1   2   3
Ім'я файлу: kyrsova.docx
Розширення: docx
Розмір: 630кб.
Дата: 11.04.2022
скачати
Пов'язані файли:
Permanganat.pdf
Neitraliz (2).pdf

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

КАФЕДРА СТРАХУВАННЯ

КУРСОВА РОБОТА

з «СТРАХУВАННЯ»

ТЕМА: «Медичне страхування та його основні види»

ВИКОНАВ:

Студент

форма навчання денна

особистий підпис студента

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:







Київ – КНЕУ – 2016

Зміст


РОЗДІЛ 1.МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ, ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ СТРАХОВОЇ МЕДИЦИНИ 5

1.1 Сутність страхової медицини та медичного страхування 5

1.2 Форми і види медичного страхування 7

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН СТРАХОВОЇ МЕДИЦИНИ 13

2.1 Аналіз сучасного стану страхової медицини в Україні 13

2.2 Фінансові аспекти організації обов’язкового медичного страхування в Україні 16

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ОБОВ’ЯЗКОВОГО МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ У СВІТІ ТА В УКРАЇНІ 19

3.1 Світовий досвід у сфері страхової медицини 19

3.2 Проблеми та перспективи впровадження обов’язкового медичного страхування в Україні 24

ВИСНОВКИ 29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 32

ДОДАТКИ 35

Додаток 1 35

Додаток 2 39

Додаток до розділу 3 46

ВСТУП

Незадоволеність пацієнтів та лікарів діючою системою охорони здоров’я відображає серйозні і невирішені проблеми. Аналіз системи страхової медицини, а також шляхи запровадження обов’язкового медичного страхування є на сьогоднішній день важливими для України. Враховуючи події зими 2013-2014 роках та остаточне визначення курсу на євроінтеграцію, нашу країну чекають великі зміни, і ці зміни не можуть не торкнутися системи охорони здоров’я, яка перебуває у кризовому стані. Страхова медицина забезпечує захист інтересів населення в сфері охорони здоров’я завдяки медичному страхуванні, яке полягає в наданні гарантій оплати медичної допомоги при виникненні страхового випадку за рахунок накопичених страховиком коштів.

Тема є надзвичайно актуальною на даний момент, оскільки зараз в країні необхідні зміни і медичне страхування є невід’ємною їх складовою.

Об’єктом даної роботи виступає медичне страхування та страхова медицина.

Метою написання курсової роботи є дослідження основних напрямків та перспектив розвитку медичного страхування та страхової медицини в Україні, і на основі проведеного дослідження визначити основні проблеми страхової медицини, а також шляхи впровадження обов’язкового медичного страхування.

Ключові завдання мого дослідження наступні:

  • Дослідити сутність страхової медицини

  • Дослідити форми та види медичного страхування

  • Проаналізувати сучасний стан страхової медицини в Україні

  • Обґрунтувати необхідність впровадження медичного страхування в Україні

  • Виявити проблеми та проаналізувати аспекти організації системи страхової медицини

  • Розглянути подальші напрямки розвитку на основі світового досвіду.

Основними методами дослідження в цій роботі виступають:

  1. Метод аналізу та синтезу. Дослідження предмету дослідження шляхом його диференціації та встановленні зв’язків між його елементами та інструментами впливу на нього.

  2. Метод формалізації. Дослідження об’єкту курсової роботи, шляхом відображення його змісту і структури в знаковій формі.

  3. Порівняльний метод. Дослідження предмету шляхом порівняння стану, динаміки та механізмів впливу на платіжний баланс у країнах з різним економічним розвитком.

В першому розділі розглядається сутність страхової медицини та теоретичні основи функціонування страхової медицини. Другий розділ присвячений сучасному стану страхової медицини в Україні, а також розглядається фінансове обґрунтування впровадження обов’язкового медичного страхування. Третій розділ розкриває світовий досвід та перспективи впровадження обов’язкового медичного страхування.

РОЗДІЛ 1.МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ, ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ СТРАХОВОЇ МЕДИЦИНИ

1.1 Сутність страхової медицини та медичного страхування

Страхова медицина – це досить широке поняття, яке охоплює підготовку медичних кадрів, надання медичної допомоги, фінансування наукової діяльності, а також витрати на розвиток матеріально - технічної бази медичних закладів. Американська академія страхової медицини трактує страхову медицину, як напрямок медичної спеціалізації, в межах якої лікар виконує оцінку ризиків щодо життя, здоров’я та інвалідності індивідуумів в контексті медичного страхування. Страхова медицина забезпечує захист інтересів населення в сфері охорони здоров’я завдяки медичному страхуванні, яке полягає в наданні гарантій оплати медичної допомоги при виникненні страхового випадку за рахунок накопичених страховиком коштів.

Страхова медицина базується на таких принципах:

  1. Забезпечення економічної та соціальної захищеності середніх та малозабезпечених верств населення.

  2. Гарантованість прав кожного громадянина на якісну медичну допомогу.

  3. Обов’язковість внесків як громадян, так і юридичних осіб.[4, с. 233]

Елементом страхової медицини є медичне страхування. І різні науковці по різному підходять до трактування цього поняття, а саме:

  1. С. Юрій відзначає: «медичне страхування — це форма соціального захисту населення щодо охорони здоров’я, пов’язана з компенсацією витрат громадян на медичне обслуговування. Це система організаційних та фінансових заходів щодо забезпечення діяльності страхової медицини» [5, с. 462].

  2. І. Сардинець: «медичне страхування — це різновид соціального страхування при захворюваннях, коли лікування оплачується з приватних, громадських або державних коштів» [6, с. 152].

  3. В. Бідний: «медичне страхування — вид соціального страхування населення, що забезпечує оплату медичного обслуговування застрахованим страховими товариствами за рахунок спеціальних фондів обов’язкового медичного страхування» [7, с. 134].

  4. А. Миронов: «медичне страхування — це форма соціального захисту населення у сфері охорони здоров’я. Медичне страхування являє собою страхування на випадок втрати здоров’я за будь-якої причини, в тому числі у зв’язку із хворобою чи нещасним випадком. Воно забезпечується заходами щодо формування особливих страхових фондів, призначених для фінансування медичної допомоги в межах страхових програм» [8, с. 312].

Можна сказати, що більшість авторів вважає, медичне страхування – формою соціального захисту. Треба розрізняти такі поняття, як «соціальний захист» та «соціальне страхування». Поняття «соціальне страхування» за змістом вужче ніж поняття «соціальний захист». Характеризуючи класи й види страхування, соціальне страхування розглядають як складовий елемент особистого страхування поряд з такими видами страхування, як страхування життя, страхування від нещасних випадків, медичне страхування [9, с. 26]. Термін «соціальний захист» трактується, як система розподільних відносин, у процесі яких за рахунок частини національного доходу утворюються та використовуються суспільні фонди грошових ресурсів для матеріального забезпечення та обслуговування окремих категорій громадян [5, с. 353].

Об'єктом медичного страхування є майнові інтереси, пов'я­зані з життям і здоров'ям громадян, а його метою — забезпечен­ня застрахованим особам при виникненні страхового випадку права на отримання медичної допомоги за рахунок нагромад­жених коштів та фінансування профілактичних заходів.

Суб'єкти медичного страхування:

  1. страховики, страхувальники;

  2. застраховані особи;

  3. медичні заклади.

Страховими ризиками в медичному страхуванні є за­хворювання застрахованого, а страховими випадками — його звернення в медичну установу і надання застрахованому ліку­вальних послуг. [10, с. 139-159]

1.2 Форми і види медичного страхування

В основу класифікації можна покласти багато ознак. Почнемо з характеру фінансування медичної системи, за цією ознакою розрізняють:

  1. Бюджетну.

  2. Соціальну.

  3. Приватну.

  4. Змішану.

Бюджетна система набула найбільшого розвитку в СРСР. За такої системи фінансування охорони здоров’я здійснюється за рахунок податкових надходжень до бюджету. Соціальна система фінансування охорони здоров’я спирається на цільові внески працівників, підприємств, а також на державних субсидіях. В соціальній системі переважають внески підприємств і характерна дана система для країн Західної Європи. Приватна система характерна для США. Але в чистому вигляді жодна система не існує, зазвичай це поєднання декількох, з вище згаданих.

За принципом управління медичне страхування поділяється на:

1. Централізоване.

2. Децентралізоване.

За формою залучення застрахованих медичне страхування поділяється на :

  1. Індивідуальне.

  2. Колективне.

Більш детально варто розглянути форми медичного страхування – обов’язкове та добровільне медичне страхування.

Обов'язкове медичне страхування має риси соціального стра­хування, оскільки порядок його здійснення визначається держав­ним законодавством. Обов’язкове медичне страхування реалізується відповідно до держав­них програм, що обумовлюють гарантований обсяг та умо­ви надання медичної допомоги населенню і здійснення необхідних профілактичних заходів, та координується державни­ми структурами. ОМС перебуває під жорстким контролем дер­жави і характеризується безприбутковістю. Ця форма організації страхового фонду дає змогу планувати медичну допомогу завдя­ки стабільності надходжень коштів.

Обов’язкове медичне страхування базується на чотирьох принципах: загальність, державність, некомерційність, обов’язковість. Принцип державності передбачає, що кошти обов’язкового медичного страхування є власністю держави, адже держава виступає страховиком для непрацюючого та незахищеного населення, а також передбачається контроль з боку держави за збором та перерозподілом коштів фондів обов’язкового медичного страхування. Держава має гарантувати стійкість цієї системи, а також виконання зобов’язань перед застрахованими громадянами. Також обов’язкове медичне страхування має будуватися на принципі некомерційності, а весь прибуток від операцій з обов’язкового медичного страхування спрямовується на збільшення резервів. Принцип загальності передбачає, що кожен громадянин країни, має право на отримання медичних послуг, які включені до програми обов’язкового медичного страхування. А принцип обов’язковості буде зобов’язувати юридичних осіб та органи місцевої влади здійснювати відрахування до цих фондів.

Суб'єктами ОМС є страхувальники, застраховані особи, фон­ди обов'язкового медичного страхування, страховики і лікуваль­но-профілактичні установи.

Страхувальниками при ОМС для працюючого населення виступають юридичні особи (підприємства, установи, органі­зації), а для непрацюючого — держава. Обов'язкове медичне страхування проводиться на основі двох програм — базової і територіальної.

Базова програма у відповідності до законодавчих актів опрацьовується Міністерством охорони здоров'я і затверджуєть­ся на рівні держави. Вона охоплює мінімально необхідний перелік медичних послуг для кожного громадянина.

На основі базової програми органи державного управління розробляють і затверджують територіальні програми ОМС. Ними передбачаються мінімальні обсяги медичної допомоги, гаран­товані державою, та розрахунки їх вартості.

Обсяг та умови надання медичної допомоги, що передбача­ються територіальними програмами, не можуть бути меншими від встановлених у базовій програмі.

Медичні заклади, що залу­чені до програм ОМС, несуть економічну та юридичну відпові­дальність перед страхувальниками за надання медичних послуг, передбачених договором страхування, щодо обсягу і якості.

Система ОМС зобов’язує страхувальників укладати відповідні договори, згідно з якими вони мають право на одер­жання медичних послуг.

При укладанні договору страховик видає страхувальникові страховий договір, а застрахованому — страховий поліс, який має силу договору.

У договорі ОМС визначається, що страхова організація бере на себе зобов'язання з оплати медичних та інших послуг, нада­них застрахованим. У свою чергу, страхувальник зобов'язується своєчасно сплачувати страхові внески, розмір, строки і порядок внесення яких обумовлені в договорі.

Страховий поліс ОМС є гарантом соціального захисту гро­мадян. Застраховані особи мають право на отримання медичної допомоги, вільний вибір медичної установи і лікаря, висунення претензій страховику, страховій медичній організації, у тому числі і на матеріальну компенсацію завданої шкоди здоро­в'ю.

ОМС охоплює практично все населення і задовольняє основні першочергові потреби, але воно не може охопити весь обсяг ри­зиків. Тому незадоволений страховий інтерес реалізується орга­нізацією добровільного медичного страхування, що доповнює обов'язкове[10, ст 139-159].

Добровільне медичне страхування є важливим ринковим компонентом та ефективним доповненням до системи соціального забезпечення, в т. ч. обов'язкового загальнодержавного медичного страхування.

Суб'єктами добровільного медичного страхування є:

  1. страхувальники - окремі дієздатні громадяни, підприємства, що представляють інтереси громадян, а також благодійні організації та фонди;

  2. страховики - страхові компанії, що мають ліцензії на здійснення цього виду страхування;

  3. медичні заклади, що надають допомогу на засоби медичного страхування і мають ліцензію на здійснення лікувально-профілактичної діяльності, передбачену Програмою ДМС;

  4. аптеки - фармацевтичні установи, що забезпечують застраховану особу або медичний заклад медикаментами та матеріалами, необхідними для надання медичної допомоги, передбаченої договором ДМС;

  5. асистуюча компанія, яка е посередником між страховиком, медичним закладом та аптекою. Вона організує надання застрахованій особі медичної допомоги за Програмою ДМС.

Страхові фонди добровільного медичного страхування утворюються за рахунок добровільних страхових внесків:

  1. підприємств та організацій;

  2. різних груп населення;

  3. окремих громадян.

Добровільне медичне страхування може бути індивідуальним і колективним.

За індивідуального страхування страхувальниками, як правило, є окремі громадяни, які уклали договір зі страховиком про страхування себе або третьої особи (дітей, батьків, родичів) за рахунок власних грошових засобів.

За колективного страхування страхувальником, як правило, є підприємство, установа, яка укладає договір зі страховиком про страхування своїх працівників або інших фізичних осіб (членів сімей працівників, пенсіонерів тощо) за рахунок їхніх грошових засобів.

Страхові організації укладають угоди з профілактично-лікувальними закладами (незалежно від форм власності) про надання ними медичної допомоги застрахованим за певну плату, яку зобов'язується гарантувати страховик.

Страховий поліс із добровільного медичного страхування обумовлює обсяг надання медичних послуг, можливість вибору умов отримання медичної допомоги тощо. Програми добровільного медичного страхування розширюють можливості та поліпшують умови надання профілактичної, лікувально-діагностичної та реабілітаційної допомоги.

Договір з добровільного медичного страхування може, зокрема, передбачати:

  1. ширше право вибору застрахованим пацієнтом медичних установ, лікарів для обслуговування;

  2. поліпшення умов утримання застрахованого в стаціонарах, санаторіях, профілакторіях;

  3. надання спортивно-оздоровчих послуг та інших засобів профілактики;

  4. подовження тривалості після лікарняного патронажу та догляду за пацієнтом у домашніх умовах;

  5. діагностику, лікування та реабілітацію з використанням методів нетрадиційної медицини;

  6. розвиток системи сімейного лікаря;

  7. страхування виплат з тимчасової непрацездатності, вагітності, пологів та материнства на пільгових умовах за строками і розмірами грошових виплат;

  8. участь у цільовому фінансуванні технічного переозброєння й нового будівництва лікувально-профілактичних установ, підприємств з виробництва медичного устаткування, ліків з правом першочергового отримання послуг або продукції (протези, ліки, діагностика і т. ін.) цих підприємств та організацій.

Страховим ризиком за ДМС є певна подія, що має випадковий але вірогідний характер, на випадок якої здійснюється страхування.

Страховими ризиками за ДМС є:

  1. хвороба застрахованої особи;

  2. ушкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку;

  3. смерть застрахованої особи внаслідок хвороби під час перебування в медичному закладі.[11]

Добровільне медичне страхування має свої особливості, власне, які і визначають його місце на ринку страхових послуг. По-перше ДМС це одна із форм особистого страхування, яке є досить важливим ринковим компонентом, що доповнює системи обов'язкового загальнодержавного медичного страхування і соціального забезпечення. ДМС обирається за бажанням страхувальника і напряму залежить від рівня його доходів. ДМС ґрунтується на принципі страхової солідарності, зміст якої полягає в тому, що застрахована особа отримує медичну допомогу у випадках та обсягах, що визначаються страховим договором згідно зі сплаченим страховим платежем. Перевищення вартості медичних послуг над внесками страхувальника є можливим, оскільки частина застрахованих, які внесли премії до страхової компанії, не потрапляють у страхову ситуацію і не користуються послугами медичних закладів.


  1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас