Ім'я файлу: Реферат.docx
Розширення: docx
Розмір: 25кб.
Дата: 07.11.2022
скачати
Пов'язані файли:
Тихий реферат 1.docx
Розширення: docx
Розмір: 25кб.
Дата: 07.11.2022
скачати
Пов'язані файли:
Тихий реферат 1.docx
Міністерство освіти і науки України
Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет
Кафедра рослинництва
Дисципліна “Вступ до фаху“
РЕФЕРАТ
На тему
“Внесок Тулайкова М.М в агрономічну науку”
Виконав
Студент групи А-2-22б
Трухан Денис Максимович
Перевірила:
Старший викладач
Готвянська Анна Сергіївна
Дніпро-2022
План
Вступ………………………………………………………………………………….3
1. Біографія М.М. Тулайкова………………………………………………………..4
2. Внесок Тулайкова М.М. в розвиток агрономічної науки………………………5
3. Вибрані праці……………………………………………………………………...7
4. Пам’ять…………………………………………………………………………….8
Висновок……………………………………………………………………………..9
Список використаної літератури…………………………………………………..10
Вступ
Агрономія — наука про закони землеробства; в широкому розумінні — наукові основи сільськогосподарського виробництва. Як єдина наука А. втратила своє значення, вона розчленувалась на ряд сільськогосподарських або агрономічних наук.
Агрономія зародилась у Стародавній Греції і Римі.
Наукова агрономія почала розвиватися в період зміцнення капіталізму після технологічного перевороту у 18 столітті.
Піднесенння агрономії припадає на період 1918–1929 рр. до початку колективізації, коли українські дослідники використовували широкі можливості науково-дослідницької роботи, що було зумовлене кінечністю для більшовицької влади інтенсивно відбудовувати сільське господарство. В ці роки агрономія в Україні набирає пляномірного характеру, обіймаючи всі її галузі. Створена мережа метеорологічної служби. Розгорнулася ґрунтознавча робота, що дала в 1920-х рр. першу зведену карту ґрунтів України і 10 томів «Матеріалів дослідження ґрунтів України» Українські селекціонери створили ряд високо-цінних сортів с-г культур [1].
Метою реферату є дізнатися хто такий М.М. Тулайков та дослідити який саме внесок вчений зробив в розвиток агрономічної науки.
1. Біографія М.М. Тулайкова.
Народився 26 липня (7 серпня) 1875 року в селі Акшуат (нині – у Бариському районі Ульянівської області). З 9 років навчався у школі, потім закінчив Саранське міське чотирикласне училище, Маріїнське землеробське училище у м. Татищево (Саратовській області).
У 1898-1901 студент Московського сільськогосподарського інституту (диплом з відзнакою). Залишений на кафедрі ґрунтознавства надштатним аспірантом. У 1906 році на запрошення Н. Я Дем'янова запрошений асистентом з агрономічної хімії. Проводив ґрунтове та геоботанічне обстеження у Тверській губернії, на Кавказі, у північному Казахстані.
У 1907—1910 рр. директор Безенчуцької дослідної станції (нині Самарський НДІ сільського господарства імені М. М. Тулайкова). У 1916-1920 член (з 1917 - голова) Вченого комітету Департаменту землеробства Міністерства сільського господарства Росії.
У 1920-1932 професор, зав. кафедрою приватного землеробства Саратовського СХІ та зав. відділом польництва Саратовської дослідної станції. З 1925 року директор Саратовської обласної станції, у 1929 році перетворений на Всесоюзний НДІ зернового господарства. Один із організаторів і в 1929—1935 віце-президент ВАСГНІЛ. У 1930 році вступив до ВКП(б). Був членом Саратовського обласного виконкому.
Лауреат премії імені В. І. Леніна (1930) «за видатні роботи з агротехніки», академік АН СРСР (1932) та ВАСГНІЛ (1935), Заслужений діяч науки та техніки (1929).
Автор понад 400 друкованих наукових праць із землеробства, сухого землеробства, фізіології рослин, агрохімії, ґрунтознавства та рослинництва.
Член ВЦВК 9 та 14 скликань, кандидат у члени ВЦВК 13 скликання, кандидат у члени ЦВК СРСР 5 скликання.
У серпні 1937 року заарештований, помер у Соловецьких таборах (за іншими даними, розстріляний у Саратовській в'язниці).
2. Внесок Тулайкова М.М. в розвиток агрономічної науки
На Безенчукській дослідній сільськогосподарській станції з усією повнотою та силою розгорнувся його талант вченого та організатора. Насамперед він поставив перед колективом таке завдання: знайти шляхи найповнішого використання рослинами вологи на полях. І на станції почалися досліди щодо снігозатримання. Агроному шукали відповіді на безліч найважливіших питань: чим і як краще і дешевше затримати сніг, як розставити щити або розмістити посіви спеціальних культур, які затримують сніг (в агрономії їх називають лаштунками). Чи вивчали також, чи скрізь і на всіх полях потрібно накопичувати однакову кількість вологи в ґрунті, чи це потрібно робити лише у певні дні, залежно від потреби рослин у воді? А як зберегти зібрану воду в грунті до того моменту, коли її особливо потребуватимуть рослини? Кожну із таких проблем вивчала окрема група. У результаті основі цих досліджень колектив під керівництвом Н.М. Тулайкова зумів успішно розробити методику «закриття ґрунтової вологи», тобто таких способів розпушування поверхневого шару ґрунту, при якому запобігало б випаровування вологи з його нижніх шарів.
Але цього для успішної боротьби із посухою було мало. Треба було ще дізнатися, чи однакова потреба всіх рослин у воді, чи різні рослини потребують різних її обсягах. Далі Тулайков поставив перед співробітниками станції ще одне завдання: з безлічі сортів сільськогосподарських рослин відібрати такі, які найекономніше витрачають воду в процесі своєї життєдіяльності. Якщо цієї «економії» виявлялося недостатньо, то вченим давалося завдання: шляхом селекції створити найбільш «економні» сорти злакових та інших культур, на які згодом могло б спертися землеробство в посушливих районах.
Особливу увагу вчений приділяв пшениці, розробляючи прийоми її вирощування у посушливому кліматі. Пшениця – це головне багатство Поволжя. Саме у нас народиться неповторне за якістю бурштинове зерно, яке містить до 22% білка. В інших регіонах відсоток білка у зерні цієї рослини зазвичай коливається в межах від 10 до 15%. З чим пов'язана здатність місцевої пшениці забезпечувати такий високий вміст? Микола Максимович провів багато дослідів, і зрештою знайшов відповідь на це питання. Виявилося, що вся справа в тому, що в Заволжі утворюються ґрунтові розчини з солями у певній концентрації. Саме цей унікальний сольовий склад, за його висновками, забезпечує підвищений вміст білка в місцевому пшеничному зерні.
Кукурудзу Тулайков також вважав дуже перспективною для Середнього Поволжя сільськогосподарською культурою. У своїх лекціях, брошурах, статтях він рекомендував місцевим аграріям ширше обробляти цю чудову рослину. Тому Безенчуцька дослідна сільськогосподарська станція на початку ХХ століття стала єдиним у посушливій зоні Росії господарством, де розпочалося районування сортів кукурудзи спеціально для такого клімату.
Микола Максимович послідовно та енергійно пропагував серед аграріїв раціональні прийоми землеробства. Вчений згрупував навколо себе селян-дослідників, які стали провідниками його ідей у широкі маси хліборобів. "Сонячному, спекотному, суворому краю я присвячую все своє життя" - ці слова були девізом вченого. При ньому на Безенчукській станції також проводилися випробування сільськогосподарської техніки та були організовані дослідження з економіки та організації праці у господарствах губернії [2].
3. Вибрані праці
До питання значення осмотичного тиску грунтового розчину у житті рослин. - Юр'єв: тип. К. Маттісена, 1914.
Про ґрунти. Сільськогосподарські бесіди, 6 видавництво, М., 1922.
Споживання води культурними рослинами у польових умовах // Журнал дослідної агрономії Південного Сходу.
Проблема покладу та сівозміни в пшеничному господарстві, М.-Л., 1930.
Боротьба з посухою, в кн: Сільськогосподарська наука СРСР, М.-Л., 1934.
Зрошуване зернове господарство Заволжя, Л., 1934.
Основи побудови агротехніки соціалістичного землеробства, М., 1936.
Вибрані твори, М., 1963.
Вибрані праці / Упоряд. А. І. Гладишев. - М., 2000.
4. Пам’ять
Ім'ям М. М. Тулайкова названо:
Вулиці у Саратові та у селищі Табола міста Камизяк Астраханської області;
населений пункт у Єршовському районі Саратовської області.
На стіні будівлі Науково-дослідного інституту сільського господарства Південного Сходу РСХА (Саратов, вул. Тулайкова 7), в якому Тулайков працював з 1920 по 1937 рр., знаходиться пам'ятна плита, а поряд є Сквер Тулайкова в середині вулиці Тулайкова.
Самарський НДІ сільського господарства імені М. М. Тулайкова [3].
Висновок
В цьому рефераті ми дізналися про Тулайкова М.М. та його внески в сферу агрономії. Він зробив важливі внески, які є корисними і згадуються в сьогоденні.
Отже, можна зробити висновок, що Тулайков М.М. зробив вагомий внесок в розвиток агрономічної науки: праці з грунтознавства, фізіології рослин, сухого землеробства (розробив прийоми боротьби з посухою), агрохімії. Вивчив прийоми використання солонців, зрошувальні системи грунту, роботи по боротьбі з засоленням при зрошенні, організацію і роботу найбільших сільськогосподарських дослідних станцій Він написав понад 300 наукових робіт. Його колосальний досвід, побудований на конкретному знанні умов і положення зернового господарства не тільки в нашій країні, а й за кордоном, заслужено ставить його на перше місце серед знавців землеробства посушливих областей.
Список використаної літератури
1. https://www.wiki.uk-ua.nina.az/%D0%90%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%8F.html
2. https://xn----7sbbaazuatxpyidedi7gqh.xn--p1ai/%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%B3/%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F-%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%8F/%D1%82/%D1%82%D1%83%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%BE%D0%B2-%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9-%D0%BC%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87.html
3.https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%83%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%BE%D0%B2,_%D0%9D%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 [1,3,4].