харківщині) та роботою Нікітський ботанічний сад в Криму. Велике значення для розвитку сільськогосподарської науки в Україні мали експедиції, які очолював В. Докучаєв, для вивчення ґрунтів Полтавщини та інших районів України. Розвиток агрономії в Україні пов’язаний із розвитком цукробурякового виробництва і роботою губернських та повітових земств, які організували дослідні станції, де розвивалася земська агрономія. Інтенсивності агрономія набуває після заснування Херсонським земством Інституту повітових і губернських земських агрономів. Значну роль у розвитку сільськогосподарської науки в Україні відіграли Полтавське дослідне поле (засноване 1884) і створена (1910) на його базі Полтавська сільськогосподарська дослідна станція. Розроблені в Полтавській дослідній станції способи обробітку ґрунту і внесення добрив лягли в основу тодішньої системи землеробства. Пізніше створено Носівську, Уманську, Харківську, Херсонську, Катеринославську, Одеську та інші дослідні станції. Перед Першою світовою війною в Україні було понад 50 дослідних полів і станцій та 8 контрольно-насіннєвих станцій, а також дві мережі дослідних полів із центром у Києві: Всеросійського товариства цукрозаводчиків і Київського товариства сільського господарства. Діяли всеросійські та всеукраїнського агрономічного товариства, а згодом повітові та місцеві. Одним із найважливіших досягнень агрономії в Україні кінця 19 — початку 20 ст. була розробка класифікації парів, способів обробітку ґрунту і внесення добрив.
Виконав студент 1АФ, 1група
Руденко Микола
05.02.2020