Мета: формування компетентності, яка дає можливість забезпечити безпечне життя у соціумі, сприяти вибудові чіткої особистісної громадської позиції.
Обладнання: фліп-чарт, маркери, фломастери, стікери, папір формату А4, ручки, бланки для вправ, зображення людей,
Кожна людина – проект світу і
смислу, несе в собі особливу місію.
В. Обручов
ХІД ПРОВЕДЕННЯ
І. Вступ.
Мета: ознайомити учасників з метою тренінгу.
Хід проведення. Психолог повідомляє мету тренінгу. Він зазначає: «Тренінг дасть змогу отримати відповіді на такі запитання: «Що таке індивідуальність та особистість людини?, Що таке особиста гідність? Що означає бути гідною людиною? Як набути впевненості у собі? Як забезпечити особистісне самовдосконалення?»
Принципи роботи на тренінгу
Мета: виробити принципи роботи групи на тренінгу.
Хід проведення. Психолог зазначає, що для ефективної роботи на тренінгу (щоб досягти поставленої мети, завдань тренінгу та працювати в дружній, творчій атмосфері) учасники мають домовитися про принципи співпраці. Пропонуються такі принципи:
- принцип позитивності (бути позитивними до себе та інших, не критикувати, виявляти терпимість, повагу);
- принцип пунктуальності (вчасно починати та закінчувати роботу над завданням; дотримуватись регламенту);
- працювати на результат (виявляти активність, усвідомлювати мету завдання, прислуховуватись до думок інших)
Вправа «Цікаве ім’я»
Мета: дати можливість учасникам представитися та надати цікаву інформацію про себе.
Хід проведення. Педагог пропонує кожному учневі розповісти цікаву історію про своє ім’я: що воно означає, хто вирішив дати вам саме це ім’я, на честь кого вас так назвали, з чим воно асоціюється, хто із відомих людей має таке ж ім’я тощо.
Мозковий штурм
Обладання: зображення людей, які зробили добрі вчинки
Психолог демонструє фотографію чи малюнок, на якому зображена людина (чоловік або жінка) під час виконання певної роботи, й запитує, якими словами можна охарактеризувати того, хто зображений.
До уваги педагога! Серед відповідей учнів можуть бути: людина, жінка або чоловік, мама, тато, назва певної професії тощо.
Творча майстерня «Піраміда індивідуальності»
Психолог наголошує, що в житті серед безлічі різноманітних предметів та явищ є такі, які більш за все привертають нашу увагу, викликають інтерес – бажання детальніше зрозуміти й пізнати окремі об’єкти чи види діяльності. Роль інтересів полягає в тому, що вони стимулюють особистість до діяльності у певному напрямі, змушують її шукати шляхів, засобів задоволення певних потреб.
Педагог роздає учням розгортки тригранної піраміди і пропонує їм подумати, що їх найбільше цікавить, тобто визначити свої пріоритетні інтереси та
уподобання, і в формі певного малюнка зобразити їх на кожній грані піраміди.
Для прикладу доцільно продемонструвати свою «піраміду індивідуальності», на якій можуть бути зображені книга (любить читати), намет (цікавиться подорожуванням), квіти (займається їх розведенням) тощо.
Після завершення роботи психолог пропонує учасникам зігнути розкладку піраміди на гранях, поставити готову піраміду на стіл, уважно розглянути її та порівняти з пірамідами других. Після обговорення психолог підкреслює, що у роздумах звучало слово «індивідуальність», і пропонує детальніше поговорити про це.
Бесіда «Індивідуальність та особистість людини»
Психолог проводить бесіду, використовуючи запитання: 1. У чому може виражатися індивідуальність людини? 2. Чи можна стверджувати, що особистість неможлива без індивідуальності? Чому? 3. Як ви найчастіше виявляєте свою індивідуальність? 4. Чому для вас важливо проявляти свою індивідуальність, що це вам дає?
Під час бесіди важливо підвести учасників до розуміння того, що не можна зводити прояви індивідуальності лише до особливостей зовнішності, манери говорити й одягатися. Дуже важливе місце в характеристиці індивідуальності людини належить її переконанням, інтересам, умінням тощо.
Інформаційне повідомлення «Гідність: людська та особиста»
Мета: сприяти усвідомленню учнями поняття «гідність», «людська гідність», «особиста (власна) гідність».
Хід проведення. Психолог знайомить учнів з поняттями «гідність», «людська гідність», «особиста (власна) гідність», використовуючи інформаційні матеріали для педагога.
Гі́дність - це поняття моральної свідомості, яке виражає уявлення про цінність всякої людини, як моральної особистості, а також категорія етики, що означає особливе моральне ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства, в якому визнається цінність особистості.
Кожна людина є цінною та неповторною. Усі ми різні, але прагнення стати гідною людиною має стати нашою спільною рисою. Недарма кожен з батьків намагається зробити усе можливе, щоб їхня дитина виросла гідною людиною. Але як це – бути гідним? Що таке гідність?
Протягом життя ми всі робимо вчинки та приймаємо рішення. Деякі з них є правильними, деякі призводять до помилок. Таким чином ми вчимося та розвиваємося. Є також певні орієнтири, на яки ми маємо рівнятися – морально-етичні принципи, затверджені суспільством.
Гідність – це вміння тримати себе та свої думки чистими, що допомагає вчинити правильно, навіть якщо для цього доведеться боротися з особистими емоціями та переступати через свої слабкості. Гідність – це внутрішнє відчуття благородства та відчуття власної відповідальності за своє життя та життя близьких. Гідна людина має чисті думки, адже саме від цього залежать її вчинки. Чесніть, благородство, порядність, співчуття до навколишніх та доброзичливість допомагають людині стати гідною.
Наше життя є складним. В ньому зустрічається усе: радість і горе, нагороди та випробування. Ми стикаємося з підлістю, зрадою, ненавистю та болем. Це також невід’ємні частини нашого життя, але тільки від нас залежить: чи гідно ми витримаємо ці складні життєві іспити та вийдемо з труднощів переможцем, зберігши людяність,чи зламаємося та втратимо єдине, що нам по суті належить – свою гідність.
Сьогодні, коли в сучасному світі досить важко знайти правильний шлях, адже моральні цінності та еталони правильної поведінки у суспільстві докорінно зламані, а людське життя не важить нічого, сьогодні, як ніколи, гостро постає проблема пошуку та відродження насамперед у самому собі цих вічних рис, що врешті решт і роблять людину гідною – тобто справжньою Людиною.
Вправа «Відчуття особистісної гідності (власновартості)»
Педагог пропонує підліткам скласти перелік не менше п’яти справ, які вони виконали, виконують або планують виконати незабаром. Це можуть бути,
наприклад, такі: прочитати популярну книгу чи переглянути фільм; відвідати тренування по … (баскетболу, тенісу, боротьбі, аеробіці тощо); надати допомогу … (бабусі, другу, сусіду, сестрі тощо); покращити свій гардероб (придбати нову куртку, джинси, кофтину тощо)
Коли перелік буде закінчено, педагог пропонує учням напроти кожної справи записати, навіщо вони це робили, що спонукало їх це робити. Наприклад, я хочу переглянути популярний фільм, для того, щоб не бути мовчазним
спостерігачем, коли мої друзі будуть його обговорювати; щоб володіти сучасною інформацією, що надасть мені впевненості; або навіть, щоб мати можливість похизуватися перед тими, хто не бачив цього фільму. Придбати новий одяг я хочу для того, щоб краще виглядати, бо чим краще я виглядаю, тим краще і впевненіше я себе почуваю, тим вище моє почуття власної гідності і навпаки. Якщо я комусь допомагаю, то в мене поліпшується настрій, підвищується самооцінка, а від цього виграє моє почуття власної гідності. Коли підлітки завершать роботу та представлять свої напрацювання, педагог підсумовує, що критичний аналіз своїх дій та їх результатів доводить: усе, що ми робимо, ми робимо заради збереження, захисту та підвищення почуття власної гідності. Іншими словами, те, що ми робимо (чи не робимо), в кінцевому результаті спрямоване на те, щоб краще виглядати в очах тих, хто нас оточує, щоб отримати їхнє визнання, адже тільки позитивна реакція оточення допомагає нам побачити себе у позитивному світлі.
Основними правилами, які характеризують почуття особистої гідності, є:
1. Ми можемо визначити, чого ми варті, тільки порівнюючи себе з іншими людьми.
2. Оцінку від людей, що нас оточують, ми можемо отримати у процесі
спілкування.
3. Коли страждає почуття власної гідності хоча б одного із співрозмовників, безперечно, страждає саме спілкування.
4. Ніхто не має права принижувати особисту гідність іншого.
До уваги педагога! Для того, щоб матеріал краще сприймався учнями, зазначені правила доцільно попередньо занотувати на ватмані чи дошці.
Вправа «Як відрізнити людину з почуттям особистої гідності»
Мета: надати учасникам можливість зрозуміти, яким чином почуття особистої гідності впливає на поведінку людини, її манеру поводження, спілкування.
Хід проведення. Педагог об’єднує учасників у дві групи, кожна із груп отримує завдання: 1 група – описати, як виглядає, поводиться, розмовляє людина, яка має почуття особистої гідності. 2 група – описати, як виглядає, поводиться, розмовляє людина, яка не має почуття особистої гідності. Після виконання завдання групи презентують свої напрацювання.
До уваги педагога! Важливо прослідкувати, щоб були названі такі характеристики людини, яка має почуття особистої (власної) гідності: впевненість, принциповість, толерантність, щирість, чесність, справедливість, уміння слухати і говорити, уміння твердо сказати «Ні», прямо і чесно висловлюватися, знання своїх прав, уміння відстоювати свою позицію, не порушуючи прав інших людей, уміння не принижуватися та не принижувати інших. Людина, яка не має почуття особистої гідності відрізняється пасивною громадянською позицією, її життєва позиція «моя хата з краю». Але в такої людини може проявлятися активність у приниженні інших людей, проявах насилля та експлуатації. Така людина може виглядати слабкою, безсилою, метушливою, неспокійною або мати агресивний вигляд, пильно вдивлятися в оточуючих, часто тримати «руки в боки» чи стискати кулаки. У ході представлення груп педагог задає питання:
- Чи доводилося вам зустрічатися з людьми, які мають почуття особистої гідності?
- За яких обставин це було? За якими ознаками ви віднесли людину до тієї чи іншої категорії?
- Що можете сказати про ваше почуття гідності?
- Як воно проявляється? Наведіть приклади.
-Чи було вам коли-небудь соромно за свої вчинки?
- Чи пов’язано це з вашою особистою гідністю?
Запитання для обговорення:
- Що вам дала ця вправа?
- Які висновки ви для себе зробили?
- Чи дізналися ви щось нове?
До уваги педагога! На вибір педагога може бути обраний інший варіант проведення цієї вправи, який полягає у створенні кожною групою скульптури людини з почуттям власної гідності та без неї. Фігура «ліпиться» з одного із учасників, якому інші «створюють» міміку, жести, пози.
Вправа «Чим я можу поступитися»
Мета: надати можливість учасникам замислитися, чи можливо для них пожертвувати чимось заради мрії близької людини.
Хід проведення . Педагог зазначає: «Відомою є думка про те, що коли людина віддає щось іншій, вона сама більше отримує, хоча не завжди це є таким вже очевидним фактом. Тим не менше, у кожної людини є відчуття «власності», яке стримує її благочинні починання. Чим ми може поступитися кожний заради своєї мрії, адже це нелегка справа. А якщо поступитися потрібно чимось своїм заради іншої людини, яким буде наше рішення? Зараз ми спробуємо з цим розібратися».
Педагог об’єднує учасників у пари та пропонує розповісти одне одному про свою найзаповітнішу мрію, адже у кожного вона своя – далека, близька,
реальна чи така, яка ніколи не збудеться. Він каже: «А тепер ви маєте вирішити, чим ви можете допомогти другові у наближенні його мрії, чим можете поступитися, що подарувати, віддати просто так, від чистого серця, нічого не чекаючи у відповідь? Обговоріть це в парах». Пари представляють свої варіанти благочинності. Підсумовуючи, педагог має наголосити, що надання допомоги тим, хто її потребує, є гідним вчинком людини. Іноді допомога може виражатися у дружній пораді, підтримці, умінні просто вислухати людину. Це не потребує матеріальних затрат, але може допомогти подолати труднощі, наблизити до мрії. Педагог підкреслює: «З усіх наук, які людина повинна знати, – писав Л. Толстой, – найголовніша – наука про те, як жити, роблячи якнайменше зла і якнайбільше добра».
Запитання для обговорення:
- Чи відчуваєте ви, що дарувати подарунки приємніше, ніж їх отримувати?
- Чи подаєте ви милостиню? Поясніть.
- Чи вважаєте ви гідним просити про допомогу?
Мозковий штурм з обговоренням «Що допомагає зберегти особисту
гідність»
Мета: допомогти учасникам усвідомити можливість та шляхи збереження особистої гідності.
Обладнання: фліп-чарт, маркери
Хід проведення. Педагог пропонує кожному учневі висловити свої думки з приводу тих чинників, які допомагають людині зберегти особисту гідність. Усе запропоноване педагог записує на фліп-чарті.
До уваги педагога! Ймовірно учасниками буде зазначено: знати та розуміти свої права, мати свої переконання, моральні цінності, поважати себе та інших, уміти спілкуватися, слухати, будувати стосунки, дружити, любити, доводити свою позицію, відрізняти «чорне» та «біле», проявляти свою життєву позицію, розуміти необхідність розвитку та самовдосконалення тощо. Оглядаючи записане, педагог ініціює обговорення кожної позиції.
Запитання для обговорення:
- Чому ви зазначили саме ці чинники?
- Як вони пов’язані із поняттям «гідність»? –
Як вони допомагають зберегти гідність?
- Чи є щось, що заважає вам особисто зберігати свою гідність?
Підсумовуючи, педагог зазначає, що такі моральні якості, як доброта, чесність, взаємодопомога, дружба, любов є важливими стимулами вчинків, дій. Самоконтроль, самодисципліна, сором’язливість утримують людину від протиправних дій, що знижують самоповагу. Самокритичність допомагає людині оцінити свої вади. Життя доводить, що не буває людей без вад, але один об’єктивно оцінює свою недосконалість, і це є важливою передумовою самовдосконалення, а інший не хоче і думати про це. В. Ключевський писав: «Гідна людина не та, у якої немає вад, а та, у якої є достоїнства».
Конфронтація «Я вважаю, що…»
Мета: сприяти розумінню учасниками відмінності ставлення різних людей до деяких питань.
Обладання: таблички з написами «Погоджуюся», «Не погоджуюся»
Хід проведення. Дві таблички з написами «Погоджуюся», «Не погоджуюся» розміщуються на протилежних стінах кімнати. Педагог зачитує твердження, учасники займають позицію відповідно до власної точки зору. Позиція «посередині» не дозволяється! Учні намагаються довести саме свою «правду», тобто кожен має аргу ментувати свою точку зору, яка вплинула на те, яку позицію він обрав. Важливо почути декілька варіантів аргументації з обох боків конфронтації. У ході обговорення учасникам дозволяється змінювати свою позицію, якщо опоненти виявилися переконливими.
Твердження:
У житті потрібно спробувати все.
Справжній друг може вислухати мене і о 3-й годині ночі.
Для друга я можу зробити все.
Дорослі не можуть зрозуміти мене, бо жили в інші часи.
Довіряти можна тільки собі.
Я боюся, що можу стати жертвою (крадіжки, насильства, експлуатації, торгівлі людьми тощо).
Я ніколи не стану жертвою.
Потрібно однаково спілкуватися із знайомими та незнайомими людьми.
Без матеріального забезпечення щасливе життя не можливе.
Добре там, де нас немає.
Запитання для обговорення:
- Чому ми не були одностайні у прийнятті (неприйнятті) тверджень?
- Від чого залежить різниця поглядів?
- Чи пов’язано це з поняттям «гідність»? Як саме?
Вправа «Мої сильні сторони»
Мета: навчити учасників самоаналізу своїх сильних та слабких сторін.
Хід проведення. Педагог роздає кожному учаснику по два аркуші паперу та пропонує на одному з них записати свої сильні сторони, а другий розділити навпіл та в одній половині написати свої слабкі сторони. По закінченні учасники за бажанням можуть зачитати свої сильні та слабкі сторони. На наступному етапі педагог пропонує ще раз уважно подивитися на свої слабкі сторони та спробувати трансформувати їх в сильні. Над стрілкою варто написати яким чином буде посилюватися слабка сторона. Учасники представляють свої варіанти трансформування. У випадках, коли учасники вагаються щодо переформування, педагог просить групу запропонувати можливі варіанти.
Запитання для обговорення:
- Які труднощі виникли під час виконання завдання?
- З якою метою виконувалася вправа?
- Що нового ви для себе з’ясували?
Вправа «Ризик»
Мета: проаналізувати мотивації учасників до вчинків; усвідомлення учасни- ками ризику та рівня готовності до нього.
Хід проведення. Педагог починає вправу зі слів: «Для виконання наступного завдання мені потрібні добровольці. Вправа ризикована. Бажаючих прошу вийти у коло». Коли у коло вийдуть усі бажаючі, педагог з’ясовує у них, що саме спонукало їх вийти, яка була їх мотивація. Учасників, які залишилися на своїх місцях, також варто запитати, чому вони не вийшли. Далі слід обговорити з усіма учасниками, чому і коли людина ризикує та які бувають ризики. Результатом вправи стане аналіз учасниками своєї мотивації у ризикованих справах, коли практично відсутня інформація, а ситуація будується виключно на довірі; визначення, що таке ризик та готовність до ризику.
Мозковий штурм «Що заважає людям поводитися відповідально?»
На початку вправи педагог розкриває зв’язок між відповідальною поведінкою та почуттям особистої гідності, зазначаючи, що відповідальна поведінка особистості тримається на двох стовпах: почутті особистої гідності та повазі до самого себе; готовності виголосити та захистити власні права з одночасним прийняттям того, що інші теж мають на це право.
Далі педагог вивішує ватман, на якому написано:
Кожна людина має право:
1. Робити те, що вважає слушним, коли це не травмує когось іншого.
2. Захищати свою гідність за допомогою відповідальної поведінки, навіть якщо це ранить іншого, але без агресивних намірів.
3. Висловити іншим свої прохання і потреби, але за умови, що приймає право іншого відмовити.
4. Обговорити з іншою особою і з’ясувати права обох сторін.
5. Користуватися своїми правами.
Після представлення написаного педагог пропонує підліткам визначити чин- ники, які заважають людям поводитися відповідально (їх варто занотувати на дошці).
Можливими варіантами відповідей можуть бути: страх; нечесність; сором; нещирість; нерозуміння ситуації тощо.
Після проведення вправи слід узагальнити, як можна використати подану нижче інформацію. Педагог знайомить учнів із помилковими стереотипами (подаючи синоніми слова: кліше, упередження), нанесеними на плакаті. Помилкові стереотипи «відповідальної» поведінки:
Це дуже небезпечно – говорити те, що хочеш.
Тільки егоїсти роблять те, що хочуть.
Якщо я буду відповідальним, я можу посваритися з друзями.
Мені соромно говорити те, що думаю насправді.
Якщо хтось відмовляє мені, це означає, що я йому не подобаюся.
Люди мають тримати свої почуття при собі.
Я не хотів би говорити про свої думки та почуття, бо не хочу турбувати інших своїми проблемами.
До уваги педагога! Важливо обговорити кожне твердження. Під час обговорення варто спростувати зазначені стереотипи та довести учням їх помилковість.
Творче завдання «Футболка»
Педагог звертає увагу учнів на те, що популярною в молоді формою одягу є футболка. Підлітки носять футболки з портретами та прізвищами своїх
кумирів, логотипами відомих фірм. Потім педагог роздає учням паперові контури футболок і пропонує кожному створити дизайн власної футболки, яка була би своєрідною саморекламою господаря і підкреслювала його індивідуальність. До уваги педагога Варто наголосити учням, що зараз не проводиться конкурс на кращий ескіз, тому кожен працює, як уміє. Якщо окремі учні будуть категорично відмовлятися малювати, можна запропонувати їм придумати напис до своєї футболки.
Запитання для обговорення:
- Чи сподобалася вам ця робота?
- Які труднощі у вас виникали у процесі створення дизайну футболки?
- Як ви обирали варіанти дизайну, щоб підкреслити в ньому вашу індивідуальність?
Завершальним етапом вправи є презентація ескізів футболок учнями.
До уваги педагога! Цьому етапу роботи слід приділити особливу увагу. Бажано, щоб усі учні коротко презентували свої футболки. По закінченні обговорення варто наклеїти ескізи футболок на стіну чи дошку й ще раз звернути увагу на те, що немає подібних футболок. Можуть бути схожі ідеї, але засоби втілення цих ідей у кожного свої. Тобто, це ще раз свідчить про те, що у людей є багато спільного, але, як особистості, вони порізному
проявляють свою індивідуальність.
Підбиття підсумків
Педагог звертає увагу учнів на зроблені ними піраміди, які наочно
демонструють поняття «багатогранність особистості». Перед кожним – піраміда їхньої особистості, яка є неповторною. Кожна особистість має свій прояв індивідуальності, про що свідчать різні зображення на уявних футболках. Педагог пропонує показати піраміду своєї особистості та зображення на футболці друзям та батькам; запитати в них, яких, на їхню думку, ознак особистості та проявів індивідуальності не вистачає; проаналізувати, чи збіглися за змістом доповнення друзів та батьків, чим обумовлені відмінності в їхніх висловлюваннях.