1 2 3 4 МОЗ УкраїниНаціональний медичний університет ім. М.І. Пирогова«Затверджено»на методичній нараді кафедри інфекційних хвороб з курсом епідеміології Завідувач кафедри ________ проф. Мороз Л.В. «28» серпня 2011 р. Методичні рекомендаціїдля студентів
Склав: доц. Коробко А.П. Вінниця – 2011 1. Актуальність теми: Такі інфекції зовнішніх покривів як сказ та правець після багатьох років їхнього вивчення й надалі залишаються актуальними. Ще півстоліття тому в Україні щороку реєстрували понад 150 випадків сказу, та завдяки вакцинації ця смертельна хвороба почала відступати – наприкінці 90-х спостерігалися лише поодинокі випадки. Останнім часом вірус сказу нагадав про себе знову – так 2006 року від нього в Україні загинуло четверо осіб: у Одеській, Чернігівській, Кіровоградській та Донецькій областях. Щорічно в Україні реєструють приблизно 100–108 тисяч осіб, які звертаються у медичні заклади з приводу укусів тваринами, і з них у 60 % існує загроза інфікування сказом. Також кожного року в нашій державі реєструють, у середньому, 2–3 випадки захворювань людей на сказ (усі хворі, померлі від сказу в Україні, звертались за медичною допомогою лише в день появи клінічних ознак цієї недуги). Актуальність правця зумовлена його особливостями: повсюдне поширення, висока сприйнятливість, відсутність імунітету навіть після перенесеного захворювання, вкрай важкий перебіг з високою летальністю (вмирає 15–20 % захворілих). Ще 1974 року ВООЗ сформувала стратегію боротьби з інфекціями і визначила 6 захворювань із числа "керованих інфекцій", яким надано пріоритет: дифтерія, кір, кашлюк, поліомієліт, туберкульоз, правець (у 90-ті роки до цього списку внесені жовта гарячка і гепатит В). Усім цим захворюванням можна запобігти за допомогою вакцинації. Однак у світі поки щорічно хворіють на правець близько 500 000 осіб. Нині основний чинник, що сприяє виникненню правця – травми. Усе більшого значення набуває правець у наркоманів, які часто використовують забруднені шприци, проводять ін'єкції в антисанітарних умовах. Сибірка є зоонозним захворюванням, найчастіше виникає її шкірна форма. Вона, поряд з туляремією відноситься до групи захворювань, які є особливою національною або регіональною проблемою. Досить розповсюджена в країнах Азії, Африки, Південної Америки. Залежно від механізму реалізації зараження виникає відповідна клінічна форма. Зараження аерогенним шляхом призводить до виникнення легеневої або генералізованої форми сибірки, аліментарним – до кишкової. Можливість зараження аерогенним шляхом та виникнення тяжкої легеневої форми робить сибірку небезпечною хворобою та є підставою для використання її як біологічної зброї. Вважається, що сибірка від людини до людини не передається. Зовнішні покриви людини захищають внутрішнє середовище організму від негативних впливів навколишнього середовища. Шкіра і слизові оболонки людини є надійним бар'єром на шляху проникнення збудників інфекційних хвороб. Однак часта травматизація шкіри під час здійснення будь-якої діяльності сприяє зниженню функціональних захисних можливостей цього органу. Деякі збудники проявляють тропізм до клітин дерми, викликаючи різноманітні захворювання. До таких хвороб насамперед належать бешиха й феліноз. Бешиха відома лікарям давнини - Гіпократу й Галену. Проблемами лікування бешихи займався J. Hunter і М.І. Пирогов. Бешиха не відноситься до небезпечних інфекцій, які можуть безпосередньо призвести до смерті. Однак бешиха схильна до рецидивуючого перебігу, уражає лімфатичні капіляри шкіри і може призвести до розвитку слоновості. Найчастіше бешихою страждають жінки, у них же виявляється підвищена схильність до рецидивуючого і ускладненого перебігу захворювання. 2. Навчальні цілі заняття (з вказуванням рівня засвоєння, що планується): 2.1. Студент повинен мати уявлення (ознайомитися): a-1 мати уявлення: про місце інфекцій зовнішніх покривів, зокрема сказу, сибірки, бешихи та правця, в структурі інфекційних хвороб, історію їх вивчення, науковий внесок вітчизняних вчених в історію наукових досліджень у цій галузі. ознайомитися: зі статистичними даними щодо поширеності сказу, сибірки, бешихи та правця та летальністю від цих нозологій у світі та в Україні; ознайомитися з тенденціями щодо поширеності цих захворювань. 2.2.Студент повинен знати: а-2 етіологію сказу, правця, сибірки, бешихи фактори патогенності збудника; епідеміологію сказу, правця, сибірки, бешихи; патогенез сказу, правця, сибірки, бешихи; клінічні прояви сказу, правця, сибірки, бешихи; патогенез, термін виникнення і клінічні прояви ускладнень сказу, правця, сибірки, бешихи; лабораторну діагностику сказу, правця, сибірки, бешихи принципи лікування сказу, правця, сибірки, бешихи; прогноз сказу, правця, сибірки, бешихи; принципи профілактики сказу серед людей і тварин; профілактику правця, сибірки, бешихи лікарську тактику щодо покусаного пацієнта; специфічну та неспецифічну профілактику правця; тактику ведення хворих на сказ, правець, сибірку, бешиху після виникнення невідкладних станів; правила виписки реконвалесцентів сказу, правця, сибірки, бешихи зі стаціонару; правила диспансеризації реконвалесцентів сказу, правця, сибірки, бешихи. 2.3. Студент повинен вміти: а-3 зібрати анамнез з оцінкою епідеміологічних даних у пацієнтів з підозрою на сказ, правець, сибірку, бешиху; обстежити хворого з підозрою на сказ, правець, сибірку, бешиху та обґрунтувати клінічний діагноз для своєчасного направлення його в стаціонар; провести диференціальну діагностику сказу з правцем, ботулізмом, летаргічним енцефалітом, поліомієлітом, інфекційним поліневритом, білою гарячкою, отруєнням атропіном і стрихніном; провести диференціальну діагностику правця з паратонзилітом, трихінельозом, сказом, істеричними судомами, еклампсією, менінгітами; на основі клінічного обстеження своєчасно розпізнати можливі ускладнення правця, невідкладні стани; скласти план лабораторного і додаткового обстеження підозрілої на сказ тварини; скласти листок призначень хворому на сказ, правець, сибірку, бешиху з урахуванням епідеміологічних даних, стадії хвороби, наявності ускладнень, тяжкості стану, алергологічного анамнезу, супутньої патології; надати невідкладну допомогу хворому з підозрою на сказ, правець, сибірку, бешиху на догоспітальному етапі; скласти індивідуальний план активної і пасивної імунізації осіб, покусаних підозрілими на сказ тваринами; скласти план протиепідемічних та профілактичних заходів в осередку загрози поширення сказу; скласти індивідуальний план активної імунізації осіб, у яких існує загроза виникнення правця; дати рекомендації стосовно режиму, дієти, обстеження, нагляду в періоді реконвалесценції сказу, правця, сибірки, бешихи. 2.4. Творчий рівень (для найбільш здібних студентів): а-4 розвивати творчі здібності студентів в процесі проведення клінічних досліджень, аналізу наукових джерел; залучати студентів до роботи у студентському науковому гуртку кафедри; запропонувати теми для УДРС та НДРС з найбільш актуальних питань, наприклад: "Поширеність сказу в Україні в розрізі областей", "Летальність від правця в різних регіонах України за останнє десятиріччя" тощо. 3. Виховні цілі (цілі розвитку особистості): вміти дотримуватись правил поведінки біля ліжка хворого, принципів лікарської деонтології. Оволодіти вмінням встановлювати психологічний контакт із хворим та його родиною; розвинути уявлення про вплив соціально-економічних факторів (планова імунізація людей та ін.) на поширеність правця; розвинути уявлення про вплив соціально-економічних факторів (планова імунізація домашніх тварин та ін.) на поширеність сказу. 4. Міждисциплінарна інтеграція:
5. Зміст теми заняття: Характеристика пошкоджень, які стали вхідними воротами інфекції у хворих на правець
1 2 3 4 |