Ім'я файлу: Державне регулювання природоохоронної діяльності та раціональног
Розширення: docx
Розмір: 44кб.
Дата: 16.02.2022
скачати

Державне регулювання природоохоронної діяльності та раціонального

використання природних ресурсів.

Мета: Розвиток системи державного регулювання природоохоронної діяльності та виеористання природних ресурсів.

Предмет: Соціально-економічні відносини природоохоронної діяльності та раціонального використання природних ресурсів.

1.Теоретико методичні засади реалізації економічної політичної….

- теоретичні засади необхідність охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів.

- зарубіжний досвід і можливість імплементації в Україні

- з зарубіжного до України плавно перейти повний календарний період (рік)

2.Нормативноправове та інституційне забезпечення природоохоронної діяльності в Україні.

- екологічне законодавство України. Закон про охорону навколишнього середовища України(водні,земельні,лісовий закони)

- в кожному регіоні доповідь про стан середовища Сумської області.

3.Ораганізаційно-механічні методи регулювання природоохоронної діяльності та використання природних ресурсів.

-інформаційно-механічні і інформаційні моніторинги

Кадастрова форма( відходів,рибальства, мисливства)

Екологічний паспорт підприємства

Адміністративний метод(стандартизація нормування заборони)

Адміністративнокопиральні методи (екологічний аспект , екологічний аудит)

Однією з основних складових соціально-економічної політики розвитку України в сучасних умовах є державна екологічна політика,яка передбачає застосування системи заходів, цілей та дій органів державної влади всіх ієрархічних рівнів, спрямованих на досягнення екологічної безпеки, збереження якості навколишнього середовища, відтворення природних ресурсів, раціональне природокористування, задоволення екологічних потреб населення і створення відповідних екологічно безпечних умов життєдіяльності людей.

Розрізняють два типи екологічної політики: активну і пасивну. Активна політика орієнтована на послідовне зменшення забруднення. Для цього застосовують екологічні регулятори - емісійні нормативи поетапного зниження забруднення, тимчасові дозволи на викиди та ін. Пасивна політика ґрунтується на ідеології стримування зростання забруднення і передбачає використання переважно адміністративно-розпорядчих (регламентаційних) інструментів, екологічних стандартів і норм, дозвільних процедур.

Об'єктом державного регулювання природоохоронної діяльності є стан навколишнього середовища, тобто сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як ті, які залучені до господарського обігу, так і ті, що на цей час не використовуються в народному господарстві (земля, надра, вода, атмосферне повітря, ліси та інші природні комплекси).

До функцій регулювання природоохоронної діяльності належать: розроблення методологічного, нормативно-методичного та правового забезпечення контролю за природоохоронною діяльністю; проведення державної екологічної експертизи та використання її результатів на національному рівні; створення економічного механізму природокористування; регулювання використання природних ресурсів і запобігання забрудненню навколишнього середовища; визначення нормативів якісного стану природних ресурсів; формування та використання державних позабюджетних фондів охорони навколишнього середовища; регулювання використання ресурсів державного значення; державний контроль за дотриманням природоохоронного законодавства, зокрема ядерної та радіаційної безпеки; реалізація міжнародних угод та забезпечення процесу прийняття державних рішень екологічною інформацією (організація моніторингу, впровадження інформаційних технологій, введення обліку забруднень, прогнозування).

Метою державного регулювання природоохоронної діяльності є: розроблення систем методів і механізмів управлінського впливу, спрямованих на збереження та зміцнення природоре-сурсного потенціалу, зниження антропогенного і техногенного впливу на довкілля, забезпечення раціонального використання та ефективного відтворення природних ресурсів, виконання вимог екологічної безпеки.

Державне регулювання природоохоронної діяльності та раціонального природокористування ґрунтується на застосуванні системи правових, адміністративних й економічних важелів і методів державного впливу. До основних важелів державного регулювання природоохоронної діяльності належать: екологічна експертиза, державні стандарти і нормативи, екологічне страхування, договори на комплексне природокористування, норми амортизації основних природоохоронних виробничих фондів. Екологічна експертиза є обов'язковою складовою обґрунтування та прийняття рішень у процесі законотворчої, інвестиційної, управлінської, господарської та іншої діяльності. З використанням стандартів і екологічних нормативів запроваджується комплекс обов'язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів, гарантування екологічної безпеки.

Система екологічних норм і нормативів включає: 1) нормативи екологічної безпеки (гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі, гранично допустимий вміст шкідливих речовин у продуктах харчування); 2) гранично допустимі норми викидів і скидів у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин; 3) рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів.

Державне регулювання природоохоронної діяльності та раціонального природокористування ґрунтується на: 1) застосуванні екологічних обмежень та лімітів природокористування; 2) застосуванні санкцій за нераціональне природокористування; 3) створенні екологічного ринку; 4) запровадженні економічних важелів платності за природокористування; 5) розвитку системи економічного стимулювання раціонального природокористування; 6) формуванні екологічних фондів; 7) розробленні та реалізації екологічних, природоохоронних програм.

З метою стимулювання природоохоронної діяльності запроваджується плата за використання природних ресурсів, яка є одним з джерел надходжень до бюджетів. Плата справляється за: спеціальне використання природних ресурсів (установлюється на основі нормативів плати і лімітів використання ресурсів); забруднення навколишнього природного середовища (встановлюється на-основі лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, захоронення відходів); погіршення характеристик природних ресурсів у результаті володіння та користування ними (встановлюються на основі відповідних нормативів).

Для вироблення організаційно-економічних механізмів та засобів регулювання процесів раціонального використання природних ресурсів визначають потреби національної економіки в природних ресурсах, зокрема у водних, лісових, земельних, надрах, і розробляють відповідні баланси на прогнозний період.

1.2 Витрати на реалізацію природоохоронних програм і заходів потребують значних коштів. Однак протягом найближчих 5 - 10 років країна буде дуже обмежена у коштах, необхідних для поліпшення стану навколишнього природного середовища та забезпечення раціонального використання природних ресурсів.

Тому необхідно чітко визначити пріоритетні напрями та проблеми з метою відпрацювання реалістичних, ефективних та економічно вигідних рішень. З цією метою, виходячи з реального екологічного стану території України, необхідно враховувати такі основні критерії і чинники:

  • погіршення здоров'я людей через значну забрудненість довкілля;

  • втрати, що призводять до зниження продуктивності народного господарства, зумовлені збитками або руйнуванням фізичного капіталу і природних ресурсів;

  • погіршення стану або загроза завдати непоправної шкоди біологічному та ландшафтному різноманіттю і, зокрема лукам, пасовищам, озерам, водоймам, річкам, землям, лісовим, прибережним і морським екосистемам, гірським районам;

  • еколого-економічну ефективність природоохоронних заходів.

До основних пріоритетів охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів належать:

  • гарантування екологічної безпеки ядерних об'єктів і радіаційного захисту населення та довкілля, зведення до мінімуму шкідливого впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

  • поліпшення екологічного стану басейнів рік України та якості питної води;

  • стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону;

  • будівництво нових та реконструкція діючих потужностей комунальних очисних каналізаційних споруд;

  • запобігання забрудненню Чорного та Азовського морів і поліпшення їх екологічного стану;

  • формування збалансованої системи природокористування та адекватна структурна перебудова виробничого потенціалу економіки, екологізація технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві, на транспорті;

  • збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, заповідна справа.

Для досягнення цього передбачається вирішення таких завдань:

  • зменшення до мінімуму рівня радіаційного забруднення;

  • захист повітряного басейну від забруднення, насамперед у великих містах і промислових центрах;

  • захист і збереження земельних ресурсів від забруднення, виснаження і нераціонального використання;

  • збереження і розширення територій з природним станом ландшафту, посилення природоохоронної діяльності на заповідних і рекреаційних територіях;

  • підвищення стійкості та екологічних функцій лісів;

  • знешкодження, утилізація та захоронення промислових та побутових відходів;

  • запобігання забрудненню морських і внутрішніх вод, зменшення та припинення скиду забруднених стічних вод у водні об'єкти, захист підземних вод від забруднення;

  • збереження та відродження малих річок, здійснення управління водними ресурсами на основі басейнового принципу;

  • завершення створення державної системи моніторингу навколишнього природного середовища;

  • створення системи прогнозування, запобігання та оперативних дій у разі надзвичайних ситуацій природного і природно-техногенного походження;

  • забезпечення екологічного супроводу процесу конверсії військово-промислового комплексу;

  • здійснення заходів щодо екологічного контролю за діяльністю Збройних Сил України;

  • розробка механізмів реалізації схем природокористування;

  • впровадження дійових економічних складових впливу на систему природокористування;

  • створення системи екологічної освіти, виховання та інформування.

Державна політика у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки реалізується через окремі міждержавні, державні, галузеві, регіональні та місцеві програми, які спрямовуються на втілення визначених пріоритетів.

Екологічне законодавство України

Законодавчо-правовий механізм екологічного управління складається з таких компонентів законодавчого та підзаконного регулювання:

  • 1. Конституційне регулювання екологічних правовідносин.

  • 2. Еколого-правове регулювання, що ґрунтується на нормах законів та кодексів України.

  • 3. Регулювання екологічних правовідносин еколого-правовими нормами різних галузей законодавства.

  • 4. Міжнародно-правове регулювання.

  • 5. Регулювання екологічних правовідносин нормами забезпечувальних галузей законодавства (притягнення винних осіб до відповідальності за екологічні правопорушення).

Чинна Конституція України, прийнята в 1996 році, заклала принципи діяльності держави для стимулювання ефективного природокористування, охорони довкілля та утвердження екологічної безпеки. Кожному громадянину України гарантується право на безпечне для життя і здоров'я довкілля (екологічну безпеку) та відшкодування збитків, завданих порушенням цього права (ч. 1 ст. 50). Крім того, Конституція України передбачає право громадян на вільний доступ до екологічної інформації, в тому числі про якість харчових продуктів і предметів ужитку, та можливість її подальшого поширення (ч. 2 ст. 50).

Конституція фіксує форми права власності на природні ресурси, передбачаючи, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності українського народу, від імені якого повноваження власника покладаються на органи державної влади місцевого самоврядування у межах норм цієї Конституції (ч. 1 ст. 13). Основний Закон України надає кожному громадянину право користуватися природними об'єктами відповідно до вимог закону (ч. 2 ст. 13).

Визначаючи найбільш важливі для людини і громадянина екологічні права, форми та способи їхньої реалізації та захисту, Конституція України закріплює в той же час їхні обв'язки, зокрема, не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині та відшкодувати завдані збитки.

Екологічна безпека є важливою складовою національної безпеки, і роль цього чинника зростатиме. Конституція України (ст. 16) проголошує, що обов'язком держави є забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, збереження генофонду українського народу. Засобом досягнення цієї мети є створення державної системи реалізації природоохоронних функцій суспільства, яка гарантуватиме право громадян на екологічну безпеку та здорове довкілля.

Еколого-правове регулювання ґрунтується на нормах Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року. Цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Закон закріплює екологічні права та обов'язки громадян України.

Кожний громадянин України має право на:

  • - безпечне для його життя та здоров'я навколишнє природне середовище;

  • - участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь у прийнятті рішень з цих питань;

  • - участь у розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів;

  • - здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів;

  • - об'єднання в громадські природоохоронні формування;

  • - вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, встановлених законом;

  • - участь у публічних слуханнях або відкритих засіданнях з питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище на стадіях розміщення, проектування, будівництва і реконструкції об'єктів та у проведенні громадської екологічної експертизи;

  • - одержання екологічної освіти;

  • - подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище;

  • - оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом.

Україна гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, наданих їм законодавством.

Громадяни України зобов'язані:

  • - берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

  • - здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів;

  • - не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів;

  • - вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення;

  • - компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.

Закон містить 72 статті, які об'єднано в такі розділи:

  • 1. Загальні положення.

  • 2. Екологічні права та обов'язки громадян.

  • 3. Повноваження Рад народних депутатів у галузі охорони навколишнього природного середовища.

  • 4. Повноваження органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища.

  • 5. Спостереження, прогнозування, облік та інформування в галузі охорони навколишнього природного середовища.

  • 6. Екологічна експертиза.

  • 7. Стандартизація і нормування в галузі охорони навколишнього природного середовища.

  • 8. Контроль і нагляд у галузі охорони навколишнього природного середовища.

  • 9. Регулювання використання природних ресурсів.

  • 10. Економічний механізм забезпечення охорони навколишнього природного середовища.

  • 11. Заходи щодо забезпечення екологічної безпеки.

  • 12. Природні території та об'єкти, що підлягають особливій охороні.

  • 13. Надзвичайні екологічні ситуації.

  • 14. Вирішення спорів у галузі охорони навколишнього природного середовища.

  • 15. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

  • 16. Міжнародні відносини України в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також розробленими відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством (табл. 2.4.5).

Охорона і використання окремих природних ресурсів регулюються відповідними кодексами. Так, охорона і використання земель регулюються Земельним кодексом України (1991); охорона і використання надр - Кодексом про надра України (1994); охорона і використання вод - Водним кодексом (1995); охорона і використання лісів - Лісовим кодексом України (1994).

Підзаконними актами служать нормативно-правові акти державних органів України. Вони видаються на основі законодавчих актів. Насамперед, це постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України: "Про затвердження порядку визначення плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища" (1992), "Про затвердження Положення про державний моніторинг навколишнього природного середовища" (1993), "Про затвердження концепції охорони та відтворення навколишнього природного середовища Азовського та Чорного морів" (1998), "Про затвердження Положення про Державний фонд охорони навколишнього природного середовища" (1998), "Про Комплексну програму поводження з радіоактивними відходами" (1999), "Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекцію" (2001), "Про Порядок розроблення та затвердження нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря" (2002), "Про затвердження Положення про порядок надання екологічної інформації" (2003), "Про затвердження Положення про Державну Азово-Чорноморську екологічну інспекцію" (2004) та ін.

 Закони в галузі охорони довкілля

Назва закону
Дата прийняття

Закон України "Про охорону атмосферного повітря"
16 жовтня 1992 року

Закон України "Про природно-заповідний фонд України"
16 червня 1992 року

Закон України "Про тваринний світ"
3 березня 1993 року

Закон України "Про екологічну експертизу"
9 лютого 1995 року

Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку"
8 лютого 1995 року

Закон України "Про пестициди і агрохімікати"
2 березня 1995 dokv

Закон України "Про поводження з радіоактивними відходами"
30 червня 1995 року

Закон України "Про відходи"
5 березня 1998 року

Закон України "Про захист рослин"
14 жовтня 1998 року

Закон України "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань"
14 січня 1998 року

Закон України "Про рослинний світ"
19 січня 1999 року

Закон України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру"
8 червня 2000 року

Закон України "Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки"
21 вересня 2000 року

Закон України "Про зону надзвичайної екологічної ситуації"
13 червня 2001 року

Закон України "Про охорону земель"
19 червня 2003 року

Закон України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру"
3 лютого 2004 року

Закон України "Про екологічну мережу України"
24 червня 2004 року

Закон України "Про внесення змін до статті 12 Закону України "Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблоку цієї АЕС на екологічно безпечну систему"
29 червня 2004 року

Закон України "Про екологічний аудит"
24 червня 2004 року

Закон України "Про впорядкування питань,, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки"
24 червня 2004 року


Стан навколишнього середовища Сумської області

Аналіз показників техногенного навантаження на навколишнє середовище у Сумській області за останні роки свідчить про деяку стабілізацію та тенденцію до поліпшення, хоча в цілому його рівень залишається досить високим.

У 2005 р. у розрахунку на 1 км2 території обсяг викидів шкідливих речовин становив 3,2 т, на одну особу - 61,7 кг (по Україні відповідно 7,4 т та 94,8 кг). Обсяг викидів від стаціонарних джерел забруднення становив 26,1 тис. тонн. Найбільший обсяг викидів від стаціонарних джерел забруднення мають м. Суми (32,9% викидів по області), Сумський район (28,2%), Охтирський район (10,7%), Роменський район (10,3%); найменший обсяг - Лебединський, Недригайлівський, Путивльський, Середино-Будський райони (по 0,1%).

Забруднення атмосферного повітря шкідливими речовинами від транспортних засобів в області у 2005 році становило 50 тис. тонн, що в 1,9 рази більше, ніж від стаціонарних джерел. В цілому по 19 з 25-ти регіонів України викиди від транспорту перевищили викиди від стаціонарних джерел. В області найбільші обсяги викидів від транспортних засобів у м. Суми (34,9% викидів по області), м. Охтирка (9,6%), м. Шостка (5,6%), м. Ромни (5,5%), м. Глухів (3,8%), Сумський район (3,3%), Роменський район (2,9%), найменші - Шосткинський район (0,6%), Середино-Будський район (0,9%), Глухівський район (1,0%)

Такий стан забруднення атмосферного повітря пов'язаний з розташуванням великих промислових об'єктів хімічної, машинобудівної, нафтогазовидобувної та інших галузей.

Потребує вдосконалення система поводження з токсичними промисловими і твердими побутовими відходами. Загальний обсяг накопичених відходів перевищив 29,4 млн. тонн, що в розрахунку на 1 км2 площі становить 1234 т (по Україні відповідно 25 млрд. тонн та 40 тис. тонн). Майже 93% загальної кількості відходів накопичено у Сумському районі. Це відходи ВАТ "Сумихімпром", ВАТ "Центролит" та інших підприємств. Тверді побутові відходи розміщуються на 324 полігонах та звалищах, більшість з яких вже вичерпала свій ресурс. В цій ситуації необхідна системна робота з впровадження системи збору, видалення і сортування твердих побутових відходів з вилученням ресурсоцінних компонентів для вторинної переробки - макулатури, скла, полімерних матеріалів.

Окрему групу токсичних відходів становлять непридатні та заборонені до використання пестициди в кількості 2,5 тис. тонн, які зберігаються в 339 приміщеннях. З них 138 місць зберігання є безхазяйними. Зберігання цих відходів підвищує ризик забруднення довкілля і становить потенційну небезпеку для здоров'я населення.

Зношені основні фонди мають більшість очисних споруд області, в результаті чого 15,4% недостатньо очищених стічних вод скидаються в поверх-неві водні об'єкти басейну Дніпра. Через відсутність коштів повільно ведуться роботи із заміни зношених каналізаційних колекторів. Внаслідок розпаювання та банкрутства сільськогосподарських підприємств в області налічується близько 330 артезіанських свердловин, що потребують тампонажу і несуть в собі потенційний ризик забруднення підземних водних горизонтів.

Сільськогосподарські угіддя становлять 71,6% території області, в тому числі рілля - 51,9%. Тривале інтенсивне використання сільськогосподарських угідь призвело до погіршення гумусового стану ґрунтів, зменшується забезпеченість поживними речовинами, підвищується кислотність і, як наслідок, знижується їх родючість, посилюються деградаційні процеси, ерозія. В області виявлено 17,8% еродованих сільськогосподарських угідь.

АТМОСФЕРНЕ ПОВІТРЯ

Згідно зі статистичними даними, у 2005 р. від стаціонарних джерел 325 промислових підприємств та об'єктів, що взяті на державний облік, у повітряний басейн Сумської області надійшло 26,14 тис. т шкідливих речовин, що становить біля 1% загальної кількості викидів по Україні. У 2005 р. спостерігався приріст обсягів виробництва на таких підприємствах: НГВУ "Охтирканафтогаз", ВАТ "Сумихімпром", ВАТ "Сумське НВО ім. Фрунзе", Качанівський газопереробний завод. Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за три останні роки свідчить, що порівняно з 2004 р. вони дещо знизились.

ВОДНІ РЕСУРСИ

Протягом 2005 р. контроль якості води проводився по 349 створах, розташованих на 45 річках, з них 69 створів розташовані на 25 малих річках. Основні проблеми малих річок:

· високий ступінь розораності території, недотримання правил агротехніки, що призводить до ерозії ґрунтів. Крім іонів, зі стоком води з території області виноситься велика кількість розчинених органічних речовин, біогенів та мікроелементів;

· природні процеси формування малих річок і їхній стік змінились - вони стали значно більш техногенними. Численні ставки і водосховища, забори та скиди вод порушили природний розподіл стоку в межах року;

· зменшення рослинного покриву водозборів вплинуло на величину і режим стоку;

· основні забруднювачі поверхневих водойм - каналізаційні очисні споруди - перебувають у незадовільному технічному стані та потребують проведення капітальних ремонтів та реконструкції.

ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ ТА ҐРУНТИ

Загальна площа еродованих земель становить 305,1 тис. га, в т.ч. 176,8 тис. га орних земель.

Останнім часом посилилися деградаційні процеси, пов'язані із забрудненням хімічними речовинами, нафтою та нафтопродуктами, непридатними та забороненими до використання пестицидами, іншими відходами. Найбільше проявів техногенного забруднення спостерігається в районах нафтогазовидобування та в районах з розвинутою промисловістю.

Таким чином, стан використання земельних ресурсів області характеризується як напружений, подекуди кризовий з тенденцією до погіршення.

НАДРА

За даними державного Геологічного фонду України, 53,4% мінерально-сировинної бази області припадає на паливно-енергетичну сировину (нафта, газ, конденсат, торф), 39,1% - на мінерально-будівельну сировину, 6,1% - підземні води, 1,4% - інші види корисних копалин.

У зв'язку з особливостями геологічної будови території Сумської області та із збільшенням техногенного навантаження на компоненти геологічного середовища до найбільш небезпечних екзогенних геологічних процесів в області відносять зсуви та підтоплення.

Зсуви. За даними ЗАТ "Суминадра", на території області виявлено понад 150 зсувів, з яких занесені до обласного кадастру 117.

Підтоплення. Динаміка процесу підтоплення в останні роки досить неоднозначна. Якщо в одних районах відбувається деяке скорочення підтоплених площ, то в інших, навпаки, їх розширення.

Сталі прояви підтоплення виявлені в 64 населених пунктах області, в т. ч. в 20 містах і селищах (57% загальної кількості міст і селищ) та в 44 селах. Загальна площа підтоплених територій населених пунктів становить 7155 га, в т. ч. в містах і селищах - 5913 га (10% загальної площі міст і селищ) та 1242 га в селах.

Найбільш ураженими підтопленням є міста: Суми - 320 га, Охтирка - 1900 га, Лебедин - 483 га, Путивль - 333 га, Кролевець - 150 га, Шостка - 183 га, а також села Алтинівка - 175 га, Ленінське - 100 га, Андріївка - 24 га (Кролевецького району), Велика Чернеччина Сумського району - 80 га, Боромля Тростянецького району - 105 га. Загальна кількість сіл із площею підтоплених територій понад10 га становить 29.

ВІДХОДИ

Серед низки екологічних проблем, які мають місце в області, особливо гостро стоїть проблема поводження з відходами. Відходи накопичуються на територіях підприємств, у відвалах, шламонакопичувачах, на різного роду звалищах. Ситуація ускладнюється тим, що зберігається значний розрив між обсягами накопичення відходів і обсягами їх знешкодження та використання.

Найбільша кількість відходів утворюється на підприємствах хімічної та машинобудівної галузей промисловості. Обсяг відходів у цих галузях становить 63% загальної кількості відходів, утворених у 2005 р.

В Сумській області основними джерелами утворення відходів є підприємства хімічної, машинобудівної, паливно-енергетичної, будівельної галузей, агропромислового комплексу та сфери комунально-побутового обслуговування. Аналіз даних щодо токсичних відходів свідчить про те, що основна їх маса накопичена і утворюється в Сумському районі (93%).

б) Докладна характеристика найбільшого джерела забруднення в області

Підприємства хімічної промисловості є найбільшими споживачами природних ресурсів: мінеральної сировини, води, повітря, а їх хімічна переробка супроводжується утворенням багатотоннажних відходів і супутніх продуктів. Надто низьким є рівень використання відходів хімічного виробництва - лише 2,79%, решта відходів накопичується на звалищах, у відвалах, відстійниках та шламонакопичувачах. Обсяг цих відходів становить близько 28 млн. т, з яких 14,1 млн. т припадає на фосфогіпс.

Найбільша частка накопичених відходів в області - 28 млн. т - належить ВАТ "Сумихімпром", а утворені в 2005 р. мають такий склад:

· 134,292 тис. т залізного купоросу (3-й клас небезпеки);

· 275,543 тис. т - фосфогіпсу (4-й клас небезпеки);

· 179,200 тис. т - шламів після станції нейтралізації кислих стоків виробництв (4-й клас небезпеки).

На ВАТ "Сумихімпром" накопичено 1596786,194 т залізного купоросу (3-й клас небезпеки). Відходи ВАТ "Сумихімпром" розміщуються на спеціально облаштованих полігонах, і лише незначна їх частина потрапляє на вторинну переробку. Так у 2005 році 39009 т відходів залізного купоросу використано при виробництві пігментів та коагулянту на цьому ж підприємстві, 30848 т залізного купоросу продано іншим підприємствам. На підприємстві побудована дослідно-промислова установка з виробництва коагулянтів для систем водоочищення, але повністю питання утилізації залізного купоросу не вирішене.

На ВАТ "Сумихімпром" накопичено 14143069,8 т фосфогіпсу (відходи виробництва двоокису титану). У 2005 році 518,4 т фосфогіпсу передано іншим підприємствам. Для вирішення питання його утилізації проведені науково-дослідні роботи і промислові випробування технології виробництва міндобрив "Гранфос", "Азофосфер". Напрацьовано дослідно-промислові партії. Проведенл аграрні досліди, які показали позитивний результат. За інформацією підприємства, для продовження роботи в цьому напрямку необхідне зовнішнє фінансування.

Висновки

Зазначені вище проблеми в галузі охорони навколишнього природного середовища потребують тривалого системного підходу до їх вирішення, який передбачено у Комплексній програмі охорони навколишнього природного середовища Сумської області до 2015 року, затвердженій рішенням п'ятої сесії обласної ради двадцять четвертого скликання. У ній роздивляються наступні питання:

Поліпшення стану атмосферного повітря

Для поліпшення екологічної ситуації в області вже було виконано ряд заходів, які сприяли зменшенню викидів шкідливих речовин від стаціонарних джерел забруднення, серед них - газифікація котелень, проведення режимно-налагоджувальних еколого-теплотехнічних робіт на паливовикористовуючому обладнанні, заміна морально та фізично застарілого обладнання та установок очистки газу, закриття вагранок та переведення ливарних виробництв на індукційні печі.

Поліпшення стану водних ресурсів

Протягом звітного періоду в області виконувалися заходи щодо поліпшення екологічного стану річок та якості питної води.

Так, забезпечено дотримання технологічних регламентів і ефективна робота очисних споруд у містах Суми, Шостка, Охтирка, Глухів. Проведений капітальний ремонт очисних споруд в с. Сахни Конотопського району, у м. Кролевець, в селах Малий Вистороп та Штепівка Лебединського району, смт. Липова Долина. Крім того, завершено будівництво та виконані пусконалагоджувальні роботи очисних споруд II обласної психіатричної лікарні в с. Високе Охтирського району. Завершено капітальний ремонт очисних споруд школи-інтернату (с. Іванівка В.-Писарівського р-ну). В області прокладено та виконано капітальний ремонт 2600,0 п. м каналізаційних мереж.

Збереження земельних ресурсів

Проведена консервація еродованих земель в Л.-Долинському та Охтирському районах на загальній площі 150 га. Крім того, виконувалися роботи з рекультивації покинутих дворів на території Кардашівської сільської ради Охтирського району. Рекультивовано 8 га земель.

Відходи.

На сьогодні розроблено паспорти на 90 місць видалення відходів із 124 визначених. До реєстру об'єктів утворення, оброблення відходів увійшло 130 підприємств, до реєстру об'єктів оброблення та утилізації відходів ввійшло три підприємства.

Щорічно ці реєстри затверджуються розпорядженнями голови обласної державної адміністрації.

За 2005 р. держуправлінням екоресурсів у Сумській області видано лімітів та дозволів на утворення та розміщення відходів для 221 підприємства.

Також існує Регіональна програма "Полісся"

Протягом звітного періоду виконувались заходи з охорони земель, родючості ґрунтів та продуктивності угідь. Проведена значна робота з впровадження агротехнічних протиерозійних заходів, таких, як безвідвальна оранка (завдання виконане на 84,4%), в т.ч. плоскорізна (завдання виконане на 144,7%). Проведено роботи із впровадження інтегрованої системи захисту рослин від шкідників, хвороб та бур'янів. Повністю виконані заходи щодо створення лісонасаджень на ерозійно-небезпечних землях та заліснення непридатних у сільськогосподарському виробництві земель (на 135% та 243,9% відповідно).
скачати

© Усі права захищені
написати до нас