ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНІЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА ВНУТРІШНІХ ХВОРОБ - 3
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
до проведення практичного заняття для викладачів і студентів
Тема № 4
| Учбова дисципліна | Професійні хвороби |
| Модуль №1 | Загальні питання профпатології. Професійні захворювання, викликані впливом промислових аерозолів, фізичних та хімічних факторів |
| Змістовий модуль №2 | Захворювання, викликані дією фізичних факторів та перенапруженням окремих органів і систем |
| Тема заняття | Вібраційна хвороба та нейросенсорна приглухуватість. Висотна та кесонна хвороби |
| Курс | 5 |
| Факультет | Медичний 1-й та 2-й |
Методичну розробку практичного заняття підготовили:
Завідувач кафедри внутрішніх хвороб №3, д.мед.н., доцент Доценко С.Я., к.мед.н., доцент кафедри внутрішніх хвороб №3 Афанасьєв А.В., к.мед.н., асистент кафедри внутрішніх хвороб №3 Токаренко І.І.
Затверджена на засіданні кафедри внутрішніх хвороб-3
Протокол від. “__”__квітня_20 року № 3
Завідувач кафедри внутрішніх хвороб-3 ________________ (Доценко С.Я.)
“_____”______________ 20___ року
Схвалено цикловою методичною комісією терапевтичних дисциплін ЗДМУ
Протокол від. “__”__квітня_20 року №
“_____”________________20__ року Голова _____________
Запоріжжя - 2019
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ
З ПРОФЕСІЙНИХ ХВОРОБ
ДЛЯ ВИКЛАДАЧІВ І СТУДЕНТІВ V КУРСУ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ
Вступ. Методична розробка практичного заняття для викладачів і студентів V курсу медичного факультету за темою „ Вібраційна хвороба та нейросенсорна приглухуватість. Висотна та кесонна хвороби ” на основі програми з професійних хвороб, розробленої на кафедрі внутрішніх хвороб №3 Запорізького державного медичного університету зі спеціальності „Лікувальна справа” 7.110101 (на підставі рекомендацій Програми з професійних хвороб для студентів вищих медичних закладів III-IV рівнів акредитації, складеної для спеціальностей "Лікувальна справа" 7.110101 та "Педіатрія" 7.110104 напряму підготовки 1101 "Медицина" у відповідності з діючими нормативними документами. Згідно навчального плану підготовки лікарів за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Спеціаліст» вивчення навчальної дисципліни «Професійні хвороби» здійснюється на V курсі (9-10 семестрах). Навчання за вищевказаними спеціальностями здійснюється впродовж 6 років, з них перші 5 років – за єдиним навчальним планом (загально лікарська підготовка), а на 6 курсі має місце профілізація відповідно до напряму підготовки).
Змістовий модуль 2: Захворювання, викликані дією фізичних факторів та перенапруженням окремих органів і систем.
ТЕМА № 4 Вібраційна хвороба та нейросенсорна приглухуватість. Висотна та кесонна хвороби
Кількість навчальних годин: 2 години.
I Актуальність теми:
Серед професійних захворювань вібраційна хвороба і нейросенсорная туговухість займають перші місця в структурі професійної патології. Така широка поширеність цих захворювань пояснюється широким використанням в промисловості інструментів і машин що викликають високі рівні вібрації і шуму, недостатнім рівнем щорічних медичних оглядів, підчас яких не діагностуються початкові стадії цих захворювань.
II Учбові цілі заняття.
Мати уявлення (а – I)
Про поширеність вібраційної хвороби і нейросенсорної туговухості в Україні та світі.
Особливості клініки вказаних захворювань.
Особливості діагностики і експертизи працездатності при них.
Мати уявлення про роль профілактичних заходів для попередження розвитку захворювань.
Ознайомитися з сучасними методами лікування вібраційної хвороби і нейросенсорної туговухості.
III Знати ( а – II)
Параметри вібрації, які найчастіше приводять до розвитку вібраційної хвороби.
Знати основні виробництва і професії, де має місце найвищий ризик розвитку вібраційної хвороби і нейросенсорної туговухості.
Класифікацію вібраційної хвороби і нейросенсорної туговухості.
Особливості клінічних проявів цих захворювань їх перебіг і ускладнення.
Основні захворювання з якими необхідно проводити диференціальну діагностику.
Знати правила проведення експертизи працездатності залежно від тяжкості захворювання і віку робочого.
IV Уміти (а - III)
Визначити за даними санітарно-гігієнічної характеристики перевищення рівнів вібрації і шуму у конкретних хворих.
Визначити ступінь ризику розвитку вказаних захворювань в певних професійних категорій.
Оцінити ступінь вираженості клінічних проявів у хворих,що підлягають курації.
Провести об'єктивне обстеження хворих.
Скласти план проведення диференціального діагнозу.
Обгрунтувати попередній і остаточний діагноз.
Скласти схему лікування хворих з вібраційною хворобою і нейросенсорною туговухістю.
Скласти перелік реабілітаційних заходів і визначити експертизу працездатності у кожному конкретному випадку.
III Цілі розвитку особи (виховні цілі):
Деонтологічні аспекти в роботі лікаря при ознайомленні хворого з діагнозом вібраційна хвороба і нейросенсорна туговухість.
Правові аспекти пов'язані з визначенням відсотка втрати працездатності, виплатою одноразової допомоги у зв'язку з професійним захворюванням, вирішенням тактики лікування і експертизи працездатності.
IV Міждисциплінарна інтеграція.
| Дисципліна | Необхідно знати |
| Попередні(що забезпечують) анатомія людини гігієна нервові хвороби пропедевтика внутрішніх хвороб | Будова органу слуху. Основні рецептори шкіри їх функції. ГДР вібрації і шуму. Типи розладу чутливості. Профілактика захворювань при роботі з вібрацією і шумом. Основи об'єктивного обстеження(огляд, пальпація, перкусія, аускультація). |
V Зміст заняття
1.ВІБРАЦІЙНА ХВОРОБА.
Вібраційна хвороба - одна з найбільш поширених форм професійної патології.
Основним етіологічним чинником хвороби є виробнича вібрація. Інші шкідливі чинники, (статодинамічні навантаження, одноманітні рухи, інтенсивний шум, вимушена поза, охолоджування рук) сприяють ранньому розвитку вібраційної хвороби.
Вібрація є механічним коливальним рухом, що повторюється через певні інтервали часу. Прийняті наступні основні показники вібрації: частота коливань за секунду (герц), віброшвидкість (у метрах за секунду в мінус першому ступеню), віброприскорення (у метрах за секунду в мінус другому ступеню).
Організм людини сприймає механічні коливання як вібрацію при частоті 25-8192 Гц.
Залежно від виду дії на людину розрізняють: локальну і загальну вібрацію.
Локальна вібрація передається через руки. Її джерелом є ручні інструменти (електричні, пневматичні, моторні, ручні інструменти без двигунів, обробленні деталі).
Локальна вібрація підрозділяється на низькочастотну (8-16 Гц), середньочастотну (31,5-63 Гц), високочастотну (125-1000 Гц).
Загальна вібрація у виробничих умовах передається через опорні поверхні на все тіло людини, що стоїть або сидить. Джерелом її є трактори, вантажні автомобілі, комбайни, грейдери, скрепери, ковальсько-пресове устаткування, ткацьке виробництво, виготовлення бетону. По частоті загальна вібрація підрозділяється на низькочастотну (1-4 Гц), середньочастотну (8-16 Гц), високочастотну (31,5-63 Гц).
Нерідко, у виробничих умовах на людину впливає поєднання локальної і загальної вібрації (комбінована вібрація).
Необхідно пам'ятати, що небезпека розвитку вібраційної хвороби найбільша при частоті вібрації 16-250 Гц.
КЛІНІЧНА КАРТИНА.
Розрізняють основні клінічні синдроми цього захворювання:
Периферичний, ангіодистонічний (I і II стадія) хвороби; скарги на парестезії і болі в руках, мерзлякуватість пальців. При огляді кистей гіпотермія, ціаноз, гіпергідроз, спазми і атонія капілярів нігтьового ложа, помірне підвищення порогів вібраційної і больової чутливості. Сила м'язів не змінена.
Периферичний ангіоспастичний синдром (II стадія): напади побіління пальців, парестезії, болі в кистях, мерзлякуватість. Поза нападами картина ангіодистонічного синдрому. При капиляроскопії - виражений капіляроспазм.
Синдром вегетосенсорної поліневропатії (II стадія): дифузні болі в руках, ногах, зниження больової чутливості по поліневритичним типом. Вібраційна, тактильна, температурна чутливість знижені. Знижена сила м'язів. Частішають і подовжуються за часом напади побіління пальців. Розвиваються дистрофічні зміни в м'язах рук, плечового поясу.
Синдром невриту (II, III стадії): спостерігаються ураження ліктьового, серединного, плечового (плексит) нервів і шийний радикуліт. При цьому спостерігаються аміотрофії, порушення чутливої і рефлекторної сфери.
Дієнцефальний синдром (II, III стадії) супроводжується вегетативно-судинним кризом (церебральними, коронарними), ендокринними порушеннями.
Вестибулярний синдром (II стадія) виявляється запамороченням, ністагмом, атаксією.
ВІБРАЦІЙНА ХВОРОБА ВІД ЛОКАЛЬНОЇ ВІБРАЦІЇ.
Розвивається поволі при роботі з ручним інструментом. Найчастіше хворіють робочі наступних професій: клепальники, обрубувачі, прохідники, бурильники, шліфувальники, полірувальники, заточники, точильники, рубщики.
Захворювання починається через 5-15 років від початку роботи і виявляється раптово виникаючими нападами побіління пальців на одній або обох руках, частіше при митті рук холодною водою або загальному охолоджуванні. Крім того, хворих турбують ниючі, тупі болі в руках що посилюються ночами і під час відпочинку. Після 10-15 хвилин роботи болі, частіше зникають. Болі супроводжуються парестезіями, підвищеною мерзлякуватістю кистей. Завжди характерний периферичний ангіоспастичний або ангиодистонический синдром. Колір шкірних покривів кистей рук стають багрово-ціанотичними або плямисто-білими, на дотик кисті: холодні. Обов'язково має місце порушення вібраційної, больової температурної чутливості.
Згідно класифікації вібраційної хвороби від дії локальної вібрації передбачено виділення трьох ступенів захворювання у вираженості і характері симптоматики.
I ступінь - початкові прояви: а) периферичний ангіодистонічний синдром верхнх кінцівок, зокрема з рідкими ангіоспазмами пальців; б) синдром сенсорної (вегето-сенсорної) поліневропатії верхніх кінцівок.
II ступінь - помірно виражені прояви: а) периферичний ангіодистонічний синдром верхніх кінцівок з частими ангіоспазмами пальців; б) синдром вегетативно-сенсорної поліневропатії верхніх кінцівок; 1) з частими ангіоспазмами пальців; 2) із стійкими вегетативно-трофічними порушеннями на кистях; 3) з дистрофічними порушеннями апарату опори і руху верхніх кінцівок (міофіброз, периартроз, артроз); 4) з шийно-плечовою плексопатієй; 5) церебральним ангіодистонічним синдромом.
Ш ступінь - виражені прояви: а) синдром сенсорно-моторної поліневропатії нижніх кінцівок; б) синдром енцефалополіневропатії; у)синдром поліневропатії з генералізованими ангіоспазмами.
ВІБРАЦІЙНА ХВОРОБА ВІД ДІЇ ЗАГАЛЬНОЇ ВІБРАЦІЇ.
Найчастіше хворіють робочі наступних професій: машиністи, трактористи, бульдозеристи, комбайнери, шофера вантажних автомобілів, водії трамваїв, робочі зайняті віброущільненням бетону.
Захворювання починається через 10-15 років від початку роботи і виявляється нападоподібними головними болями, запамороченням. Під час запаморочень можливі зниження слуху і зору.
При даній формі захворювання на фоні наполегливих головних болів і запаморочення, приєднується дратівливість, похолодання верхніх і нижніх кінцівок, ціаноз гіпергідроз кистей, стоп, парестезії. При прогресуванні захворювання відбувається порушення поверхневої чутливості за полиневритичним типом. Спостерігаються стійкі порушення в хребті, особливо в пояснично-крижовому відділі у вигляді деформуючого остеохондрозу. Виникають функціональні порушення в ЦНС, з боку шлунково-кишкового тракту.
Класифікація вібраційної хвороби від дії загальної вібрації затверджена, передбачає виділення трьох ступенів хвороби. Ця класифікація застосовується в установах охорони здоров'я країн СНД.
I ступінь - початкові прояви: 1) ангіодистонічний синдром (церебральний або периферичний); 2) вегетативно-вестибулярний синдром; 3) синдром сенсорної (вегетативно-сенсорної) поліневропатії нижніх кінцівок.
II ступінь - помірно виражені прояви: I) церебральний і периферичний ангіодистонічний синдром; 2) синдром вегетативно-сенсорної поліневропатії в поєднанні: а) з полірадикулярними порушеннями (синдром полірадикулоневропатії); б) з вторинним попереково-крижовим корінцевим синдромом (унаслідок остеохондрозу поперекового відділу хребта); у) з функціональними порушеннями нервової системи (синдром неврастенії).
Ш ступінь - виражені прояви: 1) синдром сенсомоторної поліневропатії; 2) синдром дисциркуляторної енцефалопатії у поєднанні з периферичною невропатією (синдром енцефалополіневропатії).
Клінічна характеристика по ступеню вираженості вібраційної хвороби.
Перший ступінь- початкові прояви характеризуються непостійними і помірно вираженими змінами неврастенічного або астеневротического характеру (періодичний головний біль, порушення сну, дратівливість, стомлюваність). Відмічається вегетативна дисфункція (лабільність пульсу і артеріального тиску, пітливість). Вестибулярні порушення виявляються запамороченням, похитуванням при ходьбі, нестійкістю в позі Ромберга, непостійним ністагмом, заколисуванням.
Якщо переважає периферичний ангіодистонічний синдром тоді відмічається: помірна парестезія в стопах і гомілках, зниження поверхневої чутливості (особливо больової) за поліневритичним типом, зниження вібраційної чутливості.
При огляді спостерігається невеликий ціаноз, мармуровість, гіпотермія стоп.
Другий ступінь - помірно виражених проявів. Вона частіше клінічно характеризується одночасним розвитком церебральних і периферичних ангіодистонічних порушень (головні болі стають постійними, супроводжуються запамороченням, похитуванням при ходьбі, порушенням сну, дратівливістю). Болі в стопах і гомілках стають більш вираженими, ще більше порушується поверхнева чутливість. Аналогічні зміни з'являються і в області кистей. На цьому фоні виникають попереково-крижові і шийно-корінцеві симптоми. Розвивається вторинний попереково-крижовий синдром унаслідок остеохондрозу поперекового відділу хребта.
У цій стадії прогресують вегетативно-вестибулярні порушення і спостерігаються функціональні порушення ЦНС (за типом неврастенії).
Третій ступінь - виражені прояви хвороби зустрічаються рідко. Спостерігаються болі по всій поверхні нижніх і верхніх кінцівок, слабкість в нижніх кінцівках при ходьбі, зниження сили, всіх видів поверхневої чутливості, болі по ходу нервових стовбурів. Часто подібні порушення спостерігаються і у верхніх кінцівках. Ці прояви укладаються в синдром сенсорної поліневропатії. До поліневропатії приєднується синдром дисциркуляторної енцефалопатії, що виявляється гіпоталамічними і вестибулярними порушеннями.
Нерідко спостерігається опущення внутрішніх органів, що супроводжується порушенням діяльності органів травлення і менструального циклу у жінок.
ДІАГНОСТИКА ВІБРАЦІЙНОЇ ХВОРОБИ
Необхідно зібрати докладний анамнез захворювання, вивчити санітарно-гігієнічну характеристику умов праці, результати періодичних медичних оглядів, виписки з історій хвороби, амбулаторних карток.
Далі проводять ретельне клінічне обстеження хворого з використанням інструментальних і лабораторних методів.
Показано використання в діагностиці і різних клініко-фізіологічних методів дослідження, що дозволяють оцінити функціональний стан периферичного кровообігу.
Проба Боголепова. Хворий піднімає одну руку вгору і тримає в такому стані 30 секунд, потім швидко витягає обидві руки вперед. Проба вважається позитивною, якщо протягом 15 секунд різниця в забарвленні не згладжується.
Холодова проба. Кисть занурюють на одну хвилину у ванну з температурою води +4-+5°С. Проба вважається позитивною, якщо температура кисті не повернулася до початкової протягом 20 хвилин, або в процесі проведення проби розвинувся ангіоспазм.
Проба білої плями. При натисканні пальцем на тил кисті хворого протягом 5 секунд з'являється біла пляма, яка в нормі зникає через 4-6 секунд, після припинення тиску.
ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИЙ ДІАГНОЗ.
Повинен бути проведений з іншими захворюваннями, такими як синдром Рейно, сирингомієлія, поліневропатія, періартрози, міальгії.
При цьому враховується анамнез і медична документація, що у ряді випадків дозволяє відразу ж виключити вібраційну хворобу.
При диференціальній діагностиці з хворобою Рейно, слід враховувати, що остання як правило зустрічається у жінок, судинні порушення частіше спостерігаються на всіх кінцівках і не супроводжуються розладами чутливості.
Сирингомієлія, на відміну від вібраційної хвороби, виявляється раннім випаданням сухожильних рефлексів, бульбарними і пірамідними порушеннями, відсутністю змін тактильній чутливості, розладами больової чутливості за сегментарним типом, вкрай рідкісною зміною вібраційній чутливості. Крім того, при сирингомієлії рано виникають грубі трофічні порушення, атрофія м'язів, враження суглобів.
При диференціальній діагностиці з поліневропатіями різного генезу, в першу чергу необхідно виключити симптоматику вібраційної хвороби, а виявити симптоми іншої патології. Крім того, поліневропатії не вібраційної етіології, як правило, не супроводжуються ангіоспазмом судин верхніх і нижніх кінцівок.
ЛІКУВАННЯ.
Лікування повинне бути комплексним, з урахуванням стадії розвитку захворювання і переважання тих або інших синдромів.
При лікуванні необхідно пам'ятати, що позитивний ефект не можливий без тимчасового або постійного виключення вібрації.
Терапія повинна бути направлена на патогенетичні ланки процесу: нормалізацію мікроциркуляції, ліквідацію вогнищ в симпатичних вузлах, поліпшення функції вегетативної нервової системи, усунення трофічних порушень. Показані судинорозширювальні препарати і поліпшуючі мікроциркуляцію (но-шпа, нікотинова кислота, рибоксин, трентал, курантил, АТФ, фосфаден), гангліоблокатори (галідор, дифацил, бупатол, бензогексоній).
За наявності астеневротичного синдрому і вегетативних порушень (препарати валеріани, пустирника, кальцію глюконат, аскорбінова кислота, вітаміни В1, В6, В12, екстракт алое, гумізоль).
Широко застосовується фізіотерапія (гальванічні камерні ванни, електрофорез з новокаїном, гепарином на кисті, діатермія, УВЧ і УФО на область шийних симпатичних вузлів, діадинамічні струми, ультразвук з гідрокортизоном, масаж, ЛФК, голкотерапія).
Використовуються з успіхом і курортні чинники: сірчановодневі, родонові, азотні ванни, лікувальні грязі.
ЕКСПЕРТИЗА ПРАЦЕЗДАТНОСТІ.
При I ступені - працездатність тривало збережена. Рекомендується профілактичне лікування 1 раз на рік в профілакторії або стаціонарі з переходом на 1-2 місяці на роботу без вібрації. Якщо є супутні захворювання може виникнути питання про раціональне працевлаштування з визначенням відсотка втрати працездатності.
При II ступені вібраційної хвороби хворого повинен бути пролікований в умовах стаціонару з подальшим переходом на 2 місяці на роботу без вібрації. Якщо після зазначеного терміну ефект від лікування хороший, хворий може бути допущений до колишньої роботи з умовою суворого дотримання санітарно-гігієнічних норм праці, проведенні, лікарського спостереження і обов'язкового 1-2 рази на рік повторного стаціонарного лікування.
Якщо ефект після лікування недостатній, функціональні можливості організму понижені, хворий повинен бути працевлаштований поза дією вібрації. Якщо це веде до значного зниження кваліфікації, хворого направляють на МСЕК для визначення ступеня втрати працездатності.
Для хворих III ступеня різко знижується не тільки професійна, але і загальна працездатність. Вони направляються на МСЕК для визначення відсотка втрати професійної працездатності або групи інвалідності.
ПРОФІЛАКТИКА.
Полягає в удосконаленні виробничих процесів; застосуванні вібробезпечних інструментів, впровадження нових машин і устаткування з покращеними вібраційними характеристиками, зменшенням об'єму роботи з віброінструментом, заміни ручної обробки автоматизованими технологіями.
Важливе значення має правильна організація праці з вібронебезпечним устаткуванням. Протягом робочої зміни, після кожної години роботи необхідно робити 10 хвилинну перерву (окрім основного на обід). Ці перерви використовуються для активного відпочинку і проведення теплих ванн для рук (температура 37-38о С) у поєднанні з самомасажем протягом 5-10 хвилин.
Проводять також протягом року два курси (по 20 опромінювань) кварцом. Показано щорічне оздоровлення робочих в заводських профілакторіях.
Важливе значення в профілактиці вібраційної хвороби має своєчасне проведення попередніх і періодичних медичних оглядів.
2.ВПЛИВ ШУМУ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ. КОХЛЕАРНЫЙ НЕВРИТ.
Інтенсивний виробничий шум несприятливо діє на всі органи людини, і в першу чергу на слуховий аналізатор.
Найчастіше піддаються несприятливій дії шуму працівники промисловості, чия праця пов'язана з пневматичними інструментами, ковальсько-пресовим устаткуванням, ткацьким виробництвом, обслуговуванням двигунів, дизелів, компресорів, турбін, насосів. Нерідко шум поєднується з іншими несприятливими чинниками виробничого середовища: вібрацією, пилом, нервово-психічною напругою, дією підвищеної і зниженої температури, токсичними речовинами.
ПАТОГЕНЕЗ.
Дія шуму на орган слуху і вестибулярний апарат складний і до кінця не вивчений. Людське вухо сприймає звуки в діапазоні від 16 до 20000 Гц. Найбільше травматичний для орган слуху має частоту 1000-3000 Гц.
Вважають, що інтенсивний шум, впливаючи на орган слуху, викликає травмуючу дію на внутрішнє вухо. Тому первинне ураження спостерігається в клітинах внутрішньої спіральної борозни і кортієвого органу. Дія шуму приводить до судинних, дистрофічних, дегенеративних і атрофічних змін в цих утвореннях, а також викликає перевтому кіркових слухових центрів.
КЛІНІКА.
Провідною і ранньою ознакою несприятливої дії шуму на організм людини є поволі прогресуюче зниження слуху за типом кохлеарного невриту. Цей процес частіше носить двосторонній характер. Спочатку захворювання наступає з підвищення порогу слуху на частоті 4000 Гц, що практично не відбивається на сприйнятті мови, тому хворі в цій стадії не помічають пониження слуху. Як тільки відбувається зниження слуху в області звукових частот 500, 1000, 2000 Гц наступає суб'єктивне пониження слуху. Із збільшенням стажу роботи найбільше пониження слуху відбувається на частоті 4000, 6000, 8000 Гц. Кісткове і повітряне звукопроведення порушене у хворих однаковою мірою і по всьому діапазону частот. У зв'язку з цим клініко-аудіологічна картина слуху у робочих "шумових" професій матиме однотипний аудіометричний характер, у тому числі і при сумісній дії шуму і вібрації.
Початковим стадіям професійного зниження слуху може передувати запаморочення, головний біль, шум і дзвін у вухах. При постійній дії інтенсивного шуму, окрім кохлеарного невриту, спостерігаються функціональні порушення нервової системи: дратівливість, головний біль тупого характеру, тяжкість і шум в голові, запаморочення, швидка стомлюваність, понижена працездатність, пітливість, сонливість вдень і безсоння вночі.
Відбуваються функціональні зміни і з боку серцево-судинної системи: болі в області серця, тяжкість за грудиною, серцебиття, нестійкість пульсу і артеріального тиску, спазм капілярів очного дна і кінцівок. Часто підвищується АТ. На ЕКГ можуть спостерігатися: брадикардія, уповільнення внутрішньошлуночкової і предсердно-шлуночкової провідності.
При обстеженні хворих: гіпергідроз, стійкий червоний дермографізм, похолодання кистей і стоп, нестійкість в позі Ромберга, тремор вік, м'язова слабкість, зниження сухожильних рефлексів, пригнічення черевного, глоткового і піднебінного рефлексу. Часто знижується больова і вібраційна чутливість.
На підставі проведення аудіографічного дослідження (Остапови В.Е., Пономарева Н.І. 1977г.) визначаються чотири ступені втрати слуху.
Ступінь I - ознаки дії шуму на орган слуху. При цьому підвищується поріг слуху в області сприйняття мовних частот до 10 дБ, на частоту 4000 Гц до 50 дБ (±2), сприйняття шепітної мови до 5м (±1м).
Ступінь II - кохлеарний неврит з легким ступенем зниження слуху. Поріг слуху підвищується в області мовних частот від 11 до 20 дБ, на 4000 Гц до 60 дБ (±20) і знижується на сприйняття шепітної мови до 4 м (±1м).
Ступінь III - кохлеарний неврит з помірним ступенем зниження слуху. Поріг слуху підвищується в області сприйняття мовних частот від 21 до 30 дБ. на 4000 Гц до 65 дБ.
Ступінь IV- кохлеарний неврит з вираженим ступенем зниження слуху. Підвищується поріг сприйняття мовних частот від 31 до 45дБ, на 4000 Гц - до 70 дБ (±20) і зниження сприйняття шепітної мови до I м (±0,5м).
ДІАГНОСТИКА І ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИЙ ДІАГНОЗ.
При постановці діагнозу професійної туговухості потрібно проаналізувати скарги хворого з анамнезом розвитку ураження слуху з подібними ураженнями у інших осіб, що працюють в тих же умовах. Необхідно вивчити професійний маршрут і санітарно-гігієнічну характеристику умов праці з вказівкою параметрів шуму. Обов'язково проводиться аудіометричне дослідження слуху за допомогою тональної порогової аудіометрії, яка дає характеристику слухової функції по всьому діапазону частот, як по повітрю, так і по кістковому звукопроведенню. Аудіометрія дозволяє виявити порушення слухових функцій на ранніх стадіях професійного кохлеарного невриту.
Для орієнтовної оцінки стану слуху використовують шепітну і розмовну мову. У нормі вважається сприйняття шепітної мови на відстані 6 метрів.
Простими орієнтовними методами діагностики і диференціальної діагностики враження звукопровідного і звукосприймаючого відділів органу слуху є методи дослідження кісткового і повітря звукопроведення камертоном С128. До цих методів відноситься:
Метод Швабаха. - дослідження кісткової провідності. Ніжку звучного камертона ставлять па сосковидний відросток. Подовження звучання камертона через кістку - ознака враження звукопровідного апарату, а її укорочення - ознака ураження звукосприймаючого апарату.
Метод Вебера. - розташовують ніжки звучного камертону на середині темряви. При нормальному слуху, звук сприймається на середині голови. У випадках одностороннього ураження звукопровідного апарату, звук сприймається ураженим вухом, а при односторонньому уражені звукосприймаючого апарату - здоровим вухом.
Диференціальна діагностика професійного кохлеарного невриту повинна проводитися з кохлеарними невритами іншої етіології.
Кохлеарні неврити не професійної етіології розвиваються як правило гостро. Захворювання починається після певної причини: перенесений грип, ОРВІ, нейроінфекція, менінгіт, травма головного мозку, застосування ліків (стрептоміцин, мономіцин, хінін, хінідин). Ураження слуху буває одно або рідше двосторонньою.
При кохлеарном невриті непрофесійної етіології підвищення порогів сприйняття звукових частот буде одночасно по всьому діапазону частот і будь-якого ступеня вираженості, тоді як при професійній туговухості аудиметрична крива спочатку змінюється в діапазоні високих частот (4000-8000 Гц), і лише потім порушується сприйняття середніх і низьких частот.
Отосклероз, як і професійний кохлеарний неврит, розвивається поступово. Проте, він майже завжди буває одностороннім і частіше у осіб молодого віку. У цих випадках для остаточного вирішення питання необхідна динамічна аудіометрія.
ЛІКУВАННЯ.
Лікування проводиться консервативно, оскільки оперативні методи лікування не ефективні. Воно повинне починатися якомога раніше і бути комплексним. З лікарських препаратів: папаверин, еуфілін, вітаміни В1, В6, В15, АТФ, кокарбоксилаза, алое, дібазол, галантамін, седуксен. Фізіотерапія: ендоауральний електрофорез з 0,5% розчином галантаміну, прозеріну 0,5-1,0% розчину, 1% розчином нікотинової кислоти, гальванізація по Щарбаку, струми Дарсонваля, сірчановодневі ванни.
ЕКСПЕРТИЗА ПРАЦЕЗДАТНОСТІ.
При проведенні експертизи працездатності враховується ступінь зниження слуху, наявність інших функціональних порушень органів і систем, професія, стаж, вік хворого.
Працездатність робочих при I і II ступеню втрати слуху повністю збережена. Вони можуть бути залишені на колишньому місці, проте потребують динамічного спостереження при обов'язковому застосуванні протишумових захисних засобів на виробництві.
При III ступені втрати слуху - питання вирішується залежно від часу виникнення хвороби. Якщо вона виникла через 2-5 років від початку роботи - хворі потребують раціонального працевлаштування або перекваліфікації (тоді направляють на МСЕК для встановлення групи інвалідності на час перекваліфікації)._
У випадках розвитку захворювання за декілька років до виходу на пенсію - хворі може бути залишені на колишньому місці роботи за умови динамічного спостереження.
При IV ступені - подальша робота в умовах шуму протипоказана. Вони направляються на МСЕК для визначення групи інвалідності.
ПРОФІЛАКТИКА.
Полягає у використанні робочими на виробництві протишумових вкладишів, навушників, шоломів, поліпшенні умов праці, скороченні часу перебування в умовах інтенсивного шуму.
VI План і організаційна структура заняття
| № П/п | Основні етапи заняття, їх функція і зміст | Учбові цілі в рівнях засвоєння | Методи контролю і навчання | Матеріали методичного забезпечення | Вре- мя хв. |
| 1. 1.1 1.2 | Підготовчий етап Організаційні заходи(явка студентів їх зовнішній вигляд, наявність фонендоскопів і ін.)Постановка учбових цілей і їх мотивація | | | Таблиці, малюнки історії хвороби накази МОЗ України | 1-3 хв |
| 1.3 | Контроль початкового рівня знань. Тема: Вібраційна хвороба. -Характеристика вібрації. -Класифікація вібраційної хвороби. -Клінічна характеристика хвороби. -Лікування і профілактика вібраційної хвороби. -Профілактика і експертиза працездатності при захворюванні. Тема: Нейросенсорная туговухість. -Характеристика промислового шуму.. -Загальна характеристика пневмокониозов. -Основні клінічні прояви нейросенсорний туговухості. -Діагностика, профілактика і лікування заболевания. -Експертиза працездатності. | II II II II II II II II II II | Співбесіда коротке опитування. Рішення тестів і ситуаційних завдань. Вирішення тестів і ситуаційних завдань. | Розбір завдань, тестів Набір тестів, завдань історії хвороби, аудіограми, рентгенограми., Результати інструментального дослідження поверхневої чутливості. | 25% |
| 1.4 | Основний етап -Курація тематичних хворих з вібраційною хворобою і нейросенсорной туговухістю. -Клінічний розбір хворими, що займаються. -Розбір і інтерпретація додаткових методів дослідження. -Диференціальний діагноз. - План обстеження, лікування хворих, визначення експертизи працездатності. | III III III III III | Перевірка практичних навиків студентів. Розбір 2-4 хворих по темі в палаті відділення. Інтерпретація аналізів,- заклик, рентгенограми, аудіограми. Перевірка складених студентами схем дослідження, лікування хворих. | Підбір тематичних хворих. Тематичні хворі. Історії хвороби. | 60% |
| 1.5 | Завершальний етап -Контроль кінцевого рівня знань студентів. | III | Індивідуальний контроль роботи студентів. Перевірка навиків курації хворих. | Тематичні хворі. | 10- 20% |
| 1.6 | -Підведення підсумків заняття. | | Резюме викладача за наслідками роботи студентів. | | 3-5 хв. |
| 1.7 | Домашнє завдання. -Перелік основної і додаткової літератури. | | Самостійна рабо- та студентів з літературою. | Основна і додаткова література. | 1-3 хв. |
VII Перелік контрольних питань.
Характеристика промислової вібрації.
Основні професії пов'язані з шкідливою дією вібрації.
Класифікація вібраційної хвороби.
Клініка вібраційної хвороби від локальної та загальної вібрації.
Діагностика і диференціальна діагностика захворювання.
Сучасне лікування вібраційної хвороби.
Профілактика і експертиза працездатності захворювання.
Характеристика промислового шуму і його впливу на організм працюючих.
Клініка і діагностика шумової хвороби.
Особливості аудіограми при шумовій хворобі.
Профілактика і лікування нейросенсорної туговухості.
Експертиза працездатності хвороби.
VІІІ Рекомендована література
Базова
Візір В.А., Полівода С.Н., Афанасьєв А.В. Професійні хвороби. Посібник. – Запоріжжя, 2003.
Професійні хвороби / за ред. проф. В.А. Капустника, проф. І.Ф. Костюк. – 3-є вид., переробл. і допов. – К. : ВСВ «Медицина», 2011. – 480 с.
Професійні хвороби / В.С. Ткачишин. – К.: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2011. – 895 с.
Профессиональные болезни / под ред. В.Г. Артамоновой, Н.А. Мухина – 5‑е изд., перераб. и доп. - М.: Медицина, 2006. – 480 с.
Профессиональная патология: национальное руководство / под ред. Н. Ф. Измерова. - М.: ГЭОТАР-Медиа, 2011. - 784 с.
Допоміжна
Внутрішні хвороби: посібник у 10 ч.: Упоряд. О.О. Абрагамович. – Т. 2, Ч. 9: «Професійні хвороби». Львів: ВАТ “Львівська книжкова фабрика “Атлас”, 2004. - С. 461-521.
Професійні хвороби / М.Ю. Коломоєць, О.С. Хухліна – К.: Здоров'я, 2004. – 628 с.
Професійні хвороби / В.П. Маленький. – К.: Нова книга, 2005. – 336 с.