Міністерство освіти і науки України Сумський державний університет

Міністерство освіти і науки України
Сумський державний університет
Факультет іноземної філології та соціальних комунікацій
Кафедра психології, політології та соціокультурних технологій
ДОПУСТИТИ ДО ЗАХИСТУ
Завідувач кафедри
___________ Н.Д.Світайло
(підпис)
«___»__________________20__р.
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА
здобувача ступеня бакалавра менеджменту соціокультурної діяльності
Ткаченко Богдани Віталіївни за темою «Формування менеджером соціокультурної діяльності власного
іміджу як засобу побудови кар’єри»
(галузі знань 02 Культура і мистецтво спеціальність 028 Менеджмент
соціокультурної діяльності)
Науковий керівник кандидат педагогічних наук, доцент
___________ О.В.Купенко
(підпис)
(прізвище, ім’я, по батькові)
«___»_________20__ р.
Підсумкова оцінка:
Національна шкала ________________
Кількість балів ECTS _______________
Члени комісії ___________ __________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
Члени комісії ___________ __________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
Члени комісії ___________ __________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
Суми 2020

2
РЕФЕРАТ
Пояснювальна записка до кваліфікаційної роботи здобувача ступеня бакалавра менеджмент соціокультурної діяльності Ткаченко Богдани Віталіївни на тему «Формування менеджером соціокультурної діяльності власного іміджу як засобу побудови кар’єри».
53 сторінки, 33 використаних джерела, 2 додатки.
Ключові слова: імідж, власний імідж.
Об’єкт дослідження – власний імідж менеджера соціокультурної діяльності.
Предмет
дослідження
–
складові
формування менеджером соціокультурної діяльності власного іміджу як засобу побудови кар’єри.
Мета та завдання дослідження полягають в дослідженні складових власного іміджу менеджера соціокультурної діяльності та процес його формування, як засобу побудови кар’єри, розробці рекомендацій щодо формування іміджу як засобу побудови кар’єри для студентів спеціальності
«Менеджмент соціокультурної діяльності».
Методи дослідження: метод термінологічного аналізу, метод експертного
інтерв’ю, аналіз результатів експертного інтерв’ю, розроблення рекомендацій.
Установлено, що власний імідж менеджера соціокультурної діяльності впливає на побудову його кар’єри і при формуванні власного іміджу варто враховувати кожну деталь.
На формування іміджу менеджера соціокультурної діяльності впливають такі особливості: «Я-Концепція», зовнішній вигляд, саморозвиток, вміння спілкуватися, манера поведінки, статусне сприйняття, іміджеві символіка, способи спілкування та соціальне оточення.
Формування власного іміджу менеджера соціокультурної діяльності – це складна, копітка та важлива робота, яка спрямована на турботу про власний внутрішній стан, формування життєвих цілей, навичок і налаштувань.

3
ЗМІСТ
ВСТУП ............................................................................................................... 4
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ МЕНЕДЖЕРОМ
СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЛАСНОГО ІМІДЖУ ЯК ЗАСОБУ
ПОБУДОВИ КАР’ЄРИ ............................................................................................. 6 1.1Визначення поняття «імідж» та основні складові іміджу професіоналу ............................................................................................................ 6 1.2Процес формування іміджу як засобу побудови кар'єри .................. 13 1.3 Імідж менеджера соціокультурної діяльності як засіб побудови кар’єри .................................................................................................................... 17 1.4Етичні засади формування іміджу менеджера соціокультурної діяльності ............................................................................................................... 23
Висновки до розділу І ................................................................................... 25
РОЗДІЛ ІІ. РОЗРОБЛЕННЯ МЕТОДИЧНИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ
ЩОДО ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ ЯК ЗАСОБУ ПОБУДОВИ КАР’ЄРИ
СТУДЕНТАМ
СПЕЦІАЛЬНОСТІ
«МЕНЕДЖМЕНТ
СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»............................................................... 29 2.1Експертне опитування щодо формування іміджу менеджера соціокультурної діяльності .................................................................................. 29 2.2Методичні рекомендації щодо формування іміджу як засобу побудови кар’єри для студентами спеціальності
«Менеджмент соціокультурної діяльності» .............................................................................. 322
Висновки до розділу ІІ .................................................................................. 35
ВИСНОВКИ ................................................................................................. 366
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................. 40
ДОДАТКИ ....................................................................................................... 43

4
ВСТУП
Актуальність. На сьогоднішній день поняття власний імідж висвітлено в наукових працях учених як України, так і світу. Науковці розглядають типологію іміджу та його базові складові як системи; технології створення та управління власним іміджем; методи формування, реалізації, коригування
іміджу особистості та організації.
Імідж є важливим у побудові кар’єри та має значний вплив на неї. При створенні власного іміджу потрібно обдумати кожну деталь та кожну дію, адже в подальшому це буде мати певні наслідки. Варто враховувати власні якості та навички і вміти оцінювати їх об’єктивно. Завдяки іміджу формується перше враження, яке надалі важко буде змінити, тому створення іміджу – це складна та довга робота, адже він пливатиме не тільки налюдину, а й на компанію.
Дослідження щодо ролі іміджу для побудови кар’єри здійснені в наукових працях Н.Барної, В. Маценко, О. Мельник, та ін.; іміджу і етиці людини присвячені праці Ф. Дейвіс, Н. Статінова, та ін.; науково-методичні підходи до управління власним іміджем розкрито у працях О.Павлова, К. Клецової та ін.
Мета – дослідити складові власного іміджу менеджера соціокультурної діяльності та процес його формування як засобу побудови кар'єри, розробити рекомендації щодо формування іміджу як засобу побудови кар’єри для студентів спеціальності «Менеджмент соціокультурної діяльності».
Завдання:
1) визначити поняття «імідж» та виявити основні складові іміджу професіонала;
2) дослідити процес формування іміджу як засобу побудови кар’єри;
3) визначити особливості іміджу менеджера соціокультурної діяльності;
4) визначити етичні засади формування іміджу менеджера соціокультурної діяльності;
5) провести експертне інтерв’ю менеджерів соціокультурної діяльності щодо формування іміджу;

5 6) розробити рекомендації щодо формування іміджу як засобу побудови кар’єри студентами спеціальності «Менеджмент соціокультурної діяльності».
База практики – Культурно-мистецький центр СумДУ.
Цільова
аудиторія
–
студенти спеціальності
«Менеджмент соціокультурної діяльності».
Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків.

6
РОЗДІЛ І. Теоретичні засади формування менеджером соціокультурної
діяльності власного іміджу як засобу побудови кар'єри
1.1 Визначення поняття «імідж» та основні складові іміджу професіоналу
Дослівний переклад поняття «імідж» – «зображення, подоба, уявний образ, уявлення, символ» [18]. Це пов'язує зміст поняття із візуальною стороною сприйняття людини, але в сучасному розумінні поняття імідж набуло ширшого змісту. Так поняття «імідж» в українській мові набуло поширення в двох основних значеннях: як зовні спостережуваний вигляд і як образ-уявлення, репутація. Це підтверджує аналіз як довідкової, так й наукової літератури із досліджуваної проблеми [9].
Н. Макіавеллі в праці «Государ» надав науково-прикладне обґрунтування важливості феномена «іміджу» та довів, що «образ-маска» має дуже важливе значення для державного діяча. Філософи М. Монтень, Ф. Бекон, державний діяч Честерфілд звертали увагу на роль враження, яке справляє людина на
інших, його значення для суспільного життя та побудови міжособистісних відносин. Психолог Г. Лебон у книзі «Психологія мас» обґрунтовує особливу роль особистої чарівності для досягнення політичного успіху. Філософ
Ф. Ніцше стверджував, що кожний геній носить маску [29, c. 11].
Поняття «імідж» З. Фрейд використовував у 30-ті роки минулого століття, але широкого розповсюдження у науці та практиці воно не отримало. Тільки в
60-ті роки ХХ століття американський економіст К. Болдуінг увів поняття
«імідж» у більш широкий діловий обіг [8].
Підґрунтям для становлення сучасної досліджень щодо іміджу стала теорія засновника гуманістичної психології А. Маслоу, який створив ієрархію базових людських потреб. Психолог вважав, що однією з основних потреб людини є потреба у визнанні та самореалізації, оскільки кожна людина, на його думку, прагне реалізувати свої таланти та здібності, проявити себе в суспільстві, бажає здобути високу оцінку своїх позитивних якостей, отримати схвалення власних

7 дій. Психолог наголошує на тому, що визнання дає можливість поважати самого себе, відчувати свободу, впевненість, а репутація, престиж та повага формують почуття власної значущості, сили, корисності. Таким чином, саме завдяки формуванню позитивного іміджу, що відповідає вимогам та очікуванням соціуму, можна отримати справжнє визнання та досягти професійного успіху [18, с. 14].
Спочатку поняття «імідж» використовувалося в підприємництві та економіці для відображення одного з видів засобів психологічного впливу на споживача, а в рекламі – для диференціації товарів. Згодом, поняття «імідж» почали використовувати для відображення одного з видів засобів формування в свідомості мас певного ставлення до окремих суб’єктів [25, c.196].
У 60-i роки XX століття в США з’являється новий напрям у науці з дослідження поняття іміджу особистості та його формування – іміджелогія.
Представники цієї галузі починають активно використовувати засоби масової
інформації для популяризації політичних та суспільних діячів, акторів, співаків
[9, с. 215].
Поняття «імідж» багатозначне, його сутність динамічна, його складові перетворюються, видозмінюються відповідно до змін у самому носії певного
іміджу та/або в груповій свідомості. Так, у «Короткому психологічному словнику» під редакцією А. Петровського та М. Ярошевського поняття «імідж» визначається «як образ конкретного об’єкта, що існує в масовій свідомості. Як правило, поняття «імідж» стосується конкретної людини, але може також поширюватися і на певний товар, організацію, професію тощо» [12].
За визначенням фахівця з соціології управління та іміджелогії В. Шепеля:
«Імідж – індивідуальна подоба або ореол, що створюється засобами масової
інформації, соціальною групою чи власними зусиллями особи для привернення до себе уваги» [31, с. 8].
В. Маценко визначає, що імідж – це людина очима інших, або те, якими людину бачать інші (або образ людини в очах інших людей) [12, с. 5].

8
О. Перелигіна визначає імідж як «систему соціального програмування духовного життя й поведінки суб'єктів (індивідів і груп) загально- цивілізаційними та ментальними стереотипами й символами групової поведінки, опосередковану потужністю мотивації успіху, еталоном бажаного враження, реалістичними здібностями суб’єкта і ситуацією». Дослідниця підкреслює, що імідж залежить від прийнятих соціальних символів, еталонів та групових очікувань. Імідж є досить мінливим, гнучким та завжди залежить від ситуації [21, с. 84].
Власний імідж – це складна суб’єктивна категорія, в основі якої завжди знаходиться оціночний компонент. Імідж завжди створюється з певною метою та на його формування завжди впливає суспільна думка. «Імідж не є просто бажання подобатися… Він виражає, причому в неявному, «шифрованому» вигляді досвід входження людей у систему соціальних відносин» [9, c. 217].
Американські іміджелоги стверджують, що імідж є емоційно забарвленим образом чогось чи когось, який володіє потужними регуляторними властивостями, що може викликати відповідні враження і здійснювати вплив на внутрішній світ людини [Ошибка! Источник ссылки не найден., с. 7].
У «Новітньому психологічному словнику» [22, с. 76] поняттю «імідж» дається таке визначення: «емоційно-забарвлений образ будь-кого або будь- чого, що склався в масовій свідомості та має характер стереотипу». Певний
імідж мають політичні діячі, представники різних професій тощо. У «Словнику конфліктолога» поняття «імідж» пропонується розуміти як «стереотипний образ конкретного об’єкта, що існує в масовій свідомості» [1, с. 118].
Е. Пайнс зазначає, що імідж – це «розповідь про себе, символ, котрий без слів говорить про те, де на суспільних сходах ви стоїте, до якого кола професій належите, яким є ваш характер, темперамент, уподобання, ваші фінансові можливості». На думку дослідника, саме імідж акцентує увагу не лише на візуальній картинці, а й надає змогу оцінити соціальне положення людини, внутрішній світ [17, с. 34].

9
І. Нефедова та О. Власова використовують поняття «власний імідж» і дають йому таке визначення: це прояв внутрішніх відчуттів та власних уявлень про себе із урахуванням стереотипів сприйняття оточуючих людей [14, с. 43].
Імідж повинен приховувати недоліки та підкреслювати достоїнства. Імідж може складатися на основі емоційних ролей, котрі люди грають у житті. І буде змінюватися відповідно до того, яку соціальну або емоційну роль людина грає чи збирається грати в даний момент [14, с. 214].
Власний імідж професіоналу – це не тільки засіб завоювати увагу, але й відповідність тому образу, який він створив для себе.
Узагальнюючи запропоновані визначення науковців отримуємо такі особливості поняття «імідж»:
-
імідж – це розповідь про самого себе, яка без зайвих слів говорить про людину;
-
імідж – це образ, завдяки якому формується уявлення про людину;
-
імідж – це людина, очима інших людей;
-
імідж – це емоційно-забарвлений образ;
-
імідж – це відповідність створеному образу.
Імідж є складним, багатогранним утворенням, що розкриває унікальність та неповторність особистості та має свою структуру. Як показує аналіз досліджень, виділяють дві основні групи складових іміджу: внутрішні та зовнішні.
Соціолог Д. Ягер зауважує, що власний імідж складається з усієї сукупності рис, зовнішнього вигляду, мови, манери поведінки. На його думку, власний імідж – це мистецтво «керувати враженням». Окрім соціально- психологічних характеристик, науковець вносить до визначення поняття
«імідж» зовнішні дані особистості [32, с. 40].
За В. Черпановою, власний імідж складається з двох взаємопов’язаних компонентів: ядра, а іншими словами «Я-концепції», яке є досить статичним, але здатним до змін, та змінного елементу [29, с. 6].

10
Н. Барна пропонує структуру власного іміджу, у котрій провідні складові розташовані у напрямі від зовнішніх мінливих проявів до внутрішніх стабільних якостей:
− зовнішній вигляд (портретні характеристики): фізичні дані (зріст, вага, фігура), костюм (одяг, взуття), зачіска, манера поведінки та мова, жести, погляд та міміка, особливості голосу, запах;
− іміджеві символіка: ім’я, особисті символи (колір, числа, герб, логотип, марка), особиста атрибутика (деталі й ознаки зовнішнього вигляду, що повторюються), символи соціального престижу (гроші, статус у суспільстві, професія, посада тощо);
− соціально-ролеві характеристики: репутація (громадська думка про людину, що ґрунтується на особистих досягненнях), амплуа (соціальна роль, котру виконує людина), легенда (історія життя людини, представлена в іміджі);
− індивідуально-особистісні властивості: професійно-важливі якості, домінуючі індивідуальні характеристики, стиль взаємостосунків із людьми, пропаговані ідеї, базові цінності [3, с. 132].
Детальніше зупинимося на цих компонентах. Одяг відіграє досить вагому роль у формуванні іміджу. Відомо, що зовнішньому вигляду свідомо приділяється набагато більше уваги, аніж іншим складовим іміджу [9, с. 219].
Зазвичай одяг є найважливішою частиною іміджу. Для людини, яка є керівником, важливо, те яке перше враження вона сформує про себе, і тому занадто яскравий та відкритий одяг для неї не підійде. Варто уникати одягу із великою кількістю деталей – кишень, замків, складної форми комірів, блискучих ґудзиків – такий одяг буде відволікати увагу від особистості самої людини, від того, що вона говорить та як діє [1, с. 14].
Не менш важливим елементом іміджу для менеджера є зачіска. За допомогою зачіски можна зробити імідж як більш жорстким, так й більш м’яким [18, с. 188].
Голос інколи називають «другим обличчям». Голос може розповісти про менеджера так само багато, як й обличчя. При новому знайомстві перше

11 враження справляє зовнішній вигляд, однак потім, коли розпочинається розмова, голос стає важливішим. Хоча на практиці у процесі створення іміджу люди про голос пам’ятають не завжди. Голос може розповісти про почуття та те, наскільки розкуто, впевнено професіонал себе почуває під час розмови та в діяльності [27, с. 240].
Не менш значну роль в отриманні цілісного образу відіграють письмове та усне мовлення (вербальний канал) та невербальне спілкування. Письмове мовлення – це передача інформації в паперовому вигляді. Усне мовлення – це спілкування наодинці, виступи, переговори, лекції тощо. Така комунікація враховує інтонацію, гучність та емоційне забарвлення голосу. Невербальне спілкування – це комунікація, яка включає в себе міміку, жести тощо. Саме завдяки цьому людина передає свій внутрішній стан та настрій [28].
Стиль життя, середовище, соціальне оточення, поведінка в суспільстві також мають значний вплив на імідж.
Сформований власний імідж як результат буття в соціумі характеризується динамічністю, гнучкістю, адже здатний до змін в залежності від зовнішніх умов та вимог. Власний імідж є цілісним та суб’єктивним відображенням. При формуванні власного іміджу потрібно продумати кожен його елемент. Імідж створюється поступово як образ-уявлення з метою впливу на емоції, поведінку для формування певного ставлення до його носія.
На думку західних політологів, лише 45% успіху менеджера залежить від того, що саме він говорить, а 55% – від того, яке він справляє враження. Слово, манера, тональність виступу, образний ряд, емоційна забарвленість, почуття міри в одязі – усі ці компоненти значною мірою визначають успіх, формують привабливий імідж менеджера [23].
Отже, власний імідж є цілісним та суб’єктивним відображенням. Імідж створюється поступово як образ-уявлення з метою впливу на емоції, поведінку для формування певного ставлення до його носія. Сформований власний імідж як результат буття у соціумі характеризується динамічністю, гнучкістю, адже

12 здатний до змін в залежності від зовнішніх умов та вимог, що висуваються до його носія.
На думку дослідників А. Калюжного [8] та Л. Нечипоренко [15] визначальну роль щодо власного іміджу відіграють компоненти «Я-концепції», системи уявлень людини про саму себе, яка є базовою для формування позитивного іміджу. На її основі людина будує своє ставлення до самої себе та свої стосунки з іншими людьми. З огляду на те, що Я-концепція – достатньо складне та багаторівневе утворення, Р. Бернс говорить про реальне «Я»,
ідеальне «Я» та дзеркальне «Я», що сприяють формуванню цілісного образу
[15, c. 123].
С. Єрмакова в свою чергу виділяє такі три основні складові іміджу:
– «Я-образ» – власна думка про себе (де самооцінка виступає як самоповага);
– «Я-реальне» – це те, якою людина є насправді (формується на оцінці, як правило, неусвідомленій і не завжди позитивній);
– «Я-імідж» – «Я-зовнішнє», це те, як людина себе «подає» (такі установки пов'язані з уявленнями індивіда про омріяний образ) [10, с. 45].
Оціночний компонент «Я-концепції» є основною складовою в процесі формування власного іміджу. Зазвичай цей компонент називається самооцінкою, особистісним судженням про власну цінність та відображає ступінь розвитку почуття самоповаги, відчуття власної цінності та позитивного ставлення до всього. «Я-концепція» – динамічне психологічне утворення, розвиток якого залежить від внутрішніх та зовнішніх факторів [8, с. 23].
Людина може мати як позитивний (привабливий), так й негативний імідж.
Правильно сформований імідж допомагає викликати в людей позитивне враження, прислухатися до порад і побажань, вести відкритий та цікавий діалог, привернути до себе увагу будь-якого керівника, співробітника, партнера тощо. Без нього вкрай складно просуватися по кар’єрних сходах і займати вищі керівні посади.

13
Отже, кожен, хто прагне здійснювати успішну професійну кар’єру, повинен подбати про те, як створити собі відповідний імідж. Успішно сформований імідж є чудовим початком нових справ, він впливає як на людину, так і організацію, в якій вона працює. При цьому працювати варто над всіма складовими власного іміджу: «Я-Концепцією», зовнішнім виглядом, манерами поведінки, стилем життя, соціальним оточенням, поведінкою в суспільстві, вмінням спілкуватися.
Важливим моментом є створення іміджу, який буде природнім для його носію, й не варто вигадувати імідж, якому буде важко відповідати.
Власний імідж повинен створювати певні позитивні асоціації, бути розрахованим на конкретну аудиторію, враховувати її особливості.