Ліцензування підприємницької діяльності

Ім'я файлу: Лекція 4 підпр.право.docx
Розширення: docx
Розмір: 46кб.
Дата: 23.12.2020
скачати
Пов'язані файли:
Адмін відповідальність неповнолітніх.doc

Лекція 4

Тема: Ліцензування підприємницької діяльності

1. Поняття ліцензування підприємницької діяльності та його значення.

2. Види діяльності,що підлягає ліцензуванню.

3. Порядок та умови видачі та переоформлення ліцензії.

4. Ліцензійний реєстр та ведення ліцензійних справ.

5. Контроль у сфері ліцензування.

1. Поняття ліцензування підприємницької діяльності та його значення.

Підприємницька діяльність, яка безпосередньо впливає на здоров'я людей, навколишнє природне середовище та безпеку держави і суспільства, вимагає спеціального дозволу ліцензії. Перелік ліцензованих видів діяльності нараховує 80 найменувань. Для здійснення ліцензованої підприємницької діяльності необхідно отримати відповідну ліцензію та дотримуватись певних умов і правил Здійснення саме цього виду діяльності.

Ліцензія – це дозвільний документ, що видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженими ним органом виконавчої влади, згідно з яким його власник має право на здійснення певного виду підприємницької діяльності, який вимагає такого дозволу. Щоб одержати ліцензії на кожен вид ліцензованої діяльності підприємець подає органу, який уповноважений видавати ліцензію, заяву встановленого зразка, із зазначенням для фізичних осіб – прізвище, ім'я та по батькові, паспортні дані, місце проживання, ідентифікаційний номер; для юридичних осіб – назва, місце розташування, організаційно- правова форма, банківські реквізити, ідентифікаційний код); вид діяльності на який передбачається отримати ліцензію; заявлений термін дії ліцензії

До заяви додаються такі документи: фізичні особи – копію документів, що засвідчують рівень освіти та кваліфікації, необхідні для здійснення певного виду діяльності; документ про внесення плати за ліцензію, копію свідоцтва про державну реєстрацію. Рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії (із зазначенням причин відмови) видається в письмовій формі протягом 30 днів з дня одержання заяви та необхідних документів. Відмова може бути оскаржена у суд

Термін дії ліцензії встановлюється органом, що видає ліцензію, але не може бути меншим ніж три роки. Дія існуючої ліцензії може бути продовжена на новий термін за заявою суб'єкта підприємництва. Орган, що видав ліцензію, має право призупинити її дію або анулювати. Ліцензія може бути анульованою у таких випадках: виявлення завідомо недостовірних даних у заяві на отримання ліцензії або доданих документах, передача ліцензії іншому суб'єкту підприємництва; скасування державної реєстрації суб'єкта підприємництва; повторного грубого порушення ліцензійних умов.

Органи ліцензування

Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у сфері ліцензування, законодавчі основи її реалізації.

Реалізацію державної політики у сфері ліцензування здійснює Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, а також органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноважені виконавчі органи рад, уповноважені провадити ліцензування певних видів господарської діяльності.

Інтелектуальна власність

Ліце́нзія — це письмове повноваження, котре надається особою, що має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіаром), іншій особі (ліцензіату), про надання їй права на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері. У патентній справі — дозвіл на використання винаходу або іншого технічного досягнення, який видається на основі ліцензійної угоди або судового чи адміністративного рішення компетентного державного органа

Види ліцензій при розпорядженні об'єктами права інтелектуальної власності.

Ліцензія може бути виключною, одиничною, та невиключною:

Виключна ліцензія надається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.
Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об'єкта у зазначеній сфері.
Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.
Примусова ліцензія — надання дозволу на використання об'єкта права інтелектуальної власності за рішенням компетентного органу держави (наприклад, якщо власник патенту на винахід не використовує протягом трьох років свій винахід і відмовляється надати ліцензію зацікавленій особі, остання має право звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання даного винаходу).
Відкрита ліцензія — згода власника прав на об'єкт права інтелектуальної власності укласти ліцензійний договір з будь-якою особою на визначених правовласником умовах (наприклад, власник патенту на винахід має право подати заявку до Державної служби інтелектуальної власності заяву про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу) [2].

За згодою ліцензіара, наданою у письмовій формі, ліцензіат може видати письмове повноваження на використання об'єкта права інтелектуальної власності (тобто субліцензію) іншій особі (субліцензіату).

Ліцензія може бути оформлена як окремий документ або бути у складі ліцензійного договору.

За ліцензійним договором ліцензіар надає ліцензіату ліцензію на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог законодавства України. У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає субліцензіату субліцензію. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіату несе ліцензіат, якщо інше не передбачено ліцензійним договором. Ліцензійний договір укладається на строк, що повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт.^[5]

Субліцензія — за згодою ліцензіара, наданою у письмовій формі, ліцензіат може видати письмове повноваження на використання об'єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію).

Передача ліцензії не підлягає обов'язковій державній реєстрації, хоча така реєстрація може бути здійснена на вимогу ліцензіару або ліцензіату. Відсутність такої реєстрації не впливає на чинність наданих прав.

Зовнішня економіка

Зовнішньоекономі́чна ліце́нзія є письмовим повноваженням, що видається компетентними державними органами на здійснення зовнішньоторгівельних операцій.

Види зовнішньоекономічних ліцензій

В Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) ліцензій:

генеральна — відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції по певному товару (товарах) та/або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування по цьому товару (товарах); ;
разова (індивідуальна) — разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період не менший, ніж той, що є необхідним для здійснення експортної (імпортної) операції.
відкрита (індивідуальна) — дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду часу (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу;;
антидемпінгова (індивідуальна) — належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом встановленого терміну певного товару (товарів), який є об'єктом антидемпінгового розслідування та/або антидемпінгових заходів;
компенсаційна (індивідуальна) — належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом встановленого терміну певного товару (товарів), який є об'єктом антисубсидиційного розслідування та/або компенсаційних заходів; Компенсаційні ліцензійні угоди — форма міжнародної економічної угоди, предметом якої є обмін науково-технічними результатами, передача один одному технічної документації, досвіду і знання, здійснення взаємного стажування спеціалістів. Практично такі угоди укладаються тоді, коли наукова розробка, що передається одній із сторін угоди, частково або повністю компенсує витрати на придбання відповідної розробки з іншого боку.
спеціальна (індивідуальна) — належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару (товарів), який є об'єктом спеціального розслідування та/або спеціальних заходів.

По кожному виду товару встановлюється лише один вид ліцензії.

2. ВИДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЛІЦЕНЗУВАННЮ

Ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності:

1) банківська діяльність, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

2) надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів);

3) професійна діяльність на ринку цінних паперів, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні";

4) діяльність у галузі телебачення і радіомовлення, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення";

5) діяльність у сфері електроенергетики, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про ринок електричної енергії", і діяльність у сфері використання ядерної енергії, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії";

6) освітня діяльність, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених спеціальними законами у сфері освіти;

7) виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів";

8) діяльність у сфері телекомунікацій з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про телекомунікації", надання послуг у галузі криптографічного захисту інформації (крім послуг електронного цифрового підпису) та технічного захисту інформації, за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України;

9) будівництво об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми та значними наслідками, - з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про архітектурну діяльність";

10) виробництво лікарських засобів, оптова та роздрібна торгівля лікарськими засобами, імпорт лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) - з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про лікарські засоби";

11) виробництво та ремонт вогнепальної зброї невійськового призначення і боєприпасів до неї, холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду, торгівля вогнепальною зброєю невійськового призначення та боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду; виробництво спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони та їх продаж;

12) виробництво вибухових матеріалів промислового призначення за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України;

13) надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України;

14) виробництво особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, поводження з небезпечними відходами. Не підлягає ліцензуванню зберігання (накопичення) суб’єктом господарювання утворених ним небезпечних відходів, якщо протягом року з дня утворення небезпечні відходи передаються суб’єктам господарювання, що мають ліцензію на поводження з небезпечними відходами;

15) медична практика;

16) діяльність банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини згідно з переліком, затвердженим Міністерством охорони здоров’я України;

17) ветеринарна практика;

18) випуск та проведення лотерей;

19) туроператорська діяльність;

20) посередництво у працевлаштуванні за кордоном;

21) промисловий вилов водних біоресурсів за межами юрисдикції України;

22) культивування рослин, включених до таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Кабінетом Міністрів України, розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізація (відпуск), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до зазначеного Переліку, - з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори";

23) діяльність, пов’язана з розробленням, виготовленням, постачанням спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку та інших технічних засобів негласного отримання інформації (критерії належності та перелік технічних засобів негласного отримання інформації визначаються Кабінетом Міністрів України за поданням Служби безпеки України);

24) перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом;

25) зовнішньоекономічна діяльність відповідно до статті 16 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність";

26) транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом;

27) діяльність на ринку природного газу, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про ринок природного газу";

28) централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, крім централізованого водопостачання та водовідведення за нерегульованим тарифом;

29) виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії, крім виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за нерегульованим тарифом;

30) охоронна діяльність;

31) перероблення побутових відходів;

32) захоронення побутових відходів;

33) виробництво ветеринарних препаратів.

3. Порядок та умови видачі та переоформлення ліцензії

Відповідно до ст. 91 ЦКУ юридична особа може здійснювати окремі види діяльності тільки після отримання спеціального дозволу (ліцензії).

Ліцензія — це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на проведення зазначеного в ліцензії виду господарської діяльності протягом певного терміну за умови дотримання ліцензійних умов (ст. 1  Про ліцензування певних видів господарської діяльності).

Форма бланка ліцензії затверджена постановою КМУ від 20.11.2000 р. № 1719. Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, визначений у ст. 9 Закону про ліцензування. Даний перелік є вичерпним, тобто не зазначені в ньому види господарський діяльності ліцензуванню не підлягають. Виняток становлять види діяльності, не зазначені в ст. 9, але передбачені ч. 2 ст. 2 Закону про ліцензування, а саме:

·   Банківська діяльність;

·   Професійна діяльність на ринку цінних паперів;

·   Діяльність з надання фінансових послуг;

·   Зовнішньоекономічна діяльність;

·   Діяльність в галузі телебачення і радіомовлення;

·   Діяльність у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії;

·   Освітня діяльність;

·   Діяльність у сфері інтелектуальної власності;

·   Виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами;

·   Діяльність у сфері телекомунікацій;

·   Будівництво.

Зазначені види діяльності підлягають ліцензуванню за правилами і відповідно до законів, що регулюють відносини у цих сферах.

Органи ліцензування та ліцензійні умови

Органом ліцензування є орган виконавчої влади, визначений КМУ, або спеціально уповноважений виконавчий орган місцевих рад для ліцензування окремих видів господарської діяльності (ст. 1 Про ліцензування певних видів господарської діяльності).В Україні немає єдиного державного органу ліцензування, що видає ліцензії на всі види діяльності. Ліцензії видаються різними вищими або місцевими органами виконавчої влади, перелік яких визначений КМУ. Якщо ліцензію на будь-який вид діяльності може видавати як вищий, так і місцевий орган виконавчої влади, то вважається, що на підставі ліцензії, виданої центральним органом, господарська діяльність може здійснюватися на всій території України, а на підставі ліцензії, виданої місцевим органом,— на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Органами ліцензування розробляються спеціальні регуляторні акти — ліцензійні умови, в яких встановлюються кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги, дотримання яких необхідно для здійснення певного виду господарської діяльності (ст. 8 Закону про ліцензування). У ліцензійних умовах можуть встановлюватися вимоги до освіти і спеціальних знань співробітників ліцензіата, особливі вимоги до приміщень, обладнання, інших технічних засобів, що застосовуються в ліцензійній діяльності, і т. п. Діяльність суб'єкта господарювання, який отримав ліцензію, має проводитися в точній відповідності з встановленими для цього виду ліцензійними умовами.

Порядок одержання ліцензії

Для отримання ліцензії суб'єкт господарювання повинен особисто чи через уповноважену особу звернутися до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка (ст. 10 Про ліцензування певних видів господарської діяльності). Заява про видачу ліцензії повинно містити наступні дані:

·   Відомості про суб'єкта господарювання — заявника (найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код, банківські реквізити юридичної особи; П. І. Б., паспортні дані, ідентифікаційний номер фізичної особи);

·   Вид господарської діяльності у відповідності зі ст. 9 Закону про ліцензування, на здійснення якої заявник хоче отримати ліцензію.

Заява про видачу ліцензії та додані до нього документи приймаються за описом, копія якого видається заявнику. У випадку, якщо заяву підписано або подано особою, яка не має на це повноважень, або документи, що додаються до заяви, оформлені з порушенням встановлених законодавством вимог, така заява може бути залишена органом ліцензування без розгляду (ч. 8 ст. 10 Про ліцензування певних видів господарської діяльності). Про залишення заяви без розгляду орган ліцензування письмово повідомляє заявника. Після усунення причин, які послужили підставою для залишення заяви без розгляду, заява про видачу ліцензії може бути подано повторно. За заявою, прийнятому до розгляду, орган ліцензування може прийняти одне з двох рішень: про видачу або про відмову у видачі ліцензії. Загальний термін для прийняття рішення складає 10 робочих днів з дати надходження заяви. Спеціальним законодавством можуть бути передбачені й інші строки для прийняття рішення (ст. 11 Про ліцензування певних видів господарської діяльності). Після розгляду заяви та прийняття рішення про видачу або про відмову у видачі ліцензії орган ліцензування протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення письмово повідомляє про це заявника.

При позитивному  рішенні

У відповідності зі ст. 15 Закону про ліцензування за видачу ліцензії стягується плата, яку заявник повинен внести протягом 30 календарних днів після направлення йому повідомлення про позитивне рішення. В іншому разі орган ліцензування може скасувати своє рішення про видачу ліцензії (ст. 14 Про ліцензування певних видів господарської діяльності). У загальному випадку розмір плати за видачу ліцензії становить 20 НМДГ, але є і диференційований розмір плати за видачу дозвільного документу. Протягом трьох робочих днів з моменту надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, орган ліцензування оформлює ліцензію і видає її заявнику. Ліцензіат зобов'язаний проводити ліцензійну діяльність особисто і не має права передавати ліцензію або її копію іншій юридичній або фізичній особі для проведення господарської діяльності.

При негативному  рішенні

Рішення про відмову у видачі ліцензії орган ліцензування може прийняти при наявності наступних підстав:

·   Недостовірність відомостей у документах, наданих заявником для отримання ліцензії. У такому разі нову заяву про видачу ліцензії заявник може подати не раніше, ніж через три місяці після прийняття рішення про відмову;

·   Невідповідність діяльності заявника ліцензійним умовам, установленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві на видачу ліцензії. У такому разі нову заяву про видачу ліцензії заявник може подати до органу ліцензування після усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії.

Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено в судовому порядку.

Здійснення декількох видів діяльності

Якщо суб'єкт господарювання планує проводити кілька видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, він повинен отримати окремі ліцензії на кожен вид діяльності. Дане правило не поширюється на випадки, коли який-небудь вид діяльності є виключним, і суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію на його здійснення, не має права займатися будь-яким іншим видом діяльності. Виключними видами діяльності є, наприклад, страхування, банківська діяльність, діяльність туристичних операторів і т. п.

Ліцензування філії та відокремлених підрозділів

При наявності у суб'єкта господарювання філій (відокремлених підрозділів), які будуть проводити господарську діяльність на підставі отриманої ліцензії, їх місцезнаходження повинно бути зазначено в заяві на отримання ліцензії. На кожну філію (відокремлений підрозділок) ліцензіата орган ліцензування видає засвідчені копії ліцензії (ч. 7 ст. 14 Про ліцензування певних видів господарської діяльності). За видачу копії ліцензії вноситься плата в розмірі одного НМДГ. У разі створення ліцензіатом нової філії, де буде здійснюватися ліцензійна діяльність, ліцензіат повинен звернутися до органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу копії ліцензії (лист Держкомпідприємництва від 20.07.2007 р. № 5381)

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув ваш лист від 10.05.2007 N 373, наданий на розгляд листом Міністерства фінансів України від 05.06.2007 N 31-35010-02-13/11563, та за результатами розгляду повідомляє наступне. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (далі — Закон) визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів, господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування. Згідно з частиною сьомою статті 14 Закону, засвідчена органом ліцензування копія ліцензії є документом, що підтверджує право філії або іншого структурного підрозділу ліцензіата на провадження певного виду господарської діяльності на підставі отриманої ліцензії. Відповідно до статті 19 Закону ліцензування формує і веде ліцензійний реєстр з певного виду господарської діяльності. До ліцензійного реєстру заносяться, зокрема, відомості про видачу копій ліцензії. Керуючись вимогами Закону, у разі наявності у заявника філій, інших відокремлених підрозділів, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ліцензії, у заяві про видачу ліцензії суб'єкт господарювання зазначає їх місцезнаходження.

У Законі також передбачено, що у разі ліквідації філії, іншого відокремленого підрозділу ліцензіата, які провадили господарську діяльність згідно з отриманою ліцензією, або у разі припинення провадження філією, іншим відокремленим підрозділом ліцензіата господарської діяльності згідно з отриманою ліцензією, ліцензіат зобов'язаний протягом семи робочих днів з дати ліквідації такої філії або іншого відокремленого підрозділу або з дати припинення діяльності такою філією або іншим відокремленим підрозділом подати до органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі. Орган ліцензування повинен внести відповідні зміни до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня з дати надходження такого повідомлення. У разі створення у ліцензіата нової філії, іншого нового відокремленого підрозділу, які провадитимуть вид господарської діяльності згідно з отриманою ліцензією, ліцензіат повинен подати до органу ліцензування заяву встановленого зразка про видачу копії ліцензії, у якій зазначає, зокрема, відомості про місцезнаходження нових відокремлених підрозділів, що провадитимуть діяльність на підставі отриманої ліцензіатом ліцензії.

Переоформлення ліцензії. Видача дубліката ліцензії

Відповідно до ст. 16 Про ліцензування певних видів господарської діяльності  підставами для переоформлення ліцензії є:

·   Зміна найменування юридичної особи або прізвища, імені, по батькові фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності;

·   Зміна місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності;

·   Зміни, пов'язані зі здійсненням ліцензіатом певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (скорочення або розширення ліцензійних видів діяльності).

При наявності таких підстав ліцензіат зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати до органу ліцензування заяву про переоформлення ліцензії. Разом із заявою надається також ліцензія, що підлягає переоформленню, та відповідні документи або їх нотаріально завірені копії, що підтверджують зазначені зміни. Переоформлення ліцензія видається органом ліцензування протягом трьох робочих днів з дати надходження заяви про переоформлення ліцензії та доданих документів. За переоформлення ліцензії стягується плата в розмірі 5 НМДГ. Строк дії переоформленої ліцензії не може перевищувати строку дії, зазначеного в ліцензії, що переоформлюється. Не переоформлена в строк ліцензія є недійсною. Відповідно до ст. 18 Про ліцензування певних видів господарської діяльності втрата ліцензії або пошкодження її бланка є підставами для видачі дублікатів ліцензії. Для цього ліцензіат повинен звернутися до органу ліцензування із заявою про видачу дубліката ліцензії. До заяви додається документ, що засвідчує внесення плати за видачу дубліката, а в разі пошкодження бланка ліцензії — додатково додається також зіпсований бланк ліцензії. Дублікат ліцензії видається органом ліцензування протягом трьох робочих днів з дати одержання заяви та необхідних документів. За видачу дубліката ліцензії стягується плата в розмірі 5 НМДГ. Строк дії дубліката ліцензії не може перевищувати строку дії втраченої або пошкодженої ліцензії.

Анулювання ліцензії

Підстави для анулювання ліцензії визначені у ст. 21 Про ліцензування певних видів господарської діяльності. Ліцензія може бути анульована як в результаті правомірних дій або подій, так і внаслідок порушення ліцензіатом вимог законодавства у сфері ліцензування. Зокрема, до правомірним можна віднести наступні підстави:

1. добровільне рішення ліцензіата, виражена в заяві про анулювання ліцензії;

2. скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання;

3. смерть фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності;

4. неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності.

До підстав для анулювання ліцензії внаслідок неправомірних дій відносяться:

1. повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов;

2. виявлення недостовірних відомостей у документах, наданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії;

3. встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для ведення господарської діяльності;

4. встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зафіксованих в документах, які додаються до заяви про видачу ліцензії;

5. невиконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;

6. відмова ліцензіата від проведення перевірки органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Рішення про анулювання ліцензії приймається органом ліцензування протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії. Рішення оформляється письмово і протягом трьох робочих днів з моменту його прийняття надсилається ліцензіату. Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через десять днів з дати його прийняття. Рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено в експертно-апеляційний рада при Держкомпідприємництва або в судовому порядку.

Відповідальність за порушення

Додатково дивитися витяги із законодавчих актів щодо відповідальність за роботу без ліцензії

Порушення у сфері ліцензування можна умовно розділити на дві групи:

а) ведення діяльності, що підлягає ліцензуванню, без отримання ліцензії

Загальна норма щодо відповідальності за здійснення ліцензованої господарської діяльності без одержання ліцензії закріплена в ст. 22 Про ліцензування певних видів господарської діяльності. Сам Закон розміри та види санкцій за порушення не встановлює, відсилаючи до спеціального законодавства. В залежності від виду діяльності конкретні штрафні санкції за відсутність ліцензії встановлені, зокрема, у ст. 17 Закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів»; ст. 1 Закону «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування», ст. 8 Закону «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування, матриць». Відповідно до пп. «Д» пп. 9.1.2 Закону № 2181 ведення ліцензійної діяльності без отримання ліцензії може бути підставою для адміністративного арешту активів платника податків. Крім того, згідно зі ст. 227 Цивільного кодексу України угода юридичної особи, здійснена без відповідної ліцензії, може бути визнана судом недійсною. Санкції за здійснення діяльності без одержання ліцензії застосовуються до підприємств та їх посадовим особам, а також фізичним особам — підприємцям;

б) порушення ліцензійних умов

Порушення ліцензійних умов може бути виявлено органом ліцензування під час перевірки суб'єктів господарювання. У такому випадку орган ліцензування видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов. У зазначений в такому розпорядженні термін ліцензіат повинен надати органу ліцензування інформацію про усунення порушень. Невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов або повторне їх порушення може бути підставою для анулювання ліцензії (ст. 21 Закону про ліцензування).

4. Ліцензійний реєстр та ведення ліцензійних справ

Створення Єдиного ліцензійного реєстру як системи, що динамічно розвивається відповідно до змін у законодавчій базі ліцензування, розпочалося в. Україні п 1997 році.

У 2000-2001 роках на виконання вимог Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» була повністю оновлена нормативно-правова база ведення Єдиного ліцензійного реєстру:

— розроблено порядок формування, ведення і користування відомостями ліцензійного реєстру та подання їх до Єдиного ліцензійного реєстру, які затверджені постановами Кабінету Міністрів України;

— розроблено Положення про порядок надання відомостей в електронному вигляді до Єдиного ліцензійного реєстру, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України;

— розроблено зразок, опис бланка ліцензії єдиного зразка;

— розроблено Інструкцію про порядок замовлення, постачання, зберігання, обліку і звітності витрачання бланків ліцензії єдиного зразка, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України.

Сьогодні Єдиний ліцензійний реєстр – це автоматизована система збирання, накопичення та обліку даних, пов'язаних із ліцензуванням підприємницької діяльності.

Єдиний ліцензійний реєстр містить інформацію про понад 1,798 млн ліцензійних дій (видача нових ліцензій, видача переоформлених ліцензій, видача дублікатів ліцензій,нвидача копій ліцензій, анулювання ліцензій, визнання недійсними ліцензій на бланках єдиного зразка) та архів з інформацією про понад 500 тисяч суб'єктів підприємницької діяльності, які будь-коли отримували ліцензії.

Інформаційний фонд Єдиного ліцензійного реєстру містить відомості:

1) про орган ліцензування, який видав нову (переоформлену) ліцензію або дублікат ліцензії;

2) про суб'єкт господарської діяльності, який отримав ліцензію;

3) про вид господарської діяльності, на провадження якого видана ліцензія;

4) про перелік робіт, операцій, послуг, які суб'єкт господарської діяльності мас право провадити в рамках виду діяльності згідно з виданою ліцензією;

4) про термін дії ліцензії;

5) про філії, інші відокремлені підрозділи, які провадять господарську діяльність згідно з виданою копією ліцензії;

6) про стан ліцензії (діюча, анульована, визнана недійсною).

Щомісяця до Єдиного ліцензійного реєстру надходять відомості про понад 20 тисяч суб'єктів господарської діяльності, які отримали ліцензії, а також відомості про анульовані або визнані недійсними ліцензії.
Порядок видачі інформації з Єдиного ліцензійного реєстру визначено Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. №    1658 «Про затвердження Порядку формування, ведення і користування відомостями ліцензійного реєстру та подання їх до Єдиного ліцензійного реєстру».

Користувачами відомостей з реєстрів та Єдиною ліцензійною реєстру є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, громадяни України, підприємства, установи, організації усіх форм власності, міжнародні об'єднання та організації, іноземні юридичні та фізичні особи, особи без громадянства.

Відомості Єдиного ліцензійного реєстру можуть надаватися користувачам з використанням електронних засобів зв'язку чи електронно-магнітних носіїв інформації.

За користування відомостями з Єдиного ліцензійного реєстру справляється плата, розміри якої затверджує Держкомпідприємництво за погодженням з Мінфіном. Тарифи на оплату послуг за користування даними Єдиного ліцензійного реєстру.

Органи державної влади звільняються від плати за користування відомостями з реєстрів та Єдиного ліцензійного реєстру.

Кошти, одержані від плати за користування відомостями з Єдиного ліцензійного реєстру, зараховуються до Державного бюджету України у порядку, встановленому Мінфіном.

Запит на отримання інформації з Єдиного ліцензійного реєстру подасться у письмовому вигляді до Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва (01011, м. Київ, вул. Арсенальна, 9/11).

В залежності від виду запиту та кількості знайденої по запиту інформації запитувачу (крім органів державної влади) протягом 30-ти діб готується та надсилається супровідним листом Рахунок-фактура.

Після отримання квитанції про сплату послуг на суму, що вказана у рахунку-фактурі надається відповідь по суті порушеного запиту.

5. Контроль у сфері ліцензування

Державний нагляд за додержанням органами ліцензування вимог законодавства в сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності" (87716).

Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування здійснює позапланові перевірки додержання органами ліцензування вимог законодавства в сфері ліцензування лише на підставі надходження до нього в письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення вимог законодавства в сфері ліцензування, або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень органом ліцензування вимог законодавства в сфері ліцензування

Орган ліцензування під час перевірки надає спеціально уповноваженому органу з питань ліцензування рішення та інші документи з питань ліцензування та забезпечує умови для проведення перевірки.

За результатами перевірки спеціально уповноважений орган з питань ліцензування протягом п'яти робочих днів з дня закінчення перевірки складає акт у двох примірниках. Один примірник акта видається керівнику органу ліцензування, діяльність якого перевірялася, другий - зберігається спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

У разі виявлення порушень органом ліцензування законодавства в сфері ліцензування спеціально уповноважений орган з питань ліцензування не пізніше ніж за п'ять робочих днів з дати складання акта перевірки видає розпорядження про усунення органом ліцензування порушень законодавства в сфері ліцензування.

Орган ліцензування, який одержав розпорядження про усунення порушень законодавства в сфері ліцензування, зобов'язаний в установлений в розпорядженні строк подати спеціально уповноваженому органу з питань ліцензування інформацію про усунення виявлених порушень.

Контроль за наявністю ліцензії у суб'єктів господарювання здійснюють органи виконавчої влади, на які згідно з законодавством покладено функції контролю за наявністю ліцензій, шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

Контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснює орган ліцензування в межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок .

Планові перевірки дотримання ліцензіатом ліцензійних умов проводяться не частіше одного разу на рік.

Позапланові перевірки здійснюють органи ліцензування або спеціально уповноважений орган з питань ліцензування лише на підставі надходження до них у письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення ліцензіатом ліцензійних умов або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов.

Ліцензіат під час перевірки дотримання ним ліцензійних умов надає всі необхідні для проведення перевірки документи та забезпечує умови для її проведення. За результатами перевірки орган ліцензування в останній день перевірки складає акт у двох примірниках. Один примірник видається керівнику юридичної особи або фізичній особі-підприємцю, який перевірявся, другий - зберігається органом ліцензування.

Орган ліцензування не пізніше п'яти робочих днів з дати складання акта перевірки порушень ліцензійних умов видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов або приймає рішення про анулювання ліцензії .

Ліцензіат, який одержав розпорядження про усунення ним порушень ліцензійних умов, зобов'язаний в установлений в розпорядженні строк подати до органу ліцензування інформацію про усунення порушень

Державні контролюючі органи й органи місцевого самоврядування у разі виявлення порушень ліцензійних умов зобов'язані повідомити про ці порушення орган ліцензування.
скачати