1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Ім'я файлу: ВГК денна Тема 1 та Тема 2 2021.doc
Розширення: doc
Розмір: 1058кб.
Дата: 27.09.2021
скачати

ТЕМА 1

СУТНІСТЬ, ЗАВДАННЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ


  1. Контроль в системі управління. Функції управління та їх взаємозв’язок.

Під контролем розуміють перевірку діяльності когось або чогось; за його допомогою виявляються негативні тенденції під час виконання запланованих завдань, запобігають збоям у виробництві.

Термін «контроль», як і термін «влада» породжує, перш за все, негативні емоції у виконавців. Для них контроль пов’язаний з певними обмеженнями, відсутністю самостійності та проявів ініціативи в прийняття рішень, примусове виконання визначених дій.

Фінансово-господарський контроль охоплює всю без винятків фінансово-господарську систему країни. Таким чином, контроль, що охоплює господарські відносини та процеси, які складаються в фінансово-господарських системах та їх ланках, носить назву фінансово-господарського.

Сутність контролю полягає у свідомому та планомірному впливі управлінської системи на підзвітні та підконтрольні ланки для реалізації основної мети – забезпечення високої ефективності виробництва при найменших затратах, повна збереженість національного добробуту, профілактика без господарства та розкрадань, закладення бережливих навичок у працівників.

Основна мета контролю полягає у забезпечення виконання управлінських рішень, успішному здійсненні завдань, а також у попередженні можливих помилок. У будь-якій діяльності мета контролю полягає у перевірці того, чи все відбувається згідно із заздалегідь прийнятим планом, діючими інструкціями та встановленими принципами.

Розвиток продуктивних сил і виробничих відносин у різних соціально-економічних формаціях потребує вдосконалення функцій управління процесом виробництва, в тому числі і контролю економіки. Контроль як функція управління підпорядкований вирішенню завдань системи управління. Тому призначення контролю відповідає цілям управління, які визначаються економічними і політичними закономірностями розвитку певної формації. Функції економічного контролю зумовлюються дією основного економічного закону формації і цілями суспільства, інтереси якого він забезпечує.

Контроль проявляється як функція системи управління суспільними процесами. Це стосується в основному соціального управління, політичного керівництва, народної демократії, правової держави.

Контроль як функція соціального управління — це система спостереження і перевірки процесу функціонування відповідного об’єкта у соціальній сфері суспільства з метою встановлення відхилення його від заданих параметрів.

Як функція соціального управління контроль об’єктивно необхідний. Він спрямовує процес управління за встановленими ідеальними моделями, коригуючи поведінку підконтрольного об’єкта.

Суть контролю полягає в тому, що суб’єкт управління здійснює облік і перевірку того, як об’єкт управління виконує його настанови. Основною метою цієї функції є блокування відхилень діяльності суб’єкта управління від заданої соціальної програми, а в разі виявлення аномалій — приведення керованої системи в стійке положення за допомогою всіх соціальних регуляторів.

Соціальне управління і контроль — явища, тісно пов’язані одне з одним. Як відносно самостійні вони, взаємодіючи, утворюють стійку систему. В процесі соціального управління контроль є зв’язуючим елементом між управлінськими циклами. Процес управління складається з таких функціонально-логічних стадій: управлінського рішення; контролю і перевірки виконання; оцінки результатів. Отже, контроль е необхідною самостійною функцією управління.

Контроль і перевірка виконання починаються з вивчення управлінського рішення, яке супроводить процес розробки конкретної соціальної програми дій, найбільш повно виявляються на стадії фактичного виконання рішення. Завершуючи первинний процес управління, контрольна діяльність створює сприятливу перспективу для нового управлінського циклу. Таким чином, соціальний контроль входить як один із компонентів у механізм державного управління. В процесі контролю виявляють: якість самого управлінського рішення; ефективність тих організаційних заходів, яких було вжито до його виконання; відповідність організації об’єкта у соціальній сфері цілям успішного виконання настанов управлінського рішення, а також розстановку кадрів, які виконують рішення.

У контролі як функції соціального управління яскраво виявляється його інформаційна і корекційна суть. Контроль є універсальним засобом одержання інформації по каналу зворотного зв’язку. Без механізму зворотного зв’язку між суб’єктом і об’єктом процес соціального управління втрачає чіткість і цілеспрямованість. Для того щоб успішно управляти, той, хто керує, повинен знати результати свого управлінського впливу на об"єкти управління. Контроль дає змогу добувати оперативну інформацію, яка об"єктивно відтворює стан справ на підконтрольних об’єктах, відповідність їх діяльності затвердженій соціальній програмі; виявити недоліки в прийнятих рішеннях, в організації виконання, способах і засобах реалізації їх; вивчити ділові якості працівників.

Якщо на інформаційному етапі контрольної діяльності здійснюють пошук і збирають інформацію про підконтрольний об’єкт, зіставляють фактичне виконання з накресленими цілями, прийнятими рішеннями, то на корекційному етапі, встановлюючи спосіб усунення виявлених розбіжностей між фактичним станом і моделлю, соціальною програмою, формулюють рішення для нормалізації функціонування підконтрольного об’єкта. Суть і характер корекції залежать від суб’єкта контролю: якою мірою в його діяльності поєднуються регулятивні та охоронні начала.

Контроль як функція політичного керівництва є засобом розширення демократії в умовах багатопартійного суспільства. Основна спрямованість контролю і перевірки виконання правлячою партією своїх програмних установок і передвиборних платформ щодо прискорення соціально-економічного розвитку країни у подальшому зростанні добробуту народу. Досвід переконливо засвідчує, що після приходу до влади правляча партія нерідко не виконує передвиборних програм, тому завдання контролю — своєчасно виявляти ці порушення і конституційне усувати їх. Якщо контроль послаблюється, то всі зусилля економічної політики марні, створюється ситуація, за якої порушується порядок своєчасного усунення недоліків у господарюванні конституційне, в економіці розвивається адміністративний волюнтаризм.

Отже, контроль, виступаючи, з одного боку, формою державновладного впливу на підконтрольні об’єкти, а з другого — формою демократичного керівництва, є складовим компонентом управлінського процесу. Соціальний контроль є складовою частиною політичного режиму, важливим засобом удосконалення соціального управління в цілому.

Контроль як функція народної демократії, засіб самоуправління народу здійснюється самим народом і для народу. Однією з форм здійснення влади у правовій демократичній державі правомірно розглядати контроль як функцію народної демократії, самоуправління народу, що має двоєдину природу.

Як специфічна об’єктивно необхідна функція держави контроль розподіляється між різними частинами економічної системи відповідно до місця їх у цій системі і з урахуванням особливостей сфер суспільного життя, в яких вона здійснюється. На сучасному етапі стратегічна лінія розвитку політичної системи суспільства полягає у вдосконаленні демократії, у більш повному здійсненні самоуправління народу на підставі активного і дійового впливу трудящих у вирішенні питань державного і громадського життя. Суть державної влади в Україні полягає в тому, що управлінські функції здійснюються безпосередньо там, де це можливо, за активної участі трудящих.

Функції контролю правової держави з ринковою економікою включають у себе сприяння діяльності підприємців (підприємств, об’єднань, концернів, кооперативів, акціонерних товариств та ін.) щодо процесів, які вони виконують, за допомогою економічних стимулів. До них належать пільгове державне кредитування виробництва продукції народного споживання, податкова система тощо. Економічний контроль сприяє підвищенню ефективності виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємств з різними формами власності. При цьому поєднуються державний контроль (в особі податкових інспекцій) і внутрішній контроль власників (підприємців), зацікавлених у виконанні державних замовлень, контрактів, завдань з метою підвищення економічної ефективності господарської діяльності. Контроль виконання цих завдань дає змогу визначити наукову обгрунтованість їх, прогресивність, напруженість, забезпечення ресурсами, тобто якість управлінських рішень, які приймають власники (підприємці).

За допомогою контролю держава захищає інтереси споживачів, перевіряє якість продукції, усіх видів обслуговування, забезпечує доступність і вірогідність інформації про кількість, якість і асортимент продукції на ринку.

Раціональне господарювання неможливе без застосування системи економічних заходів щодо додержання законодавства у галузі господарської політики, тобто без систематичного і діяльного контролю з боку держави за виробництвом, розподілом і споживанням суспільного продукту і використанням суспільної праці, як живої, так і матеріалізованої.

Отже, контроль — це система спостереження і перевірки відповідності процесу функціонування об"єкта управління прийнятим управлінським рішенням, встановлення результатів управлінського впливу на керований об’єкт виявленням відхилень, допущених у ході виконання цих рішень.

За допомогою контролю встановлюють причини і винних у відхиленнях із метою усунення негативних явищ і недопущення їх у майбутньому. Контроль як функція управління є засобом зворотного зв’язку між об’єктом і системою управління, інформує про дійсний стан керованого об’єкта, фактичне виконання управлінського рішення. Розвиток контролю в економічних системах управління підпорядкований продуктивним силам і виробничим відносинам.

Підвищення ефективності виробництва, демонополізація його в умовах ринкової економіки, удосконалення розподілу, обміну і споживання неможливі без повного контролю використання товарно-грошових відносин відповідно до нового їх змісту. Слід посилити фінансовий контроль за кількістю і якістю роботи, застосовувати весь арсенал економічних важелів і стимулів. Контроль є основою правової держави.

Верховна Рада України є постійно діючим законодавчим, розпорядчим і контрольним органом державної влади на території України. Вона здійснює законодавче регулювання відносин власності, організації управління народним господарством та соціально-культурним будівництвом, бюджетно-фінансовими системами, оподаткуванням, охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів, порядком реалізації конституційних прав, свобод і обов’язків громадян. Вона контролює також хід виконання програм економічного і соціального розвитку України, надання державних позик, державний бюджет, отримання іноземних інвестицій, міжнародних валютних кредитів та їх використання тощо.

Контроль за використанням коштів Державного бюджету України здійснює Рахункова палата Верховної Ради України, на яку покладаються контрольні функції відповідно до Конституції України.

Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює відповідно до Конституції України Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Відповідно до Конституції України Верховна Рада України здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України; затверджує рішення про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснює контроль за їх використанням.

Конституцією України передбачено контрольні функції Конституційного Суду України, який утворюється за участю Президента України, Верховної Ради України та з’їзду суддів України. Він вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

До повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України, Президента України, актів Кабінету Міністрів України.

Отже, економічний контроль — це система органів державного і господарського управління, які здійснюють контроль за економічним і соціальним розвитком країни; формуванням і витрачанням Державного бюджету України відповідно до законодавчого регулювання, прийнятого Верховною Радою України, та Конституції України.

Ринкові відносини грунтуються на розширенні прав підприємств, роздержавленні власності та існуванні різних її форм, демократизації управління у використанні економічних важелів та стимулів, спрямованих на підвищення ефективності праці та її оцінку за кінцевим результатом. У зв’язку з цим демократичний напрям розвитку контролю господарської діяльності підприємств полягає у застосуванні економічних важелів.

Контроль за виконанням планів і договірних зобов’язань, результатами виробничої та фінансово-господарської діяльності здійснюється згідно з законодавством про підприємства, підприємницьку діяльність, господарські товариства та ін. За результатами контролю розробляють заходи, які сприяють більш ефективному господарюванню, додержанню принципу соціальної справедливості в розподілі результатів праці за внеском кожного трудящого.

Таким чином, суть економічного контролю в демократичному суспільстві в умовах ринкової економіки полягає в регулюванні процесу розширеного відтворення суспільна необхідного продукту відповідно до конституційних норм.

  1. Контрольні функції бухгалтерського обліку та економічного аналізу.

Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначив, що завданням бухгалтерського обліку є «надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства» (стаття 3). Для забезпечення виконання цього завдання законом надано великі повноваження підприємствам щодо організації та ведення бухгалтерського обліку. Одночасно визначено й обов'язки головного бухгалтера, які можна поділити на методологічні та контрольні (стаття 8).

Методологічні обов'язки полягають у забезпеченні правил ведення бухгалтерського обліку, тобто дотримання чинного законодавства (законів, інструкцій, положень, стандартів, вказівок).

Контрольні обов'язки здійснюються через організацію контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; контролювання оформлення та руху справ, пов'язаних із недостачами, крадіжками і псуванням активів підприємства; проведення перевірок стану бухгалтерського обліку у філіях та інших підрозділах підприємства.

Ясна річ, що обидва види обов'язків якнайтісніше між собою пов'язані. Фахівці з обліку повинні чітко розуміти, що виконання ними суто бухгалтерських обов'язків без суворого контролю за відображенням усіх господарських операцій не може запобігти фактам зловживань, крадіжок, перевитрат, недоцільного використання засобів виробництва, викривлення реальних господарських ситуацій та неповного оприбуткування товарно-матеріальних цінностей. Такі факти свідчать про неповну реалізацію предмета бухгалтерського обліку, невиконання його завдань. А це означає, що користувачі не отримають потрібної інформації, а відтак і управлінські рішення будуть неефективними.

Проте забезпечення відображення всіх господарських операцій в обліку — це лише частка комплексу робіт з організації і ведення бухгалтерського обліку. Дуже важливим є досягнення належної якості інформації, яка має бути правдивою і неупередженою. Звідси випливає потреба в удосконаленні та посиленні поточного контролю за процесами здійснення господарських операцій, оформлення їх первинними документами, тобто потреба у здійсненні контрольних функцій бухгалтерського обліку.

Контрольні функції бухгалтерського обліку спрямовані на те, щоб контролювати законність і доцільність здійснюваних операцій, правильність ведення обліку і тим самим забезпечувати його достовірність; контрольні функції оперативного й статистичного обліку спрямовано на ефективне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, своєчасне виявлення внутрішніх резервів. Водночас контрольні функції всіх трьох видів господарського обліку уможливлюють контролювання якості формування показників для управління виробництвом за даними облікової інформації, правильність складання та своєчасність подання звітності за призначенням.

Контрольні функції обліку — це конкретні дії фахівців щодо здійснення контролю за допомогою бухгалтерського, оперативного й статистичного обліку. Стосовно господарського обліку функція виступає у двох значеннях: як робота, що її виконує бухгалтерія, і як обов'язки, сфера діяльності кожного працівника обліку. А тому контрольні функції господарського обліку — це професійні дії працівників бухгалтерії та інших служб щодо контролювання за допомогою бухгалтерського, оперативного й статистичного обліку законності й доцільності здійснюваних операцій, ефективного використання ресурсів, виявлення внутрішніх резервів.

Необхідність здійснення контрольних функцій закладено вже в самій природі бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік потрібний для управління, тобто для накопичення належної інформації про господарські засоби і процеси, але не будь-якої інформації, а в належний спосіб систематизованої, узгодженої і контрольованої. У зв'язку з цим контрольні функції доповнюють зміст бухгалтерського обліку, перетворюють його на цілісну систему узагальнення фактів і явищ господарського життя.

Контрольні функції працівників обліку інколи називають бухгалтерським контролем. Він суттєво різниться на підприємствах різних зарубіжних країн. На французьких підприємствах, наприклад, бухгалтерські дані є найважливішим фактором управління виробництвом. Фінансова інформація становить основу інформаційних систем. Від достовірності бухгалтерського обліку і його раціональної організації залежить ефективне використання облікових даних для управління підприємством. Відтак у Франції виняткову увагу приділяють перевіркам достовірності обліку. Цей факт зумовив і організацію контролю, який тут поділяють на внутрішній і зовнішній. Внутрішній контроль підпорядкований безпосередньо дирекції підприємства і є суто професійним. 1965 року було створено Французьку асоціацію внутрішніх контролерів.

Зовнішній контроль здійснюється бухгалтерами-експертами, основне завдання яких — перевірка достовірності бухгалтерського обліку. Бухгалтери-експерти теж мають свою організацію — «Французький інститут бухгалтері в-експертів».

Спираючись на вітчизняний та зарубіжний досвід, слід розрізняти контрольні функції трьох видів: за законністю й доцільністю здійснюваних операцій виробничої та фінансово-господарської діяльності; за дотриманням нормативних актів з обліку, тобто правил ведення обліку; за збереженням майна, ефективним використанням виробничих ресурсів та іншими процесами, які не повністю охоплюються бухгалтерським обліком. Таке розмежування контрольних функцій є необхідним для точнішого визначення функціональних обов'язків працівників бухгалтерії та інших економічних і технічних служб.

  1. В Україні саме контрольні функції потребують постійного посилення та вдосконалення.

Найважливішими чинниками посилення контрольних функцій господарського обліку можна вважати:

    • повну укомплектованість бухгалтерських служб кадрами облікових працівників;

    • підвищення рівня виконавської діяльності;

    • розширення механізації та автоматизації облікових робіт;

    • удосконалення нормування й лімітування матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;

    • рівномірне надходження первинних документів та результатної інформації в бухгалтерію;

    • належне погодження положень про структурні підрозділи з посадовими інструкціями щодо відповідальності, строків отримання, обробки та передачі інформації для управління;

    • розширення форм інформування бухгалтерією керівництва підприємства;

    • поліпшення якості відомчих ревізій і перевірок.

Урухомлювання та підтримування дії механізму реалізації предмета бухгалтерського обліку є одним із найважливіших обов'язків головного бухгалтера.

Процеси накопичення, обробки і передачі інформації користувачам роблять бухгалтерський облік основним джерелом інформаційного забезпечення різних функцій управління. У цьому разі він виступає як основа єдиної системи обліку і статистики, бо використовує дані оперативного й статистичного обліку, контролює їх достовірність та водночас дає багато бухгалтерської інформації для оперативного управління. Дані бухгалтерського обліку і звітності є методично єдиними зі статистикою і широко використовуються статистичними установами для підбиття підсумків та аналізу роботи галузей і виробництв України, визначення внутрішнього валового продукту та національного доходу, рівня економічного й соціального розвитку країни, для підготовки доповідних записок Уряду тощо.

Процеси і явища господарської діяльності підприємств породжують інформацію, яка здебільшого адекватно відображує операції виробничої та фінансово-господарської діяльності. Ці операції фіксуються на матеріальних носіях, обліковуються, вимірюються, узагальнюються і контролюються на всіх етапах облікового процесу. Дані про окремі операції господарської діяльності за допомогою бухгалтерського обліку систематизуються і перетворюються на інформаційну характеристику економічних процесів і явищ. Отже, у бухгалтерському обліку відображаються не самі операції, а інформація про них, яка використовується для управління господарською діяльністю.

Предмет бухгалтерського обліку завжди був і залишається тією ознакою, яка визначає його параметри. Від правильного визначення предмета залежить правильність визначення функціональних обов'язків працівників обліку.

Виконання функціональних обов'язків потребує постійного контролю з боку головного бухгалтера. Про повноту отриманої інформації в рамках предмета бухгалтерського обліку можна висновувати з результатів виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства. І коли певні факти свідчитимуть про незлагодженість механізму управління, неефективність окремих управлінських, рішень, упущення й недоліки в діяльності підприємства, настає зворотний процес взаємозв'язку між предметом і методом. Цей процес полягає в осмисленні та перегляді завдань бухгалтерського обліку та його параметрів, уточненні об'єктів, методу та методичних прийомів, що має відбитися на обліковій політиці підприємства, відповідних засобах цієї політики. Недостатньо відрегульовані процеси прямого зв'язку неодмінно вестимуть до налагодження зворотного зв'язку між завданнями, предметом, об'єктами, методом та методичними засобами бухгалтерського обліку.

Відтак можна вважати обов'язковим для спеціалістів з обліку регулярне вивчення взаємозв'язку між предметом і методом бухгалтерського обліку, своєчасне його коригування, що сприятиме вдосконаленню системи інформаційного забезпечення користувачів унаслідок постійного запровадження досконаліших форм і методів збирання, реєстрації, накопичення, обробки й передавання інформації для управління.

Методологічне спрямування та спрямування контролю за організацією і веденням бухгалтерського обліку між собою пов'язані дуже тісно і окремо просто не існують. Водночас найважливіша роль належить саме контролю, який може забезпечити прямий взаємозв'язок між предметом і методом.

Контрольні функції бухгалтерського обліку відіграють провідну роль і в системі внутрішньогосподарського контролю. Як визначено в статті 8.5 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підприємство самостійно розробляє систему і форми внутрішньогосподарського обліку, звітності та контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів, затверджує правила документообороту й технологію обробки облікової інформації.

Виходячи з цих вимог, на кожному підприємстві необхідно переглянути обов'язки фахівців з обліку та інших економічних і технічних служб щодо контрольних функцій та провести відповідну організаційну й методичну роботу для створення таких умов, щоб контрольні функції здійснювалися активно й ефективно. На жаль, працівники підприємств недостатньо обізнані з порядком проведення такої роботи, бо скрізь бракує методичних рекомендацій чи спеціальних розробок.

Для проведення цілеспрямованої роботи щодо посилення контрольних функцій обліку необхідно значно збільшити кількість теоретичних і практичних досліджень цих питань, пов'язуючи їх з вимогами сучасних ринкових відносин.

Відтак головними напрямами посилення контрольних функцій господарського обліку треба вважати:

  • якнайповніше висвітлення контрольних функцій господарського обліку в нормативних актах;

  • поліпшення добору, виховання та розстановки кадрів працівників обліку;

  • чітку регламентацію функцій головного бухгалтера;

  • удосконалення системи підвищення кваліфікації та професійної майстерності фахівців з обліку;

  • забезпечення облікового персоналу необхідною спеціальною літературою та нормативно-довідковим матеріалом;

  • підвищення ефективності роботи контрольно-ревізійних груп і секторів головних бухгалтерій підприємств;

  • автоматизацію обліково-аналітичних процесів;

  • удосконалення первинної документації та упорядкування звітності;

  • запровадження досконаліших форм і методів обліку;

  • публікацію в пресі проектів нових нормативних актів з обліку і контролю для фахового обговорення;

  • збільшення теоретичних та практичних досліджень з питань внутрішньогосподарського контролю.

Виконувати цю роботи будуть здебільшого самі працівники бухгалтерій. Але їхня чисельність, як правило, не відповідає обсягу виконуваної ними роботи, що ставить їх у гірше становище ніж працівників усіх інших економічних та багатьох технічних служб. А тому постає нагальна потреба змінити підхід до визначення чисельності фахівців обліку, бо чинні типові норми часу і норми обслуговування щодо бухгалтерського обліку застаріли і ними вже ніхто не користується.

З метою проведення цілеспрямованих робіт з удосконалення внутрішньогосподарського контролю, концентрації зусиль облікового персоналу на найважливіших (опорних) об'єктах, які визначають ефективність всієї системи внутрішньогосподарського контролю, на кожному підприємстві доцільно мати положення (інструкцію) про контрольні функції бухгалтерського обліку та методичні вказівки про порядок їх здійснення.

У положенні про контрольні функції бухгалтерського обліку мають знайти відображення такі основні питання: чому облік є неможливим без здійснення контрольних функцій; у чому полягає природа бухгалтерського обліку та різнобічна аналітична діяльність бухгалтерів; від чого залежить посилення контрольних функцій; які економічні та технічні служби повинні здійснювати контрольні дії; визначення поняття контрольних функцій; класифікація контрольних функцій за видами; які особливості внутрішньо господарського контролю необхідно враховувати, здійснюючи контрольні функції; завдання бухгалтерського обліку з обов'язковим урахуванням потреби вдосконалення бухгалтерських служб.

Необхідно особливо підкреслити, що контрольні функції господарського обліку є складовою частиною внутрішньогосподарського контролю, його основою. Базою внутрішньогосподарського контролю служать дані бухгалтерського обліку.

Контрольні функції необхідно здійснювати з урахуванням характерних особливостей внутрішньогосподарського контролю, а саме: дотримання основних принципів контролю та застосування всіх його форм і методів; контролювання операцій виробничої та фінансово-господарської діяльності за допомогою бухгалтерського обліку в тісному зв'язку з оперативним і статистичним обліком; чітка регламентація та забезпечення узгоджених дій економічних і технічних служб; створення необхідних умов і можливостей для експерименту та відбору найбільш раціональних методичних прийомів фактичного й документального контролю; дотримання системності в накопиченні, узагальненні та реалізації матеріалів контролю; спрямування контрольних функцій бухгалтерського обліку на перевірку законності та доцільності здійснюваних операцій, правильність ведення обліку, а відтак — і на забезпечення його достовірності.

Бухгалтерські служби підприємств у планах удосконалення бухгалтерського обліку повинні передбачати такі найважливіші заходи: поліпшення роботи з кадрами; підвищення професійної майстерності працівників обліку через систему створюваних постійно діючих шкіл професійної майстерності працівників бухгалтерських служб; поліпшення методичного забезпечення фахівців з обліку; максимальна автоматизація облікових робіт; звільнення працівників бухгалтерій від рутинних операцій; удосконалення первинної документації; запровадження досконаліших форм і методів обліку і контролю; забезпечення узгодженої роботи фахівців бухгалтерії з іншими економічними та технічними службами щодо запобігання незаконним та недоцільним операціям; підвищення дисципліни і культури праці працівників бухгалтерій, їхньої відповідальності за дотримання правил ведення обліку і здійснення контролю, забезпечення законності й доцільності здійснюваних операцій, перетворення бухгалтерського обліку на неподоланну перешкоду для непродуктивних витрат, приписок, безгосподарності, різного роду марнотратства; розширення сфери застосування попереднього, поточного та наступного контролю за допомогою бухгалтерського обліку; застосування методичних засобів господарського обліку з більшою ефективністю.

Методичні вказівки щодо здійснення контрольних функцій господарського обліку бажано складати за трьома напрямами: загальні положення; форми виявлення контрольних функцій та їх об'єкти; методичні засоби контролю за допомогою господарського обліку.

Загальні положення визначатимуть, де, коли, в який спосіб здійснюються контрольні функції обліку і від чого залежить їх ефективність.

Контрольні функції обліку обов'язкові для всіх рівнів управління економікою. Найчастіше їх використовують у рамках внутрішньогосподарського контролю з охопленням усіх ланок діяльності підприємства. Ефективність контрольних функцій залежить від активності, злагодженості контрольних дій фахівців бухгалтерій, інших економічних і технічних служб та знання ними належної методики.

З розглянутого визначення предмета та об'єкта економічного аналізу випливає, що останній - як одна з економічних дисциплін - тісно пов'язаний з внутрішньогосподарським контролем. Теоретичною основою економічного аналізу є економічна теорія, що вивчає загальні закони розвитку народного господарства. Грунтуючись на цих законах, економічний аналіз досліджує розвиток економіки окремих підприємств та об'єднань, а також галузі народного господарства. При цьому він спирається на вже відомі категорії економічної теорії, розглядає, чи відповідає розвиток економіки окремих підприємств та об'єднань вимогам основних економічних законів економічної теорії і завданням, які поставив уряд країни перед даною галуззю народного господарства.

Загальні закони розвитку господарства по-різному проявляються у різних його галузях. Через це при вивченні господарської діяльності конкретного підприємства (об'єднання) економічний аналіз має спиратися на особливості окремих галузей економіки.

Отже, економічний аналіз безпосередньо пов'язаний з економікою промисловості та взагалі економікою окремих галузей народного господарства зокрема.

Таким чином, внутрішньогосподарський контроль тісно пов'язаний як із економічним аналізом, так із бухгалтерським обліком. Цей зв'язок, по-перше, виявляється у тому, що економічний аналіз як самостійна дисципліна у 30-х рр. ХХ ст. відокремився від бухгалтерського обліку.

По-друге, бухгалтерський облік і бухгалтерська звітність є основним джерелом інформації при аналізі господарської діяльності. Використання даних бухгалтерського обліку і звітності надає аналітичним висновкам документальної обгрунтованості. Водночас з допомогою економічного аналізу повною мірою реалізується контрольна функція бухгалтерського обліку.

По-третє, економічний аналіз - важливий засіб подальшого вдосконалення бухгалтерського обліку і звітності. Це виявляється у пристосуванні останнього до вимог аналізу. Ці вимоги враховують при розробці системи показників обліку і звітності, форм звітів і первинних документів, а також при механізації та автоматизації облікових робіт.

Економічний аналіз, як уже зазначалося, виступає у ролі бази планування і засобу оцінювання виконання плану, а також перевірки якості планів. Таким чином, економічний аналіз органічно пов'язаний із плануванням. За результатами аналізу не лише виявляють ступінь виконання планів, а й вносять корективи у самі планові завдання. Щоб здійснювати аналіз виконання прогнозів, необхідно знати систему його показників і всього методологічного прогнозування.

Окрім даних бухгалтерського обліку, в процесі економічного аналізу використовують дані статистичного обліку і звітності, матеріали вибіркових обстежень. Отже, економічний аналіз тісно пов'язаний зі статистикою. При аналітичній обробці інформації широко використовують спеціальні методичні прийоми статистики - такі, зокрема, як групування, визначення відносних чисел, середніх показників, таблиці, графіки і т. ін. Економічний аналіз є засобом подальшого вдосконалення статистичного обліку і звітності, що виявляється у пристосуванні статистичного обліку і звітності до вимог аналізу.

Економічний аналіз тісно пов'язаний з іншими фінансовими дисциплінами. Аналіз фінансової діяльності і фінансового стану підприємств (об'єднань) не можна провести, не знаючи чинних принципів фінансового планування, формування власних, позичених і спеціальних коштів, порядку їх використання і повернення. Неможливо на високому кваліфікаційному рівні проводити аналіз фінансових результатів, не знаючи чинного порядку формування та розповсюдження прибутку (те саме стосується питань пристосування відповідних галузей народного господарства).

Безпосередньо пов'язана з економічним аналізом така економічна дисципліна, як ревізія і контроль. Цей зв'язок зворотний. З одного боку, в процесі економічного аналізу використовують матеріали документальних ревізій і деякі специфічні методи ревізій та контролю.

З іншого боку, одержані аналітичні результати ревізори застосовують з метою недопущення в майбутньому виявлених недоліків.

  1.   1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

    скачати

© Усі права захищені
написати до нас