Ім'я файлу: лабзошит плоди 1.docx
Розширення: docx
Розмір: 39кб.
Дата: 23.05.2022
скачати
Пов'язані файли:
Синхронний переклад.doc
план виховного заходу практика.docx
Розширення: docx
Розмір: 39кб.
Дата: 23.05.2022
скачати
Пов'язані файли:
Синхронний переклад.doc
план виховного заходу практика.docx
Лабораторна робота 1.
ВИРОБНИЧО-БІОЛОГІЧНЕ УГРУПОВАННЯ ПЛОДОВИХ РОСЛИН
Мета заняття. Вивчити ботанічну класифікацію і виробничо-
біологічне угруповання основних плодових рослин.
Загальні поняття. Усю розмаїтість плодових рослин (більше 100 родин)
прийнято поділяти на виробничо-біологічні групи, в основу яких покладені відношення порід до умов вирощування і зональність розміщення, харчова і технологічна цінність продуктів їх переробки, морфологічні подібності плодів та інші ознаки.
Виділяють наступні групи: I ― зерняткові; II ― кісточкові; III ― горіхоплідні; IV ― ягідні; V ― цитрусові; VI ― субтропічні; VII ― тропічні; VIII ― технічні.
1.1. Виробничо-біологічне угруповання плодових рослин
Зерняткові. Відносять плодові листопадні породи із родини Розанні (Rosaceae Juss), що належать до підродини яблуневі (Pomoideae Focke). Плід соковитий, яблукоподібний з розрослим їстівним оплоднем, багатонасіннєвий. Основна частина оплодня – мезокарп, що поступово переходить у зовнішній м'якуш – екзокарп.
Найпоширеніші роди: Malus, Pirus,Cydonia, Chaenomeles, Docynia, Sorbus,Aronia, Mespilus, Amelanchier, Crataegus.вкажіть українські назви родів
Деталізуйте представників групи
Кісточкові. Відносять плодові листопадні породи із родини Розанні (Rosaceae Juss), що належать до підродини сливові (Pomoideae Focke).
Плід ― кістянка соковита, звичайно однонасінна. Ендокарп оплодня
дуже дерев’яніє й утворює кісточку. Мезокарп соковитий, їстівний. Екзокарп представлений шкірочкою плода.
Найпоширенішіроди: Armeniaca,Persica, Cerasus, Prunus, Prinsepia.
Деталізуйте представників
Ягідні групи. Відносять плодові листопадні й вічнозелені породи з різних ботанічних родин. Об’єднуючим початком є наявність у рослин соковитого ягодоподібного плоду, що звичайно не витримує тривалого зберігання й часто малотранспортабельний.
Найпоширеніші роди: Fragaria,Rubus, Ribes, Grossularia, Rosa, Lonicera,Actinidia, Hippophae, Schizandra, Berberis,Vaccinium.
Деталізуйте представників
Горіхоплідні. Відносять плодові листопадні й вічнозелені породи з різних ботанічних родин, що формують плоди ― горіхи і сухі кістянки. Господарсько-цінною частиною у горіхоплідних є насіння, яке часто називають ядром. Ядро оточує здерев’янілий оплодень (фісташка) або тільки экзокарп (мигдаль, горіх волоський).
Найпоширеніші роди: Juglans,Amygdalus, Corylus, Pistacia, Castanea,
Caria.
Деталізуйте представників групи
Цитрусові. Відносять плодові вічнозелені породи родини рутові (Rutaceae) підродини помаранчевих (Aurantioideae). Цитрусові ― типові субтропічні рослини з специфічним ягодоподібним плодом ― геспередіумом, шкірястим экзо- мезокарпієм і соковитою внутрішньою частиною – ендокарпієм. Усі цитрусові породи, які вирощуються, належать до родів Сitrus,Fortunella і Poncirus.
Дуталізуйте представників групи
Субтропічні. Відносять плодові листопадні й вічнозелені рослини з різних ботанічних родин, яким необхідні для росту й плодоношення майже цілорічна вегетація. Однак у них виражена сезонність, що припадає на зимовий період.
Найпоширеніші роди: Olea, Feijoa, Eriobotrya, Laurocerasus, Arbutus, Ficus,Diospyros, Panica, Ziziphus, Asimina,Hovenia, Morus, Cornus, Ceratonia,Elaeagnus.
Деталізуйте представників групи
Тропічні. Відносять плодові вічнозелені породи з різних ботанічних родин, які вирощують в тропічних районах земної кулі. У них слабко виражена сезонність розвитку, настільки характерна для плодових рослин
помірної зони.
Найпоширеніші роди: Anacardium, Musa, Mango, Ananas, Carica, Phoenix,Cocos, Elaeis, Litchi, Euphoria, Nephelium,
Persia, Annona, Durio, Eugenia, Artocarpus.
Деталізуйте представників групи
Технічні. Відносять плодові листопадні й вічнозелені породи з різних ботанічних родин, у яких крім плодів використовують для різних цілей вегетативні органи. Найпоширеніші роди: Thea, Coffea,
Theobroma, Morus, Laurus, Humulus.
Деталізуйте представників цієї групи
2. Коротка характеристика основних плодових порід: відсортуйте за групами та вкажіть тип суцвіття, плід, поширені сорти
Абрикос Armeniaca
Аґрус Grossularia
Айва Cydonia
Актинідія Actinidia
Алича Prunus
Аронія Aronia
Виноград Vitis
Вишня Cerasus
Горіх Juglans
Глід Crataegus
Горобина Sorbus
Жимолость Lonicera
Калина Viburnum
Кизил Cornus
Малина Rubus
Мигдаль Amygdalus
Обліпиха Hippophae
Персик Persica
Порічка Ribes
Слива Prunus
Суниця Fragaria
Смородина Ribes
Хеномелес Chaenomeles
Шипшина Rosa
Щовковиця Morus
Черешня Cerasus
Фундук Corylus
Яблуня Malus
Лабораторна робота № 2
Тема: Будова плодових рослин та їх морфологічні особливості.
Мета роботи: 1. Ознайомитись з основними частинами плодових рослин. 2. Вивчити їх морфологічні особливості.
Матеріали і приладдя: Кольорові олівці, рулетка, лінійка, атлас плодових культур.
Завдання: 1. Замалювати та вказати основні частини дорослого плодового дерева. Описати надземну частину дерева для кожного студента індивідуально (рис. 1).
| | |
Рис. 1 Схема будови плодового дерева:1 – стовбур ; 2 – штамб; 3 – центральний провідник; 4 – коренева шийка; 5 – пагін продовження; 6 – конкурент; 7 – скелетна гілка 1-го порядку розгалуження; 8 – напівскелетна гілка; 9 – ярус; 10 – плодоносні обростаючі гілки; 11 – місце щеплення; 12 – вовчковий пагін; 13 – коренева поросль; 14 – скелетні горизонтальні корені; 15 – скелетні вертикальні корені; 16 – кут відходження; 17– кут розбіжності; 18 – кут нахилу; 19 – кут підйому; 20 – обростаючі корені; 21 – інтеркалярна вставка;
Завдання 2. Ознайомитись з типами кореневих систем і коренів, їх будовою (див. рис 1). Замалювати будову рослини з кожної групи зерняткових, кісточкових, горіхоплідних, ягідних та дерева, чагарники, напівчагарники та однорічні та вказати відмінні ознаки та способи розмноження рис. 2
ОРГАНОГРАФІЯ І САДОВА ТЕРМІНОЛОГІЯ
Мета заняття. Вивчити садову термінологію плодових і ягідних
рослин та їхні життєві форми.
Загальні поняття. За розмірами, довговічністю і характерними морфологічними ознаками росту всі плодові породи поділяють на наступні групи:
1. Деревоподібні: а) ― сильно виявлена стовбуровість; б) ― менш виявлена стовбуровість. 2. Кущовидні. 3. Напівчагарникові. 5. Багаторічні чагарнички. 6. Ліанові: а) ― виткі; б) ― чіпкі. 7. Багаторічні трав'янисті.
Надземна частина
Гілка ―
Внутрішнє річне кільце ―
Зовнішнє (брунькове) річне кільце ―
Вторинний ріст ―
Габітус ―
Річний приріст ―
Інтеркалярна вставка ―
Кореневище ―
Конкурент ―
Коренева шийка справжня ―
Коренева шийка умовна ―
Крона ―
Міжвузля ―
Обростаюча (плодоносна) гілка ―
Обростаюча гілочка ―
Відсадок ―
Плодова сумка ―
Пагін ―
Пагін продовження ―
Підщепа ―
Напівскелетна гілка ―
Поступальний ріст ―
Прищепа ―
Скелет (кістяк) дерева ―
Скелетна гілка: 0-го порядку розгалуження (
Скелетна гілка: 2-го порядку розгалуження (СГ2) ―
Скелетна гілка: 3-го порядку розгалуження (СГ3) ―
Скелетоутворювач ―
Стовбур ―
Кут нахилу ―
Кут відходження ―
Кут підйому ―
Кут розбіжності ―
Вузол ―
Центральний провідник (лідер) ―
Штамбоутворювач ―
Штамб ―
Ярус ―
Підземна частина
Підземний штамб ―
Коренева мичка ―
Коренева система ―
Корінь ―
Скелетний корінь: 0-го порядку розгалуження (СК0) ―
Скелетний корінь: 1-го порядку розгалуження (СК1) ―
Скелетний корінь: 2-го порядку розгалуження (СК2) ―
Скелетний корінь: 3-го порядку розгалуження (СВ3) ―
Напівскелетний корінь ―
Обростаючий корінь (мичкуватий) ―
3. МОРФОЛОГІЯ ВЕГЕТАТИВНИХ ПАГОНІВ
Мета заняття. Вивчити морфологічну будови вегетативних органів різних плодових і ягідних рослин.
Загальні поняття. Облиствлений приріст поточного року називається пагоном(cormus), що складається з стебла, листків, що відходять від нього, і бруньок. Пагін ―єдиний орган: листки і стебла мають єдину провідну систему і формуються з загального конусу наростання. Виник як пристосування до наземного способу життя в результаті перетворення системи безлистих циліндричних органів ― теломів ― у ринієфітів і є найбільшим ароморфозом в історії рослинного світу на Землі.
Брунька (gemma) ― зародковий пагін, що перебуває в стані спокою. Вегетативна
брунька складається з короткої внутрішньобрунькової осі (стебла) з конусом наростання і
зародкових листків. Репродуктивна брунька містить у собі тільки зачаток суцвіття чи
квітки без асимілюючих листків. У вегетативно-репродуктивній бруньці конус наростання
перетворений у зародкову квітку чи суцвіття.
Листок (folium) ― бічний, як правило плоский, дорсивентральний орган пагона
вищих рослин, форма якого сприяє створенню максимальної фотосинтетичної поверхні,
що виконує функції фотосинтезу і транспірації, а також забезпечує газообмін з повітряним
середовищем і бере участь в інших найважливіших процесах життєдіяльності рослин.
Стебло (caulis) ― осьова частина пагона рослин, що складається з вузлів ―
ділянок, від яких відходять бічні органи (гілки, пагони, листки й ін.) і міжвузль ― ділянок
між двома сусідніми вузлами. Росте в довжину за рахунок верхівкової (у конусі
наростання) і вставних, чи інтеркалярних меристем
Типи бруньок:
Відкрита (гола) ―
Закрита ―
Сидяча ―
Черешкова ―
Верхівкова (кінцева, термінальна) ―
Бічна (латеральна) ―
Вегетативна ―
Генеративна ―
Вегетативно-генеративна (змішана) ―
Пізньостигла (зимуюча) ―
Скоростигла ―
Спляча ―
Запасна ―
Розміщення бруньок:
Розставлене ―
Зближене ―
Скупчене ―
Одиночне ―
Групове ―
Серіальне (вертикально-рядове) ―
Колатеральне (горизонтально-рядове) ―
Екзогенне (поверхневе) ―
Ендогенне (занурене) ―
Пазушне (провентивне) ―
Придаткове (адвентивне) ―
Плодова сумка ―
Вічко ―
Неоднорідність бруньок:
Різноякісність ―
Пробудимість ―
Пагоноутворювальна здатність ―
Пагоновідновлююча здатність ―
Листковий цикл ―
Ортостиха ―
Парастиха ―
Кут розбіжності суміжних бруньок (листків) ―
Типи пагонів:
Елементарний ―
Поліциклічний ―
Гілка ―
Приріст минулого року ―
Подовжений (ауксибласт) ―
Укорочений (брахибласт) ―
Прямостоячий (ортотропний) ―
Горизонтальний (плагіотропний) ―
Вегетативний ―
Генеративний ―
Змішаний ―
Верхівковий ―
Бічний ―
Весняний (пагін першої хвилі росту) ―
Літній («іванів», пагін другої хвилі росту) ―
Заміщення ―
Силептичний ―
Пролептичний (передчасний) ―
Регенеративний ―
Вовчковий ―
Поновлення ―
Коренепорослевий ―
Потовщення ―
Конкурент ―
Продовження ―
Окулянт ―
Плодоносний ―
Безплідний ―
Ювенільний ―
Дифенитивний ―
Акротонічний ―
Мезотонічний ―
Базитонічний ―
Супротивний ―
Суміжний ―
Одиночний ―
Маяковий ―
Ізотропний ―
Анізотропний ―
Завдання. 1. Вивчити морфологічну будову вегетативних пагонів і генеративних плодових гілочок різних плодових і ягідних рослин. 2. Виконати рис. 3.1., 3.2., 3.3., 3.4., 3.5..
МОРФОЛОГІЯ ГЕНЕРАТИВНИХ ПАГОНІВ, КВІТОК, ПЛОДІВ
Мета заняття. Вивчити морфологічну будову генеративних пагонів,
квіток, суцвіть і плодів плодових і ягідних рослин.
Загальні поняття. З квіткових бруньок формується видозмінений пагін, що має одиночні квітки чи суцвіття. Такий пагін називають генеративним. Морфологічно він відрізняється від вегетативного ― на ньому формуються генеративні бруньки, характеризується меншою довжиною, тривалістю наростання. Квітка ― укорочений пагін з обмеженим ростом, пристосований для статевого розмноження. У деяких порід квітки розташовуються поодиноко (айва довгаста, абрикос звичайний). У переважної більшості рослин квітки зібрані в суцвіття. Кількість квіток у суцвітті коливається від
2...3 (аґрус) до 100...150 тис. шт. (пальма олійна). Плід – орган розмноження квіткових рослин, розвивається з квітки й оточує насіння. Морфологічна основа плоду ― зав'язь, але нерідко в утворенні плоду беруть участь й інші частини квітки: оцвітина, квітколоже (суниця), гіпантій (шипшина, яблуня). Розрізняють плоди сухі й соковиті, багатонасінні й однонасінні.
Рис. 4. Будова квітки плодових рослин
А. Схема будови квітки: 1 – пелюстки; 2 – тичинки; 3 – маточка; 4 –
чашолистики; 5 – квітколоже; 6 – квітконіжка; 7 – пиляк; 8 – тичинкова нитка; 9 – в'язальце; 10 – приймочка; 11 – стовпчик; 12 – зав'язь; 13 – відгин пелюстка; 14 – нігтик; 15 – оцвітина.
Б. Типи квіток: Ч – чоловіча; ФЧ – функціонально чоловіча; Д – двостатева; ФЖ– функціонально жіноча; Ж – жіноча; Б – безстатева.
4.3. Групи плодових культур залежно від типу квітки
Суцвіття (inflorescentia) ― пагін (чи система пагонів) рослини, що несуть квітки. Поділяють залежно від ступеня розгалуженості на прості (1...2 порядку) і складні (3 і більш порядків). У плодових і ягідних рослин помірної зони найчастіше бувають
наступні типи суцвіть:
Китиця проста ―
Китиця складна (волоть) ―
Зонтик простий ―
Зонтик складний ―
Щиток простий ―
Щиток складний ―
Сережка ―
Колос ―
Дихазій ―
Сережка
Колос
Дихазій
Одиночні
(без суцвіть)
Китиця
проста складна
Зонтик простий
складний
Щиток простий
складний
Рис. 4.2. Типи суцвіть плодових рослин помірної зони
Плід (fructus) ― орган розмноження квіткових рослин, що розвивається із квітки і містить насінину. Функція плоду ― формування, захист і поширення насіння.
Морфологічна основа плоду ― зав'язь (чи зав'язі), але нерідко в утворенні плоду беруть участь і інші частини квітки, оплодень, квітколоже, гіпантій, квіткові луски й ін. У плодових і ягідних рослин найчастіше зустрічаються такі типи плодів:
Гранатина ―
Кістянка збірна ―
Кістянка соковита ―
Кістянка суха ―
Багатолистівка ―
Багатогорішок ―
Горіх ―
Померанець ―
Супліддя ―
Яблуко ―
Ягода ―
Кістянка
\
5. ВИЗНАЧЕННЯ ЗНІМНОЇ ЗРІЛОСТІ ПЛОДІВ
Мета заняття. Опанувати методику визначення знімної зрілості плодів різних строків дозрівання.
Загальні поняття. Дозрівання плодів ― досягнення плодами властивого данному сорту смаку, аромату й консистенції м'якоті. При дозріванні плодів відбуваються глибокі біохімічні зміни й перетворення основних речовин у тканинах плодів.
У практиці плодівництва розрізняють 3 ступені зрілості: знімну, споживчу й технічну.
Знімна зрілість плодів наступає, коли в плодах закінчується нагромадження поживних речовин, припиняється збільшення розмір плодів, набувається властива даному сорту покривне забарвлення шкірочки, насіння в яблук і груш стають коричневими, а плодоніжка злегка відокремлюється від плодової гілки.
Споживча зрілість плодів наступає, коли плоди набувають властивості даному сорту зовнішнього вигляду, смаку, аромат і консистенції м'якоті й будуть найбільш повноцінними за хімічним складом й поживністю. У багатьох порід (яблуня, груша, виноград, персик і ін.) літніх строків дозрівання знімна й споживча зрілості збігаються. В осінніх сортів зерняткових порід, хурми, цитрусових споживча
зрілість наступає через 10...20 діб після знімання, у зимових сортів зерняткових порід
приблизно через 2...3 місяця, а іноді й пізніше.
Технічна зрілість ― стан плодів або ягід, коли вони найбільш придатні для того або іншого виду переробки (наприклад, варіння варення, приготування вина тощо.).
В умовах саду проводять візуальну оцінку дозрівання плодів. Плоди, придатні
для знімання, зовні змінюють основне забарвлення від зеленої на забарвлення,
характерне для сорту, а покривне забарвлення стає більше яскравим й типовим для
сорту. Забарвлення насіння оцінюють за 5-ти бальною шкалою.
5.1. Забарвлення насіння яблук, що дозрівають
1 Насіння не забарвлене
2 Побуріння кінчика насіння
3 Забарвлене до ½ насіння
4 Забарвлене ¾ насіння
5 Насіння забарвлене повністю
Для більш повної характеристики знімної зрілості визначають фізіологічний стан
плодів, про що можна судити за вмістом в них крохмалю (з розчином йоду або
йодистого калію дає синьо-чорне фарбування).
5.2. Інтенсивність забарвлення плодів у залежності від їхньої зрілості
Бал Характеристика Знімна зрілість сортів
0 - Зріз не забарвлений
1 - Зріз незначно забарвлений тільки під
шкірочкою (менш 50,0% окружності плода)
2 - Зріз забарвлений під шкірочкою й на
незначних ділянках м'якуша
3 - Зріз слабко забарвлений до 50,0% площі, у
цьому ступені зрілості плоди рекомендується
закладати на зберігання
4 - Не забарвлені невеликі ділянки зрізу (біля
плодоніжки й насінних гнізд), дозрівання
плода почалося
5 - Вся поверхня зрізу забарвлена в темний
колір (плід не визрів)
Завдання. 1. Визначити візуально стан зрілості плодів зерняткових, кісточкових і ягідних порід. Визначити стан зрілості плодів яблуні й груші методом крохмально-йодної проби. 3. Провести дегустаційну оцінку сортів яблуні і груші.
6. ПЛОДОВІ УТВОРЕННЯ ПЛОДОВИХ І ЯГІДНИХ РОСЛИН
Мета заняття. Вивчити плодові утворення основних плодових і
ягідних порід помірної зони.
Загальні поняття. На обростаючих гілках (їх також називають плодоносними, чи генеративними) формується значна або більша частина врожаю. Залежно від зовнішнього вигляду, морфологічної будови (у першу чергу розміщення генеративних і вегетативних бруньок), віку обростаючі гілки для різних порід мають характерні назви.
6.1. Плодові утворення плодових і ягідних порід
Яблуня
Груша
Вишня
(Черешня)
Порічка
Абрикос
Слива
Мигдаль
Алича
Персик
Виноград
Малина
(Ожина)
Айва
Горіх
Фундук
Суниця
Аґрус
Смородина
Рис. 6.1. Зерняткові породи: Кільчатка, Плодушка, Плодуха, Списик
Плодовий прутик, Змішана обростаюча гілка
Рис. 6.2. Кісточкові породи: Букетна гілочка, Шпорець, Кільчатка, Плодушка
Рис. 6.3. Ягідні породи
Рис. 6.4. Горіхоплідні породи
Завдання. 1. Вивчити плодові утворення основних плодових і ягідних рослин помірної зони. Зробити їх морфологічний опис, установити основні відмінні ознаки. 2.Визначити види плодових утворень різних порід на 3...5-ти літніх гілках.
ЗАКОНОМІРНОСТІ БУДОВИ НАДЗЕМНОЇ СИСТЕМИ ПЛОДОВИХ РОСЛИН
Мета заняття. Вивчити закономірності будови і вікові зміни в надземній системі плодових і ягідний рослин.
Загальні поняття. Надземна частина плодових дерев і чагарників є сукупністю великої кількості скелетних, напівскелетних і обростаючих гілок, які в просторі чітко упорядковані.
І. В. Мічурін установив наявність в індивідуальному розвитку плодових рослин
періодів, чи етапів, протягом яких морфологічні й біологічні ознаки і властивості рослин
розрізняються. Виділив періоди: ембріональний, юнацький, продуктивний (чи змужніння), відмирання (чи старості). Тканини за довжиною пагона неоднорідні.
Розходження в морфологічних ознаках можна спостерігати у рослин, отриманих при
укоріненні живців, узятих з різних частин сіянцю, особливо до його плодоношення.
1 ― ембріональний.
2 ― юнацький.
3 ― продуктивний.
4 ― відмирання.
Під старінням П. Г. Шитт розумів явище, при якому спостерігаються з віком ослаблення життєдіяльності, що призводить, в остаточному підсумку, до природного відмирання особини.
Під омолодженням П. Г. Шитт розумів підвищення життєдіяльності рослинної
особини, пов'язане з інтенсифікацією синтезу білків і нуклеїнових кислот, посиленням
меристематичної активності й відповідно нагромадженням молодих ембріональних
тканин і структур, що приводять до активізації фізіологічних процесів.
Старіння і відмирання ― сповільнення процесів росту і плодоношення та
поступове відмирання надземної системи; залежно від породи тривалість етапу
коливається від 3…5 років до 10…15 років і більше.
Послідовні зміни і індивідуальному розвитку плодових дерев складають вікові
періоди. Під віковим періодом П. Г. Шитт розумів період онтогенезу плодових рослин, протягом якого вони характеризуються визначеним рівнем і спрямованістю обмінних
процесів, специфічним співвідношенням вегетативного росту і плодоношення, а також
характером і темпами новоутворення і відмирання структурних елементів крони. В основу
вікової періодичності онтогенезу в плодових рослин П.Г. Шитт поклав закономірності
старіння й омолодження. У кожному віковому періоді рослини мають специфічний
зовнішній вигляд, об’єм і тенденцію розвитку крони, продуктивність і якісний склад
урожаю.
П. Г. Шитт виділив 9 вікових періодів росту і розвитку плодових рослин.
1. Росту.
2. Росту і плодоношення.
3. Плодоношення і росту.
4. Плодоношення.
5. Плодоношення і усихання.
6. Усихання, плодоношення і росту.
7. Усихання, росту і плодоношення.
8. Усихання і росту.
9. Росту.
П. Г. Шитт на основі великих експедиційних обстежень уперше виявив і обґрунтував основні закономірності в будові надземної частини плодових рослин:
ярусність, морфологічний паралелізм, циклічну зміну скелетних і обростаючих гілок,закон відступаючого росту.
Ярусність ― закономірне чергування на стеблових осях ділянок,
зайнятих і не зайнятих великими бічними відгалуженнями.
Морфологічний паралелізм ―закономірна морфологічна подібність
однойменних частин, їх просторове положення й характер росту в кроні тієї ж рослини.
Закон циклічної зміни скелетних і обростаючих гілок ― закономірна
послідовність новоутворень і зміни окремих структурних частин та всієї надземної частини в плодових рослин в онтогенезі.
Закон відступаючого росту ― переміщення зони виникнення вовчків углиб крони в процесі заміни скелетних гілок.