Ім'я файлу: Злукова кишкова непрохідність.pptx
Розширення: pptx
Розмір: 1584кб.
Дата: 18.10.2020
скачати
МОЗ України НМУ ім. О.О.Богомольця Злукова кишкова непрохідністьРозширення: pptx
Розмір: 1584кб.
Дата: 18.10.2020
скачати
Виконав: студент 5 курсу 1 мед ф-ту 5111 групи Филипчук Юрій Олександрович
Київ-2020
Визначення та класифікація
Злукова кишкова непрохідність – це порушення пасажу кишкового вмісту через розвиток злукового процесу після оперативних втручаннь.
Виділяють:
- Рання - розвивається в перші 3 - 4 тижні після операції: - спайково-паретична (до 6 - 7 доби); - проста - до 16 доби; - відстрочена - до 30 доби;
- Пізня - розвивається через місяць і більше після хірургічного втручання.
До основних симптомів відносять:
- гострий початок;
- наявність післяопераційних лапаротомних рубців на передній черевній стінці та /або вказівка на оперативне втручання в минулому;
- біль в животі переймоподібного характеру;
- блювота;
- відсутність стула та газів;
- здуття живота.
Обгрунтовувати діагноз післяопераційної непрохідності необхідно на таких клінічних ознаках як:
І. а) загальний вид дитини, наявність ознак ексикозу, токсикозу;
б) характеристика пульсу;
в) характеристика артеріального тиску;
г) візуальна оцінка випорожнень; д) візуальна оцінка блювотних мас.
ІІ. При огляді живота важливим симптомом непрохідності є видима перистальтика кишкових петель на передній черевній стінці. Поєднання цього симптому з больовим приступом підтверджує механічний ілеус.
Пальпація живота може виявити наявність тугоеластичного утворення в черевній порожнині (здута петля).
Аускультація живота дозволяє виявити порушення перистальтики кишечнику: надмірний шум (в ранньому періоді хвороби), та їх ослаблення до повної тиші (пізній, прогностично неблагоприємний симптом).
Пальцьове дослідження прямої кишки є обов'язковим методом дослідження. Характерним є симптом "обуховської лікарні".
ІІІ. Рентгенологічні методи включають в себе оглядове обстеження органів черевної порожнини Остання виконується у вертикальному положенні хворого в передньо-задній проекції. Якщо важкий стан хворого не дозволяє виконати знімки ввертикальному положенні, то дослідження виконують лежачи в латеропозиції. Через 2 - 4 години від початку захворювання рентгенологічні ознаки кишкової непрохідності можуть бути виявлені від рівня шлунка до термінального відділу здухвинної кишки. Якщо обструкція виникла в товстій кишці, то час появлення рентгенологічних симптомів механічної непрохідності затримується до 8 - 12 годин. Головним рентгенологічним симптомом механічної непрохідності є виявлення чаш Клойбера різного розміру. Час, необхідний для проведення оглядової рентгенографії живота, становить 15 - 20 хвилин. При неясній рентгенологічній симптоматиці після проведення оглядової рентгенографії виконується антеградне контрастування кишечнику. Дослідження проводиться після введення перорально або через шлунковий зонд сірчанокислого барію консистенції сметани в кількості, яка дорівнює 1/3 вікової дози одного годування Після цього кожні 3 - 6 годин виконують рентгенографію черевної порожнини в вертикальному положенні. Ознакою механічної обструкції буде слугувати скопичення контрастної речовини над місцем перепони.
Диференціальна діагностика
- Інвагінація кишечника;
- Абдомінальний синдром при хворобі Шенлейна – Геноха;
- Гострий апендицит;
- Дивертикул Меккеля;
- Синдром Пейтца-Єгерса;
- Перекручені кісти черевної порожнини.
І. Консервативне лікування ранньої непрохідності починають з консервативних заходів, що направлені на відновлення пасажу по кишечнику,які включають:
- випорожнення шлунка шляхом постановки постійного зонду з періодичним його промиванням;
- внутрішньовенна стимуляція перистальтики (10 % розчин хлорида натрію 2 мл/год., 0,05 % прозерин 0,1 мл/год.);
- сифонна клізма;
- корекція розладів гомеостазу, гемодинаміки, периферійної мікроциркуляції.
При позитивній динаміці відмічають зменшення інтоксикації, стимуляцію показників гемодинаміки, відходження стула і газів.
Відсутність позитивних зрушень або погіршення стану хворого на тлі проведення консервативної терапії протягом 8 - 12 годин диктує показання до операції.
При пізній злуковій непрохідності консервативні заходи проводять протягом 4 - 6 годин. Якщо після цього, не дивлячись на 2 - 3-разову медикаментозну стимуляцію, пасаж по кишечнику не відновлюється, то хворий підлягає оперативному втручанню. ІІ. Оперативне:
На користь оперативного лікування (поряд з клінічними даними) свідчать дані про рентгенологічні стадії розвитку странгуляційної тонкокишкової непрохідності за А. П. Хомутовим:
- I стадія - наявність лише ізольованого здуття тонкої кишки без горизонтальних рівнів рідини. Наявність газу в товстій кишці свідчить про неповну прохідність, відсутність газу вказує на повну непрохідність тонкої кишки.
- II стадія - тенденція до здуття тонкої кишки; з'являються горизонтальні рівні рідини. При рентгенології виявляються симптом переміщення рідини з однієї петлі в другу зі змінами розташування рівнів рідини.
- III стадія - різко здута тонка кишка з великою кількістю горизонтальних рівнів рідини.
- IV стадія - тонус кишки різко знижений внаслідок розвитку некрозу всіх шарів стінки защемленої ділянки кишки. Висота газового міхура при цьому помітно зменшується, а довжина рівнів рідини різко зростає, розташовуються вони на одному рівні. Газ в товстій кишці не визначається. При III та IV стадіях екстрене оперативне втручання є обов'язковим.
Обов'язковим є призначення доопераційної антибіотикотерапії (цефалоспорини II - III покоління, аміноглікозиди, метронідазол).
Оперативний доступ - серединна лапаротомія.
При пізній спайковій кишковій непрохідності допустимо висічення старого рубця.
Види оперативних втручань, що застосовуються в залежності від операційних знахідок:
- розтинання злук;
- розділення злук при лапароскопії;
- повний вісцероліз і інтестінопластика;
- резекція нежиттєздатної ділянки кишки з формуванням кишкового анастомозу;
- накладання ілеостоми.
ІІІ. Післяопераційне лікування проводиться у відділенні реанімації і інтенсивної терапії, де продовжується проведення інфузійної терапії, антибіотикотерапії, адекватного знеболення.
Шлунковий зонд видаляється при появі перистальтики і відсутності шлункового стазу.
Призначається іонофорез з йодистим калієм або лідазою.
За необхідністю проводиться стимуляція перистальтики загальноприйнятими методами.
IV. Диспансерне спостереження:
- Після виписки з стаціонару продовження курсів електрофорезу з йодистим калієм - 2 курси в рік по 20 сеансів кожний.
- Направлення на санаторно-курортне лікування через 12 місяців після оперативного лікування.